Лінгвокультурні елементи у мовній картині світу на матеріалі сатиричної поеми Г. Гайне "Німеччина. Зимова казка" та їх відображення у перекладі Л. Первомайського

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛІНГВОКУЛЬТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ У МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ НА МАТЕРІАЛІ САТИРИЧНОЇ ПОЕМИ Г. ГАЙНЕ „НІМЕЧЧИНА. ЗИМОВА КАЗКА “ ТА ЇХ ВІДОБРАЖЕННЯ У ПЕРЕКЛАДІ Л. ПЕРВОМАЙСЬКОГО

Оксана Подвойська

Сучасні лінгвісти сходяться на думці, що мова є хранителем і способом трансляції історичної та культурної інформації, культурних уявлень, норм і оцінок. Одним із способів зберігання національної мови є художні тексти. Поетичний текст у силу своїх особливостей: наявність ритму, рими, ключових слів, наділених особливими конотаціями, авторських метафор, тенденції до прихованих сенсів, натяків, є широким полем для вивчення культурно- маркованих концептів, що виражають особливості національного менталітету і національного характеру. Перекладацькі здобутки відображають особливості картини світу лінгвокультурних спільнот різних епох. Поетичний переклад на відміну від перекладу прози недостатньо вивчений у цьому аспекті у вітчизняній і зарубіжній лінгвістиці. Існують думки про те, що поезія неперекладна. Це послужило причиною відсутності на даний момент єдиної концепції перекладу віршів, що зумовило наявність декількох тенденцій в перекладі, головні з яких - це вільна і буквальна інтерпретації. Відсутність єдиної концепції спричинило собою появу різних підходів до розуміння адекватного перекладу, а також множинності перекладів. Унаслідок недостатньої вивченості даної проблематики, яка призводить до некомпетентності багатьох перекладачів, її дослідження є актуальним і представляє безперечний інтерес.

Вже не одне століття питання співвідношення мови і культури хвилює уми багатьох відомих учених, але на сьогодні воно залишається відкритим. Вивченням питання лінгвокультурології та когнітивної лінгвістики займалися В. Маслова, В. Воробйов, В. Карасик, А. Вежбицька, Ю. Степанов, В. Телія, З. Попова, І. Стернин та ін. Всі вони розглядають підхід до мови як до сутності, яка знаходиться в тісному зв'язку з навколишньою дійсністю, суспільством, культурою, і розуміння як соціального феномена присутні в філософії і філології мало не з моменту їх виникнення. Як приклад, можна навести слова великого вченого, засновника американської школи етнолінгвістики Е. Сепіра: „Культуру можна визначити як те, що дане суспільство робить і думає. Мова ж є те, як думають“ [4, с. 193].

Мета дослідження полягає у виявленні та аналізі мовних засобів, представлених у ліриці Г. Гайне, що сприяють розумінню національних картин світу німецької лінгвокультурної спільноти, а саме - лінгвістичних засобів експлікації культурно-маркованих концептів, національних стереотипів, національного характеру, поведінкових норм і оцінок національно-психологічних особливостей німецької спільноти.

Для досягнення даної мети в роботі ставляться такі завдання:

— визначити роль лінгвокультурології як науки в сучасній мовній картині світу;

— встановити місце поеми „Німеччина. Зимова казка“ у творчості німецького поета Г. Гайне, як представника лінгвокультурного простору Німеччини ХІХ століття;

— виявити лінгвокультурні елементи поеми Г. Гайне на лексичному рівні та схарактеризувати специфіку їх відтворення у перекладі Л. Первомайського;

— з'ясувати складнощі відображення лінгвокультурних елементів німецької мови при перекладі українською.

Лінгвокультурологія як наука виділилася лише в 90-х роках минулого століття. Сам термін „лінгвокультурологія“ з'явився в останнє десятиліття ХХ ст. у зв'язку з роботами фразеологічної школи, очолюваної В. М. Телія.

