Засади дослідження історії української ботанічної лексики ХІХ — поч. ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

засади дослідження історії української ботанічної лексики хіх -- поч. хх ст.

Іван Сабадош

Анотація

У статті харатеризуються писемні джерела української мови ХІХ -- початку ХХ ст., у яких зафіксовані українські назви рослин, що стали предметом дослідження автора. Описуються принципи, методи, методика аналізу лексичного матеріалу.

Ключові слова: українська мова, історія лексики, назви рослин.

Ivan Sabadosh

Principles of the Study of the History of Ukrainian Botanical Vocabulary of the ХіХ and the beginning of the XXh century

Summary. The article considers the written monuments of the Ukrainian language of the XIXth and the beginning of the XXth century, recording the Ukrainian names of plants being in the focus of the author's attention. The principles, methods and the methodology of the vocabulary analysis are being described.

Key words: the Ukrainian language, history of the vocabulary, plant names.

Ця праця продовжує нашу монографію «Формування української ботанічної номенклатури» (1996), в якій простежено історію української ботанічної лексики (назв рослин) від найдавніших часів до кінця ХУІІІ ст. При цьому збережено всі основні принципи, методи і методику опису фактичного матеріалу. На основі свідчень пам'яток української писемності ХІХ -- початку ХХ ст. подається докладний лексико-етимологічний аналіз дендрономенів, назв культивованих трав'янистих рослин, дикорослих трав і мікономенів на загальнослов'янському тлі, з'ясовуються джерела поповнення української мови інноваціями в тісному зв'язку з попереднім періодом історії цієї тематичної групи лексики, тобто встановлюється, які ботанічні назви успадковані від попередніх епох і продовжують функціонувати в досліджуваний у цій праці період і що нового появилося в цій макротематичній групі за цей самий час.

Автор першим розпочав системно досліджувати історію української ботанічної лексики ХІХ -- початку ХХ ст. Опублікував на цю тему ряд статей. Питанням словотвору українських ботанічних назв присвячена праця Й.Дилевської-Купіш (1976) [Dylewska-Kupisz], виконана на матеріалі словника С.Маковецького [Mak.]. Вартісна інформація щодо походження ряду українських назв культурних і деяких інших рослин міститься в статтях Й.О.Дзендзелівського [Дзендзелівський 1960; 1982; 1984], Ю.О.Карпенка [Карпенко]. Певний стосунок до історії українських найменувань флори мають публікації Я.В.Закревської [Закревська 1964; 1971; 1976], А.Й.Капської [Капська 1970], Л.О.Симоненко [Симоненко 1973], М.М.Фещенка [Фещенко 1974], О.А.Малахівської [Малахівська 1982; 1985], Н.І.Марчук [Марчук], А.М.Шамоти [Шамота], Л.Д. Фроляк [Фроляк], Л.А.Москаленко [Москаленко], О.Ф.Миголинець [Миголинець 1996], Р.С.Омельковець [Омельковець 2006 та ін.], М.В.Поістогової [Поістогова], М.Чіжмарової [Cizmarova], А.О.Скорофатової [Скорофатова 2009б та ін.], І.В.Гороф'янюк [Гороф'янюк], М.М.Ткачук [Ткачук] та деяких ін., присвячені головним чином синхронічному вивченню ботанічної лексики в сучасних українських говорах, а також атласи ботанічної лексики української мови ([САБЛ; Омельковець 2003; Скорофатова 2009а; Гороф'янюк] та ін.; див. ще [Сабадош 2008]), найбільший словник української ботанічної лексики Ю. Кобіва [Кобів] тощо.

Український матеріал притягується в монографії про слов'янські назви живої природи В.Будзішевської [Budziszewska 1965], у книзі про етимологію чеських і словацьких назв рослин В.Махека [Mach], у праці про народну номенклатуру рослин російської мови В.А.Меркулової [Меркулова], білоруської мови А.І. Киселевського [Кис.; Киселевский], польської мови Я. Ванякової [Waniakowa], в етимологічних словниках української, решти слов' янських мов та в іншій літературі. Історія словацької ботанічної номенклатури висвітлюється в монографії Ф.Буффи [Buffa].

