Актуалізація емотивної лексики в німецькомовній поезії 1945-1961 років

Ключові слова: актуалізація, емотивна лексика, емоція, контекст, маркер, комунікативна формула.

Natalia Romanova

ACTUALIZATION OF EMOTIVE VOCABULARY IN THE GERMAN POETRY OF 1945-1961

The article deals with the exploration of the emotive vocabulary in the German poetry of 19451961. The author focuses her attention on the problem of actualization of the language units as an act of using meaningful values conditioned by the predefined (communicative) situation. A modified definition of the actualization of emotive vocabulary is proposed, the concept of "an emotive" is more concretized through the prism of communicative Linguistics, the specifics of the studied phenomenon is revealed. The detailed study of 231 German poetic texts to has made it possible to come to the conclusion about the most effective lexical means that verbalize the semantics of basic emotions and emotional patterns. It has been proved that the lexical semantics of the lion's share of the basic emotions is associated with the thinness and the convergence synsemantic vocabulary, while emotional patterns are associated with the convergence of synsemantic vocabulary, action and word-combinations, the linear length of which does not exceed three word-forms, reflects the emotional attitude of the lyrical hero to the world and his emotional state, the indirect emotional assessment through the scale "positive - negative", aesthetic assessment through the scale "good-ugly" and utilitarian assessment within the scale "approved - disapproving". With regard to parts of speech, the actualization of the emotive vocabulary is represented by two groups: full-denotational - nouns, adjectives, verbs, pronouns, and auxiliary - emotive particles, emotive interjections. With regard to its word-building, the emotive vocabulary is divided into two types: simple and derivational. Simple emotives are characterized by polysemy and antonymity, derivatives - by monosemy. Polyfunctionality of the emotive vocabulary, its expression, description, transformation of the original emotion and information about emotion have been defined. These findings confirm the profound considerations of linguists concerning the semantic potential of the emotive vocabulary and its pragmatics.

Key words: actualization, emotive vocabulary, emotion, context, marker, communicative formula.

Наталья Романова

АКТУАЛИЗАЦИЯ ЭМОТИВНОЙ ЛЕКСИКИ В НЕМЕЦКОЯЗЫЧНОЙ ПОЭЗИИ 1945-1961 ГОДОВ

Статья посвящена исследованию эмотивной лексики в немецкоязычной поэзии 19451961 годов. Внимание автора сфокусировано на проблеме актуализации языковых единиц, которая является актом использования значимой семантики, детерминированной (коммуникативной) ситуацией. Предложено модифицированную дефиницию актуализации эмотивной лексики, уточнено понятие «эмотив» с позиции коммуникативной лингвистики, выявлено специфику исследуемого феномена. Детальное изучение 231 немецкоязычного поэтического текста дало возможность сделать выводы относительно наиболее эффективных лексических средств вербализации семантики базовых эмоций и эмоциональных паттернов. Доказано, что лексическая семантика большинства базовых эмоций связана с предметностью и конвергенцией синсемантической лексики, а эмоциональных паттернов - с конвергенцией синсемантической лексики, действием и словосочетанием, линейная длина которых не превышает трёх словоформ, отражает эмоциональное отношение лирического героя к окружающему миру и его эмоциональное состояние сквозь призму эмоциональной оценки со шкалой «позитив - негатив», эстетической оценки со шкалой «красивое - некрасивое» и утилитарной оценки со шкалой «похвально - непохвально». С точки зрения морфологии, актуализация эмотивной лексики представлена двумя разрядами частей речи: знаменательный - имя существительное, имя прилагательное, глагол, местоимение и служебной - эмотивные частицы, эмотивные междометия. По типу словообразовательной формы эмотивная лексика делится на две подгруппы: простую и производную. Простые эмотивы характеризуются полисемией и антонимичностью, производные - моносемией. Установлено полифункциональность эмотивной лексики, которая базируется на обозначении базовых эмоций и эмоциональных паттернов, их выражении, описании, трансформации исходной эмоции и информации об эмоции. Эти выводы подтверждают широко известные размышления лингвистов о семантическом потенциале эмотивной лексики и её прагматике.

Ключевые слова: актуализация, эмотивная лексика, эмоция, контекст, маркер, коммуникативная формула.

