Критерії визначення фразеологічних словосполучень

Размещено на http://www.allbest.ru/

критерії визначення фразеологічних словосполучень

Любов Петриця, старший викладач кафедри практики англійської мови Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

Любовь Петриця, старший преподаватель кафедры практики английского языка

КРИТЕРИИ ОПРЕДЕЛЕНИЯ ФРАЗЕОЛОГИЧЕСКИХ СЛОВОСОЧЕТАНИЙ

В статье рассматривается проблема становления фразеологических единиц, в особенности критерии разграничения ФЕ от синтаксического словосочетания. Осуществляется анализ семантической структуры словосочетаний в сравнении с фразо-смысловыми та идиоматическими сочетаниями.

Lubov Petrytsya, Senior Lecturer of Practice English Department Drohobych State Pedagogical University by І. Franko

DISTINCTIVE CRITERIA OF PHRASEOLOGICAL UNITS

The article deals with the problem ofphraseological units formation, particularly the criteria in differentiating between phraseological units and syntactic word-combinations. The semantic structure of word-sence constructions as compared to phrase-sence constructions and idiomatic phrases are analyzed and studied.

Постановка проблеми та її актуальність

Незважаючи на помітні досягнення у науковому обґрунтуванні фразеології як окремої лінгвістичної дисципліни, до цього часу серед мовознавців немає спільної думки щодо основних її проблем. Існують окремі напрямки і навіть школи, які по-різному трактують питання про природу основних одиниць фразеології, що позначаються на виборі термінології. Тільки в словнику О.С. Ахматової перелічено 23 терміни, які вживаються поряд з терміном фразеологічна одиниця (ФО) для позначення таких словосполучень, у яких “семантична монолітність, цілісність номінації тяжіє над структурною роздільністю елементів, що їх складають (виділення ознак предмета підпорядковане його цілісному позначенню), внаслідок чого вони функціонують у складі речення як еквівалент слова” [2, 503 - 504]. Термін ідіома розглядається як еквівалент терміна ФО або як “словосполучення, що виявляє в своїй синтаксичній і семантичній будові специфічні і неповторні властивості даної мови” [2, 165]. Отже, ФО та ідіоми чітко не розмежовуються і вживаються виключно для позначення мовних одиниць, виражених словосполученнями, що функціонують як еквіваленти слів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання фразеології у різних мовах викликають значний інтерес учених. У дослідженнях В.В. Виноградова, О.В. Куніна, І.І. Чернишової, Н.Н. Амосової, В.Л. Архангельського, В.П. Жукова, М.М. Копиленка та багатьох інших увага зосереджується переважно на дослідженні матеріальної сторони ФО, їх структури, відношень між компонентами, функціонування в мовленні тощо. Менше дослідженою є ідеальна сторона ФО: недостатньо розкритий сам процес фразеологізації словосполучень, тобто утворення ФО, процес переосмислення синтаксичних словосполучень, переносного вживання і т.д. У зв'язку з цим О.В. Кунін слушно зауважує, що багато питань фразеології чекають вирішення: ще не до кінця виявлені закономірності, властиві ФО, недостатньо обґрунтовані поняття фразеологічного рівня і фразеологічного значення [8, 142].

Мета статті - дослідити проблему становлення ФО, зокрема, критерії відмежування ФО від синтаксичного словосполучення із тих самих компонентів, з одного боку, і розмежування різних ступенів фразеологізації словосполучення, тобто семантичної спаяності чи злиття компонентів ФО - з другого боку.

Виклад основного матеріалу

Окрема галузь мовознавства, в якій розглядаються стійкі сполучення, що використовуються в готовій формі, почала формуватися у ХХ ст. Основоположником її став Ш. Баллі, який вчення про стійкі словосполучення слів назвав фразеологією [3, 87]. Словосполучення, в яких кожна графічна одиниця частково або повністю втрачає своє значення і тільки сполучення в цілому зберігає чіткий смисл, він називає фразеологічними виразами [3, 87] або фразеологічними зворотами [3, 90].

