Парадигматичні відношення в українській лінгводидактичній термінології

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 37.02:811.161.2

Парадигматичні відношення в українській лінгводидактичній термінології

Сергій Омельчук,

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри мовної освіти Херсонського державного університету

Статтю присвячено обґрунтуванню парадигматичних відношень в українській лінгводидактичній термінології. Визначено чинники, що спричинюють наявність у лінгводидактиці синонімічних термінів, схарактеризовано чотири типи синонімічних рядів. За поняттєво-семантичними зв'язками, які виражають протиставлення членів опозиції їхньої гра дуальності / неградуальності, виокремлено три типи лінгводидактичних термінологічних антонімічних пар. Доведено, що антонімія як відношення семантичної протилежності також є основним структуротворчим елементом у терміносистемі категорійного апарату сучасної української лінгводидактики.

Ключові слова: український лінгводидактичний термін, парадигматичні відношення, синонімія, антонімія.

парадигматичний лінгводидактичний термінологія синонімічний

Статья посвящена обоснованию парадигматических отношений в украинской лингводидактической терминологии. Определены факторы, которые порождают наличие в лингводидактике синонимических тер-минов, охарактеризованы четыре типа синонимических рядов. По понятийно-семантическим связям, выражающих противопоставление членов оппозиции их градуальности/неградуальности, выделены три типа лингводидактических терминологических антонимических пар. Доказано, что антонимия как отношение семантической противоположности также является основным структурообразующим элементом в термино- системе категорийного аппарата современной украинской лингводидактики.

Ключевые слова: украинский лингводидактический термин, парадигматические отношения, синонимия, антонимия.

The article is devoted to the paradigm relations' ground in Ukrainian linguo didactic terminology. Factors that cause a presence in the linguodidactics of synonymous terms are defined, four types of synonymous rows are characterized. Three types of linguodidactic terminological antonymous pairs are distinguished in accordance to concept-semantic copulas that express contrasting of members of opposition of their degreeability / undegreeability . It is proven that antonymy as a relation of semantic opposition is also a basic structural element in terminology system of categorizational vehicle of the modern Ukrainian linguodidactics.

Key words: the Ukrainian linguodidactic term, paradigmic relations, synonymy, antonymy.

Для сучасного українського термінознавства одним із найважли-віших питань є теоретичне осмислення системних відношень між термінами в царині вітчизняної лінгводидактики. З'ясування особливостей системної організації лінгводидактичної термінології, семантичних відношень між її одиницями має важливе значення для обґрунтування законів семантичного розвитку методичної терміносистеми, для подальшого впорядкування і стандартизації цього шару української галузевої лексики.

Одним із видів системних відношень у лексиці є парадигматичні відношення, які «пов'язують мовні одиниці на основі спільності/ відмінності за формою чи значенням або за тим і тим одночасно» [6, с. 458]. Зокрема, парадигматичними в лексико-семантичній системі є синонімічні, антонімічні, гіпонімічні, конверсивні та інші відношення. У межах таких зв'язків між лінгводидактичними термінами виокремлюємо синонімію як відношення смислової подібності й антонімію як відношення смислового протиставлення. Проте аналіз мовознавчих праць за останні двоє десятиріч засвідчує відсутність наукових розвідок, присвячених дослідженню парадигматичних відношень в українській лінгводидактичній термінології. Розв'язання цієї проблеми активізоване переважно в лінгвістичній (Д. Кирик, Б. Михайлишин, О. Новоставська), науково-технічній (Т. Михайлова), видавничій (М. Процик), податковій (О. Чорна) терміно- системах, терміносистемі менеджменту (Н. Краснопольська), цивільного права (М. Шевченко), органічної хімії (Н. Цимбал), нафтової промисловості (С. Дорошенко) тощо.

З огляду на це метою статті є дослідження парадигматичних відношень (синонімії й антонімії) в лінгводидактичній термінології початку ХХІ сторіччя.

Основним виявом парадигматичних відношень українських лінгво- дидактичних термінів є явище синонімії. Синонімічними у вітчизняному мовознавстві називають «відношення значень, що виражені різними термінами, передають істотні ознаки одного поняття й мають семантичний інваріант» [2, с. 11]. О. Ткаченко, досліджуючи системні відношення в мові, вважає семантичну природу синонімів дискусійною, адже в основу їхнього визначення взято «або тільки семантичну близькість слів, або тільки тотожність, або обидві ці ознаки» [5, с. 81]. У контексті проблем теорії термінологічної номінації в царині української лінгводидактики синонімія як мовне явище, з одного боку, є дезорганізаційним феноменом, бо руйнує точність, чіткість і визначеність наукових лінгводидактичних найменувань; з іншого - є органічним вираженням іманентних закономірностей розвитку термінологічної лексики, яка не є сталою системою, а постійно змінюється й пристосовується до потреб суспільства.