Проблема актуалізації мовних одиниць лишається дискусійною, оскільки інтегрує в собі мову й мовлення, мову й мислення, мовлення і культуру [12, с. 5-9]. Виокремлюють два різновиди контекстів: мовний та мовленнєвий [4, с. 86]. Мовний контекст визначають «як сукупність формально фіксованих умов, за яких однозначно виділяється зміст будь-якої мовної одиниці» [13, с. 243], мовленнєвий трактують як ситуативне вживання елемента мовцем, адресоване слухачеві [14, с. 11]. Отже, можна стверджувати, що актуалізація мовних одиниць еквівалентна акту використання їхнього значущого значення, зумовленого (комунікативною) ситуацією.

У науковій літературі дефініція актуалізації має ментально-мовну природу, зумовлену соціокультурними чинниками й когнітивно-комунікативними потребами суспільства [18, с. 1].

Досліджуючи актуалізацію емотивної лексики, спираємося на модифіковану дефініцію С. І. Канонич: «екстравербальні ситуативні ознаки акту мовлення, що детермінують формування текстуального змісту» емотива [6, с. 18].

Термін «емотив» був запропонований В. І. Шаховським для позначення емоційних явищ у лінгвістиці [19, с. 23-24]. Емотив, на думку дослідника, - «мовна одиниця, у семантичній структурі якої є емоційна частка у вигляді семантичної ознаки, семи, семного конкретизатора, значення» [там само, с. 24-25]. Отже, в емотиві фіксується уявлення людини про безпосереднє переживання її ставлення до навколишнього світу. Це ставлення може бути позитивним, негативним та нейтральним [7, с. 122].

Позитивне ставлення збігається із задоволенням потреб і запитів людини, зумовлює появу позитивних емоцій, негативне не збігається, відповідно, тому з'являються негативні емоції. Стосовно нейтрального ставлення, цитований автор не акцентує на ньому уваги. Очевидно йдеться про стан спокою, «коли знижується інтенсивність життєдіяльності, вгамовується інтелектуальна вольова й емоційна активність індивіда» [15, с. 180].

Актуалізація емотивної лексики має свою специфіку, що полягає, по-перше, у вираженні емоційного й оцінного ставлення до події, по-друге, у збереженні певної автономності емотивного значення або емотивної конотації у будь-якому лінгвістичному оточенні, по-третє, у можливості трансформації семантичної структури емотива, по-четверте, у динамічності реалізації емотивного вживання, по-п'яте, у функціональному навантаженні: назвати емоцію, виразити емоцію, описати емоцію [19, с. 57], інформувати про емоцію, змінити вихідну емоцію.

Говорячи про назву тієї чи тієї емоції у німецькомовній поезії 1945-1961 років, ми ідентифікуємо її, виділяємо з-поміж інших емоцій. Емоції номінуються насамперед іменниками називного відмінка або субстантивованими дієсловами, наприклад: Die Hдnde krдhen / deine Freude in den Wind, / und zцgernd hдlt / der Knцchel / vor der stummen, / neuen Tьr (Hans Bender „Heimkehr“) [20, c. 49].

У наведеному уривку іменник Freude відображає радість ліричного героя через повернення додому, на батьківщину. Цю радість характеризуємо як тілесну Die Hдnde, інтенсивну krдhen, посесивну deine, просторово орієнтовану in, енергетично рухливу Wind, формально рівноправну емоції страху und zцgernd. Перехід однієї емоції в іншу зумовлений новизною ситуації - удома нікого немає із рідних stummen, тут мешкають «чужі» люди neuen.

Вираження певної емоції пов'язане з мовленнєвою поведінкою ліричного героя і його емоційним ставленням до навколишнього світу, наприклад: Hebt es schon an, dies / Raunen: wie war es doch? / Schlдgt uns in Bann, dies / Tastende: wiЯt Ihr noch? / Ach, schon beschwцren wir / Und schon erhцren wir / Zeiten des Grauens / Wie lichte Gefilde, / Wie schцne Gebilde, / Feurig im Blauen (Marie Luise Kaschnitz “Beschwцrung“) [20, c. 53].

