Категорія оцінки у просторі діалектного тексту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Категорія оцінки у просторі діалектного тексту

Оцінка - це схвалення чи засудження різних явищ соціальної дійсності (насамперед людських вчинків), встановлення їхньої значущості, відповідності або невідповідності вимогам суспільної моралі; саме в такому сенсі оцінка входить до кола філософських категорій. У лінгвістиці оцінка є однією з найбільш вагомих ознак модальності [4, 114], яка в широкому розумінні “виражає лише одне ставлення - ставлення того, хто говорить, до встановленого зв'язку між змістом висловлювання і дійсністю” [2, 304]. У вітчизняному мовознавстві категорію оцінки досліджують як на матеріалі літературної мови [1; 8], так і діалектного мовлення [5; 7]. Оскільки “...оцінна модальність визначається висловлюванням загалом, а не окремими його елементами, і є компонентом висловлювання” [3, 11], закономірно, що спостерігати над її виявами доцільно на основі текстів. Діалектний текст як результат записування спонтанного непідготовленого мовлення є надійним джерелом для таких студій. Наші спостереження та висновки, що ґрунтуються на діалектних текстах буковинських говірок (2009-2015 рр.), підтверджують факт поширення і текстотвірну роль оцінних елементів у мовленні сучасних носіїв діалектів.

Аксіологічна характеристика, що спрямована на людину як об'єкт номінації, не завжди є зрозумілою, якщо розглядати засоби передачі оцінки ізольовано; для цього вкрай потрібен контекст, адже “чим специфічніше завдання дослідження, тим більше уваги необхідно приділяти коментарю при фіксації фактів, які стосуються . лексичних одиниць, особливо експресивних” [8, 171], напр.: тайа ростр'іпана шо ни Майе стримку `нестримна людина' (К), пор. літ. розтріпаний 1) `який розтріпався, розкуйовдився (про волосся); розпатланий'; 2) `який недбало, неохайно одягнений, має нечепурний вигляд' [СУМ 8, 832]; неПеуниї / це тої шо йоМу неМа шо дов 'ір 'ати / от в 'ін неПеуниї / несерйозна л 'удина (Рх); нер 'аха / роби ус 'о найупу (Вл); Мурга оСтатна / Мурґа це йе сви 1 н 'а / тайак свий 'а 1 кажут Мурґа / 1 тайак / наприклад /

Хажут ти свиН 'а / ти неув 'ічливиї / ти сволоч / ти Мур- ґа! // Мурґа оСтатна! `неотеса, невихована людина' (Зб); м 'акосердечниї / наЛийут Поуну / в 'ін в 'іпйе / наХийут чут '- чут' / \тожи в'іпйе `слабохарактерний' (Ркш). Контекст передає додаткові відтінки значення слів: то таде неуМоуне / говорити бадато не буде з тобоу /з беби дтавит шос шоуно йе шос ^дужероузумб'ішче `маломовна людина, не схильна до балачок, що розцінюють як зверхність' (Зб); за^турканиї / йак таКиї шо нидорозвинутиї / таКиї в 'ін розумом і таКиї в 'ін і в 'ігл 'адайе / йак недорозвинутиї (Брд); уможливлює різнобічну характеристику об'єкта: йої галиб'ідиха / йе тут Ж'інка- гали 1 б'ідиха/та 1 ке /з 1 найіш /шо н 'іубратиси/н 'іу Хатк'і/н 'і у голо в 'і н 'і чо н 'іґде ни Ма (Зб); іноді контекст вказує на походження слова, напр., відсубстантивного прикметника ц 'іХорниї < цізорик `складний ножик': це йе Пол'ск'і сло'ва / так си збирайе поуц 'іЬорному / ц 'іХорно / Швидко шо це дужи фаїно си збирайут (Зб).

