Потенціал південнослобожанського діалектного тексту для мовознавчих досліджень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Потенціал південнослобожанського діалектного тексту для мовознавчих досліджень

Тищенко Лариса Миколаївна

Загальновідомо, що діалектна мова є не лише сукупністю територіально маркованих мовних засобів, але й своєрідним виразником духовної та матеріальної культури народу, тому діалектні тексти є цінним інформативним джерелом для до-слідників різних галузей - мовознавців, етнографів, істориків, фольклористів.

Наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. дедалі частіше об'єктом дослідження науковців стає діалектний текст як зв'язна й цілісна одиниця зі складною внутрішньою організа-цією, аналіз якої дає багато нової інформації для з'ясування структури окремого територіального утворення та діалектної мови в цілому [3; 6; 8; 9]. На підставі інформації, яку дають зв'язні діалектні тексти, можна виявити значну кількість мов-них рис, що залишаються поза увагою під час дослідження матеріалів, записаних за спеціальними програмами в режимі “питання-відповідь”. Умови реального спілкування, під час якого експлоратор практично не втручається в конструюван-ня тексту діалектоносієм, дають змогу зафіксувати цікавий інформативний матеріал, що має неабияку цінність для дослі-дження всіх мовних рівнів, зокрема лексичного [1], граматич-ного [2; 4], фонетичного [7].

Попри значну активізацію дослідження діалектних текс-тів в українському мовознавстві в останні десятиліття, далеко не всі говіркові групи охоплені такими науковими розвідками. До наукового обігу насамперед уведено матеріали буковин-ських, гуцульських, східнослобожанських та інших говірок, особливості яких відбиті у відповідних збірниках діалектних текстів, що на сьогодні вже вийшли окремими виданнями. Значна частина діалектних текстів поки що зберігається у ви-гляді рукописних матеріалів, що готуються до друку. До таких належать і записи текстів, що репрезентують риси південно- слобожанських говірок, поширених здебільшого в південних районах Харківської області. Принагідно впродовж останніх 20-ти років ми здійснювали записи текстів і в суміжних до зга-даної території населених пунктах, зокрема в північних райо-нах Донецької області, зважаючи на те, що межі між окремими говорами - надзвичайно цікавий і часто дискусійний предмет дослідження - іноді можуть сягати десятків, а то й сотень кіло-метрів. Тож чим ширшою і ґрунтовнішою буде джерельна база дослідження, тим більш виважених та чітких висновків можна дійти, послуговуючись її даними. діалектний мова культура народ

Серед південнослобожанських говірок, риси яких було зафіксовано в транскрибованих текстах, показовою є говірка села Прелесного Слов'янського району Донецької області, роз-ташованого на правому березі річки Сухий Торець. У 1768 р. на землях, успадкованих відставним поручиком В. В. Банти- шем, було засновано слободу Веселу. Новостворене поселення 1780 р. перейменоване на Прелесне.

Першими мешканцями Прелесного були кріпосні селяни поміщика, переселені з Курської губернії. Тут же селилися й люди з різних районів України (16 жителів прибули із Курської губернії, а 753 - з України).

У документах того часу зазначено, що в селянському гос-подарстві широко застосовували дитячу працю. Лише до 5 ро-ків діти були “кашники”. А потім - няньки, пастушки, погони-чі, орачі. На запитання “Скільки років синові?” відповідали: “Та вже пастух, погонич або косар”. Із п'яти років діти пасли гусей, свиней, овець. Із десяти років дитина вже погонич, а з дванадцяти - “робітничок”: плугатар, молотник.

У Прелесному протягом тривалого часу функціонує ство-рений силами місцевих ентузіастів етнографічний музейний комплекс, до якого належать сільська хата, господарські будів-лі, млин.

Одним із найактивніших дослідників місцевої говірки, ентузіастом своєї справи є вчитель української мови та літе-ратури Прелеснянської ЗОШ Панченко Ірина Вікторівна, яка на сьогодні зібрала значну за обсягом фонотеку та відеотеку зразків мовлення свого та сусідніх сіл. Тексти, записані в селі Прелесному, безперечно, є цінним джерелом для різноплано-вих лінгвістичних досліджень. На підтвердження цієї думки розглянемо особливості одного з текстів, записаного від Жи- щенко Варвари Кирилівни, 1921 року народження (запис здій-снено 15 серпня 2011 р.).

