Літературна спадщина Т.Г. Шевченка в контексті формування мовної особистості молодшого редактора, коректора

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Економічний, суспільно-політичний та духовний розвиток суспільства, яке перебуває нині в кризовому стані, потребує від вищих навчальних закладів підготовки не лише високопрофесійних фахівців, а й справжніх громадян, готових узяти на себе тягар відбудови й оновлення всіх галузей виробництва, науки й техніки, а головне - національної свідомості й самосвідомості. Гуманітарним закладам системи вищої освіти в цьому контексті відведена особлива місія, оскільки їхні випускники в майбутньому впливатимуть на формування інтелектуального й культурного рівня нації. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває проблема становлення мовної особистості студента, зокрема майбутнього редактора, коректора.

Актуальність статті зумовлена, з одного боку, підвищеним інтересом до проблеми формування мовної особистості майбутнього фахівця, а з іншого - виявленням потенцій літературної спадщини Т.Г. Шевченка в процесі становлення мовної свідомості та особистості студентів гуманітарного вишу.

Питання феномену мовної особистості, шляхи її формування й розвитку були й залишаються предметом дослідження як зарубіжних, так і вітчизняних учених (В. Виноградов, Ф. Буслаєв, К. Ажеж, М. Бірвіш, О. Потебня, Ю. Караулов, Л. Мацько, О. Селіванова, О. Черкаська, Є. Голобородько та ін.). Так, зокрема, мовна особистість як модель мовленнєвих учинків розглядається в працях Г. Богіна; як полілектна та ідеолектна - у студіях В. Нерознак; як мовна й мовленнєва - у працях Л. Клубкової, Ю. Прохорова; як національно-мовна та національно свідома українська особистість - у наукових розвідках О. Біляєва, Л. Мацько, С. Єрмоленко. Питання формування мовної особистості на основі лінгвістичного аналізу художніх текстів порушено в дослідженнях М. Плющ, технології цього процесу представлені в працях Л. Варзацької, Н. Подранецької [1]. Теоретичні засади формування мовної особистості в історії розвитку європейського соціокультурного освітнього простору проаналізовано в лінгводидактичному дослідженні В. Махінова. Аналіз публікацій дозволив з'ясувати, що феномен мовної особистості є комплексним, міждисциплінарним об'єктом досліджень, які здійснюються в різних наукових сферах: у філософії (у контексті набуття та засвоєння людиною знань про себе й навколишній світ), у психології (в аспектах дослідження механізмів і закономірностей функціонування соціокультурної рефлексії), у дидактиці (щодо закономірностей засвоєння й набуття лінгвістичних знань, умінь і навичок, удосконалення методів та форм мовної освіти, впливу навчального процесу на формування мовної особистості). У лінгводидактиці розглядаються закономірності засвоєння мови, шляхи й засоби формування мовної компетенції [6, с. 13-14].

Комплексний міждисциплінарний підхід до осмислення поняття “мовна особистість” зумовив і його дефініцію. Так, Л. Мацько трактує мовну особистість як “узагальнений образ носія мовної свідомості, національної мовної картини світу, мовних знань, умінь і навичок, мовних здатностей і здібностей, мовної культури й смаку, мовних традицій і мовної моди” [7, с. 2-5]. За твердженням Ю. Караулова, який уперше репрезентував ґрунтовні дослідження з порушеної проблеми, мовна особистість - це наскрізна ідея, яка, як показує досвід її аналізу й опису, пронизує всі аспекти вивчення мови й одночасно руйнує межі між дисциплінами, що вивчають людину, оскільки не можна вивчати людину поза її мовою [4, с. 53-54]. Під мовною особистістю, за В. Махіновим, розуміється “сукупність здібностей і характеристик людини, які зумовлюють створення й сприйняття нею текстів, що відрізняються ступенем структурномовної складності, глибиною й точністю відображення дійсності, певною цілеспрямованістю” [6, с.15]. Ці та інші дефініції виражають спільний підхід учених до розуміння мовної особистості, в основі якого - синтез лінгвістичних знань, умінь і навичок та ефективність їх застосування в комунікативних процесах, мовно-національна самоідентифікація особистості, культура мови й мовлення. Складовими мовної особистості є і постійний розвиток інтелекту, пам'яті, абстрактного й образного мислення, спостереження, уяви, духовне багатство особистості, збереження й дотримання нею мовних норм і традицій [3, с. 230-231].

Виходячи з вищевикладеного, однією з актуальних проблем професійної підготовки майбутніх фахівців соціально-гуманітарної сфери є формування мовної особистості студентів.

Метою статті є висвітлення підходів до формування мовної особистості сучасного студента, зокрема гуманітарного вишу, через використання літературної спадщини Т.Г. Шевченка в процесі вивчення професійно орієнтованих дисциплін.

