Створення граматики мовних процесів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 81'36

ЗАУВАГИ ЩОДО СТВОРЕННЯ ГРАМАТИКИ МОВНИХ ПРОЦЕСІВ

Лучик А.А.

Науковцям ХХ-ХХІ ст. за допомогою структурно-семантичного підходу вдалось упорядкувати й систематизувати систему української мови. Застосування гетерогенної класифікації дозволило їм досить чітко і коректно розподілити лексичний фонд одиниць за частиномовною належністю, а реченнєві утворення - за типами їхньої структури. Хоча багато елементів і досі залишається поза будь-якими наявними класифікаціями, однак це зовсім не свідчить про недосконалість останніх, швидше, засвідчує необхідність пізнання новими шляхами тих фактів, що не набули явних ознак лексико-граматичних класів слів. З цим явищем стикалися дослідники багатьох мов.

Так, у Тезах Празького лінгвістичного гуртка наголошувалося: «І синхронічний опис не може повністю виключати поняття еволюції, бо навіть у секторі мови, котра розглядається синхронічно, завжди наявна свідомість того, що існуюча стадія змінюється стадією, що перебуває у процесі формування» [9, с. 18]. Ці мовні особливості відрізняють її від інших знакових систем, бо вона «на відміну від інших знакових систем, є самонароджувальним організмом, який із себе самого утворює свою нову структуру. На кожну епоху її існування в ній виникає безліч утворень, що не підпадають ні під які з її структурних категорій» [7, с. 172]. Такі мовні явища мали б стати предметом пильної уваги дослідників, головні намагання яких «спрямовані на вияв подібних категорій, їх визначення і побудову правил, які встановлюють належність мовних одиниць до тих чи інших категорій» [6, с. 133].

Загалом, з приводу необхідності обстежувати перехідні явища у мовній системі висловлювались науковці від часів початку обстеження мови, проте особливої уваги ці погляди набули у минулому столітті. Так, О. О. Потебня відзначав: «Розуміючи мову як діяльність, не можна дивитись на граматичні категорії, якими є дієслово, іменник, прикметник, прислівник, як на щось незмінне, раз назавжди виведене з постійних властивостей людської думки. Навпаки, навіть у відносно невеликі періоди ці категорії помітно змінюються» [8, с. 82]. Пізніше Л. В. Щерба про перехідні явища у мовній системі висловлювався, що вони у свідомості людей є невизначе- ними і такими, що коливаються, проте «саме неясне і те, що коливається, і повинне найбільшою мірою звертати увагу лінгвіста, саме тут готуються ті факті, які потім фігурують в історичних граматиках, інакше кажучи, оскільки тут ми присутні при еволюції мови» [13, с. 36]. Український учений В. С. Ващенко так визначав важливість зазначених явищ: «Перехідні явища характеризують перетворення в системі, розвиток мови, її життя. Сама система, як певна цілість, не тільки не руйнується наявністю перехідних категорій, а, навпаки, ще більше зміцнюється й урівноважується. Без них система застигла б, стала нерухомою, а через те й змертвілою... Без перехідних явищ немає нового, немає руху, немає розвитку мови» [3, с. 14-15]. Проте саме перехідні явища і досі переважно залишаються поза дослідницькими уподобаннями, як це було і у середині минулого століття, коли В. В. Виноградов нарікав, що питання про подібні факти у граматичній системі російської мови, на жаль, «заглохло» [4, с. 40].

Так, елементи, що чітко не відповідають класифікаційним критеріям, сьогодні не є предметом обстежень морфології. Наприклад, І. Р. Вихованець і К. Г Городенська, розподіляючи слова за частинами мови, відзначають: «Повне охоплення якогось слова різнорідними критеріями є симптомом його належності до ядра лексико-семантичного класу. Відсутність якихось (лексичних, синтаксичних, морфологічних та ін.) ознак засвідчує похідність слова, наявність у ньому дериваційних рис або належність певного елемента до класу не-слів» [5, с. 17]. За подібним принципом, до речі, струк- туруються усі мовні рівні, а це значить, що на кожному з них фіксуються залишкові явища, які не відповідають визначеним критеріям, щоб вважатися членом певного класу одиниць.

