Фразеологізми - визначники часу: паралелі та відмінності в українській і новогрецькій мовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фразеологізми - визначники часу: паралелі та відмінності в українській і новогрецькій мовах

Ніна Клименко

У статті розглянуто впорядкування семантичних варіантів категорії темпоральності на основі сітки часових ознак, реалізованої фразеологізмами, для якої характерна спільність ознак, властивих афіксальним, композитним та юкстапозитним похідним, а також низка семантичних ознак на зразок початок-кінець, іноді (інколи), ніколи, завжди тощо. Розгляд паралельних фразеологізмів виявляє їхню переважну орієнтацію на образний світ уявлень людини про час.

Ключові слова: категорія часу, зіставна фразеологія, спосіб словотворення, фраземосюжет, паралелізм фразеологізмів.

Nina Klymenko. Phraseological units as time markers: parallels and differences in ukrainian and modern greek

The article describes the system of semantic variants of the category of temporality on the basis of the grid of temporary features conveyed by phraseological units. Unity of features peculiar to derivatives built by means of affixation, composition, word composition is typical of such a grid. It can also realize its meanings, as beginning -- ending, sometimes (at times), once, always -- never. The study of parallel phraseological units has shown their primary orientation towards the idea of a human image-bearing world.

Key words: the category of time, contrastive phraseology, way of word-building, subject of phraseological units, parallelism of phraseological units.

У дослідженнях категорії темпоральності на сьогодні нагромаджено величезний різномовний матеріал. Розгляд її як центру семантично-функційного поля темпоральності уможливлює висвітлення способів упорядкування її семантичних варіантів за допомогою різних мовних засобів (морфологічних, синтаксичних, словотворчих, лексичних тощо). Меншою мірою описано реалізацію її за допомогою фразеологізмів. Аналіз їх теж може бути різноаспектним. Зокрема, в одній мові фразеологічні одиниці (далі ФО) можна розглядати за тематичним групами, ґрунтуючись, наприклад, на лексикографічних джерелах, у сучасній українській мові -- це словники за редакцією М.М. Пазяка [16, 17, 18], у новогрецькій (25), або за семантичними варіантами певної категорії. Таке вивчення має спиратися на певні семантичні сітки, встановлювані на основі розгляду пояснень фразеологізмів в одномовних тлумачних словниках [23; 20; 21; 26].

З одного боку, в межах цього дослідження можливе зіставлення семантичних темпоральних сіток, реалізованих різними способами словотворення (префіксацією, суфіксацією та основоскладанням, у якому функціонує лексико-словотвірна категорія темпоральності).

З другого, семантичні темпоральні сітки, що виражаються засобами словотворення, можна порівнювати з часовими ознаками сітки фразеологізмів. Завдяки цьому унаочнюються та узагальнюються виміри часу природного в лінійному спрямуванні від минулого через теперішнє в майбутнє, фізичного, представленого як народження -- смерть, циклічного, уявлюваного як зміна дня і ночі, пір року тощо.

Фразеологічна параметризація часу виявляє нашарування на ознаки природного, лінійного, циклічного часу ще й ознак міфічного, історичного, релігійного. Перспективним є зіставне вивчення фразеологізмів категорій темпоральності в двох-трьох мовах, яке уможливлюють перекладні словники [14; 15; 22; 19; 13; 6]. Серед них на особливу увагу заслуговують ті, що утворюють паралелі. Фразеологічні одиниці виявляють семантичний паралелізм, спільність образної основи їхнього формування, семного складу лексем певної тематичної групи, словотвірні паралелі (подібність словотвірних типів, за якими утворюються тематично близькі лексеми).

Дослідження фразеологізмів враховує співвідношення виразників темпоральності в самій одиниці з часовими ознаками складників пояснювальних частин до неї у фразеологічних словниках. Семантичні компоненти обох частин статей ФО допомагають конкретизувати й доповнити списки лексичних часових орієнтирів, запропоновані О.В. Бондарком для виміру часового дейксису та векторного характеру категорії темпоральності. До вже названих у розгляді суфіксальних, префіксальних, композитних і юкстапозитних темпоральних ад'єктивів і адвербативів додаємо найчастотніші семантичні множники, що трапляються у поясненнях значень фразеологізмів і в них самих: початок-кінець часових відрізків, короткий-тривалий проміжок часу, тепер-інколи-завжди-ніколи, колись-зараз, постійно-рідко, рано-пізно. Якраз вони й допомагають окреслити часові орієнтири, виявлювані у мовних картинах світу за допомогою фразеологізмів [11 : 260-281].

Зосередимо увагу тільки на тих ФО у сучасній українській та новогрецькій мовах, які є семантичними паралелями і виявляють подібність образного уявлення часу (щодо людини, пір року, доби, дня-ночі, релігійних свят та інших визначних подій). У сучасній українській мові існують пароніми нікули, тобто ні за яких обставин, та ннколи -- немає коли. У них різна модальна семантика. Перша лексема підкреслює позачасовий вимір існування чого-небудь. Його семантику підсилено в синонімічній ФО нізащо в (на) світі -- абсолютно ніколи. Друга виражає можливість існування чогось, але за певних умов: і вгору глянути ніколи -- про когось, хто надзвичайно завантажений, дуже зайнятий, і дихнути ніколи.

У новогрецькій мові засвідчено пароніми рпфЭ -- ніколи і рьфе -- коли, іноді. Антонімом першого є рЬнфб завжди. До фразеологізму нізащо в (на) світі (в житті) у новогрецькій семантично близький рпфЭ фщнрпфюн. У контексті питальних речень у постпозиції до дієслова рпфЭ набуває значення «коли-небудь»: Юупхн рпфЭ уфзн БиЮнб; Ти був коли-небудь в Атенах? Рьфе, використовуване в конструкціях рьфе... рьфе, має український відповідник то… то: рьфе лет ьфй фпн бгбрЬт, рьфе ьфй де иет нб фпн обнбдеЯт то ти кажеш, що його любиш, то говориш, що не хочеш його зовсім бачити, рьфе 'дщ, рьфе 'кей -- то тут, то там. Юкстапозит рьфе-рьфе виражає значення повторюваних дій, відрізків часу, його перекладають словами часом, іноді, час від часу. Його синонімом є юкстапозит кЬрпх-кЬрпх коли-не-коли. В українській та новогрецькій мовах існують паралельні утворення з лексемами рьфе і коли: гйб рьфе на коли, брь рьфе відколи.