На думку П.Ю. Гриценка, “важливою запорукою успіш-ного розвитку діалектології є повнота емпіричної бази. Зафік-совані факти діалектної мови, незалежно від характеру джере-ла, завжди зберігають новизну (навіть за умови їх наявності в реєстрі діалектних свідчень), оскільки мовний елемент, окрім структурної, має інші важливі характеристики - функційні та часово-просторові (хронотопічні). Тому особливо цінним у діа-лектології залишається розширення кола одиниць діалектної мови, уточнення параметрів кожного елемента говірки, говору, окремого ареалу як складників цілісного діалектного конти-нууму” [5, 145]. Щоб охарактеризувати одиниці окремого пів- деннослоболжанського тексту як складники діалектної мови ми спробували представити їх у вигляді словника, фіксуючи абсолютно всі слова досліджуваного тексту, що, звісно, ви-кликало багато питань, проте дало змогу з'ясувати: 1) загаль-ну кількість лексичних одиниць, що функціонують у тексті;

2) частотність уживання кожної лексеми; 3) форми окремого слова та частоту вживання кожної з них.

Проаналізувавши укладений за діалектним текстом слов-ник, дійшли висновку, що зафіксований у ньому зразок говірки села Прелесне є надзвичайно близьким до української літера-турної мови. Проте низкою рис на різних мовних рівнях ана-лізований текст відрізняється від літературної норми. Так, на рівні фонетики, зокрема в системі вокалізму, у тексті приверта-ють увагу такі особливості: 1) збереження голосного о в закри-тому складі: Балбавоука, виходЧиї, в одЧої, воїна, до сих пор, Чонч 'іла, короука, Петроука, пироШки, по Жодної, подм 'іЧау, подроСтат ', портом, Привол 'йе, Привол ':а, проХод, т 'отка, йатроука, хоч є і Кириліуна; збереження голосного е в за-критому складі трапляється рідше, але теж наявне: сов'ед, сов 'етка, с 'ем, хоч у цьому ж тексті, проте рідше, є і с 'ім;

2) відповідно до очікуваного в літературній мові (українській чи російській) е часто виступає і: б із, б 'ісгілатно, д 'ів 'аЧосто, д 'іватиї, д 'ів 'аЦ:от, д 'іЧабр ', інт 'ір 'есно, інт 'ір 'есне, у Крама^торск і, м 'ін 'і, н 'із ':а, п 'іЧарн ':а, с 'іл 'сов 'ет, с 'іЧ 'ас, йакан'ї'бут'; 3) перехід голосного и в і: вач'іла, бригад'ір, виЧ 'ісуйут ', до с 'іх пор (записано від діалектоносія молод-шого віку, інформант старшого віку вимовляє и: до сих пор), заКонч 'іли, зНач 'іт ' (із шести зафіксованих випадків чоти-ри - з і, два - з и), кварт 'іри, Конч 'іла, молот 'ілка, М 'іт 'інг, на ¹ с 'іл 'ство, спа ¹ с 'іба, ус ¹ коч 'іли, ¹ ч 'істо, ч і, ч 'ім; зворотній перехід і в и аналізований текст репрезентує як поодинокий випадок: цилували; 4) у наголошеній і ненаголошеній пози-ції о часто переходить в а: виКапуват ', заКапуват ', погане, па ¹ ганиї, па гано, Сла ¹ в 'анскиї, хароша (10 випадків уживання), хароше, харошиї (2 повтори), харош 'і (вжито 4 рази), хара ¹ шо (у тексті трапляється 16 разів); водночас перехід а в о трапля-ється лише в одному випадку: кострул 'а (пор. літературне каструля [ВТССУМ, 528]); 5) подекуди спостерігаємо пере-хід голосного а в і: п 'іс 'ат, п 'ітНац:атиї, т 'іжолиї; 6) зрідка виявляється перехід е в и: зимк'а, сикритар', а також и в а (у власній назві): БалбаНоука (відповідно до Билбасівка); 7) у дієслівному корені трапляється відсутність чергування о з е: по Мол 'ат '; 8) відповідно до прислівника такечки, відомого в літературній мові [ВТССУМ, 1427] та найбільш уживаного в тексті (4 випадки), виступають і фонетичні дублети такичко (тричі), такечко (1 випадок) і такечка (1 випадок).