Уживання у висловлюванні експресивних дієслів, специфічної діалектної лексики зумовлює більшу його емоційність: табе йак пере дуда / ни думайе ни 1 чо і уже шос в'ір'іскайе (Зб) (перепуда `боягуз' [СБГ, 403], віріскати знев. `вишукати, знайти' [СБГ, 59]); лавашдуйе / бо то1му шо дома ни Хоче ро 1 бити а по сеX 'і Ходит (Дв) (лавашкувати / лавуш- кати 1) `шукати'; 2) `знев. байдикувати'; 3) `придивлятися, ви- сліжувати (з метою крадіжки)' [СБГ, 248]); добрие 1 ница // во 1 на 1 добра / хо 1 вайе / Хочи 1 бути 1 доброу / вичудати і перенодити (добриеница `підступниця' (Гр) (вичувати `підслуховувати'). Контекст пояснює значення діалектних фразеологізмів, які мають оцінне значення: зро 1 биу на хала 1 буду / н 'і 1 кого не пи 1 тау / зро 1 биу на хала1 буду / їкойі-не1 буд ' (Рш); роби на зарваНицу / шоб по 1 с 'ійати с 1 варку // от в 'ін шос с 1 кажи / і т 'і свар 'аси / а в 'ін так/йак ни при 1 чом (Рх); ходи Л'онтом по се\л 'і і ни думайе ниХо про с'войу симйу /про двойу господарку (Зб) (ходити льондом `нічим не займатися, байдикувати' [СБГ, 270]; вода та 1 ка по 1 в 'іл 'на / но во 1 на со 1 б 'і ус 'о до 1 цоту Хочи зро 1 бити / во на то зробит (СтВ) (зробити до цоту `точно, ідеально').

Текст, зокрема діалектний, є інструментарієм для дослідження лексики і семантики назв і водночас - самостійним інтердисциплінарним об'єктом студіювання [4; 9; 10]. Услід за Г.В. Колшанським [6], окрім лексичної номінації, дослідники виділяють пропозитивну (за допомогою слова й словосполу-чення) та дискурсивну (за допомогою тексту) номінації [7, 40]. Поєднуючи різні засоби вираження експресії, він є інформа- тивнішим і експресивнішим засобом номінації та характеристики, ніж однослівні номени. Чимало оцінних номінацій фіксуємо в самохарактеристиках діалектоносіїв: йа соб'і 1можу каЗати на деби / шчо йа дурНа / бо йа уже Лижу / шо уже ни то / но бли йакби хтос так скаЗау / другиї та третиї ни Уо- чеи /сКажи ти ч 'о мибе обзибайеш? (Рдн); йа таКа одтатна шо йа уже на п[сови / на Котови / Уоди мин 'і [поп 'ід боги йа уПаду або си зЛост 'у / або шос розбило уПало з рук йа уже тр'адуси (СтЖ) (остатний 1) `згруб. найгірший'; 2) `останній' [СБГ, 370]); у Мени на отбої Іде йак[шо ти поговори зо мдойу толКово так чи с 'ак чи Заутра чи поЗаутр 'у / то йа іду на у[с 'ак 'і ус[тупки / ну йак ти мед 'і робиш наперебор! (М); та[ка худен 'ка фист ' була / і маЗа / і худа / і уже бирут Улопц 'і меде у даниц /уже приУод 'а до [мене / не[ма до Лого би шч 'е Улопц 'і / шч 'е Улопц 'і приходили до [мене / йак то не було шо вид'іти (сміється) (Лж); йа фаїно до л 'у[диї/л 'у[ди фаїно до [мене // йе та[к 'і шо [л 'убйут п 'ісЛати / у[с 'акойі називати // а йа [кажу / гоу! сприси / ти ж л 'удина / ти ж не йе тварина /ти не йе та шо у кордах / ти ж л 'удина веди себе поРл 'удному (НСт).

