Кореферентні назви з онімним компонентом у творчості В. Шевчука

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кореферентні назви з онімним компонентом у творчості В. Шевчука

У статті проаналізовано засоби кореферентності в системі художнього ідіолекту В. Шевчука, простежено динаміку кореферентних рядів у художніх творах письменника, розглянуто структурні та стилістичні особливості таких рядів, проаналізовано функціонування власних назв у ролі кореферентів.

Дослідження кореферентності в когнітивному плані, як відображення мислиннєвої діяльності письменника, є сьогодні одним із важливих завдань, що стоїть перед науковцями. Вивчення індивідуального стилю письменника ґрунтується на дослідженнях особливостей текстів його творів. Зацікавлення науковцями саме текстом твору зумовлене прагненням пояснити мову як явище глобальне, як цілісний засіб комунікації. Актуальним і перспективним є дослідження ідіостилю письменника через бачення його тексту як цілісної мовної єдності, де переплітаються картина світу народу, мовою якого пише письменник, та індивідуальна картина світу письменника, його світобачення.

Тривалий час поняття „кореферентність” розглядалося науковцями як логічна категорія. Іменування тотожних речей, предметів, об'єктів досліджували спочатку лише філософи та логіки (С. Кріпке, У. Куайн) У своїх працях вони звернули увагу на явище тотожності, що є однією з основних умов встановлення кореферентних відношень між мовними одиницями. Уперше на проблему тотожності, що лежить в основі поняття кореференції, звертає увагу Аристотель у своїх філософських працях, в яких він робить спроби аналізу цього явища [2, с.299]. Це питання стає актуальним після сформульованого Лейбніцем закону тотожності, за яким ідентичними є ті вираження, що взаємозамінні в реченні без зміни його істиного значення [1, с.8]. Теоретичні основи вивчення кореферентності закладено у працях зарубіжних лінгвістів К. Доннелана і П. Стросона.

Семантико-синтаксичний, функційний та комунікативно-прагматичний підходи в інтерпретації кореферентності запропонували О. Падучева, В. Гак та Н. Арутюнова, які поглибили лінгвістичну сутність означеної категорії. В основі поняття „кореферентність” лежить термін референція (англ. reference), що походить від дієслова to refer, яке в перекладі означає „відноситися до об'єкта, мати на увазі який-небудь об'єкт, посилатися на що-небудь” [1, с. 25]. Референція - це відношення актуалізованих, уведених в мову імен, називних виразів, називних груп або їхніх еквівалентів до об'єктів дійсності (референтів і денотатів). Кореферентність, у свою чергу, - це мовне явище, що в перекладі з лат. означає: со-префікс, що вказує на сумісність, референт - відношення між компонентами вираження (називними групами), які називають чи вказують на один і той самий об'єкт чи ситуацію, тобто мають один і той самий референт” [3, с. 243].

В українській лінгвістиці типологія кореферентних співвідношень у синтаксисі представлена у працях Н. Гуйванюк. Різні аспекти кореферентності досліджують Л. Куриляк та О. Максим'юк. Однак, поблема кореферентності з її неоднозначністю інтерпретацій, різноаспектністю, в українській лінгвістиці ще не знайшла належного висвітлення.

Сьогодні кореферентність є важливим об'єктом наукових досліджень. Будь-який об'єкт (предмет, ситуація, подія та ін.) реальної чи вигаданої дійсності, що стає домінантним у створенні тексту та забезпечує його інформаційне розгортання, може репрезентуватися по-різному - залежно від типу тексту, його змістового обсягу, ідіолекту автора або мовців, їх когнітивної бази. Функцію вербального представлення об'єкта дійсності виконують різного типу мовні одиниці, часто кореференти - референційно тотожні номінації, які, вказуючи на спільний референт, уточнюють, доповнюють, підтверджують, заперечують чи звужують інформацію про нього. На сучасному етапі мовознавчих досліджень кореферентність кваліфікують як: перехресне ототожнення - крос-ідентифікацію [1, с.67]; принцип, який забезпечує заміщення початкової номінації наступною [1, с.27]; один із засобів забезпечення структурної організації тексту [1, с.34]. Таким чином, актуальність теми полягає в необхідності комплексного дослідження кореферентних співвіднесень номінативних одиниць тексту художніх творів, що сприятиме розв'язанню проблеми, присвяченої засобам кореферентності у системі ідіостилю письменника Це питання вимагає вирішення наступних завдань: проаналізувати вторинні найменування у художньому творі (на прикладі творів В. Шевчука), з'ясувати їх функційно-стилістичне навантаження та виокремити групи кореферентів за семантикою.

