Сучасні тенденції термінознавчих досліджень (на матеріалі комп’ютерної термінології)

Размещено на http://www.allbest.ru/

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТЕРМІНОЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬ (НА МАТЕРІАЛІ КОМП'ЮТЕРНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ)

Українське термінознавство - один із популярних та актуальних напрямів сучасних мовознавчих досліджень, зумовлених великим потоком інформації, процесами інтеграції наук, інтенсивним зростанням процесів термінотворення. Вагому частину сучасного мовного фонду становить спеціальна лексика, обсяг якої стрімко збільшується. Як зазначає Л. Томіленко, «за спостереженнями дослідників, зростання кількості термінів різних наук випереджає зростання кількості загальновживаної лексики, і тому в наш час термінологічних одиниць нараховуємо більше, ніж слів загального вжитку. До того ж термінолексика стає головним джерелом поповнення словникового складу, активно проникаючи в загальновживану мову та впливаючи на неї» [14].

Метою статті є вкотре заакцентувати на відповідності понять термінологія, термінознавство, терміносистема, фахова мова, проаналізувати термінологічний статус таких найменувань, а також порівняти усталені погляди на ці поняття та виокремити нові тенденції в термінознавчих працях.

Актуальність статті зумовлена потребою опису сучасних динамічних тенденцій у термінознавчих дослідженнях.

В українському науковому дискурсі спостерігаємо різні погляди науковців на визначення межі понять «термінологія», «термінознавство», «фахова мова» «терміносистема», це спричиняє деякі розбіжності в розумінні концепції терміна та терміносистеми.

Л. Симоненко зазначає: «...сукупність спеціальних найменувань різних галузей науки, техніки та мистецтва, які вживаються у сфері професійного спілкування та втілюють результати теоретико-пізнавальної діяльності людини, становлять термінологію» [11]; Т. Д'яков, Т. Кияк, З. Куделько у праці «Основи термінотворення» [5] наводять таке визначення термінології: наука про терміни; фахова лексика у складі всіх слів певної мови; спеціальна лексика, що обслуговує певну галузь, науки чи техніки. У своїх дослідженнях В. Даниленко [6] термінологію визначає як «.належність мови науки, як основна, найважливіша та найінформативніша частина лексичної системи мови науки». Термінологи Т. Панько, І. Кочан, Г. Мацюк [10] розуміють термінологію як «систему позначень наукових і професійних понять будь-якої однієї галузі знань». Отож погоджуємося з думкою Л. Томіленко: «визначення термінології формують уявлення про специфіку цієї лексики як сукупності понять, що відбивають науковий світогляд; низки спеціальних найменувань різних галузей знань; групи взаємопов'язаних термінів; підсистеми словникового складу літературної мови; штучно сформованого лексичного пласту» [14]. Тому вважаємо, що термінологія - це сукупність мовних одиниць, тобто слів, словосполучень, речень на позначення спеціальних понять різних галузей науки, техніки, спорту, мистецтва тощо, наприклад комп'ютерна термінологія.

Науку про терміни більшість мовознавців [2; 11; 14] називає термінознавством (проте сучасні словники цього слова не фіксують, хоч воно утворилось у 30-х роках ХХ століття на стику лінгвістики, логіки, інформатики, психології тощо. Натомість у цьому значенні вживають слово термінологія). О. Суперанська [12] зазначає, що термінознавство - це вчення про склад термінів певної галузі знань, а також діяльність з упорядкування цих термінів, спостереження за їхнім функціонуванням і контролю за впровадженням (наприклад, електороенергетичне термінознавство), назву термінологія дослідниця вважає ширшою за термінознавство. Термінологи Н. Васенко В. Дубічинський, О. Кримець [3] термінознавством називають науку, що вивчає терміни, термінології і терміносистеми, закономірності їхнього творення та функціонування. На нашу думку, термінознавство (на зразок, мовознавство, українознавство, літературознавство) - вчення або наука про терміни.

Варто також розрізняти поняття термінологія і терміносистема. «Термінологічна система, - зазначає Л. Симоненко, - це система знаків, зміст і зв'язки якої замкнені межами однієї галузі знань» [11]. А. Д'яков, Т. Кияк, З. Куделько [5] зауважують, що «.термін може існувати лише як елемент терміносистеми, якщо під нею розуміти впорядковану сукупність термінів, які адекватно відтворюють систему понять теорії, що описують певну спеціальну сферу людських знань чи діяльності». «Одним із показників системності, - наголошує

І.Кочан [7], - є наявність тематичних чи лексико-семантичних груп». Автори навчального посібника «Фахова мова» [3] зазначають: «Терміносистема - це система термінів у певній галузі/підгалузі наукового або технічного знання, що обслуговує наукову теорію або наукову концепцію».

