Еволюція системи літерних знаків середньофранцузької мови XIV-XV ст. в ідеографічному аспекті
Фонетико-графічний аналіз ідеографічних комплексів, за допомогою якого встановлено ідеографічний інвентар середньофранцузької мови. Функціональні навантаження та характеристики літерних одиниць французької графіки й орфографії в ідеографічному аспекті.
Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 16.11.2018 |
Размер файла | 28,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
еволюція системи літерних знаків середньофранцузької мови xiv-xv ст. в ідеографічному аспекті
Ал Касем В. Ю.
Київський національний лінгвістичний університет
Стаття присвячена дослідженню еволюції системи літерних знаків середньофранцузької мови XIV - XV cm. в ідеографічному аспекті. У представленій роботі проведено фонетико-графічний аналіз ідеографічних комплексів, за допомогою якого встановлено ідеографічний інвентар середньофранцузької мови. Виявлено функціональні навантаження та характеристики літерних одиниць французької графіки й орфографії в ідеографічному аспекті. Визначено особливості еволюційного розвитку літерних графічних комплексів середньофранцузької мови в ідеографічному аспекті. Установлено основні графічні засоби для фіксації літер-ідеограм на письмі протягом становлення фонетико-графічноїсистеми французькоїмови.
Ключові слова: ідеографія, ідеограма, логографія, логограма, морфограма, ієрогліф, літерний знак.
ЭВОЛЮЦИЯ СИСТЕМЫ БУКВЕННЫХ ЗНАКОВ СРЕДНЕФРАНЦУЗСКОГО ЯЗЫКА XIV - XV ВВ. В ИДЕОГРАФИЧЕСКОМ АСПЕКТЕ
Статья посвящена исследованию эволюции системы буквенных знаков среднефранцузского языка XIV - XV ее. в идеографическом аспекте. В представленной работе проведен фонетико-графический анализ идеографических комплексов, с помощью которого установлен идеографический инвентарь среднефранцузского языка. Выявлены функциональные нагрузки и характеристики буквенных единиц французской графики и орфографии в идеографическом аспекте. Определены особенности эволюционного развития буквенных графических комплексов среднефранцузского языка в идеографическом аспекте. Установлены основные графические средства для фиксации букв-идеограмм на письме в течение становления фонетико-графической системы французского языка.
Ключевые слова: идеография, идеограмма, логография, логограмма, морфограмма, иероглиф, буквенный знак.
EVOLUTION OF THE SYSTEM OF ALPHABETIC SINGS OF THE MIDDLE-FRENCH LANGUAGE IN 14th - 15th CENTURIES IN THE IDEOGRAPHIC ASPECT
The article is devoted to the study of the evolution of the system of alphabetic signs in the Middle French language of the 14th - 15th centuries in the ideographic aspect. In the presented work, a phonetic-graphic analysis of ideographic complexes was carried out and with its help was established an ideographic inventory of the Middle French language. Functional loads and characteristics of letter units of French graphics and spelling in the ideographic aspect are revealed. Specific features of the evolutionary development of alphabetic graphical complexes of the Middle French language in the ideographic aspect are determined. The basic graphic meansforfixing letters-ideograms on the letter during theformation of the phonetics-graphic system ofthe French language are established.
Key -words: ideograph, ideogram, logography, logogram, morphogram, hieroglyph, alphabetic sing.
Постановка проблеми
Система письма середньофранцузької мови характеризувалася постійною зміною складу знаків. Потреба прискорити розвиток письма й можливість передавати складніші за змістом і довші за розміром написання зумовили схематизацію зображень, перетворення їх на умовні літерні знаки. Таким чином, у процесі еволюції французька мова зазнала значних змін у фонографічному й ідеографічному аспектах.
