Національно-прецедентні феномени в поетичних текстах В. Герасим’юка: вербалізація елементів національної когнітивної бази

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНО-ПРЕЦЕДЕНТНІ ФЕНОМЕНИ В ПОЕТИЧНИХ ТЕКСТАХ В. ГЕРАСИМ'ЮКА: ВЕРБАЛІЗАЦІЯ ЕЛЕМЕНТІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ КОГНІТИВНОЇ БАЗИ

Кальченко Т.Ю.

Статтю присвячено розгляду особливостей поетичної мови одного з поетів-вісімдесятників В. Герасим'юка. Досліджується зв'язок поетичної мовної картини світу автора з національною когнітивною базою, який уможливлюється завдяки введенню до поетичного тексту національно- прецедентних феноменів.

Природа поетичних текстів відзначається залученням усіх складників національної когнітивної бази. До них належать символи, міфологеми, прецедентні феномени тощо. На сьогодні поетична мова залишається об'єктом вивчення лінгвістів і завдяки цьому існує можливість дослідити її природу з нового ракурсу. Одним із новітніх підходів є дослідження прецедентних феноменів, яке залучає весь апарат лінгвістичних і культурологічних методів.

Особливості прецедентних феноменів були предметом зацікавлення як українських, так і зарубіжних науковців: О. Найдюк, І. Сахарук, Р. Чорновол-Ткаченко, Д. Гудкова, В. Красних, І. Захаренка, - які досліджують функціонування прецедентних феноменів у дискурсах різного типу. Дослідники вказують на такі спільні риси цих мовних одиниць, як регулярна відтворюваність у мовленні (постійна апеляція) і зрозумілість для всіх представників лінгвокультурної спільноти. Прецедентні феномени, за висловом О. Селіванової, належать до сфери культурно-мовної компетенції, яка «уможливлює самоідентифікацію людини як представника певного етносу та носія відповідної культури, тобто визначає параметри етнічності й культурної ідентичності - усвідомлення людиною своєї належності до певної культури шляхом визнання її цінностей, норм, ідей, пріоритетів, смаків, традицій тощо, ототожнення себе з культурними зразками, що дає змогу орієнтуватися в певному соціокультурному середовищі, упорядковувати власне життя, передбачувати її наслідки, обирати той чи інший тип, манеру й форму спілкування» [6, с. 129].

До національно-прецедентних феноменів належать ті мовні одиниці, що акумулюють у собі зміст, важливий для всіх представників національної спільноти, та є для них загальнозрозумілими [5, с. 174]. Необхідність дослідження національно-прецедентних феноменів зумовлена їхньою здатністю відображати базисні ознаки загальнонаціональної мовної картини світу, що є наслідком самої природи прецедентних феноменів як мовних одиниць, зміст яких набагато глибший, ніж його вербальне вираження. Особливо цікавим є функціонування прецедентних феноменів у поетичному дискурсі. Національно-прецедентні феномени, вжиті в поетичному тексті, можуть функціонувати з певною прагматичною метою.

Метою нашої статті є з'ясування особливостей семантики і функціонування національно- прецедентних феноменів у поетичних текстах поета-вісімдесятника В. Герасим'юка. Актуальність цієї теми визначається показовістю поетичного дискурсу для визначення основних ознак національної когнітивної бази.

Для автора характерним є звернення до різних етапів української історії. Одним із ключових моментів у його поетичній картині світу є згадки про опришківський рух на Гуцульщині і його ватажка Олексу Довбуша: «Чомусь рішили: суці, значить, - суче. І склали пісню - душу одвели. А вже мені від того, Орфенюче, побільшало і слави, і хвали. Хтось вип'є, заспіває і заплаче над тим, як через Кути і Космач мене вела не слава, Баюраче... Але кого тепер зупинить плач? І доспівають... “Вмер він через суку” - слова креснуть, немов топірці ті, що піднятий на них я, Орфенюку, понад комори ваші золоті....Ще пісня буде. Ви ще є. У плесо небес космацьких я іще не впав. Я тільки запитав себе: “Олексо, а як би ти у ратуші вмирав?”» [1, с. 25]. У тексті поезії відчуваємо натяк на обставини смерті Олекси Довбуша, а саме на зраду його коханої Ксені [1]. Орфенюк, Баю- рак - імена найближчих побратимів Довбуша. Уявний діалог ватажка і риторичні питання є конструтивними елементами тексту, оскільки є способом розмірковування над справжньою смертю воїна. На нашу думку, речення А вже мені від того, Орфенюче, побільшало і слави, і хвали має саркастичне звучання, адже не такої смерті чекав для себе ватажок опришків.

Прецедентні феномени на позначення повстанської діяльності опришків актуалізуються для переосмислення тієї доби і водночас - як поетичне перенесення на сьогодення. Такий ефект досягається шляхом поєднання елементів різних дискурсів - історичного і релігійного: «А з коляди, покидаючи теплий автобус, дівчина йде, голуба в сніговому диму... Буде її немовля невразиме, як Довбуш! Всі мудреці прилетять поклонитись йому» [4, с. 10]. Прецедентне ім'я функціонує в ролі порівняння. Завдяки зрозумілості прецедентного феномена для всіх представників лінгвокультурної спільноти і його семантичній насиченості стає можливим утворення цілісного художнього образу. Прецеденте ім'я Довбуш містить імпліцитні значення нездоланності, сили, справедливості. Зміст художнього образу поглиблюється завдяки сполученню з іншим загальнопрецедентним феноменом - алюзією до біблійного тексту - легенди про народження Христа.