Особливе місце у вітчизняному мовознавстві займає семантична класифікація В.В. Виноградова, яка опрацьована на ґрунті синтаксичних ідей

О.О. Шахматова з урахуванням наукових досліджень Ш. Баллі. Термін ФО, введений В.В. Виноградовим, мав вживатися на позначення семантичних єдностей, складніших ніж слово. Шлях дослідження і розмежування основних типів таких семантичних єдностей він вважав одним із шляхів розв'язання проблем фразеології [4, 46].

Відносно рівнів фразеологізації словосполучення, тобто семантичної спаяності компонентів ФО, немає ще загальновизначеної думки. В . В . Виноградов, як відомо, розрізняє три ступені семантичної спаяності компонентів [4, 24 - 29]. А.З. Левицький вважає, що може бути лише два рівні: семантичне злиття компонентів у “ідіоматизмі” і семантична індивідуальність, незалежність компонентів у синтаксичному, хоч і своєрідному словосполученні - “ідіомі” [9, 39].

Відсутність об'єктивних, надійних критеріїв розмежування синтаксичних і фразеологічних словосполучень призводять до того, що одні словосполучення відносяться до ФО, а інші - до синтаксичних словосполучень навіть у спеціальних словниках. Так, словосполучення to run riot, to run wild належать до ФО у словнику В. Куніна (Run - 476 і 728 resp.) [7], а словосполучення to run abreast, to run free, to run loose, etc. вважаються синтаксичними, тому, що і дієслівний компонент to run, і іменні компоненти abreast, free, loose зберігають кожен свою семантичну індивідуальність, своє значення. Однак не важко зауважити, що в попередніх словосполученнях обидва компоненти так само зберігають свої відповідні значення: 1) to run -- to (cause to) move quickly 2) riot -- a lot of violent actions ^ to run riot -- to become violent and uncontrollable [14], (run, 1, riot), 4); 3) wild-- not tamed or cultivated ^ to run wild -- be without check, restraint or training: they allow their children to run wild [13] (wild, 8). Наприклад: The Spring was running riot with the scent of sap and bursting buds..., [16; 208]. He stole a glance at Bosinney, whose eyes, the eyes of the coachman's “half-tame leopard” seemed running wild over the landscape [18, 103].

При визначенні ФО автори, звичайно, посилаються на різний ступінь, силу чи міцність семантичного спаяння (зчеплення), злиття компонентів, визначаючи різні рівні можливістю / неможливістю заміни або додаткового включення компонентів (В.Л. Архангельський, О.В. Кунін, М. Телія, В.П. Жуков та інші) або різними ступенями переосмислення змісту словосполучення (А.Г Назарян та інші). Однак у першому випадку йдеться лише про план виразу, зовнішню матеріальну сторону словосполучення, яка безпосередньо не розкриває однозначного змісту. Як правило, їх буває два і більше: один - регулярний, інші - фразеологічні, ідіоматичні.

Заміна чи вставка компонентів не завжди можлива навіть і в синтаксичних сполученнях, бо кожен компонент повинен виражати об'єктивну необхідність і наявність відповідної ознаки в реальній дійсності.

Різні ступені переосмислення змісту словосполучення описують, як правило, різні смисли, так би мовити, в готовому вигляді, але не розкривають самого процесу переосмислення, не показують об'єктивної опори різних ступенів переосмислення: який смисл є виявом найвищого ступеня переосмислення і чому саме. Відсутність надійної, об'єктивної опори переосмислення чи переносного вживання словосполучення позбавляє дослідника можливості однозначно визначити і саму наявність переосмислення словосполучення і її повноту чи ступінь.

Подібно до того як інваріантне значення одного слова узагальнюється, абстрагуючись від комунікативно нерелевантних ознак відповідного поняття і фіксуючи лише комунікативно релевантні його ознаки, так само і конкретний смисл синтаксичного словосполучення може узагальнюватися, абстрагуючись від окремих конкретних ознак, залишаючи в ньому лише образно чи емоціонально, тобто експресивно релевантні компоненти фразеологічного смислу, закріплені за всім словосполученням, яке дало “1путівку в життя” цьому фразеологічному смислу [6, 139].

