До питання про польську говірку в Перемишлі та перемишльському регіоні

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 811.162.1'342.282.2

ДО ПИТАННЯ ПРО ПОЛЬСЬКУ ГОВІРКУ В ПЕРЕМИШЛІ ТА ПЕРЕМИШЛЬСЬКОМУ РЕГІОНІ

Дзєржавін К.

Говірку перемишльського регіону, зазвичай, трактують як малопольський діалект. К. Ніч вважав її частиною пізньої підгірської східної Малопольщі, без ознак чергування (пол. mazurzenie)1, без переходу -x > -k, на українському пограниччі [18]. С. Урбанчик відносить цей говір до східного молодшого пограниччя з редукцією ненаголошених голосних та відсутністю такого чергування [24]. Е. Павловський, беручи до уваги вимову носових звуків і перехід -x > -k, а для східної частини ще й чергування (чи його відсутність) і закрите а2, виділив східне пограниччя, де розрізняє два піддіа- лекти: північно-східний діалект (східнолюблін- ський) та південно-східний (перемишльський), у якому немає чергування і закритого а [20]. На карті-схемі розміщення польських діалектів К. Дейна кваліфікує цей варіант як новий говір чи мішанину говорів різного походження [4]. М. Куцала в «Енциклопедії польської мови» перемишльську говірку поєднує з територією пізньої східної Малопольщі, тобто з теренами на південний і північний схід від Жешува, а також зі східною частиною Люблінського воєводства, яка характеризується відсутністю чергування та переходу -x > -k, на півдні - подібністю вимови носових звуків до літературної польської мови, а на півночі - відсутністю назалізації, закритого а та редукцією ненаголоше- них голосних, властивої східній Польщі [12].

М. Карась, описуючи говірки Жешувського регіону, зазначив, що вони не утворюють окремої однорідної мовної групи [8]. Вважаючи чергування найбільш характерною фонетичною рисою, він поділив Жешувщину на дві головні частини: перша -- території на північний захід від Кросна, Бжозова, Соколова та Лежайська, в якій наявне чергування -- capka (цапка), syja (сия), zyto (зито); друга -- на південний схід, у якій відсутнє чергування: czapka (чапка), szyja (шия), zyto (жито). Враховуючи інші фонетичні характеристики, він пише про три групи говорів: східну (від лінії Сянок -- Ланьцут -- Ярослав -- Любачів), якій притаманне поєднання польських та українських рис, зокрема наголос, відсутність чергування, збереження давнього зубного звука І і відсутність закритого a, яке вимовляється так само як в літературній мові; південно-західну (від лінії Дембиця -- Жешув -- Сянок) і північно-західну (від лінії Пшеворськ -- Жешув -- Дембиця).

До цієї думки схилялися також E. Ороновіч [19] та A. Квасьніцька [16].

Наближення ненаголошених голосних e до y / i, наприклад: f psymyslu, ciplutko, sidymnasci, casym, rozumi, f skol'i, varsav'i; а також o до u, наприклад: z rujiny, ukulary, iakus, dlacegu. У результаті призупинення редукції ненаголо- шених голосних виникли гіперправильні форми з вторинним голосним e або o на місці етимологічних і, у, и, наприклад у записах: przewodca, okolista, koracja, opaly, powodz. Причиною редукції є вплив українських надсянських говорів, у яких вона проявлялася дуже послідовно, наприклад: ё в i: bir'u, nis'u, dirv 'та, zil'enui [21]; o в u: huluv'a, dur'oha, m 'icnu, kur'ova [21]. Редукцію та звуження ненаголошених o, e до u, у / i задокументовано також Т. Колодинською у сучасному надсянському говорі перемишльського регіону [9].

Носові голосні. Так само, як в інших польських говірках, д в кінці слова часто вимовляється як o: za scano, ony maio, luji so, ony sy krove vydoio. Також у цій позиції воно може редукуватися до u: kosu, kosarku, pasu, goscu se. Деназалі- зоване д в кінці слова також піддається редукції, наприклад (у письмових текстах): skaleczylam sobie rgky, przebilam sobie nogy, sprzedal maciory. Відмічено приклади асинхронної вимови д, д перед фрикативними приголосними, що не відповідає загальнопольській тенденції: cinskix, ksenzyc, scensl'iva, za mons, na slonsku. Така вимова спостерігається у мові найстаршого покоління жителів села. З. Курцова інтерпретує її як вплив української мови, в якій немає носових голосних [13].

