Статус ознак подібності в предикатній метафорі

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Статус ознак подібності в предикатній метафорі

Жуйкова М.В.

У статті розглянуто статус та джерела ознак подібності в метафорах. Показано, що предикатна метафора заснована на ментальних ознаках ситуації, які видобуваються свідомістю носіїв мови з образу донорської зони.

Ключові слова: теорія метафори, символ метафори, ознаки подібності, донорська зона, реципієнтна зона.

Постановка проблеми та короткий огляд літератури питання. Вивчення метафори як надзвичайно складного когнітивного, мовного та культурного явища неможливе без інтенсивного (на противагу екстенсивному) обстеження будь-яких його проявів. Одне з важливих питань теорії метафори, яке не можна вважати на сьогодні розв'язаним, полягає у критеріях відбору тих ознак донорської зони, які стають основою для перенесення найменування на реципієнтну зону. Звичайно на це питання відповідають таким чином: свідомість людини знаходить ознаки подібності між двома явищами дійсності, внаслідок чого і відбувається використання знака первинної номінації для найменування іншого (актуального) явища. Втім, ознаки, що визначають подібність двох явищ, можуть мати різну феноменологічну природу, знаходитися як у сфері спостережуваного, даного людині через відчуття, так і в сфері уявного, ірреального, що виявляється через низку асоціацій чи культурно-символічних змістів. Так, номінативна метафора (ніжка гриба, береги зошита, журавель колодязя) спирається на одну чи декілька зовнішніх ознак подібності між двома предметами, а тому вона наочна і легко інтерпретується. Концептуальна й образна метафори (напр., поле діяльності, сфера інтересів, плоди творчості; збочити, заблукати; гострий на язик, високі почуття, тонкий гумор), як правило, засновані не на конкретних, спостережуваних ознаках явищ, а на змістах, виведених з базової концептуальної структури шляхом ментальних процедур.

Питання про ознаки подібності двох явищ дійсності, названих одним мовним знаком, в науковій літературі часто переноситься на сферу лексичного значення: які семантичні елементи беруть участь у перетворенні прямого значення на метафоричне і пов'язують їх між собою, забезпечуючи існування різних лексико-семантичних варіантів у межах одної лексеми, який статус мають ці елементи у лексичному значенні вихідної та метафоричної одиниці мови [5, с. 44]. З цього приводу висловлювалися різні точки зору, часом діаметрально протилежні. Найбільшого поширення набула позиція Д.М. Шмельова, який вважав, що семантична ознака, покладена в основу метафоричного значення, не важлива для структури прямого значення і може взагалі бути в ній відсутня; зв'язок між прямим та метафоричним значенням забезпечують ознаки, які він називав асоціативними (репрезентативними). Під цим терміном дослідник розумів ознаки, що "так чи інакше відбивають уявлення, пов'язані з позначуваним даними словами предметами чи явищами" [10, с. 73], тобто те, що близьке до поняття "конотація" в розумінні Ю.Д. Апресяна [1, с. 158--160]. Тої ж думки щодо невходження ознак подібності до семантичної структури вихідного слова дотримується і В.М. Телія, виводячи цю ознаку на рівень позамовних змістів [8, с. 227].

Г.М. Скляревська, проаналізувавши словникові дефініції прямих та метафоричних значень багатьох слів російської мови, дійшла висновку, що загальним правилом можна вважати відсутність спільного компонента дефініції, а в тих нечисленних випадках, коли цей компонент "вичленовується та фіксується, він має суб'єктивний характер, є нестійким, легко трансформується і руйнується" [5, с. 46]. Таким чином, на думку багатьох дослідників, єднальною ланкою для базового та метафоричного значення служить певний імпліцитний компонент, не представлений у дефініції прямого значення, який, проте, виконує при метафоризації важливу роль. Г.М. Скляревська пропонує застосовувати для позначення цього імпліцитного компонента термін "символ метафори". Дослідниця пише: "Під символом метафори ми розуміємо елемент семантики, що складається або з одної семи, або з сукупності сем, який у вихідному номінативному значенні належить до сфери конотації, а в метафоричному значенні входить у денотативний зміст у якості ядерних (диференційних) сем і служить основою змістових перетворень у процесі метафоризації" [5, с. 47]. Символ метафори може мати різні рівні складності. Так, у деяких випадках "такий елемент семантики може являти собою конкретну ознаку, яка лежить на поверхні, легко вичленовується та експліцитно прив'язує метафоричне значення до вихідного". В інших випадках в основу метафоризації кладеться "не конкретна ознака, яку можна виділити та позначити, а певне спільне чи подібне враження, яке справляють предмети, що зіставляються".

