Лексема ірмос на позначення назв піснеспівів релігійної термінолексики

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 811. 161. 2'373 : 291. 315. 5

Дрогобицький державний педагогічний університет імені І. Франка

Лексема ірмос на позначення назв піснеспівів релігійної термінолексики

Анотація

терміноназва ірмос український лексикографічний

У статті простежено історію становлення терміноназви ірмос протягом усіх етапів функціювання української мови, схарактеризовано похідне утворення - ірмолой (ірмоло- гіон). Дослідження виконано на основі лексикографічних джерел, що охоплюють XI-XXI ст., а також церковних пам'яток.

Ключові слова: українська мова, піснеспів, ірмос, ірмологіон, релігійна термінологія.

Annotation

The article traces the history of formation of the term name heirmos during all th phases of functioning of the Ukrainian language and characterizes its derivative formation - irmoloy (irmolohion). The research is based on lexographical souces covering XI-XXI centuries and written records of the church.

Keywords: Ukrainian terminology, chant, heirmos, irmolohion, religious terminology.

Суть проблеми. Однією з тематичних груп, яка потребує спеціального дослідження, є лексика на позначення назв піснеспівів конфесійного стилю, засвідчена в пам'ятках писемності української мови XI-XXI ст. Зазначена група системно не досліджувалась мовознавцями (стаття О. Горбача, присвячена церковній музичній термінології, лише окреслила цю проблему). Ми здійснили класифікацію назв піснеспівів релігійної термінолексики, з'ясували аспекти дослідження конфесійної лексики, розглянули формування піснеспівів: канон, тропар, кондак, ікос, причасний (киноник) в діахронії та синхронії. Тому логічним є розгляд історії назви ірмоса як репрезентанта цієї групи. Саме в цьому полягає актуальність мовознавчої розвідки.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. У статті «Жанри і форми літургійного співу» Ю. Ясіновський говорить про ірмос як про перший тропар кожної пісні канону, який служить взірцем для тропарів тієї ж пісні [28, с. 6]. М. Скабалланович у праці «Толковый типикон» з'ясовує особливості ірмосу: 1. служить зразком за наспівом. 2. служить зразком за ритмічною будовою для тропарів: в тропарі має бути стільки ж строф і такої ж довжини і стільки ж музичних рядків, як і в ірмосі. 3. не має відношення до святкової події. 4. встановлює зв'язок з тропарями [18, с. 568]. У праці «Новая скрижаль или обьяснение о церкви, о литургии, и о всех службах, и утварях церковних» В. Румов- ського розглядається ірмос як тропар, над яким надписуються початкові слова й висвітлюються аспекти надпису: «Во время пения греки редко смотрять в нотныя книги, даже мало ихь имеють; а потому, для пения, они твердо помнять только некоторые общие тропари, по примеру которыхь поють и прочие тропари, заключающие вь себе равное число слоговь. Поэтому надь каждою песнею надписывають они или все, или только первоначальныя слова тех общихь тропарей, дабы означить, что по примеру ихь надобно петь и следующие за ними тропари. Такие тропари, надписываемые или всеми или одними только первоначальными словами, вь канонахь называются ирмосы, а вь стихирахь - подобны [19, с. 76]. Натомість у богослужбових книгах наводяться тексти ірмоса. Попри таке опрацювання, вивчення історії формування терміноназви ірмос у діахронії й синхронії у вигляді історико- лексикологічного етюду ще не здійснено, тому це питання і стало предметом нашого наукового розгляду.

Формулювання мети статті. Метою статті є дослідження історії формування терміноназви ірмос протягом усіх етапів функціювання української мови, простеження історії становлення родового корелята - ірмологіона (ірмолоя).

Виклад основного матеріалу. Уперше фіксацію лексеми ірмос в українській мові вдалося виявити в першій половині XV ст. зі значенням «назва однієї із богослужбових пісней канона: Поется на 14 съ ермосомъ. Два канона поются съ ирмосомъ» [22, Т. І, с. 129]; «ншсе крае гране сіє се^ единоте пою трі слично кство * п4сн * а * глс, а * ірмшс^твой пов^дителн» [13, с. 9]. У пам'ятці «Матеріали для словника давньоруської мови» І. Срезневського наявна орфографічна варіантність піснеспіву: ермосъ, ирмосъ, ермосъ. «Ермосъ - ірмос, початковий вірш пісні чи канона» [22, Т. ІІІ, с. 103-104]. Староцерковнослов'янське: ирмосъ. Найменування ірмос виявлено в писемних пам'ятках XV ст.: «П^еірмо» [12, с. 203]; Требник П. Могили наводить святкові ірмоси: «По Утрни, Іере^ въ Епітрахиль и Фелшнъ ШД^Анъ, держа в десници чтнгй Кртъ, преидЦши емЦ Василіянські церковні напіви. На правах рукопису. - Рим : Накладом Генеральної Курії ЧСВВ у Римі, 1961. - 383 с. 2. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов.ред.В.Т. Бусел.- К.;Ірпінь : ВТФ«Перун»,2005. - 1728 с.3. Горбач О.З історії