Так, регулярний конкретний смисл словосполучення to run / go to earth -- “сховатися в нору / землю ” формується на основі значень усіх компонентів, наприклад: A minute later the fox went to earth within a hundred years of the leading hounds [17, 304]. Абстрагуючись від конкретної ознаки (в нору - to earth), смисл фрази (словосполучення) узагальнюється до “сховатися, притаїтися” (з метою уникнення переслідування), що дає можливість вживати цю фразу в ситуаціях, де відсутні ознаки (earth), які не входять у фразеологічний смисл, від них абстрагуються, і тому відповідний компонент фрази не може актуалізувати своє значення, воно нейтралізується новою ситуацією вживання фрази [5, 53 - 54].

Об'єктивним доказом нейтралізації значення певного компонента фрази, а отже, і виникнення ФО є семантична несумісність компонента (компонентів) фрази з новими конкретними умовами її вживання. Наприклад: He had run his quarry to earth on a bench under one of the lions in Trafalgar Square [16, 47]. Хоч компонент фрази to earth не актуалізує тут свого значення (воно нейтралізується компонентом “on a bench ”), проте його присутність обов'язкова в силу “семантичного злиття” компонентів, тобто в силу узагальнення первинного смислу фрази в повному складі її компонентів.

Отже, об'єктивним доказом виникнення ФО є нейтралізація значення принаймі одного з компонентів словосполучення. При цьому ступінь узагальнення смислу (переосмислення) і відповідно фразеологізації словосполучення об'єктивно визначається кількістю компонентів ФО, які повністю нейтралізують своє значення: один компонент - перший ступінь, два - другий, усі - найвищий ступінь.

Однак для визначення повноти / неповноти нейтралізації значення компонента фрази необхідно зупинитися на визначенні суті значення слова. Ми будемо застосовувати методику “значення - смисл” С.О. Гурського [5, 55] і виходити з того, що кожен із різних змістів одного і того ж самого слова складається з двох різнопланових семантичних компонентів: відносно незмінних, інваріантних із парадигматичного плану лексико-семантичної системи мови, які становлять інваріантне значення слова - його мінімальний інваріантний семантичний зміст, і змінних семантичних компонентів із синтагматичного плану мовлення.

Сполучення цих двох різнопланових компонентів породжує змінний смисл вживання слова в процесі мовлення [6, 141]. У складі інваріантного значення слова, крім категоріальної семи, спільної для всіх слів даної категорії, є одна інтегральна сема, спільна для всіх слів даної лексико-семантичної групи, і кілька диференційних сем, які відрізняють інваріантне значення одного слова від інваріантних значень інших слів тої самої лексико-семантичної групи. Наприклад, to run має категоріальну сему “процесність” (“дієслівність” - властивість бути дієсловом), інтегральну сему “рухомість” (властивість руху), спільну для всіх дієслів руху, і диференційну сему “швидкість”, на відміну від “to go” - “повільність” + “орієнтованість від”, на відміну від “to come” - “повільність” руху + “орієнтованість до” і т.д.

ФО, як і будь-яка інша форма, що є мовною одиницею, має певне семантичне поле, яке реалізується в мовленні з тим чи іншим смислом. Смисл ФО безпосередньо не виводиться із смислів окремих компонентів.

У зв'язку з тим, що семантичне поле мовної одиниці, як правило, складається з більш ніж одн ого с ми с лу, м ов н і од и ни ці зв и ча йн о полісемантичні. Реалізація семантичного поля полісемантичної одиниці залежить від того, з яким фрагментом ситуації вона співвідноситься, тобто від мовних форм, що виражають ситуацію, які називаємо контекстом. Полісемантичними можуть бути не тільки окремі слова, а й, як це буде показано нижче, цілі словосполучення. Іншими словами, семантичне поле словосполучень також може реалізуватися у різних смислах залежно від контексту. Контекст визначає характер семантичного зв'язку окремих компонентів полісемантичного словосполучення. Характер такого зв'язку, в свою чергу, може бути основою класифікації словосполучень.

