Фактор адресованості в оцінному дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фактор адресованості в оцінному дискурсі

Крисанова Т.А.

Стаття присвячена дослідженню фактора адресованості в оцінному дискурсі. Висвітлюється роль адресата в продукуванні оцінного дискурсу. Виділяються модифікації типів адресата в оцінному дискурсі.

The article focuses on the study of evaluative discourse in relation to the addressee. The role of the addressee in the production of the evaluative discourse is highlighted. The main linguistic modifications of the addressee are determined and analyzed. адресат спілкування оцінка мовець

Значний інтерес до оцінності в сучасних мовознавчих студіях акцентує увагу на розкритті дискурсивних особливостей процесу оцінювання. Дослідження комунікативно-прагматичних особливостей оцінного дискурсу припускає вивчення взаємодії учасників інтеракції, в якій виявляються взаємини комунікантів, їх наміри, відчуття, емоції. У роботах останніх десятиліть учені переконливо доводять, що від чинників мовця і адресата залежить як здійснення комунікантами їх прагматичних цілей, так і спосіб мовної репрезентації оцінного змісту в художньому дискурсі (Н.Д.Арутюнова, О.М.Вольф, Т.А.Космеда, Т.А. ван Дейк, J.L.Austin та інш.). Актуальність статті обумовлена загальною спрямованістю сучасної лінгвопрагматики на комплексний підхід до вивчення особливостей побудови дискурсу та розкриття механізмів його продукування.

Об'єктом дослідження виступає оцінний дискурс сучасної англійської мови. Предметом дослідження є прагматичні особливості оцінного дискурсу сучасної англійської мови, а саме його адресатна спрямованість. Мета статті полягає у визначенні ролі адресата в продукуванні оцінного дискурсу.

Спрямованість на адресата виступає невід'ємною передумоваю комунікації [2, 305; 6, 6; 10, 95]. Адресованість у певній мірі визначає формування задуму інформаційного утворення, розрахованого на конкретний вплив у будь-якому типі дискурсів, іманентною властивістю семантики яких є єдність адресанта і адресата. Г.О. Винокур відзначав, що “всяка мова так же неминуче має свого адресата, як і свого виробника” [4, 141-142]. Вивчення мовного спілкування неможливе без розгляду його прояву з боку мовця і адресата.

Під оцінним дискурсом в роботі розуміється самостійно існуючий тип дискурсу з властивою йому аксіологічною структурою, в якому реалізується впливова сила мовця на адресата за допомогою мовленнєвих стратегій, тактик або їх комбінацій. Мовець і адресат знаходяться в прямій і непрямій взаємодії, яка містить плавно перехідні один в одного ділянки: ініціативної і реактивної мовної діяльності, мовної дії і сприйняття, ділянки говору і мовчання [3, 13]. Взаємодія з боку мовця полягає в тому, щоб реалізувати висловлювання і доставити його адресату, завдання якого це висловлювання розкодувати.

Вивчення особливостей взаємодії мовця і адресата обумовлює виникнення питання про те, хто займає вершинне положення в процесі комунікації. Деякі лінгвісти вважають, що саме мовець виступає основним чинником комунікативного акту [7, 13; 9, 16], а “мовний акт - це, головним чином, театр одного актора - мовця” [3, 13]. Висловлювання мовця розглядається як певна, цілеспрямована, мотивована дія, що зумовлює дію адресата [11, 49].

Проте, частина мовознавців відзначає головну роль в процесі здійснення комунікації не мовця, а адресата [1, 358; 8, 79]. Так, М.В. Ляпон стверджує, що проблему етики взаємин між комунікантами потрібно вивчати у зв'язку з чинником адресата, який займає вершинне положення в ієрархії оцінних інстанцій, контролюючих процес спілкування [8, 78-79]. На думку М.М. Бахтіна, саме врахування мовцем чинника адресата в побудові висловлювання служить основним критерієм його (висловлювання) завершеності [2, 350]. Мовець, здійснюючи мовленнєвий акт, повинен враховувати соціальний досвід, накопичений адресатом, його пресупозиції і залежно від цього піклуватися про організацію мовлення. Таким чином, всякий мовленнєвий акт розрахований на певну модель адресата, а обробка мови відбувається під тиском чинника адресата [1, 358].

