З історії лексикографічного опрацювання мови творів Т. Шевченка

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 811.161.2'374(09) “18/19”

З історії лексикографічного опрацювання мови творів Т. Шевченка

Борис Галас

Анотація

Подаються відомості про початки лексикографічного опрацювання творів Т. Шевченка. Докладніше аналізуються приклади з рукописних українськоросійських словників Ф. Шимкевича (1842), В. Лазаревського (середина XIX ст.) та чернетки словника за редакцією Б. Грінченка.

Ключові слова: лексиконологія, українська лексикографія, мова творів Т. Шевченка, рукописний словник, Ф. Шимкевич, В. Лазаревський, Б. Грінченко. шевченко словник лексикографічний

Аннотация

Излагаются сведения о первых опытах лексикографической обработки произведений Т. Шевченко. Более подробно анализируются примеры из рукописных украинскорусских словарей Ф. Шимкевича (1842), В. Лазаревского (середина ХК века) и черновика словаря под редакцией Б. Гринченко.

Ключевые слова: лексиконология, украинская лексикография, язык произведений Т. Шевченко, рукописный словарь, Ф. Шимкевич, В. Лазаревский, Б. Гринченко.

Summary

The article deals with the first experiences in lexicographic adaptation of Т. Shevchenko's works. Examples from the handwritten UkrainianRussian dictionaries by F. Shymkevech (1842), V. Lazarevskyi (middle of ХК century) and rough copy of dictionary edited by B. Hrinchenko are analyzed in details.

Key words: lexiconology, Ukrainian lexicography, Т. Shevchenko's works language, handwritten dictionary, F. Shymkevych, V. Lazarevskyi, B. Hrinchenko.

І. Ілюстративний матеріал із поеми “Гайдамаки” у словнику Ф. Шимкевича. Першу з відомих досі спроб лексикографічної обробки творів Т. Шевченка слід пов'язувати з рукописним українськоросійським словником (18341842) Федора Шимкевича (*1802 ф1843). В одинадцяти статтяхзаготовках цього незавершеного словника є 12 ілюстрацій із поеми “Гайдамаки” Т. Шевченка (відомо, що через затримку цензури книга дійшла до читача із запізненням -- у березні 1842 року ). Ці статті подаємо нижче: 1) у зіставленнях із цитатами з тексту першодруку поеми,

2) у порівнянні з їх сучасними відповідниками (у тексті з першого тому шеститомного, 2003 року, видання), 3) з окремими коментарями і даними інших словників:

Бевзь, чудакъ? -- Якій же бо ты бевзь! Шевч[енко] (Шимкевич 79/10 ). Пор.: 1) Гайдамаки 1841 (с. 54): Запорожець . Якій же боты [!] бевзь и справди,.... 2) ЗТШ 2003 (І, с. 154): Запорожець. Якийбо ти бевзь і справді!

3) Грінченко (І, с. 36): Бевзь, зя, м. Олухъ, болванъ, простофиля. Який бо ти бевзь! Шевч.

Благати, -- Спочивайте диты, Та благайте, просить Бога. Шевч[енко] (Шимкевич 79/11). Пор.: 1) Гайдамаки 1841 (с. 116--117): Безъ васылькивъ, и безъ труны Спочывайте диты, Та благайте, просить Бога, Нехай на симъ свити Мене за васъ покарае За грихъ сей великій... 2) ЗТШ 2003 (І, с. 187): Без васильків і без рути Спочивайте, діти, Та благайте, просіть Бога, Нехай на сім світі Мене за вас покарає, За гріх сей великий.

3) Грінченко (І с. 70): Благати, гаю, єш, гл. Просить, молить, умолять. Паніматку до свого дому благає. Мет. 350. Коли зле гадаєш, чом же Бога благаєш. Ном. № 87. благати на поміч. Просить помощи.

