Специфіка формування діалогічного мовлення іноземних студентів медичних вищих навчальних закладів України

Розгляд сфери спілкування іноземних студентів та пріоритетних форм їх діалогічного мовлення з урахуванням екстралінгвальних чинників, що впливають на мовну особистість фахівця. Характеристика специфічних особливостей спілкування викладача і студента.

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 05.03.2019
Размер файла 22,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Специфіка формування діалогічного мовлення іноземних студентів медичних вищих навчальних закладів України

УДК: 378.147

Іванишин Г. Я.

Анотації

У статті досліджено проблеми специфіки формування діалогічного мовлення іноземних студентів медичних ВНЗ України з метою набуття готовності майбутніх лікарів-іноземців до професійної діяльності. Розглянуто сфери спілкування студентів та пріоритетні форми їх діалогічного мовлення з урахуванням екстралінгвальних чинників, що впливають на мовну особистість фахівця.

Ключові слова: діалогічне мовлення іноземних студентів, сфери спілкування, професійно орієнтоване спілкування, навчально-професійне мовлення, екстралінгвальні чинники.

В статье исследуются проблемы специфики формирования диалогической речи иностранных студентов медицинских вузов Украины с целью приобретения готовности будущих врачей-иностранцев к профессиональной деятельности. Рассмотрены сферы общения студентов и приоритетные формы их диалогической речи с учетом экстралингвистических факторов, влияющих на языковую личность специалиста.

Ключевые слова: диалогическая речь иностранных студентов, сферы общения, профессионально ориентированное общение, учебно-профессиональная речь, экстралингвистические факторы.

The article deals with the problem of the formation of specific dialogue speech foreign medical students in order to attain Ukraine offuture doctors to foreign occupation. Considered the scope and priority communication students form their dialogue speech given extralinguistic factors that influence the linguistic identity specialist.

Keywords: dialogic speech foreign students sphere of communication, professionally oriented communication, training and professional speech, extralinguistic factors.

Вступ

Система навчання іноземних студентів у вищих навчальних закладах є важливою складовою частиною становлення України як рівноправного партнера у створенні світового освітнього простору. Базою вдосконалення навчання іноземних громадян має стати концепція мовної освіти, бо саме мова є провідником майбутніх фахівців у їхньому набутті професійних якостей.

Розробка лінгво-дидактичних основ навчання української мови як мови фаху в медичному ВНЗ для іноземних громадян має особливе значення, оскільки вона є засобом і способом оволодіння предметною і комунікативною компетенцією в обраній галузі. Особливої актуальності набуває проблема ефективності навчального процесу, його відповідності меті навчання і комунікативним потребам іноземних студентів.

У наш час проблема пошуку нових шляхів оптимізації навчання професійного мовлення іноземних студентів нефілологічних ВНЗ представлена такими аспектами: досліджено формування мовленнєвої компетенції майбутніх медиків (Є. Арцишевська, Є. Божович, Е. Бистрова, І. Зимня, М. Кабардов та ін.); визначені суттєві якості усного мовлення (Б. Головін, С. Ожегов, О. Потебня); здійснено розробки професійно зорієнтованого навчання іноземних студентів медичних спеціальностей російською мовою (А. Бондаренко, Г. Борзенко, Ж. Бутенко, Л. Васецька, К. Гейченко, В. Дьякова, М. Ігнатієва., З. Кім, О. Рощупкіна, В. Хейлік).

Аналіз психолого-педагогічних джерел із досліджуваної проблеми та власний досвід роботи на факультеті підготовки іноземних громадян дозволили дослідити специфіку формування діалогічного мовлення іноземних студентів медичних ВНЗ України та проаналізувати суперечності між теоретичною розробленістю проблеми професійно орієнтованого діалогічного мовлення і відсутністю технології її реалізації у практиці підготовки іноземних студентів медичних ВНЗ України.

Метою нашої статті є з'ясування специфіки формування діалогічного мовлення іноземних студентів медичних ВНЗ України з метою набуття готовності майбутніх лікарів-іноземців до професійної діяльності.

