Комунікативні наміри дискурсивної стратегії схвалення (на матеріалі англомовного кінодискурсу)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОМУНІКАТИВНІ НАМІРИ ДИСКУРСИВНОЇ СТРАТЕГІЇ СХВАЛЕННЯ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛОМОВНОГО КІНОДИСКУРСУ)

Д.О. Гулієва

Мета статті полягає у виявленні й описі комунікативних намірів, реалізованих в рамках дискурсивної стратегії схвалення в англомовному кінодискурсі. Актуальність статті визначається загальною спрямованістю сучасної лінгвістики на вивчення конфліктних та кооперативних дискурсивних стратегій з метою гармонізації комунікації.

Об'єктом дослідження є комунікативні акти, в яких а предметом - гіпонімічні стосовно схвалення комунікативні наміри, втілювані такими висловленнями.

Новизна статті полягає в тому, що висловлення схвалення ще не розглядалися в комунікативно- когнітивному ракурсі як вияв дискурсивної стратегії схвалення з урахуванням усіх параметрів ситуації комунікації, які впливають на інтерпретацію змісту висловлень.

Матеріалом дослідження слугували ЗО комунікативних актів схвалення, виокремлених із англомовних кінофільмів.

Дискурсивну стратегію розуміємо за І.Є. Фроловою як комунікативний намір мовця, сформований на підставі використання суспільного досвіду для власних індивідуальних потреб і бажань; оцінювання наміру як адекватного досягненню бажаних соціально значущих цілей спілкування в його конкретний момент; реалізацію наміру вербальними засобами і осмислення цієї реалізації усіма суб'єктами дискурсу Спільно сконструйований смисл - конструкт дискурсу - відбиває інтерактивну природу дискурсивної стратегії; зіставлення цього смислу зі системою норм і цінностей національно-мовного колективу визначає її соціальну характеристику [6, с. 107].

Одиницею аналізу дискурсивної стратегії схвалення уважаємо комунікативний акт схвалення. Комунікативний акт розуміємо згідно Т. А. ван Дейка - як метаструктуру, що охоплює мовленнєвий акт адресанта, аудитивний акт адресата і комунікативну ситуацію в цілому [1, с. 121-122]. Таке трактування мовленнєвого акту є поширеним серед науковців: “Комунікативний акт - концептуально та структурно організований обмін комунікативною діяльністю мовцями в межах вербального контакту, в якій предметно-знаковим носієм є дискурс, що опирається на певну ситуацію” [21 ].

Комунікативну ситуацію тлумачимо як поєднання соціальних (соціально-культурне середовище, обставини спілкування, статусно-рольові відношення комунікантів, що визначають рівень формальності / неформальності спілкування) і психологічних характеристик учасників комунікативного акту (ступінь знайомства, емоційний, психологічний, фізичний стан в момент спілкування, ставлення один до одного та до предмету спілкування, мотиви спілкування), які впливають на процеси інтерпретації мовних виразів [3, с. 150].

У структурному аспекті комунікативний акт складається із комунікативних ходів: ініціальних тареспонсивних. Комунікативний хід тлумачимо як мінімально значущу функціонально-структурну одиницю (вербальну або невербальну дію одного з комунікантів), що розвиває комунікативну взаємодію, просуває її до досягнення комунікативного наміру [7, с. 69]. Ініціальний хід відкриває комунікативну взаємодію й спонукає одного з комунікантів до дій у комунікативному акті, у нашому випадку, до висловлення схвалення, а респонсивний хід є реакцією на ініціальний хід. У переважній більшості випадків респонсивний хід і містить висловлення схвалення. Важливо наголосити, що комунікативний хід може реалізуватися на базі як одного, так і більшої кількості висловлень.

Когнітивним підґрунтям дискурсивної стратегії є концептуальні структури, що систематизують енциклопедичне знання комунікантів, необхідне для осмислення та реалізації відповідного комунікативного наміру [6, с. 90]. У нашому випадку такою концептуальною структурою є поняття СХВАЛЕННЯ, об'єктивоване в англійській мові лексемою approval.

Як свідчать результати дефінітивного аналізу англомовних тлумачних словників, у контексті міжособистісних стосунків зміст поняття APPROVAL / СХВАЛЕННЯ у найбільш загальному вигляді зводиться до позитивної оцінки когось чи чогось (the belief that something or someone is good or acceptable: a good opinion of someone or something [14; 17; 19; 18]; a feeling of liking something or what someone is doing [11]; a favorable opinion [8]; a positive feeling that you have toward someone or something that you think is good or suitable [13]; when someone likes something or someone and thinks that they are good. [ 12]; the feeling of having a positive opinion of someone or something [10]).

