Особливості формування словотвірної семантики "виконавець дії" за участі конфіксальних морфем

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Сучасна лінгвістика чимало уваги приділяє вивченню номенклатури дериваційних засобів української мови, їх походженню та функціонуванню. Такий інтерес продиктований не тільки бажанням визначити словотвірну структуру слова, а й з'ясувати потенційні можливості тих чи інших словотворчих формантів, що має неабияку вагу для досліджень в галузі неології, комунікативної лінгвістики, психолінгвістики.

Як словотворчий засіб конфікс вже декілька десятиліть є об'єктом наукових студіювань. Лінгвістичні розвідки, присвячені питанням конфіксації, велися в роботах як вітчизняних, так і зарубіжних мовознавців: П.І. Білоусенко, Н.Ф. Клименко, І.О. Іншакової, К.А. Качайло, О.В. Меркулової, Л.М. Стовбур, А.А. Амінової, Е.А. Балаликіної, В.М. Маркова, Г.О. Ніколаєва, С.Х. Одінцової, М.К. Пишкало, В.П. Стариніна, С.Х. Чекменьової, П.П. Шуби. Предметом розгляду були як окремі форманти (їх історія, особливості функціонування), так і цілі словотвірні підсистеми, утворювані цими морфемами. Однак, можна стверджувати, що на сьогодні вивчені не всі аспекти конфіксального словотворення, зокрема питання формування та реалізації словотвірної семантики в окремих словотвірних полях висвітлені принагідно, що і визначає актуальність нашої роботи.

- з'ясувати загальний інвентар конфіксальних формантів, що беруть участь у творенні загальної словотвірної семантики “виконавець дії”;

- виявити роль кожного форманта у формуванні лексико-словотвірних значень в межах загальної словотвірної семантики;

- показати функціональні відмінності морфем.

Загальне словотвірне значення “виконавець дії” формується за допомогою конфіксів по-...-ник, по-...-чик, по-...-щик, по-...-ець, на-...-ень, по-...-ач, по-...-ир, по-...-ар, по-...-атар, по-...-0, по-...-чик, при-...-ник, по-...-йл(о), по-...-йк(о), до-...- ник, до-...-ець, спів-.-ник, спів-.-ець, спів-.-ач, спів-...-ень, спів-.-ач, спів- .-ель, со-...-ець, со-.-ель, з-...-ець, під-.-ач, ви-.-ач, о-.-ак(а), па-...-0(а), пере-.-ник, по-.-ун, про-.-ак(а), про-.-0(а), по-.-ай, по-.-ах(а), за-...-0(а), пере-...-0(а), о-.-ник, о-.-ич, об-.-ник, за-.-ух(а), по-.-чк(а), по-.-ниц(я), по-...-0(а), по-.-унк(а), по-.-к(а), по-.-уц(я), за-.-йк(о), не-.-0, не-.-0(а), не- .-ах(а), не-.-ашк(а), без-.-0(а). Згадані форманти творять найменування осіб як за функціональною, так і за атрибутивною дією.

1. Лексико-словотвірне значення особи, яка виконує певну дію, названу мотивуючою основою, реалізують афікси по-.-ник, по-.-щик, по-...-ець, на-...- ень, по-.-ач, по-.-ир, по-...-ар, по-...-атар, при-.-ник, по-...-о, по-.-чик, по-.- йл(о), по-.-йк(о), до-...-ник, до-...-ець, з-.-щик. Згадані конфікси творять переважно найменування чоловіків за сталим або тимчасовим заняттям, обов'язками тощо.

Домінантною формою вираження функції діяча є афікс по-.-ник, наприклад: позолотник [8, VI, с. 825] “фахівець з золотіння”; побережник [8, VI, с. 610] “лісовий сторож” (<берегти), [9, с. 109] “об'їждчик”; порубник [8, VII, с. 293] “той, хто самовільно рубає ліс, дерева” (рідше з цим значенням вживається порубщик [10, IV, с. 211] з конфіксом по-...-щик); порятівник [8, VII, с. 304] “той, хто рятує або врятував кого-небудь; рятівник” (<рятувати, хоча, можливо, це суфіксальний іменник від порятувати або десубстантивний префіксальний дериват від рятівник); помирныкъ [11, І, с. 200] “той, хто проводить межу (<міряти); потишныкъ [II, с. 234] “той, хто втішає”; попрятник [12, с. 798] “прибиральник” (<рос. прятать “ховать”); покупник [12, с. 555] “той, хто купує що-небудь; покупець”; пожертвенник [13, III, с. 149] “той, хто жертвує”. Більшість дериватів зі згаданим формантом вживається в сучасній мові, однак є серед них застарілі слова (побережник, помирныкъ, попрятник, покупник).