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Науковим дослідженням ідеографічних особливостей літерних знаків середньофранцузької графіки займалися як вітчизняні, так і зарубіжні лінгвісти (Н. О. Катагощина, М. В. Сергієвський, А. Доза, В. Г. Гак, Г. Г. Крючков, Л. В. Сидельникова, N. Catach), розроблення яких дають нам можливість дослідити еволюцію ідеографічного розвитку французької мови XIV - XV ст. Актуальність представленого дослідження зумовлює відсутність у вітчизняних і зарубіжних напрацю- ваннях комплексного аналізу причин і результатів якісних і кількісних змін у складі графічної й орфографічної систем середньофранцузької мови.
Постановка завдання
французький літерний фонетичний графічний
Мета роботи полягає в дослідженні еволюції системи літерних знаків середньофранцузької мови в ідеографічному аспекті. Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань, як установлення ідеографічного інвентарю середньофранцузької мови, виявлення функціональних навантажень літерних одиниць французької графіки й орфографії в ідеографічному аспекті. Об'єктом роботи є ідеографічна система (літери-ідеограми), а предметом дослідження є саме ідеографічні особливості літерних знаків середньофранцузької орфографії.
Виклад основного матеріалу
У зазначеному дослідженні під ідеографією чи логографією ми розуміємо певний вид письма, який використовує графічні знаки - ідеограми (літерні), що можуть позначати поняття (логограми), слова, значимі частини мови (морфограми) [3, с. 40]. Основною одиницею ідеографії є ідеограма - неподільний умовний писемний знак лінгвопрагматичного та комунікативного характеру, який відображає лексико-семантичні, граматичні й експресивні характеристики мови [6, с. 303]. Ідеограма не обов'язково має нагадувати про якийсь предмет своєю схожістю з ним, вона може бути умовним знаком слова, який позначає суть слова, його зміст.
Відповідно до того, яке інформаційне навантаження несе в собі ідеограма, літерні знаки можна поділити на морфограми - графічні знаки, що передають певну лексичну чи граматичну інформацію та можуть бути дієслівними чи лексичними морфограмами; логограми - графічні літерні знаки, які несуть у собі семантичну інформацію та розрізняють на письмі омофонічні написання; ієрогліф - умовний знак, який складається з декількох простих знаків, поєднаних у єдиний графічний комплекс [6, с. 303]. Представлена класифікація базується на роботах таких науковців, як Г. Г. Крючков та О. О. Сидельникова. Пропонуємо розглянути подану систему еволюції літерних знаків середньофранцузьких написань у такому вигляді.
Морфограми. Дослідження текстів французької мови XIV - XV ст. допомогло нам виокремити такі морфограми. У представленому монографі е знак акут слугував графічним показником дієприкметників минулого часу (este, chargie, demande, І'ау reffule, retournd, tourni, efte) і вживався під час створення відмінкової форми 2-ї особи множини [6, с. 322-323]: vous сотрге- teres, loies, ames. Монограф е фіксувався в кінці іменників жіночого роду, які позначали абстракті поняття: cite, iniquite,biaute, pite, volonte, loiaulte. Монограф e в дієсловах відображав закінчення 1-ї особи однини І дієвідміни теперішнього часу [5,с. 113jeporte;jejure. Зазначений монограф е фіксувався в кінці слів для позначення жіночого роду дієслів однини та множини минулого часу: armee, redoubtee, donnee, rebellee, taillees, demou- rees, esgarees, violees. Зафіксований у деяких прислівниках і прикметниках середньофранцузької мови монограф 1 виконує суто етимологічну функцію, оскільки бере свій початок від латинської мови. Згодом у сучасній французькій мові літера 1 більше не вживалася в таких прислівниках і прикметниках: тіеиїх - від лат. melius > melz > тіеиїх > mieux, doulz. Також представлена графема відновлюється в закінченнях множин деяких прикметників та іменників середньофранцузької мови, що пов'язано з етимологічним походженням слів: chevaulx, vaisseaulx, appa- reaulx, nouveaulx - від лат. nouvus > nouvellus > nouveaulx > nouveau. У середньофранцузькій графіці відбувається укорінення морфологічного принципу написань. Таким чином, монограф s починає вживатися у формі 1-ї особи однини теперішнього часу дійсного способу дієслів II - IV дієвідмін, здебільшого за аналогічним відмінюванням типу je finis [6, с. 306]: je dis - від лат. dicere > dis > direje pris, despris,je me rens,je pers.