Емотивна частка doch, емотивний вигук Ach, повтор займенників es (2), dies (2), wir (2), прислівників schon (3), wie, Wie (2) указують на емоційний патерн «інтерес - страх», тобто взаємодію двох емоцій - позитивної і негативної, що перегукуються одна з одною і розгортаються послідовно. Емоція інтересу активує пізнавальні процеси в ліричного героя, мотивує його до пошуків істини, дослідження об'єкта - причини Другої світової війни. Незнання породжує емоцію страху, яка не лише гальмує емоцію інтересу, але й зумовлює появу емоції горя: Kaum erst entronnen / Stockt unser Gang, / Blutiger Sonnen / Untergang, / Brennender Nдchte / Donner und Schrei - / Eben noch weinten wir, / Und schon erscheint es mir, / Wir sehnen 's herbei [там само, c. 53].

Маркерами емоції горя є дієслова Stockt, weinten і sehnen, іменники Untergang, Donner, Schrei, прикметники Blutiger, Brennender. Емотивне значення мають лише дієслова weinten і sehnen. Дієслово weinten об'єктивує тривалість і водночас відкритість пережитого горя певною групою людей, що актуалізується формою минулого часу (імперфектом), 1 -ю особою множини wir, темпоральним прикметником Eben, прислівником міри й ступеня noch, дієслово sehnen реалізує потенційність до страждань, уяву про пережите горе певним колективом, до складу якого належить і ліричний герой.

Активатором sehnen є конвергенція синсемантичної лексики Und, schon, es, mir, Wir, детальну специфіку якої розглядатимемо нижче. Маємо синтез лексичної семантики в межах комунікативної формули «ми - я». «Ми» висвітлюється як пасивне, як жертва війни й навіть як її співучасник, «я», навпаки, - активне, незадоволене пріоритетами «ми» Wir, Ihr, намагається впливати на «ми» wir через словесний образ емоції горя.

Опис тієї чи тієї емоції охоплює певні біологічні, фізіологічні, психічні аспекти, наприклад, емоція сорому має фізіологічний атрибут - зміну пігментації шкіри обличчя - (традиційно) червоний колір та (аномально) блідий: Rot ist die Farbe der Freiheit; / sie schдmt sich, weil sie / versдumt worden ist, daher / der Ton. Aber Fahnen, sagte er, schдmen sich nie; im Gegenteil, / sie sind exhibitionistisch und / kleptoman; denn sie haben / der Scham die Farbe gestohlen, / und die Scham ist jetzt bleich. / Es wird Zeit, sagte er, / daЯ die Scham wieder Farbe bekommt / und daЯ das Fahnenrot bleich wird. /Nur sehr zцgernd lieЯ man ihn gehen (Wolfdietrich Schnurre „Auskunft“) [20, c. 58-59].

Зворотне дієслово schдmt sich уживається тут метафорично для вираження самосуду змісту свободи. Свободу інтерпретують як політичний, економічний, духовний рівні розвитку суспільства, як незалежність від кого-небудь, як можливість діяти без перешкод і заборон [9, с. 255].

Як бачимо, зміст свободи аналізується з позиції утилітарної оцінки за шкалою «схвально - несхвально». Така оцінка є показником розвиненого, цивілізованого, правового суспільства.

Символом свободи вважають, зазвичай, жінку у фрігійському ковпаку, що тримає у руках скіпетр [17, с. 326].

Прапор як символ свободи інформує про перемогу над ворогом, ідентифікує ту політичну силу, що прийшла до влади.

Червоний колір символізує чоловіче начало, життя, вогонь, війну, енергію, агресію, небезпеку, революцію, імпульс, емоції, пристрасть, любов, радість, свято, життєву силу, здоров'я, фізичну силу, молодість, солярних богів, богів війни і влади загалом [там само, с. 167-168]. У цьому контексті колір прапора свободи виражає емоцію радості, свято, владу. Очевидним є емоційний стан переможених - сором. Гіпотетично сором є похідним від радості. Характеризується гострим підвищенням самосвідомості: невміння, непридатність, неадекватність дій у певній ситуації або під час виконання якогось завдання. Негативні емоційні переживання тотожні засмученню, неспокою, тривозі [5, с. 347-348].