Незважаючи на те, що явище синонімії не є досить поширеним у межах сучасної лінгводидактичної термінології, проте воно об'єктивно існує й повністю уникнути його не можна. До основних чинників, що спричинюють наявність у лінгводидактичній науці синонімічних термінів, зараховуємо: 1) постійний розвиток лінгводидактики як науки, що супроводжується виникненням нових понять і бажанням дати кожному з них найточнішу номінацію (актуалізація опорних знань - актуалізація мотиваційних резервів); 2) неуніфікованість лінгводидактичної терміно-логічної системи (підхід до навчання мови - аспект навчання мови); 3) наявність застарілих назв, які функціюють одночасно з новими (розвиток зв'язного мовлення - розвиток мовлення); 4) паралельне використання запозиченого й питомого лінгводидактичного терміна (лінгвістична вікторина - мовознавча вікторина); 5) прагнення замінити ненормативні, переважно скальковані з російської мови терміни сучасними українськими відповідниками (три крапки ^ крапки, м'який знак ^ знак м'якшення); 6) надання переваги коротким формам (форма проведення уроку - вид уроку).

На підставі аналізу сучасних наукових і навчально-методичних праць у реєстрі сучасних лінгводидактичних термінів ми виявили такі типи синонімічних рядів: 1) іншомовний термін - український термін, наприклад: лінгвістичний експеримент - мовознавчий експеримент, принципи навчання мови - вихідні положення навчання мови;

2) український термін - термін-калька (слово, запозичене з російської мови шляхом буквального перекладу), наприклад: перебіг уроку - хід уроку;

3) адаптований іншомовний термін - адаптований іншомовний термін, наприклад: трансформування мовних одиниць - реконструювання мовних одиниць, модульне навчання мови - блокове навчання мови, нетрадиційний урок української мови - інноваційний урок української мови; 4) власне український термін - власне український термін, наприклад: написання слова - правопис слова, формування мовних умінь - розвиток мовних умінь.

За наявністю/відсутністю семантичних відмінностей у лінгводидак- тичних термінологічних синонімічних об'єднаннях виокремлюємо повні (абсолютні) й відносні (релятивні) терміни.

Повні (абсолютні) лінгводидактичні терміни мають ідентичне значення, у них відсутні семантичні відмінності й тому є взаємозамінними (урок мовленнєвого розвитку - урок формування комунікативних умінь, лінгвістичний експеримент - мовознавчий експеримент, написання слова - правопис слова, трансформування мовних одиниць - реконструювання мовних одиниць).

Значення відносних (релятивних) синонімічних термінів різняться відмінною семою. Використання таких лінгводидактичних найменувань, які збігаються своїми значеннями лише частково, становить певні складнощі навіть для фахівців. Наприклад:

Лінгводидактика - лінгвометодика. Термін лінгводидактика позначає загальну теорію навчання мови, фундаментальну частину методики, у якій «досліджуються закономірності засвоєння мови, розв'язуються питання змісту курсу на основі лінгвістичних досліджень, визначаються принципи і методи, форми і засоби навчання мови» [4, с. 80]. На думку М. Пентилюк, за цим терміном закріпилося значення теоретичної методики навчання мови [3, с. 7]. Отже, якщо лінгводидактика визначає методологічні засади методики, то лінгвометодика характеризує безпосередньо самий процес навчання мови. Цей термін у лінгводидактичній науці ототожнюють з практичною методикою навчання мови [1, с. 96].

Актуалізація опорних знань - актуалізація мотиваційних резервів. Терміном актуалізація опорних знань у лінгводидактиці називають методичний прийом, який «передбачає максимальну опору на активну розумову діяльність школярів з метою первинного узагальнення відомих понять і нової інформації» [4, с. 10]. А новий для вітчизняної лінгводидактичної науки термін актуалізація мотиваційних резервів, який не є абсолютним синонімом до актуалізації опорних знань, позначає прийом, побудований на відновленні необхідної інформації на підставі звернення до особистого досвіду учнів. З огляду на це запитання на зразок Що ми називаємо іменником? Як змінюється іменник? Яку синтаксичну роль у реченні виконує іменник? актуалізують опорні знання; а питання проблемного характеру До якої частин мови належать слова, які переважно вимовляє немовля? Слова якої частини мови переважають у нашому мовленні? Чи можна без іменників побудувати текст? актуалізують чуттєвий досвід школярів.

