Реалізація категорії адресата в діалогічних фрагментах (на прикладі англомовного дискурсу)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реалізація категорії адресата в діалогічних фрагментах (на прикладі англомовного дискурсу)

На сьогодні важливим питанням взаємостосунків між людьми є питання комунікацій між ними. Проблема культури спілкування набуває, як ніколи, великого значення з огляду на інтенсивність розвитку міжнародних та міжособистісних зв'язків різних країн світу. Тому актуальність дослідження обумовлена загальною тенденцією розвитку сучасних лінгвістичних досліджень на всебічне розкриття прагматичного аспекту мовлення загалом, а також перспективою вивчення мовленнєвих актів у сучасній англійській мові.

Серед лінгвістів, які досліджували процес спілкування, його структуру, види, особливості і мовленнєві акти, праці Н. Арютунової, Л. Васильєвої, Д. Вегенера, Й. Дітмана, Т. ван Дейка, М. Нікітіна, Дж. Остіна, К. Пайка, Г. Почепцова, Дж. Серля, І. Сусова, З. Харіса та інших мають найвагоміший вплив на розвиток сучасної науки. Фокус на комунікативному аспекті вивчення дискурсу, зокрема визначенні категорій комунікантів, зосереджують П. Браун, Т. Ларіна, С. Левінсон, Дж. Ліч, І. Стернін та інші.

Основна мета цієї роботи полягає в аналізі особливостей реалізації категорій комунікантів, зокрема адресата, в діалогічному мовленні, для досягнення чого передбачається вирішити такі завдання: визначити основні особливості діалогічного спілкування в англомовному дискурсі по відношенню до об'єкта мовлення; проаналізувати правила комунікативного співробітництва і визначити межу смислового сприймання та концентрації уваги у слухача шляхом з'ясування частотності вживання різних діалогів, що відрізняються за кількістю реплік.

Важливою рисою будь-якого виду мовленнєвого спілкування є те, що воно включає в себе мовленнєвий акт. У типовій мовленнєвій ситуації, яка містить мовця, слухача та висловлювання мовця, з висловлюванням пов'язані найрізноманітніші види актів. Спілкуючись, мовець приводить в рух мовний апарат, вимовляє звуки. В цей же час він виконує інші акти: інформує слухачів або викликає в них роздратування чи нудьгу. Також мовець здійснює акти, які полягають в згадуванні тих чи інших осіб, місць тощо. Крім того він стверджує або запитує, віддає команду або робить доповідь, вітає або застерігає, тобто виконує мовленнєвий акт [1].

Передумовою здійснення мовленнєвого акту є, по-перше, наявність двох осіб - партнерів по комунікації: мовця, тобто відправника мовленнєвого повідомлення, та слухача, тобто адресата повідомлення, які виступають у певних соціальних ролях; по-друге, наявність соціального фонду знань і, по-третє, наявність певного предмету мовленнєвої комунікації.

Тому теорію мовленнєвих актів можна розглядати як логіко-лінгвістичну теорію, яка вивчає прагматику та структуру МА як одиниць мовної комунікації та мовної діяльності загалом [2]. Теорія мовленнєвих актів розглядає в якості основних одиниць людської комунікації не окремі слова чи навіть речення, як було зазначено раніше, а багатопланові у своїй структурі певні мовленнєві дії (локутивні акти), які виступають в якості носіїв певних комунікативних задач (т. б. в функції іллокутивних актів) і спрямованих на досягнення певних ефектів (т. б. в функції перлокутивних актів).

Типовим завданням мовленнєвого акту є вплив на думки адресата, коли той інтерпретує висловлювання мовця. Водночас спільні властивості мовленнєвих актів - це властивості кооперативної усвідомленої і розумної взаємодії декількох суб'єктів.

Незалежно від типу МА (асертив, комісив, експресив, директив чи декларація), можна виділити такі їх етапи: 1) докомунікативний - на якому виділяються ситуаційний і мотиваційний фактори, мовленнєва інтенція (намір), вся внутрішня мисленнєва підготовка висловлювання; 2) комунікативний (матеріалізація підготовленого висловлювання та сприйняття висловлювання слухачем); 3) посткомунікативний (відповідь співрозмовнику, нове висловлювання чи певна дія або її відсутність) [3]. З огляду на аналіз реалізації категорії адресата в англомовному дискурсі, а саме визначення межі смислового сприймання слухача, нас зацікавив другий етап мовленнєвого акту, зокрема процес сприйняття висловлювання слухачем. Звичайно, на досліджуваний процес безпосередньо впливають правила виводу непрямих і прихованих смислів висловлювання; вплив висловлювання на емоційний стан, погляди і оцінки адресата, а також на його вчинки; форми мовленнєвого спілкування (інформативний діалог, дружня бесіда, сварка, суперечка тощо); оцінка мовцем загального фонду знань, інформативності, характеру та інтересів співрозмовника, а також дотримання правил комунікативного співробітництва.

