Взаємодія категорій футуральності і модальності в сучасній англійській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Взаємодія категорій футуральності і модальності в сучасній англійській мові

Гошилик В.Б.

Анотація

Ключові слова: категорія, міжкатегорійна взаємодія, футуральність, модальність.

Статья посвящена исследованию когнитивной природы взаимодействия категорий футуральности и модальности в современном английском языке. Выяснена специфика будущего как сферы потенциальных, гипотетических действий. Раскрыт характер межкатегориального взаимодействия в выражении темпоральной семантики аналитическими футуральными формами современного английского языка.

Ключевые слова: категория, межкатегориальное взаимодействие, футуральность, модальность.

Key words: category, intercategorial interaction, Futurality, Modality.

Як відомо, очевидне домінування у сучасній лінгвістиці когнітивної парадигми виявилося у численних спробах дослідити ментальну сутність мовних одиниць, їх зв'язок із процесами пізнання, сприйняття, переробки інформації, їх відношення до структур свідомості. Так, у лінгвістичних розвідках, присвячених категорії часу, спостерігаємо зміщення координат від аналізу категорії часу дієслова, трактованої як форма відображення об'єктивного часу, до проблеми мовної експлікації поняттєвої (семантичної, когнітивної) категорії часу. При цьому традиційні бінарні відношення граматичний час - об'єктивний (фізичний, реальний) час змінює тріада онтологічний (істинний, реальний) час - поняттєвий (концептуальний) час - лінгвістичний (мовний) час (темпораль- ність) (Н.Д. Арутюнова, О.В. Агрова, С.М. Белякова та ін.) чи відношення базова когнітивна структура - лінгвістичний час (А.В. Кравченко).

Незважаючи на примарну незастосовність теоретичних принципів когнітивної лінгвістики до граматичних категорій, лінгвісти (Б. Гейне, Р. Дірвен, Р. Ленекер та ін.) наполягають на доцільності дослідження граматики як сфери абстрактних відношень також в руслі когнітивної парадигми. Вагомим аргументом є те, що категорії морфології та синтаксису не меншою мірою формуються на основі досвіду та уявлень мовного колективу, а їх використання відображає комунікативну сутність мови. Саме тому, на думку А. В. Кравченка, “природу граматики, що розуміється ... як певні загальні принципи відображення у знакових формах досвіду взаємодії зі світом, неможливо розкрити без звернення до особливостей когнітивної діяльності людини” [8, с. 32].

Оскільки когнітивна теорія сприймає граматику не як автономну, замкнуту й ірраціональну систему, а як систему, що відображає людський досвід пізнання світу й осмислення довколишньої дійсності, така позиція видається вельми перспективною у дослідженні категорії футуральності, особлива проблемність якої зумовлена ірреальною природою майбутнього та органічним зв'язком семантики майбутнього часу з модальністю.

Мета даної розвідки полягає у дослідженні когнітивної природи взаємодії категорій футуральності й модальності в сучасній англійській мові і передбачає розв'язання таких завдань: 1) з'ясувати специфіку майбутнього як сфери потенційних, гіпотетичних дій; 2) розкрити характер міжкатегорійної взаємодії у вираженні темпоральної семантики аналітичними футуральними формами сучасної англійської мови.

Складність визначення категорійного статусу майбутнього часу випливає зі специфіки переробки свідомістю носіїв мови об'єктивного часу за допомогою певних когнітивних механізмів. На відміну від об'єктивного простору, мінімально чуттєво сприйманий час відбивається у людській свідомості за умов максимальної свободи вираження та яскравого психологічного забарвлення [12, с. 30]. Майбутнє не відбувається на наших очах, завдяки чому проспективна дія постає як потенційно можлива, гіпотетична й невизначена. Повідомлюване мислиться як здійсненне, але воно лише передбачається, очікується чи планується. При цьому великою є міра суб'єктивності сприйняття подій в майбутньому, що виявляється у залежності відношення мовця до майбутньої дії від волі й емоційного стану, знання довколишньої дійсності та різного роду обставин, які формують своєрідне тло для сприйняття майбутнього.

Розуміння того, що ірреальна природа майбутнього “когнітивно більш абстрактна відносно чуттєво більш пізнаваних й емпірично доступних минулого і теперішнього” [17, с. 22-23], дає підстави говорити про вторинність категорії майбутнього. Цю тезу підтверджують докази первинної категоризації часу через протиставлення категорійних форм теперішнього і минулого, що історично зумовлено специфікою світосприйняття.

Властива майбутньому “модальність нереалізованої дії” (в термінології Є.Й. Шендельс) спричинила гостру полеміку щодо структури граматичної категорії часу в англійській мові. Протягом довгого часу її розгляд як двочленного чи тричленного утворення залишається одним з найбільш дискусійних питань в англістиці.