Україномовні тлумачні джерела трактують схвалення як визнання чиїхось дій, вчинків, рішень тощо добрими, правильними; позитивне, доброзичливе ставлення до кого- чи чого-небудь; позитивну оцінку, похвалу [21; 22].

Відтак комунікативний намір, реалізований суб'єктом мовлення, що втілює дискурсивну стратегію схвалення, поштжу висловленні позитивної оцінки певного об'єкта, особи, дії або ситуації. Наприклад:

JAPANESE RESTAURANT - BLAIR AND NATE ARE HAVING DINNER NATE: Thanksfor meeting me. Look, Blair, I really hurt you and I know that and I want to fix it. BLAIR: Really? And how are you gonna do that?

NATE: I'm gonna put everything in the past. I'm not gonna see Serena again or even talk to her. It'll be like she doesn't exist.

BLAIR: I think that's a sood idea. Let's not mention it again. You gonna eat that? (Gossip girl) Учасниками цього комунікативного акту є молодий хлопець Нейт та його дівчина Блер, що перебувають у непростому становищі: до міста повертається найкраща подруга Блер, яка втекла після того, як була близькою з Нейтом. Зараз Нейт і Блер знову разом і намагаються зберегти свої стосунки. Особливий психологічний дискомфорт відчуває Нейт, який власне захоплений Сереною, але має багато спільного і з Блер. Він запевняє Блер, що залишив в минулому все що стосується Серени і для нього її більше не існує. Схвальне висловлення Блер з приводу його думки заповнює паузу в розмові. Її комунікативний намір полягає у висловленні позитивної оцінки планів Нейта.

Комунікативний намір схвалення необхідно розмежувати із семантично близькими комунікативними намірами, що позначаються лексемами- синонімами лексеми approval, деякі з яких є ідентифікаторами у словникових визначеннях approval.

За результатами компонентного аналізу ідентифікаторів дефініцій лексеми approval, а також даних тезаурусів та словників синонімів [17; 14], ве- рифікованих даними інтерпретаційного аналізу комунікативних актів схвалення на матеріалі англомовних кінофільмів, робимо висновок, що гіпонімічними стосовно схвалення є такі комунікативні наміри, як похвала/ praise (expression in speech of approval, admiration, or honour); комплімент / compliment (a polite expression of praise or approval); лестощі / flattery (undue or insincere praise); захоплення / admiration (pleased contemplation, warm approval), подяка/ commendation (approval, praise) (визначення надаються за [16]).

Дослідниця похвали як мовленнєвого акту Л.І. Клочко визначає цю мовленнєву дію як щире та об'єктивне, із точки зору мовця, висловлення схвалення особистості адресата, його якостей і/або діяльності, а також об'єктів, що входять у “світ адресата”; індивідуальну, “авторську” комунікативну стратегію, внаслідок чого її мовне оформлення відрізняється якісною різноманітністю та відсутністю шаблонності [2, с. 3]. Сферою функціонування похвали дослідниця вважає ситуації співпраці, зазначаючи, що у потенційно конфронтаційних ситуаціях висловлення похвали виконують особливу коригуючу конфліктно-превентивну функцію [там само, с. 12].

Зазначаючи, що і похвала, і комплімент є позитивною оцінкою, Л.І. Клочко розмежовує ці два наміри на підставі: а) неконвенційності похвали, що забезпечує об'єктивність і щирість вираженої похвалою позитивної оцінки й імплікує прагнення мовця до співпраці та конвенційності компліменту, що визначає його етикетний, формульний характер;

б)позачасової природи референції похвали на контрасті з прив'язаністю компліменту до теперішнього часу [там само, с. 9].

На етикетності інтенції компліменту як вияву ввічливості, що забезпечує неконфліктні зони спілкування, а також попереджує і/або дає змогу уникнути конфліктів, наголошує й Н. І. Формановська[5, с.188].

Аналізуючи мовленнєвий акт компліменту, В.Я. Міщенко зазначає, що комплімент можна здійснити лише тоді, коли співрозмовник є об'єктом, на який направлений інтенційний стан мовця, або має безпосередній зв'язок з ним [4, с.108]. Це зауваження фактично пропонує ще один критерій для розмежування компліменту та похвали:

в)з точки зору адресантно-адресатних відношень комплімент є очним мовленнєвим актом, у той час як похвала може висловлюватися як очно, так і заочно [2, с. 11].

Наступні два приклади репрезентують комунікативні акти схвалення-похвали:

RACHEL: Remember when we went to Central

Park and rented boats? That was fun.

ROSS: Yeah. Не could row like a Viking. (Friends)