Еволюція системи літерних знаків середньофранцузької мови XIV-XV ст. в ідеографічному аспекті

Размещено на http://www.allbest.ru/

еволюція системи літерних знаків середньофранцузької мови xiv-xv ст. в ідеографічному аспекті

Ал Касем В. Ю.

Київський національний лінгвістичний університет

Стаття присвячена дослідженню еволюції системи літерних знаків середньофранцузької мови XIV - XV cm. в ідеографічному аспекті. У представленій роботі проведено фонетико-графічний аналіз ідеографічних комплексів, за допомогою якого встановлено ідеографічний інвентар середньофранцузької мови. Виявлено функціональні навантаження та характеристики літерних одиниць французької графіки й орфографії в ідеографічному аспекті. Визначено особливості еволюційного розвитку літерних графічних комплексів середньофранцузької мови в ідеографічному аспекті. Установлено основні графічні засоби для фіксації літер-ідеограм на письмі протягом становлення фонетико-графічноїсистеми французькоїмови.

ЭВОЛЮЦИЯ СИСТЕМЫ БУКВЕННЫХ ЗНАКОВ СРЕДНЕФРАНЦУЗСКОГО ЯЗЫКА XIV - XV ВВ. В ИДЕОГРАФИЧЕСКОМ АСПЕКТЕ

Статья посвящена исследованию эволюции системы буквенных знаков среднефранцузского языка XIV - XV ее. в идеографическом аспекте. В представленной работе проведен фонетико-графический анализ идеографических комплексов, с помощью которого установлен идеографический инвентарь среднефранцузского языка. Выявлены функциональные нагрузки и характеристики буквенных единиц французской графики и орфографии в идеографическом аспекте. Определены особенности эволюционного развития буквенных графических комплексов среднефранцузского языка в идеографическом аспекте. Установлены основные графические средства для фиксации букв-идеограмм на письме в течение становления фонетико-графической системы французского языка.

EVOLUTION OF THE SYSTEM OF ALPHABETIC SINGS OF THE MIDDLE-FRENCH LANGUAGE IN 14th - 15th CENTURIES IN THE IDEOGRAPHIC ASPECT

The article is devoted to the study of the evolution of the system of alphabetic signs in the Middle French language of the 14th - 15th centuries in the ideographic aspect. In the presented work, a phonetic-graphic analysis of ideographic complexes was carried out and with its help was established an ideographic inventory of the Middle French language. Functional loads and characteristics of letter units of French graphics and spelling in the ideographic aspect are revealed. Specific features of the evolutionary development of alphabetic graphical complexes of the Middle French language in the ideographic aspect are determined. The basic graphic meansforfixing letters-ideograms on the letter during theformation of the phonetics-graphic system ofthe French language are established.

Постановка проблеми

Система письма середньофранцузької мови характеризувалася постійною зміною складу знаків. Потреба прискорити розвиток письма й можливість передавати складніші за змістом і довші за розміром написання зумовили схематизацію зображень, перетворення їх на умовні літерні знаки. Таким чином, у процесі еволюції французька мова зазнала значних змін у фонографічному й ідеографічному аспектах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Науковим дослідженням ідеографічних особливостей літерних знаків середньофранцузької графіки займалися як вітчизняні, так і зарубіжні лінгвісти (Н. О. Катагощина, М. В. Сергієвський, А. Доза, В. Г. Гак, Г. Г. Крючков, Л. В. Сидельникова, N. Catach), розроблення яких дають нам можливість дослідити еволюцію ідеографічного розвитку французької мови XIV - XV ст. Актуальність представленого дослідження зумовлює відсутність у вітчизняних і зарубіжних напрацю- ваннях комплексного аналізу причин і результатів якісних і кількісних змін у складі графічної й орфографічної систем середньофранцузької мови.

Постановка завдання

французький літерний фонетичний графічний

Мета роботи полягає в дослідженні еволюції системи літерних знаків середньофранцузької мови в ідеографічному аспекті. Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань, як установлення ідеографічного інвентарю середньофранцузької мови, виявлення функціональних навантажень літерних одиниць французької графіки й орфографії в ідеографічному аспекті. Об'єктом роботи є ідеографічна система (літери-ідеограми), а предметом дослідження є саме ідеографічні особливості літерних знаків середньофранцузької орфографії.