У системі консонантизму аналізований текст виявляє такі риси: 1) злита вимова губних приголосних із наступ-ним голосним: д'ів'аНосто, д'і¹ в'атиї, д'ів'а ¹ ц:от, п'іі ¹ с'ат, п'іт ¹ нац:атиї, п'атНац:атиї, хоч є і випадки за$йаже^имо, пе^ире^иуйазка, пйатиї, пйатеро; 2) реалізація и як і в багатьох випадках засвідчує ще одну виразну рису зафіксованого мов-лення - пом'якшену вимову шиплячого ч ': ¹ бач'іли, за ¹ конч 'іли, з^нач 'іт ', Нонч 'іла, усНоч 'іли, ¹ ч 'істо, ч і, ч 'ім; 3) у мовленні діалектоносія старшого віку наявна заміна й на н ' після губно-го м: мН 'асо, мн 'асорубка; 4) у кінці слова та складу спосте-режено м'який р ': сикри тар ', сахар ' ку; 5) зафіксовано також перехід ф у х чи хв: хундамент, хва^та.

Фіксування зразків діалектного мовлення за допомогою засобів фонетичної транскрипції дозволяє виокремити й низку цікавих акцентуаційних рис. Так, лексема документи, що тра-пляється в тексті 4 рази, в усіх випадках уживана з наголосом на другому складі доНументи. Очевидно, впливом російської мови підтримуваний наголос у словах дру га (тобто інша) та Новиї. Показовим є наголошування іменників І відм. у формі мн. О. в.: сапачками, струЧами, сумЧами. Напевне, за анало-гією до цих форм спостерігаємо й наголос в іменнику ІІ відм.

О. в. мн.: с флангами. Специфічним є також наголошування слів ¹ должн 'і `винні'; праз ¹ ники - форма Н. в. мн. від розмов-ного празник [ВТССУМ, 1102]. У словах коП 'іїки, коП 'ійок від копійка немає традиційного переміщення наголосу на остан-ній склад, притаманного подібним формам в українській мові, пор.: книжка - книжки, книжок, говірка - говірки, говірок тощо.

Низку показових рис виявляє аналізований текст і на рів-ні морфології. Зокрема, функціонування дієслів у тексті де-монструє такі риси: 1. В інфінітивних формах за частотністю вживання найбільш вираженою є наявність суфікса -т ': брат ', вер ¹ нут ', ви ¹ капуват ', ¹ вичистит ' тощо. Припускаємо, що зі-ставлення частотності вживання інфінітивних форм із суфік-сами -ти і -т 'на підставі значної кількості південнослобожан- ських текстів цілком може виявити переважання саме форм із суфіксом -т '. 2. У системі дієвідмінювання привертає увагу наявність закінчення -е в ІІІ ос. одн. (гуде, заХоде, п 'ідХоде, по Ложе, приХоде, уХ вате, Ходе) та твердого кінцевого -т у діє-словах ІІІ ос. мн. майбутнього й теперішнього часів (дадут, пеЧут). Зафіксована також форма ІІ ос. одн. йі ¹ сиш. 3. Наявна і так звана усічена форма дієслова (без кінцевого -йе) відповідно до ІІІ ос. одн. отв'іЧа. 4. У формах дієслів І ос. одн. відсутнє чергування: виХод'у, по ¹ сид'у. 5. Спорадично трапляються ви-падки вживання дієслів І дієвідміни із закінченням дієслів ІІ діє-відміни: сире м Ч 'асо о то на мн 'асорубку ¹ сами по мол ат' //.

До послідовно виявлених ознак належить і відсутність чергування к //ц в іменниках М. в. одн.: У Балбадоуки(і) воЧи жиЛи // йа на ¹ вибиук'і ро ¹ била / у мене ро ¹ бота була та ¹ ка / лом / ¹ каїло / молот / лодата // а по ¹ том посЛ 'ід 'н 'е урем 'а йа на ¹ вигонк 'і ро ¹ била //ро ¹ дилас 'а йа у Петроук 'і. Проте тра-пляються й іменникові форми, що засвідчують чергування приголосних цієї групи у відмінкових формах, напр., г //з: по дороз 'і.

Зафіксовано також уживання закінчення -ойу у формі О. в. одн. іменника І відм. м'якої групи: зимл ойу, а також закін-чення -ом (у двох випадках) в О. в. іменника ІІ відм. мішаної групи: сикритар'ом. Іменник ІІ відм. Холод у Р. в. одн. вжито із закінченням -а: колода, хоч інший іменник у тому ж відмін-ку оформлений із закінченням -у: ¹голосу. Спорадично імен-ник І відм. у М. в. одн. набув закінчення -и паралельно до -і: у Балбавоуки. Очевидно, за аналогією до відмінкових закінчень іменників ІІ відм. у Р. в. мн. (голу ¹ б'іу) іменник І відм. у цій же відмінковій формі вжито із закінченням -іу: т 'отк іу. Хоч парадигма відмінкових закінчень іменників ІІ відм. теж не є сталою. Вона, вочевидь, зазнала впливу російських говірок, що відбилося навіть у фольклорних зразках:

Ої там на ¹гор 'і / ої там на крут 'ії /

Ої там же Ы д 'іло Пару голу б іу //

Ої де ї шо не у З 'аус 'а о Хотник стр 'і Хец ' /

У биу розлу чиу же Пару голу беї //

(Уривок із пісні, яку заспівала Варвара Кирилівна Жищенко). У системі відмінювання іменника виявлено також ужи-вання закінчення -і в іменнику І відм. твердого різновиду від-мінювання в Р. в. одн.: Коло Хат і, а також те саме закінчення -і в іменнику ІІ відм. М. в. одн.: у Крама торс 'к і.

Окрім специфіки вираження відмінкових закінчень, в аналізованому діалектному тексті виявлено також прикла-ди хитання в граматичній категорії роду. Так, іменник жін. р. коробочка [ВТССУМ, 576] у мовленні діалектоносія функ-ціонує як іменник чол. р. - коро ¹ бочок: Л'іл 'а / а ¹ ну даї оЦеї коробочок / о тут / шо маХен 'киї //. І навпаки: іменник чол. р. фарш [ВТССУМ, 1529] у тексті є іменником жін. р.: і ото сире мв 'асо фарша називайец ':а //. У системі топонімів фік-суємо перехід назви прикметникового типу Прелесне із катего-рії іменників сер. р. до категорії іменників жін. р. - ПреХ 'есна (хоч Привілля - При вол 'йе), причому зазначена назва репре-зентує повну парадигму відмінкових закінчень, властивих говірковому прикметнику жін. р.: ПреХ'есна, ПреХ'есної, Прил 'ес 'н ії, Прел 'есну, ПреЛ 'есної, у Прил 'есної.

У функціонуванні прикметникових та прислівникових форм привертає увагу стале оформлення найвищого ступеня порівняння за допомогою лексеми вамиї: ваме гХауне, ваме страшне, ¹ саме бистр'іш, ¹ саме Хуч':е. Неозначений займен-ник хтось в О. в. одн. у досліджуваному тексті має форму ¹ кимс'то. Присвійний займенник моя у формі Р. в. одн. висту-пає із закінченням -еї (мойеї), а форму М. в. одн. від питаль-ного займенника який виражає флексія -ом: у йадом. Те саме закінчення зафіксоване і в М. в. одн. порядкових числівників: у трет ом, д 'ід 'атом. У парадигмі відмінювання числівни-ка тисяча привертає увагу закінчення -у (відповідно до лі-тературного -а) в М. в. одн.: в'ін поМер ¹тис'ачу д'ів'адосто утором ¹іл 'і д 'ід 'атом.

На рівні синтаксису цікавою є побудова словосполучення, у якому відповідно до форм Зн. в. у літературній мові висту-пають форми іменника та присвійного займенника в Р. в.: дав свою фотографію - дау фотограф 'ійі свойейі.

Окремої характеристики заслуговує лексичний склад досліджуваного тексту. На підставі статистичного аналізу словника, укладеного за окремим діалектним текстом, було встановлено, що останній містить 3373 лексичні одиниці. Їх зіставлення з даними “Великого тлумачного словника сучас-ної української мови” [ВТССУМ] дозволило виявити, що 2630 із зафіксованих лексем (близько 78 %) - це слова і словофор-ми, що функціонують у літературній мові (у ВТССУМ їх по-дано без особливих позначок або з позначкою “розмовне”). Так, у сегменті розмовної лексики, наявної в тексті, об'єднано такі слова: в'іц':і Л'а (пор. [ВТССУМ, 184]), гар Мошка (пор. [ВТССУМ, 223]), дерЖат' (держати - розм., `тримати з метою використання') [ВТССУМ, 286-287], заукЛуб (пор. [ВТССУМ, 380]), здорово `дуже, сильно' (пор. [ВТССУМ, 455]), мамка - т. с., що `мама' [ВТССУМ, 643], о так, о там [ВТССУМ, 865], о <sup>1</sup> т 'і, о <sup>1</sup> то [ВТССУМ, 866], о <sup>1</sup> тут [ВТССУМ, 868], п'ідгортати [ВТССУМ, 951-952], поздороукатис'а [ВТССУМ, 1020], посадит' (посадити - розм., `ув'язнити, позбавити волі') [ВТССУМ, 1075], празник, празнуват' (празнувати) [ВТССУМ, 1102], гітичка [ВТССУМ, 1187], ранениї [ВТССУМ, 1201], ¹ сил 'ниї - ¹ сил 'на голо ¹ доука (сильний - розм., `значний за силою впливу, величиною, роз-міром, розмахом, кількістю') [ВТССУМ, 1315], дил'но `зна-чною мірою, надто, надзвичайно' [ВТССУМ, 1315], спадат' (спасати - т. с., що `рятувати') [ВТССУМ, 1362], стадоул 'ат ' (становити - розм., т. с., що `ставити') [ВТССУМ, 1384], стар'і - (старий - розм., у значенні іменника `людина, що прожила багато років'; // т. с., що `батьки' [ВТССУМ, 1385], трошки [ВТССУМ, 1480], ¹ т 'отка (тьотя - розм., т. с., що ` тіт-ка') [ВТССУМ, 1488], ухваТити [ВТССУМ, 1522], хваТат' (хватати -розм., т. с., що `хапати') [ВТССУМ, 1558].