Дослідження лексики найдоцільніше проводити, очевидно, за тематичними (макросемантичними) групами, які складаються з окремих лексико-семантичних мікрогруп, що утворюють синонімічні ряди, антонімічні пари і т. п. [Филин 536; Бурячок: 23]. «У наш час тематичний аналіз слів, -- пише І.В. Шадурський, -- є одним із найпоширеніших, якщо не загальноприйнятим методом вивчення лексики» [Шадурський: 51]. Особливо плідним він виявився при вивченні ботанічної лексики, про що свідчать праці В.Махека [Mach.], В.Будзішевської [Budziszewska 1965], Й.О.Дзендзелівського [Дзендзелівський 1960; 1982, 1984 та ін.], Я.В.Закревської [Закревська 1964], Н.І.Марчук [Марчук], В.В.Німчука [Німчук 1983: 15--163; 1992: 233--292] та ін.

За тематичним принципом переважна більшість назв рослин, добре відомих у народі, досить чітко розподіляється по чотирьох основних мікро-тематичних групах, із яких три означають вищі рослини (назви дерев і кущів, або дендрономени, назви диких і культурних трав'янистих рослин) і одна -- нижчі, серед яких найбільш відомі у народі найменування грибів, або мікологічна лексика (мікономени). У межах цих чотирьох груп найдоцільніше описувати ботанічнні номени, як нам видається, в рамках лексико-семантичних мікро- груп, кожна з яких складається з назв певного виду рослини. Як переконливо довів Й.Ростафінський, усі народні назви флори -- це найменування видів. Вид -- це конкретна рослина, з якої можна зібрати насіння, з котрого виростуть особини тієї ж росли- ни. Рід, як і родина, -- узагальнене поняття, введене вченими-ботаніками (вперше Турнефором 1700 р.) [RS 1-92].

Досвід інших авторів і наш власний переконує в тому, що найраціональніше вивчати флористичні назви окремо за видами рослин (у межах окремих родів і родин і в тій послідовності, в якій вони подаються у сучасних ботанічних систематиках) (пор. [Mach.]), та у взаємозв'язках із омонімічними найменуваннями в чомусь подібних інших видів (пор. [Меркулова]). При цьому необхідно використати в максимальному обсязі дані інших слов'янських і навіть неслов'янських мов -- латинської, грецької, німецької, італійської та деяких інших, що зіграли неабияку роль у формуванні ботанічної номенклатури української та інших слов'янських мов. Крім того, при вивченні ботанічної лексики слід постійно зважати на дані ботаніки, палеоботаніки, історії, етнографії, археології і т.д. Такий підхід гарантує від багатьох помилок при поясненні походження, способу номінації того чи іншого ботанічного номена, сприяє об'єктивності результатів дослідження і в кінцевому підсумку допомагає глибше зрозуміти основні тенденції, що діяли в процесі формування всієї ботанічної номенклатури в різні періоди її розвитку.

У порівнянні зі староукраїнським періодом у ХІХ -- на початку ХХ ст. писемні джерела української мови характеризуються більшою насиченістю українськими назвами рослин, які документуються не тільки в численних загальномовних словниках української мови (див. словники П.Білецького-Носенка, О.С.Афанасьєва-Чужбин- ського, Ф.Витвицького, М.Закревського, Я.Голо- вацького, О.Партицького, Ф.Піскунова, Л.Чопея, Є.Желехівського, М.Уманця та А.Спілки, Є. Тимченка, Б. Грінченка та ряд ін.), але й особливо в спеціальних ботанічних словниках та збірках ботанічної лексики української мови (І.Гавриш- кевича, М.Новицького, О.Роговича, Ф.Волкова (Вовка), І.Верхратського, К.Горницького, Й.Глібо- вицького, Й.Танчаковського та ін.), у працях із ботаніки Ф.Августиновича, В.Воляна, К.Гоелзла, М.Срединского, О.Роговича, І.Верхратського, Е.Ліндемана, І.Шмальгаузена, П.Шестерикова та ін., у популярній літературі про рослини, присвяченій назвам рослин (І.Левицький, О. Степовик, Ю. Сірий), етнографічних працях, у словниках ботанічної лексики інших слов' янських мов М.Анненкова, Е.Маєвського тощо. Позаяк із використаних нами джерел української мови значно менше їх із першої половини ХІХ ст., ніж із середини цього століття чи пізнішого часу, то до аналізу залучаємо також українську ботанічну лексику, наявну в творах І.Котляревського, Г.Квітки- Основ'яненка, Т.Шевченка (в основному за словниками мови їхніх творів). Використано також велику кількість назв рослин із рукописних пам'яток української писемності середини, ІІ пол.

