Спроби людини створити словники, подібні до тезауруса, здійснювалися здавна. "На зорі цивілізації, - зазначає В.В. Морковкін, - коли люди могли висловити свої думки на письмі за допомогою ідеограм і символів, єдино можливим словником був, імовірно, такий, у якому слова розміщувалися за тематичними групами" [4,с.12].

Мета - проаналізувати теоретичні передумови тезаурусного опису терміносистеми.

Однією з перших відомих спроб ідеографічної класифікації є Attіkaі Lexem грецького граматика, директора Александрійскої бібліотеки Аристофана Візантійського. У II ст. н. е. створена інша праця на матеріалі грецької мови, написана лексикографом і софістом Юлієм Поллуксом (справжнє ім'я Полідевк), - словник "Оно - мастікон" (уперше його опубліковано 1502 р. у Венеції) [4, с.12]. Словник складався з 10 книг, кожна з яких була окремим трактатом і об'єднувала слова з певних тем та їх трактування. Так, у першій книзі йшлося про богів та царів, у другій - про людей тощо.

У ІІ-ІІІ ст. н. е. опубліковано санскритський словник "Амара - коша" (3 книги, 10 тис. слів) давньоіндійського поета, граматика та лексикографа Амара Сіна (згідно з іншими свідченнями - Амара Дева). Словник укладений відповідно до рівня розвитку науки й тогочасних уявлень. Ці словники є "першими спробами системного подання лексики, що базуються на особливостях світогляду того часу" [7, с.66].

Уперше використав термін "тезаурус" флорентійський учений Брунето Латіні у заголовку до систематизованої енциклопедії, назвавши свою працю "Книга про скарб", що відповідало семантиці поняття "тезаурус" - скарбниця, багатство.

Новий етап історії ідеографічних словників пов'язують з працями І.Ф. Копієвського (1700 р.) та Ф.П. Полікарпова (1701 р.), а також значними досягненнями Пітера Марка Роже (1852 р.) та П. Буасьєра (1862 р.). Слід зазначити, що ці праці не мали на меті задовольняти потреб інформаційної діяльності, пізнання, відображаючи тогочасні уявлення про Всесвіт.

Лексикографічна форма тезауруса набула певні відображення в сучасному словникарстві. Серед них - "Тезаурус Лярусс", створений під керівництвом Даніеля Пешуена ("Le Thesaurus Larousse" 1992 р.), словник "Collms Thesaurus. The Ulttmate Wordfmder from A to Z" (2002 р.) та його продовження "Collms EngHsh Dіctіonary & Thesaurus" (2002 р.), що об'єднав дві форми представлення лексем - тлумачний і поняттєвий словник (тезаурус), Інформаційно-пошуковий тезаурус Національної парламентської бібліотеки України та ін. Активна зацікавленість проблемами тезаурусного моделювання лексики спостерігається в працях учених ІІ пол. ХХ - поч. ХХІ ст.: В.В. Морковкіна (1970 р.), Ю.М. Караулова (1976 р.), О.М. Карпо - вої (1996 р.), Т.І. Вилегжаніної (2004 р.), О.М. Збанацької (2004 р.). У своїх дослідженнях автори здійснили спроби класифікувати тезауруси на основі таких критеріїв: типи смислових зв'язків між елементами словника; обсяг словника; розроблення значень лексем; кількість мов; граматико-стилістична кваліфікація лексем; семіотичні засоби, що слугують для пояснення семантики слів. Зважаючи на означені критерії, здійснено класифікацію ідеографічних тезаурусів як найактуальніших для дослідження терміносистем засобами тезаурусного моделювання: власне ідеографічний тезаурус, тематичний словник, систематичний словник, тематико-систематичний словник [1].

Крім того, вчені з'ясували переваги тезаурусного опису терміно-лексики. Вони вказують, що для дослідження певної системи термінів необхідно набути вміння описувати предметну сферу відповідної галузі знань, тобто представляти сукупність таких відомостей: об'єкти, предмети, процеси та явища, що виокремлюються стосовно певної діяльності; відношення між виділеними об'єктами, предметами, процесами та явищами; результати певних відношень, взаємодій між виділеними предметами. Ця сукупність допоможе зрозуміти людині поняттєву картину предметної сфери певної галузі знань, яка може бути сконструйована за допомогою саме тезаурусного моделювання термінолексики.