Поява частини лексики, зафіксованої в діалектному тексті, зумовлена відчутним впливом російської мови; вона об'єднує:

1) іменники: Сугуст, бабушка, б'іл'ет, бол'Ниц'а, бра-т 'йа, вираЖен 'ійе, водопровоч ':ік, войен:иї, возМожнос 'т ', вод на, воскр 'е ¹ с 'ен 'йе (воскр 'і ¹ с 'ен ':а), ур 'ем 'а, устр 'еча, год (ужито 19 разів), д'едушка, сахар'ок, свекЛа, с'ел'соС'ет, скаМ 'еїка, со ¹ с 'ед (виявлено 58 одиниць);

2) прикметники: в 'е ¹ с 'олиї, в 'еЛ 'іка (в 'еЛ 'іка от 'еч 'еств 'е- н:а водна), уСусниї, гЛауниї, год 'ічниї, государствен 'иї, гражданс 'киї, должн 'і (`винні') (19 одиниць);

3) дієслова: бол^тац':а, вистройіт ' (`вибудувати'; пор., вйстроїти - 1) `ставити в ряд, шикувати'; 2) діал., `гарно, святково одягати кого-небудь' [ВТССУМ, 155]), жиЛайу, зан 'іМац ':а, забомнили, питац ':а `харчуватися' (від рос. питаться), поб 'ідит ', подиМац ':а, пожиЛаЛи, познабомилис ', Помнит', пон'імат', постройіт', по ¹ читуват' (`поважати'; пор., почйтувати `читати час від часу' [ВТССУМ, 1097], по-читувати `читати' [ Онишкевич 2, 129]) (31 одиниця); дієприк-метники: постройена, дієприслівники: смотр 'а;

4) прислівники та прислівникові сполуки: б'іспЛатно, в 'ез 'д 'е, во вр 'ем 'а, уп 'ер 'от, ус 'іг¹ да, то^ада, ¹ тоже, трудно ¹ вато, т 'ажеЛо, хара ¹ шо, ш 'ч 'ас (21 одиниця);

5) числівники: уториї (уторої), двойіх, д'ів'аЛосто, п 'ервиї, п 'ііс 'ат, с 'ем, ш 'ііс 'ат (7 одиниць);

6) займенники: ус 'о, Ста ( ¹ ето), л 'у¹ бийе, Самиї ( Саме) (у поєднанні з прикметниками та прислівниками для утворення форм найвищого ступеня порівняння: саме бистр'іш, Саме гЛауне тощо), Самойе (те Самойе), таСойе, тот (7 одиниць);

7) прийменники: ¹ воз 'л 'е;

8) частки: во, вот (уживане для підведення підсумку до сказаного), урод'і, да (ужито 57 разів), ¹ даже (5 одиниць);

9) сполучники: йес 'л 'і ( ¹ йес 'і), Нл 'і, но, потому, тойес 'т ', ч 'ім (6 одиниць); а також а) форми ввічливості (досв 'ідан ':а, пожалуста, спаС'іба); б) вставні слова (кажис', каЛ'ешно, нав 'ерно); в) присудкові слова ( Ладо (-а), н 'із ':а); г) імена по батькові (Констан ¹ т 'інович).

