Двокомпонентні прийменникові еквіваленти слова прийменниково-іменникового походження в українській, німецькій та іспанській мовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВОКОМПОНЕНТНІ ПРИЙМЕННИКОВІ ЕКВІВАЛЕНТИ СЛОВА ПРИЙМЕННИКОВО-ІМЕННИКОВОГО ПОХОДЖЕННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ, НІМЕЦЬКІЙ ТА ІСПАНСЬКІЙ МОВАХ

Оксана Пособчук

Сучасний етап розвитку мовознавчих студій характеризується посиленням інтересу до проблем, що стосуються природи перехідних елементів мовної системи, які є виявом мовної динаміки. Так, ще видатний український мовознавець О. Потебня відзначав необхідність вивчення перехідних явищ у мовній системі: «Розуміючи мову як діяльність, не можна дивитись на граматичні категорії, якими є дієслово, іменник, прикметник, прислівник, як на щось незмінне, раз назавжди виведене з постійних властивостей людської думки. Навпаки, навіть у відносно невеликі періоди ці категорії помітно змінюються [10, с. 82]». Л. Щерба писав про перехідні явища у мовній системі, що «саме неясне і те, що коливається, і має найбільшою мірою привертати увагу лінгвіста, саме тут готуються ті факти, які потім фігурують в історичних граматиках, інакше кажучи, оскільки тут ми присутні при еволюції мови [13, с. 36]».

Останнім часом лінгвісти дедалі більше звертають увагу на явище еквівалентності слова та функціонування еквівалентів слова як одиниць проміжних рівнів мовної системи. Як зазначає А. Лучик: «Ці одиниці не належить до жодної зі структурних категорій мови і вважаються елементами перехідних рівнів мовної системи [3, с. 5]».

У мовознавчих студіях подібні одиниці теоретично не визначені, питання щодо їхнього статусу залишається спірним. Інколи їх зараховують до фразеологізмів [1; 2; 12]. Так, досліджуючи подібні одиниці, Ю. Божко виділяє окрему «прийменниково-відмінкову модель» фразеологізмів [2]. С. Трухіна зазначає: «Оскільки фразеологічне значення таких форм складається з переосмислених лексичного і граматичного значень компонентів (прийменника, закінчення і іменника), ми вважаємо їх лексико-граматичними фразеосполученнями [12, с. 81]».

Проте в еквівалентах слова (далі за текстом також ЕС), на відміну від фразеологізмів, складові компоненти не обов'язково повністю втрачають лексичне значення. На думку Р. Рогожникової, у таких конструкціях «відбувається тільки деякий зсув у значенні, пов'язаний з використанням сполучення у певній функції [11, с. 111]».

Зокрема, внаслідок препозиціоналізації такими одиницями поповнюються прийменникові системи української, німецької та іспанської мов. У цьому випадку йдеться про прийменникові еквіваленти слова, під якими розуміємо лексико-граматичні одиниці, що складається з двох та більше компонентів і співвідносяться за своїми семантичними та граматичними властивостями з лексичними прийменниками.

У лінгвістичних розвідках здійснюються спроби дослідження структурних та семантичних особливостей прийменникових еквівалентів слова. Так, вивченню зазначених одиниць присвячені праці О. Антонової, Л. Бутко, В. Ґарсіа Єбри, А. Ґутьєрреса, А. Загнітка, К. Койке, К. Леманна,

К. Ліндквіста, А. Лучик, Й. Майбауера, К. ді Меоли, М. Морери, Е. Наньєса, Р. Рогожникової, Х. Уеди, Х. Хонрубіа, Й. Шредера та ін. Проте в сучасному мовознавстві відсутні зіставні дослідження прийменникових еквівалентів слова української, німецької та іспанської мов, що зумовлює необхідність їх системного зіставлення.

Теоретичні напрацювання в галузі дослідження прийменникових еквівалентів слова в українському мовознавстві також відображено у лексикографії. Ідеться, зокрема, про праці А. Лучик, О. Антонової, І. Дубровської [7; 8; 9; 5].

