Категорія демінутивності в латинській мові (формально-семантичний аспект)

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Категорія демінутивності в латинській мові (формально-семантичний аспект)

Руда Н.В., к.філол.н., асистент

Думка про те, що в значенні демінутивів другого ступеня сема реальної малості, як правило, є визначальною, підтверджується великою кількістю подібних демінутивів у групах іменників, що позначали предмети побуту і щоденного використання (e.g.: capsa capsula capsella (скриня скринька скринечка); cupa cupula cupella (діжа діжка діжечка) та дещо меншою у назвах живих істот (e.g.: avis avicula avicella (птаха пташка пташечка)). Проте стверджувати, що відбулася проста зміна одного суфікса на інший було б не зовсім коректно, адже деякі дослідники (наприклад, Е. Вольфлін) відзначають, що в той час, як у суфікса -ulдемінутивність концентрується в одному l, то в -ellвона є підсиленою удвічі [Домбровський 1989, 11]. За твердженням Г.Я. Туровера, ще латинські граматики (Прісціан, Донат, Діомед) зауважували, що внаслідок втрати деякими демінутивами із суфіксом -ulзначення зменшеності виникла потреба перенести функції цього суфікса на суфікс -ell-. Значення зменшеності не лише зберігалося, але й набувало більшої виразності та емоційної насиченості у вторинних демінутивних утворень із суфіксом -ell [Туровер 1957, 311]. Тому в тих іменників, які демінутиви першого ступеня утворювали за допомогою суфікса -ellпри утворенні другого ступеня відбувалося прирощення -ulдо -ell-, завдяки чому яскравіше проступало емоційноекспресивне забарвлення (e.g.: culter cultellus cultellulus (ніж ножик ножичок); liber libellas libellulus (книга книжка книжечка); porcus porcellus porcellulus (порося поросятко поросяточко). лексичний семантичний емоційний демінутивний латинський

Словотвірна система латинської мови не обмежувалася утворенням демінутивів лише від іменників, але поширювала демінутивний словотвір на прикметники (e.g.: lassulus трохи зморений, від lassus зморений), прислівники (e.g.: clanculum тихенько, від clam тихо) і навіть дієслова (e.g.: sorbilare посьорбувати, від sorbere пити). Варто зауважити, що в значеннях дієслів із демінутивними суфіксами в латинській мові, як правило, відсутні експресивні семи, як, наприклад, в українській мові (e.g. питоньки).

Варто відзначити, що в латинській мові основи, до яких приєднуються демінутивні суфікси, мають переважно конкретно-предметні значення, проте досить активно демінутиви утворювалися від основ на позначення абстрактних понять (хоча багато з них є авторськими).

Префіксальне вираження категорії демінутивності в латинській мові відбувалося за допомогою префікса sub-. Основна функція цього афікса полягала у вказуванні на перебування всередині або під чимось, а значення, пов'язані з міноративністю, були вже другорядними. Варто зауважити, що демінутивну семантику префікс subреалізовував, як правило, у складі дієслів, прикметників та прислівників і дуже рідко іменників (e.g.: subaudire чути краєм вуха, subbibere трохи відпити, відсьорбнути, subblandiri легко приголубити, subinvidere трішки заздрити, subtimere побоюватися; subcoloratus злегка пофарбований, subasper трохи шорсткуватий, subimpudens дещо безсоромний, subinanis трішки марнославний, subcurvus кривуватий; subarroganter дещо зарозуміло, subbalbe трішки запинаючись, submoleste трохи невдоволено, subridicule смішнувато; subunctio, -onis, f легке натирання, subdefectio, -onis, f невелике послаблення, subrisio, -onis, f посмішка). Очевидно, що похідні з префіксом subзначення неповноти, слабкого вираження дії, стану чи ознаки виражають об'єктивно, без оцінно-емоційних конотацій, появу яких може зумовлювати хіба що семантика твірної основи або контекст. Хоча порівняно з суфіксально утвореними демінутивами кількість префіксальних виразників категорії демінутивності в латинській мові є значно меншою, проте продуктивність префікса subможна вважати досить високою нами нараховано більше ста тридцяти дієслівних, прикметникових, прислівникових та іменникових одиниць демінутивної семантики з префіксом sub(за словником Й.Х. Дворецького).