Архаїзм покупник має однокореневий синонім з конфіксом по-...-ець покупець [8, VII, с. 55], який уживається в сучасній мові. Можливо, вибір постпозитивного компонента форманта по-...-ець зумовлений впливом суфікса -ець у похідному продавець, який є семантичним корелятом до покупець. Окрім того, афікс по-...-ець превалює в тих дериватах, де наявна сема пасивної фізичної дії, наприклад: помолець [8, VII, с. 132] “той, хто привіз до млина молоти зерно”.

На базі дієслова купувати за участю форманта на-...-ень утворилося застаріле накупень [14, с. 407], яке, порівняно з попередніми однокореневими дериватами, має вужчу семантику: “людина, яка купує собі посаду або духовний сан”.

Згадане лексико-словотвірне значення притаманне дериватам з конфіксом по-.- ач, які різняться особливостями вживання, наприклад: діалектне потіпач [8, VII, с. 411] “робітник, який займається тіпанням волокна”; застаріле покликач [8, VII, с. 31] “особа, що привселюдно оголошувала що-небудь, сповіщала про щось”.

Похідні поводир “той, хто водить кого-небудь (переважно сліпого), указує комусь дорогу”; поводар, поводатар [8, VI, с. 687] “те саме, що поводир” є однокореневими синонімами, утвореними за участю синонімічних формантів по-...-ир, по-...-ар, по-...-атар. Реалія, позначувана цими дериватами, зникла на початку ХХ століття, тому згадані іменники належать до історизмів.

Використання конфіксів по-...-о, по-...-чик, при-...-ник, по-.-йл(о), по-...-йк(о) для творення слів цієї лексико-словотвірної групи обмежене вузькими рамками спеціальної термінології та сферою вживання, наприклад: повар [8, УІ, с. 635]; посадчик [8, УІІ, с. 309] “назва однієї з спеціальностей робітників вугільної промисловості, що працюють у шахті”; прислужник [8, УІІ, с. 25] “той, хто служить, виконує обов'язки слуги у когось; слуга”; “слуга у монастирі, церкві тощо; служка” «служити, однак можлива мотивація дієсловом прислуговувати, тоді це - суфіксальна структура); помотайло [15, ІІІ, с. 300] “намотчик” «мотати); полатайко [15, ІІІ, с. 281] “той, хто ремонтує взуття”. Останні два деривати стилістично марковані: помотайло має знижене стилістичне забарвлення, полатайко набуває іронічного, жартівливого відтінку в значенні.

Конфікс по-...-йк(о) також входить у структуру застарілого подаруйко [16, с. 189] “той, хто дарує що-небудь”.

Рідковживаними для творення слів цієї лексико-словотвірної групи є синонімічні конфікси до-.-ник, до-.-ець: дорадник [8, ІІ, с. 376] “той, хто дає поради кому- небудь”; дорадець [16, с. 960]. Деривати різняться ступенем архаїчності, однак, у сучасній мові активніше використовується суфіксальне порадник з ідентичним значенням.

Конфікс з-.-щик виокремлюється в структурі застарілого звощик [8, ІІІ, с. 498] “візник”.

2. Лексико-словотвірне значення особи, яка виконує якусь дію разом з кимось, притаманне структурам з конфіксами спів-.-ник, спів-.-ець, спів-.-ач, з-...-ець.

Формант спів-.-ник представлений найбільшою кількістю твірних основ: співбесідник [8, ІХ, с. 516]; співрозмовник [8, ІХ, с. 520]; співтрапезник [8, ІХ, с. 520] “той, хто трапезує, їсть за одним столом разом із ким-небудь”; співпрацівник [8, ІХ, с. 519]; співробітник [8, ІХ, с. 519]; останній дериват має дещо розширену семантику, він позначає також особу, що працює в якійсь установі, службовця; посаду працівника науково-дослідної установи, а також особу, що обіймає цю посаду. Сюди ж належать застарілі іменники співпідписник [9, с. 154] “поручитель на векселі”; спивтрудовныкъ [11, II, с. 187] “той, хто трудиться разом з кимось”; спиестолоеныкъ [11, II, с. 185] “співтрапезник” «столовувати).