Дискурсивні номени можуть не містити назв конкретних рис людини, її вдачі чи вчинків, адже оцінні позначення часто бувають розмитими, не вказувати на точне місце об' єкта і його ознак у “картині світу”, а лише відносити до зони оцінної шкали [3, 203-204]. Загалом текст як одиниця номінації має більше можливостей для повнішої характеристики об' єкта номінації, зокрема й людини та її рис: напр., пор. лексему слабобитиї `хворобливий' і номінативне висловлювання жиде і 1т 'егне ч 'исом так/йак то скридуче дериво `тс' (Рдн), л 'ідивиї `ледар' і л Униве йак пес / сидит п 'ід бабл 'інкоу і Уочи би йо^му йаблу- ко у рот Ладало `тс' (Зб); пйаница `п'яниця' і номінацію л 'ізе уже до Уати н 'і рак / н 'і 1жаба //уже пйане / н 'і на рака не поУожиї/ н 'і на \жабу / бо ї не секаче ї не поуЗе (Пд); баУдужниї `недбайливий' і текстову номінацію: йак во^на Уоди ї н 'ід 'о йі не у голод 'і / переступи в 'іник / в 'іник уПау вода ни п 'ідоїми (Пг); каПарниї `неохайний' і оцінку в розповіді: а йа бла на ко'ровах / бид 'іла йаК 'і води ко'ровирубали /1вид 'іла йак води добіли / таК'і добарки 1були шо уже йак йадас про'в'ірка вода убиреси у хаЛат б 'ілиї таї уже уна добарка а йак неМа проб 'ірки таКа капар 'ійа шо капа^р 'ійа иї/ а води йак Лл 'ели (Пг) - у тексті є додаткові оцінки: засудження лицемірства, несумлінного ставлення до роботи. “Оскільки ставлення того, хто говорить (пише) до дійсності може бути виражене різними засобами - граматичними, лексичними, фразеологічними, синтаксичними, інтонаційними, композиційними, стилістичними...” [4, 113], зв'язні тексти, поєднуючи ці засоби, уможливлюють повнішу характеристику явищ чи об'єктів: н'іУ'то ни Хочеи си Лайати / н 'іУто ни Лоне си л 'убити / оддо бдного утоПило би у Ложк'і вод'і / З':іло би у ложк'і вод'і оддо бдного (НСт); йе тад 'і л 'уди / шчо тиЛон 'к 'і-тиЛон 'к 'і // сЛово дкажи і ус 'о / б 'ірши н 'е // йе таЛ 'і л 'уди / йе / шо ни клади Палец у рот / а йак задипиш шос ни туда / води так у точку бйут /уни йак с^кажут / то сбажут // (Рдн); у Мени суд 'ід та^киї буу шо йак в 'ін шос постройі / то йак ти д 'ідиш до дего та каЛати мо! їке це фаїни! їке ци добри! / а йак н'і... // табиї шо в 'ін л 'уби донор // в 'ін продабау у калдоз 'і мд 'асо таї здайеш грош 'і мау бо здохни корова чи сдин 'а чолод 'ікови / а в 'ін пла^тит половина грошиї дайе йоМу 1шоби лиш ни проспало / би ни закоЛати / а Л'уди ни свин'і то ус'о з'ід'а // і в 'ін шош йак зроби шо йодо 1перший раз пофаЛити / шо добри / фаїно! // брали йодо хрестити / в 'ідчати / кЛали їго п 'ід обраЛи (Сн) - додатково вказано на фінансове становище людини, ставлення до людей та праці.

Оцінні контексти часто є експресивними, тому можуть мати форму окличних речень: йак вода б 'ідуйе! /н 'іх^то в 'ідиї н 'іх^то так в 'ід Дн 'істра до П^рута так ни б 'ідуйе йак вода (Дб); йа си лдшила / йа в 'іпидала дужи! (Лж) (віпивсіти `зазнати лиха, страждань, поневірянь');

хто у нас так у цим тдпер'ішн'ім д'іц'і / хто так робие / йак коЛис робиели? // н'іх^то! // н'їкотриїмолодг'ож так ни робит! (Мм);

прихована негативна оцінка часто виражена у риторичному питанні: еї / шо ти гадайеш шо дуже добри було? // шо тдпер ндма? // Ікого убрад 'а ндма? // таж йа денди можу забити до т}риц 'іт до дорок ж 'ідок / а коЛис йа ни мала / ни мала / мама дала мид 'і одду сороІч:ину табу накла^жену / таї 1дала миЧ 'і одЧу фустку / турЧаник таКиі креМовиі таї йа с тим / ото йа 1мала (Нп). Закономірно, що оцінну функцію в тексті виконують вигуки, напр., о, оу, йой, Боже та ін., які можуть передавати цілу гаму різних реакцій мовця: о! (з докором) тиПер шчи і Поли ле^жит / таКого ни було (Бл);

чаби до Церкви шо у нас бйе ти Чула йак бйе? / н'е // о! (розчаровано) та ентЧресно / деб 'ата година дес 'ік 'удар 'іу / одиЧац 'іта одиЧац 'ік 'удар 'іу (Брд); то йої (роздратовано) /тото ід 'іт / та то бабато ро 1 боти / бабато 1 казан 'а / т 'і коЧопн 'і (Бл);

а у нас Вабил '1 Томишин / оу! (із захопленням) це маістер буу! (НСт); Божи! / би була Ж 'інка / Ч'іука убирала сЧодн 'і / то би йійі з сеЧа були в 'ігнали! (Лж); Божи! йак йа памйатайу йак йа б'ідила / Божи-Божи! (СтЖ); вставні конструкції: це ни даї Боже / би д'іучина дес з сеЧа ішЧа або там хЧопец би ішоу (Пдв);

ни було так м 'ішаних йак / Чараз // а Чари ни розбери Божеи! / в 'ідк 'іу Чочиш (сміється) / понайіхали / пожиЧилиса / прийіхали суди / шо ни розбирайеш // дауЧо ни було це таЧе (Гр); різноманітні повтори (зокрема, посилення емоційності висловлювань може досягатися повтором риторичного питання): в'ідтоди б'ірши йа ни в'ід:аваласа ни треба миЧ 'і пйаЧиц 'іу / наШо миН'і йобо? ну от наШо? / Чуч 'и нобити одЧу торбу Поуну чим дв 'і порожн 'і (М).

