Сучасні підходи до визначення провідних принципів орфографічної системи англійської мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Шастова I.В.

У статті розглядається питання визначення провідних принципів орфографічної системи англійської мови з метою навчання читання та письма. Для з'ясування ступеня фонетичності цієї мови проаналізовано праці вітчизняних і зарубіжних учених і методистів.

Ключові слова: фонетичний принцип, орфографічна система, звуковий метод навчання техніки читання.

Орфографічна система будь-якої мови базується на чотирьох основних принципах: 1) фонетичному, 2) морфологічному, 3) традиційному та 4) ідеографічному [3, с. 166]. В англійській мові (АМ) є частина слів, що базується на першому з них (наприклад, pen, desk, man, rat, коли буква повністю відповідає одному звуку), а також на другому (наприклад, teach - teacher). Проте провідним в АМ вважається традиційний принцип, тому можливість використання фонетичних (або звукових) методів навчання під час навчання техніки читання в початковій школі ставиться під сумнів і методисти вважають, що більш доцільним є використання методу цілих слів. Проте у Сполучених Штатах Америки та Великобританії набуває популярності ідея навчання читання та письма за фонетичним принципом.

У своїх дослідженнях сучасні науковці звертали увагу на різні аспекти навчання техніки читання англійською мовою. К. І. Онищенко зауважувала щодо особливостей орфографічної системи та мовних труднощів [3, с. 192-194]. Г. В. Рогова зазначала, що проблеми у навчанні читання спричинюються тим, що слова мають різний рівень орфографічних труднощів [4, с. 165-166]. О. В. Васильєв у своєму посібнику щодо правил читання надає численні приклади графемо-фонемних відповідностей [2].

Проте бракує наукових досліджень, у яких розглядається можливість навчання читання та письма за фонетичним принципом. Одночасно у публікаціях зарубіжних авторів розглядається можливість навчання за звуковим методом Phonics. З огляду на вищезазначене, обрана тема є актуальною та потребує дослідження. Таким чином, метою цієї статті є дослідження можливості навчання читання та письма АМ за фонетичним принципом та з'ясування ступеня фонематичності АМ.

У дослідженнях Г. В. Рогової, в яких розглядається лексичний мінімум для учнів 5-8 класів, висловлюється думка, щодо доречності навчання читання за традиційним принципом [4, с. 165-166]. Автором було встановлено 5 груп слів за рівнем орфографічних труднощів. До першої групи було віднесено ті, що пишуться та читаються за фонетичним принципом. Другу складають слова, в яких літера пишеться, але не має звукового еквіваленту. В третій групі - що відображають традиційні правила читання, а в четвертій - з типовим сполученням літер, які не мають чітких правил читання. П'ята група слів підпорядковується історичному принципу написання. За даними Г. В. Рогової, слова, що відносяться до двох останніх груп, становлять 65 % від усього обсягу і через те спричинюють значні труднощі під час оволодіння відповідностями між літерами та звуками АМ.

Як зазначає Г. Е. Борецька [1 , c. 4], найбільш характерними труднощами орфографічної системи є такі: 1) кількісна неадекватність між буквами та звуками у слові, тобто між графічним і звуковим образом слова; 2) різночитання однакових букв і буквосполучень: pin-pine, now-snow; 3) кількість букв алфавіту та кількість графем, які вони утворюють: 26 букв передають 104 графеми; 4) наявність "німих" букв у словах: kite, through, Wednesday; 5) наявність діакритичних знаків; 6) передача того самого звука різними буквами і буквосполученнями: [k] - cat, kitchen, school, question.

Проте можливо припустити, що це твердження може бути недостовірним через низку причин: 1) у вітчизняній методичній літературі проблемі труднощів орфографічної системи АМ приділяється увага у незначній кількості робіт і досліджень, які здійснювалися досить давно, а саме, в радянські часи; 2) Г. В. Рогова подає лише результати свого аналізу, проте не наводить самих слів, їхньої кількості та критеріїв відбору, тому важко робити висновки щодо логіки дослідження; 3) існує можливість, що дані є справедливими за умови навчання десяти-тринадцятирічних дітей двадцять років тому.

Ураховуючи той факт, що підходи до навчання АМ суттєво змінили свої акценти, а також, що дітей шестирічного віку може цікавити зовсім інша тематика, ми вважаємо, що необхідно дослідити інтереси учнів. З метою пошуку виваженого висновку ми вирішили звернутися до досліджень, що проведені англомовними науковцями.

Проблема фонематичності АМ є досить актуальною в Сполучених Штатах Америки та Великобританії через поширення звукового методу Phonics. Прихильники наводять дані досліджень Д. Крістена у 1999 році [5], що переважна частина ЛО (85%) АМ підпадає під фонетичний принцип. Таким чином, Д. Хук [6] наголошує, що орфографія в АМ є дуже "правильною" (або фонетичною) і опанувати нею не важко, а автор посібника "Phonics from A to Z" В. Блевінг [5, с. 8] зазначає, що 84% англійських слів підпадають під фонетичне написання та (або) прочитання.

На думку Р. Б. Сполдінга [6, с. 13], якщо навчати належним чином, то можна помітити, що АМ є майже фонетичною, і науковець наголошує на тому факті, що 94% від усіх найбільш вживаних слів можуть бути записані правильно за допомогою 70 фонографем (термін автора), керуючись лише 26 правилами.

Певною мірою поштовхом для подібних тверджень були дослідження, проведені Г. Девей та П. Ханна в 1940 та 1960 роках відповідно, що засвідчують, що про написання і прочитання фонем можливо здогадатися з 75-відсотковою точністю [6, с. 12].

На противагу цьому автори не дотримуються поглядів щодо фонематичності АМ і не підтримують прибічників звукового методу. На думку Г. Девея, абсолютно фонетичні зв'язки між літерою та звуком існують тоді, коли одній фонемі відповідає лише одна літера і навпаки. Вчений вважає, що підрахунки мають проводитися для трьох напрямів. На його думку, словом, що відповідає фонетичному принципу прочитання, є те, в якому кожна літера має один відповідник (фонему): 1) для навчання читання, 2) письма, 3) лише для суто лінгвістичних досліджень [5, с. 14]. Перший, на його думку, здійснюється на рангованому списку слів (тобто ті, що найчастіше вживаються в текстах), другий - на нерангованому, а третій - на загальному словниковому запасі мови. Не зважаючи на це, результати подаються з огляду на орфографію фонем, складів та слів.

Г. Девей розглянув тексти письмової та усної форми АМ загальною кількістю 100 000 слів і виокремив з них 1 027, що, повторюючись, склали 73,6% від загальної кількості. З цих слів лише 229 відповідали фонетичному принципу, що становило лише 22, 3% від усіх слів [6, с. 14]. Окрім цього, до розгляду було взято уривок тексту, який складався з 267 слів, що містили 364 склади та 958 фонем (1 149 літер) [6, с. 14] (див. табл.1).

Таблиця 1. Дані Г. Девея щодо фонетичності англійської мови