Рідше для творення слів зі згаданою семантикою використовуються конфікси спів-.-ець, спів-.-ач: співрозмовець [8, ІХ, с. 520] “те саме, що співрозмовник”; співвидавець [8, ІХ, с. 516] “той, хто видає друковані твори разом із ким-небудь”; співтворець [8, ІХ, с. 520]; співдоповідач [10, У, с. 434] “той, хто доповідає разом з ким-небудь”. Серед досліджуваних похідних чимало полімотивованих структур, наприклад: співробітник, співпрацівник, співвидавець, співтворець, співпоручник, співдоповідач можна кваліфікувати і як префіксальні деривати від робітник, працівник, видавець тощо.

Тотожну словотвірну семантику має застарілий дериват з конфіксом з-.-ець зділець [17, с. 292] “той, хто щось робить разом з кимсь” «ділати “робити”).

3. Значення особи, яка є носієм процесуальної ознаки, названої мотивуючим словом, мають похідні іменники з конфіксами по-.-ач, під-.-ач, ви-.-ач, о-.- ак(а), па-...-0(а), пере-.-ник, по-.-ун, про-.-ак(а), про-.-0(а), за-...-0(а), пере- ...-0(а), о-.-ник, о-.-ич, об-.-ник, за-.-ух(а), по-.-йк(о), по-.-чк(а), по-.- ниц(я), по-...-0(а), по-.-унк(а), по-.-к(а), по-. -уц(я), за-.-йк(о).

3.1. Конфікс по-.-ач творить найменування людей, процесуальна ознака яких указує на тип стосунків: побігач [8, УІ, с. 614] “особа, що виконує незначні доручення, робить дрібні послуги кому-небудь, бігаючи, ходячи кудись” (порівняйте застаріле побигачь [18, с. 285] “бродяга” - назва за соціальним станом); полигач [8, VII, с. 67] “помічник, спільник у яких-небудь діях” (<лигатися “заводити знайомство, дружбу”, не виключено, що це суфіксальний іменник, який мотивується дієсловами злигатися, полигатися); послугач [8, VII, с. 342] “слуга, служниця”; поштуркач [8, VII, с. 490] “попихач; той, хто служить де-небудь, у кого-небудь як виконавець дрібних доручень” (<штуркати “штовхати”); полизач [8, VII, с. 67] “підлабузник”; послухач [8, VII, с. 344] “той, хто слухає кого-небудь, виконує чиюсь волю”. Серед дериватів з конфіксом по-...-ач є слова розмовного стилю (побігач), регіоналізми (послугач, поштуркач), емоційно забарвлені слова (полизач, полигач), архаїзми (послухач).

Ідентичне лексико-словотвірне значення мають деривати з конфіксом під-.-ач: підпомагач [8, VI, с. 485] “особа, яка допомагає іншій особі звичайно у здійсненні поганих, злочинних намірів” (помагати), підбрехач [с. 400] “той, хто допомагає іншому брехати” (брехати). Зауважимо, що обидва деривати, очевидно, можна розглядати як префіксальні похідні від помагач, брехач або суфіксальні від підпомагати, підбрехувати. Хоча в останньому слові базова семантика поєднується із вторинною. Іменники підпомагач, підбрехач мають негативний відтінок у значенні, уживаються в розмовному стилі. У похідному підбрехач спостерігається звуження семантики: Словник мови творів Квітки-Основ'яненка, крім згаданого, фіксує й інше значення деривата “другий староста в обряді сватання”.

Схоже лексико-словотвірне значення виражає застарілий іменник з конфіксом ви-...-ач выслухачъ [19, с. 457] “той, хто слухає кого-небудь”. Однак цей дериват може сприйматися мовцями і як суфіксальний від дієслів вислухати або вислуховувати.