У більшості випадків сукупний смисл сполучення слів визначається як сума смислів окремих слів. Будемо називати такі сполучення слів слово-смисловими (ССС). Зрозуміло, що смисли компонентів, що входять до ССС, повинні гармонувати між собою з іншими елементами висловлювання. Проте для багатьох словосполучень характерна смислова неподільність, тобто реалізується семантичне поле словосполучення в цілому, а не поля окремих компонентів. Наприклад: “You can feel fairly safe with Emmy: she probably won't want to put her hands on you [18, 37]. He followed fatly and she put her hands on the door of the car, her narrow, nervous hands, between which the green fan splashed graciously” [17, 302]. У першому прикладі має місце смислова неподільність, тобто словосполучення “to put one's hands on ” виступає як ФО тоді, як у другому випадку це сполучення слів є слово смисловим. Проте, смисл ФО захопити, заволодіти, прибрати до рук, не є зовсім відірваним від смислу окремих компонентів. Фізична дія, виражена семантично первинним сполученням слів, асоціюється в нашій свідомості з обмеженням, контролем тощо, хоч такі семантичні ознаки окремим компонентам сполучення слів і не властиві. На основі того, що наведені вище смисли властиві словосполученню в цілому будемо називати його фразо-смисловим сполученням (ФСС).

Існує ще один вид словосполучень, що характеризується смисловою неподільністю. Розглянемо словосполучення to take a hand в такому прикладі: “That's when I suddenly decided to take a hand and make up that silly story about seeing you typing in your room” [18, 130]. При аналізі цього словосполучення слів як слово- смислового стає очевидним, що певні смисли його компонентів можуть гармонувати між собою, однак словосполучення в цілому не гармонує зі смислом інших елементів цього речення. Отже, словосполучення не можна розглядати як ФСС, оскільки відсутня така семантична ознака, яка б дала змогу віднести його до розряду полісемантичних. Такий вид ФО, смислова структура яких зовсім не співвідноситься зі смислом його компонентів, будемо називати ідіоматичним (ІС).

Розглядаючи семантичну структуру ідіом у зіставленні з ФСС і ССС, необхідно вказати на те, що суть відмінності в їхній семантиці полягає у характерній для ФСС і ІС смисловій неподільності. Для встановлення характеру співвідношення ССС, ФСС і ІС з однаковим компонентним складом необхідно визначити, чи є вони виявами семантики однієї і тієї ж чи різних одиниць.

У процесі мовлення слово не завжди функціонує всім своїм набором диференційних сем, а, як правило, актуалізує їх у різних кількісних і якісних комбінаціях, де розширює їхню “смислотвірну потужність”. Наприклад, у англ. head зафіксовані такі комунікативно релевантні ознаки частини тіла - голови: 1) важливість; 2) зверхність; 3) передність; 4) округлість, але у сполученнях head of the family, head of the delegation, etc. актуалізується лише одна диференційна сема “важливість”, інші втрачають свою смислорозмежовуючу силу і нейтралізуються. У сполученні head of the mountain, head of the stairs, etc. актуалізується лише сема “верхність”, інші нейтралізуються.

Отже, для повної нейтралізації значення слова - компонента фрази - обов'язкова нейтралізація всіх сем інваріантного значення - від інтегральної до диференційних, як це було показано на прикладі to run to earth, де у фразеологічному смислі немає навіть натяку на землю чи взагалі на якийсь іменник (об'єкт, предмет).

У фразі to run the wrong hare процес узагальнення смислу досягає вищого ступеня, бо тут уже два компоненти (“to run ” і “hare ”) повністю нейтралізують свої значення і смисл фрази узагальнився до “зробити невдалий вибір, помилитися, прорахуватися [1]. Наприклад: We know his address in Paris and his residence here. We don't wish, of course, to be running a wrong hare [18, 27] (тобто тут: “висліджувати не ту людину, яка потрібна”).

