Поведінка підмета в ранньоновоанглійських імперативних реченнях
Функціонування прихованих та явних підметів у ранньоновоанглійських імперативних реченнях. Структурно-семантичні особливості імперативного речення ранньоновоанглійської мови. Сучасні підходи до класифікації явних підметів. Чотири типи нульового підмета.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 08.02.2019 |
| Размер файла | 22,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Поведінка підмета в ранньоновоанглійських імперативних реченнях
Н.С. Татуревич, асистент
Житомирський державний університет імені Івана Франка
У статті розглянуто питання про функціонування прихованих та явних підметів у ранньоновоанглійських імперативних реченнях. Проаналізовано структурно-семантичні особливості імперативного речення ранньоновоанглійської мови. Висвітлено сучасні підходи до класифікації явних підметів; виділено основні чотири типи нульового підмета; детально досліджено синтаксичні особливості імперативного нульового підмета. Проаналізовано синтаксичну організацію підмета в ранньоновоанглійських імперативних реченнях за Д. Болінгером, Е. Девісом та Е. Потсдамом.
Ключові слова: імперативне речення, явний підмет, прихований підмет, нульовий підмет.
підмет ранньоновоанглійський імперативний речення
Питання синтаксису германських мов не є настільки дослідженим та проаналізованим, як питання морфології або лексикології. Саме тому це питання привертає увагу вітчизняних (Ю. Д. Апресяна, Л. С. Бархударова, В. А. Звєгінцева, Є. С. Кубрякової, В. В. Михайленка, О. І. Москальської, О. Селіванової) і зарубіжних (K. L. Hamblin, A. Henry, C. Platzack, E. Potsdam, R. Quirk, I. Rosengren, S. Zhang) лінгвістів.
Справжній прорив у вченні про речення та його окремі складники був досягнутий завдяки працям Н. Хомського та його послідовників (D. Adger, T. Biberauer, R. Freidin, J. Gueron, L. Haegemann, A. Radford, R. P. Stockwell та ін.). Генеративна теорія має важливі здобутки в дослідженні як загальних проблем синтаксису (І. Р. Буніятова, E. C. Traugott, A. van Kemenade, M. Rissanen), так і окремих синтаксичних конструкцій (Г. М. Семененко, І. Є. Снісаренко, В. І. Нодь, Т. Hoekstra, А. Holmer, R. Hudson, P. Kisparsky, E. Potsdam).
Якщо розглядати питання імперативних речень і прихованого підмета у них в історичній перспективі, то на думку дослідників історії мови та синтаксису англійської мови, найбільш дискусійними та необхідними для вирішення питаннями, пов'язаними із наказовими реченнями, є наступні: використання Jo-перифразу, присутність або відсутність займенника-підмета та позиція вираженого займенника.
Представлена стаття має на меті репрезентацію аналізу поведінки явних (overt) і прихованих (covert) підметів в ранньоновоанглійських імперативних реченнях.
Об'єктом дослідження є підмет у ранньоновоанглійських імперативних реченнях.
Предмет дослідження складає структурна особливість підмета в ранньоновоанглійських імперативних реченнях.
Дослідники англійського синтаксису (Beukema та Coopmans 1989, Zhang 1990, Henry 1995, Potsdam 1996, Platzack та Rosengren 1997, ScMtze 1997), які займаються питанням нульового підмету, виділяють чотири типи таких підметів [1]:
1. Фінітивний нульовий підмет finite null subject) (так званий pro-підмет, який є характерним для особових речень італійської мови, але не англійської).
2. Імперативний нульовий (imperative null subject) або прихований підмет, характерний для наказових речень.
(1) a. Don't say anything!
b. Go home!
3. Нефінітивний нульовий підмет (nonfinite null subject), який можна зустріти у значній кількості нефінітивних речень англійської мови (тобто речень, в яких дієслово не виражає ознак часу або узгодження), наприклад:
(2) Why worry?
4. Скорочений нульовий підмет (truncated null subject), який було названо таким чином у зв'язку з тим, що для англійської мови характерним є явище опущення одного або декількох слів на початку речення в певних стилях писемного та усного мовлення (написання щоденників у писемному мовленні та неформальний стиль усного мовлення). Так, у щоденній англійській мові запитання:
(3) Are you going anywhere tonight?
може бути скорочено до:
(4) Going anywhere tonight?
У цій статті, нами детально буде розглянуто другий тип підмета, а саме імперативний нульовий підмет та його синтаксичні особливості. Отже, найбільш помітною особливістю наказових речень є те, що вони можуть використовуватися з лексичним підметом або без нього:
(5) You be quiet!