ХІХ і початку ХХ ст. (словники М.Євстаф'єва, М.Руберовського, словники ботанічної лексики із зібрання А.Петрушевича). Як джерела ботанічних назв української мови ХІХ -- початку ХХ ст. нерідко використовуємо словники української ботанічної лексики, видані дещо пізнішого часу. Йдеться про «Українську номенклатуру висших ростин» М.Мельника 1922 р. [Мел.], «Словник ботанічної номенклатури» 1928 р. [СБН], «Slownik botaniczny lacinsko-maloruski» С.Маковецького [Mak.], а також загальномовний «Словник української мови» 1920 р. Д.Яворницького [Яв.], в яких подаються українські назви рослин із зазначенням джерел української мови досліджуваного нами в цій праці періоду.

У зв'язку з уживанням у більшості обстежених нами джерел латинських наукових відповідників до українських ботанічних назв, лексичне значення останніх характеризується набагато більшою точністю, ніж назви рослин у староукраїнських писемних текстах.

Період ХІХ -- початку ХХ ст. в історії ботанічної лексики української мови дуже важливий. У цей час продовжує функціонувати більша частина українських ботанічних номенів, зафіксованих у пам'ятках української писемності X!V--XVIII ст. Ядро цієї лексики (близько 350 одиниць) утворюють назви рослин, успадковані українською мовою від праслов'янської. Переважна більшість їх іще до 1917 р. стає літературною нормою сучасної української мови, напр.: клен, явір, верес, калина, ясен, липа, береза, берест, верба, дуб, будяк, буквиця, оман, деревій, осот, полин, лопух, кукіль, лобода, біб, горох, овес, пшениця, жито, просо, ячмінь, мухомор, порхавка, лисичка, печериця, маслюк, боровик, рижик та багато ін.

У досліджений у цій праці період активно вживається і ряд староукраїнських новотворів, із них понад сто двадцять ботанічних найменувань, які за походженням належать здебільшого до іншомовних запозичень староукраїнської мови, поступово розширюють свою територію в новітні часи, набувають сучасного фонетичного вигляду і стають літературною нормою сучасної української мови, це перш за все назви нових сільськогосподарських культур (аніс, бруква, буряк, гарбуз, кавун, квасоля, картопля, салата, соняшник та ін.) і ден- дрономени (аґрус, гранат, каштан, лимон, мигдаль, мореля, персик, платан та ін.). І лише в групі назв дикорослих трав дещо переважають інновації, що виникли на староукраїнському мовному ґрунті шляхом словотворення, хоч і серед цієї лексики немало чужомовних елементів, пор.: аїр, барвінок, біловус, валеріана, волошка, вовчук, калачики, комиш, конвалія, молодило, очиток, перекотиполе, переступень, приворотень та ін.