Також представлена графема має своєрідне написання присвійних прикметників votre, notre, що свідчить про їх етимологічне підґрунтя: vostre - від лат. voster > vostre > -votre; nostre - від лат. nos- ter > nostre > notre. Монограф s відображається в дієсловах майбутнього часу, указує на 2-у особу однини: tu ferns. Графема s фіксує множини різних частин мови, зокрема іменників, займенників і прикметників: tousles jours, toutes, bonnes, belles, doulces, plaisans, gracieuses, courtoises, jointures, nulles, aventures, cures, amours, savoureuses, pures, desloiales, pointures, mesdisans, princes, eschas. Монограф t у зазначений період виконував передусім морфологічну функцію в дієсловах 3-ї особи однини II - IV дієвідмін [6, с. 307]: іі vit, ravit, vuet, vint, convint. У ході аналізу французьких написань було відмічене використання морфеми t в дієсловах 1-ї особи однини: je mort. Монограф х виступав графічним маркером множини іменників, прикметників, числівників і злитого означеного артикля [6, с. 308]: douloreux, san- gloux, piteux, aireux, aux, plureux, maleureux, fructueux, vertueux, vigoreux, avantureux, amou- reux. Монограф z характеризує множини різних частин мови: іменників, займенників, прикметників, числівників. Таке явище показує, що графеми z і s були графічними синонімами, оскільки виконували одинакові функції, тобто виступали в ролі морфограми, фіксуючи відмінкові флексії та множину різних частин мови, наприклад: moz, faiz, beaulz, ditz, acouardiz, Hz, estatz, metz, pugniz, escriptz. Диграф ai у середньофранцузький період був аналогом диграфа ау й виконував ідентичні граматичні функції: фіксував відмінкову форму 1-ї особи однини дієслова avoir, ayez; відображав 1-у особу однини минулого часу дійсного способу в закінченнях дієслів: je aiperdoie; передавав відмінкове закінчення 1-ї особи однини майбутнього часу дійсного способу: deffendrai, verrai, garderai. Диграф au використовувався під час формування множини деяких іменників, які в однині мали закінчення -аі, -іі, -Не, наприклад: chevaulx (che- val); appareaulx (appareil); nouveaulx (nouvelle); vaisseaulx (vaisselle). Зазначений диграф у середньофранцузькій мові також використовується як показник графічної форми злитого означеного артикля в однині та множині: au disner, aux autres. Диграф ау був синонімічним до графічного комплексу аі й виконував декілька граматичних функцій: передавав відмінкову форму 1-ї особи однини дієслова avoir, je І'ау einsi fait; відображав 1-у особу однини минулого часу дійсного способу в закінченнях дієслів: sgay, apensay, avansay, eslongnay, agelongnay, plaindray; фіксував відмінкове закінчення 1-ї особи однини майбутнього часу дійсного способу: nauray, congnoistray, ате- ray, tendray. У ході аналізу написань середньо- французької літератури було відмічено диграф ее, який мав на меті передати граматичну форму жіночої особи однини, наприклад: menee, fumee, esplouree,fondee, nommee, donnee. Представлений диграф em був лексичною морфограмою й виступав у ролі дієслівного префікса, що утворився від латинського -іт: empesche - від лат. impedicare > empesche > empecher; empreinte - від лат. Шргё- mere > empreinte > empreindre; empire - від лат. imperium > empirie > empire; emploie - від лат. implicare > empleier > employer; embassadeurs - від італ. imbasemento > embaser> embassadeur; empetreront - від лат. impastoriare> enpaistrier > empetrer > empetrer. Так само, як і попередній графічний комплекс, диграф еп також отримує статус морфограми, оскільки виступає префіксом багатьох