Мовленнєвий етикет як засіб реалізації комунікативних стратегій у суспільно-політичному дискурсі

The article is devoted to the examination of the positive and negative politeness strategies realization in the process of the communication. The special attention is paid to analyzing the use of polite etiquette formulas in the socio-political type of discourse. Also the article deals with hidden speakers' intentions in order to diminish the communicative pressure on the interlocutor. Moreover, the article clarifies that the usage of etiquette speech acts in the course of communication by interlocutors is characterized by the strategic importance and intentionality, as the addresser tries to form in the addressee's consciousness the certain world picture and influence on the perception of the certain information to achieve the result.

Key words: speech etiquette, communicative strategy, social-political discourse, term "strategy”.

Постановка проблеми. У ході вербальної взаємодії між комунікуючими суб'єктами відбувається не лише обмін інформацією, але й демонструється ставлення один до одного. У зв'язку з цим дослідники пропонують виокремлювати трансакційне спілкування, орієнтоване переважно на передачу інформації, та інтеракційне спілкування, метою якого є налагодження і підтримання міжособистісного контакту. Конструюючи мовленнєвий акт, адресант наповнює його відповідною до теми розмови комунікативною інтенцією і, прагнучи вплинути на адресата, використовує різні мовленнєві стратегії та тактики. Саме тому питання інтенціональності як прагматичного компонента вербального спілкування виходить на перший план, де мову розглядають як інструмент передачі різних цілей та намірів мовця.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання стратегічної організації мовлення є одним із ключових у теорії мовленнєвої діяльності, воно часто ставилося й різносторонньо аналізувалося мовознавцями минулого й сучасності. У результаті, склалися різні підходи до трактування інтенційності та стратегічності вербальної взаємодії. Одні науковці розглядають спілкування як стратегічний план мовленнєвих дій співрозмовників (Н. Д. Арутюнова [1], Т. А. ван Дейк [2], Т. Г. Винокур [3], М. Е. Койт та Х. Я. Ийм [4], В. В. Красних [5], А. А. Леонтьєв [6], В. З. Дем'янков [7]), інші роблять акцент на тому, що мовленнєві стратегії використовуються учасниками розмови здебільшого несвідомо та інтуїтивно (С. А. Сухих [8], К. Келлерман [9], Д. Таннен [10] та ін.)

Однак, незважаючи на відсутність уніфікованої позиції щодо інтерпретації вербальної стратегічності, вважаємо необхідним розглянути міркування дослідників щодо визначення терміну "стратегія", який почав активно використовуватись у мовознавстві завдяки "стратегіям розуміння дискурсу" [2], "аналізу дискурсивних стратегій" [11], "стратегіям отримання та передачі інформації" [12].

Отже, мета цієї розвідки - проаналізувати теоретичне підґрунтя вивчення терміну "стратегія" й з'ясувати його комунікативно-прагматичне значення та призначення в етикетному акті спілкування в суспільно-політичному дискурсі. Завдання, які випливають з даної мети, передбачають аналіз набору мовленнєвих стратегій, використання яких характерне етикетному виду вербальної взаємодії у суспільно-політичній сфері. На сьогоднішній день не існує одностайної позиції щодо тлумачення терміну " стратегія", однак, ґрунтуючись на міркуваннях учених-прагматиків, можна окреслити основні характеристики цього поняття, що, власне, і зумовлює актуальність даної статті.

Об'єктом дослідження в даній розвідці обрані етикетні мовленнєві акти у франкомовній суспільно- політичній сфері спілкування.

Виклад основного матеріалу. Так, Т. А. ван Дейк, аналізуючи поняття "стратегія", виокремлює два комунікативні типи: 1) стратегії мовленнєвої взаємодії; 2) когнітивні стратегії. Учений тлумачить стратегії як " властивості когнітивних планів", які презентують собою організацію мовленнєвих дій, що містить мету взаємодії і розгалужує їх на " глобальні" та " локальні" стратегії. На його думку, глобальна стратегія в цій класифікації - це загальний комунікативний задум мовця (наприклад, бути ввічливим), вона корелює локальні стратегії, що спрямовані на реалізацію певних цілей та намірів (наприклад, пом'якшити акт, що загрожує іміджу мовця). Автор визначає також поняття мовленнєвої стратегії, під якою розуміє " функціональну одиницю послідовності дій, що сприяє вирішенню локальної або глобальної задачі" [2: 272-277].

Услід за Т. А. ван Дейком, Д. Н. Узнадзе, С. А. Сухих і Н. Н. Трошина вважають, що в основі мовленнєвих стратегій знаходяться мотиви, потреби й настанови мовців. Ступені їх усвідомленості можуть різнитись між собою та залежати від рівня розвитку психологічної культури індивіда [13-15].