Найвищого ступеня узагальнення смислу і відповідно найвищого ступеня фразеологізації словосполучення досягає тоді, коли всі слова - компоненти фрази - повністю нейтралізують своє значення, жоден із компонентів не зберігає навіть своєї інтегральної семи, іноді і категоріальної, як, наприклад, у фразі to run with the hare and hunt with the hounds смисл узагальнюється до “вести подвійну гру”, “лицемірити” [1]: There was June... And the tiny, helpless thing prevailed. He would not run with the hare and hunt with the hounds, and so to his son he said goodbye [17, 63].

Зрозуміла річ, що в описаній ситуації жоден із компонентів не актуалізує ні одної семи свого інваріантного значення; смисл досяг найвищого ступеня узагальнення, абстрагувався до “вести подвійну гру”.

Необхідність і важливість врахування посемного аналізу актуалізації / нейтралізації сем інваріантного значення мають вирішальне значення при визначенні фразеологізації словосполучення якщо хоча одна із сем інваріантного значення кожного слова - компонента фрази - актуалізується в даному смислі, то такий смисл не може вважатися узагальненим, а лише регулярним, породженим системою мови на основі узагальнених семантичних компонентів інваріантного значення кожного слова - компонента фрази. Кожен компонент фрази в такому разі зберігає свою семантичну індивідуальність і незалежність, як би далеко смисл фрази не відхилився від “прямого” чи “номінативного”. Так, фраза “to run wild” тлумачитися як to be without check or restraint [14].

Із опису смислу видно, що в дієслові to run нейтралізуються семи “швидкість” і “рухливість”, але залишилась категоріальна сема існування в часі, тобто у стані not restrained or controlled, disorderly суб'єкт / об'єкт не обов'язково повинен рухатися або змінювати свій стан, досить просто існувати (to be) в такому стані. Однак дієслівний компонент to run вживається у фразі обов'язково, бо вихідний смисл фрази формується за його участю. Отже, в даному випадку маємо часткове узагальнення смислу фрази, і воно визначається узагальненням значення окремих компонентів фрази, але не смислу фрази в цілому Часткове узагальнення смислу є лише кроком, хоч і значним до узагальнення, але не узагальненням смислу в цілому.

За допомогою описаної методики нами було проаналізовано 86 фразеологічних одиниць з дієсловом to run включених у фразеологічні словники О.В. Куніна та К.Г. Баранцева. У результаті було встановлено, що в 44 словосполученнях (48%) жоден із компонентів не нейтралізував повністю свого значення. Отже, всі ці словосполучення не є фразеологічними, бо їхні смисли породжені закономірним функціонуванням слів-компонентів. Щоправда, окремі смисли можуть мати часткове узагальнення,зумовлене узагальненням значень окремих компонентів (як у “to run wild” - to be without check or restraint), що, очевидно сприймається як узагальнення смислу в цілому і фразеологізація словосполучення.

Значна частина словосполучень (31, що становить 3 5%) мають як регулярний смисл, так і фразеологічний. Основою для протистояння таких словосполучень є тотожна, омонімічна форма - склад самих слів - компонентів, а диференційними ознаками будуть відповідно різні смисли - регулярний, звичайний (немаркований член опозиції) і фразеологічний, незвичайний - як наслідок узагальнення регулярного смислу Наявність двох різних і різнорівневих за ступенем узагальнення смислів тієї самої фрази є об'єктивним доказом наявності фразеологізованого смислу, а отже і фразової одиниці.

За ступенем узагальнення смислів ФО розподіляються на повністю фразеологізовані, коли всі слова-компоненти словосполучення нейтралізуються, і частково фразеологізовані, коли лише частина слів - компонентів словосполучення нейтралізує своє значення. Попередні підрахунки показують, що кількість ФО зворотно пропорційна ступеням фразеологізації: чим вищий ступінь узагальнення фразеологічного смислу, тим менше таких ФО, і навпаки.