Дієслово schдmen sich антонімічне формі schдmt sich. Цьому сприяють негативний прислівник nie, фразеологічна одиниця im Gegenteil. Визначити антонім емоції сорому не складно - не соромитися. Проте переживання ліричного героя, що виникає як його реакція на колір прапорів, лишається невизначеним. Спостереження над стилістичним контекстом показує, що антонімом емоції сорому є емоційний патерн «гнів - страх».

Маркерами емоції гніву виступають прикметники exhibitionistisch, kleptoman, bleich, дієслово в минулому часі (перфекті) haben gestohlen, конвергенція синсемантичної лексики sie (2), und (2), denn, der, die (2), jetzt. Повтор особового займенника 3-ї особи множини, сполучника сурядності, означеного артикля жіночого роду однини конституює інтенсивність емоції гніву та створює відповідний ритм хвилеподібного перебігу аналізованої емоції.

Маркерами емоції страху вважаємо синсемантичні слова Nur, sehr, man, ihn і дієприкметник І zцgernd. Семантика градуальної частки Nur обмежує і водночас підсилює страх ліричного героя, нівелює його відповідальність за сказане щодо сорому, прислівник міри й ступеня sehr модифікує (посилює) якість емоційного стану.

Іменник der Scham маніфестує переживання емоції сорому, іменник die Schaml називає емоцію сорому, іменник die Scham2 трансформує фізіологічні ознаки емоції сорому. Такі значення номена зумовлені синтагматичними відношеннями та комунікативною ситуацією.

Опис емоції ґрунтується на синтезі емотивної реакції та емоційної поведінки, наприклад: Ich bin nicht da. Ich bin doch irgendwo? / Ich gehe laut, behorche meine Schritte, /

Doch rьhr ich mein Gesicht an, klingelt es so, / Als breche man ein Kelchglas in der Mitte. // Ich leid dies Klingen unter jedem Blick. / Die Stadt blickt einen abends fast entzwei. / LaЯt mich doch los, sonst laufe ich zurьck / Mit tausend Scherben im Gesicht und schrei (Silja Walter „Die Irre“) [20, c. 123-124].

Як видно з уривку, ліричний герой перебуває на межі двох світів - реального та уявного. Реальний світ тотожний «чужому» необжитому простору nicht da, уявний мислиться як децентралізована місцевість irgendwo без будь-якої інфраструктури gehe laut, ознак життя і безпеки behorche. У так званому «новому світі» людське тіло зазнає суттєвої біологічної трансформації klingelt es so, / Als breche man ein Kelchglas in der Mitte, Klingen unter jedem Blick, що асоціюється із молекулярною будова тіла й пов'язана з деформацією руху психічної енергії та якістю останньої [порівн.: 2, с. 28 і далі].

Емоційні реакції ліричного героя, безумовно, складні, оскільки формуються у межах семантичної моделі «матеріальне - ідеальне», оцінюються за двома лінійками: емоційною «позитив - негатив» та естетичною «гарне - негарне».

Двоїстість світів опосередковується емоційним патерном «інтерес - страхі - горе - страх2». Емоція інтересу стає джерелом емоції страхуі, який виникає через дотик до частини свого тіла - обличчя; емоція горя пояснюється інтенсивністю емоційної реакції не стільки на метаморфози тіла, скільки на публічність цих метаморфоз, відправним пунктом емоції страху2 є неготовність індивідуума до адаптації, соціалізації, самовизначення і саморозвитку. Звідси випливає, що емоція страху має двоєдину природу: генетично- соціальну.

Не менш важливим є і той факт, що взаємодія між частинами тіла і емоційними реакціями релевантна мірі освоєння навколишнього світу meine Schritte, mein Gesicht, einen, fast entzwei, Mit tausend Scherben. Ця міра суб'єктивна meine, mein, метрична Schritte, просторово обмежена «низ Schritte - верх Gesicht», темпорально членована einen abends, недостовірна fast entzwei, кількісно обрахована Mit tausend Scherben. Упадає у вічі й волюнтатив ліричного героя, волелюбство, емоційно-оцінне ставлення до освоюваних реалій, тісний зв'язок із «обжитим простором» LaЯt mich doch los, sonst laufe ich zurьck.