3.2. Назви осіб, процесуальна ознака яких визначає їхню поведінку, утворилися формантами о-.-ак(а), па-...-0(а), пере-.-ник, по-.-ун, про-.-ак(а), про-.- о(а). Це переважно розмовні похідні, наприклад: опияка [8, V, с. 711] “п'яниця” (<п 'ю < пию); пажера [8, VI, с. 14] “ненажера”; пересмішник [8, VI, с. 282] “той, хто любить висміювати або смішити кого-небудь”; пострибун [8, VII, с. 380] “той, хто часто стрибає, не сидить на місці спокійно”; пропіяка [20, с. 139] “п'яниця”; прожера [21, с. 529] “ненажера”. Сюди ж належать архаїзми з конфіксами по-...-ай, по-...-ах(а): полежай [16, с. 403] “лінива людина”; полежаха [16, с. 411] “те саме, що полежай”. Іменники пропіяка, опияка; пажера, прожера; полежай, полежаха утворюють пари однокореневих словотвірних синонімів. Деривати перших двох пар - абсолютні словотвірні синоніми; похідні полежай, полежаха тотожні за значенням і сферою вживання, але різняться граматичним значенням: полежаха - іменник спільного роду.

За участю конфіксів за-...-0(а), пере-...-0(а) утворилися архаїзми заволока [8, ІІІ, с. 59] “зайда, заброда” (<волочитися); перебреха [8, VI, с. 130]; забреха [16, с. 119] “той, хто бреше”. Останні два похідні мотивуються дієсловом брехати, проте їх можна кваліфікувати і як нульсуфіксальні структури від забрехатися, перебрехати. Згадані похідні мають граматичне значення спільного роду, яке посилює пейоративну семантику основи.

Конфікси о-.-ник, о-.-ич, об-.-ник творять найменування осіб, поведінка яких є загалом негативною: огудник [12, с. 96] “той, хто гудить, ганить кого-, що- небудь” (<гудити); огудич [16, с. 1093] “огудник”; облудник [8, V, с. 108] “нещира лицемірна людина”; [18, с. 253] “спокусник” (<блудити або облудний). Негативна семантика створюється за рахунок значення мотивуючих основ.

З формантом за-.-ух(а) вживається регіоналізм замелюха [13, ІІ, с. 52] “базіка, брехун” (той, хто меле “говорить дурниці”).

З конфіксом по-.-йк(о) функціонує стилістично маркований іменник поцілуйко [8, VH, с. 461] “той, хто любить цілуватися”, який уживається в розмовному стилі як жартівливе слово.

До цієї лексико-словотвірної групи належать деривати жіночого роду з конфіксами по-.-чк(а), по-.-ниц(я), по-...-0(а), по-.-унк(а), по-.-к(а), по-.-уц(я), які диференціюються за сферою поширення і ступенем архаїзації. Серед них: діалектизми пожахачка [8, VI, с. 771] “боягузка”; посидільниця [8, VII, с. 319] “ледащиця”; поволока [13, ІІІ, с. 140] “повія” (<волочитися); побігунка [13, ІІІ, с. 133] “побігайка”; розмовне побігайка [8, VI, с. 614] “людина, яка довго не затримується на одному місці; непосида”; застаріле побігуця [16, с. 524] “непосида”.

Похідні побігайка, побігуця, побігунка - однокореневі словотвірні синоніми. Іменник посидільниця вживається також у літературній мові зі значенням “доглядальниця” і позначає особу за сталим чи тимчасовим заняттям.

3.3. Конфікс за-.-йк(о) виокремлюється в структурі регіоналізма загорюйко [13, II, с. 22] “чоловік, що заробляє собі на прожиток важкою працею” (<горюеати). Дериват називає особу за процесуальною ознакою, яка вказує на спосіб життя.

