Репрезентація складних безсполучникових речень у поетичному синтаксисі Софії Майданської

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 811.161.2

Репрезентація складних безсполучникових речень у поетичному синтаксисі Софії Майданської

Тєлєжкіна О.О.

У статті розглядаються складні безсполучникові речення з однофунк- ціональними і різнофункціональними предикативними частинами, які активно вживаються у віршованих творах С. Майданської. Розглядувані синтаксичні одиниці як активний компонент поетичного синтаксису мисткині вповні реалізують свій виражально-художній і текстотвірний потенціал. синтаксис безсполучниковий речення

Ключові слова: складне безсполучникове речення, поетичний синтаксис, виражально-художній потенціал, текстотвірний потенціал.

В статье рассматриваются сложные бессоюзные предложения с однофункциональными и разнофункциональными предикативными частями, которые активно употребляются в стихотворениях С. Майданской. Анали-зируемые синтаксические единицы как активный компонент поэтического синтаксиса поэтесы полностью реализуют свой художественный и текстообразующий потенциал.

Ключові слова: сложное бессоюзное предложение, поэтический синтаксис, художественный потенциал, текстообразующий потенциал.

This article deals with analyzes of complex asyndetic sentences with monofunctional and multifunctional predicative parts that are actively used in the poetic works of S. Maidanska. As an active ingredient of poetic syntax of the writer the studied syntactic units fully realize their expressive and artistic and text forming potential.

Key words: complex asyndetic sentence, poetic syntax, expressive potential, text forming potential.

Синтаксис віршової мови тривалий час викликає у мовознавців науковий інтерес. До питання синтаксичної організації поетичних творів неодноразово зверталися такі вітчизняні дослідники, як О. П. Безпалько [1], С. Я. Єрмоленко [7; 8], А. П. Загнітко [9; 10], В. Г. Мариниченко [13], А. М. Поповський [14], Г. М. Удовиченко [15], І. М. Уздиган [16]. Окремі риси стилістичної реалізації складних сполучникових речень і багатокомпонентних конструкцій у поезії розглядали О. С. Грановська [3], Н. Я. Грипас [4], О. О. Кузьмич [11], В. В. Лобода [12]. Стилістичні й естетичні функції складних безсполучникових речень залишаються поза увагою дослідників і висвітлюються в поодиноких розвідках, зокрема С. І. Дорошенка [5], Т. І. Вавринюк [2]. Проте особливості функціонування складних речень безсполучникового типу в поетичних творах потребують більш детального вивчення. У зв'язку з цим уважаємо, що на часі аналіз складних безсполучникових конструкцій, репрезентованих у віршах Софії Майданської. Актуальність пропонованої розвідки підкреслюється ще й тим, що творчість цієї поетеси з погляду стилістичного синтаксису раніше не була досліджена.

Мета статті - проаналізувати особливості реалізації складних безсполуч-никових речень у поетичних творах С. Майданської, уміщених у поетичній збірці “Зійшло мені сонце печалі”, з'ясувати їхні виражальні можливості.

Спостереження над використанням складних безсполучникових речень у творах С. Майданської засвідчили, що мисткиня удається до вживання обох структурно-семантичних класів аналізованих синтаксичних утворень (за класи-фікацією С. І. Дорошенка [6, с. 33]). Активно представлені і речення з однофунк- ціональними предикативними частинами, як-от: Бродила музика густа, / Хмільний метелик сів на руку (“Музика”) або Прозорими стеблами / він торкнувся землі, /він струсив на плечі/дзвінкі, ядровиті/зерна (“Переді мною...”), і з різнофункціональними, наприклад: Не переймай мене на бистрині /Жорстоким льодивом речей свавільних, / Я від прокляття і закляття вільна, /