Показово, що в аналізованому тексті лексеми, запозичені з російських говірок, часто функціонують як паралелі до укра-їнських відповідників, причому з кількісним переважанням останніх: ус'о (10 випадків уживання в тексті) //усе (19 випадків уживання в тексті) (далі в дужках зазначено лише цифри на по-значення частотності вживання відповідних одиниць у тексті); оТ 'ец (1 р.) // паПаша (1 р) // бат 'ко (12 р.); вта (ето) (4 р.) // цеї (ц 'а, це, ц 'і) (42 р.); йес 'т ' (3 р.) // йе (6 р.); вот (3 р.) // ос ' (5 р.) // от (31 р.); то^ада (1 р.) // тод 'і (27 р.); Чл 'і (4 р.) // а¹ бо (3 р.) // чи (ч 'і) (11 р.). До більшості українських лексем у текс-ті взагалі немає російських відповідників, напр., ¹дуже (15 р.) // очень (у тексті не вжито жодного разу), хоч маємо і протилеж-ні співвідношення, коли переважають російські паралелі, а українські або взагалі відсутні, або мають нижчий рівень час-тотності вживання, зокрема: да (частка стверджувальна, рідше питальна) (57 р.) // так (--); год (19 р.) //р 'ік (--); йес 'л 'і (йес 'і) (3 р.) // йакшЧо (--); но (1 р.) // аЛе (--); род'іт'ел'і (12 р.) // бат 'ки (5 р.); молод 'ож (4 р.) // Молод ' (1 р.); тот (9 р.) // тої (4 р.). Наявні приклади, коли кількість російсько-українських відповідників є однаковою, без переважання одиниць якоїсь із мов: о Хотник // стр 'ілец '; таКойе // таКе; трудно Лато // трудну вато; йа Чч 'ки // йаїц 'а; кр 'осна // хр 'осна; кр 'осниї // хр 'осниї.

Унаслідок аналізу пропонованого діалектного тексту та-кож встановлено, що він є цінним і для ономастики, бо містить:

1) власні імена, причому як офіційні, літературні, так і їхні розмовні відповідники: Вар бара - Вар 'а, клична форма Вар '; Катерина - Кат 'а; Йул 'а; В 'іктор - Віт 'ка; Іван; 2) прізви-ща, прізвиська, утворені від прізвищ: Жишченко; Чаїченкова; 3) назви міст, сіл, районів: Краматорск, Петроука, ПреЛ 'есна, При вол 'йе, Слав 'анскиї; 4) назви релігійних та інших свят: Паска, П(')ервиїмаї.

Окремі лексеми в тексті можуть становити інтерес для со-ціолінгвістики як елементи мови різних професійних груп, зо-крема це слова вибиука, вигонка, греїдер, йаїло, коТок, кран, лом, лоПата, Молот, моло 1 т 'ілка, окалач 'уват ', фа 1 сонка, форМоука, р 'іпйа: йа на вибиук'іробила /у менеробота буЛа та 1 ка / лом / 1 каіло / Молот / лобата // да / за1 вод Л'ен 'іна / фа 1 сонка два // отакво 1 йаму йак 1 вирийут греідером / а тод 'і нас спус 1 кайут ' по крану ту би // фор Моука буЛа / т 'а Жола ро 1 бота була / а по 1 том пос'Л'ід'н'е урем'а йа на 1 вигонк'і розбила // ото рос.теЬ 'али колодки до колоСк'іу // а портом 1 ц 'іпйами о 1 то поб1 йут ' / а по 1 том кот 1 ком о 1 то похо 1 дили // так зер 1 но окаЛачували //.

Частину лексем, репрезентованих у тексті, зафіксова-но на сьогодні у відомих лексикографічних джерелах із по-значкою “діалектне”: угород - діал. `город' [ВТССУМ, 116], посЛ'ідн'іІ- діал., заст. `останній' [ВТССУМ, 1079], сваїба - діал. `весілля' [ВТССУМ, 1296], Ск'іки, Ск'іко - займ., діал. `скільки' [ВТССУМ, 1330], т'іки, т'іко-присл., діал. `тільки' [ВТССУМ, 1453] тощо. Близьким до виявленого Ск'іки, Ск'іко є і властивий для досліджуваної говірки займенник ст'іки, по-ширений у воронезьких говірках [Авдєєва 2, 216], пор. також стіко в цих же говірках [Авдєєва 2, 216] та с 'т 'іл 'ко - у схід- нослобожанських [СДЛЛ, 186]. Зафіксований у тексті прислів-ник токо, що пов'язаний як із діалектним т 'іко, т 'іки, так і застарілим, діалектним тілько [ВТССУМ, 1454], вочевидь, походить із поліських говірок [Лисенко, 214; Аркушин 2, 203].