Мета статті полягає у характеристиці ознак подібності у предикатної метафори, у виявленні її когнітивного статусу. Ми маємо намір поглибити та розширити поняття "символ метафори". Актуальність роботи визначається загальним інтересом науковців до

Як у роботі Г.М. Скляревскої, так і в працях інших науковців, що досліджують питання метафоризації, введене нею поняття "символ метафори" залишилося нерозвинутим; разом з тим, на нашу думку, воно може стати одним з компонентів понятійного апарату теорії метафори. Продуктивність цього поняття ми вбачаємо у тому, що за його допомогою можна експлікувати ті приховані компоненти змісту, які актуалізуються в метафорі і виводяться на рівень нового лексичного значення, створеного у процесі метафоризації. Метафора часто буває семантично розмитою, дескриптивно неокресленою, синкретичною. А.М. Баранов говорить про "невизначеність метафори, її когнітивне «миготіння»" [2], маючи на увазі неможливість окреслити семантичний набір її ознак. Д. Девідсон пише про семантичну розмитість метафор: "Коли ми задаємося метою сказати, що «означає» метафора, то швидко розуміємо, що перерахуванню не може бути кінця" [3, с. 191]. На думку Л.В. Чернець, для метафори в художньому тексті характерна "«скороченість», недомовленість, еліптичність", що служить джерелом її "підвищеної багатозначності" [9, с. 16]. Те саме, як зазначає І.М. Кобозєва, є специфікою вживання політичної метафори: "Завдяки своїй фігуральності, небуквальності вона виконує прагматичну інтерактивну функцію згладжування найнебезпечніших політичних висловлювань, що заторкують спірні політичні проблеми, мінімізуючи відповідальність мовця за можливу буквальну інтерпретацію його слів адресатом" [4, с. 136].

Нечіткість метафоричної семантики часто виявляється і в межах метафоричних моделей, коли вживання лексеми у вторинному значенні дозволяє дуже наближено інтерпретувати її семантику. З цього приводу А.М. Баранов зауважує, що відповідність між двома концептуальними зонами, яка встановлюється внаслідок метафоричного перенесення, не завжди може бути однозначною: "У дескрипторній теорії метафори метафорична проекція є функцією відбиття елементів області джерела в елементи області мети. … Внаслідок цього формується відповідність між джерелом та метою, стабільність якої в кожному конкретному випадку сильно варіюється -- від найменш стабільних творчих метафор до усталених «стертих» метафор, зафіксованих у культурній традиції суспільства" [2].

На нашу думку, під символом метафори слід розуміти елементи подібності, виявлені свідомістю носія мови в об'єктах донорської та реципієнтної зон у ході ментальної процедури порівняння. Внаслідок встановлення такої подібності і стає можливим перенесення найменування з об'єкта (ситуації) донорської зони на об'єкт (ситуацію) реципієнтної зони. Поняття "символ метафори" передбачає не лише виявлення того елементу реципієнтної зони, якому відповідає фрагмент донорської зони, а й максимально повне окреслення ознак подібності, яке не може обмежуватися лише констатацією подібності за принципом фактивності: "X такий, як ніби він був Y-ом". Ознаки, на основі яких відбувається метафоричне перенесення, можуть сильно варіюватися; цей факт має бути врахований при побудові символу метафори в кожному конкретному випадку.

Місце символу метафори в структурі концепту та його наповнення може змінюватися в залежності від типу концепту донорської зони, який постачає ознаки для встановлення подібності. Можна припускати, що у випадку картинки чи сцени символ метафори знаходиться у ядрі концептуальної структури (особливо якщо йдеться про зовнішні ознаки подібності, сприйняті органами відчуттів, пор. метафори вушко голки, хвіст поїзда). У складніших концептуальних утвореннях, які, крім чуттєвих образів, включають оцінні, імплікативні чи культурно-зумовлені складові, символ метафори будується як з центральних, так і з периферійних компонентів концепту. подібність предикатний метафора

В аспекті розглядуваної проблематики звернімося до показового прикладу -- метафоричного предикату докопуватися / докопатися (до чого). Для виявлення ознак подібності насамперед слід встановити, які семантичні компоненти є інваріантними для прямих та метафоричних значень кожного з цих предикатів, а які -- відмінними.