середньофранцузьких дієслів: enflambe - від лат. inflammare > enflambe > enflammer; entieres - від лат. integer > entiere > entier; enten- doit - від лат. Ше^ёге > entendre; enfangon - від лат. infantio > infantione (m) > enfangon; envoia - від лат. inviare > enveier > envoi > envoyer; encloure - від лат. inclaudere > includere > enc- loure > enclore; endure - від лат. indurare > endu- rer. У французькій мові XIV - XV ст. було зафіксовано декілька написань із диграфом еп, який, імовірно, фіксував відмінкові закінчення 3-ї особи однини дійсного способу деяких дієслів: puent, tuent. У ході дослідження середньофранцузьких текстів було виявлено декілька написань із диграфами іт та in, які все ж таки зберегли у своїй орфографії латинський префікс -іт та -in: impression - від лат. impressio > impression; immortel - від лат. immortalis > immortel; invisible - від лат. invisibilis > invisible; inconveniant - від лат. inconveniens > inconveniant > inconvenient. У французькій мові XIV - XV ст. було зафіксовано старофранцузькі написання з диграфом ей у відмінкових закінченнях Participe passe, які мали фонографічні властивості, що свідчить про етимологічний вплив на середньофранцузьку графіку: petist - від лат. pavor > pour > petist > peur; hetist - від лат. agurium > etir > hetist > heur; sceti, scetist; netist; percetist; cretist. Монограф e у сполученні з графемою z утворює диграф ez, який фіксує відмінникові форми дієслів 2-ї особи множини теперішнього, майбутнього часів та імперфекта дійсного способу [6, с. 312]: pourriez, ten- drez, voulez, honourez, gardez, soiez, tenez, trespassez, amez, amiez, servez, baladez,ferez, ostez. Диграф oi у середньофранцузькій графіці являє собою морфограму, оскільки характеризує дієслівні флексії імперфекта дійсного способу та теперішнього часу умовного способу, які вимовлялися як [§] [6, с. Ъ\2\. joie, sole, drois, endrois, estoit, avoit, lisoit, disoit, voit, sambloit, moroit. Також диграф oi був зафіксований у дієсловах майбутнього часу й показував 3-ю особу однини: trouveroit, esprouveroit, diffameroit, pourroit, diroit. Диграф oy передавав відмінкові закінчення однини дієслів типу devoir: doy, сгоу. Як засвідчують приклади середньофранцузької графіки, мова зберігала написання з диграфом оу, оскільки літери у й і були синонімічними та взаємозамінними [6, с. 312\:foy, toy, soy, тоу. Диграф ui фіксував відмінкові закінчення 1-ї особи однини дієслова etre і 3-ї особи однини дієслів типу cuire: je suis, т 'anuit, cuit, destruit, conduit, duit, vuit. Диграф un являє собою неозначений артикль чоловічого роду однини, який походить від латинського числівника «один», що збереглося й до сьогодні. Представлена морфограма un у поєднанні з кінцевим е утворює форму неозначеного артикля жіночого роду: de personnes estre еп une unite tous d'un acort et d'un ferme courage; un cotelle; une pomme. Диграф uy фіксував відмінкові закінчення деяких дієслів теперішнього часу дійсного способу: fuys, escuyers, deduyt, m'annuye. Починаючи із середньофранцузького періоду представлена графема маркує графічну форму особового прислівника 3-ї особи однини [6, с. 314]: luy. У текстах французької літератури XIV - XV ст. досить часто трапляється написання з подвоєною літерою (диграфом) ff, що свідчить про етимологічне відновлення графіки слів: affine, deffine, def- fermer, meffait, souffrance - від лат. soufferire > soufrir > souffrance > souffrir. Диграф 11 почав виступати показником жіночого роду прикметників, займенників, деяких іменників і дієслів: