Художня реалізація бінарної опозиції верх/низ у романі марини та Сергія Дяченків "Дика енергія. Лана"

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 821.161.2

ХУДОЖНЯ РЕАЛІЗАЦІЯ БІНАРНОЇ ОПОЗИЦІЇ ВЕРХ/НИЗ У РОМАНІ МАРИНИ ТА СЕРГІЯ ДЯЧЕНКІВ «ДИКА ЕНЕРГІЯ. ЛАНА»

Тарадименко Дар'я

На сьогодні досить популярним у світовій культурі є жанр фентезі. Точаться дискусії навколо проблем генези та особливостей поетики цього культурного феномену. Дослідженням жанру фентезі у зарубіжному літературознавстві займалися Р. Джексон, С.Кошелєв, Л. Маркос, К. Менлоу тощо. В українському літературознавстві фентезі розглядали А. Валентинов, А. Гурдуз, О.Ладиженський, О.Леоненко, О. Шапошник та інші

Метою статті є звернення уваги на художню реалізацію бінарної опозиції верх/низ в інтерпретації Марини та Сергія Дяченків у романі «Дика енергія. Лана».

Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Гром'яка подає таке визначення фентезі: «Фентезі - жанровий різновид фантастики, в якому при її запереченні використовують ірраціональні мотиви чарівництва, магії, лицарського епосу у поєднанні з реалістичною повіддю [4, с. 693]. Дії втаких творах відбуваються поза звичною реальністю: або у вигаданому світі, або на іншій планеті. Тому цілком логічним є той факт, що у цьому світі допускається існування богів, магії (чаклунства), різних фантастичних чи міфологічних істот (драконів, гномів, тролів, мавок, чугайстрів тощо). Найчастіше в основу фентезійних текстів покладено архетипні сюжети. Поруч із поняттям «архетип» постає схожий термін «міфологема». Міфологема «лежить на поверхні» міфу, є його «персонажем». У вузькому значенні міфологема ? розгорнутий образ архетипу, логічно структурований архетип [2, с. 104]. міфологема фольклорний роман

Верх і низ завжди виступали полюсами світу в його вертикальному розрізі. У космогонічних уявленнях древніх людей верх пов'язувався із небесним світом, а низ - із підземним. Присутні вони були також у символіці Світового Дерева, де крона представляла верх, а коріння - низ. Світове Дерево - модель світобудови, що пов'язує, як правило, три світи. У слов'янській міфології - це Прав, духовний світ законів, правил, де живуть боги, Яв, світ видимий, явний дійсний,та Нав, світ невидимий, підземний, потойбічний [1, с. 140], які співвідносяться у романі «Дика енергія. Лана» з Оверґраундом, де живуть дикі, Містом, населеним синтетиками, та підземеллями (Андерґраундом) - світом людей-кротів.

Міфологема верх/низ реалізується через опозицію гора/урвище (провалля), оскільки в уявленні язичників гори були пов'язаніз космічним світом богів. Небо також уявлялося величезною горою, а у багатьох міфологіях гора трансформувалася у Світове Дерево, що своєю кроною сягало неба [1, с. 112], тобто виступала символом близькості до бога. Натомість урвища, провалля, прірви й безодні вважалися місцем проживання чортів й усієї нечистої сили [6, с. 207]. За повір'ям, безодня - це рів недосяжної глибини, в якому пропадає навіки те, що туди потрапляє [1, с. 24]. Таким чином, вершини гір та скель співвідносилися із небесним світом, їх підніжжя - зі світом людей, а провалля й безодні - із світом підземним, світом мертвих. Тож бінарна опозиція верх/низ у цій реалізації вказує на основні філософські та міфологічні категорії життя/смерть.

У романі «Дика енергія. Лана» М. і С. Дяченків продавець барабанів Римус говорить головній героїні: «Ти маєш шукати вище. Ти маєш піднятися на самісіньку гору. Іди вгору, Дика! Там ти знайдеш те, що тобі дуже потрібно» [3, с. 59], маючи на увазі, що вона знайде там життя із справжньою, дикою, а не синтетичною енергією. Пізніше героїня потрапляє у селище горян, які живуть власною енергією, а також використовують енергію стихій:«Люди, які живуть на рівнині, не схожі на тих, хто народився і виріс у горах. Інший ритм, розумієш? Сам світ ритмічно організований. На рівнині - плавно, це протяжна пісня. А в горах - різкі перепади. Круті повороти. Вершини й провалля. У горах виживають по-справжньому дикі» [3, с. 53]. Таким чином, гори постають у романі осередком життя, в той час як долина, в якій знаходиться Завод, що використовує людей як паливо, виступає місцем смерті: «(…) унизу - жовтий туман, що огортає Завод. Один рух - і я на півдорозі до смерті» [3, с. 257].

