Іменні висловлення подяки як засіб формування комунікативного етикету

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІМЕННІ ВИСЛОВЛЕННЯ ПОДЯКИ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОГО ЕТИКЕТУ

Анотація

У статті здійснено аналіз граматичної природи етикетних формул подяки на тлі їх комунікативних особливостей. Автор систематизує іменні етикетні висловлення подяки, які становлять продуктивну групу в системі формул ввічливості.

Ключові слова: етикетні висловлення, комунікати, формули подяки, іменні етикетні висловлення.

Annotation

Grammar nature of ceremonial thank-formulae on the basis of their communicative peculiarities is analyzed in this article. Author systematizes the name ceremonial phrases of gratitude, which are the productive group in polite formulae system.

Key words: ceremonial phrases, communicates, thank-formulae, name etiquette phrases.

Виклад основного матеріалу

Перспективні напрямки сучасного мовознавства зосереджені навколо аналізу лінгвокомунікації як форми репрезентації мовленнєвої компетенції індивіда, яка у суспільстві “виконує інтегрувальну роль: вона опосередкує всі види соціальної діяльності, сприяє соціалізації особистостей, кумулює суспільний дослід і транслює його від покоління до покоління, зберігає культуру, служить чинником цивілізаційної, етнічної та групової ідентифікації” [2, с.552]. Актуальні різноаспектні підходи до питання засвідчують теоретичну і прагматичну взаємозумовленість характеристик дослідників, особливо коли йдеться про синтаксичну природу так званих “формул ввічливості” - окремого функціонально-стилістичного розряду синтаксичних структур.

Численні роботи українських і зарубіжних лінгвістів підпорядковують аналіз названих мовленнєвих одиниць конкретно визначеній дослідницькій меті: загальна лінгвотеоритична характеристика “слів-речень” - О.Шахматов, Д.Овсянико- Куликовський, П.Фортунатов, Л.Щерба, В.Виноградов, М.Івченко, Г.Валімова, Мельничук, В.Федосєєва, Г.Галкіна-Федорук, А.Гвоздєв, Б.Кулик, І.Сухомлин, Вихованець, П.Дудик та ін. Їх структурно-семантична відповідність логіці класифікаційної відповідності неповному реченню - О.Пєшковський, еквівалентам речення - Л.Булаховський, І.Попова, Є.Кротевич та ін., “нечленованому реченню” - В.Кіпріянов, М.Каранська, “словоформам із функцією етикету” - Н.Шведова, еліптичним структурам - П.Лекант, А.Загнітко, В.Литовченко, комунікатам - І.Слинько, Н.Гуйванюк, М.Кобилянська.

Проте аспект функціональної природи, особливостей використання синтаксичних одиниць мовленнєвого етикету вивчався дотепер принагідно і частково, особливо, коли йдеться про комплексне дослідження формально- граматичних, семантико-синтаксичних, лінгвостилістичних і функціональних характеристик синтаксичних одиниць мовленнєвого етикету. Такий стан з встановленням граматичних ознак етикетних висловлень вимагає їх обґрунтованого осмислення, що й визначає актуальність нашого дослідження. подяка етикетний граматичний іменний

Мета нашої роботи полягає у детальному висвітлені граматичної природи конструкцій подяки, що супроводжується чітким розмежуванням конститутивних проявів етикетності на рівні іменних структур.

Джерельною базою ми обрали художні твори, епістолярій українських письменників та культурних діячів ХІХ-ХХ ст. та усне розмовне мовлення.

Іменні етикетні висловлення становлять групу продуктивних конструкцій в системі формул ввічливості, які функціонують поряд з дієслівними. Предикативним центром у них є іменний присудок двоскладного речення чи головний член односкладного речення.

Іменні конструкції подяки репрезентують вислови з іменними предикатами дяка, подяка, спасибі.