Метою пропонованої праці є дослідження форми вираження та структури двокомпонентних прийменникових еквівалентів слова прийменниково-іменникового походження в українській, німецькій та іспанській мовах.

Аналіз форми вираження досліджуваних одиниць показав, що у трьох мовах за сукупністю кількісно переважають прийменникові еквіваленти прийменниково-іменникового походження, що мають у своєму складі 2 компоненти. В українській мові зафіксовано 113 таких одиниць, а в німецькій мові 98. В іспанській мові препозиціоналізації зазнали лише 2 сполучення іменника та прийменника. Це пов'язано в першу чергу з тим, що в іспанській мові втрачено морфологізовану категорію відмінка, яка на сучасному етапі знаходить синтаксичне вираження за допомогою прийменників. Так, родовий відмінок виражається прийменником de. В українській та німецькій мовах усі двокомпонентні прийменникові еквіваленти слова прийменниково-іменникового походження вимагають після себе родового відмінка. Таким конструкціям в іспанській мові відповідають трикомпонентні сполуки з кінцевим компонентом de. Наприклад, міжмовними відповідниками іспанського прийменникового еквівалента слова a costa de, в українській мові є еквівалент слова за рахунок, а у німецькій - auf Kosten, auf Rechnung. Варто зазначити, що в німецькій мові також прослідковується тенденція до аналітизації родового відмінка, оскільки паралельно з синтетичною морфологізованою формою родового відмінка вживається аналітична форма von + іменний елемент у формі давального відмінка.

Прийменникові еквіваленти слова утворюються за різнотипними моделями. Принципи моделювання та методика дослідження еквівалентів слова української та російської мов ґрунтовно розроблені А. Лучик [4; 6]. Під моделлю розуміємо лінгвістично виведену структуру граматичних конструкцій, яка відображає механізм породження мовою її одиниць [3, с. 4].

На базі двокомпонентних прийменникових еквівалентів слова прийменниково-іменникового походження української, німецької та іспанської мов побудовано базові моделі та моделі з віялоподібним розщепленням структури. Базові моделі складаються з одного початкового компонента та одного компонента розгортання, їх утворено на базі прийменникових еквівалентів слова, лексико- граматичні параметри складників яких не збігаються з іншими досліджуваними елементами.

В українській і німецькій мовах побудовано по 13 базових моделей прийменниково-іменникового походження, а в іспанській мові - лише 2 моделі.

В українській мові прийменники в усіх 13 базових еквівалентах слова прийменниково- іменникового походження стоять у препозиції до іменників, у німецькій - в 11 еквівалентах слова. В іспанській мові прийменники в обох еквівалентах слова прийменниково-іменникового походження стоять у постпозиції до іменникових компонентів. У німецькій мові побудовано 2 базові конструкції, у яких прийменниковий та іменниковий компоненти стоять у циркумпозиції, тобто обрамляють слово, відношення до якого виражає еквівалент слова: an... Stattта um... willen.

В українській мові в базових моделях рівною мірою продуктивними щодо функціонування в ролі початкового компонента є прийменники за та на, кожен із них зафіксовано у трьох базових моделях зазначеного типу: за ^ винятком, за ^ посередництвом, за ^ рахунок, на ^ правах, на ^ чолі, на ^ засадах. Граматичним варіантом останнього прийменникового ЕС є поєднання прийменника на з іменником жіночого роду у формі місцевого відмінка однини (на ^ засаді).

У німецькій мові найпродуктивнішими початковими компонентами в базових моделях є прийменники an, auf та in. Кожен із них зафіксовано у двох моделях, у яких прийменники стоять у препозиції до іменникових компонентів: am ^ Ende, an ^ die Adresse, auf ^ den Namen, auf ^Kosten, in ^ die Tiefe, in ^ Sachen.