conseille, nulle, merveille, chappelle, vaille, paille, faille, aille, pareille, pucelle, nouvelle, s 'orgueille, m'appareille. У середньофранцузький період певна кількість графем виступала в ролі морфограми. Під час дослідження функціональних ознак диграфа пп було визначено, що в цьому періоді він починає маркувати в написаннях різні граматичні явища, такі, як закінчення 3-ї особи множини дієслів (типу venir, tenir, prendre) і жіночій рід прикметників; також подвоєння пп відбувається під час формування деяких прислівників: annee/an, veinnent, terrienne, celestienne, encien- nement, certeinnement, tiennent. Диграф гг вико- нує морфографічну функцію, тобто відображає дієслівні форми майбутнього часу дійсного способу та дієслівні флексії умовного способу [6, с. 351]: verra, verront, pourray, porras, pourroit, porroient. У ході аналізу середньофранцузьких текстів було відмічено, що парадигма написань із диграфом ss досить збільшилася: по-перше, у процесі еволюції латинського суфікса -есе-, який трансформувався в середньофранцузькій мові у відповідний суфікс -esse- (noblesse - від лат. nobi- lis > nobilece > noblesse;fortresse - від лат. fortari- cea > forterece > fortresse); по-друге, подвоєння було спричинене появою нових дієслівних форм однини й множини умовного способу дієслова faire і деяких інших дієслів {fusse,fussent, deusses, pelisses, eusses); по-третє, утворення іменників і прикметників жіночого роду (princesse, richesses, tristesse, maistresse, prouesse, juenesse, vesquisse, promesse). Як показує дослідження середньофранцузьких літературних пам'яток, кількість написань із диграфом tt значно збільшилась у зв'язку зі словотвірними змінами та появою зменшувального пестливого суфікса -ette-, який також указував на жіночий рід однини та множини різних частин мови: chanfonnette, herbette, freschelette, saiette, flourettes, pucelettes, longuettement, droitte, compaingnettes, violettes, regraitte, nouvelette, simple tte, doucette, palette. Диграф tt також виступав графічним показником низки дієслів типу maltre, наприклад: mette, desmette. Зазначений подвоєний комплекс tt фіксував утворення нової форми 2-ї особи множини дієсловаушге і деяких інших дієслів 3-ї особи множини теперішнього часу дійсного способу: faittes. Триграф еіп указував на III відміну однини дієслів типу teindre, vendre, plaindre,peinture йін.: teinte, veint, enseinte, pleint, meintes, peinte. У ході аналізу середньофранцузьких текстів було відмічено мінімальну кількість написань із триграфом eue, який відображав фонетичні особливості відмінкових форм деяких дієслів і, імовірно, фіксував лабіалізований звук [о] [6, с. 316]: esleue. Триграф іап був зафіксований лише в декількох написаннях і фіксував відмінкові закінчення 3-ї особи однини теперішнього часу дієслова піег і похідного прикметника inconvenient від дієслова inconvenir. niant, inconve- niant- від лат. inconveniens > inconveniant> inconvenient. У середньофранцузький період також нетрадиційним було написання іменника beaute, судячи з його латинського відображення, можна припустити, що триграф iau має етимологічне походження: biaute - від лат. bellitas > biaute > beaute. Триграф іеп фіксував форму 3-ї відміни однини дієслів типу tenir, venir. tien, vient, cou- vient. Починаючи з епохи Середньовіччя триграф ngn починає транслювати форму 3-ї особи однини умовного способу дієслів типу tenir, venir, а також видозмінювати за аналогією деякі інші дієслова: tiengne, viengne, maintiengne, souviengne, com- paingne, grifaingne, remaingne,prengne.