Із зростанням вимог, що висуваються до ВНЗ у контексті професійної підготовки майбутніх фахівців, зростає і роль мовної освіти студентів, оскільки мова пронизує всі сфери життєдіяльності, глобалізаційних процесів, широких міжкультурних зв'язків тощо.

Підготовка молодших редакторів, коректорів до професійної діяльності передбачає формування в студентів таких, зокрема, фахових умінь і навичок (узагальнено для редакторів і коректорів):

1) здійснення аналізу рукописів і рецензій на них;

2) редагування затверджених рукописів, надання авторам необхідної допомоги щодо покращення структури рукопису, вибору термінів, оформлення ілюстраціями тощо;

3) виконання необхідного літературного редагування наданих рукописів;

4) виправлення орфографічних та пунктуаційних помилок відповідно до чинного правопису чи правопису, обраного замовником;

5) (для коректора) позначення, але не виправлення смислових, фактичних чи інших помилок (у цьому випадку коректор виступає в ролі “свіжої голови” - виділяє помилки, які не побачили редактор та автор) [9].

Цей далеко не повний перелік фахових умінь і навичок доводить потребу в ґрунтовному опануванні студентами мовою й мовленням у всіх видах і формах вияву. Аналіз посадових інструкцій редакторських посад на радіо й телебаченні дозволяє виділити ще ряд вимог, що висуваються до працівників цієї сфери: використання всієї палітри виражальних засобів мови, налагодження духовного контакту з аудиторією, формування громадської думки. Заявлений репертуар потреб професійних умінь і навичок підтверджує потребу в цілеспрямованій роботі викладачів професійно орієнтованих дисциплін щодо формування мовної особистості майбутніх фахівців у сфері видавничої діяльності та ЗМК.

Робота педагогів у цьому напрямку потребує вдалого добору дидактичного матеріалу, застосування ефективних форм і методів навчання, спрямованих на реалізацію, зокрема, таких завдань:

1) досконале опанування студентами орфографічних та пунктуаційних норм відповідно до чинного правопису та набуття практичних навичок їх застосування;

2) збагачення словникового запасу студентів;

3) виховання чуття слова, допомога в естетичному осмисленні його, розумінні зображальних та художньо-виражальних можливостей лексики рідної мови;

4) формування навичок мовного самовдосконалення через лексикографічну роботу;

- розвиток комунікативних здібностей, опанування комунікативною тактикою, умінням використовувати мовні засоби відповідно до мети та умов спілкування;

- формування теоретичних і практичних знань, умінь і навичок побудови сучасних усних і писемних текстів різних стилів української літературної мови та ін. [8].

Успішній реалізації цих завдань, спрямованих на ґрунтовну мовну підготовку студентів, їх мовне виховання, а в комплексі - формування мовної особистості, може сприяти використання в процесі вивчення лінгвістичних дисциплін літературної спадщини вітчизняних митців слова, серед яких особливе місце відведено поетичному та прозовому надбанню Т. Г. Шевченка.

У книзі “Тарас Шевченко” її автор Іван Дзюба переконливо доводить, що своєрідну “функцію життєзабезпечення” у духовному житті для українського народу “чинить насамперед Тарас Шевченко - його поезія, його образ, його постать” [2, с. 8-9]. Про те, яку роль має для народу нашого Тарасове слово влучно написав Євген Маланюк: “... єдиним ліком, єдиним рятунком проти всіх [...] національних хворіб є саме вогняна, вулканічна, страшна в своїм національнім демонізмі поезія Шевченка - і до цього часу - тілько вона одна і ніяка інша!” У цих словах ідеться не лише про роль літературного спадку поета для формування національної свідомості та самосвідомості українців. Його поетична та прозова спадщина - зразок геніального використання можливостей української мови, усіх її рівнів.

З цього приводу Г. Клочек висловився так: “Наївно та безграмотно було б думати, що ця вулканічна енергія Шевченкової поезії могла б міститися в оболонці простого, примітивно обробленого слова. Новітнє її розкодування неможливе без осмислення секретів величезної енергетичної місткості Шевченкового слова, тих секретів художності, розкриття яких дає не тільки розуміння джерел естетичної сили його слова, а й допомагає відкривати нові нюансові, тобто більш тонкі, раніше не вловлювані, а значить, і не експліковані “на поверхню”, підтекстові смисли” [5]. Саме тому творча спадщина Т.Г. Шевченка може стати для студентів-гуманітаріїв взірцем використання всіх ресурсів рідної мови, її багатств та можливостей.

“Практична стилістика сучасної української мови” є тією навчальною дисципліною, яка дозволяє активно реалізовувати завдання щодо становлення мовної особистості студентів, оскільки формування стилістичних компетентностей вимагає від студентів акумуляції різних лінгвістичних знань та вдалого їх застосування в процесі аналізу й створення текстів різних стилів. Важливо, щоб за зразок студенти мали той дидактичний матеріал, який відображає всі потенції рідної мови, є орієнтиром у своїй довершеності щодо мовного й змістового наповнення, сприяє становленню студента як громадянина. Шевченкові твори є тим багатим матеріалом, який сприяє вирішенню цих завдань.