Актуалізація емотивної лексики як інформатора про пережиту емоцію трапляється у першому стовпчику вірша Карла Гуесмера «Реквієм»: Ich kannte ihn nicht, den Verunglьckten: / einer von denen, die immer / ausziehen, das Fьrchten zu lernen, / einer von denen, die auszogen, / den Schnee zu erlernen, den Bergwind / und vielleicht auch die Ostern (Carl Guesmer „Requiem“) [20, c. 125].

Відповідно до наведеного прикладу, лексема Fьrchten реалізує потенційний негативний емотивний досвід щодо дорожньо-транспортної аварії. Таке тлумачення емотивного значення - результат словотвірного процесу, а саме: конверсії. Семантика субстантивованого інфінітива fьrchten являє собою процес вияву найбільш інтенсивної форми емоційного стану страху - жаху [порівн.: 16, с. 102]. Хоч ситуація і не пов'язана з безпосередньою загрозою для життя ліричного героя, проте може зашкодити тим, хто прагне адреналіну та пригод.

Пережита емоція об'єктивується, з одного боку, дериватом Fьrchten, з другого -, конвергенцією синсемантичної лексики: Ich, ihn, nicht, den, einer, von, denen, die, immer, das. Доведено, що артиклі, прийменники, прислівники, займенники в комунікативній ситуації є носіями додаткової інформації [8, с. 32-40; 11, с. 7-12].

Розглянемо більш детально семантику займенників у досліджуваному нами поетичному мовленні.

Займенники, як відомо, не позначають предмети, їх ознаки, кількість, чергування, а вказують на них [21, с. 331], тобто мають референційну функцію.

Виокремлюють дві групи займенників: мовленнєві й денотативні [1, с. 82].

Мовленнєві поділяються на анафоричні та дейктичні, денотативні кваліфікуються на: 1) невизначені (об'єкт невідомий мовцю); 2) слабо визначені (об'єкт відомий мовцю, але невідомий слухачеві); 3) екзистенційні (об'єкт не індивідуалізується); 4) універсальні (для усіх об'єктів певного класу); 5) заперечні (відсутність певної якості у всіх об'єктів будь- якого класу); 6) питальні (об'єкт уточнюється) [10, с. 134].

У цьому контексті досліджувані займенники є репрезентантами першої групи. Зокрема, форма особового займенника 3-ї особи однини ihn, відносний займенник 1-ї особи множини die і його форма у давальному відмінку denen належать до анафоричної підгрупи, тобто відсилають до об'єктів дійсності, що передували займенникам у тексті, особовий займенник 1-ї особи однини Ich формує дейктичну підгрупу, яка орієнтує читача на мовленнєву ситуацію.

Семантика названих займенників і їхніх форм залежить від ситуативного контексту: Форма ihn еквівалентна чоловікові, авантюристу, аномальній поведінці, займенник die відображає спосіб життя чоловіків-авантюристів, прагнення до постійних змін, до поповнення емоціогенних знань, форма denen замінює сукупність чоловіків-авантюристів, до яких ліричний герой ставиться із певною упередженістю, відчуженістю, недовірою, зневагою, Ich указує на оповідача, ініціативність, умістилище епічних знань і водночас на обмеженість фонових знань.

Таким чином, анафоричні й дейктичні займенники беруть активну участь у модифікації (підсиленні) семантики форми вияву емоції страху - жаху, створюючи монологічне мовлення за формулою «Ich (я) - ihn (він) - die, denen (вони)». Формально «Ich» постає у позитивному світлі, «ihn» і «die, denen» у негативному.

Позитивність «Ich» убачаємо в повідомленні ліричного героя про ситуацію kannte ihn nicht та емоційній оцінці учасників останньої Verunglьckten, негативність «ihn - die, denen» співвідносимо з відсутністю аналогічної оцінки ausziehen.

Зміну вихідної емоції через емотивну лексику простежуємо в титулі вірша Вальтера Ґеллерера „O sieh den roten Mohn, erschrick“ та в третьому рядку дев'ятого стовпчика, відповідно: Und schwankst und tцlpelst schattenwдrts: / O sieh den roten Mohn, erschrick, //DaЯ du es hдltst, daЯ du es hast / Und daЯ dus seist, / Und nicht als Fremder weiterreist - [20, с. 140].

Активатором зміни вихідної емоції читача слугує дієслово erschrick у формі імперативу. Імператив у німецькій мові має чотири форми: 2-а особа однини, 2-а особа множини, 1-а особа множини, форма ввічливого звертання [22, с. 131-132].