Побілена, як вишня навесні (“Не переймай мене на бистрині...”) чи Я раптом зрозуміла, милий Боже, / Ніхто це диво знищити не зможе (“В городі ріс горох і пастернак.”). Такі конструкції, вжиті в монологічному й діалогічному мовленні, мають значні виражальні можливості. Прикладом використання розглядуваних синтаксичних утворень як реплік у діалогічному мовленні можуть бути такі рядки: Ще є час, - ти сказав, - ще попереду ніч... (“Лист 1”) або [Крізь штахети /з цікавістю він зазирав у двір / і кволо усміхався. / Пси казенні / аж надривались.] / - Хлібця, дайте хлібця, /я сирота (“Лист 4”). Ілюстрації вживання аналізованих речень у монологічному авторському мовленні становить переважна більшість дібраних прикладів, як-от: Десь тур зламав кремінний ріг, / Десь молодість твоя осіння, / Танцює вітер до зомління. ... Згадай мене, я вічний спогад. / Забудь мене, я забуття (“Хто я? Чи курява доріг.”).

С. Майданська вводить складні безсполучникові утворення в пейзажні за-мальовки, як, наприклад, у вірші “Соната вужа”: Ріку свого тіла несе він, /таку повнокровну, глибоку, / поглянь, крізь плинний спокій / посміхається чисте дно чи “Вечір”: Старий веде корову з паші, / теленькає зоря вечірня. Відчуваючи себе часточкою природи, поетеса зображує людину і природу у нерозривному зв'язку, який допомагають підкреслити не лише відповідні лексичні засоби, а й первинне безсполучникове поєднання предикативних складників ужитих речень: Не ремствуй, / не журися - / бачиш - / маленький ремез / моторно / гніздо чіпляє /за твій мізинець (“Отут зупинимось.”) або Ти збудував цей дім /край білої дороги, / він з каменя життя, / він дерева тривоги (“Ти збудував цей дім.”). Й робить філософське узагальнення про людину й природу як неподільне ціле, що перетікає одне в одне, а отже, - про сенс життя: Ти здобуваєш в ній своє безсмертя, / вона своє - / здобуде у тобі (“Похвала воді”).

Поетеса активно вживає складні безсполучникові конструкції не лише для зображення картин зовнішнього світу. За допомогою цих речень автор відтворює емоційні переживання ліричного героя. Використання “обірваного” речення підкреслює високий рівень експресивності висловленого: Я мушу дочекатися тебе, /я мушу... і далі обґрунтування такого психоемоційного стану: Стара вже стала, /раптом - не впізнаєш (“На кам'яних скрижалях.”).

У С. Майданської складні безсполучникові утворення активно представлені і в громадянській ліриці, де порушується проблема забуття дітьми рідної мови: Ти, соколе, пізно сюди прилетів, / твій син вже тебе не знає, / він давно папугою став / і соромиться мови твоєї (VIII, із циклу “Варіації на теми дум”). Таке безсполучникове поєднання предикативних частин завдяки їхній чіткій структурній окресленості допомагає авторові наголосити на гостроті висловлюваного. Не менш важливе стилістичне навантаження несе складна безсполучникова конструкція, що займає фінальну позицію у вірші, де поетеса говорить про свою любов до рідного краю: Не покидай мене, / єдиний краю, / до тебе пригорнувшись, / я повторяю (“Горілиць лежить моє село.”). Важливість сказаного підкреслює імператив і заперечення у першому складнику безсполучникового утворення.