Логограми. Окрему ланку середньофранцузьких літерних знаків становлять логограми або логографи. У ході аналізу літературних пам'яток середньофранцузького періоду було зафіксовано несистемне використання монографа а, який виконував насамперед ідеографічну функцію для розмежування омофонів. Таким чином, літерний знак показував відмінність між означеним артиклем (Іа) і прислівником місця Іа, а також дієсловом avoir (а) у третій особі однини та прийменником а [6, с. 317]: Et vees сі et la nos enemys / Que par la grande desloialt; Chaundosfut a terre abatus / Or as response a ta demande. У французькій мові XIV - XV ст. диграф ой був спеціально маркований гравісом для того, щоб розрізнити омографи - прислівник ои і сполучник ом: Ой pour le present je vous voy / Ou prieres d'aucun prince ou d'aucun. Триграф ung у французькій мові XIV - XV ст. використовувався у формі неозначеного артикля однини, що надавало йому статусу морфограми. Також триграф ung застосовувався як відокрем- лювач різних частин мови, які мали однакову графічну форму, а саме форму неозначеного артикля ип чоловічого роду однини та числівника ип - один [6, с. 316], наприклад: Ung grant tas de veielles commeres.
Експресивні графеми. Представлені нижче ідеограми несли в собі експресивну властивість літерного знака, яку автори використовували для емоційного та стилістичного забарвлення графіки й орфографії, що теж мало безпосередній вплив на адресата та на його емоційну сферу. Починаючи із середньофранцузького періоду багато написань використовували монограф у як синонім графеми і, що має декоративну функцію, а також для експресивного забарвлення слова: у, ny, my, ty, soucy, envye, amys, endormy, ennemy, lyesse/liesse, Pyma- lion, Mydos/Midos. У процесі дослідження французьких літературних текстів XIV - XV ст. у творах деяких авторів було зафіксовано дуже цікавий літерний знак - монограф f, який використовувався як спеціальний орнаментний знак с'' замість графеми с [6, с. 319]:poincture, saindts, faidtes, correction, deftrudtion, dodteur en medecine. У середньофранцузькій мові фіксується цікаве написання дієслова savoir із використанням монографа g sgavez, sgeust - від лат. sapere > saveir > sgavez
> savez; engaintc - від лат. inquantum > enquant
> encant > engaintc > encan; souspegon - від лат. suspido > suspecenos > sospegon > sopegon > souspegon > soupgon. У цьому разі, судячи з етимології слова, монограф д виконує лише ідеографічну функцію для підкреслення експресивного навантаження змісту слова. Тому ми вважаємо, що автор таким чином хотів надати сильнішого понятійного значення слову: doulgour - від лат. dolorem > dulor > doulgour > douleur; piega, malei'gon. Починаючи зі старофранцузького періоду графема h почала вимовлятися як гортанний [h]. Варто відзначити, що деякі написання з літерним знаком h на початку слова не мали етимологічного походження, що вказує на експресивну функцію монографа h, а отже, він був ідеограмою [6, с. 320]: haut - від лат. altus > halt > haut; haguenee - від лат. eiguenot > haguenee > huguenot; trahyson - від лат. tradere > traison > trair > trahison > trahir; herbis - від лат. herba > erbe > herba. А, ё, ї, у, ti. Представлені монографи а, ё, ї, у та й виконували насамперед ідеографічну функцію, оскільки трема над літерою використовувалась авторами середньофранцузького періоду для надання слову більш декоративно-експресивної форми, наприклад: dourer, Воёсе, Misael, Ceys/CeHs, Morphetis, Orphetis, trolllus. Зазначений орнаментний знак (монограф) f був дуже розповсюджений у серед- ньофранцузькій графіці та був подібний до літери f і використовувався для позначення літери s: (fouvient, fgeu, eft, blafme, chanfonnette, princeffe, refume, griefve). У середньофранцузькій графіці деякі автори використовували монограф v замість літери u, уживаючи неозначений артикль, скоріше за все, для того, щоб відрізняти на письмі форму артикля від форми числівника {один), які були ідентичними, наприклад: {Vngpetite ruiffellet paffoit). Диграфи aa, ее й оо виконували фонографічну функцію для чіткої передачі звуків мовлення й ідеографічну - для надання слову певної графічної форми [6, с. 321]: faame, priveement, pooit estre. У середньофранцузький період досить широко використовувався супраграфемний знак трема на літерою у (диграфи оу та уп), що давало можливість авторам виокремити свій власний стиль письма та надати слову експресивності: оу, Moyse, royne.