(6) Be quiet!
Ця особливість імперативних речень є характерною для сучасної англійської мови і для ранньоновоанглійської мови:
(7) ... Faustus be resolute. (Christopher Marlowe, History of D. Faustus).
(8) Sing to Apollo, god of day. (John Lyly, Hymn to Apollo).
У сучасній лінгвістиці існує дві точки зору на синтаксичну організацію підмета в ранньоновоанглійських імперативних реченнях.
Д. Болінгер та Е. Девіс (Bolinger 1977, Davies 1981) вважають, що наказові речення на кшталт (6) та (8) не мають підмета [2].
Е. Потсдам (Potsdam 1996) стверджує, що такі наказові речення мають прихований підмет [3]. На доказ цього автор та інші вчені (Bolinger 1977, Culicover 1971, Zwicky 1988) доводять можливість використання в таких реченнях зворотних займенників:
(9) Give each other a kiss!
Загальноприйнятою є думка, що прихованим підметом у наказових реченнях сучасної англійської мови і ранньоновоанглійської мови є займенник другої особи однини you. Дану думку можна підтвердити:
a) you могло з'являтися у tag-запитаннях:
(10) Stay now, my lord, will you? (Christopher Marlowe, Tamburlaine the Greate);
b) появою зворотніх займенників yourself та yourselves:
(11) ... but, sirrah, leave your jesting, and bind yourself presently unto me for seven years. (Christopher Marlowe, History of D. Faustus);
c) використанням присвійного займенника:
(12) Breake off your talke, see where it comes againe (W. Shakespeare, Hamlet).
Специфічні семантичні особливості явних підметів у наказових реченнях змусили деяких дослідників припускати, що наказові підмети належать до "особливого" синтаксичного класу. Деякі вчені розглядали їх як приклади кличного відмінку (vocative) (Thorne 1966), інші (Platzack, Rosengren 1997) - як Імперативні Іменникові Фрази (Imperative Noun Phrase). В результаті проведених досліджень було зроблено висновок про необхідність чіткого розмежування кличного відмінку та наказових підметів [4].
Двома найбільш дискурсивними питаннями є: 1. Чи мають наказові речення, в яких немає явного підмета, синтаксично активний підмет? 2. Якщо мають, то які синтаксичні функції виконують приховані підмети?
Англійська мова від самих своїх витоків була мовою із вираженим підметом, і в процесі свого розвитку ця її особливість все більше актуалізувалася. Однак найбільш очевидним виключенням з цього є наказові речення [5]:
(13) Beseech you, Father (Shakespeare, Tempest I.ii).
У текстах ранньоновоанглійського періоду досить часто зустрічаються випадки прихованого підмету, що пов'язано із використанням інших елементів після дієслова, наприклад, ненаголошеного додатку, вираженого займенником:
(14) Beate hym not Hodge but help the boy and come you two together (John Still, Gammer Gurton).
Варто зазначити, що не усі випадки використання нульового підмета в ранньоновоанглійських
текстах свідчать про пропущений займенник другої особи. На основі наведених нижче прикладів можна стверджувати, що у деяких наказових реченнях питання прихованого підмету може мати двозначне вирішення:
(15) Give me my scallop-shell of quiet... (Sir Walter Ralegh, The Passionate Man's Pilgrimage).
У даному випадку у ролі підмета може також виступати займенник третьої особи (somebody).
Таким чином, для наказових речень ранньоновоанглійського періоду характерним було використання прихованого або нульового підмета, природу якого, однак, у більшості випадків, можна було визначити за допомогою контексту або означених чи неозначених додатків, що розташовувалися після дієслова.
На противагу реченням із нульовим або прихованим підметом, в англійській мові виділяють також імперативні речення, які мають явний підмет, представлений займенником другої особи (you) або виразом третьої особи:
(16) You say true (Christopher Marlowe, History of D. Faustus).
(17) Now, Faustus, examine them of their several names and dispositions (Christopher Marlowe, History of D. Faustus).
В імперативних реченнях підмет you наголошується та емфатично-підкреслюється [6], що є характерною рисою сучасної англійської мови, однак досить рідко зустрічалося у ранньоновоанглійській мові.
Однак, кількість та варіативність явних підметів, що використовуються в англійських наказових реченнях є обмеженою на сучасному етапі розвитку мови і була досить обмеженою у ранньоновоанглійській мові. Як вже зазначалося, найбільш вживаним серед них є займенник другої особи однини та множини you.
У ролі лексичного підмета можуть також виступати, наприклад:
1. Квантифікатори (quantifiers).