Дослідження кореферентних засобів на матеріалі творчості Валерія Шевчука полягає в необхідності вивчення особливостей індивідуального стилю автора, що передбачає цілісне, різноаспектне висвітлення кореферентних текстових одиниць у номінативному плані, урахування текстотвірного потенціалу референційно тотожних одиниць (утворених ними кореферентних пар і рядів) у забезпеченні структурно-семантичної організації текстів творів, що дає можливість більш глибоко дослідити індивідуальний стиль письменника та охарактеризувати функційні й номінативні різновиди кореферентів.

У мистецькому ідіолекті В. Шевчука парадигма засобів кореферентності відзначається семантичною різноплановістю, численними структурними видозмінами. Власні назви, що функціюють у творах письменника як повторні номінації утворюють кореферентні ряди, охоплюючи такі найменування:

- історичні імена державних діячів: Богдан Хмельницький народився близько 1595 року, тобто саме тоді, коли палало перше національно-визвольне повстання Северина Наливайка, Г.Лободи та М.Шаули [6, с.54] // Походив майбутній гетьман із дрібної української шляхетної родини [6, с.234] // Освіту Б.Хмельницький здобув достатню, знав він чимало мов: латинську, польську, турецьку, татарську, французьку [6, с.143] // Хмельницький не поступився, і комісари згодилися на поставлені умови [6, с.39];

- імена культурних діячів: Шевченко повернувся занепокоєно й насурмив брови [5, с.213] // І вона знову подивилася на великого й доброго дядечка, і знову став він спиною до сонця [5, с.245]; Метлинський прижмурився, ставши на порозі каюти, але сухе, похмуре обличчя його лишалося незворушне [5, с.157] // Метлинський витягся й посерйознішав: „Відставний професор Харківського університету Амвросій Лук'янович Метлинський!” [5, с.89];

- імена осіб за певними характеристиками: Учасники цього дійства, всі троє, і в гадці не мали, що бере в ньому участь ще й таємничий четвертий [6, с.23] // Горбатий зняв з гімнастерки павутиння, в яке вбрався, роззирнувся, ніби приміряючись до втечі, на його гарному обличчі стояла кривенька усмішечка [6, с.47];

- географічні назви: Становище було безвиглядне, і саме тоді Хмельницький остаточно зважується на новий план поборення Польщі, а заодно й Криму сою з Москвою, тобто спробу побудувати українську державу під протекторатом Москви [5, с.78] // Так і настав сумної пам'яті акт не приєднання України до Московської держави, а входження у підданство царя;

- назви казкових героїв: „Розповідай краще про Великого Слона”, - буркнув Вовка [5, с.65] // Про Слона, який раптом утратив спокій [5; с.154] // „Звали того чудного Слона Харонді”, - сказав я [5; с.151] // Тоді й пішов Великий Слон через жовті джунглі до премудрого царя [5, с.47];

- назви фантастичних героїв: Олізар вийшов на ґанок; як завжди сидів там у кутку Розенрох [5, с.147] // Великий гриб, нерухомий і заслуханий в себе, пах грибним духом чи, може, духом місячної ночі [5, с.34].

Таким чином, при побудові композиції своїх творів Валерій Шевчук центральну роль залишає за людиною, в усій її неповторності та універсальності, використовуючи при цьому засоби кореферентності, що дає змогу увиразнити людські долі й характери, показати їх в умовах соціального життя. Референційно тотожні номінації у художньому тексті демонструють різноструктивність одиниць, що вступають у кореферентні відношення. Повторне номінування об'єкта в межах тексту утворює тематичну лінію художнього твору.

Загалом же дослідження власних назв як кореферентних засобів у творчості В. Шевчука проливає світло на особливості образно-композиційної системи художнього ідіолекту письменника.

кореферентність семантичний текст

Література

кореферентність семантичний текст

1.Арутюнова Н. Д. Референция имени и структура предложения / Н. Д. Арутюнова // Вопросы языкознания. - 1976. - № 2. - С. 24-35.

2.Гуйванюк Н. В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць / Н. В. Гуйванюк. - Чернівці : Рута, 1999. - 336 с.

3.Падучева Е. В. Кореферентность / Е. В. Падучева // Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В. Н. Ярцева. - М. : Сов. энциклопедия, 1990. - С. 243.

4.Шевчук В. О. Двоє на березі : повість-диптих / В. О. Шевчук // Камінна луна : повісті. - К. : Молодь,1987. -213 с.

5.Шевчук В. О. Дім на горі : повість-преамбула / В. О. Шевчук // Вибрані твори: роман-балада. / Передм. М. Жулинського. - К. : Дніпро, 1989. -228 с.

6.Шевчук В. О. Ілля Турчиновський (листок перший) : повість / В. О. Шевчук // Три листки за вікном : роман-триптих / Передм. М.Жулинського. - К. : Рад. письменник, 1986. - 236 с.

Размещено на Allbest.ru