Повтори прислівників можуть інтенсифікувати висловлювання та створювати емоційний і смисловий контраст: москаЧ 'іу Поуно хатами /заішЧи // добри-добри-добри/бобри /коЧи москаЧ 'і си устойали узЧм 'і! до дсени / дали Ч 'уд 'ам жЧтухи уже / і т 'ур^мами і заговорити ни см 'іу н 'іч 'о шос табе (СтВ). Повтори та обмовки є недоліком письмових текстів і підготовленого мовлення, однак вони є невід'ємними компонентами спонтанної оповіді. Так, у висловлюванні воЧа по^миіница / обмибаіе Ч'удим жо^облибайе л'удиі брудом (Рш) обмовка свідчить про те, що оповідачка свідомо вибрала літературну форму, м'якшу, без грубих слів, оскільки діалектний відповідник вважала не зовсім пристойним, недоречним у розмові з чужою, значно молодшою за віком, людиною. Водночас ця обмовка сигналізує про поширеність у говірці згрубілої форми.

Супровідну інформацію в письмовому діалектному тексті мають ремарки укладачів, які вказують на невербальні засоби спілкування, жести, міміку респондентів (напр., сміється, плаче і т.ін.): в 'ін буу во маїстир (піднімає великий палець правої руки вверх) (НСт), уна та 1 ка 1 була но отака1 во в 'ід зимЛ 'і (показує) 1 була /невеЛика їкас //та1 ку б 'ідуробиела шо страшно (М).

Без ремарок іноді складно зрозуміти іронічні висловлювання, напр., забрали ми 1 не у т 'урМу /йа то в 'ід 1 була /приїшЛа та[ка Ларна / та[ка [в'іпраулена (іронічно) (Пр). Щоб зрозуміти іронію діалектоносія треба мати додаткові знання про її долю (вона була несправедливо засуджена), почути реальний монолог (оповідачка інтонаційно підкреслює компоненти висловлювання така гарна, така віправлена), прочитати цілий текст. У фразі а то 1 було маї [добриї каЛим / маї ко Ли б'і 1 да / нидос 1 татки // ни зЛайіш йак? інтонаційне виділення слів маї добриїкалим підкреслює переносне вживання назви калим `заробіток'; в 'іс 'ім ґ'іуЛат / таї 1б 'ідно си 1жило / шо Лодна та [мама [була дати / аЛу шо Лодна / Л'іко? // а та Ж'інка до мени / йої / би ви з[нали це та[к 'і бога[ч 'і! (іронічно) // а йа [кажу /ма[тушо / ну шо за бога[ч 'і? /а ви боЛачка? //а [йакби у вас [було ш[тири^пйак' д'і[вок / шо йім [в'ішитиси траба? / та [тайак йа / [мама би була ми[не за[в 'ішала /бо б 'ідн 'і (МК);

1 кажу / йа 1 киї ти дур 1 нен 'к 'ії чоло 1 в 'ічи (іронічно) / будеш докла 1 дати Лрошиї (іронічно) (Мм).

Тексти з відтінками іронії не завжди є зрозумілими для адресата, що зумовлює непорозуміння в спілкуванні. Це стає основою жартів, анекдотів, які через постійну повторюваність у говірці набувають значення аксіологічної характеристики, напр., `нерозумна жінка': приїш'оу чоло 1 в'ік дрдому таї 1 кажи / Ж'інко шос во 1 на зро 1 биела ни то / в 'ін 1 кажи / у 1 теби кЛепк 'іу не^ма /а во 1 на п 'ішЛа до ковал 'а таї 1 кажи /а 1 ну зро 1 б 'іт ми 1 н 'і кЛепок / би йа мала розум (Лк); `марнотратна людина': рострач ':ік / йа про дау во Ли ї кум про 1 дау во Ли / дли йа ни з дур 1 них бо у 1 кума украли грош 'і до у 1 б 'іда / а у мени аж над 1 веч 'ір (Кп).