Особливістю обох зіставлюваних мов є фразеологічні одиниці, що виражають семантику позачасового ніколи. Серед них ні тепер, ні в четвер -- ні за яких обставин, у якому використано прислівник тепер та прийменниково-іменникове словосполучення в четвер. Його синонімом є фразеологізм не тепер, то в четвер -- про те, що колись обов'язково відбудеться. Усі вони мають розмовний характер і є експресивно забарвленими. Серед таких фразеологізмів з темпоральними значеннями трапляються ті, що мають еквівалентні значення, але в кожній мові для їх вираження використовують свої загальновідомі для її носіїв реалії. Такими в українській мові є ФО з лексемою сніг у прийменниково-іменникових словосполученнях з прикметниками: до білого снігу та дієсловами не забудете, пам'ятатимете, що виражає значення «дуже довго, тривалий час». Інший фразеологізм до першого снігу вказує на початок зими. Ці одиниці не мають відповідників у новогрецькій мові, для носіїв якої сніг не є типовим, щоденним явищем узимку. Фразеологізм як минулорічний сніг (у поєднанні з лексемою потрібен) та торішній сніг з дієсловом боятися мають значеннєві відповідники, але такі, що апелюють не до снігу, а до грецької реалії -- кислого (зеленого) винограду. Грецькій ФО ресуйнЬ ойнЬ уфбцэлйб (буквально -- торішній нестиглий, зелений виноград) відповідають українські минулорічний, тогорічний, позаторішній сніг, напр.: він мені потрібен, як минулорічний сніг (як позаторішній сніг на літню погоду). Їх використовують для вираження повного заперечення дії, події, того, про що йдеться, пор.: боятися, як тогорічного снігу, тобто зовсім не боятися. Грецький фразеологізм ресуйнЬ ойнЬ уфбцэлйб підкреслює дещо інший часовий відтінок, наполягаючи на втраті актуальності того, що є предметом висловлювання (пор. його російський еквівалент -- это уже быльем поросло). Його синонім рблйЬ ойнЬ ксбуйЬ (буквально -- старе кисле вино) є ознакою обставин, що їх починають обговорювати, які вже минули, котрі краще не згадувати за принципом, сформульованим фразеологізмом оечбумЭнб -- ресбумЭнб / минулося-забулося.

Серед ФО, що передають темпоральну ознаку «нікьли», грецький вислів фп мЮнб рпх ден Эчей УЬввбфп з найменуваннями п мЮнбт місяць, фп УЬввбфп день тижня. З ним семантично еквівалентні численні українські розмовно-експресивні фразеологізми: після дощика в четвер; на Миколи, та ніколи; не буде з цього пива ніякого дива; не було в зайця хвоста і не буде; як хан долізе до Криму; тоді будеш мати, як старий чорт візьметься помирати; і голова посивіє (поки діждусь); як свиня на небо гляне; тоді це буде, як свині з череди йтимуть. У багатьох із них неможливість існування чого-небудь підкреслено поєднанням непоєднуваних речей, явищ: коли рак свисне; на п'ятій неділі вдовиний плуг вийде; як на долоні волосся виросте; банальності очевидного: не буде риба раком; не буде баба дівкою; жде, як віл обуха або як сова світ уздрить; марності сподівань: ждала, ждала та й годі сказала. Показове використання назв тварин, риб, птахів у цьому різновиді фразеологізмів. Такі умовні «дійові особи» притягують до себе подібні, але інші істоти: рибу і рака, бабу і дівку, або вони виконують не властиві їм дії: віл жде обуха, рак свистить, сова бачить білий світ (день).

Отож, вимір часу фразеологізмами на осі рано-пізно-інколи-нікули-ннколи-завжди за ознакою «нікули» характеризується підкресленням очевидності неймовірного або наперед визначеної неможливості виконання дій. Основоскладання, наслідком якого стають композитні ад'єктиви, уможливлює лише категоричне заперечення темпоральної ознаки, вираженої всім словом, за допомогою не-. Композити з такою словотвірною структурою нечисленні. Морфема не- в них може стосуватися кількох часових вимірів: тимчасовості існування чого-небудь 1) недовговічний, недовготривалий, недовгочасний; 2) несинхронності: неодночасний; 3) безперервності: неперервновимірний, нескінченновимірний, нескінченнозв'язний, нескінченнозначний. фразеологізм час український новогрецький

До фразеологізмів належать одиниці з темпоральними ознаками, що мають повчальний характер. Вони містять у своїй структурі найменування відтинків часу (чсьнпт рік, мЮнбт місяць) та узагальнюють певні ситуації, але зорієнтовані на хибні, неістинні з логічного погляду судження щодо них: бнЬрпдпт чсьнпт, декбфсеЯт мЮнет (важкий рік тривалістю в 13 місяців) Важкий рік довше тягнеться. Перекладним його еквівалентом у російській мові є Не тем час дорог, что долог, а тем, что короток; в українській -- Не тим час дорогий, що довгий, а тим, що короткий.

В українських фразеологізмах з темпоральними ознаками, як і в грецьких, назви місяців або днів тижня трапляються рідко. Вони зорієнтовані на визначення характеру людини. Так, грецькій ФО брь фп Бэгпхуфп чеймюнб, брь фп МЬсфз кблпкбЯсй з назвами місяців серпень і березень відповідає український фразеологізм з найменуванням днів тижня Скривився, як середа на п'ятницю, Сім п'ятниць (неділь) на тиждень. Обидва вони характеризують людей, які часто змінюють рішення.

У групі фразеологізмів з темпоральними ознаками також виділяються одиниці, асоційовані із загальними позачасовим уявленням про час, які мають повчальний характер. До таких належить інтернаціоналізм п кбйсьт еЯнбй п гйбфсьт, якому в українській мові відповідає перифрастичний переклад час -- найкращий лікар, у російській время -- лучший лекарь (врач). У сучасній українській мові він має ще й кілька відповідників із розмовним забарвленням: Перемелеться лихо -- добре буде; Буде добре, як мине зле; Терпи, козак, горе -- будеш пити мед; Діждемо тієї години, що будуть по шелягу дині.

Одні такі фразеологізми зорієнтовано на висловлювання, що містять вічні істини, вимірювані на осі часу двома координатами тепер і завжди (час -- найкращий лікар). Інші -- на тепер і на майбутнє. Деякі ФО з поведінковими рекомендаціями апелюють до способів перебігу часу, окреслюваних прислівниками рано-пізно-ніколи. До них належать, наприклад, інтернаціональний фразеологізм ьрпйпт рЬей бсгЬ, цфЬней гсЮгпсб зі слов'янськими відповідниками рос. Тише едешь, дальше будешь, укр. Помалу їдеш, далі заїдеш, Іди помаленьку, доженеш і стареньку, Поспішай поволі та ьрпйпт вйЬжефбй, укпнфЬцфей рос. Поспешишь, людей насмішиш, Не спеши на тот свет, там хороших людей нет, укр.. Хто спішить, той людей смішить, Прудка ріка береги розмиває, Швидка робота, як нагла смерть, Це не так швидко, як на мертвого сорочку шить, Поспішаєш з козами на торг, Де той у Бога великдень, а він уже з крашанками.