Уважаємо, що терміносистема - це впорядкована система термінів, якій притаманні такі ознаки: відсутність термінів, що належать до кількох терміносистем одночасно або до жодної; цілісність, певна сталість; структурований характер; однозначність у межах однієї терміносистеми, такою термінологічною системою можуть послуговуватися одна чи декілька галузей одночасно. Термінологія формується стихійно, вона містить термінологічні одиниці всіх типів: галузеві терміни, номенклатурні одиниці, професіоналізми, терміноїди тощо. Виникнення і формування термінології починається одночасно з появою і формуванням конкретної галузі. Спостерігаємо такі етапи розвитку термінології: 1) виникнення неповної, образно кажучи, стихійної термінології; 2) поглиблення наукового знання; 3) розвиток термінології на власній основі (родо-видові поняття (мережа - родове поняття, безпровідна мережа, соціальна мережа видове поняття) тощо), виокремлення підгалузей (наприклад, комп'ютерна термінологія, підгалузь - термінологія веб-дизайну). Терміносистема має також свої етапи формування та функціонування. Перший етап: перехід від неупорядкованої сукупності термінів до терміносистеми (тобто початок формування теорії науки); другий етап: зростання обсягу знань у межах теорії; третій етап: формування системи понять нової теорії, де кожен новий термін посідає своє певне місце. Терміносистема формується на певному етапі розвитку наукового знання тої чи тої галузі, коли створено наукову теорію, позначено об'єкти та зв'язки між цими знаннями. Отож поняття термінології значно ширше ніж терміносистема, проте терміносистема є більш високим ступенем організації терміноодиниць, ніж термінологія.

На сьогодні спостерігаємо особливий інтерес до вивчення проблем фахової мови. У вишах запроваджено для обов'язкового вивчення курси «Українська мова за фахом» «Українська мова за професійним спрямуванням» тощо. З огляду на відсутність достатньою мірою сформованих сучасних терміносистем дослідження фахових мов є особливо необхідним. Саме фахова мова - середовище народження термінології.

Фахова мова - це поняття, що вперше з'явилося в німецькому мовознавстві, і тому, як зазначає Н. Гимер [4], саме в цій мові воно найкраще опрацьоване, а його визначення є найбільш поширеним. Німецький мовознавець Лотар Гоффман (в деяких джерелах - Хоффман) [1] визначає фахову мову як «сукупність всіх мовних засобів, які використовуються в спеціально окресленій комунікативній сфері з метою досягнення розуміння між всіма фахівцями певної галузі». А. Міщенко [8, С. 163] зазначає, що термін фахова мова вживається в лінгвістичних працях на позначення всіх форм вербальної і невербальної фахової комунікації в межах науково-технічної галузі, а різні дефініції терміна фахова мова наголошують на відповідних властивостях фахових мов. І. Павлюк [9] указує, що фахова мова - варіант загальновживаної мови, який застосовується у певній сфері людської діяльності з метою порозуміння між фахівцями цієї сфери і оперує чітко окресленою термінологією. ДСТУ 180-1087-1 «Частина 1. Теорія та використання» термін фахова мова визначає як «..підсистему мови, в якій використовують термінологію та інші мовні засоби, призначені для запобігання неоднозначності спілкування у конкретній предметній галузі» [13].

Сучасні фахові мови ґрунтуються на традиційній народній лексиці, оскільки розвинулися з народних знань про довкілля та практичних потреб суспільства. Стрімкий розвиток науки, техніки, новітніх технологій сприяє виникненню нових та подальшому становленню вже наявних галузей, що спричиняє необхідність чіткої номінації певних аспектів пізнання. Отож, з одного боку, фахова мова генерує в собі знання та досвід, з другого - слугує засобом професійного спілкування. Ще донедавна термін фахова мова обмежувався лише лексико-семантичним рівнем, проте нині цей термін розширився до фахового тексту. Фаховій мові кожної галузі притаманні свої специфічні риси: лексичні та синтаксичні конструкції, певні текстові структури. Проте всі фахові мови мають деякі спільні, так звані інтегральні, ознаки: основою фахової мови є розвинена національна мова; специфічний набір мовних одиниць (терміни не лише певної діяльності, але й суміжних з нею галузей, а також номенклатура та професіоналізми); вибір і використання мовних засобів та синтаксису загальновживаної мови у спеціальному значенні; наявність писемної та усної форм; міжрегіональний характер; тісний зв'язок із певною сферою діяльності.

Зокрема, фахова мова комп'ютерної галузі - це один із варіантів сучасної літературної мови, яку використовують переважно для специфічних комунікативних потреб фаху. Основними критеріями мови професійного спілкування є наявність термінології та професіоналізмів, особливостей у словотворі, синтаксисі. Найважливішим засобом вираження фахової мови виступає фаховий текст, до основних властивостей якого належать цілеспрямованість, прийнятність, інформативність, ситуативність та інтертекстуальність.