Виклад основного матеріалу

У зазначеному дослідженні під ідеографією чи логографією ми розуміємо певний вид письма, який використовує графічні знаки - ідеограми (літерні), що можуть позначати поняття (логограми), слова, значимі частини мови (морфограми) [3, с. 40]. Основною одиницею ідеографії є ідеограма - неподільний умовний писемний знак лінгвопрагматичного та комунікативного характеру, який відображає лексико-семантичні, граматичні й експресивні характеристики мови [6, с. 303]. Ідеограма не обов'язково має нагадувати про якийсь предмет своєю схожістю з ним, вона може бути умовним знаком слова, який позначає суть слова, його зміст.

Відповідно до того, яке інформаційне навантаження несе в собі ідеограма, літерні знаки можна поділити на морфограми - графічні знаки, що передають певну лексичну чи граматичну інформацію та можуть бути дієслівними чи лексичними морфограмами; логограми - графічні літерні знаки, які несуть у собі семантичну інформацію та розрізняють на письмі омофонічні написання; ієрогліф - умовний знак, який складається з декількох простих знаків, поєднаних у єдиний графічний комплекс [6, с. 303]. Представлена класифікація базується на роботах таких науковців, як Г. Г. Крючков та О. О. Сидельникова. Пропонуємо розглянути подану систему еволюції літерних знаків середньофранцузьких написань у такому вигляді.

Морфограми. Дослідження текстів французької мови XIV - XV ст. допомогло нам виокремити такі морфограми. У представленому монографі е знак акут слугував графічним показником дієприкметників минулого часу (este, chargie, demande, І'ау reffule, retournd, tourni, efte) і вживався під час створення відмінкової форми 2-ї особи множини [6, с. 322-323]: vous сотрге- teres, loies, ames. Монограф е фіксувався в кінці іменників жіночого роду, які позначали абстракті поняття: cite, iniquite,biaute, pite, volonte, loiaulte. Монограф e в дієсловах відображав закінчення 1-ї особи однини І дієвідміни теперішнього часу [5,с. 113jeporte;jejure. Зазначений монограф е фіксувався в кінці слів для позначення жіночого роду дієслів однини та множини минулого часу: armee, redoubtee, donnee, rebellee, taillees, demou- rees, esgarees, violees. Зафіксований у деяких прислівниках і прикметниках середньофранцузької мови монограф 1 виконує суто етимологічну функцію, оскільки бере свій початок від латинської мови. Згодом у сучасній французькій мові літера 1 більше не вживалася в таких прислівниках і прикметниках: тіеиїх - від лат. melius > melz > тіеиїх > mieux, doulz. Також представлена графема відновлюється в закінченнях множин деяких прикметників та іменників середньофранцузької мови, що пов'язано з етимологічним походженням слів: chevaulx, vaisseaulx, appa- reaulx, nouveaulx - від лат. nouvus > nouvellus > nouveaulx > nouveau. У середньофранцузькій графіці відбувається укорінення морфологічного принципу написань. Таким чином, монограф s починає вживатися у формі 1-ї особи однини теперішнього часу дійсного способу дієслів II - IV дієвідмін, здебільшого за аналогічним відмінюванням типу je finis [6, с. 306]: je dis - від лат. dicere > dis > direje pris, despris,je me rens,je pers.

