Метафора у давньогрецькій музичній термінології

Лазер-Паньків Олеся Василівна,

Гриценко Аліна Анатоліївна

Розуміння термінології, засноване на вивченні семантики певного слова (терміна), дозволяє виявити в структурі значення лексеми семантичні компоненти, які відповідають за її зв'язок з історією та культурою того чи іншого етносу. Музична термінологія - одна з найважливіших складових культури, зокрема, музичної, оскільки вона, будучи одночасно і її продуктом, і інструментом, відбиває суть і виявляє глибинні взаємозв'язки культурних традицій. Адже термінологія є не тільки частиною мови, але одночасно і повідомленням про культуру. Відтак, дослідження особливостей метафоричної номінації у давньогрецькій музичній термінології набуває особливої актуальності.

Метою дослідження було на основі семантичного аналізу давньогрецької музичної термінології виокремити типи метафоричного перенесення, які використовувалися давніми еллінами при творенні музичної термінології.

Матеріалом дослідження стала давньогрецька музична термінологія (159 одиниць), а саме лексика на позначення музичних інструментів та їх частин, видів музичних творів, найменування співаків та музик за родом діяльності, видів музичної діяльності (співу, гри на інструменті, складання пісень тощо), а також термінологія музичної теорії та естетики, вибрана методом суцільної вибірки зі словника давньогрецької мови Й. Х. Дворецького [Дворецкий 1958].

Як зазначає В. Н. Прохорова, "метафора - це завжди порівняння, здебільшого приховане" [Прохорова 1996, 41]. Переосмислене (вторинне) значення зіставляється з буквальним на основі певної внутрішньої форми, що лежить в основі порівняння. У цьому і полягає суть метафори: властивості того, про що йде мова, проглядаються через властивості того, чиїм іменем воно позначається [Телия 1988, 173-203]. Таким чином метафора не лише формує уявлення про об'єкт, а й зумовлює спосіб та стиль мислення про нього [Арутюнова 1990, 5-32].

Здатність метафори синтезувати конкретне й абстрактне, гіпотетичне й реальне, образно представляти як реальні відчутні об'єкти, так і невидимі й навіть неіснуючі, робить її одним із найбільш поширених засобів номінації.

Шляхом метафоричної номінації термінізуються загальновживані слова літературної мови, пов'язані з життям та побутом людей. Семантичний аналіз давньогрецьких музичних термінів дозволяє виокремити типи метафоризації залежно від джерела (донорської сфери).

Як показує семантичний аналіз давньогрецької музичної термінології, при її творенні найбільш активно у якості донорської використовується предметна сфера (лексика на позначення артефактів, об'єктів неживої природи, предметів побуту). В основі такої метафори лежить, як правило, зовнішня або функціональна схожість предметів повсякденного використання з музичними інструментами або їх частинами.

Значна кількість термінів-метафор утворена в результаті метафоризації загальновживаної лексики на позначення предметів побуту, спорядження, наприклад, кпф?лз ? чаша; котила (міра рідин та сипучих тіл); кимвали, тарілки; к?мвблпн ф? кимвал (музичний інструмент, що використовувався в культових обрядах) (< к?мвз ? чаша); цпсвей? ? недоуздок; (у флейтистів) шкіряний мундштук для послаблення звуку; к?лпн ф? древко стріли; стріла; звук. На позначення корпусу ліри або підставки під струни використовується лексема ?нфхо ?, первісне значення якої - оправа; перила колісниці; кузов колісниці.

Деякі давньогрецькі музичні терміни утворені шляхом звуження значення загальновживаної лексики, що використовується на позначення предметів побуту. Так, лексеми ?нфеб ф? та ?сгбнпн ф? у якості музичних термінів використовуються у значенні музичний інструмент; їх первинні значення - зброя, спорядження, обладунки та знаряддя, інструмент, прилад відповідно.

Серед музичних термінів, в основі яких лежить біоморфна метафора, можна викоремити наступні групи:

1. Музичні терміни, утворені шляхом метафоричного вживання соматизмів. До них належать терміни з кореневою морфемою нехс- (не?спн ф? сухожилля; волокно; струна; нехс?пн, ф? маленька або тонка струна; нехспл?лпт 2 з волокнами, що говорять (тобто співучий); рбсбнехс?жпмбй бути погано натягнутим, погано звучати) та чпсд- (наприклад, чпсд? ? кишка; ковбаса; струна, чпсдпф?нпн ф? кілок для підтягування струн, ?лйгпчпсд?б ? малострунність, рплхчпсд?б ? багатострунність,ухгчпсд?б ? гармонійність, фефс?чпсдпн ф? тетрахорд (чотириструнний музичний інструмент); діапазон у два з половиною тони тощо). Для позначення певних відтінків у звучанні використовуються терміни чс?б ? тембр та чс?мб ф? хроматизм, первинне значення яких поверхня тіла, шкіра; колір (ця внутрішня форма зберігається також у терміні чсщмбфйумьт ? хроматизм).