(18) Nobody move!
2. Неозначені означальні слова (indefinites) (наприклад, nobody, someone, а також фрази, які розпочинаються словом whoever)'.
(19) Someone pick up the phone, please, before it drives me mad!
(20) Whoever took the money return it immediately!
3. Партитивні (відокремлюючі) вирази (partitive expressions).
(21) The tallest of you sit at the back!
(22) One of you bring me the coffee!
4. Означені фрази (definite phrases).
(23) Those in the first row stop talking!
(24) The girl at the last table stand up!
5. Ізольовані іменники в множині (bare noun plurals).
(25) (You) pupils listen to me!
(26) People interested in the book come closer!
6. Власні назви, імена (proper nouns / names).
(27) Mary open the door and Sarah clean the board!
(28) Bill take the suitcase and Rob the box!
Т аке розмаїття підметів є особливістю сучасної англійської мови, у той час як ранньоновоанглійські тексти характеризуються широким використанням власних імен у ролі явного підмета та іменника friend:
(29) My God, my God, look not so fierce on me! (Christopher Marlowe, History of D. Faustus).
(30) Sweet friend, tempt not God (Christopher Marlowe, History of D. Faustus).
У вищенаведених прикладах досить легко сплутати наказовий підмет та звертання. У ранньоновоанглійській мові такі слова могли функціонувати у ролі імперативного речення і у ролі звертання. Різниця полягає в тому, що підмет завжди передує дієслову, а звертання може бути розташоване на початку, в середині та в кінці речення; звертання, розташоване на початку речення, вимовляється як окрема інтонаційна група і має специфічні інтонаційні особливості вимови.
Звертання, як зауважив Б. Даунінг (Downing 1969) [7], так само, як і наказові підмети перераховані вище, використовуються з метою привернення уваги тих, до кого спрямоване звернення. Однак для звертання характерним буде особлива інтонаційна модель та орфографічне відділення комою.
Таким чином, різниця між звертанням у розповідних реченнях та наказовими підметами полягає в наступному: у випадку використання кличного відмінку в розповідних реченнях без його виділення за допомогою інтонації, речення є граматично невірними.
(31) Those in the front row we are about to begin.
Тобто, звертання обов'язково повинне формувати нову інтонаційну групу.
Варто також відрізняти підмет особового розповідного речення від підмета наказового речення. Ця різниця базується на синтаксичних особливостях і змушує деяких дослідників виділяти наказові підмети як окрему категорію. Для кращого розуміння цього питання наведемо наступні приклади:
(32) Faustus, lay thy damned book aside,
And gaze not on it (Christopher Marlowe, History of D. Faustus).
(33) Faustus layed thy damned book aside,
And gazed not on it.
Так, відповідно до ідей К. Платзака та І. Розенгрена (Platzack, Rosengren 1997) [8], власне ім'я Faustus буде по-різному інтерпретоване в прикладі 32 та прикладі 33: у першому випадку до референта звертаються, у другому - про нього розповідають.
Деякі дослідники синтаксису (Beukema, Coopmans 1989) стверджують, що усі інші наказові підмети (окрім you) обмежуються тільки квантифікаторами, інші вважають (Levenstone 1969) - неозначеними словами на зразок someone [2].
Однією із важливих функцій, які виконують квантифікатори, є їхня здатність обмежувати або розширювати коло адресантів. Так, за допомогою квантифікатора everybody мовець підкреслює необхідність виконання дії усіма адресантами. І навпаки, використання неозначеного someone говорить про байдужість мовця до того факту, хто виконає певну дію. Однак можливості реалізації підмета в наказових реченнях не обмежуються лише перерахованими факторами. Досить часто, підмети в таких реченнях вказують на конкретного адресанта (21-28).
Варто зазначити, що таке широке розмаїття підметів у наказових реченнях є особливістю сучасної англійської мови. У результаті аналізу значної кількості творів ранньоновоанглійського періоду нам не вдалося знайти відповідні приклади використання партитивних виразів, означених фраз, хоча випадки використання ізольованих займенників у множині та власних імен зустрічаються досить часто, що було проілюстровано вищенаведеними прикладами.
Для наказових речень ранньоновоанглійського періоду підмет, виражений займенником другої особи, є більш характерним та часто вживаним, аніж у сучасній англійській мові. Усі перші граматики, написані в даний період, наводять приклади наказових речень з підметом [9].
Цікавим є той факт, що підмет в імперативних реченнях часто розташовувався після дієслова:
(34) But hear you Gossip, I pray you tell mee... (Thomas Deloney, Jack of Newbury).