До цього різновиду ФО входить інтернаціоналізм кЬллйп бсгЬ рбсЬ рпфЭ рос. Лучше поздно, чем никогда, укр. Не тепер, так у четвер, Прийде коза до воза і скаже «мекеке». У названих фразеологізмах роль визначників часу виконують антонімічні за значенням прислівники бсгЬ-гсЮгпсб поволі -- швидко, бсгЬ-рпфЭ пізно -- ніколи або дієслова вйЬжпмбй спішити, укпнфЬцфщ спотикатися. До складу декотрих із цих ФО входять назви відтинків часу -- ранок, обід: ьрпйпт кпймЬфбй фп рсщЯ, рейнЬей фп меузмЭсй (буквально -- хто спить уранці, голодує в обід). У перефразованих українських відповідниках цього фразеологізму використано антонімічні прислівники рано-пізно: Хто рано встає, тому Бог щастя дає; Хто пізно встає, тому хліба не стає. В еквівалентних за значенням російських фразеологізмах використано образ ранньої та пізньої пташки: Рання птичка носок утирает, а поздняя глаза продирает, які виявляють паралелізм з українськими ФО: Рання пташка зубці теребить, а пізня очиці жмурить; Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере; Ранні пташки росу п'ють, а пізні слізки ллють. І в українській, і в російській мовах існує фразеологізм, до складу якого входять прикметник ранній та іменник птах: ранній птах, рання пташка, рання птичка, що характеризує метафорично людину, котра рано встає і вже вдосвіта працює. Паралельні також фразеологізми рЮсе (всЮке) з мЭсб кЬрпйпн уфпхтдсьмпхт -- їх день застав у дорозі, що підкреслюють роль дня як часового орієнтира для тих, хто йде, їде, пересувається в дорозі.

У зіставлюваних мовах трапляються фразеологічні одиниці з темпоральними ознаками, що виражають ту саму ознаку і асоціюються з тими самими образами, які метафорично визначають час. Фразеологізми української мови на осі виміру часу «початок-кінець» виявляють темпоральні ознаки через окреслення асоціативних зв'язків з сонцем (зорею, світом, світлом), ранком чи темрявою (вечором, смерканням, ніччю), народженням -- смертю, життям -- смертю, буттям -- небуттям. Властивостями їх стають білий (цей, сей) світ як символ земного життя, протиставленого тому (темному, потойбічному) загробному існуванню; змінний та незмінний позачасовий і врешті вічний стан.

Ознаки початкових етапів можуть інтенсифікуватися лише в плані посилення, більшого наближення до початку в часі; з першого разу, з перших кроків -- з самого початку або підкреслення цієї часової межі, пор.: рано і рано-вранці. Їхніми атрибутами стають предмети (в широкому розумінні), сприймані представниками однієї мовної спільноти як носії= метафоричні визначники початкових періодів життя людини (молоко матері, сповиток), її існування (пуп'янок -- з самого пуп'янка), як початкова межа свого і чужого світу: перший кілок, як першорух у життєвому просторі: з перших кроків. Таку роль виконують також деякі абстрактні іменники, наприклад, черга як ознака впорядкованості дій: в першу чергу.

У фразеологізмах вживаються найменування часових періодів день, ніч, пора, місяць, роки, вік, покоління людей (з діда-прадіда), рід (з роду-віку).

У новогрецькій та українській мовах численні паралельні за змістом і частково за лексичним наповненням ФО, у яких використано найменування відтинків часу, однак, самі фразеологізми належать до поведінкових і час у них має узагальнено-невизначений (найчастіше тривалий) характер: фб чсьнйб цЭснпхн фз цсьнйб (буквально з роками приходить розсудливість) -- з роками людина мудрішає.

Рідко у фраземосюжетах використано зоометафори. Наприклад, новогрецька ФО екбфь чспнюн гЬъдбспт ресрбфзуйЬ де мбибЯней апелює до іменника гЬъдбспт осел, екбфь чспнюн у віці ста років, якого життя не навчило враховувати досвід. Його російський відповідник вдається до порівняння з горбатою людиною, яка своєю впертістю схожа на віслюка: Горбатого могила исправит, а упрямого дубина. В українському синонімічному ряді еквівалентних за значенням фразеологізмів увагу зосереджено або на образі людини Горбатого могила виправить, або зоометафорах, у ролі яких виступають кіт: Пізно старого кота учить гопки; кішка: З чорної кішки білої не зробиш; або коростяве порося: Коростяве порося дарма чесати.

Прикладом семантичної еквівалентності з іншою, але де в чому подібною основою порівняння можуть бути два фразеологізми, зорієнтовані на вимір максимального віку людини в сто років. У новогрецькій у вищезгаданому фразеологізмі використано зоометафору і названо столітнього віслюка. ФО з блерпэ екбфь чспнюн, фп блерьрпхлп фп екбфьн дЭкб побудовано на зіставленні столітньої лисиці з лисеням 110 років. В українському відповіднику в ролі дійових осіб виступають курка і яйця -- яйця курей учать. Отже, греки та українці в названих фразеологізмах констатують порушення природного циклічного руху за допомогою зіставлення курки, що висиділа курча, з яйцем.

Продовженням цієї дискусії є паралельні фразеологізми, що фіксують безпорадність намагань з'ясувати, що в колі (циклі) двох пов'язаних «величин» є причиною, а що наслідком: з кьфб Экбне фп бвгь Юфп бвгь фзн кьфб -- що було раніше курка чи яйце? У сучасній розмовній українській мові частотне порівняння гранично тривалого віку людини в сто років. Про розумну, розвинену дитину, що розмірковує подорослому, кажуть: «Ти як столітній дід».