У середньофранцузькій графіці до ієрогліфічних написань можна віднести монограф &. Представлений орнаментний знак & використовувався для передачі сполучника et, а отже, виступав у якості ієрогліфа, наприклад: A tout cesproces &fon fac / L 'autre laprife & lafortune.
Висновки і пропозиції
Поява в середньофранцузькій мові таких ідеограм, як монограми, логограми й ієрогліфи дала можливість розмежувати омофони та виявити окремі граматичні засоби, що сприяли появі нових слів та ідеографічних явищ. Представлене дослідження відкриває перспективу подальших наукових розвідок, зокрема вивчення функціональних особливостей літери-символу.
Список літератури
1. Доблхофер Э. История письма. Эволюция письменности от Древнего Египта до наших дней / пер. с нем. Г. М. Бауэра, И. М. Дунаевской. М.: ЭКСМО, 2002. 400 с.
2. Доза А. История французского языка / пер. с франц. Е. Н. Шор. М.: Изд-во иностр. лит., 2003. 471 с.
3. Ермоленко Л. Ю. Піктографічні та ідеографічні знаки у сучасній французькій мові. К.: Вид. Карпенко В. М., 2005. 220 с.
4. Сергиевский М. В. История французского. М.: Учпедгиз, 1938. 295 с.
5. Сидельникова Л. В. Фонографія та ідеографія французького письма XIX - початку XXI століття: монографія. К.: КИЛУ, 2012. 512 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Словотвір як лінгвістична проблема і предмет її дослідження. Англійські префікси, суфікси іменників. Зворотній словотвір і конверсія. Поняття про складні слова. Скорочення у порівняльному аспекті англійської та української мови. Акроніми та оказіоналізми.
курсовая работа [52,9 K], добавлен 30.04.2015Поняття про знак і знакову систему мови: типологія, структура, специфіка мовних знаків. Своєрідність мови як знакової системи, знаковість і одиниці мови. Семіотика як наука, що вивчає структуру та функціонування різних знакових систем та символів.
реферат [24,5 K], добавлен 14.08.2008Характерні риси сучасної української літературної мови та особливості її використання. Історія становлення української графіки й орфографії, видання "Українського правопису" 1945 р. Походження іноземних слів, що використовуються в літературній мові.
реферат [24,7 K], добавлен 04.07.2009Використання краєзнавчого матеріалу як унікального дидактичного та мотиваційного засобу в процесі навчання французької мови та міжкультурної комунікації на середньому етапі ЗОШ. Мотиваційна дія лінгвокраєзнавчого аспекту при навчанні французької мови.
курсовая работа [46,0 K], добавлен 25.05.2008Проблема визначення фразеологічної одиниці, її основні ознаки. Проблема класифікації фразеологічної одиниці. Типи відповідників при перекладі фразеологічних одиниць. Загальна характеристика на позначення руху української, англійської та французької мов.
дипломная работа [66,0 K], добавлен 19.08.2011Аспекти вивчення віддієслівних іменників у вітчизняних і зарубіжних мовознавчих студіях. Методика когнітивно-ономасіологічного аналізу, мотиваційні особливості й диференціація мотиваційних типів віддієслівних іменників сучасної української мови.
автореферат [28,4 K], добавлен 11.04.2009Аналіз розгляду експансіонізму, експланаторності, функціоналізму, антропоцентризму, діалогічності та етноцентризму при дослідженні фразеологічних одиниць з гастрономічним компонентом. Розгляд мови у тісному зв’язку зі свідомістю та мисленням людини.
