Азірівка як соціолінгвістичний феномен

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 81'42:81'271.16

АЗІРІВКА ЯК СОЦІОЛІНГВІСТИЧНИЙ ФЕНОМЕН

Монахова Т.В.

Якщо погодитися з тезою, що ми живемо в культурно-історичну епоху, яку можна окреслити терміном «постмодернізм», доведеться погодитися з тим, що мовна гра стає важливим атрибутом сучасного спілкування. Мовна гра поширилася в наш час і на ті сфери диглосійного поля, де раніше, навіть у нещодавній минувшині, було важко її уявити: у мові політичних і громадських діячів, засобів масової інформації, а головне - у © Монахова Т. В., 2014 всесвітній мережі Інтернет. Спеціальну мову Ін- тернету нині активно досліджують як українські, так і зарубіжні мовознавці. Свідоме й подекуди системне порушення мовних норм під час інтернет-спілкування спостерігають і в україномовних, і в англомовних, і в інших контентах.

Але метою цієї розвідки є не розгляд і опис особливостей української інтернет-мови, а, власне, аналіз суспільно-мовних реакцій навколо ідіолекту Прем'єр-міністра України Миколи Яновича Азарова, який спостерігаємо в українському Інтернеті й в українських ЗМІ. Завданням статті не є аналіз власне ідіолекту Прем'єр-міністра, особливостей його мовлення, а розгляд новітніх виявів мовної гри в інтернет-просторі, вивчення суспільно-культурних рефлексій навколо цього соціолінгвістичного феномену.

Серед різновидів мовної гри традиційно називають пародії, каламбури, анекдоти, жарти, паліндроми, нонсенси, парадокси, імплікацію тощо. Часто засобами мовної гри є емотивні смисли, фоносемантика, емотивний словотвір, омофонія тощо. «Форми лінгвістичного гумору - ігри в Мову та з Мовою - різноманітні: це й етимологічні міфи, і наукові пародії (які нерідко становлять сміливе вторгнення у допоки невідомі галузі знання), і лінгвістичні колажі, і «переклади», й «афоризми», і каламбури, і наявні в широкому асортименті «віршики» [2, с. 3]. Підґрунтям мовної гри дослідник В. І. Шаховський називає емоційні категоріальні ситуації та ситуації, що мотивують появу емоцій мовної особистості, які знаходять вираження в різноманітних формах мовленнєвої поведінки [5, с. 354]. Він стверджує: «Через мовну гру реалізуються лінгвокреативні потенції Homo loquens, що адаптують мовленнєву поведінку до емоційних контекстів спілкування. Мовні ігри здійснюються всередині емоційної рамки висловлювання, стартовою межею якої є емоційний мотив продуцента, а фінальною - емоційний комунікативний ефект: гедоністичний для продуцента й, як правило, комічний для реципієнта. При цьому реципієнтом може бути як безпосередній (прямий) адресат, так і непрямий (тобто спостерігач, слухач, не адресат). Зрозуміло, комунікативні ефекти мовної гри у спостерігачів при цьому можуть не збігатися з заданими мовцем інтен- ціями, якщо фонові знання, що об'єднують продуцента й реципієнта, закриті для спостерігача» [5, с. 354].

Українські медіа й україномовний Інтернет є тим простором, де мовна гра реалізується масштабно, залучаючи величезну кількість ко- мунікантів. Особливістю такої гри є те, що фонові знання, тобто контекст, є зрозумілим для всіх учасників, реакції, як правило, можна класифікувати («негативна - байдужа - схвальна»), а саму мовну гру слід вважати явищем соціолінгвістичним, оскільки її засобами реалізують певні політичні й суспільні ідеї, вербуючи союзників і формуючи громадську думку. За визначенням лінгвіста О. В. Барста: «Мережетура - це нова, принципово відмінна від традиційної, форма літератури, що змінює стосунки читача з автором, перетворюючи їх на співавторів, використовує нові технології, кінцевий продукт яких розміщується в комп'ютерній мережі й може видозмінюватися у часі багатьма читачами з різних місць одночасно» [1, с. 3].

