Особливості функціонування метафори у термінології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ю.В. Байло, викладач

Рівненський державний гуманітарний університет

Метафора як об'єкт наукового дослідження практично завжди, з часів античності і до нашого часу, користувалася увагою гуманітарних дисциплін. За сотні років гуманітарні дисципліни нагромадили солідний запас знань про метафору та її роль у мові. Статтю присвячено дослідженню особливостей
функціонування метафори у термінології, зокрема в англійській термінології військової справи. Проаналізовано основні етапи становлення англійського терміна військової справи, утвореного шляхом метафоризації, і пов 'язаного з ним поняття. Розглянуто основні семантико-стилістичні типи метафор. Визначено роль метафори у термінології.

метафора англійський стилістичний граматичний

Постановка проблеми. З часів Аристотеля відношення до вживання метафори у науковому дискурсі змінювалось. Це залежало від філософських поглядів, від наукового та культурного життя суспільства. Представники раціоналістичних, позитивістських і прагматичних поглядів вважали метафору аномалією, мистецтвом ілюзії та її функціонування у науковому тексті було заборонене [1: 11].

У різні часи, окремі вчені звертали увагу на дві функції метафори: по-перше, вона є засобом позначення того, що не має назви, по-друге, засобом створення художньої мови [2: 11]. Таким чином, підкреслювалась саме номінативна функція метафори.

Мета статті - дослідити особливості функціонування метафори у термінології та визначити основні етапи становлення терміна і пов'язаного з ним поняття.

Поставлена мета передбачає виконання таких завдань:

1. Дослідити особливості функціонування метафори у термінології.

2. Розглянути основні семантико-стилістичні типи метафор.

3. Проаналізувати головні етапи становлення терміна і пов'язаного з ним поняття.

Виклад основного матеріалу. На сучасному етапі розвитку лінгвістичної науки актуальним є факт існування двох типів метафори - художньої та мовної. Між ними виокремлено певні відмінності, що стосуються ступеня експліцитності образу та функції у мові, але щодо аспекту когнітивних процесів симіляції, які лежать в основі метафоричного переносу, між мовною і мовленнєвою авторською метафорою принципові розбіжності відсутні, оскільки вони представлені як дві специфічні маніфестації єдиного універсального когнітивного процесу [3: 49]. Мовна метафора широко представлена у словниках різного типу, тому її можемо називати і науковою, а зауважуючи про наукову метафору, ми, зокрема, стверджуємо про мовну метафору, що є сформованою та функціонує у мові науки [4: 58-60].

Існуючі класифікації метафор охоплюються семантичними і структурно-граматичними критеріями. Нині в лінгвістиці відома низка типологій метафор: 1) за морфологічним виявом головного компонента метафори: іменникові, прикметникові, дієслівні (Л. Андрієнко, М. Варламов, Г. Гасанова, І. Нечитайло та ін.); 2) за структурою: прості (однокомпонентні), складні (багатокомпонентні) (Н. Арутюнова, Н. Варич, Є. Ільїна); 3) за функцією: порівняння, протиставлення, загадка, номінація, базисна метафора, приписування властивостей (Н. Арутюнова, О. Балабан, А. Вежбицька, В. Петров); 4) за належністю до систем мови і мовлення: узуальні (або стерті, мертві. мовні), авторські (образні, оказіональні, мовленнєві) (В. Вовк, В. Гак, В. Телія); 5) за семантикою: антропометафори, зоометафори, ботанометафори (або біометафори), метафори-опредмечування ознак, метафори-синестезії (сенсорні метафори) (Б. Болоквадзе, Т. Єщенко, А. Купіна, Л. Макаренко, О. Потебня, О. Тимченко, О. Тищенко, А. Ткаченко); 6) за належністю головного компонента метафори до певної лексико-тематичної групи (О. Поцибіна, О. Яковенко) та ін.

Емпіричне освоєння світу відображено в мові через метафоричне мислення, що базується на універсальних, стереотипних або базисних поняттях. Базисні метафори, які на думку Е. Кассирера, сформовано ще у міфології, але з'являються впродовж руйнування міфологічного мислення, виконують у новій філософській системі моделюючу функцію [5: 34-35]. Вони не лише формують уявлення про об'єкт, але спрямовують спосіб мислення про нього. Базисні метафори покликані створювати аналогії та асоціації між різними системами понять. Вони долучають образ одного фрагменту дійсності до іншого її фрагменту та забезпечують його концептуалізацію за аналогією із вже створеною системою понять [1: 14]. Нові поняття в науці та техніці є результатом метафоричного переосмислення певних найбільш опанованих сторін пізнавальної діяльності людини. Термін набуває нового значення через та за допомогою старого, що за ним збережений [6: 69].

Здатність метафори висвітлювати нові сторони змісту понять, відкривати нові семантичні пласти, що були раніше не помічені, зосереджує увагу адресата на сутність нового наукового явища. У процесі Вісник Житомирського державного університету. Випуск 1 (73). Філологічні науки

термінотворення метафора є механізмом перекодування природного знака у мовний знак [7: 46]. Метафора вказує на нові подібності, виконуючи референційну функцію у мові науки.