Загальновідомо, що для діалогу є необхідними правила ведення розмови, які зводяться до наступного: створене максимально зрозумілим і послідовним, та відповідаючи темі розмови, повідомлення подається певними порціями. Це є суттєвим і обов'язковим з огляду на те, що при його порушенні ускладнюється процес порозуміння між комунікантами. Наприклад:

«Can you tell us if there is a farm near here where we could stay the night?

I've gone lame.»

«There's only our farm near, sir.»

«Andwhere is it?»

«Down here, sir.»

«Will you show us the way?»

«Yes, sir.» [4: 174]

адресат діалогічний англомовний дискурс

Наведена розмова відбувається між двома співрозмовниками. Наміром одного з них є розпитати іншого про ферму, де б він із товаришем міг зупинитися. Наміром його співрозмовника є заповнити інформаційну лакуну першого, тобто повідомити йому про те, що його цікавить. Це повідомлення подається порціями: спочатку другий мовець повідомляє, що є лише одна ферма недалеко, а пізніше уточнює її місцезнаходження.

У лінгвістичних дослідженнях питанню порційного подання інформації надається особлива увага. Так, наприклад, в 1975 році американський аналітик Г. Грайс сформулював принцип кооперації, до якого входять чотири максими. Зокрема максима повноти інформації (англ.: the maxim of quantity) пов'язана з дозуванням інформації, необхідної для мовленнєвого акту. За нею висловлювання має містити не менше і не більше інформації, ніж вимагається [5]. Тобто висловлювання має бути досить інформативним, не занадто довгим та не дуже коротким. Для покращення сприйняття інформації адресатом, мовець повинен прагнути повідомити саме необхідну інформацію.

Сучасні лінгвісти А. Загнітко та І. Доманчева підкреслюють, що для різних видів мовленнєвої діяльності суспільство формує певні правила їх здійснення, тому є особливі правила ведення мовлення, які вони поділили на правила для мовця та слухача. З огляду на те, що діалогічне мовлення носить двосторонній характер, тобто співрозмовники по черзі виконують ролі мовця та слухача, обом комунікантам варто дотримуватись правил комунікативного співробітництва [3]. Одним із таких правил є те, що мовець повинен пам'ятати, що межа смислового сприйняття і концентрації уваги у слухача - обмежена.

У нашій статті ми вирішили дослідити, на скільки великою може бути межа смислового сприймання у комунікантів при діалогічному мовленні, тобто частотність вживання різних діалогів, що відрізняються за кількістю реплік в англомовному дискурсі.

Нами були проаналізовані твори 7 американських та англійських авторів XX століття: J. Collins, L. Colwin, J. Galsworthy, J. Green, W. Holden, W. Maugham and E. Segal. Дослідження проводилось на матеріалі прикладів діалогів, виписаних із перших п'ятдесяти сторінок творів. Метою дослідження є з'ясувати частотність вживання діалогів, що складаються з різної кількості діалогічних єдностей. Результати дослідження наведені в таблиці (Табл. 1).

Отже: колонка 1 містить порядковий номер; колонка 2 - імена авторів, художні твори яких були використані для вибірки прикладів; пункти: «Всього», «Середня кількість діалогів» та «Частота вживання у%»; колонки 3, 4, 5 і т.д. - кількість діалогів, відповідно з однією, двома, трьома і т.д. діалогічними єдностями.

Проведений нами аналіз складався з двох етапів. Перший етап - визначення середньої кількості діалогів, що складаються із 1, 2, 3, 4 і т.д. діалогічних єдностей (лінія 9). Щоб підрахувати середню кількість вживання діалогів із різною кількістю діалогічних єдностей (ДЄ), ми використали елементи статистичного аналізу, зокрема скористались формулою:

- X ^(x1 + ^x2 -^xn) n

де x - середня кількість діалогів, що мають n діалогічних єдностей, х₁ - кількість діалогів, що мають n ДЄ, з першої книжки, х₂ - кількість діалогів, що мають n ДЄ, з другої книжки, і т.д.; n_i - число авторів, художні твори яких були використані для дослідження.