Прихильники дихотомічного поділу на минуле та не минуле (теперішнє) вважають, що “об'єктивний час, будучи незворотнім, має в кожен поточний момент свою процесуальність. По відношенню до неї все, що відбувалося до неї, є античасовим, а все, що буде після, виявляється псевдочасовим (оскільки в реальності воно не існувало і не існує). Буття має зв'язок або з минулою даністю, яка вичерпала себе й перетворилася в античас, або з теперішньою, яка безпосередньо проявляє себе, виступаючи власним часом. Все те, що пов'язане з псевдочасом, не є буттям, оскільки часова шкала, об'єктивно не дійшовши до процесуальної даності, не може дати якої-небудь реальної відображеності та перетворення у просторово опредметнене буття” [7, с. 39]. З іншого боку, аналітичні конструкції shall+Inf. та will+Inf., які, на думку Л.С. Бархударова, прихильники трихотомічного поділу безпідставно називають спеціалізованими засобами вираження футуральності в англійській мові, нічим не відрізняються від сполучень з модальними дієсловами ні за формою, ні за значенням, а віднесеність до майбутнього визначається контекстуально [4, с. 126-129].

Прихильники тричленного складу парадигми часу відстоюють власну думку, звертаючись до психологічної природи майбутнього, яке можна трактувати як “бажане” теперішнє чи “нездійснене” минуле. Незважаючи на те, що майбутнє є проспективним і ще не стало реальністю, “у свідомості людини воно, аналогічно минулому існує у вигляді “сценаріїв”, які людина планує здійснити, або, які заплановані кимось чи чимось здійснитися у житті людини” [11, с. 27]. Такого роду “сценарії” можуть бути класифіковані за критеріями значущості для індивіда, а майбутнє постає невизначеним, близьким, гнітючим, фатальним тощо.

Аналізуючи структуру граматичної категорії часу в англійській мові,

О. І. Смирницький відзначав її неспростовне конституювання, передовсім, формами теперішнього та минулого часу, що пов'язано з їх синтетичною природою. При цьому, на думку дослідника, представлена двома рядами синтетичних форм категорія часу доповнена одним рядом аналітичних форм майбутнього часу [13, с. 85]. І хоча аналітичну за природою категорійну форму майбутнього не завжди можна чітко відмежувати від генетично близьких їй сполук, зі значенням майбутнього вона входить до системи часів дієслова, яка видається вже не двочленною, а тричленною [там само, с. 332].

Незважаючи на значне пожвавлення наукового інтересу до природи та специфіки функціонування аналітичного майбутнього як універсального лінгвістичного феномена, в сучасній англістиці досі немає одностайної думки щодо кваліфікації спеціалізованих засобів вираження майбутнього часу shall+Inf. та will+Inf. і специфіки їх футурально-модального наповнення. Визнаючи генетичним джерелом форм майбутнього часу в англійській мові сполуки інфінітива з модальними дієсловами зі значенням повинності та волевиявлення (передовсім, scullan і willan), більшість дослідників не заперечують факт розвитку даних сполук шляхом граматизації і парадигматизації, що призвело до утворення аналітичної форми, співвідносної з простими, синтаксичними формами дієслова, зумовивши тим самим включення її до дієслівного парадигматичного ряду. Справжня полеміка розгорілася вже на етапі обґрунтування розгляду сполук shall+Inf. та will+Inf. як аналітичної форми дієслова чи збереження за ними статусу сполук модальних дієслів з інфінітивом.

У пошуках відповідей на зазначені питання потрібно, на нашу думку, звертатися до когнітивної позиції мовця, компонентами якої є його знання, інтенції та інші компоненти загальної комунікативної ситуації. Адже нез'ясованим досі залишається те, “як та чи інша граматична форма втілює в собі спосіб осмислення (= концептуалізацію) людиною певної майбутньої ситуації, в результаті чого залишається практично не дослідженим питання взаємодії когнітивних факторів, які визначають вибір тієї чи іншої граматичної форми” [14, с. 200].

Попри численні спроби зарахувати аналітичні форми з футуральною семантикою до засобів вираження категорії модальності чи категорії темпо- ральності з очевидним баченням вирішення питання їх співвідношення в термінах граматичної омонімії, поряд з ідеєю створення нової граматичної категорії дієслова, яку можна було б назвати “модальним часом” [6], дослідники не могли не зауважити постійну внутрішню “боротьбу” темпорального та модального начал в семантиці футуральних форм. Характерно, що у випадках, коли мовець, на думку Дж. Ліча та Я. Свартвіка, трактує подію як факт і відкидає всі сумніви, властиві по відношенню до майбутнього, використовується форма теперішнього часу дієслова, як-от: Tomorrow is Saturday; The term starts at the beginning of October [20, с. 72].