4. Лексико-словотвірне значення особи, у якої заперечується процесуальна ознака, названа мотивуючим словом, реалізують деривати, утворені за участю форманта не- ...-о, не-...-0(а), наприклад: небій [8, V, с. 248] “безстрашна людина” (<не боятися); недвига [8, V, с. 283] “нерухома істота” (<не двигатись); нелюб [8, V, с. 332] “чоловік, якого не любить жінка” (<не любити, можлива мотивація прикметником (не)любий); невара [15, ІІ, с. 537] “погана господиня, яка не вміє варити їсти”; немола [15, ІІ, с. 551] “той, хто не молиться”; нестула [15, ІІ, с. 559] “невміла людина, нездатна до найпростішої справи” (<не стулити); нетопа [с. 560] “жінка, яка не топить печі”; нероб [22, с. 15] “ледацюга”; непослух [22, с. 213]; немовля [8, V, с. 338] (<мовляти “говорити”); неук [8, V, с. 398] “нетямуща, недосвідчена, мало знаюча людина” (мотивується дієсловом учитися з відтворенням давнього, чергування к-ч), дериват поширений у розмовному стилі, раніше вживався у значенні “неосвічена, неграмотна людина”; нечепура [21, с. 31] “неохайна людина” (<чепуритися). Сюди ж належать застарілі іменники: нерозчова [18, с. 243] “недогадливий” (<розчовати “розсудити, розмислити); нескреба [14, с. 415] “нечесана людина” (<скребти “чесати”); нетяга [16, с. 74] “бідняк” (<не тягти); нетягъ, нетяга [16, с. 18] “нещасливець”. Останні деривати мають метафоризоване значення. Згадана семантика реалізується в діалектному нетямаха [13, ІІ, с. 366] “людина, що нічого не тямить” з конфіксом не- ...-ах(а) (пор. літературне нетяма). Майже всі деривати (крім немовля, неук) мають значення спільного роду, яке посилює негативну семантику основи.

До цієї групи належить регіоналізм жіночого роду з конфіксом не-...-ашк(а): нелипашка [13, ІІ, с. 362] “та, що не вміє ліпити”.

Лексико-словотвірне значення особи, у якої відсутня процесуальна ознака, названа мотивуючим словом, виражає поодинокий іменник безріка [16, с. 537] (<ректи “говорити”), афікс без-.-0(а).

5. Лексико-словотвірне значення особи, яка разом з іншою особою є носієм процесуальної ознаки, позначеної мотивуючим словом, надають похідним конфікси спів-...-ець, спів-...-ень, спів-.-ель, спів-.-ач, со-.-ець, со-...-ель. Похідні з формантами спів-.-ець, со-.-ець, со-...-ель абсолютно тотожні за семантикою, пор.: співмешканець [8, ІХ, с. 518] “той, хто мешкає разом з кимось”; соживець [16, с. 961] “те саме, що співмешканець”; сожитель [16, с. 963]. Зараз у мові активно функціонує лише співмешканець.

До цієї лексико-словотвірної групи належить рідковживаний іменник співучень [8, ІХ, с. 521] з конфіксом спів-.-ень та застаріле співмучень [11, ІІ, с. 185]. Сюди ж відносяться архаїзми з афіксами спів-.-ель, спів-.-ник: співзнатель [23, ІІ, с. 901]; спіенаслідник [23, II, с. 901]; спивпоручныкъ [11, II, с. 183] “співпоручник” (<поручити(ся)); співстаранник [24, с. 250] “конкурент” (<старатися).

Ідентичне словотвірне значення мають юридичні терміни, утворені за участю форманта спів-.-ач: співнаймач [8, ІХ, с. 518] “особа, що наймає кого-, що-небудь разом із кимсь”; співвідповідач [8, ІХ, с. 517] “особа, що є відповідачем у якій-небудь справі разом з кимсь”. Сюди ж належить застаріле співволоділець [25, с.186] “співвласник” з конфіксом спів-.-ець.

Майже всі деривати цієї групи (крім соживець, співстаранник, співволоділець, співзнатель) - полімотивовані структури. Їх можна розглядати і як префіксальні утворення від суфіксальних віддієслівних іменнників мешканець, житель, учень, мучень, наслідник, поручныкъ, наймач, відповідач.

Джерела нової української мови фіксують велику кількість конфіксальних дериватів із загальним словотвірним значенням “виконавець дії”. Похідні творяться за участю різноструктурних конфіксальних формантів, кожен з яких формує окреме лексико-словотвірне значення. Інколи для вираження певної лексико-словотвірної семантики залучаються різні афікси. Дистрибуція цих морфем виявляється через сферу функціонування похідних, активність чи пасивність вживання, їхнє стилістичне забарвлення. Очевидним є те, що кожен конфікс займає своє місце в системі конфіксального словотворення іменників, яка є вагомим складником афіксальної дериваційної системи української мови.

1. Білоусенко П.І. До питання про конфіксальне словотворення / П.І. Білоусенко, Л.І. Кучеренко, Л.М. Стовбур // Вісник Запорізького державного університету. Філологічні науки. - 2001. - № 3. - С. 32-36.