(35) Be thou my speaker, taintless pleader, Unblotted lawyer, true proceeder! (Sir Walter Ralegh, The Passionate Man's Pilgrimage).
(36) Speak thou and speed where will or power ought helpeth (Sir Thomas Wyatt, That Speaking or Proffering Brings Always Speeding).
У результаті проведеного нами дослідження, було визначено, що для ранньоновоанглійської мови використання даних займенників було можливим, що не є типовим для сучасної англійської мови:
(37) Wel, sit we downe... (W. Shakespeare, Hamlet).
Однак можуть використовуватися також підмети, виражені займенником третьої особи:
(38) Our lorde encrease your honour and estate (More, Lament).
(39) A curse vpon him, die he_ like a theefe (Shakespeare, Pericles).
(40) Good Gentleman goe your gate and letpoore volke passe... (Shakespeare, King Lear).
На основі прикладу 40 можемо зробити висновок, що порядок слів не обов'язково повинен бути зворотнім, особливо якщо у ролі підмета виступає іменник.
На основі наведених вище прикладів, можемо стверджувати, що порядок S+V у наказових реченнях був досить поширеним у давньоанглійській та середньоанглійській мові, практично зник у ранньоновоанглійській, і відродився наприкінці XVII ст.
Однак, закономірним ми вважаємо зауважити, що окрім займенників другої особи однини та множини, у ролі явного підмета могли використовуватися також займенники третьої особи однини та множини, що не є характерним для англійської мови на сучасному етапі її розвитку. Іншою відмінністю між ранньоновоанглійською мовою та сучасною англійською мовою є порядок розташування підмета та дієслова: у сучасній англійській, як правило, S+V, у той час як у ранньоновоанглійському періоді - V+S.
Отже, основними структурно-семантичними характеристиками ранньоновоанглійського імперативного речення є функціонування у ньому прихованих та явних підметів. У ранньоновоанглійських текстах використовувалися імперативні речення з обома видами підметів. Найбільш вживаними явними підметами виявилися наступні: thou, you, my God, my Lord, Father та власні імена. Рідше зустрічалися іменники у формі множини і не було знайдено прикладів використання партитивних та означених виразів. Наявність прихованих підметів часто супроводжувалося використанням додаткових елементів у реченні, які давали змогу розкрити природу та визначити лексично невиражений підмет. Найбільш вживаним прихованим підметом був займенник другої особи. Ми також дійшли висновку, що у ролі явного підмета в ранньоновоанглійській мові використовувалися переважно займенники другої та третьої особи (останнє не є характерним для сучасної англійської мови).
Список використаних джерел та літератури
1. Radford A. English Syntax : An Introduction / Andrew Radford. - Cambridge : Cambridge University Press, 2004. - 258 p.
2. Lass R. Introduction / Roger Lass ; [ed. by Roger Lass] // The Cambridge History of the English Language. - Volume 3. - Cambridge : Cambridge University Press, 1999. - 729 p.
3. Quirk R. A Comprehensive Grammar of the English Language / [Quirk R., Greenbaum S., Leech G., Svartvik J.]. - New York: Longman, 1985. - 1779 p.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Координація форм підмета і присудка та їх причини. Складні випадки керування в українській мові та їх запам'ятовування. Норми вживання прийменників у словосполученнях. Особливості використання прийменника "по". Синтаксичні норми побудови складних речень.
реферат [27,4 K], добавлен 05.12.2010Поняття та загальна характеристика складних речень, їх структура та головні елементи, класифікація та різновиди: складнопідрядне та складносурядне. Правила розстановки знаків пунктуації. Умови, при яких ставиться та не ставиться кома в таких реченнях.
презентация [240,7 K], добавлен 24.06.2015Синтаксична і семантична структура та властивості речення. Характеристика терміну "агенс". Моделі експліцитності і імпліцитності агенса. Його висловлення в англійських реченнях за допомогою займенників та словосполученнями з іменником в якості ядра.
курсовая работа [172,9 K], добавлен 02.02.2014Дослідження різновидів підметів та присудків в польській мові. Зміна порядку їх вживання в реченні. Способи вираження іменних та дієслівних присудків. Вживання прикметників, дієприкметників, іменників або займенників, прислівників та числівників.
курсовая работа [33,7 K], добавлен 14.01.2014Поняття синтаксису; типи синтаксичного зв’язку у словосполученні. Види німецьких речень та порядок слів у них (узгодження, керування, координація, прилягання, тяжіння, інкорпорація, замикання та ізафет). Характеристика зв'язку слів в підрядних реченнях.