Слово “дяка” означає почуття вдячності за зроблене добро, виявлену увагу, а також вираження такого почуття [3, т.2, с.450]. В українській мові склалися такі усталені вислови: “замість дяки”, “приймаю з дякою''', “вимовляти дяку”. У народних прислів'ях та приказках засвідчуємо такі вислови: “Який Яків, стільки й дяки ”, “Не сподівайся дяки від приблудної псяки ”.

Предикатив “подяка” утворює іменну реченнєву структуру за аналогією до предикативів “дяка:” і “спасибі”. Він передбачає поширеність структури речення синтаксемою із значенням адресата та предмета подяки. Порівняймо: - А вам найщиріша моя подяка за санітарний суботник у моєму лігві, - засміявся він і зразу ж уміло перейшов до діла (П.Капельгородський); Велика й сердечна подяка Вам за прислані до альманаху матеріали й за цінний подарунок (М.Коцюбинський).

Різновидом іменних конструкцій мовленнєвого етикету є перформативні структури із значенням подяки. Це передусім речення з прикметником “вдячний (вдячна, вдячні)”, що займає позицію іменного предиката. Переважно такий присудок вживається з нульовою зв'язкою бути в теперішньому часі. Наприклад: Я вам за все вдячний (О.Чорногуз);...Я вам дуже і дуже вдячний (Ю.Яновський);... Тому я вдячна кожному... (О.Кобилянська).

Готовність виразити подяку, вдячність передає форма дієслова-зв'язки бути у майбутньому часі, наприклад: - Ми тільки будемо вдячні (О.Досвітній); - За слушне зауваження буду тільки вдячний, товаришу генерал! (Б.Нечерда).

Суб'єктивно-модального забарвлення надають значенню іменного предиката частки “який”, “яка”, “які”, “тільки”, “такий”, “така”, “так”, “наскільки”, як- от: - Яка я вдячна вам, Насте, - сказала пані Івга... (Б.Антоненко-Давидович); - Ми тільки будемо вдячні (О.Досвітній); - Маринко... Я такий вдячний... (П.Капельгородський); - Ви не уявляєте, Юро, наскільки я вдячний (Б.Нечерда).

Поширюють структуру ад'єктивних етикетних висловлень із значенням подяки такі синтаксеми: 1) адресата подяки (кому?), наприклад: - Вдячний тобі за це, - Ярослав розчулено схилив голову (Р. Федорів); - Я вам за все вдячний (О.Чорногуз); 2) предмета подяки (за що?), як-от: - Дуже вдячна тобі за листа! (В. Бабляк); - Дуже вдячний пану доктору за вашу доброту, - сказав (І.Савченко); 3) міри та ступеня вияву подяки: - Вельми вдячний тобі, отче, - проказав схвильовано (Р.Федорів); - Тоді буду вам сердечно вдячний! - мовив Борген (В.Шевчук); - Безмежно вдячний вам, добродію, - промовив Красовський (І.Савченко).

Відтінок міри і ступеня мають деякі поширювачі обставинного часового значення, типу “вік”, “вовіки”, як-от: - Вік би вам були вдячні! (В.Шевчук); - Що я вам великою подяки винен, то я добре знаю! Буду вам в серці моїм вовіки вдячний (Ю.Федькович).

Подяка за прохання мовця, яке має бути виконане через певний час у майбутньому, виражає поширювач “заздалегідь” (розм. “наперед”). Наприклад: “Заздалегідь вам вдячна”; “Заздалегідь вам буду вдячна”; “Наперед вдячна” (З розм. мовлення).

До іменних висловлень подяки належать і структури з компонентом “спасибі”. Наприклад: [Мирон:] Спасибі! Я ще нічим не заслужив у громади такої чест (І.Карпенко-Карий); - Спасибі, - сказав по тому Прохор (І.Микитенкот); [Саша:] Ви мені книжку принесли? Спасибі! (О.Пчілка); - Спасибі, - подякував Михайло (Ю.Мушкетик).

