Словотвірні типи префіксальних дієслів (на матеріалі словників кінця ХІХ - початку ХХІ ст.)

Prefix word-formation models of verbal terms and near-term words of the Ukrainain language that were deformed during 30^th - 80^th of the 20^th century are discussed.

Keywords: Ukrainian language, verb, prefix, word-formation model, term derivation, russification.

Від початку 30-х рр. ХХ ст. українська термінологія зазнає деформації під впливом мовної політики тоталітарної держави, що призвело до невдалих калькувань та викривлювання семантики термінів і морфологічних засобів їхнього творення. З огляду на це, центральне місце в сучасному термінознавстві посідає питання про унормовування галузевих терміносистем, які б задовольнили потреби науковців.

Плідними в розв'язанні відповідного комплексу проблем уважаємо дослідження Л. Боярової, Є. Карпіловської, О. Кочерги,Є. Мейнаровича, Г. Наконечної, В. Пілецького, І. Процик, Р. Рожанківського та інших, присвячені аналізу засад термінотворення 20-х рр. ХХ ст. [2; 6-8; 10-12]. Про позитивні здобутки термінознавства відповідного періоду свідчать спостереження Г. Наконечної, яка наголошує, що українська термінологічна система кін. ХІХ - поч. ХХ ст. була національною за своїм словесним оформленням, а внутрішньо організованою за взірцем міжнародної [5, с. 15]. Цей підхід видається вдалим, оскільки наявність повноцінної термінологічної системи сприяє інтелектуалізації національної мови та дає змогу задовольнити потреби мовців у всіх сферах суспільного життя.

Останнім часом серед науковців зросла увага до особливостей функціювання дієслів у термінології та закономірностей їхнього творення. Йдеться про праці М. Гінзбурга, О. Кочерги, Г. Ракшанової, Р. Рожанківскього [3; 8; 12]. У спільній статті Є. Карпіловська, О. Кочерга, Є. Мейнарович доводять, що під впливом російської мови відбулося викривлення семантики форманта від- [6, с. 3-6].

Подібний висновок щодо цього префікса, а також роззробили О. Кочерга та Г. Ракшанова [8, с 10-13].

Властивості префіксів як засобів перфективації вивчали М. Гінзбург, В. Моргунюк, Р. Рожанківський та зауважили невиправдане зниження продуктивності префіксальних морфем для творення форм доконаного виду дієслів чужомовного походження [3, с. 290-294; 9, с. 49-56; 12, с. 22-24]. Однак попри важливі здобутки науковців, не було здійснено комплексного аналізу специфіки префіксального творення дієслівних термінів. Актуальним уважаємо формування та опис префіксальних словотвірних типів, продуктивних у різні періоди розвитку термінології. Завдяки цьому вдасться простежити тенденції дієслівного термінотворення з урахуванням мовних і позамовних чинників, а результати такого дослідження можна застосувати в консультаціях щодо творення новітніх термінів. У цій праці проаналізовано словотворення дієслів, що належать до власне-термінів і навколотермінної лексики, на матеріалі російсько-українських словників, які, залежно від підходів до укладання, аналізуємо за такими періодами: кін. ХІХ - поч. 20-х рр. ХХ ст., 30-і - 80-і рр. ХХ ст., 90-і рр. ХХ ст. - поч. ХХІ ст.

Наша мета - описати формальні й семантичні властивості типів дієслівного префіксального термінотворення, які зазнали змін насамперед під впливом позалінгвальних факторів, зокрема політики русифікації.

Поставлена мета потребує розв'язати такі завдання:

1) вказати продуктивність префіксів у термінотворенні дієслів;

2) простежити вплив російської мови на українську дієслівну термінологію;

3) описати типи префіксального словотворення, продуктивність яких зросла унаслідок впливу мовної політики Радянського Союзу.

Більшість словотвірних типів однаково вживані у словниках усіх трьох періодів. Найпродуктивнішими для дієслівного термінотворення виявилися префікси по-, на-, за-. Натомість форманти в-, про-, роз-, о- рідко виступають у цій функції (рис. 1).