Однозначно потрактувати такі висловлювання допомагають фонозаписи, які укладачі додають до транскрибованих текстів.

Суспільні явища діалектоносії зазвичай оцінюють, відповідаючи на питання експлоратора, напр., порівняйте, коли краще жилося і т. ін. Такі тексти мають бінарну структуру, оцінність у них виражена опозицією прислівників добре / погано;

краще /гірше; тоді / тепер: коЛис Л 'уди схо 1 дилиси так / так л 'у 1 билиси / од 1 н 'і другим помоЗали / одН 'і до других хо 1 дили / а тиПер ни Ма // ти Пер Пожниї со 1 б 'і / а до Лати ти 1 к 'і ни годен заїти / бо то понакла 1 дали тих ко 1 верц 'іу та 1 того усеЗо /шо треба 1 коло вор 'іт сироз:рвати /і так ни сЛод 'аси так / так ни сЛод 'аси / та 1 ка кас с 1 тала не^л 'у боу // (Юж) (коверец `килим'). У наративах втілені роздуми діалектоно- сіїв щодо ролі людини у різноманітних проявах суспільного життя (часто негативних), напр., засудження непрофесіоналіз- му, хабарництва: ко лис 1 дохтор ' йак ти 1 бе зв 'ізитиру1 вау в 'ін каЗау ци 1 будеш Жити ци ни 1 будиш / то 1 було за грош 'і дли в 'ін в 'ід Пов 'ідниї буу / в 'ін про 1 в 'іриу ти бе в 'ін ни пи1тауси а шо це а шо це а шо ти 1 бе? ко Лис в 'ін приїшоу обс 1 тукау стук стук ни пи 1 тауси обс1ту.../ гаї ус 'о то ї то то б 'і йе і ус 'о // то ко Лис йак л 'і 1 чили? хот ' в 'ін при 1 ватниї за грош 'і / бли в 'ін йак пообзирайе з 1 найе ци ґаран 1 туйе шо 1 в 'іл 'ічит а йак н 'е то н 'е і ни хот 'іу н 'і грошиї н 'іЧ 'о / ни ґарантувау / а це п 'іди таї 1 доктор ' ни з 1 найе у 1 коли / в 'ін ни зЛайе йак си нази 1 вайе л 'і 1 карство // таї пи 1 тайеси али лиш би ко 1 би к 'і 1 шен 'а 1 була (Мл); забруднення довкілля: то 1 було ус 'о натурал 'не / Л 'уди 1 були здоров 'і / а ти бер ус 'о Л 'ім 'ійа / ус 'о сла бе / там рад 'і ПЦ 'ійа / а ца Л 'ім 'ійа ти пер у б 'ак 'і / у1 с 'аке цео 1 о тут смер 1 дит / биреш ус 'ак 'і т 'і кон 1 фета та шокоЛади то ус 'о Л'ім'ійа шо то доброго шос йе? то нима н'і 1 ч'о доброго ти дерки / ти дер моло д 'ож ус 'а сла 1 ба / ус 'а сла 1 ба моло 1 д 'ож (Гл); ледарства та невміння працювати: мама старала/йак то дґ'іуч 'етам старали ко 1 верц 'і / подуш1 ки / вере1 н 'і // ти пер йак Лочиш си в 'ід 1 давати / п 'іш Ла у м 'істо на Ка Линку1 наку пила усеЛо /а тогди ни 1 було / ни упр 'і 1 деш / ни 1 в 'ітчиш / ни майеш (Мм); недбайливості: ти пер у1 буйеси таї 1 цейі зи ми та 1 к'і 1 чоботи а на другу Зиму та 1 к 'і / а то зро 1 биу постоЛи і йде у сиЛо таї ни їде сиридиноу дорогоу / а шан 1 цем травичкоу а 1 би ни с тати на 1 кам 'ін ' би си ни п 'ір 1 вали посто Ли Живо (Лж); недоброзичливого ставлення до людей: ж'ін 1 ки фаїну Ж'інку ни Л'убйут / ну ни 1 навист' страш 1 на на Ж'інку 1 фаїну / і н'і 1 чо на н'у 1 доброго н'іх1 то н'і 1 коли ни с 1 кажи // чоло в'іки за 1 видуйут / придиуЛ'ейутси /ну /ж'ін 1 ки /оу! Ж'інка Ж'інку докЛ'овуйе! (Рдн) (докльовувати `цькувати'); уже йак умре / то ди /у! їкиї 1 добриї буу / шос то робиу / то / ну це так йе і у дерЖав'і і так Межи люд'Ми // П'ісл'а сМерти уже там шос кла 1 дут йоМу / бо в'ін буу веЛикиу чин (Рдн).