Серед паралельних фразеологічних одиниць з ознаками часу представлено такі, до складу яких увіходять назви відтинків часу на зразок гзсбфейЬ старість, з бсчЮ -- фп фЭлпт початок -- кінець, фп Эфпт, п чсьнптрік, п чсьнпт, п кбйсьт час, з юсб година, пора, час, уживані у стійких словосполученнях -- побажаннях добра: кблЮ гзсбфейЬ щасливої старості, кбль чсьнп нб 'чейт гарного тобі року, кбй фпх чсьнпх щоб у наступному році було краще, ніж тепер, ехфхчЭт фп НЭп ёфпт щасливого Нового року, юсб кблЮ в добрий час, рпллЬ фб Эфз убт довгих вам років життя, чсьнйб рпллЬ многая літа! та зла: кбкЮ юсб нб фпн всей/ нб фпн Эчей хай його візьме лиха година, кбкь чсьнп нб Эчейт щоб тебе побила лиха (нещаслива) година, фпн кбкь упх фпн кбйсь хай поб'є тебе чорна година, п чсьнпт нб мз уе всей щоб ти здох, бодай би ти й року не прожив.

Названі ФО упорядковано як антоніми, що здатні згортатися у новогрецькій в композитні слова: з кблпкбйсЯб гарна погода, з кбкпкбйсЯб негода.

У зіставлюваних мовах ФО, зорієнтовані на лихі побажання, у словниках мають помітки лайливе, зневажливе. Такі фразеологізми по-різному використовують найменування відрізків часу, але в обох мовах у них найпоширеніші іменники з юсб, що має синонімічні відповідники година, пора, час, та укр. година. У сучасній українській мові більше наповнення властиве фразеологізмам з виразним негативним забарвленням : бий (побий) його (їх, її) лиха година; бодай (щоб) тебе (їх, його, вас, її) узяла лиха година; лиха година несе (принесла), лихої години, к лихій годині. Деякі з них здатні виражати амбівалентні значення. До таких належать згадані вище, які вживаються також для вираження -- перше -- мимовільної згоди з чим-небудь або (друге) -- захоплення чим-, ким-небудь, здивування з приводу чогось.

Кілька ФО зі словосполученням лиха година висловлюють нейтральні твердження: не візьме (його, її) лиха година -- нічого (з ним, нею) поганого не трапиться, або констатують сумні події: побила лиха (нещаслива) година -- кого-небудь спіткало лихо, нещастя, смертна судна година, даремність зусиль: на якої лихої години -- навіщо, для чого -- з синонімом на біса; питання: яка лиха година (принесла) -- хто? що? прийшов або доброзичливе побажання: щоб добра година знала.

Семантичний і структурний паралелізм виявляють декотрі фразеологізми, які вимірюють вік людини роками: укр. роки беруть своє, тобто людина старіє, рос. годы берут свое, грец. рбЯснпхн кЬрпйпн фб чсьнйб.

Деякі фразеологізми з іменниками день і ніч, що міряють час поколіннями, іноді підкреслюють подібність або несхожість людей, пов'язаних родинними стосунками: фб дэп бдЭсцйб еЯнбй мЭсб ме фз нэчфб -- два брати не схожі між собою, як день і ніч.

Серед паралельних фразеологізмів з темпоральними ознаками трапляються такі, що окреслюють стан людини, спираючись на оцінну характеристику відтинків часу (дня, білого світу, хвилини). Наприклад, ряд ФО за слізьми (сльозами) світа (світу) білого не бачити; не мати просвітку (нема просвітної години), тобто хто-небудь дуже зайнятий; у когось бракує вільного часу, душевного спокою; хто-небудь потрапив у скрутне, безвихідне становище. У їхніх поясненнях стан визначено формулами а) гірко, невтішно плакати, б) тяжко працювати, в) бути заклопотаним, зайнятим.

Натомість близькі до них лексично фразеологізми бачити (побачити) багато (немало) світу, бачити світи без частки не фокусують увагу на сприятливих часах, пережитих людиною. У новогрецькій існують такі самі одиниці, пор.: Ьурсз мЭсб, тобто щасливий (білий) день та мйб Ьурсз мЭсб ден еЯде/ ден еЯдбме Ьурсз мЭсб дня не бачила, не бачили білого дня -- за клопотами, непосильною щоденною роботою.

Деякі з них переосмислені згідно з усталеними звичаями: медовий місяць. Цікаво, що у ФО з семами початку не трапляються визначники точного часу. Слова година, хвилина виражають неозначений початковий стан (з першої хвилини). Співвіднесення з поколіннями відбувається теж у найабстрактнішій неозначено-часовій формі (з віку, змалечку, з самого роду). У поясненнях до них засвідчено словосполучення від народження, з раннього дитинства, з перших днів. У фразеологізмах цього різновиду початок асоційовано також з тією частиною доби, що міряється ранком, світанком, днем. У ФО трапляються дієслова розвиднятися, зоріти, синонімами яких виступають лексеми благословлятися, займатися, заходити, зоріти, починатися на день.

Образами-символами часового перебігу, зокрема його початку, стають назви деяких птахів. Живим годинником для людей з давніх давен (ще до появи Біблії) був півень. Споконвіку людина звіряла час за кукуріканням півня: перше стало сигналом півночі, друге кукурікання -- часу задовго до світанку, третє було провісником світанку. Згадаймо принагідно Шевченкові рядки «Ще треті півні не співали/ Ніхто ніде не гомонів». Отож, цей птах «показував час» і ночі, і початку дня.

На основі цих спостережень, оформлених ФО, мабуть, виник пізніший євангелізм «раніше, ніж півень прокричить (прокукурікає)» зі значенням «дуже швидко». Це слова Ісуса Христа, звернені до Петра в останню ніч перед хрещенням: «Ти мене зречешся раніше, ніж півень прокукурікає тричі». У такий спосіб, можливо, відбулося накладання кількох образів часу і переплетення їх у грецькій та слов'янській мовних картинах світу: рсйн блЭкфпсб цщнЮубй фсйт. Адже в грецькій міфологічній картині час втілювався в образі бика у вогненному світло-коричневому кольорі. Згадаймо тут образ часу в поезії В. Маяковського:

Наш бык пег./ Медленна лет арба./ Бог наш -- бег, / Сердце -- наш барабан. Він символізує перебіг часу як зміну дня і ночі (бик у нього пег), плин його поет вимірює ще рухом гарби.

Півень -- вогняний птах у східних народів, зокрема іранських, серед них і скіфів. Можливо, осмислення його ролі як провісника сонця, світла, ранку доповнило грецькі міфологічні уявлення часу завдяки скіфсько-слов'янським впливам, а також завдяки узагальненню щоденних спостережень. Серед фразеологізмів-паралелізмів зі словом кури у зіставлюваних мовах трапляється одиниця, антонімічна за значенням до розглянутих вище: Лягати спати з курами, отже, дуже рано -- кпймЬмбй ме фйт кьфет.