Спочатку обрахуємо середню кількість діалогів, що містять одну діалогічну єдність (x ₁). У цьому випадку х₁ - кількість діалогів, що мають одну ДЄ, з першої книжки, х₂ - кількість діалогів, що мають одну ДЄ, з другої книжки, і т.і.

Аналогічно ми визначаємо середню кількість діалогів, що складаються з двох ДЄ (x ₂), трьох ДЄ (х₃) і т.і. аж до x26 - максимальна кількість діалогічних єдностей, із якої складався діалог у текстах, що досліджувались (лінія 9).

Знаючи середню кількість діалогів, що складалися з однієї, двох, трьох і т.д. діалогічних єдностей, ми можемо визначити частоту вживання діалогів із різною кількістю ДЄ, в чому і полягає мета другого етапу нашого дослідження.

Для визначення частоти вживання діалогів з різною кількістю реплік ми скористались формулою:

^x заг 100% y_n%

де xзаг - загальна кількість діалогів, що складаються з однієї, двох, трьох і т.д. ДЄ, тобто сума діалогів із діалогічними єдностями від однієї до двадцяти шести:

^Хзаг = Хі + Х2 + … + ^Х_п,

Х заг = 2,86+3,29+1,57+2,86+2,14+2,14+0,43+0,43+0,86+0,57+0,43+0,57+0,29+0,29+0,14+0,14+0+0,29+0+0,14 = 19,44;

х_п - середня кількість вживання діалогів з n - кількістю ДЄ; у_п% - частота вживання діалогів з n - кількістю ДЄ в процентах.

Отже, обчислимо частоти вживання діалогів з кількістю ДЄ від 1 до 26 в процентах.

Частота діалогів, що складаються з однієї діалогічної єдності - 14,71%.

Аналогічно обраховувались частоти вживання діалогів з двома, трьома і т.д. аж до діалогів, що складаються з двадцяти шести діалогічних єдностей. Обчислені нами цифри наведені в таблиці, лінія 10.

Проведені обчислення дали нам змогу намалювати діаграму частоти вживання діалогів із різною кількістю діалогічних єдностей (Рис.).

Діаграма вживання діалогів, до складу яких входить різна кількість ДЄ

1 - частота вживання діалогів з 1 ДЄ (14,17%);

2 - частота вживання діалогів з 2 ДЄ (16,92%);

3 - частота вживання діалогів з 3 ДЄ (8,08%) і т.д.

Отже, можемо побачити, що найчастіше зустрічаються діалоги, які складаються не більше, ніж із шести діалогічних єдностей (1 ДЄ - 14,72%; 2ДЄ - 16, 93%; 3ДЄ - 8,08%; 4ДЄ - 14,72%; 5 та 6ДЄ - 11,01%). Діалоги, які містять більше діалогічних єдностей, наприклад 7, 8 і т.д. зустрічаються рідше (див. таблицю та діаграму), тобто їх процентне відношення: 76,47% до 23,51%. Таким чином, оскільки межа смислового сприймання та уваги у слухача обмежені, діалоги, що містять багато діалогічних єдностей, зустрічаються рідко.

Вивчення особливостей реалізації текстових категорій адресата і адресанта в діалогічних фрагментах має практичне значення для викладання курсу прагматики при вивченні теми «Мовленнєвий акт», теоретичної граматики при вивченні теми «Прагматичний аспект речення», методики викладання англійської мови при вивченні теми «Навчання діалогічного мовлення» та при проведені практичних занять з англійської мови при навчанні формування умінь і навичок діалогічного мовлення.

Список використаних джерел та літератури

адресат діалогічний англомовний дискурс

1. Richards J.C. Longman Dictionary of Language Teaching and Applied Linguistics / [Richards J.C., Platt J., Platt H.]. - Harlow: Pearson Education Limited, 1999. - 423 p.

2. Leech G.N. Principles of Pragmatics / G.N. Leech. - London; New York: Longman, 1983. - 257 p.

3. Загнітко А.П. Основи мовленнєвої діяльності: [навчальний посібник] / А.П. Загнітко, І. Р. Домрачева. - Донецьк, Український Культурологічний Центр, 2001. - 56 с.

4. English Short Stories of the 20th Century // The Collection of Short Stories. - Moscow: Rainbow, 1988. - 416 p.

5. Grice H.P. Logic and conversation / H.P. Grice // Syntax and semantics, V. 3 / [ed. by P. Cole and J.L. Morgan. - N.Y.: Academic Press, 1975. - P. 41-58.

Размещено на Allbest.ru