Також представлена графема має своєрідне написання присвійних прикметників votre, notre, що свідчить про їх етимологічне підґрунтя: vostre - від лат. voster > vostre > -votre; nostre - від лат. nos- ter > nostre > notre. Монограф s відображається в дієсловах майбутнього часу, указує на 2-у особу однини: tu ferns. Графема s фіксує множини різних частин мови, зокрема іменників, займенників і прикметників: tousles jours, toutes, bonnes, belles, doulces, plaisans, gracieuses, courtoises, jointures, nulles, aventures, cures, amours, savoureuses, pures, desloiales, pointures, mesdisans, princes, eschas. Монограф t у зазначений період виконував передусім морфологічну функцію в дієсловах 3-ї особи однини II - IV дієвідмін [6, с. 307]: іі vit, ravit, vuet, vint, convint. У ході аналізу французьких написань було відмічене використання морфеми t в дієсловах 1-ї особи однини: je mort. Монограф х виступав графічним маркером множини іменників, прикметників, числівників і злитого означеного артикля [6, с. 308]: douloreux, san- gloux, piteux, aireux, aux, plureux, maleureux, fructueux, vertueux, vigoreux, avantureux, amou- reux. Монограф z характеризує множини різних частин мови: іменників, займенників, прикметників, числівників. Таке явище показує, що графеми z і s були графічними синонімами, оскільки виконували одинакові функції, тобто виступали в ролі морфограми, фіксуючи відмінкові флексії та множину різних частин мови, наприклад: moz, faiz, beaulz, ditz, acouardiz, Hz, estatz, metz, pugniz, escriptz. Диграф ai у середньофранцузький період був аналогом диграфа ау й виконував ідентичні граматичні функції: фіксував відмінкову форму 1-ї особи однини дієслова avoir, ayez; відображав 1-у особу однини минулого часу дійсного способу в закінченнях дієслів: je aiperdoie; передавав відмінкове закінчення 1-ї особи однини майбутнього часу дійсного способу: deffendrai, verrai, garderai. Диграф au використовувався під час формування множини деяких іменників, які в однині мали закінчення -аі, -іі, -Не, наприклад: chevaulx (che- val); appareaulx (appareil); nouveaulx (nouvelle); vaisseaulx (vaisselle). Зазначений диграф у середньофранцузькій мові також використовується як показник графічної форми злитого означеного артикля в однині та множині: au disner, aux autres. Диграф ау був синонімічним до графічного комплексу аі й виконував декілька граматичних функцій: передавав відмінкову форму 1-ї особи однини дієслова avoir, je І'ау einsi fait; відображав 1-у особу однини минулого часу дійсного способу в закінченнях дієслів: sgay, apensay, avansay, eslongnay, agelongnay, plaindray; фіксував відмінкове закінчення 1-ї особи однини майбутнього часу дійсного способу: nauray, congnoistray, ате- ray, tendray. У ході аналізу написань середньо- французької літератури було відмічено диграф ее, який мав на меті передати граматичну форму жіночої особи однини, наприклад: menee, fumee, esplouree,fondee, nommee, donnee. Представлений диграф em був лексичною морфограмою й виступав у ролі дієслівного префікса, що утворився від латинського -іт: empesche - від лат. impedicare > empesche > empecher; empreinte - від лат. Шргё- mere > empreinte > empreindre; empire - від лат. imperium > empirie > empire; emploie - від лат. implicare > empleier > employer; embassadeurs - від італ. imbasemento > embaser> embassadeur; empetreront - від лат. impastoriare> enpaistrier > empetrer > empetrer. Так само, як і попередній графічний комплекс, диграф еп також отримує статус морфограми, оскільки виступає префіксом багатьох середньофранцузьких дієслів: enflambe - від лат. inflammare > enflambe > enflammer; entieres - від лат. integer > entiere > entier; enten- doit - від лат. Ше^ёге > entendre; enfangon - від лат. infantio > infantione (m) > enfangon; envoia - від лат. inviare > enveier > envoi > envoyer; encloure - від лат. inclaudere > includere > enc- loure > enclore; endure - від лат. indurare > endu- rer. У французькій мові XIV - XV ст. було зафіксовано декілька написань із диграфом еп, який, імовірно, фіксував відмінкові закінчення 3-ї особи однини дійсного способу деяких дієслів: puent, tuent. У ході дослідження середньофранцузьких текстів було виявлено декілька написань із диграфами іт та in, які все ж таки зберегли у своїй орфографії латинський префікс -іт та -in: impression - від лат. impressio > impression; immortel - від лат. immortalis > immortel; invisible - від лат. invisibilis > invisible; inconveniant - від лат. inconveniens > inconveniant > inconvenient. У французькій мові XIV - XV ст. було зафіксовано старофранцузькі написання з диграфом ей у відмінкових закінченнях Participe passe, які мали фонографічні властивості, що свідчить про етимологічний вплив на середньофранцузьку графіку: petist - від лат. pavor > pour > petist > peur; hetist - від лат. agurium > etir > hetist > heur; sceti, scetist; netist; percetist; cretist. Монограф e у сполученні з графемою z утворює диграф ez, який фіксує відмінникові форми дієслів 2-ї особи множини теперішнього, майбутнього часів та імперфекта дійсного способу [6, с. 312]: pourriez, ten- drez, voulez, honourez, gardez, soiez, tenez, trespassez, amez, amiez, servez, baladez,ferez, ostez. Диграф oi у середньофранцузькій графіці являє собою морфограму, оскільки характеризує дієслівні флексії імперфекта