Перші три форми виражають близькі, дружні стосунки між комунікантами, четверта форма служить для вираження ввічливості, етикету, статусу комунікантів і водночас для вираження дистанціювання, відчуження між останніми.

Не маючи граматичної категорії часу, імператив уживається у самостійному, незалежному реченні й тільки в прямій мові, реалізує теперішнє або майбутнє [3, с. 95].

На тлі сказаного вихідна емоція читача повинна змінитися на найбільш сильну специфічну емоцію - емоцію страху. Отже, емоційний стан людини вимірюється страхом. Страх - еталон, норма емоційної поведінки. Оскільки страх, як і будь-яка базова емоція, градуюється [5, с. 292-307], то еталоном, нормою, згідно з наведеним вище прикладом, є переляк. Переляк erschrecken ототожнюють із емоційним досвідом, що має дуальну основу - пережитий страх Angst та пережита форма страху - жах Entsetzen [23, c. 322, 835].

Із наведеного уривку зрозуміло, що причини переляку різні і можуть бути поділені умовно на декілька категорій: тактильні (hдltst), предметні (hast), філософські (seist), соціально-психологічні (nicht als Fremder), культурні (weiterreist). Виокремлюємо формально три різновиди позицій активаторів: 1) сильну (тактильні й культурні); 2) слабку (предметні й соціально-психологічні); 3) перехідну (філософські). Сильна позиція поєднує категорії «відоме - невідоме». «Відоме» еквівалентне тактильним активаторам, «невідоме» - культурним. Слабка позиція являє собою семантичний простір категорій «старе - нове». «Старе» репрезентують предметні активатори, «нове» - соціально-психологічні. Перехідна ланка забезпечує розмаїття переходів: від «відомого» до «невідомого» і, навпаки, від «невідомого» до «відомого», від «старого» до «нового», від «нового» до «старого». Механізмом переходу між категоріями визнаємо когнітивні процеси, що лежать в основі філософії як науки та знань. Доходимо висновку, що переляк обмежується тілом і культурою, спирається на предметність і міжособистісні стосунки, живиться розумом.

Аналіз актуалізації емотивної лексики в німецькомовній поезії 1945-1961 років дозволяє зробити такі висновки:

Емотивна лексика відображає емоційне ставлення мовця до навколишнього світу та його емоційний стан крізь призму оцінки. Емотивна лексика - поліфункціональна: називає емоцію, виражає, описує, змінює вихідну емоцію та інформує про емоцію. За семантичним критерієм виділяються позитивні, негативні й невизначені емотиви. Смислова структура емотива охоплює основне, похідне й перенесене значення. Вираження того чи того значення у контексті здійснюється експліцитно через заголовок поетичного твору або текстову тканину.

Було встановлено, що слова з емотивним значенням поділяються на морфологічних засадах на дві групи: повнозначні й неповнозначні. Повнозначні - іменники, прикметники, дієслова - змінюються, неповнозначні - емотивні частки, емотивні вигуки - не змінюються. Словотвірний вимір емотивів обмежений: прості й похідні. Прості мовні одиниці, що позначають емоцію сорому, характеризуються антонімічністю та полісемічністю, похідні, утворені способом конверсії, є моносемантами.

Емотивна лексика бере участь у творенні словесного образу негативних емоцій.

Важливу роль у реалізації значення емотивної лексики відіграють синтагматичні відношення та взаємодія елементів із контекстом. Такий контекст може бути названий емотивно-оцінним, оскільки в його межах слово узуально набуває емотивно-оцінної семантики, йому не властивої.

Доведено, що синсемантична лексика - займенники - модифікує (підсилює), розширює та привносить нове значення у семантичну структуру емотива.

Перспектива дослідження полягає у розширенні матеріалу, із залученням поезій раннього, пізнього Середньовіччя, Бароко, Просвітництва, Класицизму, Романтизму тощо.

мовний одиниця емотивний лексика

Література

1. Безугла Л. Р. Лінгвопрагматика дискримінації у публіцистичному дискурсі : монографія / Л. Р. Безугла, І. О. Романченко. - Х. : ФОП Лисенко І. Б., 2013. - 182 с.