Кожне поняття, що виникає в процесі пізнання, має свою звукову оболонку - термін. Для того, щоб об'єднати план вираження (термін) та саме поняття і таким чином зрозуміти дійсність, відображену в мовних знаках, необхідно згрупувати слова за смисловою близькістю, створивши систему термінів, тотожну до системи понять. Тобто тезаурус дозволяє продемонструвати логічні зв'язки між поняттями та термінами досліджуваної галузі, адже "слова повинні класифікуватися в нашому розумі в ті ж групи, що й позначувані ними речі" [4, с.6].

Тезаурусне моделювання термінолексики подібне до процесу складання пазлів, відповідно до якого термін - це пазл, частина "картини". Безумовно, кожен термін-пазл посідає своє місце в системі термінів певної галузі знань. Виявивши основні характеристики елементів системи та зв'язок між термінами, можна сконструювати всю "картину" досліджуваної терміносистеми. Така "картина" не є статичною, оскільки постійно доповнюється новими елементами-термі - нами, що виникають унаслідок розширення змісту існуючих понять. Тезаурусна модель є найоптимальнішою з точки зору метаморфоз: вона може розширюватися разом з кроками людини до пізнання оточуючого світу.

Якщо розглядати питання про розміщення слів у словниках, можемо констатувати, що алфавітний принцип розміщення лексем, тобто врахування близькості звучання, зручний у використанні, оскільки дозволяє швидко і безпомилково знаходити слово в словнику. Утім, алфавітний спосіб розміщення слів "надто тупий і сухий. При цьому для сучасних термінологічних словників характерне використання в одному словнику лінгвістичного, енциклопедичного, історичного, ідеографічного, алфавітного описів.

Більшість тезаурусних словників подають тематичні групи слів без тлумачення їх значень. Однак для того, щоб такий словник став не тільки довідковим матеріалом, а й навчальним виданням, його можна інтегрувати з тлумачним словником. У такому разі він стане допоміжним засобом не тільки для спеціалістів визначеної сфери, але й для тих, хто опановує основи цієї наукової сфери і прагне засвоїти її терміносистему. Тому таке об'єднання сприятиме ліпшому розумінню термінологічних одиниць, оскільки тезаурус представлятиме термінологічне "багатство", а тлумачний словник буде важливим джерелом інформації про семантику термінів.

Створення тезауруса потребує з'ясування методики його побудови.

Для цього необхідно окреслити мету такого дослідження, побудувати логічну схему цієї сфери знань; виокремити мовні засоби (терміни), що позначають її поняття; визначити відношення між термінами, які забезпечують існування єдиної системи; підібрати дефініції та відповідники термінів іншими мовами.

Реалізація цієї мети передбачає певний механізм, сукупність поетапних дій: визначити вимоги до словника, розробити його макроструктуру, мікроструктуру, здійснити відбір термінів та поділ за тематичними групами, підібрати дефініції термінів, англійські й німецькі відповідники, оформити та відредагувати словникові статті.

Означений механізм можна назвати формалізацією знань, відповідно до якої об'єктові пізнання надають форми, яка є найоптимальнішою для засвоєння суб'єктом пізнання. Методика здійснення такої формалізації можлива, якщо правильно визначити сукупність методів та прийомів роботи. На нашу думку, дослідження з точки зору тезаурусного моделювання терміносистеми будь-якої галузі знань, зокрема й документознавчої, є надзвичайно багатоаспектним, а тому передбачає використання численних методів. Згідно з визначенням Г.І. Рузавіна, метод - це впорядкований та організований спосіб діяльності, спрямований на досягнення певної практичної або теоретичної мети [5, с.4]. "Під методом, - зазначає Декарт, - я розумію точні та прості правила, чітке дотримання яких завжди перешкоджає прийняттю помилкового як істинного - і, без зайвої витрати розумових сил, - але поступово й безперервно збільшуючи знання, сприяє тому, що розум досягає істинного пізнання всього, що йому доступне" [3, с.89]. Як основні вимоги він рекомендує три правила методу:

1) починати з простого й очевидного;

2) завдяки дедукції одержувати складніші висловлювання;

3) діяти так, щоб не було пропущено жодної ланки, тобто зберігаючи безперервність ланцюга висновків [3].