Здійснивши такі класифікації мовних одиниць, здається, мовознавці ніби зайшли у глухий кут. Одні з них намагаються далі упорядковувати елементи з неповними наборами класифікаційних ознак, інші, хоча і все рідше, пропонують дещо по-іншому перегруповувати ті самі структури, ще інші звертаються до суміжних галузей, розвиваючи міждисциплінарні напрями - когні- тивну лінгвістику, психо-, етно-, соціолінгвістику і под. Треба віддати належне, що представники як гуманітарних, так і технічних наук охоче йдуть назустріч мовознавцям, надаючи їм цінні дані, дотичні мови. І це зрозуміло, оскільки, як влучно помітив відомий сучасний російський філософ М. Н. Епштейн: «Усі дисципліни, від яких залежить майбутнє цивілізації, включаючи математику, кібернетику, інформатику, когніти- вістику, семіотику, нейропсихологію, теорію і практику побудови штучного інтелекту - всі вони є заручниками специфічної гуманітарної проблеми. Саме гуманітарність є осередком не лише людської саморефлексії, а й загалом само- рефлексійної здібності розуму» [14, с. 39-40]. Пізнання ж і себе, і розуму стає можливим, передовсім, за допомогою ґрунтовного обстеження мови, її граматики, що «володіє умами саме в силу свого втілення у мову» [15, с. 193], через що сучасне мовознавство і стає центром усієї наукової думки. Пізнаючи граматику, ми пізнаємо певною мірою й те, що править людиною. Звідси і важливість поставленої задачі - подальшого розвитку граматичного вчення. Якщо сьогодні гуманітарність стає центром усіх наукових галузей, то граматика повинна бути локомотивом мовознавчих пошуків.

Здійснений попередніми поколіннями аналіз мовних елементів за класифікаційними ознаками, що спонукало комплексні дослідження будувати переважно на одиницях з повним охопленням класифікаційних критеріїв, по суті, представив статику сучасної мовної системи. На наше переконання, відбиттям творчих процесів мови є саме коло тих одиниць, що залишилися поза класифікаційними схемами, які сьогодні визначаються як перехідні явища мовної системи. Виявлення таких структур, їхня параме- тризація, встановлення закономірностей формування, умов набування нетипових ознак, зрештою, моделювання їхньої форми вираження і внутрішньої організації, яке сприятиме пізнанню тенденцій розвитку мовної системи, - майбутнє завдання граматистів, що прагнуть пізнати дію мовних механізмів.

Після системного упорядкування граматичного матеріалу, аналізу постійного у мові, відкривається новий шлях до пізнання її творчих процесів на синхронному зрізі. Перехідні граматичні явища, для найменування яких науковцями створено чималий термінологічний апарат - граматична трансформація, транспозиція, граматикалізація, десемантизація, декатегориза- ція, конверсія і под., що встановлені і частково описані мовознавцями, сьогодні можуть бути систематизовані і комплексно представлені у вигляді граматики процесів, яка повинна створюватися не всупереч наявній, а як її логічне продовження. Отже, парадигма наукових пошуків від аналізу окремих мовних явищ може бути успішно трансформованою в їхній синтез.

Новий етап дослідження граматики, передовсім, на нашу думку, полягає у створенні повного корпусу одиниць, що, як вважають науковці, не володіють необхідною кількістю класифікаційних ознак, щоб стати членом того чи іншого угруповання мовних елементів, тобто належать до перехідних явищ. Останні, по суті, виявлені на всіх рівнях мовної системи і досить повно проаналізовані, хоча і за різними методиками. Так, наприклад, у сфері морфеміки поряд із власне морфемами фіксуються такі структури, як інтерфікси і квазіморфеми. Про специфіку їхнього існування в енциклопедії «Українська мова» говориться таке: «Морфеми поділяються на регулярні, з чітко окресленими формою і змістом, та нерегулярні, дефектні щодо змісту. Останні, в свою чергу, поділяють на структурні (інтерфікси) і маркери.., а також залишкові (суб- морфи, уніфікси - квазіморфеми, тобто елементи, що нагадують морфеми, але не наділені виразним значенням і майже не зустрічаються в інших словах)» [10, с. 391]. Такі і подібні елементи структури слова повинні увійти до корпусу перехідних одиниць.

Зазначені і подібні до них явища у системі частин мови теж поповнять корпус перехідних одиниць, після упорядкування якого належить здійснити комплексний аналіз усіх перехідних явищ граматичної, а у подальшому і всієї системи мови, встановивши спільне і відмінне між цими елементами, їхні парадигматичні, синтагматичні, можливо, виявляться й інші типи, відношення.