У свою чергу, Дж. П. Діллард твердить, що конституентами мовленнєвих стратегій можуть бути як цілі й установки адресанта, так і цілі й установки адресата [2].

О.С. Іссерс зазначає, що у своєму загальному розумінні стратегія містить планування процесу вербального спілкування та є набором мовленнєвих дій, спрямованих на досягнення мети, для здійснення якої мовець обирає спосіб, який запускає механізм розгортання самої стратегії. Мовленнєва стратегія визначає семантичний, стилістичний і прагматичний вибір мовця. Стратегію ввічливості авторка інтерпретує як наявність певних комунікативних обмежень. Адже керуючись нею, адресант вимушений продумати наперед, який семантичний зміст варто висловлювати, а який навпаки не варто, які мовленнєві акти влучні, а які стилістично неприпустимо оформлені. Фінальна мета мовленнєвої стратегії - корекція моделі світу адресата. Для того, щоб реалізувати стратегію, мовцю необхідно використати набір певних тактик. На думку дослідниці, тактика - це практичний інструмент мовця для досягнення комунікативної мети [16: 54-59, 105-111].

Н. І. Формановська вивчає мовленнєву тактику в межах теорії мовленнєвого акту, ототожнюючи використання конкретної тактики з вибором мовленнєвого акту на певному етапі вербальної взаємодії [17]. Тоді як здебільшого поняття "тактика" аналізується вченими як складова частина загальної стратегії, за допомогою якої реалізується загальне надзавдання [3; 18-21].

Розрізняючи поняття стратегії та тактики, варто зазначити, що стратегія є спланованим мовцем загальним набором комунікативних ходів, тоді як тактику можна інтерпретувати як окрему мовленнєву дію, що використовується на певному етапі мовленнєвої стратегії з метою реалізації конкретного завдання. Але, оскільки за класифікацією Т. А. Ван Дейка тактику можна співвіднести з локальною стратегією, чіткого розмежування між цими поняттями, на нашу думку, все ж таки не існує.

Вивчаючи мовленнєвий етикет у суспільно-політичній сфері спілкування видається необхідним з'ясувати, які саме стратегії найчастіше використовують співрозмовники для досягнення бажаного перлокутивного ефекту в результаті вербального спілкування. Користуючись поділом стратегій Т. А. ван Дейка на глобальні й локальні стратегії та співвідносячи реалізацію стратегічного аспекту ввічливості з ієрархією комунікативних стратегій інших дослідників [2; 20-25], було виведено таку систему стратегій етикетної мовленнєвої поведінки в суспільно-політичному дискурсі:

а) стратегії дистанціювання (негативної ввічливості), які реалізуються через: 1) стратегію незгоди; 2) стратегію заперечення; 3) стратегію докору; 4) стратегію звинувачення; 5) стратегію негативної оцінки; 6) стратегію використання імпліцитних мовленнєвих актів; 7) стратегію погрози; 8) стратегію визнання своєї провини; 9) стратегію спонукання до виконання дії; 10) стратегію висловлення незгоди.

б) стратегії зближення (позитивної ввічливості), які реалізуються через: 1) стратегію приділення уваги адресату; 2) стратегію перебільшення, схвалення, симпатії, дружнього ставлення до адресата; 3) стратегію підкреслення власного зацікавлення думками адресата; 4) стратегію прагнення згоди; 5) стратегію турботи щодо потреб адресата; 6) стратегію пропонувань і обіцянок; 7) стратегію утвердження оптимізму у стосунках; 8) стратегію задоволення потреб адресата.

Так, у випадку дистанціювання, наголошуючи на важливості збереження коректного ставлення і використовуючи при цьому стратегії негативної ввічливості (negative politeness), мовець формулює мовленнєві акти у формальній тональності, які демонструють повагу та пошану. Напр.: "Je vous prie de croire, monsieur le president de la Republique, en Гexpression de ma tres haute consideration" (Le Monde, 29.04.2013).

У випадку зближення, реалізуючи стратегії позитивної ввічливості (positive politeness), адресант у ході розмови намагається проявити солідарність та зацікавленість у тому, що повідомляє співрозмовник. Напр.: "Avec un plaisir sincere, je vous felicite de tout mon caur et je vous souhaite toute reussite dans vos devoirs" (Le Figaro, 11.05.2012).

Тож, поняття " позитивна ввічливість" і " негативна ввічливість" мають різне спрямування, але водночас кожен із цих різновидів увічливості є системою комунікативних стратегій, за допомогою яких досягаються основні цілі ввічливого спілкування [20].