2. Бойко В. В. Психоэнергетика / В. В. Бойко. - С.-Пб. : Питер, 2008.

3. Васильева М. М. Практическая грамматика немецкого языка : Учеб. пособие / М. М. Васильева, Л. Н. Гевелинг. - М. : Высшая школа, 1963. - 256 с.

4. Гамзюк М.В. Актуалізація значення стійких фраз / М. В. Гамзюк // Нова філологія : журнал. - Запоріжжя : ЗДЛУЦ, 2000. - № 1 (19). - С. 86-110.

5. Изард К. Э. Психология эмоций / К. Э. Изард ; пер. с англ. В. Мисник, А. Татлыбаева. - С.-Пб.: Питер, 2008. - 464 с.

6. Канонич С. И. Функции артикля в испанском языке (К вопросу о служебных словах в языках аналитического строя) : дисс. ... доктора филол. наук : 10.02.05 / Канонич Софья Иосифовна. М., 1974. - 382 с.

7. Кириченко Т. С. Психологія: емоційна сфера особистості : Навч. посібник / Т. С. Кириченко. - К. : Либідь, 2007. - 256 с.

8. Кухаренко В. А. Интерпретация текста : Учеб. пособие / В. А. Кухаренко. - М. : Просвещение, 1988. - 192 с.

9. Новий тлумачний словник української мови: У трьох томах / [укл. В. Яременко, О. Сліпушко]. - К. : Аконіт, 2003. - Т. 3 : П-Я. - 864 с.

10. Падучева Е. В. Высказывание и его соотнесённость с действительностью (референциальные аспекты семантики местоимений) / Е. В. Падучева. - М.: Едиториал УРСС, 2004. - 288 с.

11. Петренко Н. В. Займенник у віршованих текстах американської поезії: когнітивно- семіотичний та лінгвосинергетичний аспекти : автореф. дис. . кандидата філол. наук : спец 10.02.04 - «Германські мови» / Наталія Володимирівна Петренко. - Х., 2008. - 20 с.

12. Попович М. М. До питання про лінгвістичні теорії мовної детермінації іменника. Теорія актуалізації / М. М. Попович // Нова філологія : журнал. - Запоріжжя : ЗДУ, 2001. - № 1 (10). С. 5-10.

13. Приходько Г. І. Специфіка імпліцитних засобів вираження оцінки у висловлюванні / Г. І. Приходько // Нова філологія : журнал. - Запоріжжя : ЗДУ, 2001. - № 1 (10). - С. 11-22.

14. Приходько Г. І. Способи вираження оцінки в сучасній англійській мові : монографія / Г. І. Приходько. - Запоріжжя : ЗДУ, 2001. - 362 с.

15. Психологічний словник / [за ред. В. І. Войтка]. - К. : Вища школа, 1982. - 216 с.

16. Степанова М. Д. Словообразование современного немецкого языка / М. Д. Степанова. - М. : Издательство литературы на иностранных языках, 1953. - 376 с.

17. Тресиддер Дж. Словарь символов / Джек Тресиддер ; пер. с англ. С. Палько. - М. : ФАИР- ПРЕСС, 2001. - 448 с.

18. Черникова Н. В. Лексико-семантическая актуализация как средство отражения изменений в русской концептосфере (1985-2008 гг.) : автореф. дисс. ... доктора филол. наук : 10.02.01 «Русский язык» / Наталия Владимировна Черникова. - М., 2008. - 38 с.

19. Шаховский В. И. Категоризация эмоций в лексико-семантической системе языка : монография / В. И. Шаховский. - М. : Издательство ЛКИ, 2008. - 208 с.

20. Deutsche Lyrik Gedichte seit 1945 / [Hrsg. von Horst Bingel]. - Stuttgart : dtv, 1961. - 256 S.

21. Jung W. Grammatik der deutschen Sprache / W. Jung. - С.-Пб. : Лань, 1996. - 544 с.

22. Smeretschansky R. I. Grammatik der deutschen Sprache / R. I. Smeretschansky. - K. : Vysca Skola, 1981. - 312 S.

23. WAHRIG. Wцrterbuch der deutschen Sprache / [von Renate Wahrig -Burfeind]. - Mьnchen : dtv, 2012. - 1152 S.

Размещено на Allbest.ru