Невелику частину ботанічної лексики, засвідченої в пам'ятках української писемності XIV-- XVIII ст., нам не вдалося виявити в джерелах української мови ХІХ -- поч. ХХ ст., це головним чи- ном назви дикорослої флори та дендрономени, переважно запозичені від інших мов здебільшого книжним шляхом, в основному вони фіксуються в лексиконі Є.Славинецького (див. [Слав.]), зокрема: бабий моръ 'Lycopodium clavatum', ко(т)чи(й) хво(ст) 'Equisetum arvense', папоротка, поліподія 'Polypodium vulgare', ша(р)ник 'Isatis tinctoria', осе(т) итали(й)ский, осе(т) більі(й), ита- ли(й)ски(й) во(л)чецъ 'Carduus' або 'Cirsium', пок- рыкъ 'Mandragora officinarum', азаръ 'Asarum L.', дафния, дафин, дафина 'Laurus nobilis', кожа й усмарское древо 'Cotinus coggіgria', ор^хъ ита- ли(й)ски(й) 'Juglans regia', певг, певжина 'Pinus L.', лучок 'цибуля порей (Allium porrum)', крокос дивий 'Carthamnus tinctoria', кост, корен вонный 'куркума цитварна (Curcuma zedoarina)' та деякі ін. Частина таких фітономенів -- кальки або переклади латинських і грецьких відповідників: ме(д)вФжая лапа, ме(д)вежая стопа 'Heracleum spondylium', двоєна- деся(т)никъ 'Primula veris', сотница 'Centaurium', тисящникъ трава 'Achillea millefolium' та ін. Деякі створені за зразком польських відповідників (детальніше [Сабадош 1996: 110--137]). Окремі староукраїнські лексеми продовжують фіксуватися джерелами української мови ХІХ -- поч. ХХ ст., але з іншою семантикою, переставши вживатися з попередніми значеннями, пор., напр., ст. укр. светлица 'Euphrasia', острица 'Galium aparine' і новоукр. світлиця 'Carthamnus tinctoria', 'Rudbeckia lacinata', остриця 'Asperugo procumbens', 'Carex', 'Sagina procumbens' та ще деякі.

Досліджуваний період став визначальним у становленні літературних норм сучасної української мови, зокрема й на лексичному рівні. У тематичній групі ботанічної лексики нормативними найчастіше стають назви праслов'янського походження й успадковані від староукраїнського періоду новотвори, що набули найбільшого поширення в новіші часи. У багатьох випадках відбувається процес відбору з ряду лексичних, словотвірних, фонетичних варіантів, значна частина яких успадкована від староукраїнської мови і суттєво поповнена в новіші часи, як правило, найпоширенішої в українській мові ХІХ -- поч. ХХ ст. ботанічної назви.

Особливо це стосується лексики іншомовного походження, якою в цей час продовжує інтенсивно поповнюватися ботанічна номенклатура в зв'язку з культивуванням нових, не знаних у нас раніше рослин. Так, наприклад, із назв нової сільськогосподарської культури картоплі бараболя, кромплі і кротофля, що появилися в текстах української мови в кінці ХУЛІ ст. (усі вони запозичені від інших мов [Сабадош 1996: 106]), у період ХІХ -- початку ХХ ст. не документується тільки остання, зате появляється маса нових найменувань (переважно також іншомовного походження) та їх варіантів: барболя, барбій, боля, кромпель, компір, комперя, конферя, картофій, картофля, картохля, картопля, картопа, картоха, картошка, бульба, булька, бульва, мандибурка, бурка, бамбурка, ба- лабурка, бандура, бандурка, грушка, земльовий біб, земляк, земняк, землянка та багато ін., усього близько шістесяти одиниць. Із них нормативною в українській літературній мові стала тільки картопля, ще дві (барболя і бульба) подаються в [СУМ, І: 103, 254] як діалектні. І це виправдано, бо саме вони та ще картошка найпоширеніші в сучасних українських говорах (див. [САБЛ: № 21]).

Загалом протягом ХІХ -- поч. ХХ ст. сотні уживаних у цей час назв рослин поступово стають нормативними в українській літературній мові.

У досліджуваний період завдяки зусиллям ботаніків активно відбувається також процес формування наукової ботанічної термінології. Розпочався він у середині ХІХ ст. (праці В.Воляна, Ф. Августиновича, І.Гавришкевича, М.Новицького та деяких ін.) і активно продовжувався в ІІ пол. ХІХ -- на поч. ХХ ст. (І.Верхратський, О.Рогович, Ф.Волков (Вовк), М.Срединський, Е.Ліндеман, О.Яната, М.Мельник та ін.) і в основних рисах завершився виданням «Словника ботанічної номенклатури» 1928 р. [СБН], в якому ухвалені до наукового вжитку українські ботанічні терміни, переважна більшість яких використовується в ботанічній науці до сьогодні (детальніше про це див. [Сабадош 1995; 1999; 2000; 2001]). Слід підкреслити, що ухвалення ботанічних термінів (назв рослин) до наукового вжитку після створення картотеки СБН у 20-х роках відбувався на засіданнях ботанічної секції природничого відділу Інституту української наукової мови Української академії наук. Було проведено 38 засідань за участі найавторитетніших на той час українських ботаніків та мовознавця О.Курило. Кожен український термін, визначений для ухвалення, відбирався з великої кількості друкованих джерел та записів, спеціально здійснених у кількох сотнях населених пунктів Східної і Західної України і доповідався та обговорювався на засіданнях ботанічної секції (детальніше див. [СБН: Х--ХУІІІ; Осадча-Яната: 9--13]).