У нижче наведених прикладах буде продемонстровано реалізацію деяких із щойно перерахованих стратегій позитивної та негативної ввічливості у різних етикетних мовленнєвих актах. Так, у репліці президент тимчасової виборчої комісії Г аїті звертається із привітанням до народу цієї країни, з тим, щоб висловити йому похвалу та шану. Своє позитивне ставлення до дій співрозмовника адресант здійснює за допомогою стратегії приділення уваги адресату та перебільшення схвалення слухача.

Haiti s'est choisi un nouveau president dans le calme au cours d'un scrutin qui aura permis de faire oublier les violences et controverses qui avaient marque le premier tour en novembre dernier. "La democratie a triomphe et permettez-moi de saluer le premier artisan de cette victoire: le peuple ha'itien", a lance Gaillot Dorsinvil, le president du Conseil electoral provisoire (CEP), au cours de la conference de presse qui a mis un point final a cette journee electorale (Le Figaro, 21.03.2011).

У наступному прикладі відомий французький політик Франсуа Філон, звертаючись до алжирського народу у складну мить, намагається пом'якшити ситуацію напруги через етикетну мовленнєву конструкцію привітання, в якій він висловлює захоплення сміливістю та відвагою мешканців Алжиру, реалізуючи стратегії приділення уваги та перебільшення схвалення і симпатії до аудиторії.

Frangois Fillon, Premier ministre : "La nouvelle du terrible attentat qui a frappe le peuple algerien aujourd'hui m'a horrifie. Je souhaite vous dire au nom du gouvernement franqais et en mon nom personnel, toute mon emotion face a cet acte terroriste inacceptable que je condamne avec force", a ecrit Frangois Fillon au president Bouteflika, selon un communique. "Permettez-moi, en ces instants tragiques, de saluer le courage et la determination dont vous faites preuve et de vous assurer du soutien sans faille de la France", a ajoute le Premier ministre (Le Nouvel Observateur, 22.06.2008).

Приклад, який наведено нижче, також демонструє реалізацію стратегій позитивної ввічливості: стратегію приділення уваги адресату; стратегію перебільшення, схвалення, симпатії, дружнього ставлення до адресата; стратегію підкреслення власної цікавості заради адресата у висловленні президента Французької республіки, метою якої є висловити співчуття та долучитися до пережитого горя мешканців Марокко.

Le president de la republique a par ailleurs adresse un message de soutien aux representants de "La Marche Verte" marocaine, equivalent de la patrouille de France. "Je suis heureux de vous saluer pour vous dire que nous sommes tous traumatises par ce qui s'est passe cette nuit", la serie d'attentats qui a fait 40 morts a Casablanca, au Maroc, a-t-il declare auxpilotes marocains (Le Nouvel Observateur, 21.05.2003).

Цікавим є наступний приклад, в якому через етикетне привітання президент Європейського Парламенту 2002-2004 років реалізує стратегії як позитивної, так і негативної ввічливості. Зокрема, мова йде про те, що мовець здійснює стратегії перебільшення інтересу, схвалення, симпатії та демонстрації до адресата посиленого інтересу, позитивно оцінюючи дії виборців Франції та одночасно реалізуючи стратегії докору і звинувачення на адресу інших представників парламенту, які, на йогу думку, зловживали страхом та почуттям незахищеності мешканців Європейського Союзу.

Le president du Parlement europeen, Pat Cox, dans un communique : "Ceci est une victoire ecrasante pour Jacques Chirac certainement, mais aussi pour tous les Frangais et pour l'Europe. Je suis heureux de saluer ce soir cette victoire de la raison et de l'intellisence face a l'intolerance et a l'extremisme. (...) Pour vaincre l'intolerance et la xenophobie, nous devons faire appel a l'intellisence emotionnelle des sens, plutot que

d'exploiter leurs craintes et leur sentiment d'insecurite. L'Europe a grand besoin d'un nouveau souffle de democratie parlementaire : ce soir la France a montre le bon chemin" (Le Nouvel Observateur, 06.05.2002).

Далі представлено висловлення-коментар до статті, взяте з офіційного сайту відомої французької газети Le Nouvel Observateur, в якому користувач реалізує за допомогою етикетних мовленнєвих актів прощання та подяки наступні стратегії: стратегію докору; стратегію звинувачення; стратегію негативної оцінки; стратегію використання імпліцитних мовленнєвих актів. З контексту зрозуміло, що адресат незадоволений діями та вчинками екс-президента Франції Н. Саркозі, що майстерно завуальовано етикетними мовленнєвими конструкціями.

"Au revoir Monsieur le President, un grand Merci pour tout ce que vous nous avez donne, vivement dans 5 ans pour redresser les futures 5 annees qui font ruiner totalement le pays, merci Nicolas Sarkozy" (Le Nouvel Observateur, 09.05.2012).