Питання про морфологічну природу слова спасибі остаточно не з'ясоване, а проте більшість мовознавців схильні вважати його іменною формою.

На користь іменникової природи слова спасибі можна зарахувати той факт, що у мовленнєвій практиці комунікати з цим компонентом поширені означеннями. Здебільшого спостерігаємо їх поширення прикметниковими формами середнього роду - “велике”, “превелике”, “сердечне”, “щире”, “просте”, “тепле”, “любе”, “гарненьке”, “особливе” (спасибі). Наприклад: - Все гаразд. Велике спасибі (Ю.Мушкетик); (лист до Л.Яновської); Ще одно сердечне, щире спасибі! (М.Коцюбинський); (лист до М.Комарова); За писаннячко Твоє любе спасибі! (Ю. Федькович); (лист до Д.Танячкевича); - Гарненьке спасибі! (Г.Тютюнник); - І особливе спасибі тобі за “Чорну Раду” (Т.Шевченко); (лист до П.О.Куліша); А тобі велике, превелике спасибі за щирую любов твою, мій голубе сизий, мій друже єдиний (Т.Шевченко); (лист до М.С.Щепкіна).

Ми зафіксували узгодження прикметникового означення зі словом “спасибі” у чоловічому роді, як-от: - От і великий вам спасибі... (І.Нечуй-Левицький).

Проте чимало аргументів існує на підтвердження і прислівникової природи цього слова. По-перше, це його незмінність, по-друге, поєднання з прислівниками часу, міри та ступеня (типу “навіки спасибі”, “дуже спасибі”): [Логвин (уклоняючись):] Спасибі вам, навіки спасибі! Спасибі і вам, Надеждо! (М.Кропивницький); -... Спасибі вам і дуже спасибі за все, за все, за все (Г.Квітка- Основ'яненко).

Компонент спасибі займає у реченні позицію предиката подяки (типу дякую), зберігаючи його семантико-синтаксичні зв'язки у межах реченнєвої структури (дякувати -- кому, дякувати -- за що). Дослідниця В.Лущай вважає, що слово “спасибі” є синонімічним до віддієслівних іменників типу “подяка”. Вона зазначає: “Конверсивна парадигма. синонімічних речень наводить на думку, що слова “спасибі” - “спасибо” настільки близькі до віддієслівних іменників, що можуть бути кваліфіковані як субіменники (можливо, що згодом для таких слів буде знайдено адекватнішу назву, можливо назвати їх субстантиватами або парасубстантиватами)” [1, с.33]. Що ж до відмінностей субіменника та іменника, то В.Лущай вважає, що вони полягають передусім у структурній ізольованості словоформи “спасибі”, яка не асоціюється з класом іменників.

На користь іменникової природи словоформи “спасибі” у російському розмовному мовленні слугує його змінність, подібно до іменника середнього роду (типу “своего спасиба не жалей, а чужого не жди ”) та сполучуваність з числівниками (типу „одно спасибо или два”, “скоро, так спасибо, а споро, так два”). Іменникову семантику слова “спасибі” виявляють такі його вживання у народних прислів'ях та приказках, напр.: Спасибі в кишеню не покладеш; Спасибі вам за ваше спасибі; Про спасибі й не подумали; І спасибі не скаже; Без спасибі й не проживеш. Подібні іменникові характеристики виявляє це слово і в усному розмовному мовленні, наприклад:... А я, не байдужий, скажу вам спасибі (Т.Шевченко); - Та ти ж мені хрещений батько, спасибі зароби собі (І.Котляревський); - Еней спасибі скаже сам (І.Котляревський);... І за щиру правду скаже щире спасибі Т.Шевченко (Т.Шевченко).

І все-таки однозначно відповісти на питання, що слово спасибі має іменникову або прислівникову природу не можна, як у висловленнях типу: “Спасибі цьому дому, підемо к другому”; “Спасибі за обід, що наївся дармоїд”; “Працюй за спасибі” (тобто даремно) (З розм. мовлення).