дійсного способу та теперішнього часу умовного способу, які вимовлялися як [§] [6, с. Ъ\2\. joie, sole, drois, endrois, estoit, avoit, lisoit, disoit, voit, sambloit, moroit. Також диграф oi був зафіксований у дієсловах майбутнього часу й показував 3-ю особу однини: trouveroit, esprouveroit, diffameroit, pourroit, diroit. Диграф oy передавав відмінкові закінчення однини дієслів типу devoir: doy, сгоу. Як засвідчують приклади середньофранцузької графіки, мова зберігала написання з диграфом оу, оскільки літери у й і були синонімічними та взаємозамінними [6, с. 312\:foy, toy, soy, тоу. Диграф ui фіксував відмінкові закінчення 1-ї особи однини дієслова etre і 3-ї особи однини дієслів типу cuire: je suis, т 'anuit, cuit, destruit, conduit, duit, vuit. Диграф un являє собою неозначений артикль чоловічого роду однини, який походить від латинського числівника «один», що збереглося й до сьогодні. Представлена морфограма un у поєднанні з кінцевим е утворює форму неозначеного артикля жіночого роду: de personnes estre еп une unite tous d'un acort et d'un ferme courage; un cotelle; une pomme. Диграф uy фіксував відмінкові закінчення деяких дієслів теперішнього часу дійсного способу: fuys, escuyers, deduyt, m'annuye. Починаючи із середньофранцузького періоду представлена графема маркує графічну форму особового прислівника 3-ї особи однини [6, с. 314]: luy. У текстах французької літератури XIV - XV ст. досить часто трапляється написання з подвоєною літерою (диграфом) ff, що свідчить про етимологічне відновлення графіки слів: affine, deffine, def- fermer, meffait, souffrance - від лат. soufferire > soufrir > souffrance > souffrir. Диграф 11 почав виступати показником жіночого роду прикметників, займенників, деяких іменників і дієслів: conseille, nulle, merveille, chappelle, vaille, paille, faille, aille, pareille, pucelle, nouvelle, s 'orgueille, m'appareille. У середньофранцузький період певна кількість графем виступала в ролі морфограми. Під час дослідження функціональних ознак диграфа пп було визначено, що в цьому періоді він починає маркувати в написаннях різні граматичні явища, такі, як закінчення 3-ї особи множини дієслів (типу venir, tenir, prendre) і жіночій рід прикметників; також подвоєння пп відбувається під час формування деяких прислівників: annee/an, veinnent, terrienne, celestienne, encien- nement, certeinnement, tiennent. Диграф гг вико- нує морфографічну функцію, тобто відображає дієслівні форми майбутнього часу дійсного способу та дієслівні флексії умовного способу [6, с. 351]: verra, verront, pourray, porras, pourroit, porroient. У ході аналізу середньофранцузьких текстів було відмічено, що парадигма написань із диграфом ss досить збільшилася: по-перше, у процесі еволюції латинського суфікса -есе-, який трансформувався в середньофранцузькій мові у відповідний суфікс -esse- (noblesse - від лат. nobi- lis > nobilece > noblesse;fortresse - від лат. fortari- cea > forterece > fortresse); по-друге, подвоєння було спричинене появою нових дієслівних форм однини й множини умовного способу дієслова faire і деяких інших дієслів {fusse,fussent, deusses, pelisses, eusses); по-третє, утворення іменників і прикметників жіночого роду (princesse, richesses, tristesse, maistresse, prouesse, juenesse, vesquisse, promesse). Як показує дослідження середньофранцузьких літературних пам'яток, кількість написань із диграфом tt значно збільшилась у зв'язку зі словотвірними змінами та появою зменшувального пестливого суфікса -ette-, який також указував на жіночий рід однини та множини різних частин мови: chanfonnette, herbette, freschelette, saiette, flourettes, pucelettes, longuettement, droitte, compaingnettes, violettes, regraitte, nouvelette, simple tte, doucette, palette. Диграф tt також виступав графічним показником низки дієслів типу maltre, наприклад: mette, desmette. Зазначений подвоєний комплекс tt фіксував утворення нової форми 2-ї особи множини дієсловаушге і деяких інших дієслів 3-ї особи множини теперішнього часу дійсного способу: faittes. Триграф еіп указував на III відміну однини дієслів типу teindre, vendre, plaindre,peinture йін.: teinte, veint, enseinte, pleint, meintes, peinte. У ході аналізу середньофранцузьких текстів було відмічено мінімальну кількість написань із триграфом eue, який відображав фонетичні особливості відмінкових форм деяких дієслів і, імовірно, фіксував лабіалізований звук [о] [6, с. 316]: esleue. Триграф іап був зафіксований лише в декількох написаннях і фіксував відмінкові закінчення 3-ї особи однини теперішнього часу дієслова піег і похідного прикметника inconvenient від дієслова inconvenir. niant, inconve- niant- від лат. inconveniens > inconveniant> inconvenient. У середньофранцузький період також нетрадиційним було написання іменника beaute, судячи з його латинського відображення, можна припустити, що триграф iau має етимологічне походження: biaute - від лат. bellitas > biaute > beaute. Триграф іеп фіксував форму 3-ї відміни однини дієслів типу tenir, venir. tien, vient, cou- vient. Починаючи з епохи Середньовіччя триграф ngn починає транслювати форму 3-ї особи однини умовного способу дієслів типу tenir, venir, а також видозмінювати за аналогією деякі інші дієслова: tiengne, viengne, maintiengne, souviengne, com- paingne, grifaingne, remaingne,prengne.