Пропонуємо фрагменти вправ та завдань для занять з практичної стилістики з лінгвістичним матеріалом, узятим з творів Т. Г. Шевченка. Мета цих вправ - засвоєння студентами стилістичних понять, набуття ними стилістичних умінь і навичок, що в комплексі з вивченням інших дисциплін сприятиме й формуванню мовної особистості майбутнього редактора, коректора.

1. Прочитати подані уривки. З'ясувати їх стилістичну приналежність. Назвати фонетичні засоби стилістики, охарактеризувавши їх роль в уривку. У чому виявляється творча манера поета?

1. Нащо мені чорні брови,

2. Чи я ж тобі не вродливий,

Та не смійся надо мною,

2. Прочитати уривок з поезії “Думка”. Проаналізувати стилістичну роль сонорних звуків. Назвати інші нерегулярні звукові повтори в уривку, охарактеризувати їх стилістичне призначення. Дослідити інші поезії Т.Г. Шевченка щодо використання можливостей алітерації.

... Коли милого втопило - Розбий синє море;

3. Прочитати поданий уривок з поезії “Тарасова ніч”. Чи можливо дати заголовок цьому уривкові? Назвати тропи, використані автором. Пояснити їх виражальну функцію. Обґрунтувати доцільність уживання тропів у поданому уривку.

Лягло сонце за горою,

У дослідити поеми “Тополя”, “Відьма”, “Лілея”, “Катерина” щодо використання поетом тропів. Що об'єднує ці твори? У чому своєрідність Шевченкових художніх засобів?

4. Прочитати вислови з поезії Т. Шевченка. Вибрати ті, що стали афоризмами, аргументувавши свій вибір. Коротко пояснити їх значення (письмово), використовуючи суспільно-політичну лексику.

1. І на оновленій землі / Врага не буде, супостата, / А буде син, і буде мати, / І будуть люде на землі. 2. Кобзар вшкварив, а козаки - / Аж Хортиця гнеться... 3. Все йде, все минає - / І краю немає... 4. І премудрих немудрі одурять... 5. Блаженний муж на лукаву не вступає раду. 6. Єсть у мене діти, та де їх подіти? 7. Чого мені тяжко, чого мені нудно, / Чого серце плаче, ридає, кричить, мов дитя голодне? 8. Заворожи мені, волхве, / Друже сивоусий! 9. Нас тут триста, як скло, товариства лягло! 10. Діла добрих оновляться, / Діла злих загинуть.

1) пояснити стилістичне призначення в афоризмах виділених слів чи словосполучень. Чи виражають такі лексеми особливості ідіостилю поета?

2) яка ідея об'єднує афоризми Т. Г. Шевченка? Запишіть обґрунтування власних міркувань, використовуючи синонімічні ряди та антонімічні пари.

5. Розкрити лексичне значення виділених слів. Пояснити стилістичну роль такої лексики у творах Т. Шевченка. Назвати доцільність використання подібних слів у сучасних текстах різних стилів. Перекласти уривок українською мовою.

После вечери они долго ещё просидели - Лукия за работою, а хозяйка за рассказами да расспросами. Лукия шила своему сыну к празднику обнову - жупанок из красной китайки и белую рубашечку с мережаным комиром.

- Так ты его с тех пор и не видела, голубко сыза?

6. Прочитати поданий уривок. Виконати його пунктуаційну правку. Охарактеризувати стилістичні можливості й доцільність використання наявних у ньому риторичних фігур.

Чи ти мене Боже милий Навік забуваєш Одвертаєш лице своє Мене покидаєш Доки буду мучить душу І серцем боліти Доки буде ворог лютий На мене дивитись І сміятись...

7. Прочитати афоризми з творів Т. Г. Шевченка. Пояснити їх значення та актуальність на сучасному етапі. Проаналізувати можливості використання в якості заголовків. Коротко визначити тему можливих публікацій за цими заголовками. За одним афоризмом написати замітку до місцевої газети.

1. Доборолась Україна до самого краю (І мертвим, і живим, і ненародженим... ). 2. Караюсь, мучусь, але не каюсь (N.N. “О думи мої! О славо злая!”).

3. Не минайте ані титли, ніже тії коми...(“І мертвим, і живим, і ненародженим..”.). 4. На всіх язиках все мовчить (“Кавказ”). Коли ми діждемося Вашингтона ? (“Юродивий”). 5. Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя (“І мертвим, і живим, і ненародженим...”).

1. Визначити тропи, наявні в афоризмах, пояснити їх виражальні можливості.

2. Обґрунтувати громадянську позицію автора афоризмів. У чому вона репрезентується?