статья [22,5 K], добавлен 18.08.2017Аналіз механізму утворення фразеологічного значення, семантичної структури та семантичних властивостей фразеологічних одиниць. Визначення здатності дієслова керувати числом актантів. Розгляд особливостей одновалентних вербальних фразеологічних одиниць.
статья [23,2 K], добавлен 31.08.2017Стилістичні та пунктуаційні особливості англійської художньої мови. Види пунктуаційних показників та графіки. Аналіз функцій розділових знаків у казці Л. Керролла "Пригоди Аліси в країні чудес". Специфіка перекладу казки, пунктуаційні показники у творі.
курсовая работа [81,6 K], добавлен 23.11.2014Аналіз фразеологічних одиниць та їх класифікації відповідно до різних підходів. Вивчення ознак та функцій фразеологізмів. Своєрідність фразеологічних одиниць англійської мови. З’ясування відсотку запозичених і власно англійських фразеологічних одиниць.
курсовая работа [86,8 K], добавлен 08.10.2013Лінгвістичне дослідження і переклад фразеологічних одиниць сучасної літературної німецької мови. Класифікація фразеологізмів, перекладацькі трансформації при перекладі українською мовою. Семантика німецькомовних фразеологічних одиниць у романі Г. Фаллади.
курсовая работа [73,8 K], добавлен 07.03.2011Специфіка утворення складних лексичних одиниць; види складних прикметників англійської та української мови за написанням та компонентами; порівняльна характеристика. Структурний аналіз досліджуваних одиниць за складниками утворених використаних слів.
курсовая работа [68,1 K], добавлен 27.06.2012Мова української преси початку XXI ст. на тлі соціальної динаміки. Суспільна зумовленість динаміки мови сучасних українських газет. Функціональні зміни в українській пресі та їх вплив на стилістичні ресурси синтаксису. Стилістичне навантаження речень.
дипломная работа [108,0 K], добавлен 20.10.2010Системний характер мови. Парадигматичні, синтагматичні й ієрархічні відношення між мовними одиницями. Основні й проміжні рівні мови. Теорія ізоморфізму й ієрархії рівнів мови. Своєрідність системності мови: співвідношення системних і несистемних явищ.
реферат [28,2 K], добавлен 14.08.2008Читання як компонент навчання іноземної мови. Читання як культура сприйняття писемного мовлення. Етапи роботи з текстом. Сучасні вимоги до жанрової різноманітності та принципів відбору текстів з іноземної мови. Загаьні переваги автентичних текстів.
контрольная работа [25,9 K], добавлен 08.04.2011Загальна характеристика основних гіпотез виникнення мови, у тому числі теорії божественності її появи. Історичні відомості про проведення "царських експериментів" з визначення природної, "першої правильної" мови. Аналіз походження та джерел Адамової мови.
реферат [27,2 K], добавлен 11.09.2010Зміст фразеології як одного із розділів мовознавства. Визначення поняття і видів фразеологічних одиниць, їх етнокультурологічна маркованість. Особливості перекладу національно маркованих фразеологічних компонентів англійської мови українською і навпаки.
курсовая работа [57,2 K], добавлен 09.04.2011Чинники, що сприяли введенню давньоанглійської запозиченої лексики до лексичного складу мови. Етапи історії англійської мови. Аналіз поняття "інтерференція" та її взаємозв’язок із білінгвізмом як фактору проникнення запозичених лексичних одиниць.
статья [30,4 K], добавлен 07.02.2018Місце іншомовних запозичень в словниковому складі англійської мови. Асиміляція запозичень та фонетична адаптація. Вплив запозичень на обсяг словника англійської мови. Орфографічний вплив французької мови. Характеристика основних джерел запозичень.
дипломная работа [474,0 K], добавлен 12.06.2011Лексико-семантична система арабської мови. Прикметники в арабській мові, їх виділення та утворення. Парадигматичні відношення в мові, лексико-семантичне поле прикметників на позначення фізичного стану людини в їх аспекті. Основні підкласи прикметників.
курсовая работа [75,8 K], добавлен 07.10.2014