Предметом нашого дослідження у складі професійного медичного діалогічного мовлення є особливості професійно орієнтованого спілкування іноземних студентів у навчальному процесі ВНЗ.

Характеризуючи професійно орієнтоване мовлення у медичному ВНЗ, уважаємо за необхідне розглянути сфери спілкування іноземних студентів. Професійно орієнтоване спілкування іноземних студентів медичних факультетів ВНЗ відбувається у навчально-професійній, власне професійній та науково-професійній підсферах.

Особливості спілкування викладача і студента, студента і студента на практичному занятті, а під час практики студента і лікаря, студента і хворого, студента і медичного персоналу лікарні, відіграють важливу роль у процесі навчання діалогічного мовлення і є базою для становлення професійного мовлення у власне професійній та науково-професійній діяльності студента. Для того, щоб конкретизувати завдання навчання української мови як мови спеціальності у професійних цілях, необхідним є аналіз особливостей кожної підсфери спілкування, зіставлення їх, характеристика типових ситуацій професійно орієнтованого мовлення іноземних студентів.

Професійно орієнтоване спілкування реалізується у двох формах: вербальній і невербальній. Усна форма вербальної комунікації експлікується професійним мовленням комунікантів у діадах викладач

- студент, студент - студент, студент - лікар, студент - хворий, студент - медичний персонал, студент

- група та ін. Оволодіння мовленнєвою діяльністю на першому курсі здійснюється у межах навчально-професійної сфери: у ситуаціях практичних та семінарських занять. На другому курсі для професійно зорієнтованого спілкування характерні особливості, що суттєво впливають на побудову моделі навчання професійно зорієнтованого діалогічного мовлення.

Особливості професійного спілкування цього періоду можна визначити за такими критеріями: а) вибором комунікативної позиції (ініціатора чи реципієнта мовленнєвої поведінки); б) виконанням різних соціальних ролей студента (лікаря-практиканта, медсестри/медбрата-практиканта); в) місцем здійснення комунікації (аудиторія, лабораторія, лікарняна палата тощо).

На відміну від першого курсу, мовленнєва активність студента-іноземця на другому курсі активізується, він виконує не тільки роль реципієнта, але частіше є ініціатором діалогічного спілкування.

Для навчально-професійного мовлення на практичних заняттях профільних кафедр характерні ситуативність і тематична детермінованість. Воно складається з послідовних обов'язкових і необов'язкових мовленнєвих і немовленнєвих актів. Починаючи з другого семестру другого курсу, студент-іноземець бере активну участь у практичній медичній діяльності. Ця сфера є власне професійною сферою спілкування, у якій переважає діалогічне професійно зорієнтоване мовлення. Для того, щоб конкретизувати завдання навчання української мови як мови спеціальності у професійних цілях, необхідним є аналіз особливостей кожної підсфери спілкування, зіставлення їх, характеристика типових ситуацій професійно орієнтованого мовлення іноземних студентів. іноземний студент діалогічний екстралінгвальний

Вивчення профільних медичних дисциплін «Пропедевтика внутрішніх захворювань і догляд за хворими», «Пропедевтика дитячих хвороб» визначає нові об'єктивні характеристики мовленнєвої взаємодії комунікантів у вузькій професійній підсфері. Пріоритетними формами діалогічного мовлення тут є діалог-розпитування, діалог-бесіда, полілог (як різновид діалогу). Усна форма вербальної комунікації експлікується професійним мовленням комунікантів у діадах: викладач - студент, студент - студент, студент - лікар, студент - хворий, студент - медичний персонал, студент - група та ін. Мовленнєва взаємодія студента у цій підсфері професійного спілкування відбувається переважно в таких діадах, як викладач - студент, студент - студент, студент - хворий, студент - родич хворого, студент - лікар-наставник, студент - лікар-ординатор, студент - молодший медичний персонал. Студенти перебувають у різних комунікативних позиціях: і того, хто реагує, і того, хто ініціює комунікативний акт, оскільки спілкування визначають соціально-комунікативні ролі співрозмовників.