Як бачимо, діалектні лексеми, які трапляються в аналізо-ваному тексті, відомі й в інших суміжних та віддалених укра-їнських говірках, про що свідчить зіставлення із даними діа-лектних словників. Так, дієслово уд'івац':а (у¹ д'іц':а) відоме і в правобережнополіських (ед 'іти, рідше вд 'іт ' `вдягнути на себе одяг' [Никончук, 20]), східноподільських (уд'іватис'а, уд'і ватис' [Березовська, 38-39]), лемківських говірках

(уд'івати, уд'іти `одягати', `взувати' [Турчин, 38]), пор. та-кож іменники уд 'ігало `придане нареченої у вигляді одягу' у східнослобожанських говірках [Магрицька, 25], уд'агачка, уд 'агачка `одяг' - у південнослобожанських [рукописні дже-рела]. Дуже близьким до південнослобожанського зд'ів ац':а є зафіксоване на Лемківщині дієслово здзіватися `знущати-ся' [ Турчин, 121], пор. також фонетичне оформлення лексем здзіди, ззіди `нез'їдені залишки сіна', здзісти `з'їсти' у воро-незьких говірках [Авдєєва 1, 144-145], Ь':іди, З':істи - у пів-деннослобожанських [рукописні джерела]. Іменник кал'ідор, який трапляється в аналізованому тексті, відомий і в говірках на сході Слобожанщини [СУСГ, 91; СДЛЛ, 72]. Південно- слобожанський займенник л'у <sup>1</sup> биї `будь-який' є, очевидно, за-позиченням із центральних та західних українських говірок, оскільки він є також у словниках полтавських [Сизько, 24], бойківських [Онишкевич 1, 421], буковинських [СБГ, 268] го-вірок. Відоме це слово і в західнополіських говірках, де л 'убий, л 'убе `про м'ясо без жирних шматків' [Аркушин 1, 295].

За даними аналізованого тексту виявлено чимало спільно-го з іншими українськими говірками і в прислівниковій пара-дигмі. Так, прислівник наП'ешу поширений і в східнослобо- жанських [СУСГ, 135], воронезьких [Авдєєва 2, 27], західно- поліських [Аркушин 1, 336] говірках, наШо - у гуцульських [Піпаш, 114] та воронезьких [Авдєєва 2, 37]. Від розмовного українського отак [ВТССУМ, 865], очевидно, походять вияв-лені в південнослобожанському тексті отаКво, близьке із воро-незьким отаково [Авдєєва 2, 68], західнополіським [Аркушин 2, 18] і буковинським [СБГ, 372] отако, та отакечки (пор. із воронезьким отакички ) [Авдєєва 2, 68]. Лексема таКо сягає гуцульського й буковинського тако `отак' [Неґрич, 166], `ось так' [ СБГ, 537]. Зменшено-пестливою формою від загальновжи-ваного так є зафіксоване в тексті такичко (такечко, такеч-ки, такечка), відоме також і у воронезьких говірках (такичко, такочки) [Авдєєва 2, 224]. Прислівник поштишо пов'язаний із середньонаддніпрянським, зокрема полтавським, пошти [Сизько, 34], що функціонує і в східнослобожанських говірках: почти `майже' [СУСГ, 174]. Імовірно із західних українських говірок постала виявлена в досліджуваному тексті лексема та-мечки, ареал поширення якої засвідчено в гуцульських говірках [ГГ, 181]. Окрім того, у південно-західних діалектах відзначе-но низку фонетично близьких до цього прислівника номіна-цій: тамички - у наддністрянських [Шило, 249], буковинських [СБГ, 538], тамечкі [Неґрич, 166], тамечка [Піпаш, 188] - у гу-цульських говірках. У лексикографічних працях, що репрезен-тують лексику південно-східних українських говорів, теж за-фіксовано низку майже співзвучних лексем: тамички, тамичко [Поповський, 52; СУСГ, 202], тамочки [СДЛЛ, 190; СУСГ, 202], тамечки, тамечко, тамочки [Авдєєва 2, 225]. Очевидно, що всі ці відповідники утворені від прислівника там. Аналогічно від прислівника тут утворені зафіксовані в аналізованому тексті лексеми тутечки, тутечко, перша з яких відома і в східносло- божанських [СУСГ, 210; СДЛЛ, 196] та воронезьких [Авдєєва 2, 239] говірках, у сучасній українській мові належить до роз-мовної лексики [ВТССУМ, 1487], а друга - у проаналізованих нами лексикографічних джерелах не виявлена. Відповідниками до зазначених лексем є західнополіські прислівники тутичка, тутичк 'і [Аркушин 2, 214]. Із значенням `додатково до того са-мого; знову, заново, повторно' функціонує в тексті прислівник ше, що зафіксований також у буковинських говірках [СБГ, 661]. У бойківських говірках ця лексема функціонує як вигук, яким відганяють корів [Онишкевич 2, 380]. Прислівник акичко (від як) відомий і у воронезьких говірках [Авдєєва 2, 304].