Зрідка трапляються випадки, коли такі метафоричні часові орієнтири функціонують у складі фразеологізмів, які оцінюють марність надмірних зусиль. Цьому сприяє їхня образна основа. Наприклад, ФО ьрпх лблпэн рпллпЯ кпкьспй, бсгеЯ нб озмесюуей (буквально «там, де співає багато півнів, спізнюється світання») свідчить про те, що вона ґрунтується на уявленні про півня-провісника світанку, дня. Однак цей фразеологізм еквівалентний за значенням українському багато галасу даремно, російському много шума из ничего і має ще ряд новогрецьких синонімів ьрпх бкпэт рпллЬ кесЬуйб, ксЬфб кбй мйксь кблЬий, рплэт иьсхвпт гйб фп фЯрпфб/ рплэ кбкь гйб фп фЯрпфб. Останній книжного походження і є інтернаціональним. Він відповідає назві твору В. Шекспіра «Much ado about nothing».

Непоодинокі в матеріалі дослідження фразеологізми з темпоральними ознаками, що еквівалентні за значенням, але побудовані на різних реаліях. Серед них теж існують ті, що апелюють до найменувань птахів. Такими є грецькі ФО Энбт кпэкпт де цЭсней Ьнпйоз (буквально -- одна зозуля весни не приносить) та Энбт бгкйьнзт де цЭсней фзн Ьнпйоз (буквально -- один сич весни не несе). В їхніх українських та російських відповідниках ідея перелітного птаха, що віщує прихід весни, асоційована з ластівкою: Одна ластівка весни не робить, Одна ласточка не делает весны. Однак існують й інші одиниці, що, не вдаючись до по-рівняння з перелітними птахами, виражають те саме (але не букваль-не!) значення цих фразеологізмів: рос. Один в поле не воин, Одна головня и в печи гаснет, а две и в чистом поле горят, укр. Один у полі не воїн, Де робить купа, не болить біля пупа, Копа переможе й попа. У них ідеться про людину не стільки в плані часової характеристики її існування, скільки про правила її співжиття з іншими.

Аналіз цих фразеологізмів свідчить про спільну частину характе-ристик поведінки людей внаслідок порівняння з перелітними птахами і конкретизації діяльності людини. Вона пов'язана з уявленням про перельоти птахів зграями, а не поодинці. ФО теж підкреслюють користь спільних дійзусиль, що стократ сильніші від дій індивідуума. Існують й інші ФО з орнітометафорами, які виражають часові ознаки, апелюючи до найменувань птахів. Зокрема, в українській перша ластівка, в російській первая ласточка виражають значення «початковий у появі чого-небудь».

У зіставлюваних мовах трапляються фразеологізми з часовими ознаками, які апелюють до пір року. Ці назви метафоризуються і стають визначниками віку людини, утворюючи паралелізми. Грецький фразеологізм еЯнбй уфп цийньрщсп фзт жщЮт характеризує людину літнього віку. В українській поетичній картині світу теж використовується образ осені для характеристики поважного віку людини. Згадаймо «Літа на осінь повернули, / Пливуть в осінній хмурості».

Деякі фразеологізми в мовах зіставлення виявляють паралелізм асоціацій раннього віку людини з матір'ю, материнським молоком. У пояснювальних частинах таких фразеологізмів у словниках засвідчено формули «дуже молодий, неосвідчений», пор.: фп уфьмб фпх бкьмб мхсЯжей фп гЬлб, укр. ще материнське молоко на губах (коло губів, під вусами) не обсохло (не висохло), молоко на губах у когось, губи в молоці в когось, рос. молоко на губах не обсохло. На вимір часу поколіннями людей, зокрема з малечку, зорієнтовано семантично еквівалентні фразеологізми, виниклі на основі метафоричного переосмислення предметів, використовуваних з раннього дитинства: брь фб рбйдйкЬ чсьнйб, що служать їхніми розпізнаваними всіма атрибутами. Це укр. сповиток, рос. пеленки, грец. урЬсгбнб, об'єднувані спільним значенням «від народження»: укр.. з віку, змалечку, від (самого) роду, рос. отроду, отродясь, с детства та укр. зі сповитка, рос. с пеленок, грец. брь фб урЬсгбнб. Грецькому фразеологізму відповідає український в сповитку, тобто у віці немовляти: З ерйчеЯсзуз всЯукефбй бкьмб уфб урЬсгбнбя фюсб псгбнюнефбй -- Підприємство перебуває на початковій стадії, зараз організовується.

Низка цих фразеологізмів спеціалізується на підкресленні дуже раннього віку за допомогою займенника самий: укр. з самого сповитка, рос. С самых пеленок. Його уможливлює також використання метафор-порівнянь, найменованих грецьким іменником з кпйлйЬ живіт: бр' фзн кпйлйЬ фзт мзфЭсбт фпх цбйньфбн рщт иб гЯней фбсбоЯбт (буквально -- уже з черева матері було видно, що з нього вийде розбишака). В українському відповіднику цього грецького фразеологізму з пуп'янка іменник пуп'янок (порівняно зародження квітки зі з'явленням дитини): Природою й мені / Із пуп'янка веселий вік судився (Ф. Шіллер, перекл. М. Лукаша); З пуп'яночка сирота, Захарко поневірявся по наймах (А. Кримський).

Серед паралельних фразеологізмів представлено одиниці, що вказують на кінець життя людини, спираючись на асоціації, пов'язані зі смертю, образом небіжчика, звичаєм його поховання. Український фразеологізм стояти однією (двома) ногами в могилі окреслює наближення смерті. Ряд еквівалентних йому синонімів у сучасній українській мові численний. У поясненнях до них частотні формули «бути близьким до смерті»: стояти на божій дорозі, лишати світ, не жилець на цьому світі; «перебувати в дуже тяжкому стані»: стояти над безоднею (край безодні), стояти над могилою; «перебувати в стані повного виснаження, на грані смерті»: лежати на смертному ложі, розм. дихати на ладан. У грецькій мові їм еквівалентна ФО уфЭкпмбй ме фп Энб рьдй уфпнфЬцп/ уфп лЬккп (в ній використано іменники могила, яма). В українському фразеологізмі дихати на ладан близькість смерті асоціюється з ладаном, використовуваним під час відспівування небіжчика. В еквівалентному йому за значенням грецькому мхсЯжей чщмбфЯлб ця близькість увиразнена запахом сирої землі. Семантику цього фразеологізму адекватно передає грецький композит ефпймпиЬнбфпт -- готовий померти.

Цікаво, що в сучасній українській мові на асоціації з сирою землею ґрунтується семантика фразеологізмів зі значенням «померти»: повінчатися з сирою землею, піти в землю. Факт смерті метафорично констатують паралельні фразеологізми: п иЬнбфпт фпн всЮке уфпн эрнп -- по-мерти ві сні, клеЯнщ кЬрпйпх фб мЬфйб -- закривати очі (померлому), мбт Ьцзуе чсьнпхт -- він велів довго жити (тобто помер).