2. Музичні терміни, в основі яких лежить зоометафора, тобто метафоричне використання номінацій тварин та частин їх тіла: мхсмзк?б ? трелі, рулади, фіоритури (<м?смзо ? мураха); ч?лхт ? черепаха; ліра (спочатку виготовлялась з панциру черепахи). Лексема к?сбт ф?, основне значення якої ріг (частина тіла тварини), вживається на позначення духового інструмента - ріг, ріжок, як і кес?фйпн ф? ріжок. Зооморфна метафора, яка лежить в основі термінів дй?жехойт ? неспівпадіння; дисонанс та фефс?чпсдпн дйежехгм?нпн розділовий тетрахорд (перший звук якого нижче, ніж останній іншого тетрахорду), стає зрозумілою лише при аналізі їх внутрішньої форми: дй?жехойт ? та дйежехгм?нпн походять від дйбже?гнхмй розпрягати; розділяти, відділяти; відділятися; розлучатись, що, в свою чергу, утворене від же?гпт ф? парна упряжка (биків, коней тощо).

Просторово-часова метафоризація - вербалізація певних явищ у категоріях простору та часу - відбувається при утворенні термінів ?нбвпл? ? музичний вступ (перв. насип; сходження, підйом, шлях вверх), ?гкл?нщ модулювати (перв. відхиляти, нахиляти, згинати, повертати, звертати), дй?уфзмб ф? інтервал ( перв. відстань, проміжок, довжина, тривалість), д?еуйт ? інтервал у чверть тону (перв. випускання, звільнення), дйбрбу?н ? / дй? рбу?н (sc. чпсд?н) всеструнний (восьмиструнний) інтервал, октава (досл. через усі струни), кпсхцб?пт ? керівник хору (< кпсхцб?пт 3 верхній, крайній). Лексема ?ресвплб?пт ? верхній тон в гаммі з чотирьох або п'яти тетрахордів є дериватом від ?ресвпл? ? перехід, проходження; перевал; верх, вищий ступінь.

В основі деяких музичних термінів лежить "соціальна" метафора, до якої зараховуємо використання у якості музичних термінів лексики на позначення суспільних станів, соціальних процесів (н?мпт ? лад, наспів, мелодія (перв. звичай, законоположення, закон), ?гщг? ? система, лад (перв. ведення, керівництво, управління), ?смпн?б ? стрій, лад, стрункість, гармонія (перв. зв'язок; встановлення, порядок; злагодженість), а також ?смпнйк? ? вчення про гармонію, теорію музики; ?смпнйк?т 3 той, що розуміється на законах гармонії (тобто в музиці); гармонійний; присвячений музиці) та суспільного положення, соціального статусу, професії людини (?лбф?с ? той, хто брязкає (перв. погонич, візниця, весляр, метальник), кщм?счйпт н?мпт ? комархічний наспів (один з музичних ладів) < кщм?счзт ? комарх, сільський староста).

Значна кількість давньогрецьких музичних термінів утворені внаслідок метафорико-метонімічної вторинної номінації.

В основі численних музичних термінів з кореневою морфемою мпху- (зокрема, мпхуйк? ? музичне мистецтво; музика, кбкпмпху?б ? погана музика, е?мпху?б ? майстерність у співі; музичність, мп?уб ? музика; спів, мпхуе?пн ф? школа музичного мистецтва; спів, хор, мпхуйк? ф? музичні мистецтва; музика, мпхуйк?т ? та мпхупхсг?т ? / ? музи'ка, мпхупхсг?б ? спів; музика тощо) лежить метафоричнометонімічне використання міфоніма Муза (у давньогрецькій міфології Музи (б? мп?убй) - богині поезії, мистецтв і наук).

Деякі музичні терміни, які позначають музичні твори або дійства, були утворені шляхом метафорико-метонімічного вживання імен давньогрецьких богів, на честь яких писалися ці музичні твори, зокрема, бога рослинності, виноградарства, виноробства, продуктивних сил природи та натхнення Вакха (Вбкч?вбкчпн, що використовується у вислові Вбкч?вбкчпн ?убй заспівати гімн Вакху (який починається словами "В?кче, В?кче") та ?бкчпт ? гімн на честь Іакха (Вакха), первинне значенняякого - крик, волання, оплакування); бога шлюбу Гіменея (?м?нбйпт ? гіменей, весільна пісня (яку виконували, супроводжуючи наречену до оселі нареченого); весілля; ?менбй?щ співати весільну пісню; одружуватись). Гімн богові Аполлону, покровителю мистецтв, проводирю хору Муз (за що його називали МпхузгЭфзт Мусагет) називається ?зрбй?щн ? той, кого кличуть вигуком "?? рбй?н!" або "?? рбйюн!".