У першій базовій моделі іспанської мови gracias ^ a початковим компонентом є іменник жіночого роду у формі множини gracias, а компонентом розгортання - прийменник a: Gracias a esta decision, el y su comite consiguieron en poco tiempo tener bien herrada la bolsa, dando asi un carpetazo a todas las formas pueriles y romanticas del activismo politico (Ф. Аррабаль). У другій базовій прийменниково-іменниковій моделі merced ^ a компонентом розгортання також є прийменник a, а початковим компонентом виступає іменник жіночого роду у формі однини merced.

Окрім базових моделей, на матеріалі двокомпонентних прийменникових еквівалентів слова прийменниково-іменникового походження також побудовано моделі з віялоподібним розщепленням структури, які мають спільний початковий компонент і компоненти розщеплення з однаковими граматичними показниками. Загальна кількість еквівалентів слова, що утворюють моделі такого типу, в українській мові складає 90 одиниць, у німецькій мові - 85 одиниць. В іспанській мові не побудовано моделей такого типу. В українській мові побудовано 20 моделей з віялоподібним розщепленням, а в німецькій - 24.

Як в українській, так і в німецькій мовах переважають трикомпонентні моделі з двокомпонентним розщепленням. Зокрема, в українській мові їх утворено 8, а в німецькій - 10.

Наприклад, у трикомпонентній моделі, побудованій на базі німецьких прийменникових еквівалентів слова, іменникові компоненти розщеплення мають граматичні показники жіночого роду знахідного відмінка однини, а початковим компонентом виступає прийменник ohne: Da es sich um kleine Abweichungen von den stationaren Losungen handelt, kann die Betrachtung ohne Berucksichtigung der Reabsorptionsverluste erfolgen (Ґ. Голлеманн); Charakteristisch ist auch der offene Ausgang, so dafi ein Leser ohne Kenntnis des biographischen Hintergrunds vermuten konnte, die Erzahlung ende im Publikationsjahr (І. Гіїя-Кіршнерайт).

У трикомпонентній моделі українських прийменникових еквівалентів слова початковим компонентом є прийменник на, а компонентами розщеплення іменники середнього роду у формі знахідного відмінка однини: Із церкви вийшов січовий священик, благословив Тараса і все, що він замислив на благо краю рідного й свого народу (В. Шевчук); Просила б я тебе, мамочко, щоб ти прислала на ім'я Корейво записку, аби він мені видав деякі ноти (Леся Українка).

Найпотужнішою моделлю з віялоподібним розщепленням у досліджуваному матеріалі трьох мов є сімнадцятикомпонентна модель з шістнадцятикомпонентним розщепленням на 1 кроці формування відкритої структури, побудована на базі прийменникових еквівалентів слова німецької мови, початковим компонентом якої виявляється прийменник in, а компонентами розщеплення - іменники чоловічого роду давального відмінка однини:

Прослідкуємо реалізацію еквівалентів слова цієї моделі у реченнях: Wenn die Interaktion im Bereich der Intimitat dann noch etwas bedeutete, dann zumindestens nicht mehr das, was sie schien (Д. Шванітц); Im Falle einer Anweisung oder einer Ubernahme der Obhut durch Leute des Gastwirts gilt dies jedoch nur, wenn sie dazu bestellt oder nach den Umstanden als dazu bestellt anzusehen waren (Цивільний кодекс ФРН, стаття 701).

Найпродуктивнішим початковим компонентом у прийменникових еквівалентах слова прийменниково-іменникового походження української мови, на базі яких утворено моделі з віялоподібним розщепленням структури, є прийменник в (у, во). Він зафіксований у 40 українських прийменникових ЕС, у яких він поєднується з іменниками у формі місцевого (27 ЕС, наприклад, в оточенні, в числі) та знахідного (13 ЕС, наприклад, в честь, в силу) відмінка. Прийменник на виступає початковим компонентом у 33 прийменникових ЕС української мови прийменниково-іменникового походження, на базі яких побудовано моделі з віялоподібним розщепленням структури, поєднуючись з іменниками у формі знахідного (24 ЕС, наприклад, на кшталт, на спомин) та місцевого (9 ЕС, наприклад, на боці, на ґрунті) відмінка. Меншу продуктивність виявляють прийменники з (зі, із) (9 ЕС, наприклад, з нагоди, з причини), під (5 ЕС, наприклад, під виглядом, під знаком), по (2 ЕС, наприклад по причині) та без (1 ЕС, наприклад, без відома).