Крім того, слово спасибі вважають і вигуком та часткою. У “Словнику української мови” слово спасибі тлумачиться як вигук, що вживається з додатком у давальному відмінку (кому, чому), без додатка і з сполучником що для вираження висловлення вдячності за зроблене добро, виявлену увагу і т. ін. Тлумачиться це слово як синонім до дієслів “дякую, дякуємо” [3, т. ІХ, с.492].

Близькість до дієслівного предиката (типу „дякую, дякуємо”) дає підставу для висновку, що, вживаючись у значенні присудкового слова, „спасибі” означає „треба бути вдячним за що-небудь” [3, т. ІХ, с. 492].

Очевидно, зарахування слова “спасибі” до вигуків чи часток можна пояснити співзвучністю його зі словами: “далебі(г)”, “пробі(г)”, “дастьбі(г)”. Проте ці слова не становлять зазвичай окремих членів у реченнєвій структурі.

Не відкидаючи твердження про вигуковий характер формул ввічливості, все- таки спробуємо поставити під сумнів частиномовний статус вигукових слів, що є стрижнем, предикативним центром етикетних синтаксичних побудов. Слово “спасибі”, як ми уже з'ясували, виявляє ті граматичні ознаки, які характерні для віддієслівних іменників типу “дяка”, “подяка”.

Наші спостереження над функціонуванням комуніката подяки “спасибі” у структурі речення і тексту дають підставу для висновку, що він виступає конститутивним членом багатьох конструкцій, а також виявляє конструктивно- синтаксичну здатність сполучатися з іншими компонентами структури речень з різним позиційним складом. Ближче, на нашу думку, компонент “спасибі” знаходиться до прислівника, а не до іменника, вигука чи частки.

Займаючи синтаксичну позицію предиката, незмінна форма “спасибі” виявляє потенційну здатність сполучатися зі словоформами у давальному відмінку (кому? - номінація адресата подяки) та у знахідному відмінку з прийменником за (номінація предмета чи причини подяки).

У ситуації спілкування мовець найчастіше адресує подяку співрозмовникові через займенникові форми тобі, Тобі; вам, Вам. Як правило, така конструкція передбачає і звертання: Спасибі тобі, Мотре! (Б.Лепкий); - Ти дуже мені пособив. Спасибі тобі, Борисе (В.Підмогильний); - Спасибі тобі, молода пані! (І.Нечуй- Левицький); - Спасибі вам, добродію (С.Воробкевич); - Спасибі вам, батьку! - відповів Микула (О.Маковей).

Предмет подяки, виражений знахідним відмінком з прийменником за не лише конкретних, але й абстрактних назв, напр.: - Спасибі, хазяюшка, за хліб-сіль! (І.Чендей); [Морозиха:] Спасибі, добрі молодці, за пісню! (М.Кропивницький); - Спасибі тобі, земляче, за новини (Г.Тютюнник); - Спасибі вам, мої діти, за вашу хату та щирість до мене (А.Чайковський); [Дячиха:] Спасибі, кумо, і за се (Т.Сулима); - Спасибі вам, бабо, за вашу ласку, - дякує Чіпка, кланяючись (П.Мирний).

Значення неповної подяки виражається в конструкціях з компонентом (і так, і на цьому, і на тому). Напр.: [Дячиха:] Та Бог з вами, Гордійовно, спасибі й так (Т.Сулима); Спасибі й на цьому (у значенні - добре, що хоч так) (З розм. мовлення). Синонімічною є конструкція “спасибі хоч за це /за те”).

Рідше давальний відмінок утворений від іменника, яким виражено не співрозмовника, а третю особу, яка участі в розмові не бере. Наприклад: О, спасибі же вам! І Костеві, і Гнатові, і Яковові - усім-усім! (Ю.Федькович); Спасибі вельмишановному пану Сомкові! Спасибі й твоєму панотцеві! (П.Куліш); - Спасибі твоїй мамі, Оксані й Неонілі, вони доглядають мене... (В.Шевчук); Спасибі їм, землякам моїм рідним... (Т.Шевченко).