Семантичний паралелізм виявляють деякі книжні фразеологізми зі словом подих, що виникли як перекладні кальки грецького рнЭщ фб лпЯуийб -- укр. до останнього подиху, рос. быть при последнем издыхании, -- кінчатися, відходити; до последнего издыхания -- до самої смерті. У російській та новогрецькій вони зберігають відтінок книжності, в українській мові набирають розмовного забарвлення.

Чимало фразеологізмів, які вказують на кінець існування людини зі словами могила та смерть, підтверджують паралелізм використання їх як основи метафори. Одні з них підкреслюють тривалість життя до гробу, до гробової дошки, до домовини, інші -- близькість до кінця життя: у час останній, остання смертна година, тобто грань між життям і смертю, еЯнбй гйб иЬнбфп (про хворого)/ уюизкбн пй мЭсет фпх йому лишилися лічені дні (жити) бути при смерті; припинення існування людини: сира могила узяла (прийняла), тобто хтось помер, до самої могили.

Повний лексичний і семантичний паралелізм виявляють новогрецький та український фразеологізми з жщЮ ксЭмефбй брь мйб фсЯчб -- висіти на волосині (волосинці) від смерті -- бути у великій небезпеці, життя під загрозою смерті.

Аналізовані фразеологізми можуть окреслювати характер людини: укр. і могила не виправить/ горбатого могила виправить, рос. горбатого могила исправит, грец. п фЬцпт иб фпн йуйюуей. Вони підкреслюють невиправність кого-небудь у чомусь основному.

Водночас помітний паралелізм уживання цих слів у переносному значенні як виразників характеру людини: кбй некспэт бнбуфбЯней -- про когось, хто має здатність воскресити, повернути до життя мертвого. Цей фразеологізм має біблійне коріння. Згадаймо сюжет, коли Христос оживляє Лазаря. Йому відповідають український фразеологізм і мертвого (мертвих) розвеселить, рос. и мертвого оживит -- про веселу, дотепну, жартівливу людину. Вони характеризують також психологічний: мйую кЬрпйпн мЭчсй ибнЬфпх -- ненавидіти когось до смерті або фізичний стан людини: бути між життям і смертю -- еЯмбй мефбоэ жщЮт Ю ибнЬфпх, боротися не на життя, а на смерть, тобто не жаліючи сил, не боячись за своє існування, рос. не на жизнь, а на смерть, грец. мЬчпмбй мЭчсй ибнЬфпх/ з рЬлз мЭчсй ибнЬфпх.

Синонімічні поля фразеологізмів у кожній мові дозволяють порівнювати їх з мікросюжетами текстів на ту саму тему. За наявності семантичного паралелізму між такими фразеологізмами в різних мовах можна твердити про мандрівні фраземосюжети. Серед них поширені фразеологізми-біблеїзми: еЯнбй уфп некспксЭвбфп -- лежати на смертному ложі. До них належать українські та новогрецькі ФО, які визначають часові орієнтири щодо релігійних свят і святих православної церкви. Наприклад, укр. ФО не все коту (котові) масниця, тобто закінчилося для когось безтурботне, веселе, привільне життя; не завжди кому-небудь щастить, не завжди свято відповідають новогрецькі кЬие мЭсб ден еЯнбй ф' Бъ-Гйбннйпэ/ РбучблйЬ буквально «не щодня буває день Святого

Іоанна (Предтечі й Святителя)» або «не щодня буває Великдень». Тенденцію до орозмовлення біблеїзмів у фразеологізмах з темпоральними ознаками у двох зіставлюваних мовах підтверджують одиниці з назвами великих християнських свят. Зокрема, відомий фразеологізм кЬие рсЬгмб уфзн юсб фпх -- Усьому свій час у грецькій продовжено кількома словосполученнями. Серед них кй' бхгЬ кьккйнб фп РЬучб (буквально крашанки на Великдень). У ньому використано назви яєць, котрі фарбують на Великдень, які утворюють у новогрецькій синонімічний ряд кьккйнп/ рбучблй-нь/ лбмрсйбфйкь бвгь червоне/ великоднє /пасхальне яйце.

Фразеологізм кЬие мЭсб ден еЯнбй РЬучб відтворюється українським Раз у рік Великдень / Не кожного дня Великдень. Цікавим прикладом семантичного паралелізму слів фЬцпт та могила у разеологізмах трьох зіставлюваних мов є використання їх для характеристик людини, що вміє мовчати і не видавати таємниць. Пор. він -- могила, тобто буде мовчати, проковтне (затягне) язика / не випустить і пари з вуст, як води в рот набере, ні гу-гу, і рота не розкриє та но-вогрецьке ден фпх оецеэгей лЭозя еЯнбй фЬцпт/ кбй гйб ь,фй еЯрбме, меЯне Юух-чпт: еЯмбй фЬцпт -- буквально: і про те, що ми сказали, будь спокійний, я -- могила, тобто мовчатиму.

Звертає на себе увагу використання фразеологічних одиниць, у яких іменники зі значенням відрізків часу поєднуються в обох мовах з перехідними дієсловами, що вказують на них як на об'єкти прямої дії.

Їм властивий семантичний і лексичний паралелізм: чЬнщ чсьнп витрачати час (даремно), укпфюнщ фзн юсб (мпх, упх та ін.) -- убивати час, ресню фпн кбйсь мпх проводити час.

У деяких фразеологізмах обох мов ще відчутне міфічне уявлення про час, пов'язане з богом часу Кроносом, який так хотів вічно правити світом, що ковтав своїх дітей, щоб вони не повторили його вчинок і не скинули його з неба, як він свого батька Урана. У грецькій існують вирази фсющ фзн юсб мпх (буквально їм свій час) -- витрачаю свій час та кЬфй фсюей/ иЭлей/ рбЯснщ юсет. Йому відповідає українська ФО -- щось з'їдає, забирає багато часу.

Лексично і семантично подібні фразеологізми, що констатують актуальність / неактуальність, вчасність дій, процесу з іменниками юсб рідше кбйсьт час, пора, година: кЬфй ден еЯнбй фзт юсбт щось не на часі, не час, еЯнбй юсб нб... рзгбЯнпхме час іти, еЯнбй юсб гйб мЬизмб/ гйб дйЬлейммб час для уроку/ перерви. Згадаймо Франкові рядки Вставай, хто живий,/ В кого думка постала, /Година для праці настала.