Мовленнєва поведінка, яку обирає студент, вимагає здійснення такої дії, що відповідає комунікативним намірам конкретного акту комунікації. Здатність студента до різнорівневої трансформації має в цей період важливе значення. Це вміння використовувати мовні форми (лексико-граматичну, синтаксичну синонімію), мовленнєві форми (уточнення, перепитування, повтори), трансформування письмового наукового мовлення в усне тощо. При цьому увага зосереджена на семантизації медичної термінології та її заміні еквівалентною лексикою.

Ефективність спілкування в цій вузькоспеціальній підсфері посилюється під впливом екстралінгвальних чинників, як-от: частотність використання загальновживаних клішованих етикетних форм (Дякую!; Перепрошую!; Будьте здорові!; Будь ласка!; Якщо Вам не важко...), використання мовленнєвих конструкцій для встановлення контакту (Як Ви почуваєтеся?; Розкажіть, будь ласка,.) чи емоційно-вольових (Щиро Вам бажаю.; Прошу Вас...; Вам необхідно.) тощо.

На третьому курсі підвищується мовленнєва активність студентів, які найчастіше виконують роль ініціатора мовленнєвої взаємодії. Діалогічне мовлення має більшу варіативність мовних реалізацій, ускладнене інтенційними програмами. Взаємопов'язане функціювання усної і писемної форм професійного мовлення, звертання до наукового стилю мовлення під час конспектування, реферування збагачують мовлення студента вузькоспеціальною термінологією та сприяють реалізації комунікативних дій вищого, складнішого рівня.

У діалогічному мовленні третьокурсника виникає новий етап в оформленні і конструюванні логіко-синтаксичних структур професійно зорієнтованого мовлення. Для спонтанних усних висловлювань характерні логічність, цілісність та завершеність мовного оформлення логіко-інтенційних схем мовлення. Студент повною мірою здатен до інтерпретації почутого.

На четвертому курсі (перший семестр) студент володіє всіма нормами українського професійного мовлення, веде дискусії на професійні теми, користується різноманітними засобами зв'язності і підтримки полілогічного мовлення, невербальними компонентами, є учасником іллокутивних актів, спрямованих на адресата (прохання, ствердження, запевнення, вибачення, аргументація тощо).

Оволодіння навичками професійно зорієнтованого діалогічного мовлення відбувається на основі моделювання професійної комунікативної поведінки у типових ситуаціях професійної діяльності. Тому оволодіння професійним мовленням можна розцінити як формування у студентів комплексу «мовно-поведінкових моделей» (Л. Ананьєва), що містять вербальні (мовленнєві формули, кліше, лексико-граматичні структури, інтонаційні та фонетичні) характеристики мовлення та кінетичний компонент, до якого належить усе, що зараховують до невербальної поведінки у процесі спілкування людей (міміка, жестикуляція тощо).

Іноземні студенти повинні вміти не тільки правильно ставити запитання, а й сприймати та розуміти чуже мовлення (відповіді хворого), реагувати на нього. Проводячи огляд пацієнта, студент супроводжує аускультацію та пальпацію певними командами, дає поради професійного характеру, володіє навичками діалогу-бесіди.

Розв'язання комунікативних завдань запиту та уточнення інформації здійснюють за допомогою привітання, звертань, питальних речень, що стимулюють реакцію - відповідь. Для прикладу назвемо такі формули: Будь ласка!; Скажіть, будь ласка..; Чи не могли б Ви сказати...;Чи можу Вас про щось запитати?; Пробачте за турботу.; Слухаю Вас (тебе); Я до Ваших послуг; Перепрошую; Будьте люб'язні, скажіть.; Що трапилося?; Що з Вами?; Вам допомогти?; Як Ви почуваєтеся?