У німецькій мові найпродуктивнішим початковим компонентом прийменникових ЕС прийменниково-іменникового походження, на базі яких побудовано моделі з віялоподібним розщепленням, є прийменник in, який в усіх 32 ЕС поєднується з іменниками у формі давального відмінка (im Gefolge, im Vorfeld, im Angesicht). Удвічі меншу продуктивність виявляє прийменник zu (16 ЕС), також поєднуючись з іменниками у формі давального відмінка (zum Vorteil, zum Schaden). Ще менш продуктивними є прийменники unter (12 ЕС, наприклад, unter Anrechnung, unter der Agide), auf (8 ЕС, наприклад, auf [der] Ebene, auf der [der] Grundlage), an та mit (по 5 ЕС, наприклад, an der Spitze, mit Ausnahme, mit Hilfe), nach, ohne та von (по 2 ЕС, наприклад, nach Mafigabe, ohne Berucksichtigung), а також bei (1 ЕС, наприклад, bei Beginn, von Seiten). Переважна більшість прийменників поєднується з іменниками у формі давального відмінка, лише auf та ohne (2 ЕС) входять до складу ЕС з іменниковими компонентами у формі знахідного відмінка. Такий розподіл значною мірою зумовлений граматичними особливостями зазначених прийменників, зокрема тим, що вони вимагають після себе певного відмінка. Наприклад, прийменники zu, mit, nach та bei вимагають після себе лише давального відмінка.

З дослідження форми вираження двокомпонентних прийменникових ЕС прийменникового іменникового-походження випливає, що іменникові компоненти двокомпонентних прийменникових еквівалентів слова української мови мають граматичні показники п'ятьох відмінків: місцевого (42 ЕС), знахідного (40 ЕС), орудного (11 ЕС), родового (9 ЕС) та давального (1 ЕС). Аналіз іменникових компонентів двокомпонентних прийменникових еквівалентів слова німецької мови показав, що вони мають граматичні показники давального (87 ЕС) та знахідного (11 ЕС) відмінків. Для іспанських прийменникових еквівалентів слова категорія відмінка нерелевантна у зв'язку із втратою морфологічних відмінкових форм у сфері іменника [14, с. 140].

У 44 українських двокомпонентних прийменникових ЕС зафіксовано іменникові компоненти чоловічого роду, у 42 - жіночого, у 17 - середнього. У німецькій мові двокомпонентні прийменникові ЕС мають у своєму складі іменникові компоненти жіночого (48 ЕС), чоловічого (33 ЕС) та середнього (16 ЕС) родів. В іспанській мові зафіксовано 2 ЕС з іменниковими компонентами жіночого роду, які утворюють 2 базові моделі. Окрім цього, один прийменниковий ЕС німецької мови (auf Kosten) має у своєму складі іменник, що не має категорії роду і належить до іменників pluralia tantum.

Отже, в українській мові у двокомпонентних прийменникових ЕС незначно переважають іменникові компоненти з показниками чоловічого роду (44 ЕС), у німецькій мові - іменникові компоненти з показниками жіночого роду (48 ЕС), а в іспанській мові обидва двокомпонентні ЕС мають показники жіночого роду.

Іменникові компоненти більшості двокомпонентних еквівалентів слова української та німецької мов мають форму однини: в українській мові іменникові компоненти 98 ЕС мають форму однини і лише 5 - форму множини; іменникові компоненти 90 ЕС німецької мови мають форму однини і лише 8 ЕС - форму множини. На противагу цьому, в іспанській мові зафіксовано один прийменниковий ЕС з іменниковим компонентом у формі однини й один у формі множини.

З проведеного дослідження випливає, що в українській, німецькій та іспанській мовах у прийменникові еквіваленти слова зазначеного типу трансформуються лише сполучення прийменника з іменником на позначення неістоти.