Предикат докопатися співвідноситься із ситуаціями, які мисляться як завершений результат цілеспрямованої дії активного суб'єкта: вибираючи і відкидаючи тверду субстанцію (переважно землю, глину, пісок) за допомогою інструмента (передусім лопати чи заступа, але можливо використання й інших, менш пристосованих для цього інструментів, а також кінцівок людини чи тварини), суб'єкт досягає дедалі глибших шарів і нарешті виявляє об'єкт, який було приховано від прямого спостереження.

У рольовій структурі предиката обов'язково присутній об'єктний компонент (докопатися до чого), який на феноменологічному рівні корелює з досягненням результату дії. Сам результат дії найчастіше інтерпретується як знахідка, що також має вираження у лексичному значенні. Важливо наголосити на тому, що об'єкт, який виявляють унаслідок копання, характеризується вельми суттєвою властивістю: до завершення дії, тобто до досягнення позитивного результату, він залишається поза перцептивною зоною суб'єкта. Зрозуміло, що ця властивість об'єкта має тимчасовий і відносний характер, який визначається передусім особливостями конкретної ситуації. Внаслідок копання об'єкт перестає бути прихованим і стає відкритим, видимим. Саме цей аспект ситуації і відіграє особливу роль у процедурі метафоризації.

Інший аспект ситуації, який виявляється вельми релевантним у структурі ментального образу, стосується організації діяльності суб'єкта. Оскільки знахідці можуть передувати або нецілеспрямовані, або цілеспрямовані дії суб'єкта (пошук чогось заздалегідь відомого), то сама ситуація копання землі, глини і под. субстанції може бути потрактована або як спеціально зорієнтована на виявлення чогось, або як така, що не має цільового компонента. В останньому випадку знахідка має непередбачуваний характер.

Метафоричне докопатися / докопуватися (як і рос. докопаться / докапываться) визначається у словниках так: "наполегливо шукаючи, аналізуючи, вивчаючи, довідуватися про що-н." [7-2, с. 354]; "доискаться, разузнать" [8-1, с. 420]. У цих визначеннях виділено результативний компонент ситуації і вказано на шляхи досягнення результату: аналіз, вивчення якогось предмету. Об'єктом ситуації стає передусім інформація, знання про щось, що має для суб'єкта високу цінність. Тому місце об'єкта в конструкціях часто займають імена правда, істина, сенс, головне тощо:

Надо сказать, что когда Мариэтта Шагинян со своей дотошностью и добросовестностью исследователя докопалась в архивах до истины, в определенных инстанциях переполошились. В. Солоухин. При свете дня.

Описані в цих контекстах ситуації дають підстави твердити, що діяльність суб'єкта, по-перше, обов'язково має певну мету, а по-друге, організована таким чином, щоб досягнути мети оптимальним способом. Конкретні форми діяльності суб'єкта визначаються характером об'єкта та іншими конкретними властивостями ситуації, але очевидно, що передусім йдеться про пошуки надійних та компетентних джерел інформації (ними можуть бути, наприклад, книги, архівні документи, свідчення очевидців, певні реалії тощо), використання цих джерел та оброблення інформації. Це можуть бути і роздуми суб'єкта, його власна інтелектуальна діяльність:

Про ту «усвідомлену необхідність» Юхим чималенько думав. Охоплював руками голову, напружувався, ось-ось, здається, вхопить смисл, докопається, ось-ось вилущить горішок із шкаралупки -- аж воно блисне й зникне, тільки нудний біль зостається в голові. Є. Гуцало. Мертва зона.