курсовая работа [33,8 K], добавлен 13.04.2014Історія становлення теорії безсполучниковості в українському мовознавстві. Структурно-семантичні особливості речень із різнофункціональними частинами. Експресивно-виражальні можливості безсполучникових складних речень та багатокомпонентних утворень.
дипломная работа [156,7 K], добавлен 13.06.2011Сутність сполучника, що служить для зв’язку однорідних членів речення і частин складного речення. Сурядність та підрядність, морфологічні типи та правопис сполучників. Особистості вживання службової частини мови "і" за для уникнення збігу приголосних.
презентация [2,1 M], добавлен 07.12.2013Вплив розвитку суспільства на словниковий склад мови. Лінгвістичні підходи до вивчення проблеми неологізмів, їх класифікація. Моделі словотвору та їх характеристика. Особливості перекладу неологізмів суспільно-політичної сфери засобами української мови.
дипломная работа [134,5 K], добавлен 08.11.2012Поняття фразеологізмів. Принципи класифікації фразеологічних одиниць. Місце компаративних фразеологізмів в системі фразеологічних одиниць мови. Структурно-семантичні особливості компаративних фразеологізмів в англійській мові. Особливості дієслівних форм.
дипломная работа [112,1 K], добавлен 25.08.2010Підрядні речення умови та вживання умовного способу дієслова. Умовний спосіб дієслів у підрядних додаткових реченнях. Форми, що виражають нереальність. Приклади використання форм, для вираження нереальності (на матеріалі творів Артура Конан Дойла).
курсовая работа [43,3 K], добавлен 09.11.2013Проблема еліпсису та еліптичних речень. Методика позиційного аналізу речення. Семантичний критерій смислового заповнення. Використання методики трансформаційного аналізу. Функціонально-комунікативні особливості еліптичного речення англійської мови.
дипломная работа [51,4 K], добавлен 03.12.2010Терміни, їх визначення та класифікація, проблеми термінології. Класифікація терміна: номенклатура, професіоналізми. Структурно-семантичні особливості термінів в англійській мові та їх переклад. Потенціал терміна, його словотвірна парадигма.
курсовая работа [42,0 K], добавлен 25.10.2007Місце складносурядного речення у синтаксичній системі української мови. Специфіка та класифікація складносурядних речень з єднальними сполучниками. Граматичні та смислові, розділові знаки та смислові зв’язки між частинами складносурядного речення.
курсовая работа [35,8 K], добавлен 06.12.2015Складення автобіографії та резюме на заміщення вакантної посади "Президента України". Відмінювання прізвища, ім’я, по-батькові. Переклад термінів українською мовою. Виправлення помилок в поданих реченнях. Визначення поняття сугестії, френології, емпатії.
контрольная работа [17,1 K], добавлен 07.03.2014Евфемізми як складова словникового складу мови. Соціальні відмінності між мовцями. Класифікації фразеологічних одиниць англійської, російської та новогрецької мови. Головні семантичні та структурні особливості фразеологічних евфемізмів різних мов.
магистерская работа [164,0 K], добавлен 23.03.2014Реалізація категорії минулого доконаного граматичного часу дієслова в залежності від його різнопланової семантики у функціональних стилях сучасної англійської мови. Вживання the Past Perfect Tense у часових та причинно-наслідкових підрядних реченнях.
курсовая работа [38,1 K], добавлен 05.01.2013Національно-культурна семантика мови у структурі мовної особистості. Фразеологізм - високоінформативна одиниця мови. Концептуальний простір фразеологізмів з компонентами-соматизмами. Лексико-семантичні особливості утворення і класифікації фразеологізмів.
курсовая работа [41,4 K], добавлен 23.12.2010Основні категорії та ознаки тексту, поняття типу тексту. Функціонально-семантичні особливості загадок, питання їх класифікації. Структурно-типологічні особливості загадки. Лінгвопоетична специфіка і особливості метафоричного переносу в німецьких загадках.
дипломная работа [69,0 K], добавлен 21.03.2012Вивчення багатокомпонентного складного речення в системі мови. Неелементарне складносурядне речення. Структурні особливості неелементарних складнопідрядних речень. Багатокомпонентні конструкції у пам'ятках староукраїнської писемності XIV-XVII ст.
курсовая работа [95,3 K], добавлен 26.03.2014Складне речення як речення, що складається з двох і більше граматичних основ, які становлять семантичну, структурну та інтонаційну єдність, його функціонування. Складне безсполучникове речення, складносурядне та складнопідрядне, розділові знаки в них.
контрольная работа [117,7 K], добавлен 21.04.2013