Коверзать, водить за носъ? -- И склько ни не коверзали. К[отляревський]. -- Та Королемъ коверзуе Не кажу Степаномъ. Шевч[енко] (Шимкевич 99/140). Пор.: 1) Гайдамаки 1841 (с. 19): Було, Шляхта, знай чваныця День и ничъ гуляе, -- Та Королемъ коверзуе Некажу [!] Степаномъ,... 2) ЗТШ 2003 (І, с. 135): Було, шляхта, знай, чваниться, День і ніч гуляє Та королем коверзує... Не кажу Степаном. 3) Грінченко (ІІ, с. 261): Коверзувати, зую, єш, гл. 1) Умствовать, измышлять, стараться. Розумом мирським гріховно коверзує. К. М. X. 18. Як уже він не коверзував, щоб вирятувать його, а нічого не здужав вигадать. Стор. 2) Привередничать, капризничать. Навісноголовий Васюта коверзувавковерзував, далі таке вигадав, що ледві й сам не пропав. К. ЧР. 300. Було шляхта знай чваниться, день і ніч гуляє та королем коверзує. Шевч. 130. 3) -- над ким.

Издаваться, помыкать. Отак уранці жид поганий над козаком коверзував. Шевч. 132. Ще гірш надо мною коверзує вона, ще гірш варить з мене воду. МВ. (О. 1862. III. 68). * СУМ (IV, с. 203): коверзувати [...] 2) над ким, рідше ким, неперех. розм. Знущатися з когонебудь, глумитися, збиткуватися над кимось. Ще гірш надо мною коверзує вона, ще гірш варить з мене воду (Вовчок, І, 1955, 134); -- Що ж се ти, сину, в ментори мені накинувся, -- озливсь в кінці батько, -- яким правом смієш мною коверзувати..? (Фр., ІІІ, 1950, 386); -- Як почне командувати та коверзувати мною -- хоч із пасіки тікай (Стальмах, Вел. рідня, 1951, 513).

Налыгачъ, -- Налыгачемъ скрутылы руки. Шевч[енко] (Шимкевич 109, 144 / 201, 444). Пор.:

1) Гайдамаки 1841 (с. 43): Налыгачемъ скрутылы руки, Вдарили объземлю... [!] нема, Нема нислова...

2) ЗТШ 2003 (І, с. 147): Налигачем скрутили руки, Об землю вдарили -- нема, Нема ні слова.

3) Грінченко (ІІ, с. 499): Налигач, ча, м. Веревка, которою привязываютъ за рога рогатый скотъ. Ой на волики та налигачі, а на коники пута. Мет. 56. Ум. налигачик.

Невроку, -- Умила що, кому, давать, Невроку ій, нехай царствуе. Шевч[енко] (Шимкевич 110/207). Пор.: 1) Гайдамаки 1841 (с. 47): Попидъ дибровою стоять Возы зализнои тарани, То щедрои гостынець пани Умила що, кому, давать, Невроку ій, нехай царствуе. 2) ЗТШ 2003 (І, с. 150): Попід дібровою стоять Вози залізної тарані; То щедрої гостинець пані. Уміла що кому давать, Невроку їй, нехай царствує. 3) Грінченко (ІІ, с. 566): Нівроку, нар. Не сглазить бы. Бач як поправивсь, нівроку йому. * СУМ (V, с. 419): нівроку 1) присл., розм. `нічого собі, непогано, так як треба' [...]; 2) у знач. вставн. сл. `уживається для вираження побажання не принести горя, не наврочити комунебудь своїми словами' [...]; нівроку йому (їй, нам, тобі і т. ін.) -- уживається для вираження побажання не принести горя, не наврочити комунебудь своїми словами Серед села вдова жила У новій хатині, Білолиця, кароока І станом висока... І молода -- нівроку їй (Шевч., І, 1963, 158).

Осель -- Не ма въ его ни осели, ни саду, ни ставу. Шевч[енко] (Шимкевич 113/228). Пор.:

1) Гайдамаки 1841 (с. 53): О такійто нашъ Отаманъ Орелъ сизокрилый, И воює и гарцює З^усіей силы Не мавъ его ни осели, Ни саду, ни ставу.