Рис. 1. Продуктивність префіксів, що беруть участь у творенні власне-термінів і навколотермінної лексики (%)

Зауважмо, що дієслівні терміни зазнали спотворення під впливом російської мови переважно на лексичному рівні. Зокрема зросла кількість невиправданих калькувань російської мови, що заступили питомі українські одиниці. У словниках кін. ХІХ - 20-х рр. ХХ ст. російські терміни перекладено з урахуванням можливостей української мови. Пор.: рос.: паять - укр.: лютувати; рос.: качать насосом - укр.: помпувати, смокувати; рос.: штукатурить - укр.: тинькувати, рідше штукатурити; рос.: чеканить - укр.: карбувати, бити; рос.: прорезинить - укр.: нагумувати, проґумувати. Натомість укладачі словників 30-80 рр. ХХ ст. перевагу надають лексичним одиницям за формою подібним до російських: паяти, качати насосом, штукатурити, чеканити, прорезинити. Питомі українські терміни не фіксують зовсім або вказують як рідковживані, застарілі, діалектні слова, у такий спосіб обмежуючи їхній ужиток. Зазначмо, що російські кальки заступили українські лексеми в межах усього дериваційного гнізда.

Наприклад, дієслово лютувати мало значний словотвірний потенціал, про що свідчить значна кількість префіксальних похідних із цією твірною основою: влютовувати/влютувати, відлютовувати/відлютувати, злютовувати/ злютувати, залютовувати/залютувати, налютовувати/налютувати, надлютовувати/надлютувати тощо. У лексикографії наступних періодів відповідну дієслівну основу витіснив термін паяти: впаювати/ впаяти, відпаювати/відпаяти, спаювати/спаяти, запаювати/запаяти, напаювати/напаяти, надпаювати/надпаяти.

Спостережено також випадки, коли дієслово скальковано разом із префіксом, який унаслідок цього набуває непритаманного значення. У словосполуці приводити в рух префікс при- має невластиву для нього семантику «початок дії». Оскільки зміни в значенні префікса відбулися на рівні одиничної фіксації, їх доцільно аналізувати на лексичному рівні, а не словотвірному. Показово, що в словниках кін. ХІХ - 20-х рр. ХХ ст. для перекладу російської словосполуки приводить в движение не вжито дієслів із префіксом при-. Пор.: надавати (дати) рух чому, пускати (пустити) в рух що, двигати (двигнути) що, дати розгін чому.На рівні морфологічного термінотворення найбільше змін зазнали словотвірні типи із префіксами від- та о-, продуктивність яких у лексикографії 30-80 рр. ХХ ст. і сучасній невиправдано зростає. Проаналізуймо ці типи докладніше.

О. Кочерга та Г. Ракшанова в спільній статті, яка підсумовує діяльність учасників Робочого семінару із проблем специфіки семантичної навантаги елементів словотвору в науковій мові (м. Харків, 2011), наголошують, що префіксу від- не властиве значення завершеної дії. Він у цій функції дублює словотвірні властивості російського форманта от- [8, с 10-13]. У нашому дослідженні уточнено словотвірні типи, ужиток яких було зактивізовано під впливом мовної політики тоталітарної держави.

У словниках 30-80 рр. ХХ ст. продуктивнішим порівняно з попереднім періодом виявився тип словотворення, який об'єднує дієслова із префіксом від-, що мають семантику «створювати/ створити що-небудь»: відтісувати/відтесати, відливати/відлити з металу, відчеканювати/відчеканити, відкарбовувати/відкарбувати. Укладачі словників кін. ХІХ - 20-х рр. ХХ ст. у цьому випадку фіксують переважно дієслова з префіксом ви-, рідше по-: витісувати/витесати, виливати/вилити з металу, карбувати/викарбувати, покарбувати, бити/вибити. Бачимо, що малопродуктивний у 20-і рр. ХХ ст. префікс від-, що калькує російський от-, заступає в термінології наступних етапів продуктивніший формант ви-.

Іще один словотвірний тип з від-, уживаність якого, на нашу думку, зросла невиправдано, стосується дієслів, що мають семантику «надати поверхні об'єкта певних властивостей, ретельно виконуючи дію»: відутюжувати/відутюжити, відпрасовувати/відпрасувати, відгранювати/відгранити, відшліфовувати/відшліфувати. Автори російсько-українських словників 30-х - 80-х рр. ХХ ст. лексеми з формантом від- часто фіксують як синоніми до слів із префіксом ви- (випрасовувати/ випрасувати, вигранювати/вигранити, вишліфовувати/вишліфувати), чого майже не спостережено в лексикографії кін. ХІХ - 20-х рр. ХХ ст. Таку тенденцію вважаємо небажаною, позаяк вона призводить до розвитку синонімії в науковій мові, що заважає точності викладу.