української церковно-музичної термінології // Олекса Горбач / Ред. Б. Рицар, Р. Микульчук. - Л., 2004. - С. 79-131. - (Термінографічна серія СловоСвіт). 4. Етимологічний словник української мови : [У 2-х т]. / Укл. Ярослав Рудницький. - Вінніпеґ-Оттава, 1962 - 82. - Т. 1 : A-G (А-Ґ). - Winnipeg : Ukrainian free Acadeny of Sciences, 1972. - LXXXVI + 968 с.; Т. 2 : Д-Ь. - Ottawa : Ukrainain Mohylo- Mazepian Academy of Sciences, 1982. - 1128 с. 5. би'холопонъ сиесть Тревникъ къ строение стгхъ Таинъ и ннгхъ сщеннод^йствій или ОврАдывъ црковнгхъ. - Перемъ/шлъ : въ Ттпографіи Gosopa Клироса при престолномъ Храмh Рождества стаrw їшлнна Кртитела, 1876. - 384 с. 6. Змінні частини богослужінь на неділі і свята / [Уклав Ю. Хамуляк; о. прот. П. Юрдига]. - Трускавець : Єпархіяльне Управління Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ, 2005. - 255 с. - (І квартал). 7. Катрій Ю. Пізнай свій обряд! Літургійний рік української католицької церкви / Юліян Катрій. - Нью-Йорк-Рим : Вид-во О. О. Василіян, 1982. - 493 с. - (Ч. І. 2-ге вид.). 8. Малий Діакони съ кадилницею, и дв^ма св^феносцема съ Лампадома дв4ма, исходить съ вс4ми людми кс Цркве на источники вшдныл, или на р^к^, поЮфе Йрмосы'| Пра^ничныл: ПришЄдшє же на м4сто идЄжє кЫти иматъ шсфЄніє, пре^готовленн^ с^фи тамш столц^ утнш покровенн^, и прор^вани сифи лЄд^ на р^ц^, станетъ Іере^ предъ столцемъ, и положивъ нанемъ Кртъ, вфмлетъ Кадилници, и покадивъ крташвра^нш источникъ, или на р^ц^ прор^клъ, ставъ къ Востокшмъ, начинаетъ wErw» [9, Т. ІІ, с. 59]. На аналізований номен натрапляємо в Словнику української мови XVI - першої половини XVII ст.: «Тыежъ // Псальми, п^нія, антифоны, тропары, кондаки, ирмосы ... , молитвы посвещенія Таинъ Христовыхъ» [20, І, с. 111]. «Гадскимъ праздникомъ, Богородичны (м), ... и всымъ собщестымъ - по два каноны ... со ирмосами и катавасїлми» [20, XIV, с. 59]. Лексика української мови XVIII ст. не поповнюється номеном ірмос. Ілюстрації із богослужбових джерел свідчать, що найвища активність функціювання терміна ірмос припадає на XIX-XX ст.: «И по аминь, начинаютъ фмосъ каншна, таже чт^тъ и стіхи на ді съ припевами» [24, с. 21]; «П4снь г. 1рмосъ» [Тпер, с. 103]; «Також ірмос: Світися, світися, новий Єрусалиме, слава бо Господня на тобі возсіяла. Радій нині і веселися, Сіоне. А Ти, Чистая, красуйся, Богородице, востанням рождення Твого» [26, с. 15]; «Так само співається припіви до ірмосів усіх інших празників Господських, Богородичних і святих, окрім деяких празників, що мають свої питомі припіви» [2, с. 181]. «Замість Чеснішу співаємо тільки ірмос 9 пісні: 1. В дні від суботи Лазаря до дня Пасхи. 2. В неділі: Вербну, Ап. Фоми, Мироносиць, Розслабленого, Самарянки, Сліпого і П' ятидесятниці. 3. В Преполовення і Віддання його. 4. В понеділок Св. Духа; 5) У Відання П'ятидесятниці» [21, с. 38]. «В ірмосах, тропарях і стихирах канона виступає перед нами Христос, як обіцяний Месія, як Бог у маєстаті й силі, як Спаситель і Відкупитель, як Переможець над смертю, адом і гріхом» [7, с. 149]. «Пісня 9: Після виголошення Богородицю і Матір ..., хор співає ірмос із заспівом» [6, с. 30].