Різні стратегії негативної ввічливості зустрічаються і в етикетних мовленнєвих актах прохання, через які мовець прагне заохотити співрозмовника до дії, що є втручанням в особистий простір останнього. Використання стратегій дистанціювання допомагає адресантові пом'якшити висловлювання та зменшити комунікативний тиск на адресата. Так, у репліках, взятих із теледебатів передвиборчої компанії Франції 2007 року між Н. Саркозі та С. Руаяль, зустрічається етикетне прохання-порада, в яких наявна стратегія докору.

S. R.: Remettre a plat ne veut pas dire demolir. Vous etes trus brutal.

N. S.: Vous ne voulez pas reformer les regimes speciaux?

S. R.: Si, nous reformerons les regimes speciaux, y compris le votre, celui des parlementaires (Liberation, 02.03.2007).

У наступному прикладі представлена етикетна конструкція прохання, в якій знаходить свою реалізацію стратегія висловлення незгоди. С. Руаяль не погоджується з тим, що говорить її опонент та намагається ґречно завуалювати приблизно такий директивний мовленнєвий акт "Taisez-vous, je ne suis pas d'accord":

N. S.: Je ne veux pas polemiquer. Mme Royal trouve qu'il n'y a pas assez de policiers. C'est dommage que le groupe socialiste n'aitpas vote les creations d'emplois de policiers ces derniures annees...

S. R.: Permettez que je vous interrompe ? Le commissariat de Clichy que vous avez promis, il n'est pas ouvert (Liberation, 02.03.2007).

Стратегія незгоди зустрічається і далі, коли Н. Саркозі маскує свою незгоду та здивування у проханні уточнити дані представлені опоненткою.

S. R.: Cette taxe sera au niveau de ce qui sera necessaire pour faire de la justice sociale.

N. S.: C'est une precision bouleversante. Vous ne pouvez pas donner de chiffre? (Liberation, 02.03.2007).

Згодом з контексту стає зрозуміло, що атмосфера між співрозмовниками максимально напружена і для того, щоб зберегти свій імідж та імідж опонента С. Руаяль просить запропонувати інше рішення.

N. S.: Il y aura une fonction publique au service des Frangais et une autre fonction publique au service des fonctionnaires qui rentrent chez eux.

S. R.: Cela ne m'amusepas, mais avez-vous une autre solution? (Liberation, 02.03.2007).

Розмова продовжуються і напруга зростає. С. Руаяль перебиває Н. Саркозі, на що останній реагує запитанням із неконвенційно наявним проханням завершити фразу, в якому реалізується стратегія докору, що співрозмовниця не дала висловити до кінця попередню думку.

N. S.: Cela ne vous amиne a rien de dire cela...

S. R.: Tolerance zero, vous l'avez dit...

N. S.: Souhaitez-vous que je finisse une phrase ? Je veux que tous les delinquants s'engagent a suivre un traitement et sans etre obliges de pointer au commissariat ou a la gendarmerie de son domicile toutes les semaines (Liberation, 02.03.2007).

У наступній конфліктній ситуації опонент реагує на провокаційне імперативне твердження-прохання, що пом'якшується етикетною формулою "si vous le voulez bien". Серед очевидно наявних стратегій використання імпліцитних мовленнєвих актів та спонукання до виконання дії зустрічається стратегія звинувачення в тому, що мовець бере на себе завелику відповідальність у сказаному.

N. S.: Mme Royal ne m'en voudra pas, mais a evoque tous les sujets en meme temps, elle risque de les survoler et de ne pas etre assez precise.

S. R.: Laissez-moi la responsabilite de mes _prises de paroles si vous le voulez bien (Liberation, 02.03.2007).

Висновки

Таким чином, етикетному спілкуванню французького суспільно-політичного дискурсу характерно використання співрозмовниками двох основних стратегій увічливості, а саме стратегій негативної та позитивної ввічливості. Крім того, було з'ясовано, що вживання суб'єктами спілкування в ході комунікації етикетних мовленнєвих актів характеризується стратегічністю та інтенціональністю, адже адресант намагається сформувати у свідомості адресата певну картину світу та вплинути на сприйняття ним конкретної інформації з метою досягнення результату. До того ж було продемонстровано можливе використання в одному мовленнєвому акті стратегій як позитивної, так і негативної ввічливості, що можливо зрозуміти лише в рамках контексту, як ситуативної рамки міжособистісної вербальної взаємодії.

Ґрунтуючись на дані висновки, вважаємо перспективним дослідити реалізацію стратегій позитивної та негативної ввічливості і в інших мовленнєвих етикетних актах суспільно-політичного дискурсу з метою розуміння істинних мотивів і намірів співрозмовників у процесі спілкування.

Список використаних джерел та літератури