Одна з реалізацій сучасної української мовної гри - так звана азірівка.

В особистому блозі «для досліджень екзистенції» Артема Бебика, недописьменника й псевдофілософа, за автохарактеристикою, знаходимо таке: «Азірівка або смірть! Завжди почував певну втрату через те, що в українській не можна так спотворювати слова, як у російській, через переважно фонетичну структуру нашої граматики. Але сумувати довго не довелося, адже з'явилася по-справжньому самобутня альтернатива - азірівка.

Говірка походить від своєрідної вимови нинішнього прем'єр-міністра - вельмишановного Миколи Яновича Азарова. Азірівці властиві крайнє радикальний ікавізм (перехід о, е тощо в і), акання (властиве російській мові нерозрізнення голосних о та а в ненаголошених складах), широке вживання росіянізмів. До того ж говірка вже набула власний лексикон, який прямим шляхом узятий з вуст Миколи Яновича» [Б].

Як відомо, будь-який ідіолект, тобто індивідуальне мовлення людини, має низку фонетичних, лексико-семантичних і граматичних особливостей. Знаючи це, текстологи не раз встановлювали авторство анонімних текстів: «.. .єдиний шлях до плідного опрацювання проблем атрибуції полягає у виявленні підсвідомих особливостей мови будь-якого автора, тобто таких елементів авторської манери оповіді, які були б наявні обов'язково і в будь-якому тексті наративного жанру. Подібні, суб'єктивно несвідомі компоненти тексту швидше за все можуть міститися в його глибинах і бути виявлені як структурні складники мовленнєвого потоку» [3, с. 7]. Аналізувати письмові літературні тексти й живий усний дискурс - це різні речі. «Розвиток методів атрибуції, що ґрунтуються на аналізі синтаксичних структур мови отримав в літературі, мабуть, найбільший розвиток і обіцяє бути вельми плідним» [3, с. 8]. Другий напрям у розвитку методів квантитативної атрибуції, по суті, замикається на так званій стилеметрії, тобто на виявленні певної закономірності у зв'язках між різними синтаксичними структурами [3, с. 8].

Спостерігаючи за мовленням людини в режимі «он-лайн», себто наживо, по телевізору чи в інтернет-трансляції, співрозмовник реагує передовсім на фонетико-інтонаційне й гра- матико-семантичне оформлення. У випадку з М. Я. Азаровим уся критика припадає на порушення граматичних норм сучасної української літературної мови внаслідок хибного розуміння законів української фонетики. Суспільною реакцією на це стали постмодерністські стьо- бові «узагальнення» особливостей ідіолекту М. Я. Азарова та його висловлювань про українську мову.

Так, в і нтернет-енциклопедії «Вікіпедія / Гумор» знаходимо статтю «Азірівка»: «Азарівка (азірівка, рос.: азаровка) - діалект, поширений, головним чином, у прикордонних з Росією регіонах нашої країни. Вірогідно, має бути віднесений до степових говорів південно-східного наріччя української мови. На думку деяких донецьких учених, первинний ареал поширення азірівки охоплював село Азарівка (що на Луганщині) та його найближчі околиці. Нині діалект набув поширення скрізь на теренах України та в близькому зарубіжжі. Найвиразнішим носієм цього діалекту є скандально відомий прем'єр-міністр України Микола Азаров. Азірівка знайшла своє місце й у текстах україномовного розділу Вікіпедії. Це пов'язують з поширенням інтернет-мереж на теренах, що населені носіями діалекту. мовний гра ідіолект текст

Довгий час азірівка не вирізнялася громадськістю й науковцями з так званого суржика. Увага на цьому діалекті сфокусувалася в 2012 році, коли агенція фейкових новин UaReview надрукувала висновки мовознавчого дослідження Олександра Наумова. Ігнорувати існування цього самобутнього діалекту ставало неможливим завдяки невтомній словесній діяльності Миколи Азарова на посту Прем'єр-міністра України. Дослідження родоводу можновладця привело О. Наумова, луганського філолога, в невеличке село Азарівка, де йому вдалося почути зразки діалекту безпосередньо від його останніх носіїв. За непідтвердженою поки що інформацією Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля проводить дослідження фольклору в тій місцевості, зокрема зі сподіванням віднайти сліди міфічних крово- сісів, згадуванихМ. Азаровим. Ентузіастом дослідження азірівки є також славний український педагог і політик І. Фаріон.

