Семантика і функціювання просторових прийменників в художній прозі кінця ХІХ – початку ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Семантика і функціювання просторових прийменників в художній прозі кінця ХІХ - початку ХХ століття

Нинішній рівень наукового дослідження стану сучасної української літературної мови засвідчує важливе значення української прози кінця ХІХ - початку ХХ століття. Принципово важливе переакцентування дослідницької уваги із зображальної на виражальну функцію мови робить письменників цього періоду неперевершеними майстрами, ефекти новаторства яких не могли бути зрозумілі і прийняті одразу, але засвоєння їх відбувалося поетапно й розтяглося на ціле століття. Мова творів досліджуваних митців словадуже яскрава і багатогранна, автори використовують у своїй прозі чимало різноманітних художніх засобів.

Метa роботи полягaє у виявленні особливостей функціювaння просторових прийменників у художній прозі кінця ХІХ - почaтку ХХ століття.

Велике значення для побудови художніх текстів відіграють просторові прийменники, які слугують сполучною ланкою для зв'язку інших частин мови. У прийменниковій системі української мови просторові прийменники становлять особливий тип, бо є підґрунтям для виділення інших типів прийменників [1].

Просторові прийменники, поєднуючись із різними відмінковими формами іменників можуть виражати статичні (локальні) чи динамічні відношення. Та основною семантичною ознакою диференціації цих прийменників є контактність - дистантність.

Група контактних прийменників статичної локалізації налічує всього 10 одиниць, які вживаються з семантично нейтралізованими місцевим та родовим відмінками: в, у, всередині, зверх, зверху, на, поверх, посеред, посередині, серед. Наприклад, у Василя Стефаника в реченні «Але часом серед найбільшого розгону на самій середині гори Іван починав налягати на ногу і спирав коня» [5, с. 138] прийменник серед вказує на контакт із внутрішньою частиною просторового орієнтира, у Ольги Кобилянської в реченні «Спочиваючи в траві, були зверхуповерхні оброслі мохом, а всередині порожні й порохняві» [3, с. 245] - з його поверхнею.

Дистантні статичні прийменники становлять велику, семантично розгалужену групу. Вони визначають п'ять видів дистантної локалізації щодо просторового орієнтира:

1) загальну дистантну локалізацію; 2) локалізацію за ознакою близькості - віддаленості; 3) локалізацію по колу; 4) локалізацію між просторовими орієнтирами; 5) локалізацію щодо горизонтальної або вертикальної осі.

1. До прийменників із значенням загальної дистантної локалізації належать поза з орудним відмінком та його стильовий еквівалент за з орудним, напр.: «Дивився на зелені лани, на сиву вдалині смугу лісу поза Пслом» [5, с. 138].

2. Локалізацію за ознакою близькості - віддаленості передають 15 прийменників, що вживаються з родовим відмінком: біля, коло, побіля, близько, близько від, поблизу (поблиз), неподалік, неподалік від, недалеко, недалеко від, оддалік (віддалік), оддалік (віддалік) від, поодаль, далеко від. Наприклад: «Недалеко кінця тої залізної дороги стануввін, сопучи та викидаючи люто чорні персні диму вгору» [3, с. 148].

3. Семантику просторової локалізації по колу, в центрі якого міститься просторовий орієнтир, виражають 7 прийменників (навколо, довкола, навкруг (навкруги), довкруг (довкруги), круг, округ (округи), кругом), наприклад в реченні: «Герої-рубачі, умостившися вигідно округ нього, позакурювавши люльки, обговорювали відпорну силу побуджених» [3, с. 109].

4. На дистантну локалізацію місця між двома та більше просторовими орієнтирами вказують прийменники між, поміж, проміж з родовим та орудним відмінками іменників: «І блaгословен я був між золотим сонцем й зеленою землею» [4, с. 126]

5. Дистантну локалізацію щодо горизонтальної або вертикальної осі визначає велика група прийменників. Більш диференційовано членують простір форми горизонтальної локалізації, які об'єднуються в п'ять підгруп. Перша підгрупа вказує на місце перед просторовим орієнтиром (перед, поперед, попереду, проти, навпроти, напроти, супротита ін. «Супроти того не можна було вже нiчого закинути [5, с. 139]. Друга підгрупа визначає місце за просторовим орієнтиром: (за, поза, позад, позаду, ззаду). Наприклад.: «- Оце ззаду пам'ятка від пана, а спереду, між ребрами, маю дарунок від москаля… кругом латаний… з тим і до бога піду…», у Михайла Коцюбинського [4, с. 163]. Третя вказує на місце з бічної сторони просторового орієнтира - поряд, поруч, обік, обіч, збоку та ін. Наприклад, у реченні Ольги Кобилянської «Вона одна, а може, і ще така одна, як вона, могла би поруч себе йти - більше ніхто» [3, с. 187].Четверта група прийменників, що точно визначають бічну сторону просторового орієнтира - ліворуч, праворуч: «Йому здалося, що він бачив її востаннє з ліворуч від себе» [4, с. 245]. І до п'ятої групи належать прийменники, що визначають місце з обох боків предмета (обабіч, обіруч, пообіч) та місце на близькій відстані від самого краю предмета (край, кінець): «Зате молода Катерина станула край самого стола» [5, с. 38].