Як свідчать наші спостереженння, процес формування наукової ботанічної термінології відбувся на основі використання передовсім загальнонародних українських флорономенів, успадкованих від праслов' янської мови, новотворів української мови і меншою мірою запозичених від інших мов.

Пропонована стаття -- підсумок нашої монографічної праці, що складається з чотирьох розділів, присвячених відповідно дендрономенам, назвам культивованих трав'янистих рослин, дикорослих трав і мікономенам. У межах кожного розділу виділяємо підрозділи, кожен з яких охоплює опис видових українських назв одного чи кількох родів певної родини, названої українською і латинською науковими назвами. Порядок розміщення родин, а в їх межах родів і видів подається за «Визначником рослин України» [ВРУ], але всі українські і латинські наукові назви видів, родів і родин узгоджені з найновішим і найавторитетнішим на сьогодні визначником рослин 1987 р. [ОВРУ], виданим Інститутом ботаніки ім. Н.Г.Холодного Академії наук України.

У зв'язку з розвитком ботанічної науки систематика рослин час від часу зазнає змін, тому і назви видів і родів також змінюються. У таких випадках із метою точної ідентифікації української ботанічної назви як основний ми використовуємо її останній латинський науковий відповідник, поданий у [ОВРУ], але в дужках подаємо також попередні з метою уникнення непорозуміння, яке може появитися у випадках, коли в різних джерелах, виданих у різний час, для тієї самої української ботанічної назви можуть подаватися неоднакові латинські наукові відповідники і в непосвяченого в цю справу читача може виникнути помилкова думка, що це не та сама, а кілька рослин.

Для полегшення користування матеріалом монографії служать додані покажчики українських назв рослин та їх латинських наукових відповідників.

Кожну аналізовану ботанічну назву паспортизуємо, подаючи широку інформацію про наявність її в різних джерелах, при цьому вичерпно зазначаємо джерела її фіксації тільки у випадку невеликої кількості їх. Якщо певна назва документується багатьма джерелами, то намагаємося подати основні з них, дбаючи про їхню різноманітність (ботанічні праці, ботанічні словники і збірки, за- гальномовні словники, інші праці) і зазначаючи передовсім найвагоміші. Перелік джерел, у яких виявлені українські назви рослин, подається в хронологічному порядку.

До багатьох описуваних українських ботанічних номенів, якщо є можливість, подаємо інформацію про територію вживання кожного з них, за даними обстежених джерел української мови, тобто певною мірою використовується лінгвогеографічний метод. По можливості до аналізу лексем нерідко залучається лексичний матеріал сучасних українських діалектів та інших слов'янських і неслов'янських мов. Аналізована нами ботанічна назва подається з наголосом, якщо він зазначений у джерелі.

Походження назв рослин, успадкованих від праслов'янської і староукраїнської мови, у цій праці, як правило, не встановлюємо, а в кожному випадку покликаємося на нашу монографію [Са- бадош 1996], де це з'ясовується, та на етимологічні словники.

У процесі написання цієї праці використана велика кількість видань, що містять здебільшого кольорові зображення рослин, нерідко також текстовий опис їх.

У період ХІХ -- поч. ХХ ст. джерела української мови продовжують документувати переважну більшість назв рослин, зафіксованих у текстах староукраїнського періоду.