2. Воропай С.В. Система конфіксального творення іменників в українській мові ХІХ-ХХ ст.: дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Воропай Світлана Валеріївна. - Запоріжжя, 2001. - 248 с.

3. Горпинич В.О. Морфологія української мови: підручник для студентів вищих навчальних закладів / В.О. Горпинич. - К.: ВЦ “Академія”, 2004. - 336с.

4. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Морфологія. Синтаксис / А.П. Загнітко. - Д.: Тов. “ВКФ” БАО, 2011 - 992 с.

5. Карпіловська Є.А. Конструювання складних словотворчих одиниць (на матеріалі української мови) / Є.А. Карпіловська. - К.: Наукова думка, 1990. - 156 с.

6. Нариси з історії українського словотворення (іменникові конфікси) / П.І. Білоусенко, І.О. Іншакова, К.А. Качайло та ін. - Запоріжжя-Кривий Ріг: ТОВ “ЛІПС” ЛТД, 2010. - 480 с.

7. Тихонов А.Н. Множественность словообразовательной структуры слова в русском языке // Русский язык в школе. - 1970. - №» 4. - С. 83-88.

8. Словник української мови: у 11 т. / гол. ред. І.К. Білодід. - К.: Наукова думка, 1970 - 1980.

9. Дорошенко М. [Російсько-українсьий] Словник ділової мови [термінологія та фразеологія]. [Проект] / М. Дорошенко, М. Станіславський, В. Страшкевич. - Харків - Київ: Держ. вид-во України, 1930. - 248 с.

10. Ніковський А. Українсько-російський словник / А. Ніковський - К.: Вид-во “Горно”, 1926. - 864 с.

11. Тимченко Є. Русско-малоросійській словар / Є. Тимченко. - К.: Типографія Императорского ун-та, 1897-1899. - Т. І. - 307 с.; Т.ІІ. - 267 с.

12. Ізюмов О. Російсько - український словник / О Ізюмов. - Харків - Київ: Держ. вид-во України, 1930. - 904 с.

13. Чабаненко В.А. Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини: у 4 т. / В.А. Чабаненко. - Запоріжжя: ЗДУ, 1992.

14. Закревський М. Старосветский бандуриста. Кн. 3. - Словарь малороссийскихъ идиомовъ / М. Закревський. - М.: Въ университетской типографии, 1861. - С. 245 - 624.

15. Словарь української мови: у 4 т. / [зібр. ред. журн. “Киев. старина”, упорядковував, з дод. власн. матеріалу, Б.Грінченко]. - К., 1907 - 1909.

16. Уманець М. Словарь російсько-український: у 2 т. / М. Уманець, А. Спілка. - Львів: Друкарня тов. ім. Шевченка, 1893. - Т. І. - 270 с. Т. ІІ. - 286 с.

17. Яворницький Д. Словник української мови / Д. Яворницький. - Катеринослав: Слово, 1919. - Т. І. - 342 с.

18. Білецький-Носенко П. Словник української мови / [підготував до видання В.В.Німчук]. - К.: Наукова думка, 1966. - 424 с.

19. Дзендзелівський Й.О. Словник української мови Я.Ф. Головацького / Й.О. Дзендзелівський, Зузана Ганудель // Науковий збірник Музею української культури у Свиднику № 10. - Пряшев: Братиславське словацьке педагогічне видавництво, 1982. - С. 136 - 204.

20. Маньківський В. Практичний українсько-російський словник для читачів “Робочої газети” та газети “Пролетар” / В. Маньківський, М. Щербак. - Київ - Харків, 1929. - 276 с.

21. Російсько-український словник АН УРСР / [ред. М.Я. Калинович]. - М.: Держ. вид-во іншомовних і національних словників, 1948. - 800 с.

22. Сабалдир Г. О. Практичний російсько-український словник / Г.О. Сабалдир - К.: Видавниче товариство “Час”, 1926. - 436 с.

23. Желехівський Є. Малорусько-німецький словар: у 2 т. / Є. Желехівський, С. Недільський. - Львів: Друкарня. тов. ім. Шевченка, 1886. - 1117 с.

24. Дубровський В. Словник українсько-російський / В. Дубровський. - К.: Видавниче товариство “Час”, 1909. - 318 с.

25. Словник російсько-український правничої мови. - К.: Держ. вид-во України, 1926. - 227 с.

Размещено на Allbest.ru