Мовні аспекти формування абсурду в п’єсах Миколи Куліша

"Самокоригування" Губи відносно того, що "партія не голова, а навпаки" можна гумористично витлумачити певним чином, спираючись на прямі значення слів. З погляду семантики це висловлення має характер нонсенсу, нагадуючи репліки героїв класичних п'єс абсурду Е. Іонеско і С. Беккета.

Неможливість вийти за межі стереотипного для кожного героя мислення і, відповідно, мовлення і, як результат, повна відсутність емпатії у спілкуванні, невміння створити гнучку модель співбесідника чи не найповніше виявляється в абсурдного характеру сцені обговорення варіантів нового прізвища для старшого Мазайла у п'єсі "Мина Мазайло". Нижче подаємо фрагмент цього "обговорення", де кожен із учасників "зациклений" на своєму "сценарії" процесу іменування:

(5) Мазайлиха - Мазов Дядько Тарас

-- Ну й прізвище - Мазов-Лазов-Лоза-Залоза... А по-моєму, кращого не буде, як Зайломаз. Зайломаз!

Рина

<...>Краще Мазеленський. <...>

Мазайлиха - Де Мазе. <...>

Баронова-Козино Рамзес! Класичне прізвище!

Тьотя

Рамзес? Може Рамзесов? <...>

Мазайлиха і Баронова-Козино - Фон Мазел!РамазанАрзамасов! <...> (с. 362-363).

Зрозуміло, що формування подібних абсурдних ситуації спілкування підпорядковане в п'єсі комедійній функції, яка, своєю чергою, стає одним із прийомів політичної сатири на реалії того часу.

2. Умисне формування семантичних девіацій на рівні слів, словосполучень і окремих виразів. У п'єсах М. Куліша цей прийом має низку виявів, зокрема:

1) порушення семантичної сполучуваності слів і, відповідно, формування ненормативних словосполучень:

(6) Малахій

Виведу й поведу! Поведу туди, де зоріє небо й голубіє земля, де за обрієм співають на золотих сідалках голубі будимирі соціалістичні півні... (с. 256);

(7) Малахій

... - дарма, що навколо у радіо грають, пасуться трамваї, басує авто! (с. 237);

2) мимовільна гра словами, яку мовець не відчуває в силу загальної серйозності сприйняття всього, що відбувається:

(8) Комендант

-- От тобі й на! Та що ви, голубчику! В РНК всі посади обсаджено, і швейцарська тоже. Звільнити ж когось, щоб вас посадити, - ви ж самі розумієте - ніяково, живі ж люди сидять...

Малахій

-- Я стоятиму... Дайте мені посаду стояти, поки всі сидять! (с. 362);

3) "мультиплікація" одного й того ж пропозитивного змісту, який адресант хоче передати. Це формує тавтологічність, "колування" думки адресанта. У цілому такий тип девіацій притаманний деяким типам семантичних афазій. Див. одну з "промов" тьоті Моті з п'єси "Мина Мазайло":

(9) -- Не так давно я прочитала, щоб ви знали, товариші, одну дуже цікаву книжку. Я прочитала всю книжку, і в тій книжці прочитала буквально все, що було написане і надруковане в тій книжці. Буквально все. А найбільше я прочитала, щоб ви знали, таке глибокодумне місце: життя - то є все... (с. 344).

Як тут не згадати "знаменитий" лист із оповідання російського абсурдиста 20-30-х років минулого століття Д. Хармса, побудований за схожим принципом "колування" думки (див.: [6: 71--72]):

Дорогой Никандр Андреевич, получил твое письмо и сразу понял, что оно от тебя. Сначала подумал, что оно вдруг не от тебя, но как только распечатал, сразу понял, что от тебя, а то, было, подумал, что оно не от тебя. Я рад, что ты уже давно женился, потому что, когда человек женится на том, на ком он хотел жениться, то значит, он добился того, чего хотел. Вчера я получил твое письмо и сразу подумал, что кажется, оно не от тебя, но потом подумал, что кажется, что не от тебя, но распечатал и вижу - точно от тебя. <...> Я сразу, как получил твое письмо, сразу решил, что оно от тебя, и потом, я очень рад, что ты уже женился. <...> Я очень обрадовался, как увидел твое письмо и сразу даже подумал, что оно от тебя. Правда, пока распечатывал, то мелькнула такая мысль, что оно не от тебя, но потом все-таки я решил, что оно от тебя. Спасибо, что написал. Благодарю тебя за это и очень рад за тебя. <...> Я рад за тебя потому, что ты женился, и именно на том, на ком и хотел жениться. А это, знаешь, очень хорошо жениться именно на том, на ком хочешь жениться. Вот именно поэтому я так рад за тебя. А также рад и тому, что ты написал мне письмо. Я еще издали решил, что письмо от тебя, а как взял в руки, так подумал: а вдруг не от тебя. А потом думаю: да нет, конечно от тебя. <...>;

4) уживання іноземних слів, які є недоречними в розмовно-побутовому стилі мовлення, створює неприродну, комічну тональність інтеракції героїв низки п'єс М. Куліша. Для прикладу:

(10) [Аполінара - пані, що утримує в гуртожитку підпільний будинок розпусти:]

-- ... Матильдо! Альон додому!.. (До коменданта.) Оревуар! (Пішла.) (с. 276).

Цей прийом нагадує звертання безумного царя Фоміна до ката із поеми-містерії російського поета-абсурдиста Олександра Введенського "Кругом возможно Бог": Бонжур, палач.