Конотація таких текстів різна, вони втілюють низку оцінок від насмішки до різкого засудження (напр., у розповіді про танці): 1 були шчи їк'іс казали Першиїр'ад / другиїр'ад і третиї р 'ад г 'іу1 ки 1 були (сміється) // Першиї гуЛ 'ау / другиї трох 'і брали / а третиї уже си 1 ґ'іу // сид 'іли та петрушку прода1 вали (сміються) // си 1 дит д 'іучина / Може ї 1гарна / Може розумна / во 1 на 1 б 'ідна си 1 дит ' си 1 дит ' чиПайе / каЗали шо уна петрушку прода 1 йе / танц 'у1 вати не берут ' / но во 1 на не у Зод'і / не у 1 гонор 'і (НСт); ти бер уди 1 нац'ітиї клас / 1 кул'чики золо 1 т'і су да 1 цепочку / то йе 1 д'іти // а 1 д'іти да1 йут 1 дука та1 кого / шо йіМ ус'о по 1 вин: о 1 бути // а йа 1 ц'ілеи жи 1 т'е то шо укледала / то Мала (Рдн) (давати дука `вередувати', уклепати `заробити важкою працею'); гуЗ 'али таї 1 даниц 1 сонце над ЗаходоМ рже / Музика Марш в 'іграла ус 'о по^доМах а ти пер шо? 1 веч 'ір д 1 виси шчи диу 1 йета а то уже і дут 1 тайак по Коби л 'анск 'і шпац 'іруйут а ко Лис це ни 1 було / ПочаМи д 'іу 1 кие ни ходили н 'і парубПие (Мл) (шпацирувсіти `прогулюватися') чи навіть сарказму (напр., розповідь про обдаровування наречених на весіллі): 1 несли пару кола 1 ч'іу і Луску 1 соли з 1 вер'х'і / темпер уже їдут по^сатаПинскоМу Паіт ' на в 'іс 'іл 'е / темпер їдут з п 'іуЛ 'ітроМ //а тогди желали хЛ 'іба ї 1 соли циМ 1 дҐ'ітиМ а ти пер пити і фосоу пасти! (Вс) (фоса 1) `канава, рів, рівчак уздовж дороги'; 2) `невелика затока, потічок, річечка'; 3) пе- рен. `лінія поділу якої-небудь території' [ СБГ, 598], тут букв.

1 фосоу пасти `валятися в канаві').

Отже, діалектний текст потенційно має більші можливості як для об'єктивних (реальних), так і суб'єктивних, часто експресивних, оцінок, які є складником модальності цієї оповіді. Представлені вище фрагменти - різнотипні діалектні наративи: розповіді, описи, роздуми, тому, імовірно, можемо говорити не тільки про структуру і лексичне наповнення діалектних текстів, а й про їхню стилістику.

Дослідження діалектного тексту закономірно актуалізує питання поглиблення методики записування та опрацювання діалектних текстів, зокрема їхнього коректного коментування, заповнення тематичних та просторових лакун у текстографії діалектів, формування достатньої текстової інформації з усіх українських діалектів.

Література

модальність діалектний текст

1.Бойко Н.І. Українська експресивна лексика: семантичний, лексикографічний і функціональний аспекти. Ніжин. 2005.

2.Большой энциклопедический словарь. Языкознание. М. 1998.

3.ВольфЕ.М. Функциональная семантика оценки. М. 1985.

4.Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М. 1981.

5.Дворянкін В.О. Номінативні процеси в українських східностепових говірках: автореф. дис. канд. філол. наук. Луганськ. 2006.

6.Колшанский Г.В. Контекстная семантика. М. 1980.

7.Лєснова В.В. Номінація рис людини в східнослобожанських говірках. Луганськ. 2004.

8.Лукьянова Н.А. Экспрессивное слово в высказывании // Экспрессивная лексика разговорного употребления. Новосибирск. 1986.

9.Москальская О.И. Текст - два понимания и два подхода // Русский язык. Функционирование грамматических категорий. Текст и контекст. Виноградовские чтения ХЛ-ХШ. М. 1984.

Размещено на Allbest.ru