Взаємозумовленість футуральної і модальної семантики дає підстави говорити про футуральність як сферу міжкатегорійної взаємодії, надзвичайно залежну в аспекті її функціонування й інтерпретації від “фактора екстралінгвістичного змісту та умов контексту” [10, с. 8].

Отже, когнітивний підхід до вивчення граматики дає змогу розглянути граматичні категорії в більш широкому науковому ракурсі, зрозуміти їх специфіку, розширити межі пізнання мови як засобу знакового кодування і маніпулювання концептуальними структурами людини. У плані когнітивно-дискурсивного опису категорії футуральності перспективним видається комплексне дослідження в зіставно-порівняльному аспекті зв'язку семантики майбутнього часу з модальністю в сучасних англійській та українській мовах.

Література

1. Агрова О.В. Грамматическая категория времени: субстанциональные характеристики и лексико-семантические интерпретации: автореф. дис. на соискание учен. степени д-ра филол. наук: спец. 10.02.19 “Теория языка” / О.В. Агрова. - Краснодар, 2005. - 43 с.

2. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. - 2-е изд., испр. / Н.Д. Арутюнова. - М.: Языки русской культуры, 1999. - 896 с.

3. Архипкина Г.Д. Когнитивный и антропоцентрический подходы к интерпретации грамматических категорий

4. Бархударов Л.С. Очерки по морфологии современного английского языка / Л.С. Бархударов. - М.: Высш. шк., 1975. - 156 с.

5. Белякова С.М. Образ времени в диалектной картине мира (на материале русских старожильческих говоров юга Тюменской области) / С. М. Белякова. - Тюмень: Изд-во ТюмГУ, 2005. - 264 с.

6. Биренбаум Я.Г. О форме будущего в грамматической категории времени английского глагола / Я.Г. Биренбаум // Филологические науки. - 1981. - № 1. - С. 50-59.

7. Кошевая И.Г. Типология преломления времени и пространства в языке / И.Г. Кошевая, М.М. Нагаева // Англо-русские языковые соответствия. - М.: МОПИ, 1981 - С. 39-43.

8. Кравченко А.В. Методологические основания когнитивного анализа значения / А.В. Кравченко // Когнитивный анализ слова. - Иркутск: Изд-во ИГЭА, 2000. - С. 8-32.

9. Кравченко А.В. Язык и восприятие. Когнитивные аспекты языковой категоризации / А.В. Кравченко. - Иркутск: Изд-во Иркутск. гос. ун-та, 1996. - 159 с.

10. Логунов Т.А. Аналитические формы будущего времени как лингвистический феномен: на материале английского и русского языков: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.19 “Теория языка” / Т. А. Логунов. - Кемерово, 2007. - 26 с.

11. Медведева О.Ю. Концептуализация и актуализация темпоральных отношений: дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Медведева Ольга Юрьевна. - Барнаул, 2002. - 138 с.

12. Селиванова Е.Е. Футурум в английском языке: понятийная категория и ее языковая репрезентация / Е. Е. Селиванова // Сб. науч. тр. / Моск. гос. лингв. ун-т. - М., 2001. - Вып. 460. - С. 29-49.

13. Смирницкий А.И. Морфология английского языка / А.И. Смирницкий. - М.: Изд-во литературы на иностранных языках, 1959. - 440 с.

14. Хрисонопуло Е.Ю. Когнитивный аспект варьирования форм Indefinite при выражении будущих действий / Е.Ю. Хрисонопуло // Квантитативная лингвистика и семантика. - 2001. - Вып. 3. - С. 200-206.

15. Шендельс Е.И. Категория времени в коммуникативном аспекте / Е.И. Шендельс // Функционирование языковых единиц в коммуникативных актах: Сб. науч. тр. МГПИИЯ им. М. Тореза. - Вып. 272. - М.: Изд-во МГПИИЯ им. М. Тореза, 1986. - С. 71-77.

16. Dirven R. Cognitive Exploration of Language and Linguistics / R. Dirven, M. Verspoor. - Amsterdam/Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 1998. - 300 p.

17. Fleischman S. The Future in Thought and Language: Diachronic Evidence from Romance / S. Fleischman. - Cambridge ; New York: Cambridge University Press, 1981 - - 218 p.

18. Heine B. Cognitive Foundations of Grammar / B. Heine. - New York: Oxford University Press, 1997. - 185 p.

19. Langacker R. Cognitive Grammar: A Basic Introduction / R. Langacker. - Oxford University Press, USA, 2008. - 584 p.

20. Leech G.A Communicative Grammar of English / G. Leech, J. Svartvik. - London: Longman, 1975. - 324 p.

Размещено на Allbest.ru