Азірівка фактично є мовою офіційних виступів не лише Миколи Азарова, але й, за рідкісними натяками, всієї його молодої перспективної команди. (З найсвіжіших, на момент написання статті, прикладів варто згадати єдину й останню промову міністерки соціальної політики Н. Королевськоїв залі Верховної Ради.) Оскільки немає свідчень спільного походження, наскрізних родинних та кланових зв'язків між представниками влади «регіоналів», то можна зробити висновок про «природний» характер поширення діалекту по владній вертикалі шляхом некритичного прийняття підлеглими особливостей лексики свого керівника. З огляду на причетність М. Азарова до розроблення мовного законодавства та його обіцянки «покращити українську мову», може йтися, навіть, про зміну норм літературної мови в напрямку їх наближення до азірівки.

Критики досліджень О. Наумова вважають сфальсифікованими і результати його розвідок, і факт їх проведення, і навіть саму особу вченого. Натомість азірівку продовжують вважати різновидом суржика. Відповідно, вживання азірівки розцінюють як мовний розлад, пов'язаний з розумовою відсталістю.

Останнім часом на сторінках україномовного розділу вільної енциклопедії Вікіпедія дедалі частіше з'являються статті, написані азірівкою. Часто - це автоперекладені статті з іншомовних розділів. Усі ці статті потребують виправлення згідно з нормами українського правопису. Апелювання до європейського та вітчизняного (в редакції Ківалова-Колєсніченка) законодавства в даному випадку може розглядатись як демагогія, тролінг або баян» [В].

Зрозуміло, що цю статтю, вміщену до розділу «Гумор», не варто сприймати буквально. Цей текст із Вікіпедії лише унаочнює сформовану громадську думку й відбиває суспільне ставлення до предмета статті.

Звісно, ідіолект Прем'єр-міністра й мовна гра навколо цього не може претендувати на статус діалекту. Навіть суржик є явищем значно масштабнішим і масовішим. Відмінність між азірівкою та діалектами полягає в тім, що перша є явищем, штучно створеним унаслідок реакції на конкретний ідіолект і вживається для досягнення комічного ефекту. За такого розуміння вважаємо кваліфікацію «мовна гра» найбільш придатною для явища «азірівка».

Слід також сказати, що сам Микола Янович Азаров не є носієм української мови. Тому й термін «ідіолект», що ми його тут вживаємо, є дещо умовним, адже неповне засвоєння мовного коду та вимушене його вживання не можна назвати індивідуальною мовою людини в повному значенні.

Гра в азірівку набуває розмаху і в соціальних мережах. Зокрема, у популярній серед молоді мережі «ВКонтакте» знайдено нібито персональну сторінку Прем'єр-міністра України, оформлену так: «Здісь місто світого правіпісу азірівка. ПІДПІСЮЙТЕСЯ

Азірівка [azirivka] - осібілівій діалєкт, якій дєякі вчєні віднісять до акремаі мові. Імєє спільні чєртьі с балачкай і русінськай мовай. Єдіній віявлєній насій - Нікола Янівіч Азірів. Мовє прісвоєна статус мовьі націанальнава меньшінства в Укрйіні» [ВК].