Вибір мовленнєвих засобів для встановлення контакту детермінований чіткою комунікативною позицією мовця. Розв'язання комунікативних завдань здійснюється за допомогою привітань, уживання шанобливих звертань на ім'я та по батькові, звертання до адресата на «Ви», формул привернення уваги під час установлення контакту, спеціальні формули ввічливості, вибачення, прохання, побажання, наприклад: Яка приємна зустріч!; Як Ваші справи?; Шановний(а). (ім'я по батькові у Кл. відмінку); Дуже приємно Вас (тебе) бачити; Шановні колеги! та ін. Комунікативному завданню «Спонукання до дії» властива насиченість дієслівними спонукальними реченнями з уживанням пом'якшувальних форм для зняття категоричності та емоційної напруги: Вам необхідно.; Для Вашого здоров'я краще.; Для одужання потрібно.; Будь ласка, обстежте хворого; Виміряйте, будь ласка, артеріальний тиск; Повідомте паспортні дані; Прошу присісти; Роздягніться до пояса тощо.

Здійснення комунікативних завдань «Установлення контакту», «Запит інформації» та «Спонукання до дії» підсилює емоційно насичена лексика, яка допомагає підтримувати комунікацію. Для встановлення міжособистісного контакту важливу роль відіграють невербальні засоби: міміка, жести, постава, інтонація, тембр, висота голосу, гучність, тон адресата та адресанта під час комунікативного акту. Особливу роль у ситуативному мовленні відіграють мовленнєві одиниці, що виконують контактно-комунікативну функцію. До них належать вигуки, частки, емотивні конструкції.

Комунікативне завдання «Повідомлення інформації» відображає рівень професійної компетентності комуніканта і характеризує його словниковий запас, знання професійної лексики та її синтаксичного оформлення, а також аудіативні вміння адресата спілкування. У таких завданнях найчастотнішими є стверджувальні конструкції, розповідні речення, наприклад: Дозвольте повідомити.; Стан справ.; Нічого серйозного, у Вас.; Пацієнт на лікуванні.; Консультація відбудеться.; Вам потрібно пройти обстеження. тощо.

Особливе місце у процесі комунікації належить тональності спілкування та створенні позитивної атмосфери. Правильно дібрана тональність - обов'язкова умова дотримання неконфліктності спілкування, «за допомогою якої адресант формує повідомлення, мовленнєвий акт певної іллокуції, впливає на емоційно-психологічну сферу адресата, а іноді і на ситуацію спілкування [5, с. 41]». Разом з іншими психолінгвістичними, соціально-етичними, логіко-тематичними, ситуативними чинниками мовний код, а також манера та тональність створюють атмосферу спілкування. Тож для активізації навчальної діяльності студента та швидкого наближення його до повноцінного комунікативного акту, необхідно «формувати у нього комплекс мовно-поведінкових моделей [1, с. 30]». На цьому рівні володіння навичками професійно орієнтованого діалогічного мовлення студент повинен проявити знання професійного етикету, знати правила і норми соціокультурної поведінки, узусні норми культури професійного мовлення.

Важливим для нашого дослідження є аналіз комунікативних стратегій і тактик, використовуваних у процесі навчально-професійного спрямування, оскільки саме ці стратегії й тактики становлять основу ситуативного компонента комунікативного змісту навчання професійно орієнтованого діалогічного мовлення. Учені (В. Костомаров, М. Митрофанова), розуміють під комунікативною стратегією: а) завдання мовця чи його головну інтенцію (макроінтенцію); б) сукупність мовленнєвих дій, спрямованих на розв'язання загального комунікативного завдання [4, с. 54-60].

Тактику трактують як сукупність комунікативних прийомів, вибір та послідовність мовленнєвих актів на певному етапі спілкування. Вона становить одну або декілька мовленнєвих дій у межах обраних стратегій. Тобто мовленнєва стратегія підпорядковує тактику. Якщо під стратегією мовленнєвого спілкування розуміємо оптимальну реалізацію інтенцій мовця щодо досягнення конкретної мети спілкування, тобто «контроль і вибір дієвих ходів спілкування і гнучкої їх видозміни в конкретній ситуації [2, с. 39]», то під тактикою - сукупність прийомів і методів реалізації цієї стратегії, визначення ліній мовленнєвої поведінки на певному етапі комунікативної взаємодії, спрямованої на одержання бажаного ефекту чи запобігання небажаного. Уміння опанувати способи регулювання мовленнєвої діяльності означає здатність ефективно впливати на об'єкт, на який спрямоване мовлення, наприклад, вдале привернення уваги, підтримання контакту, переконання, провокування, приведення до певного емоційного стану тощо. Під ефективним впливом розуміють «досягнення запланованого регулятивного впливу - цілеспрямованого зрушення в системі орієнтирів адресата», тобто досягнення комунікативних цілей спілкування [3]. Ззовні це виявляється у певній стратегії мовленнєвої поведінки, тобто стратегії комунікативного регулювання ситуації професійно орієнтованого спілкування.