У свідомості того чи того народу прихований образ світу, який актуалізується за допомогою мовних засобів. Дослідження здобутків вербалізації навколишньої дійсності, що знаходиться у свідомості етносу, допомагає наблизитися до національної культури. Д. С. Лихачов підкреслює, що „національна мова - це не тільки засіб спілкування, знакова система для передачі повідомлень. Національна мова - „заступник“ культури, її показник“ [2, с. 284].

Мова і культура взаємопов'язані і зміни в них відбуваються паралельно. Мова відображає дійсність, а культура є невід'ємним компонентом цієї дійсності, яку сприймає людина. Мова - це специфічна частина культури. Найбільш тісно вона пов'язана з мисленням, яке не можна відірвати від мовної діяльності: думаючи, людина подумки говорить. Мова і свідомість являють дві необхідні умови існування суспільства для створення своєї духовної культури [3, с. 46].

Мовну картину світу З. Д. Попова і І. А. Стернин розуміють як сукупність зафіксованих в одиницях мови уявлень народу про дійсність на певному етапі його розвитку, уявлення про дійсність, відбите в значеннях мовних знаків - мовне членування світу, мовне впорядкування предметів і явищ, закладена в системних значеннях слів інформація про світ [4, с. 420]. Мовна картина світу несе в собі зображення світу за допомогою мовних засобів, яке і створює наочне уявлення про предмети і явища навколишньої дійсності. Такого роду вербалізація знань пов'язана з етномовною концептуалізацією світу. У лінгвокультурології ведеться невпинний пошук „ключових слів“, що означають константи етномовної свідомості - інваріантні концепти тієї чи іншої культури (її самобутнє ядро) [3, с. 72].

Твори Г. Гайне є енциклопедією життя й історії німецького народу, вони являють собою цікавий матеріал для лінгвокультурологічного аналізу. Поема Г. Гайне "Німеччина. Зимова казка“ знаменує кульмінацію творчої зрілості поета. У передберезневий період, коли в Німеччині назрівала революція 1848 р., Г. Гайне не тільки захищав „права духу“ від політики, а й сам виступав як політичний поет і дав цей блискучий зразок політичної поезії.

Зображально-наративний бік в цій поемі дуже ослаблений, в ньому домінує суб'єктивно- публіцистичний зміст, реакції автора на реальність й події тогочасного німецького життя, „відгуки на сучасні відносини“ [1, с. 117].

Найхарактернішою особливістю цієї поеми є поєднання нищівної сатири й високого позитивного пафосу. C. Фіськова в роботі „Історія німецької літератури“ погоджується з цим твердженням: „...вона викриває політичний, інтелектуальний і творчий розвиток своєї Батьківщини, особливо поезійні тенденції“ [5, с. 231].

Значну частину лінгвокультурного простору поеми займають топоніми, а саме ойконіми (назви міст), крім цього, в поемі „Німеччина. Зимова казка“ знаходимо велику кількість реалій, до яких належать, в першу чергу, імена історичних діячів, культурні об'єкти, назви народів: Bьckeburg - Бюкебург (XIX ч.), Aachen - Аахен (ІІІ ч.), Kцllen - Кельн (IV ч.), Mьnster - Мюнстер (IV ч.), Mьhlheim - Мюльгейм (VIII ч.), Elysдischen Feldern - Єлісейські Поля (VIII ч.), Gцttingen - Геттінген (Х ч.), Paderborn - Падеборн (XIII ч.), Kyffhдuser - Кіфгейзер (XVI ч.), Minden - Мінден (XVIII ч.), Hamburg - Гамбург (ХХ ч.), Halle - Галле (XXII ч.); Flaccus Horatius - Флакк Горацій (XI ч.), Marcus Tullius MaЯmanus - Маркус Тулліус Масманус (XI ч.), Danton - Дантон (XIX ч.), Dante - Данте (XXVII ч.), , Fouquй - Фуке, Uhland - Уланд, Tieck - Тік (III ч.), Franz Liszt - Франц Ліст (IV ч.) Georg Harrys - Георг Гарріс (VI ч.), Tacitus - Таціт (X ч.), Rotbart -Ротбарт (XV ч.), Adonis - Адоніс (XXII ч.) тощо. Усі вони походять з латинської, німецької, французької та італійської мов. Л. Первомайський найчастіше використовує метод транскодування для їх перекладу, але деякі реалії намагається адаптувати до норм української мови, тому не завжди збережено лінгвокультурні особливості твору, наприклад „Burgfrau Johanna von Montfaucon“ у Л. Первомайського - „ пані фон Монфокон “, хоча власне Burgfrau перекладається як „дружина власника замку; господиня замку“, на нашу думку, доцільніше було б транскодувати поняття. Перекладач вдається до заміни Burgfrau на пані задля збереження розміру рядка, хоча поняття „панство“ існує наразі лише в свідомості українського народу, адже мало місце в Україні порівняно нещодавно (XVI століття). В Німеччині також знаходимо відомості про Herrschaft, Herrlichkeit (панство), але вони стосуються іншого часового простору, а саме періоду існування Священної Римської імперії. З іншого боку, в польській мові такі лексеми як „пані“ та „пан“ існують і сьогодні, тому не можна стверджувати, що вони спливають лише в головах українців, але у творі йде мова взагалі про жінку з Франції, тому вводити термін „пані“ недоречно.