Серед інших прикладів реалізації азірівки як мовної гри українців є спілкування на різноманітних форумах із застосуванням ідіолектних рис М. Я. Азарова, щоправда гіпертрофованих. Ось приклад зі Львівського форуму: «Мікала Янавіч Азірів, урадж. Пахла [1] (нар. 17 грудня 1947, Калуга, РРФСР, СРСР) - украйінській пілі- тік, прєм'єр-міністр Украйіні (з 11 бєрєз- ня 2010). Одін з лідєрів (з 23 квітня 2010 - Гала- ва) Партійі рєгіанів, пєршій вісьцє-прєм'єр- міністр та міністр фінансів Украйіні в пєршаму (2002-2005) та другіму (2006-2007) урядах Ві- ктара Янукавіча. Валадіє мівамі: расійськаю, разуміє й абмєжєна гіваріть украйінськаю. Під час прізначєння Мікалі Азарава на пісаду прєм'єр-міністра Украйіні, грамадяні атрімалі міжлівість азнайамітіся з дєкларацією пра да- хаді Мікалі Янавіча. Ця дєкларація півністю від- півідала афісьційній трудавій біаграфійі Азара- ва. Табта в біаграфійі Азаравазначіться, ща він нікалі нє займався бізнєсім, жів на адну зарплату. Отаж і дєкларація 2009 раку Мікалі Янавіча відпівідна: ні автамібілів, ні дач, ні жітлавіх бу- дінків, ні вєлікіх зємєльніх ділянак, ні сєрйазніх рахунків в банку, лішє адна квартира» [Ф].

Азірівка як мовна гра вже давно перетворилася на гіпертекст. «Гіпертекст - це електронний художній твір, комп'ютерно організований. Гі- пертекст визначають як нелінійний текст, що розгалужується, дозволяє читачеві самостійно вибрати шлях читання («броузинг») за його фрагментами. Гіпертекст - це метод об'єднання документів; це механізм для нелінійної структурованості тексту; це форма організації текстів» [4, с. 25]. Окрім комп'ютерного оформлення й нелінійності структури, гіпертекст азірівки дозволяє комунікантам включатися в гру в будь- який момент, продукувати тексти відповідно до заданих правил, тиражувати й поширювати свої та чужі тексти способом «перепосту».

Будучи центральним поняттям у житті сучасної людини, гра стає майже обов'язковим видом діяльності, її вивчає чимало наук. Пост- модерністська доба перетворила гру на спосіб існування людини, на шлях розширення власного життєвого простору, на метод набуття нових смислів у житті. Мовна гра - різновид загальної ігрової тенденції в суспільстві. З появою та розвитком Інтернету ця форма спілкування стає обов'язковою. Мовну гру дослідники часто розуміють як варіювання плану вираження й плану змісту мовних знаків аж до порушення норм на різних мовних рівнях з метою самовираження та емоційного впливу на адресата й отримання задоволення від мовної імпровізації.

Список літератури

1. Барст О. В. Структурно-семантические особенности организации гипертекстового нарратива : автореф. дис. ... канд. филол. наук : спец. 10.02.04 «Германские языки» / Ольга Владимировна Барст. - СПб., 2005. - 25 с.

2. Лингвисты шутят / сост. А. К. Киклевич. - М. : Флинта : Наука, 2006. - 216 с.

3. От Нестора до Фонвизина. Новые методы определения авторства / Под ред. Л. В. Милова. - Магадан, 2008. - 448 с.

4. Чернявская В. Е. Лингвистика текста : Поликодовость, интертекстуальность, интердискурсивность : [учеб. пособ.] / В. Е. Чернявская. - М. : ЛИБРОКОМ, 2009. - 248 с.

5. Шаховский В. И. Лингвистическая теория эмоций : [монография] / В. И. Шаховский. - М. : Гнозис, 2008. - 416 с.

Анотація

Статтю присвячено дослідженню реалізації мовної гри в українському Інтернеті. Мовленнєвим підґрунтям новітньої мовної гри українців став ідіолект Прем'єр-міністра України Миколи Яновича Азарова. Продукування текстів в Інтернеті відповідно до особливостей мовлення М. Я. Азарова оформилося в певне соціолінгвістичне явище, яке й розглянуто в цій статті.

Ключові слова: мовна гра, ідіолект, інтернет-спілкування, азірівка.

This article is devoted to the realization of language games on the Ukrainian Internet. The speech foundation of the modern Ukrainian language games is the idiolect of the Prime Minister of Ukraine Mykola Azarov. The production of Internet texts according to the speech features of Mykola Azarov took shape in a particular sociolinguistic phenomenon that is discussed in this paper.

Keywords: language game, idiolect, Internet communication, azirivka.