Таким чином, що більше мовець володіє комунікативною та прагматичною компетентністю, то більш різноманітні та здатні змінюватися його тактики. Розглянуті особливості професійно-зорієнтованого спілкування українською мовою під час навчального процесу іноземних студентів першого, другого, третього та четвертого курсів медичних факультетів є чинниками, які впливають на побудову корелятивної моделі навчання професійно орієнтованого діалогічного мовлення. Вони визначають основні цілі навчання, знаходять своє відображення у системі вправ, спрямованих на формування компетенції в діалогічному професійно орієнтованому мовленні.

Професійно орієнтоване діалогічне мовлення майбутнього медика передбачає володіння нормами літературної мови, фаховою навчально-науковою термінологією і стандартизованими мовленнєвими конструкціями медичної галузі, здатність використовувати мовні засоби відповідно до мети й ситуації спілкування.

Література

1. Андреева И. П. Профессионально направленное совершенствование диалогической речи студентов старших курсов языкового педагогического вуза (на материале французского языка): дисс. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / И. П. Андреева. - Л., 1980. - 209 с.

2. Борзенко С. Г. Определение компонентов профессионального общения (на примере профессионального общения медиков) / С. Г. Борзенко // Русский язык за рубежом. - 1982. - № 4. - С. 73-75.

3. Книга вчителя української мови та літератури: Довідково-методичне видання. - Х.: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. - 352 с.

4. Колганова А. Т Работа с текстом по специальности как средство обучения говорению / А. Т Колганова // Вопросы обучения иностранцев русскому языку: Лингвистика и методика: сб. науч. трудов. - К.: УМК ВО, 1990. - С. 267-271.

5. Лісовий М. І. Формування професійного мовлення майбутніх медичних працівників у вищих медичних навчальних закладах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / М. І. Лісовий. - Вінниця, 2006. - 16 с.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Усна і писемна форма спілкування. Граматична правильність мовлення. Досконалість звукового оформлення. Мовний етикет та виразність мовлення. Багатство і різноманітність мовлення, культура діалогу. Основа орфоепічних або вимовних норм літературної мови.

    реферат [32,5 K], добавлен 17.12.2010

  • Культура усного ділового спілкування. Вимоги до усного ділового спілкування та його особливості. Усне професійне та ділове спілкування як складова частина ділового спілкування. Види усного професійного мовлення. Основні етапи підготовки публічної промови.

    курсовая работа [45,9 K], добавлен 27.05.2015

  • Поняття, класифікація та види процесу спілкування. Основні правила ведення мовлення для різних видів мовленнєвої діяльності та правила для слухача. Взаємозв’язок етикету і мовлення. Поняття культури поведінки, культури спілкування і мовленнєвого етикету.

    реферат [20,4 K], добавлен 16.08.2010

  • Психолого-педагогічне навчання учнів середньої школи мовленню. Психологічний аспект навчання монологічному та діалогічному мовленню. Психолого-фізіологічні особливості різних етапів навчання школярів. Методика формування вмінь монологічного мовлення.

    курсовая работа [63,4 K], добавлен 05.01.2009

  • Українська орфоепія її характеристика значення та суть. Додержання норм орфоепії та її застосування на практиці. Орфоепія як один з найважливіших компонентів багатогранного комплексу різноманітних засобів мовного спілкування. Культура усного мовлення.