Е.М. Вольф відзначає, що питання про первинність мовця і адресата було спірним і в оцінній семантиці [5, 68]. Так, для емотивістів мовець є основним елементом оцінної структури, він передає емоційне відношення до адресата. Представники функціонального напряму вважають, що центральним виступає адресат з його властивостями, а роль суб'єкта полягає в співвідношенні цих властивостей з наявними в його картині світу оцінною шкалою і стереотипами.

Не дивлячись на те, що мовець і адресат виконують різні функції в процесі комунікації, вони знаходяться в нерозривній взаємодії, здійснюючи вплив один на одного. Відповідно до цього ми приймаємо точку зору тих дослідників, які відзначають тісний взаємозв'язок мовця і адресата і визначають їх як рівноправних учасників акту комунікації. Тільки узгодженість параметрів мовця і адресата приводить до успішного здійснення спілкування [1, 358].

Експлікація оцінного змісту зачіпає різні сторони особистості мовця - соціальну, мовленнєву, психологічну, інтелектуальну і фізичну. Продукуючи оцінку адресата, мовець ґрунтується на своєму соціальному досвіді, знаннях про світ, певних нормах і стереотипах. Він оцінює і передбачає ситуацію спілкування, вибирає адекватну форму вираження оцінки. Оцінне висловлювання відображає емоційний стан мовця, його відношення до адресата, експліцитне або імпліцитне спонукання адресата до зміни того, що викликає у мовця певні емоції і оцінки. Навіть будучи імпліцитно представленим в структурі оцінного висловлювання, мовець незримо присутній в самому висловлюванні. Наприклад:

(1) Joan (dismissive). Fools. You're both fools. [6, 235]

(2) “He was an ass, though”. [4, 135]

Так, в наведених прикладах “You're both fools” означає “I think (I suppose, I know) You're both fools”, “He was an ass” означає “I think he was an ass”. На думку Е.М. Вольф, оцінка адресата в подібних висловлюваннях є істинною, оскільки в її основі лежить концептуальний світ мовця [5].

Одним з важливих чинників успішності реалізації лінгвістичної оцінки є знання і задоволення пресупозиції адресата мовцем [1, 358]. Саме адресат є об'єктом оцінки, він викликає у мовця певний емоційний стан. Мовець для досягнення своєї прагматичної мети певною мірою орієнтується на адресата як у відборі мовного матеріалу, так і в побудові дискурсу. Виходячи зі своїх знань про адресата, про його соціальну роль, компетентність, можливості сприйняття, ступеня зацікавленості в спілкуванні, мовець будує своє висловлювання так, щоб досягти певного ефекту. Адресат, приймаючи повідомлення і інтерпретуючи його, привертає різні іпостасі своєї особистості. Можливість адресата в мовному спілкуванні визначається також тим, що оцінне висловлювання направлене саме на нього, а комунікативний намір мовця полягає в тому, щоб здійснити певний прагматичний вплив на адресата. Саме реакція адресата свідчить про успішність або неуспішність прагматичної дії. Наприклад:

(3) Go away. Go away, for God's sake. Take that sad Jewish face away”.

[...] Cohn still sat at the table. His faсe had sallow, yellow look it got when he was insulted [...].

“[...] Listen you!”He turned to Cohn. “Go away! Go away now!”

“But I won't go, Mike”, said Cohn. [4, 166-167]

У змальованій ситуації мовець і адресат входять в одну компанію і разом проводять свій відпочинок. Мовець роздратований поведінкою адресата, в різкій і категоричній формі він спонукає його піти. В результаті прагматичної дії оцінного висловлюваня адресат відчув себе ображеним і відмовився виконати вимогу мовця.

(4) “You're too stupid, George. What I mean is, the proportion and placing and colour-values are exactly in the best traditions of American-Indian blankets [...]”.

“Of course, of course, it was stupid of me not to see”. [1, 98]

У даному випадку адресат молодший мовця, він не має спеціальної освіти. Це дозволяє мовцю негативно оцінювати його інтелектуальні здібності, використовуючи негативно-оцінні лексичні одиниці. Мовець досяг своєї прагматичної мети, і адресат визнав правомірність оцінної думки.

Оцінні висловлювання відносяться до сфери інтерперсональних відносин, що реалізовують взаємини комунікантів в процесі спілкування. Адресат - об'єкт мовної дії, а його роль полягає в тому, щоб примусити мовця піклуватися не тільки про соціально-етикетну сторону мови, але і про адекватну її організацію [1, 358-361].