До відносних (релятивних) належать також лінгводидактичні терміни методика навчання, методика викладання і методика вивчення. Віддієслівним іменником навчання називають процес передавання знань, умінь, досвіду; лексема вивчення позначає процес засвоєння, пізнання, розуміння самим суб'єктом навчання; а викладання здебільшого стосується навчального процесу у вищій школі. Отже, під час кодифікації лінгводидактичної терміносистеми в запропонованому синонімічному ряді домінантною одиницею є терміносполука методика навчання (наприклад, методика навчання української мови, методика навчання морфології, методика навчання стилістики і под.).

Антонімія як відношення семантичної протилежності також є основним структуротворчим елементом у терміносистемі категорійного апарату сучасної української лінгводидактики. Антонімічними відношен-нями Т. Михайлова називає «відношення двох значень, що виражені різними термінами й передають істотні ознаки несумісних протилежних або суперечних видових понять стосовно одного родового, тобто мають спільну семантичну основу, а відмінні семи цих значень замінюють одна одну або одна з них виключає іншу» [2, с. 12]. У термінів-антонімів, як і в антонімічних слів загальновживаної лексики, зауважує дослідниця, схожі семантичні структури, оскільки значення протиставлюваних термінооди- ниць мають інваріантну основу (спільну родову сему) і різняться відмінною видовою семою.

Антонімічні відношення властиві українській лінгводидактичній термінології переважно між складеними термінами, які за структурою належать до двокомпонентних (усне опитування - письмове опитування) і багатокомпонентних (репродуктивне засвоєння мовних засобів - рецептивне засвоєння мовних засобів). Найчастіше антонімічними є атрибутивні словосполучення, що виражають видові поняття і складаються з терміна-виразника родового поняття й антонімічних атрибутів. Протиставлювані компоненти цих термінів-словосполучень об'єднуємо в три групи: а) такі, що мають антонімічні зв'язки і в загальновживаній мові, наприклад: активні методи навчання мови - пасивні методи навчання мови, усний переказ - письмовий переказ, внутрішня мотивація учнів - зовнішня мотивація учнів, теоретичні завдання з мови - практичні завдання з мови; б) такі, що антонімізуються і в інших терміносистемах педагогічного спрямування, наприклад: знаннєвий підхід до навчання мови - компетентнісний підхід до навчання мови, репродуктивний метод навчання мови - дослідницький метод навчання мови, класична методика навчання мови - авторська методика навчання мови, пояснювально-ілюстративний метод навчання української мови - метод проблемного викладу матеріалу, навчальний твір - контрольний твір; в) такі, що знаходяться в антонімічних зв'язках лише в царині лінгводидактики, наприклад: рецептивні види мовленнєвої діяльності - продуктивні види мовленнєвої діяльності, імітаційний метод навчання української мови - комунікативний метод навчання української мови, актуалізація опорних знань, умінь і навичок - узагальнення й систематизація знань, умінь і навичок, лінійне навчання української мови - концентричне навчання української мови. Отже, антонімічні відношення між компонентами лінгводидактичного терміна зумовлюють антонімію всього складеного терміна.

За поняттєво-семантичними зв'язками, що виражають протистав-лення членів опозиції їхньої градуальності / неградуальності, виокрем-люємо три типи лінгводидактичних термінологічних антонімічних пар:

1. Контрарні пари, у яких обсяги видових понять складають лише частину обсягу спільного для них родового поняття й між ними можливе одне або кілька проміжних понять. Один із цих антонімів має в семантичній структурі відмінну сему, а другий - цю сему не тільки заперечує, але й заміняє іншою: індивідуальна робота з мови - групова робота з мови - колективна робота з мови; діагностичний контроль мовних знань учнів - поточний контроль мовних знань учнів - тематичний контроль мовних знань учнів - семестровий контроль мовних знань учнів; низький рівень навчальних досягнень з мови - середній рівень навчальних досягнень з мови - достатній рівень навчальних досягнень з мови - високий рівень навчальних досягнень з мови; констатувальний етап педагогічного експерименту - формувальний етап педагогічного експерименту - контрольний етап педагогічного експерименту. Такі лінгводидактичні терміни-антоніми, що мають кілька мезонімів, утворюють антонімічні ряди.