Новотвори в українській ботанічній лексиці становлять величезну кількість, що майже в десять разів перевищує інновації, виявлені нами в джерелах староукраїнської мови. У порівнянні з попереднім періодом різко знизилась концентрація інновацій- дендрономенів та назв культурних трав'янистих рослин і значно зросла питома вага нових найменувань дикорослих трав і грибів. Як і раніше, у цей час збагачення української ботанічної номенклатури відбувається такими основними шляхами, як словотворення, переосмислення слів, запозичення готових назв флори від інших мов, лексикалізація та метафоризація синтаксичних словосполучень.

Впадає в око велика різноманітність фонетичних варіантів багатьох ботанічних найменувань, зафіксованих у джерелах української мови ХІХ -- поч. ХХ ст. Особливо це стосується запозичень від інших мов, рідше й назв власне українських чи навіть праслов'янського походження, пор. шавлія 'Salvia officinalis' -- шальвія, шалвія, шельвія, шелвія, шевлія; бараболя 'Solanum tuberosum' -- ба- рабуля, бароболя, барболя, барабоня; аєр 'Acorus calamus' -- їр, ір, йор, яр, явор, явір, гав 'яр, гайвір; чабр 'Satureja hortensis' (< прасл. *сфгь id.) -- чебер, шабер, шебер, щебер і под. Унаслідок фонетичних процесів, прояву народної етимології, гіперистичного відштовхування від правильного до неправильного і т.п. багато флорономенів настільки видозмінилося, що повністю деетимологізувалося, втративши зв'язок із первісним звучанням слова, особливо це стосується, крім запозичених, також автохтонних українських складних слів, пор. деетимологізацію назви праслов' янського походження свербигуз 'Rosa canina' (від свербіти і гуз, гуза) у варіантах свербиуз, свербиуза, свербогуз(а), свербоголуза, свербовис тощо. Так само деетимологізувалися, напр., варіанти кидрев, кедрев, кудрево, кудер, що виникли на основі складеної назви кедрове дерево 'Cedrus libani'. Прикладів деетимологізації назв рослин дуже багато.

лексичний український назва рослина

Скорочення назв джерел та літератури

1. Бурячок -- Бурячок А.А. Формування спільного фонду соціально-політичної лексики східнослов'янських мов: Назви відносин між державами, народами. -- К., 1983. -- 248 с.

2. ВРУ -- Визначник рослин України. -- 2-е вид., випр. і доп. -- К., 1965. -- 877 с.

3. Дзендзелівський 1960 -- Дзендзелівський Й.О. Назви сідьськогосподарських культур у говорах Закарпаття // Studia Slavica Hung. -- Budapest, 1960. -- T. VI. -- C. 113--143.

4. Дзендзелівський 1982 -- Дзендзелівський Й.О. Українські рефлекси та деривати *sernb, *$еть на слов'янському тлі // Зборник за филологщу и лингвистику. -- Нови Сад, 1982. -- Кю. ХХ^1. -- С. 73--99.

5. Дзендзелівський 1984 -- Дзендзелівський Й.О. Укр. полуниця, діал. половниця, макед. діал. планучка у зв'язку з іншими слов'янськими назвами для Fragaria vesca L. // Зборник во чест на Блаже Коне- ски. -- Скоще, 1984. -- С. 77--105.

6. Закревська 1964 -- Закревська Я.В. Українські назви картоплі (Solanum tuberosum). (На матеріалі ІІ тому “Атласу української мови”) // Дослідження і матеріали з української мови. -- К., 1964. -- Т. 6. -- С. 28--36.

7. Закревська 1971 -- Закревська Я.В. Шляхи дослідження народних назв рослин // Праці ХІІ республіканської діалектологічної наради. -- К., 1971. -- С. 318--325.

8. Закревська 1976 -- Закревська Я.В. Нариси з діалектного словотвору в ареальному аспекті. -- К., 1976. 163 с.

9. Капская -- Капская А.И. Семантико-словообразовательная структура названий цветов в украинском языке: Автореф. дисс. ... канд. филол. наук. -- К., 1970. -- 22 с.