Суттєво, що мета суб'єкта є ідеальною сутністю, прихованою від прямого спостереження. Вона може бути осягнута свідомістю лише внаслідок складних мисленнєвих процедур. Семантику метафоричного докопатися можна витлумачити так: "шляхом цілеспрямованих, наполегливих зусиль здобути приховану (від загалу) інформацію". Представимо її у вигляді пропозитивної трикомпонентної схеми, яка відповідає трьом фазам ситуації, що послідовно розгортаються в часі. Перша фаза: суб'єкт Х знає / припускає, що об'єкт Y існує; об'єкта нема в перцептивній / ментальній зоні суб'єкта; суб'єкт ставить собі мету: виявити об'єкт. Друга фаза: суб'єкт Х організує свою діяльність таким чином, щоб досягнути мети за найкоротший час і оптимальним шляхом. Третя фаза: суб'єкт досягає поставленої мети.

Окреслені таким чином компоненти однаково властиві ситуаціям, позначуваним предикатом докопатися і в його конкретному, і в метафоричному вживанні. Перехід від прямого до метафоричного значення забезпечується варіюванням компонентів пропозиції у двох аспектах. По-перше, самі об'єкти, на пошуки яких скеровані зусилля суб'єктів, відрізняються за своєю природою: це фізичний предмет у першому випадку і ментальний об'єкт (істина, сутність, причини чогось і под.) у другому. Крім того, варіюється змістове наповнення другого компонента: ситуації розрізняються характером діяльності суб'єкта. В першому випадку вона має цілком конкретні вияви (копання за допомогою певного інструмента), а в другому може набувати різних форм, про які йшлося вище. Отже, виділені параметри ментального образу становлять ядро ситуацій, позначуваних багатозначним предикатом докопатися. Як і в більшості випадків використання метафоричних предикатів, дієслово докопатися позначає ситуації, які слабо піддаються спостереженню. Тому до семантичної структури цього предиката входять виключно абстрактні компоненти.

Висновки

Ознаки подібності метафори, які складають так званий «символ метафори», можуть формуватися не лише з ядерних, а й з периферійних концептуальних змістів, що виникають як імплікації з базового образу. Важливою ознакою символу метафори, на нашу думку, є наявність в ньому таких змістових компонентів, які не пов'язані безпосередньо із спостережуваними рисами певного явища і мають абстрактну, ментальну природу. Ознаки подібності у процесі осмислення можуть зазнавати варіювання, яке полягає в акцентуванні в різних вживаннях метафоричного виразу одних аспектів базової ситуації та приглушенні інших. Внаслідок експлікації символу метафори з'являється можливість не лише "проанатомувати" новий зміст, а й виявити характерні типи метафоричних перенесень, статус компонентів подібності в донорській та реципієнтній зонах досвіду. Перспективи подальших досліджень пов'язуємо із залученням ширшого матеріалу - масиву предикатних метафор різних мов, що дасть змогу виявити універсальні когнітивні ознаки процесу метафоризації предикатів.

Список літератури

1. Апресян Ю.Д. Коннотация как часть прагматики слова (лексикографический аспект) // Апресян Ю. Д. Избранные труды. Т. 2. Интегральное описание языка и системная лексикография. -- М. : Школа "Языки русской культуры", 1995. -- С. 157--177.

2. Баранов А.Н. Дескрипторная теория метафоры и типология метафорических моделей // Труды международного семинара Диалог'2002 «Компьютерная лингвистика и интеллектуальные технологии». -- [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.dialog-21.ru/Archive/ 2003/Baranov.pdf.

3. Дэвидсон Д. Что означают метафоры // Теория метафоры. -- М. : Прогресс, 1990. -- С. 172--193.

4. Кобозева И. М. К формальной репрезентации метафор в рамках когнитивного подхода // Труды международного семинара Диалог'2002 «Компьютерная лингвистика и интеллектуальные технологии». -- М. : Наука, 2002. -- С. 188--194.

5. Скляревская Г.Н. Метафора в системе язика. -- СПб. : Наука, 1993. -- 151 с.

6. Словарь русского языка : в 4-х т. / Под ред. А. П. Евгеньевой. -- М. : Русский язык, 1985--1988.

7. Словник української мови : в 11-ти т. -- К. : Наукова думка, 1970--1980.

8. Телия В.Н. Типы языковых значений : связанное значение слова в языке. -- М. : Наука, 1981. -- 270 с.

9. Чернец Л. В. К теории поэтических тропов // Вестник МГУ. -- Сер. 9. -- Филология. -- 2000. -- № 2. -- С. 7--19.

Размещено на Allbest.ru