В Етимологічно-семантичному словнику української мови І. Огієнка досліджуване найменування фігурує на позначення «першого вірша церковного гімну, що являє собою зв'язок з черговими тропарями. Стцсл. Ирмось, з гр. eirmos, перше значення якого: тяглість, серія; гр. eirmos у церковному значенні те саме, що й стсл. ирмось» [11, Т. ІІ, с. 147]. Тотожну дефініцію документує Богословська енциклопедія за редакцією А. Лопухіна [16, Т. V, с. 1042] й Етимологічний словник російської мови М. Фасмера [25, Т. ІІ, с. 138]. О. Горбач демонструє вживання лексеми ірмос зі значенням «пісня канону; 9-та пісня недільно-святкового канону» [3, с. 64]. У Русько-мадярському словнику Л. Чопея натрапляємо на таке визначення «Ирмось - h. templomi enek, irmosz» [27, с. 137]. Малий церковно-слов'янсько-українсько-англійський словник номінує ірмос «першим з Тропарів 9 пісень Канон, як взірець мелодії для дальших. Друга пісня береться тільки у Великий Піст. Головні думки і навіть вираження в ірмосах вибрані з 9 пісень старозавітніх, що були прообразами Нового Завіту» [8, с. 40]. У «Настольній книзі священнослужителя» засвідчена лексема вживається зі значенням «різновид тропаря, який є прикладом (моделлю). За його мелодійною формою складаються ікоси, строфи одноманітні за кількістю складів у взаємно відповідних віршах» [10, с. 715].

«Термінологічно-правописний порадник для богословів та редакторів богословських текстів» доводить, що лексема ірмос походить через церковнослов'янську мову та семітизми «Майже всі грецизми з початковим сильним придихом перед голосною, які увійшли в українську мову через церковнослов'янську, та семітизми, запозичені через грецьку та церковнослов'янську мови, прийнялись в українській мові згідно з візантійським читанням без початкової букви г і в такій формі засвідчені в українських словниках (ад, агіографія, Еллада, єресь, Єронім, ігумен, Іларіон, іподром, Іполит, іпостась, ірмос, Ірод, ісихаєм, ода, осанна)» [23, с. 72]. Зауважмо, що в Повному церковнослов'янському словнику за ред. Г. Дьяченка наголошується на тому, що ірмос служить зразком для пісней тропаря «Нрмосъ - (єірю= зв'язую, зв'язок). Так називаєтся перший тропар серед інших тропарів, складає одну будь-яку пісню канона. Ірмос є зразком, за яким складені всі інші тропарі цієї пісні, всі вони подібні з ірмосом числом пропозицій і слів, напівом, а іноді змістом і самими зворотами і тому становлять з ним одне ціле, для якого ірмос служить зразком» [15, с. 225]. У Словнику церковно- обрядової термінології Н. Пуряєвої терміноназва ірмос уживається зі семантикою «початковий тропар пісні канону, який є тематичним, музичним та метричним зразком для тропарів цієї пісні канону» [17, с. 60]. Великий тлумачний словник сучасної української мови В. Бусела номінує ірмос жанром візантійської та давньоруської гімнографії, тематика якого пов'язана з біблійними піснями [1, с. 514]. Етимологічний словник української мови Я. Рудницького трактує досліджуваний номен зі семантикою «Ірмос «ecclesiastical song» - перший тропар кожної пісні канону [4, Т. ІІ, с. 553].