2) ЗТШ 2003 (І, с. 153): Отакийто наш отаман, Орел сизокрилий! І воює і гарцює З усієї сили -- Нема в його ні оселі, Ні саду, ні ставу...

3) Грінченко (ІІІ, с. 65): Оселя, лі, ж. Жилище. Нема в його ні оселі, ні саду, ні ставу. Шевч. До нашої оселі якийсь москаль припхався. Кобел. у. В оселі гріх світити, бо чорт прибіжить. Васил. у. * СУМ (V, с. 759): оселя 2) 'приміщення для проживання людей; житло' [...] Поцілував [Гонта синів], перехрестив, Покрив, засипає: -- Спочивайте, сини мої, В глибокій оселі!.. Без васильків і без рути Спочивайте, діти (Шевч., І, 1963, 137).

Поставець, въ кабакЬ -- Горилку, медъ не чаркою, Поставцемъ черкае. Шевч[енко] (Шимкевич 119/267). Пор.: 1) Гайдамаки 1841 (с. 53): Горилку, медъ, нечаркою [!] Поставцемъ черкае, А ворога заплющившись Ката не минае. 2) ЗТШ 2003 (І, с. 153): Горілку, мед не чаркою -- Поставцем черкає, А ворога, заплющившись, Ката, не минає. 3) Грінченко (ІІІ, с. 368): Поставець, вця, м. Родъ сосуда для питья изъ него. Журба в шинку медгорілку поставцем кружала. Шевч. 49. * СУМ (VII, с. 362): поставець, вця, ч., заст. 1) 'рід ковша для зачерпування пива, меду, квасу і т. ін.' Гуля Максим, гуля батько,.. Горілку, мед не чаркою -- Поставцем черкає (Шевч., І, 1963, 98).

Припоня -- У темному гаю, въ зеленій дыброви, На припони кони отаву скубуть. Шевч[енко] (Шимкевич 121/279). Пор.:

1) Гайдамаки 1841 (с. 47): У темному гаю, въ зеленій дыброви, На припони кони отаву скубуть, Осидлани кони, ворони готови. 2) ЗТШ 2003 (І, с. 149): У темному гаю, в зеленій діброві, На припоні коні отаву скубуть; Осідлані коні, вороні готові. 3) Грінченко (ІІІ, с. 432): Припін, пону, м. Привязь. К. Іов. 88. Грин. III. 253. Гей мої коні в хана на припоні. Н. п. * СУМ (VII, с. 709): припін, пону, ч., розм. 1) `мотузок, ремінь, ланцюг і т. ін., яким прив'язують кого, щонебудь' [...] У темному гаю, в зеленій діброві, На припоні коні отаву скубуть (Шевч., І, 1951, 100).

Пшыкъ, -- Отъ тоби й пшыкъ1 = и попусту (Шимкевич 123/294). Пор.: 1) Гайдамаки 1841 (с. 49): Старшина другій. Та ни, то люды гомонять. Старшина первый. Гомонять, поки ляхи почують [...] купылы хрину, треба съ исты, плачте очи хочъ повылазьте, бачылы що купувалы, грошамъ непропадать, а то думають, ни въ слухъ ни мовчки, а ляхи догадаюця отъ тоби й пшыкъ. 2) ЗТШ 2003 (І, с. 150--151): Старшина другий. Та ні, то люде гомонять. Старшина перший. Гомонять, поки ляхи почують. [...] Купили хріну, треба з'їсти; плачте, очі, хоч повилазьте: бачили, що куповали -- грошам не пропадать! А то думають, думають, ні вголос ні мовчки; а ляхи догадаються -- от тобі й пшик! 3) Грінченко (ІІІ, с. 504): Пшик! меж. Выражаетъ короткое шипЬніе отъ погруженія въ воду раскаленнаго желГза. Употребл. какъ существительное: пшик, ку, м. Перевівся на ковальський пшик. Ном. № 1858. Був коваль такий мудрий, що взявся леміші чоловікові кувать, та багато заліза.... перепалив. «Ні, каже, чоловіче, скую тобі сокиру».... «Не сокиру, а серп». А далі вже швайку, а далі й пшик: роспік залізця шматочок, що зосталось, та в воду: «от тобі, каже, й пшик». Ном., стр. 284, № 1858. * СУМ (VIII, с. 415): пшик 3) у знач. ім. пшик, у, ч., зневажл. `ніщо, дурниця' [С т а р ш и н а:] Купили хріну, треба з'їсти... А то думають, думають, ні вголос ні мовчки; а ляхи догадаються -- от тобі й пшик! (Шевч., І, 1963, 96).