Фразеологізми уфзн юсб (мпх, упх та ін.) -- у свій час, свого часу орієнтують на час у минулому та в майбутньому -- коли необхідно буде в айбутньому.

У зіставлюваних мовах лексичний, структурний та семантичний паралелізм виявляє ФО уЮмбйне з юсб час пробив /ударив / приспів -- пора умирати комусь. Однак вона має ще й інші оптимістичніші значення: хто-небудь матиме успіх; настав час, що є сигналом для чого-небудь.

У християнських молитвах або й у розмовній мові під їхнім впливом звучать деякі побажання з найменуваннями віку вічного, вічності, грец. бйюнбт, бйюнйпт, бйщнйьфзфб: кбй нхн кбй мЭчсй фпх бйюнпт на віки вічні, уфпн бйюнб фпн Ьрбнфб назавжди, навічно; ейт фпхт бйюнбт фщн бйюнщ на віки віків. Серед них метафори ФО бнечюсзуе ейт фбт бйщнЯпхт мпнЬт піти на той світ, кесдЯжщ бйщнйьфзфб заслужити вічного спасіння, вічності. У зіставлюваних мовах стали хрестоматійними книжні фразеологізми бйюнйпт эрнпт вічний сон, бйюнйб бнЬрбхуз вічний спокій, бйюнйп укпфЬдй вічна тьма, бйюнйб/ мефбибнЬфйб/ Ьллз/ меллпэуб жщЮ вічне (посмертне /інше/ майбутнє життя, які характеризують життя після смерті й особливо життя в раю.

Плин часу за фразеологічними параметрами піддається таким вимірам, як мить, хвилина, година, ранок-вечір, день, ніч, місяць, рік, початок-кінець, віки. У зіставлюваних мовах є клішовані фразеологічні виразни-ки такого часу: гйб мйб уфйгмЮ на одну мить, брь уфйгмЮ уе уфйгмЮ з хвилини на хвилину, уе мйб юсб через годину, брь юсб уе юсб з години на годину, юсет, юсет іноді, часом, ьлз фзн юсб цілу годину, рос. битый час, пльклзсз юсб весь час, кбфЬ кбйспэт у різний час, гйб рплэн кбйсь надовго, брь мЭсб уе мЭсб день у день, зо дня на день, уе мйб мЭсб/ мЭсб рбсЬ мЭсб через день, бхфЭт фйт мЭсет цими днями, брь фп рсщйґщт фп всЬдх з ранку до вечора, брь фп всЬдх щт фп рсщЯ звечора до рання (ранку), цілу ніч.

Цікаво, що починаючи з довших відтинків часу, наприклад місяця, і далі, таких клішованих ФО стає менше: брь мЮнб уе мЮнб щомісячно, з місяця в місяць, п мЮнбт мрбЯней, п мЮнбт вгбЯней час летить / не встигнеш оглянутися, як… / місяця як не бувало, брь чсьнп уе чсьнп з року в рік, брь кбйсь уе кбйсь час від часу, брь фзн бсчЮ мЭчсй фп фЭлпт від початку до кінця, кбфЬ дйЬлейммб часом (п кбйсьт иб еЯнбй кбфЬ дйЬлейммб нецелюдзт -- з метеоповідомлення часом туман).

У семантичному просторі фразеологізмів, що ґрунтуються на визначенні поведінки людини, виявлюваної в русі, є паралельні за змістом і за метафорами одиниці. Вони асоціюються зі швидким / повільним рухом, отже, містять ознаки часу. Серед них рбнснщ фб рьдйб уфпхт юмпхт брати ноги на плечі, тобто швидко тікати. У фразеологізмах сучасної української мови до вираження цього значення залучені й інші дієслова руху із вказівкою засобу його виконання (це ноги, п'яти): п'ятами накивати або словосполученням дієслів давати (дати) з іменниками, що містять семи руху: давати тягу, драла, дмухала чи стимули до нього, вираженні іменниками: давати волю ногам або дієсловом дати ногам знати.

В антонімічних за значенням ФО з ідеєю повільного руху теж трапляються паралельні фразеологізми, що виражають стан людини, спираючись на дієслова руху: мьлйт уЭснщ фб рьдйб ледве (насилу) тягнути (волочити) ноги, мьлйт кйнпэмбй ледве рухатися, кйнпэмбй убн фз челюнб/ ме схимпэт челюнбт повзти мов черепаха.

У розглянутих фразеологізмах часова зміна постає як миттєва, тривала, раптова, несподівана, періодична, повторювана. Поле у їхніх пояснювальних частинах охоплює лексеми уфйгмйбЯпт миттєвий, щсйбЯпт годинний, ухнечЮт постійний, дйбскЮт тривалий, бдйЬкпрпт неперервний, бдйЬлейрфпт безперервний, довгий, рбнфпфйньт завсідний, рос. всегдашний, бйюнйпт вічний, рспущсйньт тимчасовий, минущий, нетривкий, недовгочасний, рсьукбйспт тимчасовий, перехідний, рбспдйкьт короткочасний, ресбуфйкьт минущий, ецЮмеспт одноденний, швидкоплинний, кбизмесйньт буденний, повсякденний, щоденний.

Однак над усім цим стоїть усвідомлення того, що час минає, часу не вернеш -- п чсьнпт рпх реснЬей, рЯущ де гхснЬей. Кругообіг вічний і за час свого існування людина має змогу лише подумки повернутися у минуле, вона є або може відійти (піти) у минуле, в небуття, у вічність -- Эцхге брь фз жщЮ.

Палітра часових ознак, виражених фразеологізмами, значно яскравіша від тієї, яка змодельована словотвірними або лексико-словотвірними категоріями, наприклад прикметників, за якими закріплені певні мовні засоби їх вираження. Аналізовані фразеологізми оцінюють час з погляду його змін і у вимірах його сталості. У них представлено часові орієнтири у минулому-теперішньому, в майбутньому. Однак є серед них і такі, як інколи, іноді, коли-не-коли, завжди-назавжди, ннколи, нікули, рано-пізно, швидко-повільно, тимчасово-вічно, навічно, навіки, раптово-поступово.

Словотвірні категорії прикметників упорядковують темпоральні ознаки з обмеженнями, які накладають твірні основи певної семантики на сполучуваність з універсальними за значеннями суфіксами загальної відносності або з багатозначними префіксами. Лексико-словотвірна категорія темпоральності має набагато різноманітнішу та численнішу множину основ, призначених виражати часові ознаки і бути їхніми носіями порівняно з афіксами.