Давні довгі голосні. Вимова давнього довгого a як a розділена лінією Санок - Ланьцут - Ярослав - Любачів. На захід від цієї лінії воно вимовляється як o: czapka biala, на сході натомість його вимовляють так само, як у польській літературній мові [8]. Досліджений нами матеріал підтверджує у перемишльській говірці вимову давнього довгого a як a: dostau, dau, uadna, mam. Така вимова є результатом інтерференції українських говорів й підсилюється впливом літературної польської мови [11]. Зникнення закритого a вважалося однією з основних рис польської мови на східному кордоні Польщі.

Давнє довге e вимовляється двома способами: як e (наголошене) або як i, y (наголошене) в залежності від приголосного, що знаходиться перед ним, наприклад: sv'izy, vim, yl'ip, ml'iko, syr. На думку З. Курцової, існують два джерела такої вимови [13]. З одного боку, польська мова на південно-східному пограниччі пов'язана з польськими народними діалектами, з іншого - вона знаходиться під впливом української мови, в якій відбулася фонетична зміна колишнього e в i.

Протетичні приголосні. Перед голосними o, u на початку слова можуть з'являтися протетичні u-, наприклад: uoicec, na uuxu та v-, np. vun, vusyx. Проте u перед o характерний для польських говорів, а також для інших слов'янських мов. Протетичний лабіальний елемент v у говорах пограниччя виник під українським впливом. У надсянському говорі спостерігаються такі самі протетичні приголосні v, u: v'oziru `озеро', иust'atйi/`останній', vus''elci `пол. oselka', uut''ec `отець' [9].

Голосний і на початку слова може супроводжуватися i-, наприклад: ta ii (ta i), iim (im), iile (ile). Йот перед i на початку слова зустрічається також у північних і східнолюблінських говірках. К. Дейна стверджує, що на появу цього явища у говірці Мільни великий вплив мали сусідні українські говірки [2]. Можливо, в районі Перемишля безпосередній вплив мав український надсянський говір, у якому зустрічався протетичний j, наприклад: Jiv^ an, j''indyk [23].

Вимова голосного i перед тавтосилабічним і. У формах минулого часу чоловічого роду однини, наприклад: iezjuu, psyvozuu, psyxojuu, kosuu, zucuu. В. Хархала вважав, що цей процес полягає у лабіалізації i, y перед тавтосилабічним l [6]. Це характерна риса польських говорів.

Відсутність чергування. Ця властивість пояснюється впливом української мови, в якій існує ряд шиплячих приголосних. Ізоглоса чергування проходить на території Жешувщини вздовж Кросна, Бжозова, Соколова та Лежайська і є найбільш характерною рисою, яка розділяє місцеві говори [8]. На північному заході спостерігається така вимова: capka, syia, zyto, а на південному сході: capka, syia, zyto. Ця ізоглоса збігається з історичним кордоном між краківським, сандо- мерським і руським воєводством.

Вимова м'якого т' як шп, наприклад: mnasto, gumnaki, mnaua, mnut. Це явише з'явилося під впливом українського надсян- ського говору, в якому зустрічається й сьогодні, наприклад: mn'esu `пол. miqso, укр. м'ясо', mnit'la `пол. miotla, укр. мітла', mn'istu `пол. miasto, укр. місто' [9].

Вимова v після глухих приголосних.

У групах приголосних tv, sv, sv, kv, xv та krv, trv може вимовлятися дзвінкий звук, наприклад: svazy si, kvasufki, tvui, zagmatvau, svieciu, sv'ieza, sv'iatki. Така вимова зберігається завдяки впливам української мови, яка разом з іншими східнослов'янськими мовами зберегла ці групи приголосних незмінними [4]. Існує така інтерпретація, згідно з якою це польський периферичний архаїзм [13].

Зміни у дистрибуції v, u. Під впливом української мови губно-зубний звук v переходить у нескладове u у різних позиціях, наприклад: uyxoji, ukraincuu.

Артикуляція приголосного І. Зафіксовано приклади вживання передньоязиково-зубного І: stav'ily my, zaprovajily, spuosyl, penjil, bylo, zauvazyly, posly, psyslo, zostav'il. Генеза цього явища викликає серед дослідників дискусії. Вважається, що така вимова має польський архаїчний характер, хоча підтримується впливом українських говорів [17]. Я. Рієґер рішуче відстоює вплив української мови на збереження цих форм [22]. Подібну думку щодо південно-східної вимови l висловлює Б. Яняк, пояснюючи її впливом української мови [7].