Рястъ, -- Сонця мало, рясту мало, и багато хмары. Шевч[енко]. -- Встала й весна, чорну землю Сонну розбудыла, Уквичала іи рястомъ, Барвинкомъ покрила. Шевч[енко] (Шимкевич 125/310). Пор.: 1) Гайдамаки 1841 (с. 106): а) Рай, тай годи, а для кого? Для людей... а люды? Нехотять на ёго й глянуть А глянуть огудять, Треба кровью домалювать. Освитыть пожаромъ Сонця мало, рясту мало. И багато хмары. б) Встала й весна, чорну землю Сонну розбудыла, Уквичала іи рястомъ, Барвинкомъ покрила... 2) ЗТШ 2003 (І, с. 181): а) Рай, та й годі! А для кого? Для людей. А люде? Не хотять на його й глянуть, А глянуть -- огудять. Треба кров 'ю домальовать, Освітить пожаром: Сонця мало, рясту мало І багато хмари. б) Встала й весна, чорну землю Сонну розбудила,

Уквітчала її рястом, Барвінком укрила... 3) Грінченко (IV, с. 94): Ряст, ту, м. Раст. a) Primula veris. Маркев. 6. б) Corydalis solida Smith. ЗЮЗО. І. 120. в) Scilla bifolia L. ЗЮЗО. І. 135. г) -- білий. Corydalis cava Schveig et Koerth. ЗЮЗО. I. 174. Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком покрила. Шевч. 195. топтати ряст -- жить, не топтати рясту -- умереть. Сим. 219. Мабуть уже йому рясту не топтати. Ном. № 8228. Не довго з того часу стара ряст топтала -- через тиждень, чи що, йумерла. Грин. II. 144. * СУМ (VIII, с. 926): ряст, у, ч. 1) '(Corydalis Medic.) багаторічна трав'яниста лікарська рослина, що цвіте рано навесні білими, жовтими, червонуватими або фіолетовими квіточками, зібраними в китиці', білий ряст, діал., поет. `підсніжник'; 2) `зелень, трава; земля, вкрита зеленню, травою'.

Ушкварить, 1) [...] 2) мастерски сказать или спЬть. -- А ну про батька Максыма ушкварь. Шевч[енко] (Шимкевич 134/369). Пор.:

1) Гайдамаки 1841 (с. 51): Запорожець. Ну дарма утны ще яку небудь, а ну про батька Максыма ушкварь. 2) ЗТШ 2003 (І, с. 152): Запорожець. Ну, та дарма; утни ще якунебудь. Ану лишень про батька Максима ушквар. 3) Грінченко (IV, с. 372): Ушкварити, рю, риш, гл. 1) Изжарить, что либо жирное, вь жирЬ.

2) Ударить, отколоть, задать, дернуть. По голові лозиною як ушкварить. Г. Барв. 4 40. Вшкваримо, хлопці, гопака. Вшкварив по струнах. Шевч. 243. На третій (день) як ушкварить дощ. Стор. I. 71. * СУМ (X, с. 541): ушкварити (вшкварити) перех і неперех., розм. 1) `зробити щонебудь енергійно, спритно', `заграти, затаннцювати і т. ін. швидко, енергійно, старанно' Зрадів старий, мов маленький, Аж за кобзу взявся, Хотів вшкварить метелицю З усієї сили Та не вшкварив... (Шевч. II, 1963, 342); 2) неперех. `почати іти з великою силою (про дощ, град і т. ін.'; 3) 'з силою вдарити'.