3. Трансформації фразеологізмів та усталених виразів, які формують неочікуваний стилістичний і прагматичний ефект. Розгляньмо приклад:

(11) [Один із робітників, до яких завітав "народний комісар" Малахій зі своїми декретами "про негайну реформу людини", каже, що їх гість п'яний; інший заперечує це].

Перший

-- Та як же ні? Дивись... Хай би до зеленого змія, а то ж до наркома допився... (с. 269).

Фразеологізм допитись до зеленого змія, трансформувавшись у допитись до народного комісара, викликає неочікуваний комічний ефект, достатньо сміливий, зважаючи на політичну ситуацію 20-30-х років минулого століття.

У наступному прикладі спостерігаємо контамінацію усталених виразів:

(12) [Один з громадян, яких Малахій силою привів Раднарком:]

-- Я стояв. Прийшла оця баба... гражданка... Про щось мене спитала... І раптом: ідіть в Раднарком!.. Дозвольте, - я член дітей, авіохему, житлкоопу, і мене в Раднарком? За що? (с. 228).

Контамінація усталених виразів батько дітей і член авіахему, житлокоопу стає причиною формування абсурдного словосполученням член дітей, яке у випадку прямого сприйняття значень слів, яке його формують, може бути "прочитане" навіть як непристойне.

4. емантико-граматичні девіації. Разом з іншими прийомами "одивлення" девіації цього типу формують враження абсурдності зображуваного в низці фрагментів аналізованих п'єс. Найбільш функціонально-комунікативно активні прийоми:

1) девіації на рівні морфологічних категорій. Порушення граматичних норм найчастіше стосується категорії роду:

(13) Кум

<..>... характер у кума така;

(14) Оврам

Мої пішли в землю. Імперіалізма загнала (с. 432);

2) девіації на рівні синтаксичних категорій. Найчастіше виявляються у формуванні девіативних словосполучень. Декілька прикладів із мовлення

Малахія: ... навколо у радіо грають (с. 237); ... любов обмежується ногами (с. 270); ... несу на вас реформу (с. 272).

5. Девіації стилістичного й стильового характеру. Найчастіше виявляються в змішуванні мовцями різних стилів спілкування. Це один з найбільш уживаних автором прийомів "одивлення" мовлення героїв п'єс. Обмежимося одним прикладом із п'єси "Народний Малахій", у якому спостерігаються девіації стилістичного характеру, що виявляються у змішуванні засобів словесного коду різної стильової та стилістичної природи:

(15) [Щоб утримати Малахія вдома його кум запросив церковний хор, який любив слухати головний герой п'єси:]

Малахій

-- А-а, це ти вмисно хористів церковних накликав, щоб мене співом оцим та ладаном знов отруїти. Так не вдасться тобі це зробити! Бо дивіться - підходить до старенького Бога хтось у червоному, лиця не видно, і кида гранату.

Хор гримнув "Свят, свят, свят Господь Саваоф ісполнь небо і земля слави твоєя..."

Чуєте грім? Огонь і грім на квітчастих степах українських... Кришиться, дивіться, пада розбитеє небо, он сорок мучеників сторч головою, Христос і Магомет, Адам і Апокаліпсис раком летять... І сузір'я Рака й Козерога в пух і прах... (Заспівав щосили.) "Чуєш, сурми заграли...". Сурми революції чую. Бачу даль голубого соціалізму. Іду! <...> (с. 222).

У наведеному фрагменті тексту спостерігаємо поєднання стилістично різнорідних елементів високого, поетичного і біблійного стилю (Свят, свят, свят Господь Саваоф ісполнь небо і земля слави твоєя, Христос і Магомет, квітчаті степи українські, сорок мучеників, сузір'я Рака й Козерога та ін.), стилю розмовно-побутового, стилістично зниженого (вмисно накликав, кида гранату, старенький Бог, сторч головою, в пух і прах), публіцистичного стилю революційної агітації та пропаганди (Чуєш, сурми заграли.... Сурми революції чую. Бачу даль голубого соціалізму). Ці елементи еклектично функціонують у межах висловлень різного функціонального спрямування, перш за все художньо-белетристичного, фідеїстичного і розмовно-побутового. Усе це створює ефект "одивлення" цього фрагменту спілкування і лежить у річищі вже згадуваного найважливішого прийому творення М. Кулішем комунікативної стихії своїх п'єс - шаблонізації й стереотипізації мислення і поведінки героїв.

Отже, основні прийоми абсурдизації зображуваного у п'єсах М. Куліша за допомогою засобів мовного коду пов'язані в основному зі стереотипністю і шаблонністю мислення героїв цих п'єс, що знаходить своє втілення у порівняно незначній кількості прийомів девіативного вживання мовних засобів. Наявність розлогих текстових фрагментів, у яких виявляються порушення законів комунікації, свідчить про те, що мовні засоби "одивлення" комунікативної поведінки героїв п'єс - це лише складники значно ширшого авторського задуму комунікативної абсурдизації зображуваного в цілому. Аналіз комунікативної абсурдизації драматичних творів вимагає від дослідника застосування низки спеціальних семантико-прагматичних методик і прийомів аналізу. У цьому вбачаємо подальшу перспективу вивчення п'єс видатного українського драматурга Миколи Куліша. Виявлення і опис механізмів створення абсурдних текстів та їх фрагментів в українській літературі - важливе завдання сучасної текстології, комунікативно та прагматично зорієнтованої лінгвістики. Такий підхід - одна з можливих спроб "вписати" низку творів української літератури в один із найоригінальніших напрямів світового літературного процесу - літературу абсурду, а також виявити специфіку його україномовного втілення.

Література