Палатальність приголосного l'. L вимовляється м'яко не тільки перед i, а й іншими голосними та приголосними, наприклад: I'ubom'ira, pol'ski, pol'sku, pol'a, I'ub'im, dal'eku, tabl'etki, tyl'ku, skl'epovy. Існує думка, що така вимова є давньопольським архаїзмом, який підтримується завдяки сусідству з українською мовою. Незалежно від того, що м'який 1' до 16 ст. вимовлявся на всіх польських територіях, своєю сьогоднішньою присутністю у фонетиці мешканців Перемишля та околиць він завдячує впливові української мови.

Присутність дзвінкого у, наприклад: yurtovni, yonorovy, yarbata, yuk, yucy, yektara, yalu, yarovac, yet, yen, yulovala. Збереження опозиції у : x у польській мові на південно-східних територіях (в тому числі й у Перемишлі та на його околицях) спричинено впливом української мови [13].

Зміна сполучень ke, ge, xy на ке, ge, x'i - наприклад: smykauke, take babke, range; із записаних текстів: przywiozl lancuchi, na Litwie rozruchi, dano kukuryzy na strychi. З. Курцова стверджувала, що така вимова у польській мові на південному сході, пов'язана з впливом української [13]. Оскільки ці форми характерні для надсянського говору, ми вважаємо, що саме вони є джерелом такої інтерференції у мові Перемишля та на його околицях. У групах к'і, г'і, х'і «загальноукраїнське у виступає тут все, як високе ї (і), незалежно від наголосу, наприклад: x'ib'uii і т.д.» [21]. Вимову м'яких приголосних к'і, г'і, х'і визнано однією з основних рис над- сянських говорів, що відрізняє їх від лемківської та бойківської говірки, в яких спостерігаються тверді групи ки, ги, хи [21]. Ці погляди підтримує і Т. Колодинська [9].

Відсутність форм чоловічо-особового та нечоловічо-особового роду у називному відмінку множини - наприклад: cygany, mexaniki, senatory, posuy, rolniki, xuopy, robotniki, maistry, oficery, generauy. Аналогічні форми трапляються у східнопольських говірках [11], центральній та північній Польщі [4], у польських говірках в Україні [10; 22]. У південно-східних говірках цей процес пояснюють впливом української системи відмінювання, яка у множині не розрізняє роду.

Збіг закінчень прикметників, числівників, займенників та іменників жіночого роду у знахідному відмінку однини, наприклад: take same safe, zagente te guove, zna moie mame, f tamte strone, na te druge puuufke. Існує думка, що це явище, характерне для південно-східного та північно-східного пограниччя, під їхнім впливом перейшло до інших власне польських говорів [13]. Зустрічається також у польських говірках в Україні [22], говірках східної Люблінщини [11] на Білосточчині, у Західнопоморському воєводстві та на півдні Польщі [7]. говірка діалект літературний мова

Форми теперішнього часу. В однині І дієвідміни (-§, -esz) і II (-§, -isz) загальнопольські закінчення під впливом редукції ненаголошених голосних підлягають якісним змінам, що спричиняють синкретизм 1 та 3 особи однини обох дієвідмін: q > ё > i/y; тотожність їхніх - за правилом різних - форм 2 особи однини: es > ё§ > is/ys. Це стосується дієслів, основа яких закінчується на «йот», м'який або функціонально м'який приголосний. Щоб уникнути омонімії закінчень 1 та 3 особи однини, часто вживаються особові займенники, наприклад: ia ni suysy, ia zyii, ia muv'ii. Також серед неосвічених мешканців міста і села найстаршого покоління відмічено використання для однини дієслів I та II дієвідмін закінчення -em / im (prosem, zauuiem, lub'im). На думку З. Курцової, це явище виникає в результаті переходу в кінці слова q > e + m, аналогічно до форм III дієвідміни, а далі, під впливом наголосу у слові, відбувається підвищення e у групі em > im/ym [13]. Велику частотність форм 1 особи однини -im/-ym, -em було відмічено у польській говірці галущинців під Тернополем [5].

Аналітичні форми минулого часу. У досліджуваному матеріалі зафіксовано заміну особових закінчень дієслова особовими займенниками, наприклад: ia ci psyset puv'ejic, ty by zrob'iu, my tam iexal'i, a vy co p'ekuy. Дослідники польської мови на сході К. Дейна [3], З. Курцова [13] та Я. Ріґер [22] вважають такі явища українським впливом. Ріґер стверджує: «...аналітичні форми, що зустрічаються також в інших польських говірках у 1 особі однини та у 1 особі множини, а значно рідше - у 2 особі однини та 2 особі множини (це, передусім, на сході Польщі, зокрема в районі міст Сєдльце та Білгорай), підтримуються, але в 2 особі однини та 2 особі множини їхнім джерелом є українська літературна мова та її говори» [22].