Одним із шляхів поповнення наукової лексики є загальновживана мова і, зазвичай, метафоричні терміни зрозумілі навіть не спеціалісту. Цей процес є цілком закономірним, оскільки 1) терміни, як і всі мовні одиниці, підлягають однаковим фонетичним, морфологічним, синтаксичним правилам, мають ті самі граматичні категорії (хоча в цьому випадку можуть відбуватися досить значні зміни: втрата деяких категорій, наприклад функціонування назв істот як неістот у терміносистемі, вживання понять лише у формі множини, оскільки вони у терміносистемі позначають множинні поняття); 2) терміни, як і загальновживані слова, виконують основну функцію номінативну, позначають, називають поняття, які відображають явища об'єктивної дійсності; 3) терміни перебувають у тісному зв'язку із загальновживаними словами, доповнюючи при цьому лексичну систему мови. Знакову систему мову утворюють матеріально-ідеальні одиниці єдності означувача та означуваного, бо ще з часів Аврелія Августина слово вважають значущим знаком. Цей шлях поповнення лексичного фонду англійської термінології військової справи є досить продуктивним.

Ми можемо виділити три основні етапи у становленні терміна і пов'язаного з ним поняття шляхом метафоризації. На першому етапі здійснюється відбір об'єкта дослідження за окремими розпізнавальними ознаками, які складають первісне поняття про даний об'єкт. Це первісне поняття визначає вибір певного слова із лексичного фонду. Вибір найменування відбувається на основі збігу двох гетерогенних об'єктів за допомогою окремої ознаки, що є суттєвою у понятті про новий об'єкт на конкретному етапі його пізнання. Визначення подібної ознаки, у свою чергу, потребує порівняння двох планів: значення загальновживаного слова та поняття про об'єкт, який підлягає термінологізації. Наприклад, на першому етапі становлення терміна blanket військ. димова завіса (основне значення загальновживаного слова blanket шерстяна (вовняна) ковдра) подібною ознакою стало значення укриття. Другий етап термінотворення це етап концептуалізації. Він полягає у подальшому формуванні поняття об'єкта дослідження під впливом певного значення загальновживаного слова, що дає модель пізнання об'єкта. При цьому можуть виявлятися певні розбіжності порівнюваних понять. Цей етап характеризуєте інтенсивна розумова діяльність суб'єкта, що пізнає. Третій етап термінотворення - це процес закріплення обраної одиниці номінації за новим поняттям і, відповідно, розмежування семантичних планів на підставі того, що нове найменування набуває нового змісту. У зв'язку з цим нова одиниця номінації набуває "самостійної номінативної цінності" і стає терміном. Після утворення терміна, загальновживане значення займає місце внутрішньої його форми і слугує для мотивації. У той самий час загальновживане значення як внутрішня форма терміна-метафори є не його повноцінним елементом, а лише фоновим значенням, що допомагає спеціалісту уявити об'єкт.

Використання метафор у мові науки полегшує інтерпретацію наукового дискурсу, оскільки дозволяє розглянути явище з декількох сторін та у порівнянні з іншими явищами дає змогу побачити динаміку їхнього розвитку. Метафора вводить у дію особливі сценарії, в яких відображено попередній досвід індивіда, що був отриманий у інших галузях знань. Нові фреймові зв'язки, що утворюються, виконують велике евристичне навантаження. Активізація подібних сценаріїв полегшує індивіду ідентифікацію об'єктів та ситуацій, створює можливість прогнозувати розвиток подій, полегшує розуміння внутрішніх зв'язків між явищами [8: 221].

Висновки

Дослідження свідчать, що метафора є одним із найбільш продуктивних способів номінації нових понять як у літературній, так і у науковій мові. Будь-яке наукове мислення та науковий розвиток пов'язаний із метафорою. Вчені звертаються до метафори, коли немає готових засобів позначення чи пояснення.

Мовна метафора функціонує також як модель науки. Вона не лише надає певну інформацію, що стосується вторинного об'єкту метафоризації, але і створює можливість виявити нові характеристики первинного об'єкта, всі складові його асоціацій.

Отже, метафора в термінології є явищем закономірним, тому що будь-який термін є результат осягнення розумом навколишньої дійсності. Метафоричний термін представляє собою складну структуру, в якій фіксуються знання про об'єкт, що позначається та сукупність певних семантичних ознак, які відображають нові знання про світ.

Перспектива подальшого дослідження полягає у вивченні когнітивної основи англійських термінів військової справи.

Список використаних джерел та літератури

1. Арутюнова Н. Д. Метафора и дискурс / Н. Д. Арутюнова // Теория метафоры. - Москва, 1990. - С. 5-32.

2. Вербицька О. А. Ономасіологічні функції синестезійної метафори в українській мові (на матеріалі прикметників відчуття) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.02 ''Російська мова'' / О. А. Вербицька. - Харків, 1993. - 24 с.

3. Кононова И. В. Метафора как когнитивный инструмент / И. В. Кононова // Поиск молодых. - Уссурийск, 1998. - С. 45-56.

Размещено на Allbest.ru