ІІ. Сліди опрацювання тексту поеми “Гайдамаки” (1841) у словникових матеріалах В. Лазаревського. Принаймні у восьми статтях рукописних матеріалів до українськоросійського словника В. Лазаревського (кінець 40х -- початок 50х років ХІХ ст.) можна розпізнати рядки з поеми Т. Шевченка “Гайдамаки”. Упорядник словника ніде не вказав ні назви твору, ні імені його автора, проте є достатні підстави стверджувати, що в статтях мерти, минать, навитъ, рястъ, справди, той, труна, халява цитуються “Гайдамаки”, хоча й подекуди не в цілковитій відповідності до тексту друкованого оригіналу. Падаємо ці статті з увагою передусім до ілюстративного матеріалу, який супроводжуємо зіставленнями з текстом першодруку (1841) та з сучасним текстом поеми в академічному виданні творів Т. Шевченка (2003), а також із порівняннями з іншими лексикографічними джерелами: мерти -- умирать. Слёзы сохли, душа мерла... (Лазаревський, ІІ, с. 103 зв.). Пор.:

1) Гайдамаки 1841 (с. 99): Я молылась, я плакала, Серце розрывалось, Слёзы сохлы, душа мерла...

2) ЗТШ 2003 (І, с. 177): Я молилась, я плакала, Серце розривалось, Сльози сохли, душа мерла...

3) Грінченко (ІІ, с. 419): Мерти, мру, мреш, гл.

1) Умирать, мереть. З щастя не мруть. Ном. № 1710. У Горбоносихи мерли діти. Г. Барв. 421.

2) Замирать. Чогось сумно і боязно, аж моє серце мре. МВ.

Минать -- миновать. Все йде, все минае и краю не мае... (Лазаревський, ІІ, с. 106 зв.). Пор.: 1) Гайдамаки 1841 (с. 99): Все йде, все минае и краю немае, Кудыжъ воно дилось? виклиля взялось! 2) ЗТШ 2003 (І, с. 129): Все йде, все минає -- і краю немає... 3) Грінченко (ІІ, с. 425): Минати, наю, єш, сов. в. минути, ну, неш, гл.

1) Проходить, пройти, миновать. Що буває, те й минає. Ном. Минають дні, минають ночі, минає літо; шелестить пожовкле листя. Шевч. 224. Як усе світове минає! І кохання, і радощі, і горе -- як усе минає! МВ. ІІ. 151. Не зазнаю я роскоші, -- вже й літа минають. Мет. 106. Минули ті роки, що роспірали боки. Посл. навитъ -- даже. Жинки навитъ зъ рогачами Пишли въ Гайдамаки. -- Изъ У маня не втече навитъ и духъ ляцькій (Лазаревський, ІІІ, с. 146). Друге речення -- із невстановленого джерела, а перше -- із поеми “Гайдамаки” (розділ “Гупалівщина”). Пор.: 1) Гайдамаки 1841 (с. 79--80): Нихто неборонить... Та й никому; осталыся Диты та собаки; Жинки навитъ зъ рогачами Пишлы въ Гайдамаки. 2) ЗТШ 2003 (І, с. 166): На улицях, на розпуттях Собаки, ворони Гризуть шляхту, клюють очі; Ніхто не боронить. Та й нікому: осталися Діти та собаки -- Жінки навіть з рогачами Пішли в Гайдамаки. 3) Грінченко (ІІ, 471): Навіт, навіть, нар. Даже. Погинули депутати шляхетної вроди, навіт тая дрібна шляхта, тиї хлібороби. Н. п. Навіть в Ізраіля такої віри не знайшов я. Єв. Л. VII. 9.