Нерідко в основі музичного терміна - метафорико-метонімічне вживання лексеми на позначення місця виконання чи події, під час якої виконується той чи інший музичний твір: и?лбмпт ? епіталама, шлюбна пісня (перв. (окрема) кімната, шлюбна кімната, святилище), кпмм?т ? жалобна пісня - коммос (перв. биття себе в груди на знак жалоби < к?рфщ бити, ударяти, штовхати), ?мвбф?сйпй ?химп? військові пісні, що співались під час походів, маршів (< ?мвбфе?щ входити, вступати, приходити).

Основою деяких музичних термінів стали прецедентні антропоніми - імена видатних музик: наприклад, музичний лад кепіон (кзр?щн ?) названий за іменем Кепіона - музики, учня Терпандра, який вважається засновником грецької класичної музики та ліричної поезії).

Сенситивне метафорико-метонімічне перенесення відбувається у більшості випадків на основі фізичних відчуттів людини. Так, на позначення звуку, мелодії та, загалом, музики використовуються терміни ?кпхумб ф? та ?кс?бмб ф?, первісне значення яких - почуте, те що сприймається на слух. Таку саму внутрішню форму ають і похідні терміни ?кпхуфйк?т акустично та ?кпхум?фйпн ф? пісенька.

В основі значної кількості термінів, які позначають музичні інструменти, виконувані на них звуки, виконавців тощо, лежить метафорико-метонімічне перенесення на основі суміжності дії, способу її виконання та результату (кінетична метафора).

Первинне значення лексеми ш?ллщ смикати; рвати, яка як музичний термінвживається у значенні грати на музичному інструменті; грати; співати, зберігається у семантичній структурі численних музичних термінів, пов'язаних зі струнними інструментами, таких як ш?лмб ф? музичний твір, пісня (для струнного інструмента), шблм?т ? звуки ліри, спів; ?нфйш?ллщ супроводжувати на струнномуінструменті; шбллзген?т 2 народжений для брязкання на лірі; шблф?сйпн ф? псалтерій (струнний музичний інструмент); ш?лфзт ? / ш?лфсйб ? псалт (музика, що грає на струнному інструменті).

Коренева морфема фхрф- (< ф?рфщ бити; колоти) стала основою для утворення назви музичного інструмента ф?мрбнпн ф? барабан, бубни, а також численних дериватів: фхмрбнпейд?т 2 той, що має форму барабана; фхмрбнйуф?т ? барабанщик; фхмрбн?уфсйб ? барабанщиця; фхмрбнйум?т ? барабанний бій (вживається метафорично також у значенні служіння богині Кибелі, оскільки саме тимпани використовувались під час культового дійства на честь цієї богині).

Лексема ?ц? ? туше (характер, засіб дотику (також натиску, удару) до клавіш, струн, що впливає на силу і забарвлення звуку); дотик походить від ?рфщ зав'язувати; торкатися.

Спосіб використання палички, якою били по струнах, став основою для номінації плектра (рл?кфспн ф? < рл?ффщ плескати; бити).

Велику кількість дериватів має лексема ф?нпт ? (натягнута) линва, мотузка, канат (в музичній теорії - висота, регістр, тон; тонація, лад). Етимологічний аналіз дозволяє розкрити внутрішню форму іменника: він утворений від фе?нщ натягувати, напружувати, відтак різний ф?нпт ? утворювався, у першу чергу, шляхом натягування струни. Ця семантична ознака присутня також у внутрішній формі численних термінів-дериватів: ?нфе?нщ співати; грати (перв. натягувати, тягнути, зв'язувати, напружувати, додавати зусиль), фпнйк?н ф? цілий тон, фпнйб?пн ф? інтервал в один тон, д?фпнпн ф? інтервал у два тони, ?мйф?нйпн ф? півтон тощо. Морфема фпн- входить також до складу деяких назв музичних інструментів та їхніх частин: чпсдпф?нпн ф? кілок для підтягування струн; чпсд?фпнпт 2 з натягнутими струнами; фпн?сйпн, ф? дудочка-камертон.

Отже, як показав семантичний аналіз, при метафоричній номінації у давньогрецькій музичній термінології використовувалися наступні донорські сфери: предметна, біоморфна, часово-просторова та соціальна. Найбільшу продуктивність має предметна сфера. Метафоричне перенесення найчастіше використовується при утворенні термінів на позначення музичних інструментів та їх частин (на основі зовнішньої подібності, зокрема, форми).

метафоричний лексичний давньогрецький музичний

Література