10. Карпенко -- Карпенко Ю.О. Деякі назви культурних рослин у буковинських говірках: (До питання про мовні взаємозв'язки) // Наукові записки Чернівецького університету: Серія філол. наук. -- Чернівці, 1958. -- Т. 31. -- Вип. 7. -- С. 105--120.

11. Кис. -- Киселевский А.И. Латинско-русско-белорусский ботанический словарь. -- Минск, 1967. -- 159 с.

12. Киселевский -- Киселевский А.И. Беларусская ботаническая терминология: Автореф. дис. ... канд. филол. наук. -- Минск, 1962. -- 19 с.

13. Кобів -- Кобів Ю. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин. -- К., 2004. -- 800 с. Малахівська 1982 -- Малахівська О. А. Назви сочевиці (Lens Adans.) в говорах української мови // Лексика української мови в її зв' язках з сусідніми слов' янськими і неслов'янськими мовами: Тези доп. -- Ужгород, 1982. -- С. 93--95.

14. Малахівська 1985 -- Малахівська О. А. Ареальна й семантична характеристика типів номінації кукурудзи (Zea mays L.) в українських говорах // Структурні рівні українських говорів. -- К.: Наук. думка, 1985. -- С. 134--147.

15. Марчук -- Марчук Н.Й. Принципи і способи номінації ожини (Rubus caesius L.) в говорах слов'янських мов // Структурні рівні українських говорів. -- К., 1985. -- С. 121--134.

16. Мел. -- Мельник М. Українська номенклатура висших ростин. -- Львів, 1922. -- 356 с.

17. Меркулова -- Меркулова В.А. Очерки по русской народной номенклатуре растений: (Травы. Грибы. Ягоды). -- М., 1967. -- 258 с.

18. Миголинець -- Миголинець О.Ф. Ботанічна лексика українських говорів Закарпатської області: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. -- Ужгород, 1996. -- 24 с.

19. Москаленко -- Москаленко Л. А. Ботанічна лексика українських степових говірок Миколаївської області:

20. Автореф. дис. ... канд. філол. наук. -- К., 1992. -- 18 с.

21. Німчук 1983 -- Німчук В.В. Праслов'янська лексика. Лексика давньоруської мови // Історія української мови: Лексика і фразеологія. -- К., 1983. -- С. 15--163.

22. Німчук 1992 -- Німчук В.В. Давньоруська спадщина в лексиці української мови. -- К., 1992. -- 416 с. (Підрозділ «Ботанічна термінологія». -- С. 233--292).

23. ОВРУ -- Определитель высших растений Украины. -- К.: Наукова думка, 1987. -- 546 с.

24. Омельковець 2003 -- Омельковець Р.С. Атлас західнополіських назв лікарських рослин. -- Луцьк, 2003. 134 с.

25. Омельковець 2006 -- Омельковець Р.С. Номінація лікарських рослин в українському західнополіському говорі. -- Луцьк, 2006. -- 302 с.

26. Осадча-Яната -- Осадча-Яната Н. Українські народні назви рослин. -- Ню-Йорк, 1973. -- 176 с. Поістогова -- Поістогова М.В. Номінаційні процеси у ботанічній лексиці східнополіських говірок: Автореф. дис.... канд. філол. наук. -- К., 2005. -- 23 с.

27. Сабадош 1995 -- Сабадош І.В. Формування наукової ботанічної термінології української мови // Науковий вісник Ужгородського університету: Серія “Філологія”. -- Ужгород, 1995. -- Вип. 1. -- С. 46--50.

28. Сабадош 1996 -- Сабадош І.В. Формування української ботанічної номенклатури. -- Ужгород, 1996. -- 192 с.

29. Сабадош 1999 -- Сабадош І.В. “Словник ботанічної номенклатури” 1928 р. та його значення для розвитку української термінології ботаніки // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: (Зб. наук. праць). -- Ужгород, 1999. -- Вип. 1. -- С. 153--157.

30. Сабадош 2000 -- Сабадош І.В. Розвиток української наукової термінології ботаніки у міжвоєнний період // Науковий вісник Ужгородського університету: Серія “Філологія”. -- Ужгород, 2000. -- Вип. 4. -- С. 51--56.