У III частині Г. Гайне використовує лексему, що позначає реалію того часу, Pickelhaube - пікельхельм, тобто шпичастий шолом, який використовувався починаючи лицарями Німеччини з XI-XII ст. В своєму перекладі Л. Первомайський генералізує це поняття у „шолом“, тобто відтворює у широкому сенсі елемент форми одягу індивідуального захисту голови людини, що надягається на голову. Посередній український читач не має уявлення про спеціальне вбрання німецьких лицарів XI-XII ст., тому автор уникає перекладу цього культурного елемента Німеччини, у певному сенсі втрачаючи регіональний колорит, можливо, через бажання зберегти риму.

Взагалі, у німецькій історії особлива увага приділяється лицарському періоду. Якщо у Г. Гайне рядок „Der Reuter, das muЯ ich loben...“ гордо розпочинається зі слова der Reuter - лицар, навіть не Ritter, адже автор поеми хоче вказати на приналежність слова до нижньонімецького діалекту, тобто північної Німеччини, то Л. Первомайський обходить пряму номінацію „лицар“ або „рицар“, використовуючи „Ідею рицарства“. Лицар - людина, наділена середньовічним шляхетським титулом в Європі, а словосполучення ідея рицарства - дуже генералізоване поняття, що відриває читача від самої особи, що походила з північної Німеччини. Таким чином, лінгвокультурний елемент втрачає своє призначення.

Оскільки Л. Первомайський виконував свій переклад у часи Радянського Союзу, то головна увага приділялась революційним ноткам, а романтичні мотиви Г. Г айне, що творив у XIX столітті, певною мірою ідеалізуючи німецьке суспільство, не були, на наш погляд, повною мірою відображеними у його перекладі.

Автор поеми „Німеччина. Зимова казка“ використав по всьому творі багато уособлень та лексичних засобів, які одночасно презентують лінгвокультурні елементи. Яскравим прикладом цьому може слугувати метонімія у рядку першої частини „ Was fleiЯige Hдnde erwarben “, яку Л. Первомайський переклав як „Що створять трудящі руки “. Словосполучення fleiЯige Hдnde означає не в прямому сенсі руки людини, а є збірним поняттям всього народу, який тяжко працює, як і у випадку зі словосполученням трудящі руки у Л. Первомайського. Тобто, у свідомості німецького народу як і українського саме руки, а не ноги чи голова відповідають за важку трудову діяльність. Багато українських та німецьких митців присвячували таким чином трудовому населенню свої твори, наприклад, В. Симоненко у вірші „Чуття великої любові“: „Широкі плечі, мужні лиця, трудящі руки в мозолях!“. В Німеччині це, наприклад, Ф. Шиллер: „ TausendfleiЯige Hдnde regen, helfen sich in munterm Bund Und in feurigem Bewegen “.