Методи дослідження класифікуються деякими методологами за різними ознаками: рівнем пізнання - емпіричні й теоретичні;

точністю припущень - детерміністичні та стохастичні, або ймовірнісно-статистичні; функціями, які вони здійснюють у пізнанні - методи систематизації, пояснення й прогнозування; від конкретної сфери дослідження - фізичні, біологічні, соціальні, технічні тощо [2, c.15].

Методи дослідження поділяють на загальнонаукові та спеціальні. Серед загальнонаукових виокремлюють методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент, моніторинг), теоретичного дослідження (сходження від абстрактного до конкретного, ідеалізація, уявний експеримент, формалізація, аксіоматичний або дедуктивно-аксіоматичний метод), загальні методи, що використовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях дослідження (абстрагування й конкретизація, аналіз, синтез, індукція, дедукція, абдукція, моделювання, аналогія, історичний і логічний методи, метод графів).

Крім вищезгаданих загальнонаукових методів дослідження, в методології наявні й спеціальні методи, серед яких, залежно від науки, можна назвати: морфологічний аналіз, методи синектики, Монте-Карло, найменших квадратів тощо.

У цьому дослідженні для здійснення тезаурусного моделювання терміносистеми використано комплекс методів.

Описовий - один з найдоступніших та використовуваних методів, що дозволяє спостерігати та виявити факти і явища з подальшим їх описом. За допомогою прийому спостереження на початковому етапі дослідження здійснюється "огляд" джерел, у яких зафіксовані терміни предметної сфери.

Експериментальний - дозволяє уточнити, сконцентрувати досвід описового методу. Методика його здійснення передбачає систематизоване і неодноразове спостереження за об'єктом, його складовими з метою виявлення й побудови системи зв'язків з іншими об'єктами. Цей метод слід активно використовувати для конструювання ієрархічних відношень між термінами, виявлення синонімічних рядів та антонімічних пар.

Оскільки тезаурусне моделювання передбачає класифікацію, побудову поняттєвої моделі терміносистеми, використання таксономічного методу є закономірним. Він застосовується для побудови будь-яких типів теоретичних конструкцій, що мають складний механізм встановлення причинно-наслідкових зв'язків, які пов'язують об'єкти. Використання цього методу дозволить об'єднати термінологічні одиниці в певні класи (групи), з'ясувати підпорядкованість останніх. Крім того, виокремлення класів (груп) терміноодиниць стане передумовою моделювання словникових статей, під час якого за допомогою методики компонентного аналізу, яку часто використовують лексикографи для визначення в системі мови семантичних полів. На думку дослідників, така методика дозволить надати точне й вичерпне визначення терміна [6, с.449], сконструювати семантичні поля досліджуваної галузі.

Отже, в дослідженні певної системи термінів необхідно набути вміння описувати предметну сферу відповідної галузі знань, тобто сукупність таких відомостей: об'єкти, предмети, процеси та явища, що виокремлюються з точки зору певної діяльності; відношення між об'єктами, предметами, процесами і явищами або їх частинами; результати певних відношень, взаємодій між виділеними предметами. Така сукупність уможливить зрозуміти поняттєву картину предметної сфери певної галузі знань, яка може бути сконструйована за допомогою саме тезаурусного моделювання термінолексики.

Значущість використання тезауруса щодо термінологічної лексики зумовлена необхідністю внормування термінологічних систем різних галузей знань як на поняттєвому рівні, так і на рівні фіксації (термінів). Саме тому перспективним є створення тезаурусів термінолексики певних галузей знань.

тезаурусний опис терміносистема

Список літератури