Недоцільним видається розширення функцій префікса о- у низці типів дієслівного словотворення. Так, у термінології 30-80 рр. ХХ ст. та 90-х рр. ХХ ст. - поч. ХХІ ст. спостерігаємо спотворення семантики префікса о-, який поряд з об- починають використовувати для перекладу російського форманта о- у дієсловах зі значеннями «покрити чим-небудь усю поверхню об'єкта» і «надати всій поверхні об'єкта певних властивостей». Пор.: рос.: оштукатуривать/оштукатурить -укр.: о(об)штукатурювати/о(об)штукатурити; рос.: окутывать/окутать -укр.: о(об)кутувати/ о(об)кутати; рос.: огранивать/огранить - укр.: о(об)гранювати/о(об)гранити; рос.: окрашивать/ окрасить - укр.:о(об)фарбовувати/о(об)фарбувати. До того ж, попри те, що префікс об- значно вживаніший у цій функції, в «Українсько-російському словнику» (1953-1963) основним варіантом часто вказано дієслова з о-. Лексикографічні праці кін. ХІХ - 20-х рр. ХХ ст., укладачі яких орієнтувалися насамперед на властивості національної мови, майже не фіксують одиниць, утворених за словотвірними типами із префіксом о-. На незначну кількість слів з цим формантом натрапляємо тільки в «Словнику російсько-українському» (1893-1898): ошліховати, охварбувати. Показово, що О. Безпяско, К. Городенська, В. Ільїн, В. Русанівський виявили, що одним із випадків, коли префікси о- та об- не можуть бути взаємозамінними, є дієслова із семантикою «охопити дією усію поверхню об'єкта», яка притаманна лише префіксу об- [4, с. 154; 13, с. 206]. Незначна продуктивність о- в термінології 20-х рр. ХХ ст. та результати досліджень лінгвістів є свідченням, що розширення семантики префікса відбулося під впливом русифікації. префіксальний словотвірний дієслівний семантичний

Не можна однозначно потрактувати причини більшання кількості дієслів, утворених за допомого префікса о-, що означають «набуття певних властивостей унаслідок самочинного процесу», у словниках, укладених після 30-х рр. ХХ ст.: окамяніти, отвердіти, окостеніти.

Термінознавці 20-х рр. ХХ ст. перевагу надавали словотвірним типам з формантами з- та за-: закам'яніти, скам'яніти, ствердіти, затверднути, стверднути. З одного боку, тут може йтися про орієнтацію на російські зразки словотворення, як-от у термінах: окаменеть, отвердеть. З іншого - могло спрацювати явище аналогії з дієсловами охолоджувати/охолодити, опромінювати/опромінити, отемнити, що позначають зміну властивостей об'єкта унаслідок прямої фізичної дії.

Отже, аналіз закономірностей творення дієслівних термінів та навколотермінної лексики на матеріалі російсько-українських словників кін. ХІХ - поч. ХХІ ст. засвідчив, що засади формування галузевих терміносистем протягом тривалого часу залежали від політичної ситуації. Найперспективнішими вважаємо ті обставини, що сприяли виробленню термінології з огляду на внутрішньомовні ресурси. Саме такої орієнтації варто дотримуватися, дбаючи про майбутнє українських терміносистем. Дослідження конкретних лексичних одиниць засвідчило, що словники 20-х рр. ХХ ст. можуть стати джерелом поповнення термінології лексикою й словотвірними типами, а докладний аналіз засад морфологічного термінотворення цього періоду в порівнянні з іншими сприятиме унормовуванню терміносистем з огляду на властивості української мови.

Література

1. Великий російсько-український політехнічний словник / [за ред. О. Благовєщенського]. - К.: Чумацький шлях, 2002 - 739 с.

2. Войналович О. Російсько-український словник наукової і технічної мови (термінологія процесових понять) / О. Войналович, В. Моргунюк. - К.: Вирій; Сталкер, 1997. - 256 с.

3. Гейченко В. Російсько-український словник наукової термінології: Математика. Фізика. Техніка. Науки про землю і космос / В. Гейченко, В. Завірюхіна, О. Зеленюк, В. Коломієць, М. Кратко, В. Тельнюк-Адамчук, П. Хоменко. - К.: Наук. думка, 1998. - 892 с.

4. Козирський В. Українсько- англійсько-німецько-російський словник фізичної лексики / В. Козирський, В. Шендеровський. - К.: Вид-во «Рада», 1996. - 932 с.

5. Курило О. Словник хемічної термінології (проект) (відтворення видання 1923 р.) / О. Курило. - К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України; ТОВ «Основа-Принт», 2008. - 120 с.

6. Полонський Х. Словник природничої термінології (проєкт) / Х. Полонський. - К.: Державне вид-во України, 1928. - 262 с.