Ще одним, хоча й не продуктивним, способом вираження категорії демінутивності в латинській мові є суплетивізм; суплетивно творяться переважно назви дитинчат дорослих істот, причому, внаслідок випадків паралельного існування в мові кількох назв на позначення дорослої істоти, від однієї з них зменшувальна форма утворювалася суфіксально, відповідно, для іншої ця назва дитинчати була своєрідним суплетивно-суфіксальним демінутивом (e.g.: sus і porcus (-a) (кабан, свиня) porculus (-a) (поросятко, свинка). І навпаки іноді одна назва дорослої тварини мала дві демінутивні форми: одну, утворену суфіксально, іншу суплетивну (e.g.: bos (бик, корова) buculus (-a) і vitulus (-a) (телятко, теличка). Тут же варто зауважити, що часто значення недорослості в латинській мові виражалося аналітично: за допомогою загальної назви "дитинча" та присвійного прикметника або іменника у родовому відмінку (e.g.: pullus milvinus пташа шуліки, catulus leonis левеня (досл. дитинча лева), catulus serpentis змієня (досл. дитинча змії).

Набагато продуктивнішим за два попередніх був аналітичний спосіб вираження категорії демінутивності. Словосполучення на позначення зменшеності складалися з прикметника, що вказував на малість, та іменника, якого це зменшення стосувалося, і, як правило, такі утворення мали місце тоді, коли:

певний суфіксально утворений демінутив внаслідок частого вживання втрачав значення зменшеності, тому для підсилення останнього вживалися синтаксичні конструкції: monticulus non satis grandis невисока гора (досл. не досить високагірка); modica terrola невелика ділянка землі; modica frustella невеликий шматочок [Горбач 1954, 3]. E.g.: His adulescentibus erat cum quodam paupere modicae casulae domino vetus familiaritas (У цих юнаків була давня дружба з одним бідним господарем маленької хатини) [Apulejus 1989, 190];

1) коли певний іменник внаслідок структурно-фонетичних чи семантичних особливостей не міг демінутивізуватися: tempus parvum короткий проміжок часу. E.g.: Mihi plane placet emere, et parvo aere recuperare potius thesaurum, quam in ambiguam litem descendere... (Мені вигідніше купити і за невелику плату повернути скарб, ніж вплутуватися в непевний судовий процес...) [Petronius 1997, 20];

2) з метою підкреслення інформації, пов'язаної зі значенням демінутивності: E.g.: Minutula pluvia imbrem parit (3 малесенької хмарки великий дощ) [Цимбалюк 1990, 203).

Найчастіше в демінутивних словосполучення латинської мови індикатором значення малості виступає прикметник parvus, a, um/parvulus, a, um. Проаналізувавши дані художніх текстів та лексикографічних джерел латинської мови, можна зробити висновок про те, що часто словосполучення виражають не лише значення зменшеності, але й різні емотивні конотації: parvum carmen легковажна пісенька; parvus animus слабкий, боязкий дух; parvus senator скромний, непомітний сенатор. E.g.: Ad istum modum divinationis astu captioso corraserant non parvas pecunias (Ось таким шахрайським ворожінням вони видурювали у людей добрячі гроші) [Apulejus 1989, 140].

Окрім прикметника parvus, a, um/parvulus, a, um у демінутивних словосполученнях латинської мови індикаторами зменшеності також могли виступати такі прикметники як tantulus, a, um (e.g.: homo tantulae staturae людина дуже непоказної статури), tenuiculum, a, um (e.g.: oppidum tennuiculum досить маленьке містечко), mediocriculus, a, um (e.g.: exercitus mediocriculus невеличке військо), minutus, a, um/ mmutulus, a, um (e.g.: puer minutulus малесенький хлопчик), modicus, a, um (e.g.: pecunia modica невеликі гроші).