Як висновок відзначимо, що: 1) без розмежування значення і смислу слова- компонента словосполучення і врахування актуалізації та нейтралізації сем інваріантного значення кожного компонента фрази неможливо об'єктивно визначити становлення ФО і ступінь її фразеологізації; 2) ФО виникає внаслідок узагальнення регулярного смислу словосполучення в процесі абстрагування від окремих, конкретних експресивно нерелевантних його ознак; 3) внаслідок абстрагування смислу від конкретних ознак відповідні слова-компоненти фрази втрачають свою смислорозмежовуючу силу і нейтралізуються; 4) чим більша кількість компонентів фрази нейтралізує своє інваріантне значення, тим вищий ступінь узагальнення смислу фрази і фразеологізації словосполучення відповідно.

При визначенні особливостей смислової структури словосполучення необхідно врахувати: а) реалізацію семантичного поля окремих компонентів сполучення; б) реалізацію семантичного поля словосполучення; в) відповідність семантичних ознак сполучення в цілому і семантичних ознак окремих компонентів. Якщо реалізуються семантичні поля всіх компонентів, то словосполучення є слово-смисловим. Якщо реалізуються семантичне поле словосполучення в цілому, але існує зв'язок цього смислу з полями окремих компонентів, то таке сполучення є фразо- смисловим. І нарешті, якщо реалізується семантичне поле словосполучення в цілому і немає відповідності між його смислом і полями компонентів, то таке словосполучення - ідіома.

Література

1. Англо-український фразеологічний словник / Уклад.: К.Т. Баранцев. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2005. -1056 с.

2. Ахматова О.С. Словарь лингвистических терминов / О.С. Ахматова - М.: “Советская энциклопедия”, 1966. - 607 с.

3. Балли Ш. Французская стилистика: монография /Ш. Балли. -М.: “Высшая школа”, 1961. -350 с.

4. Виноградов В.В. Избранные труды. Лексикология и лексикография, /В.В. Виноградов. - М.: “Наука”, 1977. - 312 c.

5. Гурский С.О. Деякі проблеми семантичної комбінаторики /С.О. Гурский //Іноземна філологія. 1974. Вип. 34. - C. 53 - 58.

6. Гурский С.О. Нейтралізація опозицій у семасіології / С.О. Гурський // Іноземна філологія. 1981. Вип. 63. - C. 139 - 145.

7. Кунин А.В. Большой англо-русский фразеологический словарь/А.В. Кунин-М.: “Русскийязык”, 1984. -944 с.

8. Кунин А. В. Фразеология современного английского язика. Опыт систематизированого описания / А.В. Кунин. - М.: “Международные отношения”, 1972. -287с.

9. Левицкий А.З. Функциональные подходы к классификации единиц современного английского языка. / А.З. Левицкий. К.: "Рад. школа”, 1998. -362 с.

10. Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови / Л.Г. Скрипник. - К.: "Наукова думка”, 1973. - 278 с.

11. Ужденко В.Д., Авксентьев Л.Г. Українська фразеологія. / В.Д. Ужденко, Л.Г. Авксентьев. - Харків.: "Основа”, 1990. -165 с.

12. Chambers dictionary of idioms. English-Ukrainian semibilingual. - K.: Всеувито, 2002. - 475 p.

13. Hornby A.S. Oxford Advanced Learner s Dictionary / A.S. Hornby. - Oxford University Press, 1980. -1037p.

14. Longman Dictionary of Contemporary English. - London, 2000. - 1688 p.

15. Oxford Learner's Dictionary of English Idioms. - Oxford University Press, 1977. - 333 p.

16. ChandlerR. Farewell, my love. Stories. /R. Chandler. - M.: Raduga Publ., 1983. - 368 p.

17. Poe E.A. Prose and Poetry / E.A. Poe. - M.: Raduga Publ., 1983. - 416p.

18. Saroyan W. Selected Short Stories. / W. Saroyan. -M.: Progress Publ., 1980. - 338 p.