У межах дистантної вертикальної локалізації виділяється два основних параметри: місце над просторовим орієнтиром (над, понад, вище, повище, під, попід, нижче, понижче) і місце під просторовим орієнтиром (під, попід, нижче, понижче), напр.: «В кутку блимає лампа, а над нею нависла сіра і вогка ворожа тиша» [4, с. 233].

На вертикальній осі між цими протилежними параметрами виділяється ще один - місце на однаковій висоті щодо просторового орієнтира. На нього вказує прийменник нарівні (врівні), наприклад у О. Кобилянської: «Лампочка висіла нарівні з верхньою шибкою вікна» [3, с. 438]

Динамічні просторові прийменники виражають семантичне значення шляху руху, вихідного та кінцевого пунктів руху. Зберігаючи при цьому основне семантичне протиставлення контактність - дистантність. Так, значення шлях руху виражають контактні прийменниково-відмінкові форми через, крізь, указуючи на наскрізний рух у межах просторового орієнтира, напр.: «Остап попереду - через луки й поля до них у село, в Уманщину… Чи бачиш, Соломіє?.» [4, с. 157]

Дистантні просторові прийменники визначають чотири основних різновиди шляху руху: 1 - позаду рухомого предмета (за, вслід, вслід за, слідом за, навздогін, навздогін за, позад, позаду), 2 - близько просторового орієнтира (мимо, повз, попри, проз), 3 - щодо просторового орієнтира, який рухається в протилежному напрямку (назустріч, навстріч), 4 - в напрямку перетину руху предмета, що виступає просторовим орієнтиром (навперейми). Наприклад: «То як, бувало, жнуть на ниві цілу ніч, як дзвонять до сну дітям серпами, що позаду них понакривані спали, то чого їй тоді було треба або чого боялася?» [5, с. 176].

Значення вихідного пункту руху виражають контактні прийменники, що визначають точку руху в межах просторового орієнтира всередині чи на поверхні предмета (з, зсередини) «Десь з глибини сочились підземні джерела і гасили вогонь» [4, с. 171]. Дистантні прийменники цієї групи вказують на: початкову межу руху (від (од)); загальний напрямок руху від предмета (від (од), з), рух з місця, розташованого з протилежного боку предмета (з-за, з-поза, з-позад) або перед предметом (з-перед, з-поперед), рух з місця, розташованого над предметом (з-над, з-понад) під предметом (з-під, з-попід), або оточеного кількома предметами (з-межи, з-між, з-поміж, з-помежи, з-проміж).Наприклад: «Я лишень прогорнув з-перед очей сьогодні, і завтра, і рік, і другий і подивився на мої діти, що вони там діють?», у творах Василя Стефаника [5, с. 173].

Значення кінцевого пункту руху передають контактні прийменники в, до, всередину, на, вказуючи на кінцеву точку руху, що міститься всередині або на поверхні предмета: «Не знати, до чого ті сміхи, до чого ті безвстидні авантюри, чи, може, тому, що на світі так тяжко жити?» [3, с. 137].

Отже, проведений аналіз дає підстави стверджувати, що велика семантично розгалужена група просторових прийменників широко представлена в художній прозі письменників кінця ХІХ - початку ХХ ст. Їх функціювання у творах митців зумовлене частотою вживання цих груп в українській мові, тому вони і є поширеними в літературних текстах.

Література

просторовий прийменник семантика письменник

1. Виховaнець І.Р. Теоретичнa морфологія укрaїнської мови / І.Р. Виховaнець, К.Г. Городенськa. - К.: Пульсaри, 2004. - 398 с.

2. Зaгнітко A.П. Словник укрaїнських прийменників / A. П. Зaгнітко, І. Г. Дaнилюк, Г.В. Ситaр, І. A. Щукінa. - Донецьк: ТОВ ВКФ «БAО», 2007. - 416 с.

3. Кобилянськa О.Ю. Твори в 5 томaх /Вступ. ст. М.П. Комишaнченкa. - К.: ДержлітвидaвУкрaїни, 1995. - Т. І-V.; Т. 5 / Упоряд., підгот. текст. тa приміт. Ф.П. Погребенникa. - 1963. - 767 с.

4. Коцюбинський М.М. Твори: У 7 т, Т. 3: Оповідaння, повісті (1908-1913)/ М.М. Коцюбинський. - К.: Нaуковa думкa, 1974. - 429 с.

5. Стефaник В.С. Твори / В.С. Стефaник. - К., Дніпро, 1984. - 250 с.

Размещено на Allbest.ru