Південнослобожанський займенник н'іч'о виявив тіс-ні зв'язки із буковинським нічо, нічьо [СБГ, 337], львівським [Лексикон, 491], гуцульським нічо [Піпаш, 118], поліським ничо [Лисенко, 137] та закарпатським н'іч `нічого' [Сабадош, 208]. Широко вживаною в аналізованому тексті виявилася лек-сема шо (88 випадків уживання в ролі займенника, сполучника, частки). Відома вона не лише в південно-східних [Поповський, 51] та суміжних російських [Авдєєва 2, 295], але і в північних західнополіських [Аркушин 2, 272] та південно-західних укра-їнських говірках, зокрема зафіксована у львівських [Лексикон, 816], гуцульських [Піпаш, 227], рідше - у бойківських [Ониш-кевич 2, 396]. Ця ж лексема є складовою уживаного в тексті займенника Шото, та зафіксованого також у західнополіських говірках [Аркушин 2, 273]. Сполучник шоб (шоп) функціонує не так активно, проте є цілком закономірним для системи пів-денно-східних говірок [Поповський, 51; Авдєєва 2, 295].

Числівник Первиї, виявлений у цій південнослобожан- ській говірці, не є механічним запозиченням із російської мови. Останній активно функціонує в інших південно-східних, зо-крема в східнослобожанських [СУСГ, 157; СДЛЛ, 124-125], південно-західних (закарпатських [Сабадош, 220], гуцульських [ГГ, 145; Неґрич, 130], наддністрянських [Шило, 196], буковин-ських [СБГ, 396]), північних західнополіських [Аркушин 2, 35] говірках, засвідчений і в українських літературних казках ХІХ століття [Крашеніннікова, 29]. Причому в багатьох західних та північних говірках первий має значення `двоюрідний': перва сестра, первий брат [Піпаш, 134; Шило, 196; ГГ, 145; Неґрич, 130; Аркушин 2, 35; СБГ, 396]. Як і в східнослобожанських [СУСГ, 181], у південнослобожанських говірках зафіксовано дієприкметник ранитиї (пор. ранений у сучасній українській мові [ВТССУМ, 1201]). Дієприкметник хриш <sup>1</sup> чона, ймовірно, сягає західнополіського хришчона `те саме, що хресна мати' [Аркушин 2, 214]. Паралельно до заперечної частки н'і (10 ви-падків уживання) виявлена, хоч і рідше вживана (6 фіксацій), частка н'е, що відома також у західнополіських [Аркушин 1, 346], буковинських [СБГ, 333-334] говірках, а також на Львів-щині [Лексикон, 489]. У закарпатських говірках н 'е `вигук, яким відганяють корову, теля' [ Сабадош, 207].

Кілька лексем із досліджуваного південнослобожансько- го тексту не були виявлені в проаналізованих лексикографіч-них джерелах, зокрема Ц 'іпйа `ціпи', Хтознечка (пор. хтозна, хтозні, хтозня `хто знає' [Авдєєва 2, 262]), йакто `якось', йаКиїс'а `якийсь'.

Окрім того, привертають увагу сталі сполучення слів, що в південнослобожанському тексті мають окремі значення: так і так (про виклад якоїсь справи), п'іш)ла соб'і `пішла', саМо собойу `мимоволі, природно, без зовнішньої допомоги', проводу не будут' дабат ' `будуть набридати, постійно чіпля-тися', н'іб'о н'ійак `зовсім нічого', Хапаху не обб'ухайес':а `надзвичайно ароматний' (про страви, зокрема про паску).

Отже, південнослобожанський діалектний текст має знач-ний потенціал для характеристики діалектних одиниць цьо-го континууму на різних мовних рівнях. Уважне прочитання й аналіз таких джерел дослідження в загальноукраїнському контексті дозволить не лише констатувати наявність чи від-сутність явищ окремих типів, але й виявить загальні тенденції формування й розвитку мови південнослобожанського ареалу.

Размещено на Allbest.ru