Так само влучно поетеса вживає аналізований різновид речень в інтимній ліриці, розкриваючи читачеві найпотаємніші переживання й найглибші таємниці душі: Я здичавіла од волі, / довге сплутавши коріння, / хтось крислату мою долю / розчахнув у нетерпінні (“Я, мов сад без огорожі.”) - тут відчувається стрімкість, рвійність, ніби ліричний герой хоче якомога швидше розповісти про свій внутрішній стан. Натомість у вірші “Стежка в саду.” спостерігаємо спокійний плин оповіді, викладеної за допомогою безсполучникових складних речень: [Стежка в саду. / Достигають порічки.] /Жадібно п'єш - / я дивлюся- дивлюся, /жодної краплі пролити боюся. / Б'ється он жилка / у тебе на скроні, / шрам на зап'ясті - /це од січкарні, /ще як в дитинстві... - читачеві розкривається картина одухотвореного милування й зачаєного хвилювання від спілкування з коханим. Розміреність викладу, що досягається через безсполучниковість, спокій, що струменить із кожного рядка, допомагають читачеві відчути всю насолоду від близькості двох закоханих, якої ліричний герой сповнений в цю хвилину: Ти поруч, / ти слухаєш тіло моє, / як музику зорепаду, / як вишню, / стиглу, терпку, / ти ловиш його / вустами / і міцно, / як пам'ять і правду, / мене пригортаєш, / одягнену тільки в покірність, / у ніжну покірність (“Народження”).

Окрім виражально-художнього потенціалу, вияв якого підтверджують усі наведені приклади, складні безсполучникові речення мають потужний текстотвір- ний потенціал. Розглядуваний різновид синтаксичних одиниць відіграє важливу роль у структурній організації поетичного тексту. Ужиті в зачині твору - початок першої строфи або вся перша строфа - складні безсполучникові речення зображують навколишній світ, в якому живе ліричний герой: Провінція, костьол, музична школа (“Органіст”), або розкривають обставини розвитку подій, відтворюваних у вірші: Він безпечальний, світиться душа / В його розхристаній, веселій волі. / Ось має хлібчик, має дрібку солі, / Йому стає ще й пригостить лоша (“Дурний Володя”), завдяки чому читач налаштовується на сприйняття подальшої оповіді. Основна частина віршованого твору теж може передаватися за допомогою аналізованих речень:

Візьми мене з собою, Гніздо на стежку впало,

мій вірний, мій далекий, втекла весела птиця,

душа моя зелена, рікою золотою

мов зрубана смерека. пливе моя живиця

(“Візьми мене з собою...”) -

Тут простежуємо розгортання роздумів ліричного героя. Крім того, складні безсполучникові речення спостерігаються і в сильній фінальній позиції - як наприкінці строфи, так і в кінці усього поетичного твору:

[Ти поспішаєш?]

Постривай, ще буде час нам повернутися до самого початку, ще буде час на землю намотати новий клубок вогню і льоду.

Ти - сонячний годинник,

Я - тінь твоя (“Ти - сонячний годинник.”).

Наведені приклади засвідчують, що досліджувані синтаксичні конструкції беруть участь у забезпеченні формального зчеплення окремих елементів поетич-ного тексту й розвитку його смислового зв'язку, а відтак забезпечують реалізацію таких важливих ознак тексту, як зв'язність і цілісність.

Сказане підтверджують приклади віршованих творів, в основі структурної будови яких лише складні безсполучникові речення, як-от:

Я давно з тобою поруч, я - твій відблиск в темній хвилі, сяєво твоє струмує наче кров в моєму тілі.

Неспокійний і глибокий час тече між берегами, я до плину вікового прицвяхована зірками.

На піску, на білій ріні,

як вода - я чиста й гола,

в мене каменем хтось кине -

розійдуться світлі кола (“Я давно з тобою поруч.”).

Викладене підтверджує думку, що складні безсполучникові речення з однофункціональними і різнофункціональними предикативними частинами активно вживаються в проаналізованих віршованих творах. Розглядувані синтаксичні одиниці вповні реалізують свій виражально-художній і текстотвірний потенціал, що доводять наведені у розвідці ілюстрації. Усе це дозволяє зробити висновок про те, що складні безсполучникові речення є активним компонентом поетичного синтаксису Софіїі Майданської.

Продовження розпочатого дослідження вбачаємо у вивченні аналізованих синтаксичних конструкцій із погляду їхньої комунікативно-прагматичної організації.