Іншим виявом міфологеми верх/низ є опозиція Місто/хмарочоси. Місто населяють синтетики - люди, що живуть за рахунок синтетичної енергії, яку отримують по дротах, в той час як покинуті хмарочоси є пристанищем диких - людей, що живуть власною енергією. На відміну від синтетиків їх ніколи не покидає жага до життя: «А далі, майже непомітні в брунатному тумані, - хмарочоси, вежі. Верхівками вони ховаються у хмарах. Перші поверхів двадцять заселені, а вище зазвичай ніхто не живе: важко підніматися. Раніше, коли енергії було багато, вежі світилися вогнями. Всередині та іззовні працювали ліфти. Люди піднімалися на самісіньку гору, не докладаючи зусиль…» [3, с. 62]. Вищі поверхи доступні лише для тих, хто здатен до активної діяльності, до боротьби. Спочатку Маврикій-Стах, дикий, недбало говорить головній героїні: «Місце синтетиків - унизу» [3, с. 69], тобто там, де люди по суті виживають, а не живуть, де пасивно чекають на подачу енергії замість того, щоб здобувати її самотужки, боротися за власне життя. Схожі слова промовляє охоронець клубу «Зірваний дах» у діалозі з Ланою: «- Чого ти прийшла?- За дикою енергією.- Ти синтетик. Іди вниз» [3, с. 79].

Синтетики в місті, в яких зникало бажання до життя, вдавалися до самогубства, стрибаючи з багатоповерхівок. І на думку Хазяїна Заводу, «це найпростіший вихід - стрибнути вниз» [3, с. 255].Отже, опозиція Місто/хмарочоси також вказує нам на бінарну опозиціюжиття / смерть.

Найбільш чітко бінарна опозиція верх/низ прослідковується в протиставленні Оверґраунда (світу диких) та Андеґраунда (світу людей-кротів). Оверґраунд - таємничий і недоступний, синтетикам достеменно невідомо, що знаходиться вгорі: «Задираю голову і дивлюся вгору. Голова йде обертом: стіна губиться високо в небі. Скільки ж часу знадобиться, щоб піднятися на дах?! [3, с. 63].Тож світ диких пов'язаний із небом. У міфології різних народів небо одночасно є місцем перебування богів і разом з тим - місцем перебування обраних померлих людей. Згори ллється світло, яке дарує життя [5, с. 50]. На небо можна піднятися. Герої багатьох казок світового фольклору піднімаються нагору по стеблу чарівної рослини [6, с. 51], яка постає символом Світового Дерева, що з'єднує між собою світи. Головна героїня роману «Дика енергія. Лана» долає шлях нагору сходами хмарочосу. Зовсім іншим постає Андеґраунд: «(…) тут майже суцільна пітьма. Але ж і дивитися ні на що. Вологі стіни… Зліва віє холодом і гнилизною. Справа - теплом і цвіллю» [3, с. 323-324]. І знову Лана долає шлях драбиною. Андеґраунд населяють люди-кроти, «теж дикі(…), але не летючі. Ще їхні батьки знайшли якісь покинуті підземелля й перебралися туди. У них там підземні ріки, турбіни працюють, є сяке-таке світло, тепло… А сонця немає. І розігнутися ніде» [3, с. 338].Підземелля символізує підземний світ, у слов'янській міфології - Нав, країну мертвих, яка втілює минуле, те, що відбулося, відійшло [5, с. 24].

Мешканців Оверґраунду та Андеґраунду зображено за принципом контрасту. У всіх мешканців хмарочосів - «особлива небесна хода, легка, балансуюча, ніби вони ступають по тонкому карнизу» [3, с. 105], в той час як у Бана, представника підземелля, «дивна хода - незграбна і трішки кумедна, зате він пересувається з блискавичною швидкість» [3, с. 329].Якщо перші порівнюються із птахами, то другі - з кротами, тобто з типовими представниками небесного та підземного світу.

Дикі живуть у Гніздах, кожне з яких має назву якогось птаха. Гніздо у фольклорі означає дім, сім'ю, домашнє вогнище [1, с. 106]. Птахи символізують повітряну стихію та людську душу, а також виступають вісниками і посередниками між світами [6, с. 298, 300]. Лана потрапляє до Гнізда Перепілки. Перепел - мисливський птах, рудувато-сіренька, строката, короткохвоста наземна швидка маленька курочка. У народі молоду дівчину, кохану юнку порівнювали з перепілочкою. Дбайливою перепілкою називали багатодітну молодицю [5, с. 353]. Гніздо Перепілки дійсно виступає осередком родинного вогнища, безпечним місцем для всіх його мешканців.