31. Сабадош 2001 -- Сабадош І.В. Внесок І. Верхратського у формування української наукової термінології ботаніки // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. -- Вип. 4: Українське і слов'янське мовознавство. Зб. наук. праць Міжнар. конф. на честь 80-річчя проф. Й.О.Дзендзелівського. -- Ужгород, 2001. -- С. 461--464.

32. Сабадош 2008 -- Сабадош І.В. Стан і завдання лінгвогеографічного дослідження ботанічної лексики української мови // Діалектологічні студії. 7: Традиції і модерн. -- Львів, 2008. -- С. 7--16.

33. САБЛ -- Сабадош І.В. Атлас ботанічної лексики української мови. -- Ужгород, 1999. -- 104 с.

34. СБН -- Словник ботанічної номенклатури (Проєкт). -- К., 1928. -- 313 с.

35. Симоненко -- Симоненко Л.А. Микологическая лексика украинского языка: Автореф. дисс. ... канд. фи- лол. наук. -- К., 1973. -- 21 с.

36. Скорофатова 2009а -- Скорофатова А.О. Атлас назв корисних рослин в українських східнослобожансь- ких говірках. -- Луганськ, 2009. -- 316 с.

37. Скорофатова 20096 -- Скорофатова А.О. Ономасіологія та лінгвогеографія фітономенів в українських східнослобожанських говірках: Монографія. -- Луганськ, 2009. -- 369 с.

38. СУМ -- Словник української мови: В 11 т. -- К., 1970--1980. -- Т. І--ХІ.

39. Ткачук -- Ткачук М.М. Ботанічна лексика говірок Чорнобильської зони: Автореф. дис. ... канд. філоло. наук. -- К., 2011. -- 20 с.

40. Фещенко 1974 -- Фещенко Н.М. Названия лекарственных растений в украинском языке: Автореф. дисс. ... канд. филол. наук. -- К., 1974. -- 24 с.

41. Филин -- Филин Ф.П. О лексико-семантических группах слов // Езиковедски изследования в чест на акад. Ст.Младенов. - София, 1957. - С. 523-538. Передрук цієї статті див.: Филин Ф.П. Очерки по теории языкознания. -- М., 1982. -- С. 227--239.

42. Фроляк -- Фроляк Л. Д. Ботаническая лексика украинских говоровсеверного Приазовья: Автореф. дисс. ... канд. филол. наук. -- К., 1988. -- 17 с.

43. Шадурский -- Шадурский И.В. Тематическое изучение лексики // Методы изучения лексики. -- Минск, 1975. -- С. 48--52.

44. Шамота -- Шамота А.М. Назви рослин в українській мові. -- К., 1985. -- 163 с.

45. Яв. -- Яворницький Д.І. Словник української мови. -- Катеринослав, 1920. -- Т. 1. -- 411 с.

46. Budziszewska -- Budziszewska W. Slowianskie slownictwo dotycz^ce przyrody zywej. -- Wroclaw etc., 1965. -- 357 s.

47. Buffa -- Buffa F. Vznik a vyvin slovenskej botanickej nomenklatury. -- Bratislava, 1972. -- 428 s.

48. Cizmarova -- Cizmarova M. Nominacne modely v botanickom nazvoslovi. -- Presov. 2008. -- 191 s.

49. Dylewska-Kupisz -- Dylewska-Rupisz J. Slowotworstwo nazw botanicznych w j^zyku ukrainskim // Prace j^zykoznawcze. -- Wrocaw etc., 1976. -- T. 88. -- S. 7--46.

50. Mach. -- Machek V. Ceska a slovenska jmena rostlin. -- Praha, 1954. -- 366 s.

51. Mak. -- Makowiecki S. Slownik botaniczny lacinsko-maloruski. -- Krakow, 1936. -- 408 s.

52. RS -- Rostafinski J. Symbola ad historiam naturalem medii aevii. -- Krakau, 1900. -- T. I. -- XXI, 605 p.

53. Waniakowa -- Waniakowa J. Polskie gwarowe nazwy dziko rosn^cych roslin zielnych na tle slowianskim. -- Krakow, 2012. -- 283 s.

Размещено на Allbest.ru