Логограми. Окрему ланку середньофранцузьких літерних знаків становлять логограми або логографи. У ході аналізу літературних пам'яток середньофранцузького періоду було зафіксовано несистемне використання монографа а, який виконував насамперед ідеографічну функцію для розмежування омофонів. Таким чином, літерний знак показував відмінність між означеним артиклем (Іа) і прислівником місця Іа, а також дієсловом avoir (а) у третій особі однини та прийменником а [6, с. 317]: Et vees сі et la nos enemys / Que par la grande desloialt; Chaundosfut a terre abatus / Or as response a ta demande. У французькій мові XIV - XV ст. диграф ой був спеціально маркований гравісом для того, щоб розрізнити омографи - прислівник ои і сполучник ом: Ой pour le present je vous voy / Ou prieres d'aucun prince ou d'aucun. Триграф ung у французькій мові XIV - XV ст. використовувався у формі неозначеного артикля однини, що надавало йому статусу морфограми. Також триграф ung застосовувався як відокрем- лювач різних частин мови, які мали однакову графічну форму, а саме форму неозначеного артикля ип чоловічого роду однини та числівника ип - один [6, с. 316], наприклад: Ung grant tas de veielles commeres.

Експресивні графеми. Представлені нижче ідеограми несли в собі експресивну властивість літерного знака, яку автори використовували для емоційного та стилістичного забарвлення графіки й орфографії, що теж мало безпосередній вплив на адресата та на його емоційну сферу. Починаючи із середньофранцузького періоду багато написань використовували монограф у як синонім графеми і, що має декоративну функцію, а також для експресивного забарвлення слова: у, ny, my, ty, soucy, envye, amys, endormy, ennemy, lyesse/liesse, Pyma- lion, Mydos/Midos. У процесі дослідження французьких літературних текстів XIV - XV ст. у творах деяких авторів було зафіксовано дуже цікавий літерний знак - монограф f, який використовувався як спеціальний орнаментний знак с'' замість графеми с [6, с. 319]:poincture, saindts, faidtes, correction, deftrudtion, dodteur en medecine. У середньофранцузькій мові фіксується цікаве написання дієслова savoir із використанням монографа g sgavez, sgeust - від лат. sapere > saveir > sgavez

> savez; engaintc - від лат. inquantum > enquant