Форми минулого часу дієслова isc. Під впливом української мови з'являється вторинне i: vyisla, zaisua, psyisua, obeisuo si bez mi. Ці форми «залишаються під впливом українських правильних форм, які мають (як і польська мова) не тільки етимологічний приголосний “йот” в основі теперішнього часу, а й вторинний, аналогічно до інфінітиву в основі минулого часу: прийшов, прийшла, вийшла, вийшли» [13].

Категорія типу присудків у минулому часі. Оскільки не розрізняється чоловічо-особова категорія іменників, немає і граматичного роду у минулому часі. Під час дослідження відмічено форми із закінченням -li, наприклад у письмових текстах: wylecieli mi zqby urodzili siq 5-raczki, autobusy nie przyjechali, krowy poszli, також із закінченням -ly, наприклад: luje vrucify, luj byuy, braca byuy. Закінчення -ly / -uy розповсюдилося у досліджуваній говірці під впливом української мови.

Порушення керування числівників. Після кількісних числівників 2-4 відмічено конструкції з родовим відмінком, а після числівників більше 5 може зустрічатися називний відмінок чи синкретичний з ним знахідний замість обов'язкового у польській мові родового відмінка, наприклад: 1) числівник + іменник жіночого або середнього роду: usimjesun ctery lat, dv'i par spodni, sedem morgi; 2) числівник + іменник чоловічого роду: pare vorki, sedemjesun centymetry, p'inc metry desek, jesenc kroki. Форма прикметника після числівників 2-4 може в українській мові поєднуватися, як писав Ю. Шерех-Шевельов, «у формі називного відмінка, себто цілком узгоджено, <.> але може стояти і в родовому відмінку множини» [1]. Інтерпретація синтаксису числівників складна. її можна пояснювати східнослов'янською інтерференцією [13] або польським впливом - процесами аналогії [11].

Представлені вище мовні риси показують, що більшість регіональних фонетичних рис мови досліджуваної території мають своє підґрунтя в українській мові та надсянському говорі. Це зокрема: редукція та підвищення середніх усних і носових ненаголошених голосних, відсутність закритого a (тут можливий польський вплив), асинхронна вимова носових голосних перед фрикативними, деякі протетичні приголосні, відсутність чергування, вимова m' як mn, опозиція у : %, вагання у вимові v, u, зміни сполучень ke, ge, xy в ke, ge, x'i. Друга група властивостей, характерних для східної вимови, має подвійну мотивацію та спірну генезу. Участь української мови полягає у підтримці польських архаїчних форм. Це такі риси: зубний приголосний l (його наявність вважається українським впливом), м'якість l' (допускається інтерпретація впливом української мови), дзвінка вимова v після глухих приголосних. У морфологічній і синтаксичній підсистемі аналізованого регіонального різновиду мови показовою є група явищ, які з діахронічної точки зору мають польську генезу, але утрималися завдяки впливові української. Конкретне визначення польської чи іноземної мотивації неможливе. До цієї групи належать: відсутність закінчень чоловічо-особового та нечоловічо-особового роду в називному відмінку множини, однакові закінчення займенників, числівників, прикметників та іменників жіночого роду у знахідному відмінку однини, синтаксичні зв'язки числівників. Під впливом української мови розповсюдилися форми минулого часу, що утворюються за допомогою особових займенників, а також приголосний j у формах префіксальних дериватів дієслова isc.

Згідно з генетичним поділом польських говірок перемишльська говірка належить до мало- польського діалекту, однак представлена вище група мовних рис, які мають своє джерело на українському ґрунті, чітко показує, що у мові людей, які проживають у перемишльському регіоні, зберігся південно-східний характер цієї говірки. Проведені дослідження підтверджують укорінення місцевої говірки в регіоналізмах, які виникають з безпосереднього сусідства з над- сянським говором та українською мовою.

Список літератури

1. Шерех (Шевельов) Ю. Нарис сучасної української літературної мови / Ю. Шерех (Шевельов). - Мюнхен, 1951. - С. 250.

2. Dejna K. Gwara Milna / K. Dejna // Rozprawy Komisji J^zykowej LTN IV. - Lodz, 1956. - S. 7-41.

3. Dejna K. Gwary ukrainskie Tarnopolszczyzny / K. Dejna. - Wroclaw, 1957. - 164 s.

4. Dejna K. Dialekty polskie / K. Dejna. - Wroclaw ; Warszawa ; Krakow, 1973. - 283 s.

5. Dzi^giel E. Fleksja czasownika w gwarze Haluszczyncow pod Tarnopolem / E. Dzi^giel // Studia nad polszczyzn4 kresow4 VIII. - Warszawa, 1995. - S. 97-112.