Рястъ (Полт.) -- первый весенній цвЬть, ландышъ? primula veris. Встала весна, чорну землю уквичала рястомъ... Та вже ёму рясту не топтати! (говорять о безнадежно больныхъ) (Лазаревський, ІІІ, с. 60). Перше речення -- скорочений варіант рядків із розділу “Гонта в Умані”. Пор.: 1) Гайдамаки 1841 (с. 106): Встала й весна, чорну землю Сонну розбудыла, Уквичала іи рястомъ, Барвинкомъ покрила. 2) ЗТШ 2003 (І, с. 181): Встала й весна, чорну землю Сонну розбудила, Уквітчала [!] її рястом, Барвінком укрила [!]. [Див. вище статтю рястъ у Ф. Шимкевича].

Справди -- вправду. Треба слухать -- може й справди Не такъ сонце сходить (Лазаревський, ІІІ, с. 146). Ілюстрація із вступного розділу поеми “Гайдамаки”. Пор.: 1) Гайдамаки 1841 (с. 910): Що маешъ робиты? Треба слухать, може й справди Нетакъ сонце сходыть, Якъ письменни начиталы... 2) ЗТШ 2003 (І, с. 130): Що маєш робити? Треба слухать, може, й справді Не так сонце сходить. 3) Грінченко (IV, с. 188): Справді нар. Действительно, въ самомъ дЬлЬ. Пішов я на другий день, аж справді повнісінький, улень самих пятаків. ЗОЮР. І. 134.

Той, та, те -- тотъ, та, то (тимъ -- темъ). А тимъ часомъ Гайдамаки Ножи освятили (Лазаревський, ІІІ, с. 229). Ілюстрація з розділу “Інтродукція”. Пор..: 1) Гайдамаки 1841 (с. 21): Руйнувалы, мордувалы, Церквами топилы... А тымъчасомъ Гайдамаки Ножи освятилы. 2) ЗТШ 2003 (І, с. 136): Руйнували, мордували, А тим часом гайдамаки Ножі освятили.

Труна -- гробъ. Безъ василькивъ и безъ труны Спочивайте дити (Лазаревський, ІІІ, с. 205 зв.). Тут рядки з розділу “Гонта в Умані”. Пор.: 1) Гайдамаки 1841 (с. 116--117): Безъ васылькивъ, и безъ труны Спочывайте диты, Та благайте, просить Бога, Нехай на симъ свити Мене за васъ покарае За грихъ сей великій... 2) ЗТШ 2003 (І, с. 187): Без васильків і без рути [!] Спочивайте, діти Та благайте, просіть Бога, Нехай на сім світі Мене за вас покарає, За гріх сей великий. 3) Грінченко (IV, с. 289): Труна, ни, ж. Гробъ. Ой умру я, мій миленький умру: зроби мені з кландерева труну. Мет. 265. Ум. трунка, трунонька, труночка. Зроблю трунку з своїх дощок і принесу. Г. Барв. 531.

Халява -- голенище. Знаты пана по халявахъ. Посл. Хто до дому, хто въ диброву Зъ ножемъ у халяви (Лазаревський, ІІІ, с. 60). Остання ілюстрація з розділу “Епілог”. Пор.: 1) Гайдамаки 1841 (с. 123): Розійшльїся Гайдамаки Куды якій знае, Хто до дому, хто въ диброву, Зножемъ у халяви Жидивъ кончать; така йдоси Осталася слава. 2) ЗТШ 2003 (І, с. 190): Розійшлися гайдамаки, Куди який знає: Хто додому, хто в діброву З ножем у халяві Жидів кінчать. Така й досі Осталася слава. 3) Грінченко (IV, с. 384): Халява, ви, ж. 1) Голенище. Вас. 161. Видно пана по халявах. Ном. [...] Ум. халявка. Ув. халявище.