Значно рідше у позиційній структурі речення з присудковим словом “спасибі" вживається відадресантна синтаксема у формі “від + родовий відмінок"". Поява словоформи “від + родовий"" не характерна для дієслівного речення подяки зі словом, наприклад “дякую"", зате вона активно вживається у реченнях з віддієслівними іменниками типу “подяка"", порівняймо: подяка - кому? - за що? -- від кого? Наприклад: [Петро:] Спасибі вам. Пане Хомо, від усіх людей спасибі! (І.Карпенко-Карий); Спасибі вам від грузинського народу! (Р.Іваничук).

Аналізуючи позиційний склад речення з головним членом “спасибі”, В.Лущай вважає, що воно може містити різні структурно-змістові компоненти: “тоді-то, від того-то, тому-то, скільки-то разів, таке-то спасибі, за те-то” [1, с.34]. Вважаємо, що компоненти обставинного типу (тоді-то та стільки-то разів) є факультативними. У фактичному матеріалі ми не зафіксували жодного випадку з часовим детермінантом типу “тоді-то"". Що ж до обставинного поширювача міри та ступеня, то він вживається дуже рідко, як-от: -...Двічі спасибі вам за 1100 карбованців (Т.Шевченко); Спасибі ще раз! (Т.Шевченко).

Появу слова “спасибі" лінгвісти пов'язують з реченням “Спаси Богъ” (укр. “Спаси Біг”) і трактують як “трансформи, діахронічні деривати, що набули певних структурних і функціональних змін порівняно з вихідними мовними одиницями" [1, с.32]. Лексема “Біг"" утворилася з [Богъ] внаслідок чергування “о" - “і" в закритому складі. Підтвердженням цього можуть бути формули ввічливості, зафіксовані у гуцульських і буковинських говірках та художніх творах Юрія Федьковича, Сидора Воробкевича, Іларія Карбулицького. Наприклад: - Спасибіг, синку... (Ю.Федькович); [Селянин:] Спасибіг! (відходить) (С.Воробкевич); [Інспектор:] Прошу... Прошу сідати! [Надучитель Б:] Спасибіг... (І.Карбулицький); [Научитель В.] Як ся маєте, товаришу, - здорові? [Надучитель Б.] Спасибіг (І.Карбулицький).

Очевидно, Ю.Федькович сприймав слово “спасибі" як іменник, тому що при цьому слові фіксуємо означення, як-от: Ваш дорогий лист від 21 і посилку дістав, за що вам великий спасибіг (Ю.Федькович). Як іменник чоловічого роду слово „спасибі" вживає і В.Стефаник: А ти, небого ниво, малий спасибіг будеш мати від цієї старої крові (В.Стефаник).

Юрій Федькович використовує в художніх творах та епістолярній спадщині і синонімічну до “спасибіг” формулу подяки, утворену за подібною аналогією, - “простибіг"", напр.: - О прости біг же тобі, синку! - кажуть неня, скоро почули вогонь у печі (Ю.Федькович); - Простибіг вам, пане мій, брате мій, за ваші книжечки! (Ю.Федькович).

Очевидно, форми “спасибіг"" та “простибіг"" висловлюють вищу міру подяки, ніж просто слово дякую. Про це свідчить такий приклад з листування Ю.Федьковича та К.Горбаля: За прислані книжки не дякую ні Тобі, ні Томачкевичу, от хіба тільки скажу: простибіг; а хто ж би годен за те подякувати, що-сьте мня на чужій чужині так милували, - ще раз: простибіг вам, братя (Ю.Федькович).