Так, фахова мова сучасної комп'ютерної термінології містить:

а)власне комп'ютерну термінологію: накопичувач, зчитувач, байт, блог, сайт, переглядач, домен, кеш, курсор, логін;

б)міжгалузеві терміни:

— математичні: похибка, вибірка, деревоподібний, обчислення, лінійка;

— фізичні: роз'єм, рідкокристалічний, смуга поглинання;

— радіотехнічні: сигнал, перехідник, з'єднувач синхронізації;

— лінгвістичні: мова (програмування), заголовок, редагувати, рецензування, текстовий;

в)пласт загальновживаної лексики: сторінка, значок, доступ, переглянути, готовий, показати, замінити, пам'ять.

г)терміноїди:

— професіоналізми: баг, джойстик, хард, бан, забанити, конект, аська, глюк, ґуґлити, зависання, пост, софт, юзер, хакер;

— номени: Майкрсофт, Фейсбук, Ворд, Опера, Firefox, Mozilla;

Серед них - іменники: вхід, вихід, запис, взаємодія, вигляд, захист, відступ, зображення, фігури, таблиці, сторінки, посилання, застосунки, символи тощо; прикметники та дієприкметники: мережевий, структуровий, поглинальний, діалоговий, скопійований, текстовий, відформатований, маркувальний, узгоджений; дієслова: вставити, вирізати, переслати, групувати, повернути, скасувати, порівняти, вирівняти, редагувати, додавати, перейти, увімкнути.

Особливості фахової мови комп'ютерної галузі спостерігаємо на лексичному рівні: будь-яка лексична одиниця виконує певні функції у фаховій комунікації (передусім номінативну, сигніфікативну, когнітивну та комунікативну), а також на морфолого- синтаксичному рівні: характерні особливості виявлено на рівні речення. Основою фахової мови є фаховий текст, який конкретизує об'єкти комп'ютерної терміносистеми і відображає реальну картину її термінології.

Чітке розуміння понять термінознавство, термінологія, терміносистема, фахова мова сприяє доречному використанню цих термінів у наукових дослідженнях, впливає на ступінь сприйняття наукового тексту, а також на наукову вартісність дослідження, дає змогу упорядкувати та систематизувати значні напрацювання у комп'ютерній термінології.

термінознавство фаховий мова

ЛІТЕРАТУРА

1. Hoffmann L. Kommunikationsmittel Fachsprache: Eine Einfьhrung. - Tubungen: Gьnter Naer, 1985. - S. 53

2. Булик-Верхола С.З. Основи термінознавства: навч посібник /С. З. Булик-Верхола,

Г. В. Наконечна, Ю. В. Теглівець. - Львів: Вид-во Львівської політехніки, 2016. - 192 с.

3. Васенко Н. А. Фахова українська мова: навч. посібник / Н.А. Васенко, В. В. Дубічинський, О. М. Кримець. - К.: 2008. - 272 с.

4. Гимер Н. О. Терміни як основа фахової мови / Н. О. Гимер // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Мовознавство. - 2013. - Т. 21, вип. 19(1). - С. 89 - 93.

5. Д'яков А. С. та ін. Основи термінотворення: Семантичні та соціолінґвістичні. аспекти / А. С. Д'яков, Т. P. Кияк, 3. Б. Куделько. - К.: Вид. дім «KM Academia», 2000. - 218 с.

6. Даниленко В.П. Теоретичні та практичні засади нормалізації наукової термінології/

B. П. Даниленко, Л. І. Скворцов // Мовознавство. - 1980, - № 6. - С. 16-21.

7. Кочан І.М. Динаміка і кодифікація термінів з міжнародними компонентами у сучасній українській мові / І. М. Кочан. - Л., 2004. 519 с.

8. Міщенко А. Л. Лінгвістика фахових мов та сучасна модель науково -технічного перекладу/А. Л. Міщенко. - Вінниця: Нова Книга, 2013. - 448 с.

9. Павлюк І.Б. Провідні характеристики фахових мов / І. Б. Павлюк // Проблеми семантики слова, речення, тексту: зб. наук. праць. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2012. - Вип. 28. - С 322 - 329.

10. Панько Т. І «Українське термінознавство» [підручник] / Т. І. Панько, І. М. Кочан, Г. П. Мацюк. - Львів: Світ, 1994. - 217 с.

11. Симоненко Л. О. Українська наукова термінологія: стан та перспективи розвитку/ Людмила Симоненко // Українська термінологія і сучасність: збірник наукових праць. - К.: КНЕУ, 2001. - Вип. IV. - С. 3

12. Суперанская А. В. Общая терминология:вопросы теории/ А. В. Суперанская,

Н. В. Подольская, Н. В. Васильєва. - 6-е изд. - М.: ЛИБРОКОМ, 2012. - 248 с.

13. Термінологічна робота. Словник термінів. Частина 1. Теорія та використання (ISO 1087- 1:2000, IDT). - ДСТУ ISO 1087-1:2007. - К., 2009. - 36 с.

14. Томіленко Л. М. Термінологічна лексика в сучасній тлумачній лексикографії української літературної мови: [монографія] / Л. М. Томіленко. - Івано-Франківськ: Фоліант, 2015. - 160 c.

Размещено на Allbest.ru