Отже, спостереження над прийменниковими еквівалентами слова в українській, німецькій та іспанській мовах свідчить про те, що в українській та німецькій мовах найпродуктивнішими у процесі препозиціоналізації виявилися прийменниково-іменникові двокомпонентні конструкції, а в іспанській мові таких сполучень виявлено лише 2, що пов'язано з втратою морфологізованої категорії відмінка.

Дослідження структури прийменникових еквівалентів слова в українській, німецькій та іспанській мовах дає змогу описати шляхи поповнення, тенденції розвитку й особливості формування цих одиниць у системах зазначених мов. Комплексне зіставлення структурних особливостей прийменникових еквівалентів слова в українській, німецькій та іспанській мовах, які є віддалено спорідненими мовами та належать до трьох різних груп індоєвропейської мовної родини, надає можливість не лише встановити їхні подібні та відмінні риси, а й виявити особливості, специфічний характер одиниць проміжних рівнів порівнюваних мов. Окрім цього, пропоноване дослідження відкриває широкі перспективи компаративно-типологічного вивчення препозиціоналізаційних процесів в інших різноструктурних мовах.

український німецький іспанський прийменниковий

Література

1. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія: [навчальний посібник для студентів філологічних факультетів університетів] / Авксентьєв Л.Г. - Харків: Вид-во при ХДУ видавничого об'єднання «Вища школа», 1983. - 136 с.

2. Божко Ю.О. Прийменниково-відмінкова модель українських фразеологізмів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Ю.О. Божко. - Х., 2002. - 20 с.

3. Лучик А. А. Властивості форми вираження еквівалентів часток в українській мові / А. А. Лучик // Наукові записки. - Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград: РВЦ КДПУ, 2003. - Вип. 48. - С. 3-9.

4. Лучик А.А. Еквіваленти слова в українській і російській мовах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» ; 10.02.02 «Російська мова» / А.А. Лучик. - К., 2001. - 34 с.

5. Лучик А.А. Польсько-український словник еквівалентів слова / А.А. Лучик, О.О. Антонова; Український мовно-інформаційний фонд НАН України, Національний університет «Києво- Могилянська академія», Інститут славістики Польської академії наук. - К.: Національний університет «Києво-Могилянська академія», 2013. - 243 с.

6. Лучик А.А. Принципи моделювання форми вираження прислівникових еквівалентів слова / А.А. Лучик // Наукові записки. - Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград, 2001. - Вип. 35. - С. 12-19.

7. Лучик А.А. Російсько-український та українсько-російський словник еквівалентів слова / Лучик А.А. - К.: Довіра, 2003. - 495 с.

8. Лучик А.А. Словник еквівалентів слова української мови / Лучик А.А. - К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 174 с.

9. Лучик А. Українсько-польський словник еквівалентів слова / А. Лучик, О. Антонова, І. Дубровська ; Український мовно-інформаційний фонд НАН України, Національний університет «Києво-Могилянська академія», Інститут славістики Польської академії наук. - К.: Національний університет «Києво-Могилянська академія», 2011. - 311 с.

10. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике / Потебня А.А. - Т. 1-2. - Москва: Учпедгиз, 1958. - 536 с.

11. Рогожникова Р.П. Об эквивалентах слова в русском языке / Р.П. Рогожникова // Вопросы языкознания. - 1977. - № 5. - С. 110-116.

12. Трухина С.А. К изучению лексико-грамматических фразеологизмов / С.А. Трухина // Методы и приемы научного анализа в фразеологических исследованиях. - Воронеж: Издательство Воронежского университета, 1978. - С. 44-49.

13. Щерба Л.В. Избранные работы по языкознанию и фонетике / Щерба Л.В. ; отв. ред. М.И. Матусевич. - Т. 1. - Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1958. - 158 с.

14. Gabriel Ch. Romanische Sprachwissenschaft / Ch. Gabriel, T. Meisenburg. - Paderbom: W. Fink, 2007.- S. 245.

Размещено на Allbest.ru