Форми “спасибіг"" і “простибіг"" часто поширюються адресатною синтаксемою “тобі" (діал. “ти""), “вам"" та синтаксемою із зазначенням предмета подяки. У контексті ввічливого спілкування конструкції з компонентами “спасибіг"", “простибіг"" здебільшого поєднуються з конструкціями побажання і вибачення. Наприклад: Простибіг Ти, братчику, за Твою карту, та най Ти Господь святенький заплатить здоров'яком за Твій труд (Ю.Федькович); (лист до Костя Горбаля); Простибіг Ти, брате, тай не бануй на мене за се слово, бо ти не годен зміркувати, яке оно мені дороге (Ю.Федькович); (лист до Костя Горбаля).

Реченнєву фіксацію форми “спаси Біг" фіксуємо і у творах письменників ХІХ ст. О.Кониського, Г.Цеглинського, а також у творах сучасних українських письменників на історичну тематику. Наприклад: [Гринівна:] Спаси Біг за се! (О.Кониський); [Ольга (вибігаючи назустріч):] Спаси Біг, що приходите (Г.Цеглинський); - Спаси Біг тебе, княжичу (Р.Іванченко); - Спаси Біг тебе, другаре, - зрадів русич (Р.Іванченко).

Цікаво, що в реченнєвій структурі цієї формули подяки вживається знахідний відмінок, передбачуваний синтаксичною валентністю перехідного дієслова “спаси” -- “тебе” (“вас”). Більш архаїчною вважаємо аналогічну конструкцію з компонентом “Бог”. Напр.: - Спаси вас Бог, добрі люди! Порятували нас із Любавою (В.Малик).

У творах І.Котляревського ми зафіксували реченнєву структуру з дієсловом “спасати"" у майбутньому часі: [Терпилиха:] Спасеть вас Бог за вашу приязнь (І.Котляревський); - Спасеть же Біг тебе, бабусю, - троянки вголос загули (І.Котляревський).

Паралельно з компонентом “спасибі” (“спасибіг”, “простибіг”) фіксуємо розмовну форму з різним написанням у творах буковинських письменників Ю.Федьковича та С.Воробкевича: “Бог-да-прости"" (від Бог да простить!), “бодапрости"". Наприклад: [Кефір (бере):] Спасибі, сину (П'є). Бог-да-прости! (С.Воробкевич); Бодапрости, браття, бодапрости! А книжечки ваші любі, книжечки! (Ю.Федькович).

Про те, що за походженням це слово мало реченнєву природу, свідчить його вживання у функції етикетної формули “спаси Біг тебе"". І все-таки у мовній свідомості українців це слово сприймається як однослівна номінація подяки з дещо затемненою внутрішньої формою. Про те, зокрема, свідчать тавтологічні вислови на зразок “спасибі тобі, Боже” та “спасибі Богу (Богові)”. Порівняймо: - Мене не прокляв, батько... Спасибі тобі, Боже! (Є.Гребінка); - Спасибі Богу милосердному! (Г.Квітка-Основ'яненко); [Семен:] А мені, спасибі Богові, таки похвортунило... (М.Кропивницький); [Дячиха:] Ну, спасибі Богу та й вам (Т.Сулима).

Таким чином, здійснене комплексне дослідження засвідчує продуктивну реалізацію іменних етикетних висловлень подяки у різних стилях української мови: художній літературі, епістолярії, усному розмовному мовленні та репрезентує стан сучасних загальноприйнятих соціолінгвальних норм. Матеріали наукового дослідження можна застосовувати у системі навчання української мови у середній та вищій школі, оскільки проблема синтаксичної структури, семантико-стилістичних ознак та особливостей комунікативної реалізації конструкцій мовленнєвого етикету є надзвичайно актуальною у сучасній лінгвістиці.

Література

1. Лущай В.В. Слова “спасибі” - “спасибо” у позиційному складі речення // Функціонально- когнітивні вияви граматичних структур: Зб. наук. пр. К., 1998. С. 32-39.

2. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми: Підручник. Полтава: Довкілля - К, 2008. 712 с.

3. Словник української мови: в 11-ти т. К.: Наук. думка, 1970-1980.

Размещено на Allbest.ru