6. Harhala W. Gwara polska okolic Komarna / W. Harhala // Lud Slowianski, 2. - Krakow, 1931. - S. 155-191.

7. Janiak B. Pogranicze j^zykowe polsko - wschodnioslowianskie (na podstawie fleksji ukrainskiej i polskiej gwary Niemirowa nad Bugiem) / B. Janiak. - Lodz, 2004. - 160 s.

8. Karas M. O ludowych gwarach Rzeszowszczyzny / M. Karas // Z dziejow kultury i literatury Ziemi Przemyskiej упор.

5. Kostrzewska - Kratochwilowa. - Przemysl, 1969. - S. 345-363.

9. Kolodynska T. O sytuacji gwary ukrainskiej w Kalnikowie kolo Przemysla / T. Kolodynska // Roczniki Humanistyczne, XLVII,

10. Kostecka-Sadowa A. Wspolczesna polszczyzna poludniowokresowa na przykladzie Moscisk i okolic (uwagi o fonetyce i fleksji) / A. Kostecka-Sadowa // J^zyk Polski, LXXXV, 3, 2005. - S. 230-241.

11. Kosc J. Polszczyzna poludniowokresowa na polsko-ukrainskim pograniczu j^zykowym / J. Kosc. - Lublin, 1999. - 203 s.

12. Kucala M. Dialekt malopolski / M. Kucala // Encyklopedia j^zyka polskiego / упор. S. Urbanczyk. - Wroclaw ; Warszawa ; Krakow: Zaklad Narodowy im. Ossolinskich, 1994. - S. 61-62. K. Dzierzawin

13. Kurzowa Z. Polszczyzna Lwowa i Kresow poludniowo- wschodnich do 1939 roku / Z. Kurzowa. - Warszawa ; Krakow, 1983. - 474 s.

14. Kurzowa Z. Badania nad polszczyzn4 kresow4 w dziesi^cioleciu 1973-83 / Z. Kurzowa // Studia z filologii polskiej i slowianskiej, 1983. - S. 63-71.

15. Kurzowa Z. O polskich dialektach kresowych / Z. Kurzowa // J^zyk Polski LXV, 1985. - S. 104-105.

16. Kwasnicka A. Uwagi o fonetyce i fleksji gwar okolic Przemysla / A. Kwasnicka // Studia dialektologiczne III. - Krakow, 2006. - S. 87-98.

17. Nitsch K. O wzajemnym stosunku gwar ludowych i j^zyka polskiego / K. Nitsch // J^zyk Polski I, 1913. - S. 33-38.

18. Nitsch K. Wybor polskich tekstow gwarowych / K. Nitsch. - Warszawa, 1960. - S. 7-25.

19. Oronowicz E. Cechy kresowe w gwarze wsi Munina / E. Oronowicz // J^zyk Polski LXX, 1990. - S. 208-211.

20. Pawlowski E. Podzial gwar malopolskich na tle wzajemnych wplywow gwarowych oraz nowych tendencji j^zykowych / E. Pawlowski // Rozprawy Komisji J^zykowej WTN VI, 1966. - S. 191-202.

21. Przepiorska M. Gwara nadsanska / M. Przepiorska. - Warszawa, 1938. - S. 15.

22. Rieger J. J^zyk polski na Ukrainie w koncu XX wieku / J. Rieger, I. Cechosz-Felczyk, E. Dzi^giel. - Warszawa, 2002. - 340 s.

23. Rieger J. Gwary ukrainskie w nowym swietle / J. Rieger // Slavia Orientalis. - 2012. - S. 231-256.

24. Urbanczyk S. Zarys dialektologii polskiej / S. Urbanczyk. - Warszawa, 1972. - S. 89.

Анотація

Ключові слова: перемишльська говірка, польська мова на південно-східних територіях Польщі, мовне пограниччя, фонетичні риси, морфологічно-синтаксичні властивості.

The article is devoted to the linguistic situation on the eastern borderlands of Poland and explores the pecularities of the dialect of Przemysl and its environs. This paper singles out and describes a group of common linguistic features which the Przemysl dialect shares with Polish in the south-eastern areas. The relationship between Przemysl dialect, Ukrainian language and its dialect in the Nadsiannya region is analyzed as well.

Keywords: local dialect of Przemysl, south-eastern dialect, language borderland, phonetic features, morphological and syntactical features.