Наступним етапом може стати покрокове встановлення процесів переходу одного типу одиниць в інший, чому сприятиме Національний лінгвістичний корпус, який містить достатню кількість текстів і має технологічне забезпечення для з'ясування усіх станів мовних одиниць, в яких зароджуються зсуви у комплексі класифікаційних ознак. Застосування традиційних лінгвістичних підходів суттєво збільшить час до розв'язання цієї проблеми, а також потребуватиме значних зусиль потужного наукового колективу. І тут, очевидно, є справедливою думка акад. В. А. Широкова про те, що організація наукових досліджень та розробок у лінгвістиці сьогодні «мусить будуватися на принципах технологічних» [11, с. 6].

Отже, всі одиниці перехідного статусу існування у мові, послуговуючись теорією семантичних станів В. А. Широкова, утворюють нечіткі множини, «оскільки одночасно характеризуються, наприклад, двома або більше значеннєвими семантичними [у нашому випадку - граматичними] категоріями. Семантичний стан s (X) такої одиниці X, - констатує В. А. Широков, - уже не буде належати лише одній із під- множин S (Fj), але одночасно двом, а можливо, навіть і більше» [12, с. 76]. Спираючись на теорію нечітких множин Л. Заде, вчений пропонує формулу механізму опису одиниць змішаного стану, очевидно, за традиційною лінгвістичною термінологією, одиниць з неповним набором класифікаційних ознак [12].

Технологічне забезпечення лінгвістичного корпусу надає дослідникові додаткові можливості для встановлення шляхів розвитку граматичних процесів. По-перше, кількісні обчислення функціонування первинної і утвореної від неї форми з неповним набором класифікаційних ознак дозволять встановити, чи впливає частотність функціонування одиниць у різностильових текстах на їхні категорійні зміни. Якщо це так, то якою повинна бути частотність вживання одиниці на кожному етапі трансформації, адже, як відомо, останній притаманний покроковий характер. Так, наприклад, нам вдалося встановити, що взаємодія та взаємозв'язок у мовленнєвій діяльності синтаксичної та лексичної семантики призводить до появи нових знакових структур, зокрема прислівникових еквівалентів слова, які, з одного боку, постійно прагнуть до набуття своєї цілісності, а з іншого - вже у такому стані виявляються регулярним поповненням прислівникового класу слів. Опис форми й значення плану вираження та форми й значення внутрішньої організації цих одиниць дав підстави для з'ясування особливостей їхнього системовхо- дження. Виявилося, що одні з них стають такими внаслідок змін певних ознак форми вираження, інші - завдяки властивостям свого внутрішнього наповнення, тобто окремі одиниці демонструють відмінні етапи своєї трансформації.

Отже, результати здійснених зазначених обчислень будуть не лише експертизою попередньо виявлених мовознавцями одиниць перехідного статусу існування, а й відкриють шляхи для встановлення тенденцій розвитку, прогнозування, якщо залучити метод моделювання мовної системи. граматика мовний лінгвістичний

У цьому випадку реальних рис набуде встановлення синтагматичного оточення одиниць перехідного статусу існування, з'ясування тих контекстів, у яких може функціонувати певна одиниця, і тих, що впливають на зміну її категорійного статусу. Тут у нагоді можуть бути і теорії валентності і сполучуваності мовних одиниць, ґрунтовно опрацьовані сучасними лінгвістами, але через відсутність можливості роботи з великими масивами текстів, які є у лінгвістичному корпусі, ще й досі не знайшли свого практичного втілення. Відзначимо, що коректність статистичних даних щодо цього забезпечується наявністю саме текстами лінгвістичного корпусу з мільйонами слововживань.

Звичайно, це лише пропозиції до перших спроб опрацювання граматики процесів, насправді ж зазначений шлях буде значно складнішим, і на кожній сходинці дослідження виникатимуть нові проблеми, з чим і зіткнулися ми, аналізуючи одиниці перехідного статусу існування. Запропонований вид роботи започатковано нами разом із науковцями Українського мовно-інформаційного фонду НАН України, зокрема І. В. Остаповою. З метою з'ясування ступеня наближення прислівникових еквівалентів слова, тобто одиниць, що перебувають на межі слова і не-слова, або, як уважають деякі науковці, виступають специфічним угрупованням фразеологізмів, до власне прислівників або власне фразеологізмів, на першому етапі дослідження було вирішено виявити частотність прислівникових еквівалентів у текстах художнього, публіцистичного і наукового стилів, що увійшли до Національного лінгвістичного корпусу. Попереднє моделювання цих структур дозволило зосередитись на найпотужніших моделях еквівалентів слова, зокрема тих, де початковим компонентом виступає колишній прийменник без, а компонентом розщеплення «колишній» іменник жіночого роду родового відмінку однини (без міри, без потреби, без пам'яті), а також модель з початковим на і «колишнім» іменником чоловічого роду місцевого відмінку однини (на ходу, на бігу, на виду, на корені).