На противагу цьому поняттю виступає вислів „Die haben jetzt dicke Bдuche“ у VIII частині поеми Г. Гайне - „Нажерли в нас добре пузо“ у Л. Первомайського. Вислів der groЯe Bauch ототожнюється з панівними класами, а не з частиною тіла людини, проте у Л. Первомайського добре пузо підсилюється словом зниженого регістру нажерли, яке передає зневажливе ставлення автора. Оскільки простий люд мав днями працювати, щоб заробити собі на їжу, то не можна було знайти серед трудящого населення людей, які б мали „добре пузо“, ним могли похвалитися лише люди вищого класу, у яких через відсутність активної діяльності в першу чергу з'являвся великий живіт. Тому після прочитання рядку „Нажерли в нас добре пузо“ відразу постає образ ледачого сварливого пана, який намагається відібрати в народу останні крихти та набити собі кармани.

Отже, питання перекладу віршованого твору представляють собою максимальну складність, так як вірші витончені за формою, глибокі за змістом, але компактні (короткі і стиснуті), і переклад поетичного твору в більшій мірі залежить від вмілого використання різноманіття мовних засобів, невичерпних смислових і стилістичних багатств мови, ніж проза, до того ж, в силу специфіки жанру необхідно передати в перекладі не тільки зміст, а й ритміко-мелодійну і композиційно-структурну сторону оригіналу.

Проведений лінгвокультурологічний аналіз дозволив на прикладі поеми Г. Гайне „Німеччина. Зимова казка“ проілюструвати реалізацію в художньому тексті таких загальновідомих в лінгвістиці понять як „мовна картина світу“, „національний менталітет“ і „національний характер“, які здобули можливість експлікації завдяки присутності в текстах поеми мовних одиниць і комунікативних категорій, які мають національну специфіку і відображають культурно-значущі концепти. Переклад віршованого твору важко виконати без втрати лінгвокультурних елементів, як ми це доводимо на прикладі перекладу Л. Первомайського. Це пов'язано, у першу чергу, з бажанням зберегти віршований розмір твору та риму, які неможливо компенсувати у творі, на відміну від лексичного пласту, а також з бажанням не перенасичувати твір реаліями німецького суспільства, які не можуть бути зрозумілі українським читачем. Але і навпаки - є лексеми, які у свідомості як українського, так і німецького народу мають схоже або навіть однакове тлумачення та були повністю відображені в перекладі українського митця Л. Первомайського, наприклад: fleiЯige Hдnde - трудящі руки, der dicke Bauch - добре пузо.

Таким чином, можна констатувати перспективність подібного аналізу перекладів поем, оскільки мова поеми як лінгвістичний об'єкт складна і невичерпна через існування безлічі інтерпретацій одних і тих самих явищ.

німецький лінгвокультурний переклад гайне

ЛІТЕРАТУРА

1. Дейч А. Судьбы поэтов. Гельдерлин. Клейст. Гейне / А. Дейч - М.: Издательство: „Художественная литература“, 1987. - 555 с.

2. Лотман Ю. М. О поэтах и поэзии: Анализ поэтического текста /Ю. М. Лотман, М. Л. Гаспаров. - С.-Пб.: Искусство-С.-Пб, 1998. - 846 с.

3. Мезенко А. М., Маслова В. А. Лингвокультурология: Учеб. пособие для студ. высш. учеб, заведений / А. М. Мезенко, В. А. Маслова - М.: Издательский центр „Академия“, 2001. - 208 с.

4. Сепир Э. Избранные труды по языкознанию и культурологии / Э. Сепир - М.: „Прогресс“, 1993. - 656 с.

5. Фіськова С. Історія німецької літератури. Періоди, напрямки розвитку, ідеї, постаті: Навчально- методичний посібник / С. Фіськова - Львів: ПАІС, 2003. - 340 с.

6. Федоров А. В. Основы общей теории перевода (лингвистические проблемы) / А. В. Федоров - М.: Филология три, 2002. - 418 с.

Размещено на Allbest.ru