Двокомпонентні словосполучення, що передавали значення зменшеності в латинській мові, утворювалися, як правило, за такими моделями:

1) недемінутивізований прикметник, який вказує на малість + недемінутивізований іменник (e.g.: Parva delicta aperiunt viam ad majora (Малі злочини відкривають дорогу великим) [Цимбалюк 1990, 250];

2) демінутивізований прикметник, який вказує на малість + недемінутивізований іменник (e.g.: Parvulas illi manus ad ora referunt... (Вони маленькі руки до пащі простягають.') [Petronius 1997, 210];

3) недемінутивізований прикметник, який вказує на малість + демінутивізований іменник (e.g.: Nec iuxta quisquam quam parva casula cannulis temere contecta (Поряд нічого не було за винятком невеликої хатинки, покритої очеретом) [Apulejus 1989, 194];

4) демінутивізований прикметник, який вказує на малість + демінутивізований іменник (e.g.: Tunc formicula illa parvula atque ruricola ... convocat corrogatque cunctam formicarum accolarum classem... (Тоді та маленька польова мурашечка ... скликала усіх-усіх довколишніх мурах...) [Apulejus 1989, 328].

Можна припустити, що аналітичні конструкції (за винятком словосполучень четвертої моделі) виражають переважно значення реальної малості, хоча, як уже неодноразово підкреслювалося, істотна роль у визначенні їхньої семантики належить контексту.

Отже, аналіз способів та засобів репрезентації категорії демінутивності в латинській мові показав, що за формальною структурою вони поділяються на два типи синтетичні та аналітичні. Серед синтетичних способів вираження категорії демінутивності було виділено суфіксацію, префіксацію, а також суплетивне творення; аналітичні виразники представлені у вигляді прикметниково-іменникових словосполучень. Аналіз семантики демінутивних одиниць латинської мови виявив їхню здатність виражати як об'єктивну зменшеність об'єктів, так і позитивне чи негативне оцінно-емоційне та/або експресивне значення (яке, проте, як правило, не є узуальним, а зумовлюється контекстом.

Література

1. Горбач, Ф.Г. Основные средства выражения уменьшительности во французском языке: автореф. дисс. ... канд. филол. наук: спец. 10.02.05 "Романские языки" / Ф.Г. Горбач. К., 1954. 14 с.

2. Домбровський, Р.О. Семантика і продуктивність демінутивного суфікса - elluв пізній латині / Р.О. Домбровський // Іноземна філологія. Вип. 95. Питання класичної філології. Львів: Вища школа, 1989. №21. С. 7-12.

3. Туровер, Г.Я. Вопросы развития уменьшительных суффиксов в поздний период существования латинского языка / Г.Я. Туровер // Грамматика, лексика и стилистика: [уч. зап. 1-го Моск. гос. ин-та иностр. языков. Том XV] / отв. ред. Л.И. Базилевич. М., 1957. С. 305-340.

4. Цимбалюк, Ю.В. Латинські прислів'я і приказки / Юрій Васильович Цимбалюк. К.: Вища школа, 1990. 434 с.

5. Apulejus Metamorphoses / Apuleius (Saturninus) // Metamorphoses: In 2 vol. Cambr., Mass.; Lnd.: Harvard UP, 1989. Vol. 1: Books 1-6. 371 p.

6. Apulejus Metamorphoses / Apuleius (Saturninus). // Metamorphoses: In 2 vol. Cambr., Mass.; Lnd.: Harvard UP, 1989. Vol. 2: Books 7-11. 377p.

7. Petronius Satyricon / Petronius (Turpilianus) // Satyricon. Cambr., Mass.; Lnd.: Harvard UP, 1997. 497 p.

Размещено на allbest.ru