Автор звертається й до більш близьких йому за часом історичних подій - Другої світової війни і антиукраїнських репресій. У таких поезіях найяскравіше виражається активна громадянська позиція митця: «Один - тільки ім'я. Другий - тільки прізвище. Гаврило і Хрущ. Бійці першої світової. Загублене покоління. Солдати Республіки. Один контужений у дев'ятнадцятому, Другий - сміхованець зроду - Навіть у заґратованому товарняку пізньої осени сорок сьомого всіх потішав, мав мішок бараболі, смажив на буржуйці тонкі скибки, роздавав дітлахам, гудів: - Ось побачите - доїдатимемо дома. Партизани нас відіб'ють» [3, с. 51]. В уривку спостерігаємо ще один прецедентний феномен літературного походження - відсилання до роману «Свято, яке завжди з тобою» Е. Гемінгвея, завдяки якому цей вислів став відомим. Фраза «загублене покоління», яка і в широкому розумінні вживалася на позначення людей, які не знайшли себе в нормальному мирному житті після жахіть війни, тут набуває глибшого значення. У поетичному контексті сполучення двох прецедентних феноменів поглиблює конкретизований образ людей, залишених своєю державою, і загальний асоціативний зміст твору. Такий зміст стає очевидним унаслідок повторення протягом усього розгортання твору одного запитання: Де партизани, діду? Де партизани?

У поетичній творчості В. Герасим'юка апеляція до прецедентних феноменів історичного походження відбувається через описові конструкції: «Хіба не вигідно дві давні гуцульські родини (трохи в неповному складі) поселити на одних двоповерхових нарах у бараці в Караганді? - холодна зима сорок сьомого буде для них теплішою. Хоч за ними залишено єдине право - на тиф, зате мудро враховано психологію: у горах теж так живуть - на горі і на долині» [2, с. 36]. Пряма вказівка на прецеденту ситуацію - виселення українців на Далекий Схід - тут набуває саркастичного звучання, поглиблюючи аксіологічну навантаженість вірша. Ця мета досягається також за допомогою саркастичних натяків - трохи у неповному складі, зрозумілих для представників української лінгвокультурної спільноти. Звичайний гуцульський побут перенесено в незвичайні умови. Прецедентна ситуація примусового виселення гуцулів є складником національної колективної пам'яті, оскільки містить певні асоціації і передбачає певну реакцію читача.

У поезіях В. Герасим'юка простежується зв'язок зі всіма шарами історичної пам'яті, починаючи з поетової сучасності і завершуючи найдавнішими сторінками історії: «Проходиш ти, мов Золота Орда! Підкошених велить ховати звичай. І далі жить - як праведникам личить напередодні божого суда» [2, с. 125]. Використання прецедентного феномена - прецедентної ситуації «набіги Золотої Орди» - сприяє утворенню різноманітних конотативних асоціацій, пов'язаних з історичною пам'яттю щодо цього факту української історії. Так, у національній свідомості можливими є концепти, пов'язані з таким прецедентним феноменом, як «невідворотність», «битва», «знищення» тощо. Таке сприйняття поглиблюється контекстом твору, у якому розкривається звичай ховати померлих. поетичний прецедентний український мова

Одним зі складників національної когнітивної бази є релігійне світовідчуття. В одній з поезій В. Герасим'юка зв'язок із релігійним дискурсом виявляється через згадку про прецедентну ситуацію Хрещення Русі: «Рівноапостольний Святий князь Володимир Великий тримає над Києвом хрест важкий - і не відпускає Дніпровий рій на Вавілонські ріки. З хитрих ваших образ і гримас князь давно вийшов, як з бою, де не переміг... Але він є князь! І в нього є Бог, який бачить вас, який відпускає кожного з вас, хто прошмигнув під Горою» [1, с. 90]. Ім'я князя Володимира Великого є прецедентним для всіх представників української лінгвокультурної спільноти. У наведеному контексті ім'я історичної особи стає символом православ'я і актуалізує концепт совісті і моралі.

Таким чином, для поетичної мови Василя Герасим'юка є характерною вербалізація елементів національної когнітивної бази. Це стає можливим завдяки введенню до поетичного тексту національно-прецедентних феноменів, пов'язаних у свідомості українців з важливими фактами національної історії. Уживання цих мовних фактів дає змогу відбити осмислення людини себе як частини етносу. На нашу думку, у поетичній мові В. Герасим'юка прецеденті феномени виконують об'єднавчу роль, що дозволяє стверджувати їх цінність для визначення базисних ознак національної мовної картини світу.

Література

1. Герасим'юк В. Смереки: [поезії] / В. Герасим'юк. - К.: Молодь. 1982. - 88 с.

2. Красных В. В. «Свой» среди «чужих»: миф или реальность? / В. В. Красных. - М.: Гнозис, 2003. - 375 с.

3. Селіванова О. Прецедентна мотивація номінативних одиниць (на матеріалі української мови) / О. Селіванова // Філологічні студії. - Харків, 2009. - C. 129-139. T. Kalchenko

Размещено на Allbest.ru