ІІІ. З історії лексикографічного опрацювання слова захилий. У поезії Т. Шевченка “У бога за дверми лежала сокира” є такі рядки: “Червоніє по пустині Червона глина та печина, Бур 'ян колючий та будяк, Та інде тирса з осокою В яру чорніє під горою, Та дикий інколи кайзак Тихенько виїде на гору На тім захилім верблюді (ЗТШ ІІ, с. 80), а в чернетці українськоросійського словника -- у зошитах, переданих редакцією журналу “Киевская старина” Б. Грінченкові для кінцевого опрацювання (ЧКС), -- оформлено з опорою на цитату з Т. Шевченка таку словникову статтю: Захылый, а, е, прил. Хилый изнуренный. Тыхенько выиде на гору На тимъ захылимъ верблюди. (Шевч.) 437. Напевно, спочатку, паспортизація була без вказівки сторінки, а потім [Б. Грінченко] дописав номер сторінки за петербурзьким виданням “Кобзаря” 1867 р. Не зрозуміло, чому в чистовому (друкованому) варіанті ілюстрацію з Т. Шевченка (!) пропущено, хоч паспортизацію збережено. Пор.: Захилий, а, е. Хилый, изнуренный. Шевч. 437 (Грінченко, ІІ, с. 113). А. Ніковський і С. Єфремов, які готували доповнене видання словника за ред. Б. Грінченка, не доопрацювали цієї статті, хоча мали можливість це зробити безпосередньо за чернеткою рукопису, зміст якої вони добре знали і за якою, як відомо, відновили випадково пропущений Б. Грінченком фрагмент від захід до захурчати.

У словнику Є. Желехівського і С. Недільського фіксується захилий із покликанням на Т. Шевченка (празьке видання “Кобзаря” 1876 р.), а також спільнокореневі: захилий, а. Ш[евченко]. І. 241 `abgebarmt, mude, schwach', захилити, v. n. [= verbum neutrum] `schwach, hinfallig werden' (Жел., с. 278); хйлий, а. `niedergebeugt', С[тороженко]. I. 243; `hinfallig, gedrechlich, wankend' (Жел., с. 1037).

На цьому фоні викликає подив, як оформлено статтю захилий у СУМі, де покликання на Т. Шевченка відсутнє, хоча наведена непаспортизована ілюстрація недвозначно натякає на створений Т. Шевченком образ у поезії “У бога за дверми лежала сокира”: захилий, а, е, розм., рідко. Те саме, що вйснажений 2. Захилий верблюд (СУМ, ІІІ, с. 378). Не зрозуміло, чим керувалися упорядники СУМа, коли вирішили приховати, звідки, із якого тексту той захилий верблюд. Напевно, покликання на Т. Шевченка робило б малопереконливими ремарки розм., рідко. То, може, краще було реєстрове слово не супроводжувати стилістичними ремарками, а проілюструвати вживання його реченням із поезії Т. Шевченка, залишивши за читачем право вирішувати, наскільки захилий є словом розмовним (ненормативним) і в яких контекстах воно може бути доречним? Якщо тлумачення слова захилий у СУМі треба розуміти і як рекомендацію уникати його, замінюючи на виснажений (слово не розмовне і таке, що вживається не рідко), то навряд чи ця настанова переконлива для добрих знавців української мови і творчості Т. Шевченка. Пор.: виснажений, а, е. 2. прикм. Ослаблений, змучений утомою, працею і т. ін. І людей сонце кримське не цурається... Обгортає золотими своїми віями їхні білі, малокровні, виснажені тіла (Остап Вишня, I, 1956, 203); Поруч нього стояла виснажена, змарніла Поля (Анатолій ІІІиян. Гроза.., 1956, 253) (СУМ, І, с. 491). У наведених ілюстраціях виснажений на своєму місці, і його не заміниш на захилий, але й у Т. Шевченка слово захилий має виразний стильовий тембр, воно вжито дуже влучно. То чому зразковий для цього слова контекст не подано в СУМі належним чином, із сигналом, що він належить основоположникові нової української літературної мови? Упорядники СУМа чомусь не скористалися таким методом тлумачення значення слова, як наведення найближчих синонімів реєстрового слова. Довгий ряд синонімів слова захилий фіксує академічний “Російськоукраїнський словник” 1924 р. за ред. А. Кримського, де до російського захилелый (захилевший) наведено такі відповідники: змарнілий, змиршавілий, миршавий, захлялий, занепалий, захирілий, хиренний, хирявий, хирлявий, захилий. [Пара миршавих коненят ледве тягнула підводу (М. Лев[ченко]). Щоб здобути хиренну волю (Шевч.)] (РУС24, ІІ, с. 103). Упадає в око, що серед відповідників російського дієслова захилеть у цьому словнику немає захилти, від якого утворено захилий). Пор.: захилеть -- змарніти, знидіти, занепасти, змиршавіти, захиріти, зачевріти, зачучверіти, замізерніти, захлясти. [Дерева змиршавіли (Липовечч.). Знидів увесь так, що зробивсь аж чорний на виду (Яворн.). Захирів так, що й голови не підведу (Г.Арт.). Якби не було товариства, то яб давно зачевріла (Н.Лев.)].