З'ясовано, що прислівникові еквіваленти слова вживаються у текстах усіх аналізованих стилів, відмінність полягає лише у частотності функціонування. Так, у текстах художнього стилю частотність еквівалентів слова складає 0,003 % від усіх слововживань, у публіцистичному - 0, 0003, відповідно, у науковому - 0, 00055 % слововживань. Крім того, встановлено, що деякі аналізовані одиниці зустрічаються у текстах публіцистичного, наукового стилів, а у текстах художньої літератури зовсім відсутні або виявляють меншу частотність. Наприклад, еквівалент слова на відльоті фіксується у публіцистичному стилі, проте відсутній у текстах художньої літератури, що увійшли до Національного лінгвістичного корпусу, а прислівниковий еквівалент на корені значно поширені- ший у текстах наукового стилю. Це дає підстави стверджувати, що накреслилась ще одна відмінність між еквівалентами слова та фразеологізмами, оскільки, як помічено багатьма дослідниками, сфера функціонування фразеології переважно художня література та розмовне мовлення, загалом же «використання фразеології є індивідуальною рисою ідіолекту» [2].

Узагальнюючи, можна сказати, що перед сучасними лінгвістами постала неабияка важлива проблема - створення корпусу перехідних явищ мовної системи, одиницями якого слугуватимуть елементи невизначеного статусу існування, виявлені науковцями на всіх рівнях мовної системи. Наявність Національного лінгвістичного корпусу, його технологічного забезпечення, запропонована теорія семантичних станів слугуватимуть шляхом до розв'язання питань, пов'язаних із пізнанням дій мовного механізму.

Список літератури

1. Потебня А. А. Из записок по русской грамматике / А. А. Потебня. - Т. 1-2. - Москва : Учпедгиз, 1958. - 536 с.

2. Тезисы Пражского лингвистического кружка // Пражский лингвистический кружок / сост., ред. и предисл. Н. А. Кондрашова - Москва : Прогресс, 1967. - С. 17-41.

3. Українська мова : енциклопедія / [редкол. В. М. Русанів- ський, О. О. Тараненко, М. П. Зяблюк та ін.]. - 3-тє вид. - К. : Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2007. - 856 с.

4. Широков В. А. Інформаційна теорія лексикографічних систем / В. А. Широков. - К. : Довіра, 1998. - 331 с.

5. Широков В. А. Комп'ютерна лексикографія / В. А. Широков. - К. : Наукова думка, 2011. - 352 с.

6. Щерба Л. В. Избранные работы по языкознанию / отв. ред. М. И. Матусевич / Л. В. Щерба. - Т. 1. - Ленинград : Изд-во Ленингр. ун-та, 1958. - 158 с.

7. Эпштейн М. Н. Конструктивный потенциал гуманитарных наук: могут ли они изменять то, что изучают / М. Н. Эпштейн // Философские науки. - 2008. - № 12. - С. 34-53.

8. Эпштейн М. Н. О творческом потенциале русского языка. Грамматика переходности и транзитивное общество / М. Н. Эпштейн // Знамя. - 2007. - № 3. - С. 193-207.

Анотація

Ключові слова: граматика мовних процесів, перехідні явища, лінгвістичний корпус, корпус перехідних явищ мовної системи, класифікаційна ознака.

This paper argues the need and stands on the expediency of language processes grammar establishing. It is noted that ensuring of this project realization will contribute to the creation of the language system transitive phenomena corpus as well as to the he availability of national linguistic corpus and its technological support.

Keywords: grammar language processes, transitive phenomena, linguistic corpus, transitive phenomena of language corpus, classificational character.

Українська ономастика потребує фундаментальних етимологічних словників з різних класів пропріальноїлексики. Однак це справа віддаленої перспективи навіть для академічних інститутів, тому для задоволення нагальних потреб науковців, освітян і пересічних читачів доцільно створювати авторські наукові словники відповідного типу. Одним з таких видань буде «Короткий етимологічний словник топонімів України», обґрунтування й частину якого (Взмуть - В'язовиця) подано в статті.

Ключові слова: етимологія, словник, етимологічний, топонім, походження, апелятив, власна назва.