2. Контрадикторні пари, у яких обсяги видових понять становлять увесь обсяг родового поняття й між ними немає проміжного поняття. Один з антонімів цієї пари заперечує відмінну сему в семантичній структурі другого антоніма, виключає, але не замінює її іншою семою: типові орфографічні помилки - нетипові орфографічні помилки, урочна діяльність учнів з мови - позаурочна діяльність учнів з мови, внутрішньопредметні зв 'язки - міжпредметні зв 'язки, завдання з індуктивною схемою розв'язання - завдання з дедуктивною схемою розв 'язання, продуктивні мовні вправи - репродуктивні мовні вправи.

3. Комплементарні пари, у яких обсяги видових понять становлять увесь обсяг родового поняття, а один з антонімів не тільки заперечує відмінну сему в плані змісту другого антоніма, але й заміняє її іншою: стислий переказ - докладний переказ, самостійна робота учнів з мови - колективна робота учнів з мови, поточне оцінювання - контрольне оцінювання, відтворення тексту - продукування тексту.

Для більшості складених термінів-антонімів у царині лінгводидак- тики характерне явище лексичної антонімії. Вони є різнокореневими (власномовними й запозиченими) термінами, у яких їхня диференційна семантична ознака реалізується протиставленням коренів, наприклад: активний словниковий запас учнів - пасивний словниковий запас учнів, усне мовлення учня - писемне мовлення учня, традиційна методика навчання української мови - інноваційна методика навчання української мови. Незначна частина антонімічних пар утворена приєднанням терміноелемента не-, що виражає значення відсутності тієї або тієї ознаки, унаслідок чого виникає відношення повної протилежності, адже члени опозиції є двома крайніми членами антонімічного ряду. Заперечна частка не- може бути компонентом: а) питомої твірної основи (груба граматична помилка - негруба граматична помилка); б) іншомовної твірної основи (нормативне вживання прийменників - ненормативне вживання прийменників, традиційний урок української мови - нетрадиційний урок української мови).

До несправжніх антонімів (або квазіантонімів) - лінгводидактичних термінологічних одиниць, що зовні схожі на антонімічні, але не є такими, - зараховуємо приклади енантіосемії, які в лексикографічних працях подано або як омоніми, або як окремі лексеми полісемічних одиниць (мовна компетенція учня - мовна компетентність учня). Тому, застосовуючи лінгводидактичні терміни, слід послуговуватись академічними тлумачними словниками, а також словниками-довідниками з української лінгводидактики, за якими можна встановити наявність протиставлюваних зв'язків між термінами.

Отже, явище синонімії як одна з основних ознак системності української лінгводидактичної термінології здебільшого не перешкоджає розумінню термінів. Методичні терміни-синоніми можуть мати різну функційну цінність у науковому спілкуванні й відбивати процес формування найбільш оптимальної назви лінгводидактичого поняття. Проте слід позбуватися тих термінологічних синонімів, що суперечать нормам сучасної української літературної мови, а також відносних синонімів, які заважають точному сприйняттю наукової інформації. Амбівалентна діалектика протилежних наукових понять, що функціюють парами, обов'язково відбивається в існуванні антонімічних лінгводидак- тичних термінів, які позначають їх. Осмислення явища антонімії в терміносистемі сучасної лінгводидактики, що є регулярним принципом називання наукових понять із протилежним змістом, дає змогу точніше визначити місце методичного терміна в лінгводидактичній терміносистемі в його взаємозалежності від інших її компонентів.

Список використаних джерел

1. Львов М. Р. Словарь-справочник по методике русского языка : учеб. пособ. для студ. пед. ин-тов / Михаил Ростиславович Львов. - М. : Просвещение, 1988. - 240 с.

2. Михайлова Т. В. Семантичні відношення в українській науково- технічній термінології : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.02.01 / Тетяна Віталіївна Михайлова. - Х., 2002. - 20 c.

3. Пентилюк М. І. Теоретичні орієнтири сучасної української лінвгодидактики / Марія Іванівна Пентилюк // Актуальні проблеми сучасної лінгводидактики : зб. статей. - К. : Ленвіт, 2011. - С. 49-57.

4. Словник-довідник з української лінгводидактики : [навч. посіб.] / [О. Горошкіна, Н. Єсаулова, О. Лук'янченко та ін.] ; за ред. М. Пентилюк. - К. : Ленвіт, 2003. - 149 с.

5. Ткаченко О. Г. Системні відношення в мові / О. Г. Ткаченко // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 9: Сучасні тенденції розвитку мов. - К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2006. - Вип. 1. - С. 80-83.

6. Українська мова : енциклопедія / [В. М. Русанівський, О. О. Тараненко, М. П. Зяблюк та ін.]. - 3-тє вид., зі змінами і доп. - К. : Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2007. - 856 с.

Размещено на Allbest.ru