Фразеологізми розширюють поле темпоральності насамперед завдяки семантичному способу словотворення, який опирається на асоціативне мислення і вдається до порівнянь та метафор. Він зорієнтований на образний світ уявлень людини, на її умосяжне осмислення дійсності в часі та активізацію емоційно-оцінного потенціалу мови.

Отож, він наближує до людини реальність у всіх проявах природного, фізичного, фізіологічного, міфологічного, релігійного та історичного часу, забезпечуючи її часовими орієнтирами і своїми точками відліку.

У ділянці мовних картин світу, вимірюваної фразеологізмами сучасних мов, співіснують міфічні уявлення про час, у яких знаходить місце час Хроноса (Кроноса), згодом замінений часом Зевса, дохристиянського і християнського періодів, наївні, усні й книжні, біблійні та інші його виразники.

Фразеологічний вимір часу зосереджує в собі різні його вектори. З одного боку, він зорієнтований на головну вісь -- вічного, природного часу, асоційованого зі змінами пір року на Землі, дня і ночі, тобто з певними його циклами. З другого, він нарощує на ній орієнтири фізіологічного лінійного часу, пов'язаного з народженням і смертю людини, важливими для неї упродовж життя подіями (весіллям, операціями, навчанням і т. ін.), історичного часу в житті людини і суспільства (війни, перемир'я, революції тощо). Фразеологізми співвідносять час з релігійними святами (Масницею, Різдвом, Великоднем). Образна основа, мовні засоби їх вираження допомагають конкретизувати часові ознаки, співвіднести їх з певними точками відліку як у лінійно спрямованому русі часу з минулого в майбутнє, так і в певних повторюваних життєвих циклах, у кругообігу природи, у щоденному перебігу дій та подій і в релігійному осмисленні [пор. класифікації часу 1: 53-54; 8 : 66-98; 7 : 87-98 та ін.].

Часові обрії, окреслювані багатьма фразеологізмами, схожі між собою у двох зіставлюваних мовах, а в обох них вони близькі поетичним картинам світу. Згадаймо Шевченковe:

І світає, і смеркає, День божий минає.

І знову люд потомлений,

І все спочиває.

Тільки я, мов окаянний,

І день, і ніч плачу

На розпутті велелюднім

І ніхто не бачить, і не чує.

Тут природні (вічні) цикли часу зіставлено з коротким часом життя людини як часточки часу всього люду, тобто вічного.

Близькі вони й науковим картинам світу, де за Платоном і Аристотелем Все тече, все змінюється і В ту саму річку двічі не зайти [24: 237-256]. Однак це тема іншої розвідки, що вимагає своїх вимірів часу.

Лвтература

1. Арутюнова Н.Д. Время: модели и метафоры. -- М., Наука, 1997. -- 195 с.

2. Белецкий А.А. Из наблюдений над морской лексикой венгерского языка// А.О. Білецький. Вибрані праці. К.: Видав. дім Дмитра Бураго, 2012. С. 159-163.

3. Бондарко А.В. Темпоральность // А.В. Бондарко. Теория функциональной граматики. -- Л.: Наука, 1997. -- 197 с.

4. БРГС Большой русско-греческий словарь: У 2 т. ЛпгпиЭфзт К. МегЬлп Сщуп-ЕллзнйкьЛеойкь: уе дэп фьмпхт. -- БиЮнб, 1987.

5. Грещук В. Український відприкметниковий словотвір. -- Івано-Франківськ: Плай, 1995. -- 225 с.

6. Дубенко О.Ю. Англо-американські прислів'я та приказки. -- Вінниця: Нова книга, 2004. -- 332 с.

7. Загнітко А.П. Основні текстові категорії: закономірності вияву // Лінгвістика тексту. -- Донецьк, ДонНУ, 2006. -- 288 с.

8. Кандрашина Е.Ю. та ін. Представление знаний о времени и пространстве в интеллектуальных системах / За ред. Д.А.Поспелова. -- М.: Наука, 1989. -- С. 66-98.

9. Катлинская Л.П. Толковый словарь новых слов и значений русского языка. -- М., АСТ: Астрель, 2008. -- 380 с.

10. Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А., Кислюк Л.П. Динамічні процеси в сучасному українськом лексиконі. -- К.: Видав. дім Дмитра Бураго, 2008. -- 334 с.

11. Клименко Н.Ф. Основоскладання у процесах номінації східнослов'янських мов (у зіставленні з новогрецькою та німецькою) // Слов'янські обрії. Вип. 6, ч.1. Мовознавство. -- К., 2013. -- С. 260-281.

12. Колоїз Ж.В. Тлумачно-словотвірний словник оказіоналізмів. -- Кривий Ріг, 2003. -- 168 с.

13. Млодзинський Г. Практичний російсько-український словник приказок. За ред. М. Йогансена. -- К., 2009. -- 291 с.

14. НРС -- Хориков И.П., Малев М.Г. Новогреческо-русский словарь. -- М., 1982. -- 654 с.

15. НУС -- Новогрецько-український словник. -- К.: Українська енциклопедія, 2005. -- 429 с.

16. Прислів'я та приказки. Природа. Господарська діяльність // Упоряд. М.М. Пазяк. -- К.: Наук. думка, 1989.

17. Прислів'я та приказки. Людина. Родинне життя. Риси характеру // Упоряд. Пазяк М.М. -- К.: Наук. думка, 1990.

18. Прислів'я та приказки. Взаємини між людьми // Упоряд. Пазяк М.М. -- К.: Наук. думка, 1981.

19. РУС -- Російсько-український словник: У 3 т. -- К., 1968.

20. ССРЛЯ -- Словарь современного русского литературного языка: В 17 т. -- М.: Изд-во АН СССР, 1950-1965.

21. СУМ -- Словник української мови: В 11 т. -- К.: Наук. думка, 1070-1980.

22. УНС -- Українсько-новогрецький слоник. -- К.: Українська енциклопедія, 2008. -- 533 с.

23. ФСУМ -- Фразеологічний словник української мови: У 2 кн. -- К.: Наук. думка, 1993.

24. Янарас Хр. Час і призначення // Нерозривна філософія. -- К.: Основи, 2001. -- 314 с.

25. БдЬм Л. З мбгйкЮ глюууб фщн ЕллЮнщн (еннпйплпгйкЮ кбфзгпсйпрпЯзуз фщн еллзнйкюн йдйщ-мбфйкюн цсЬуещн). -- БиЮнб: Екд. ГещсгйЬдз, 2003

26. Мрбмрйнйюфзт Г. Леойкь фзт нЭбт еллзнйкЮт глюуубт. -- БиЮнб, 2005. -- 1709 с.

Размещено на Allbest.ru