В. Дубровський умістив у своєму російськоукраїнському словнику такі відповідники у сфері прикметників і похідних від них прислівників: хилый, о -- кородкий, слабовитий, кволий, безздоровний, нездоровкуватий, млілий, захилий, занепалий, о (Дубровський, с. 443).

У цьому ряду немає виснажений, як немає його і в ряду синонімів, поданих у словнику за ред. А. Кримського (РУС24). У цьому зв'язку небезінтересно навести й такі дані “Російськоукраїнського словника” С. Іваницького і Ф. Шумлянського (1918): хилый -- кволий, хирний, хоровитий, слабовитий, нездровкуватий, недолугий, недолужний, захиліть, захиріть -- змарніти, захлянути, захлясти, захиріти, упасти в силах, занепасти, захирільїй -- захирілий, захлялий (Іваницький, Шумлянський, с. 499, 131). Пор. ще: изнуренный -- зморений, спрацьований, висилений, виснажений (Іваницький, Шумлянський, с. 143); хиляк `миршавий чоловік (хлопець)' Чаб[аненко], хилий `нагнутий, похилений' Нед[ільський], Куз[еля]; захилий `виснажений'; припускається (О. С. Мельничук) зв'язок із коренем *ksu + l, що зближується з *ksoud(> xudb) (ЕСУМ, VI, с. 173).

Із вищевикладеного можна зробити, на наш погляд, такі висновки.

1. Перші відомі досі спроби лексикографічної обробки поетичної творчості Т. Шевченка, що підтверджуються датованою писемною фіксацією, належать Ф. Шимкевичу (в 1842 р.) та В. Лазаревському (кінець 40х початок 50х років ХІХ ст.). В обох спробах неважко помітити неповноту (передусім у Ф. Шимкевича), певну недосконалість чи й помилки, проте їх слід розглядати як важливі етапні моменти в історії української літературної мови й лексикографії, в історії осягнення значення творчості Т. Шевченка. Представлені факти мають більше значення, ніж ті, якими оперував В. Русанівський, коли вказував словник П. БілецькогоНосенка (18431846) як приклад того, що твори Т. Шевченка (“Кобзар” 1840 р.) стали предметом лексикографічної обробки одразу після їх появи друком (це при тому, що безпосередньо в словнику П. БілецькогоНосенка жодного прикладу, який засвідчував би таку обробку, ніким не виявлено; докладніше про це див.: Галас 2011).

2. Відомості з історії лексикографічного опрацювання слова захилий, ужитого Т. Шевченком у поезії “У бога за дверми лежала сокира”, засвідчують, що, незважаючи на набутий значний словникарський досвід, україністам належить зробити ще дуже багато, щоб критично оцінити дотеперішні досягнення в лексикографічному опрацюванні спадщини Т. Шевченка і забезпечити глибший лінгвістичний підхід у розкритті форми, змісту і духу кожного Шевченкового слова.

Размещено на Allbest.ru