Література

1. Безпалько О. П. Із спостережень над синтаксисом “Кобзаря” / О. П. Безпалько // Українська мова і література в школі. - 1964. - №4. - С. 29 - 32.

2. Вавринюк Т. І. Стилістичні функції складних безсполучникових речень у поезії В. Симоненка / Т. І. Вавринюк // Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету: Збірник наукових праць. - Кривий Ріг: КДПУ, 2011. - Вип. 6. - С. 556 - 562.

3. Грановська О. С. Складне речення в поезіях Ліни Костенко / О. С. Гранов- ська // Сучасна філологія: проблеми, пошуки, розвідки. - Рівне, 1993. - Вип. 1. - С. 11.

4. Грипас Н. Я. Складні багатокомпонентні речення з різними засобами і типами зв'язку в поетичному мовленні П. Грабовського: (Формально-граматичний аспект) / Н. Я. Грипас // Проблеми граматики і лексикології української мови. - К., 2001. - С. 186 - 190.

5. Дорошенко С. Функціонування безсполучникових складних речень у художньому стилі / С. Дорошенко // Ритми сучасної філології: Збірник наукових статей. - Львів: ПАЇС, 2007. - С. 298 - 303.

6. Дорошенко С. І. Складні безсполучникові конструкції в сучасній українській мові / С. І. Дорошенко. - Х.: Вища школа, 1980. - 152 с.

7. Єрмоленко С. Я. Синтаксис віршової мови / С. Я. Єрмоленко. - К.: Наукова думка, 1969. - 94 с.

8. Єрмоленко С. Я. Синтаксис поетичного мовлення Миколи Бажана / С. Я. Єрмоленко // Мовознавство. - 1967. - №1. - С. 76 - 81.

9. Загнітко А. П. Особливості сучасної української синтаксичної поетики / А. П. Загнітко // Восточноукраинский лингвистический сборник. - Донецк, 1999. - Вып. 5. - С. 284 - 297.

10. Загнітко А. П. Синтаксична поетика Івана Драча / А. П. Загнітко // Функ-ціонально-комунікативні вияви прагматичних одиниць. - К., 1997. - Вып. 5. - С. 152 - 158.

11. Кузьмич О. О. Виражальні можливості складного речення у творчості Ліни Костенко / О. О. Кузьмич // Актуальні проблеми сучасної філології: Мовознавчі студії. - Рівне: РДГУ, 1999. - С. 39 - 43.

12. Лобода В. В. Складні синтаксичні конструкції з підрядними додатковими реченнями в поетичних творах Т. Шевченка / В. В. Лобода // Питання шевченкознавства: Доповіді та повідомлення на науковій конференції. - Черкаси, 1964. - С. 106 - 108.

13. Мариниченко В. Г. Деякі синтаксично-стилістичні особливості байок Л. Глі- бова / В. Г. Мариниченко // Дослідження з української мови: Збірник статей аспірантів та дисертантів. - К.: Вид-во АН УРСР, 1958. - С. 74 - 85.

14. Поповський А. М. Поетичний синтаксис Миколи Кузьменка / А. М. Попов- ський // Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету: Збірник наукових праць. - Кривий Ріг: КДПУ, 2011. - Вип. 6. - С. 664 - 671.

15. Удовиченко Г. М. Стилістично-естетичні особливості синтаксису (за текстом твору “Крізь роки і печалі” Л. Костенко) / Г. М. Удовиченко // Проблеми граматики і лексикології української мови. - К., 1998. - С. 120 - 125.

16. Уздиган І. М. Синтаксис байок Л. Глібова / І. М. Уздиган // Культура слова. - 1988. - Вип. 35. - С. 66 - 70.

Джерела ілюстративного матеріалу

1. Майданська С. Зійшло мені сонце печалі: [поезії] / Софія Майданська. - К.: Факт, 2007. - 284 с.

Размещено на Allbest.ru