Похідним утворенням від основи ірмо вважається ірмологіон (ірмолой, єрмолой) - книга із зібраними ірмосами та нотами до них. Уперше похідне утворення ірмологій засвідчене в XV ст. зі значенням «церковна книга: - Два ермолоя въ четвертъ на кумаз^» [22, І, с. 822]. О. Горбач у праці «З історії української церковно-музичної термінології» доводить, що «ірмолой - це книга ірмосів» [3, с. 147]. Малий церковно-слов'янсько-українсько-англійський словник вживає зазначений термін зі семантикою «богослужебна книга, в якій містяться всі Ірмоси й інші напіви під нотами» [8, с. 40]. Етимологічний словник російської мови М. Фасмера реєструє ірмологій зі значенням «зібрання церковних гимнів» [25, с. 138]. У «Настольній книзі священнослужителя» номен ірмологій нотного співу зафіксований зі семантикою «нотна богослужбова книга, яка містить ірмоси канонів всіх вісім гласів, повне коло ірмосів на весь рік. Ірмологій нотного співу поділяється на вісім частин, кожна частина у свою чергу містить дев'ять розділів - за числом пісень повного канона» [10, с. 715].

Висновки з дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямку

У пропонованій статті проаналізовано назву ірмос, простежено історію формування й функціювання цього піснеспіву від найдавніших часів до сучасності. Наше дослідження також засвідчує, що лексема ірмос пройшла довгий шлях становлення, протягом якого не зазнала значних змін у семантичній структурі. Надалі наукового опрацювання потребує мікрогрупа, до якої входять такі назви піснеспівів, як: акафист, антифон, катавасія, стихира тощо.

Література

¹ церковно-слов 'янсько-українсько-англійський словник / [Уклад. О. Дамаскин, О. Корнилій, І. Пасічний і т. д.]. - Рим : Вид-во О. О. Василіян, 1962. - 131 с.

9. Могила Петро. Евхологион, албо молитвослов, или требник. - К., 1646. - Ч. 1-3. - Ч. 1 - 860 с.; Ч. 2 - 376 с.; Ч. 3 - 436 с.

10. Настольная книга священнослужителя. У 8 т. - М., 1983. - Т. 4. - 824 с.

11. Огієнко І. Етимологічно-семантичний словник української мови. У 4 т. / За ред. Ю. Мулика-Луцика. - Вінніпег, 1979. - Т. 1-4.

12. Октоїх. - Краків, 1491. - 345 с.

13. Октоих. - Цетиние, 1494. - 537 с.

14. Пишна Н. Українська релігійна термінолексика : до історії назви канон // Spheres of culture. (Journal of Philological, Historical, Social and Media Communication, Political Science and Cultural Studies). - Lublin, 2013. - Volume IV. - С. 215-219.

15. Полный церковнославянський словарь / [За ред. Протоієрея Г. Дьячен- ка]. - М. : Отчий дом, 2001. - 1120 с.

16. Православная богословская энциклопедия / [За ред. А. Лопу- хіна].- Петроградь : Приложеніе к духовному журналу «Странникь», 1900. - Т. 1-12.

17. Пуряєва Н. Словник церковно-обрядової термінології. - Л. : Свічадо, 2001. - 156 с.

18. Скабалланович М. Толковый типикон /Михаил Скабалланович. - М. : Сретен. монастырь, 2004. - 694 с.

19. Румовский В. Новая скрижаль или обьяснение о церкви, о литургии, и о всех службах, и утварях церковних / Вениамин Румовский. - М., 1999. - 309 с.

20. Словник української мови XVI - першої половини XVII ст. У 28-ми вип. - Л. : НАН України Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича, 1994 - 2006. - Вип. 1-14.

21. Служебник. - США, 1989. - 240 с.

22. Срезневский И. И. Материалы для словаря древнерусского язика. - СПб., 1893 - 1912. - Т. 1-3.

23. Термінологічно-правописний порадник для богословів та редакторів богословських текстів. Для видань Українського Католицького Університету. - Л. : Інститут богословської термінології та перекладів УКУ, 2005. - 130 с.

24. Тілпікині,, сир'йчъ: оуставъ церковного nhm# и осовеннапи правнлочтені.#, по оуказамъ въ книгах церковнгхъ оврітающгмс#, съ приложеніемь (Столпшвъ блангел'ингхъ по ключевгмъ словамъ, сочнненъ и напечатана - Перемышль : книгопечатня соборнои русскои Капитолы, 1852. - 141 с.

25. Фасмер М. Этимологической словарь русского языка / Пер. с нем. и доп. О. Трубачева. - М. : Прогресс, 1964-1973. - Т. 1-4.

26. Читання апостольські на неділі, празники й різні потреби. - Рим, 1969. - 424 с.

27. Чопей Л. Русько мадярський словарь. - Будапешт, 1883. - 446 с.

28. Ясіновський Ю. Жанри і форми літургійного співу [Електроннийресурс]. - Режим доступу: www.regent.cerkiew.net. - 6 с.

Размещено на Allbest.ru