Самі ж дикі «носять на одязі пір'я і крила птахів, іменами яких названо їхні гнізда. Інші взагалі нічого не носять, окрім ремінної збруї та шкіряних штанів. Збруя також у всіх різна: у когось підкреслено груба й без прикрас. У когось - із мідними, срібними, бронзовими пластинками, а карабіни викарбувані у вигляді зубастих пащек» [3, с. 105].Мешканці Оверґраунду застосовують спеціальні троси і крила, що дозволяють їм літати. «(…) крила різні - я бачила яскраво-червоні шовкові крила. Бачила сталеві, механічні. Крила у легковажну клітинку. Крила із зображенням ошкіреної пащі. Просто чорні з перетинками крила, як у кажана…» [3, с. 105].Крила - це солярний символ, який означає духовну природу, дію, силу волі і розуму, швидкість, всеосяжність, здатність вийти за межі реального світу [1, с. 254], тобто все те, що цінують дикі. Політ для них - це свобода, незалежність, воля, життя.«Усе місто під землею пронизано тунелями. Уздовж тунелів тягнуться труби, здебільшого мертві, порожні» [3, с. 358]. У цих тунелях і живуть люди-кроти. Не маючи світла і достатньо простору, вони всі майже сліпі і сутулі. Так говорить Лана про Бана, хазяїна нічного клубу: «(…) він дуже худий, блідий і майже сліпий. Щулиться, часто знімає темні окуляри, аби протерти сльозаві очі» [3, с. 328]. Якщо дикі в Оверґраунді літають, то кроти змушені повзати. Так рятівник Лани під час її втечі з вечірки в С.І.Н.Т.і «рухається, як вода, невимушено просочуючись у будь-які щілини» [3, с. 357]. Ховаючись у підземеллях, люди-кроти намагаються вижити, проте підземелля не дають їм свободи і життя в повній мірі. Таким чином, верх (Оверґраунд) і низ (Андеґраунд) вказують на такі філософські категорії, як свобода (незалежність) та несвобода (залежність).

Бінарну опозицію верх/низ у романі «Дика енергія. Лана» Марина та Сергій Дяченки інтерпретують як вічне протистояння свободи та залежності, життя та смерті. Обираючи між «верхом і низом», герої роману роблять свій вибір на користь життя або смерті. Опинившись у горах, головна героїня розмірковує: «Куди мені йти: вгору по схилу чи вниз?» [3, с. 140]. Та це не тільки нагальна потреба обрати шлях у нічному зимовому лісі, де навколо жодної людини, це більш глобальний вибір: йти вперед чи залишитися на місці, боротися чи здатися, жити чи померти. Так само обирають і синтетики, яким Лана допомагає віднайти у власних серцях дику енергію, позбавитися залежності від синтетичної енергії, дротів і, відповідно, Заводу. Кожен із них робить свій вибір.

Література

1. Войтович В. Українська міфологія / Валерій Войтович. - К.: Либідь, 2012. - 664 с.

2. Гуцол С. Психологічні особливості структурних складових неоміфологічного наративу/ С. Ю. Гуцол // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Філософія. Психологія. Педагогіка. - 2011. - № 1. - С. 103-108.

3. Дяченки М. і С. Дика енергія. Лана / Марина та Сергій Дяченки. - Вінниця, ПП «Видавництво «Теза», 2006. - 414 с.

4. Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. - К. : ВЦ «Академія», 2006. - 752 с.

5. Слов'янський світ. Ілюстрований словник-довідник міфологічних уявлень, вірувань, обрядів, легенд та їхніх відлунь у фольклорі і пізніших звичаях українців, братів-слов'ян та інших народів / Упорядник Кононенко О.А. - К.: Асоціація ділового співробітництва «Український міжнародний культурний центр», 2008. - 784 с.

6. 100 найвідоміших образів української міфології / [під ред. О.Таланчук]. - К.: Орфей. - 2002. - 448 с.

Анотація

У статті досліджується художня реалізація міфологеми верх/низ у романі Марини і Сергія Дяченків «Дика енергія. Лана», співвіднесеність її міфологічного та фольклорного трактування з авторською інтерпретацією.

Ключові слова: фентезі, міфологема, архетип, фольклор, міфологія.

Размещено на Allbest.ru