7. Російсько-український математичний словник / [відп. ред. Й. Штокало]. - К.: Вид-во АНУРСР, 1960. - 162 с.

8. Російсько-український математичний словник / [укл. В. Карачун, О. Карачун, Г. Гульчук]. - К.: Вища шк., 1995. - 266 с.

9. Російсько-український науково-технічний словник / [укл. В. Перхач, Б. Кінаш]. - Л.: Львівська політехніка, 1997. - 453 с.

10. Російсько-український словник: у 4 т. / [ред. А. Кримський, С. Єфремов] [Електронний ресурс]: Електронна версія російсько-українського словника А-П / [підг. О. Телемко]. - К.: Червоний шлях, 1924-1933.

11. Російсько-український словник: у 3 т. / [ред. С. Головащук]. - К.: Наук. думка, 1969.

12. Російсько-український словник / [ред. В Жайворонок]. - К.: Абрис, 2003. - 1424 с.

13. Російсько-український технічний словник / [укл. М. Матійко, О. Матійко, Н. Родзевич, Г. Гнатюк, А. Матвієнко].-К.: Держ. вид-во техн. літ-ри УРСР,1961. - 648 с.

14. Російсько-український фізичний словник / [укл. В. Гейченко, О. Жмудський, П. Кузьменко, Є. Майборода]. - К.: Вид-во АНУРСР, 1959.

15. Словарь росийсько-український: у 4 т. / [укл. М. Уманець і А. Спілка]. - Л.: Вид-во НТШ, 1893-1898.

16. Словник технічної термінології (загальний) (проект) /[укл.І. Шелудько,Т.Садовський].-К.:ДВУ,1928. - 588 с.

17. Словник фізичної термінології (проект) (Відтворення видання 1932 р.) / [ред. В. Фаворський]. - К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України; ТОВ «Основа-Принт», 2009. - 239 с.

18. Українсько-російський словник: у 6 т. / [гол. ред. І. Кириченко]. - К.: В-во АН УРСР, 1953-1963.

19. Безпояско O. Морфеміка української мови / О. Безпояско, К. Городенська. - К.: Наук. думка, 1987. - 322 с. 2. Боярова Л. Українська термінологія як об'єкт мовного планування [Електронний ресурс] /Л. Боярова. // Wiener Slawistischer Almanach. -2006. - Band 58. - С. 223-233.

20. Гінзбург М. Проблема двовидових дієслів у фахових текстах та шляхи її розв'язання / М. Гінзбург // Українська термінологія і сучасність: [зб. наук. пр.] - К: КНЕУ, 2009. - Вип. VIII - С. 290-294.

21. Ільїн В. Префікси в сучасній українській мові / В. Ільїн. - К.: Вид-во Академії Наук УРСР, 1953. - 164 с.

22. Наконечна Г. Українська науково-технічна термінологія: історія і сьогодення / Г. Наконечна. - Л.: Кальварія, 1999. - 110 с.

23. Карпіловська Є. Семантична дивергенція українських термінотворчих моделей у природничих науках / Є. Карпіловська, О. Кочерга, Є. Мейнарович // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія: «Проблеми української термінології». - 2006. - №559 - С. 3-6.

24. Кочерга О. Процесові прикметники в науковій мові / О. Кочерга, В. Пілецький // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології» - 2010. - №676. - С. 23-26.

25. Кочерга О. Префікси зі значенням завершеності дії в процесових термінах / О. Кочерга, Г. Ракшанова // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології» - 2011. - №709. - С. 10-13.

26. Моргунюк В. Терміни та виознаки дійових (процесових) утямків / В. Моргунюк, Л. Пшенична, В. Шевченко // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології» - 2010. - №676. - С. 49-56.

27. Пілецький В. Деякі лінгвістичні проблеми українського термінознавства / В. Пілецький // Український правопис і наукова термінологія: проблеми норми та сучасність: [матер. засідань Мовознавчої комісії і Комісії всесвітньої літератури НТШ у Львові 1996-1997 р.] / [відпов. ред. О. Купчинський]. - Л.: Наукове товариство ім. Шевченка у Львові, 1997. - С. 115-118.

28. Процик І. Українська фізична термінологія на зламі ХІХ-ХХ століть: [монографія] /І. Процик. - Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2004. - 252 с.

29. Рожанківський Р. Видові перфективи двовидових безпрефіксних дієслів чужомовного походження на -ува(ти) / Р. Рожанківський // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології» - 2007. - №593. - С. 22-24.

30. Словотвір сучасної української літературної мови // [відп. ред. М. Жовтобрюх]. - К.: Наук. думка, 1979. - 405 с.