Ми проводимо вивчення оцінного дискурсу у зв'язку з його спрямованістю на адресата. У статті виділяються такі модифікацій адресата, що функціонують в ситуації безпосереднього спілкування;: прямий адресат, самоадресат, адресат - третя особа, яка при ситуації спілкування може бути присутньою або відсутньою.

Прямим адресатом оцінного висловлення в ситуації безпосереднього спілкування є індивід - об'єкт оцінки, присутній у момент реалізації оцінного висловлювання, до нього безпосередньо спрямованого. Прагматична мета мовця - висловити свої почуття і емоції по відношенню до адресата, а також здійснити певний прагматичний вплив з метою викликати відповідну реакцію. Наприклад:

(5) “Dad!” cried June, 're hopeless”.

“That”, said Jolyon, “is а fact, but I wish to remain hopeless as long as possible [...]”. [13, 103]

(6) “You had it all the time”, he said.

“You wrote it days ago. You cunning old bastard!” [3, 480]

Оцінні висловлювання можуть бути адресованими самому мовцю. У такому разі об'єктом оцінки і її адресатом виступає сам адресант, а оцінний зміст є самоадресованим. Наприклад:

(7) “Oh, I do feel such а bitch”. [16, 173]

(8) “You can't want to love me, I'm horrible”. [5, 181].

Об'єктом оцінки може бути також третя особа, присутня або відсутня при ситуації спілкування. За ситуації, коли об'єкт оцінки присутній при комунікації, мовець направляє своє висловлювання іншому учаснику спілкування. А об'єкт оцінки виступає в подібному випадку слухачем. Проте мовець, звертаючись до безпосереднього адресата, приховано направляє своє висловлювання об'єкту оцінки, оцінюючи його. Наприклад:

(9) “O.J. is а slob”, she told me, taking the cigarette I'd lighted. “But he does know а terrific lot of phone numbers. What's David O. Selznick's number, O.J.?”

“Lay off”. [2, 140]

Об'єкт оцінки може бути відсутнім при експлікації оцінного висловлювання. У такому разі оцінка призначається співбесіднику мовця - прямому адресату, а інтенція мовця на об'єкт оцінки не розповсюджується.

(10) “Ain't she what?”

“A phony”.

“I wouldnt have thought so”

“You're wrong. She is а phony”. [2, 137]

Таким чином, від чинників мовця і адресата залежить взаємодія комунікантів, успішність реалізації ними прагматичних цілей. Адресатна спрямованість є невід'ємним чинником продукування оцінного дискурсу, що знаходить своє відображення в семантичній структурі висловлювання та його прагматичній спрямованості. Перспективним є дослідження дискурсивних особливостей різних типів аксіологічних значень.

ЛІТЕРАТУРА

Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. - 1981. - Т.40. - № 4. - С. 356-367.

Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - М.: Искусство, 1979. - 423 с.

Винокур Т.Г. К характеристике говорящего: интенция и реакция // Язык и личность: Сб. ст. - М.: Наука. - 1989. - С. 11-23.

Винокур Г.О. Я и ТЫ в лирике Баратынского (из этюдов о русском поэтическом языке) // Винокур Г.О. Филологические исследования: Лингвистика и поэтика. - М.: Наука, 1990. - С. 141-149.

Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. - М.: Наука, 1985. - 228 с.

Воробъева О.П. Текстовые категории и фактор адресата. - К.: Вища школа, 1993. - 200 с.

Гак В.Г. Прагматика, узус и грамматика речи // Иностр. яз. в шк. - 1982. - № 5. - С. 11-17.

Ляпон М.В. Грамматика самооценки // Русский язык. Проблемы грамматической семантики и оценочные факторы в языке. - М.: Наука. - 1992. - С. 75-89.

Петров В.В. Язык и логическая теория // Новое в зарубежной лингвистике. - М., Прогресс, 1986. - Вып. 18: Логический анализ естественного языка, - С.

Славгородская Л.В. О функции адресата в научной прозе // Лингвостилистические особенности научного текста . - М.: Наука, 1981. - С. 93-102.

Шиленко Р.В. Прямые и косвенные экспрессивные высказывания в аспекте регулирования межличностных отношений // Языковое общение и его единицы: Межвуз. сб. науч. тр. - Калинин: Калининск. гос. ун-т. - 1986. - С. 49-54.

Размещено на Allbest.ru