    реферат [24,8 K], добавлен 10.01.2009

  • Опис просодичного оформлення діалогічного англомовного та російськомовного дискурсу в квазіспонтанних ситуаціях офіційно-ділового спілкування. Огляд реплік, що входять до складу діалогічних єдностей, виокремлених з офіційно-ділового діалогічного дискурсу.

    статья [83,1 K], добавлен 31.08.2017

  • Оволодіння основами професійного мовлення і мовленнєвою поведінкою вчителя. Знання загальних законів риторики як суспільна потреба, пов'язана із практичною діяльністю людини. Вищий і нижчий рівень мовленнєвої культури. Правила для мовця і слухача.

    реферат [20,7 K], добавлен 07.04.2009

  • Суть "виконавського аналізу" як методу підготовки студентів до виразного читання. Проблема вдосконалення професійного мовлення майбутнього вчителя-філолога за допомогою формування навичок виразного читання. Розвиток самостійного мислення студентів.

    статья [19,1 K], добавлен 14.08.2017

  • Дослідження синтаксичних особливостей внутрішнього мовлення персонажів у французьких мінімалістичних художніх текстах. Розгляд таких синтаксичних прийомів як еліпсис, інверсія, парцеляція, риторичне запитання у французькій мінімалістичній прозі.

    статья [30,9 K], добавлен 31.08.2017

  • Складові та специфіка стилів мовлення. Структура текстів різних стилів. Аналіз особливостей використання та мети публіцистичного стилю. Огляд його ознак та форм реалізації. Стилістичні засоби, які використовують при складанні текстів наукового стилю.

    реферат [18,6 K], добавлен 22.11.2013

  • Мовлення - процес (або результат процесу) вираження думки засобами мови. Особливості монологічного мовлення як взаємодії адресанта та аудиторії. Ознаки монологу, його відмінності від діалогу та специфічні функції. Класифікація монологічного мовлення.

    реферат [21,1 K], добавлен 26.04.2012

  • Поняття літературної мови та мовної норми. Поняття стилів мовлення. Розмовний стиль. Художній стиль. Науковий стиль. Публіцистичний стиль. Епістолярний стиль. Конфесійний стиль. Організаційно-діловий стиль. Культура мовлення. Найважливіші ознаки мовлення.

    реферат [25,5 K], добавлен 08.02.2007

  • Аналіз етнографічної особливості українського народу. Дослідження етнокультурознавчого аспекту змісту фразеологізмів. Розгляд національної своєрідності у спілкуванні. Українська фразеологія як сукупність вербальних і невербальних засобів спілкування.

    курсовая работа [51,0 K], добавлен 08.10.2009

  • Історія вивчення проблеми мови і мовлення та сучасні уявлення про їх співвідношення. Погляди лінгвістів та їх шкіл на мову і мовлення: молодограматизму, лінгвальна діяльність, соссюрівська класифікація, трихотомічна концепція М.І. Черемисіної.

    реферат [21,5 K], добавлен 14.08.2008

  • Поняття культури мовлення. Норми сучасної української мови. Сутність і види білінгвізму (двомовності). Інтерференції в мовленні двомовної особи. Аналіз психічних особливостей породження мовленнєвої діяльності у контексті продуктивного білінгвізму.

    реферат [28,1 K], добавлен 23.11.2011

  • Аналіз проблеми формування професійної культури майбутніх інженерів у процесі вивчення іноземної мови у вищих технічних навчальних закладах. Визначаються умови, які ефективно впливатимуть на формування іншомовної мовленнєвої компетенції студентів.

    статья [21,0 K], добавлен 06.09.2017

  • Етикетне спілкування - складова лінгвокраїнознавчої комунікації. Принцип організації етикетного спілкування лінгвокультурної комунікації. Мовні кліше - репрезентати ситуаційного етикету. Етикетні моделі знайомства, привітання, прощання, вибачення, подяки.

    курсовая работа [96,0 K], добавлен 01.02.2014

  • Граматична правильність мовлення як ознака культури мовлення. Особливості якісних прикметників вищого ступеня. Поєднання слів у словосполучення як мінімальний контекст. Утворення двох числових форм іменників. Точність мовлення: синоніми та омоніми.

    реферат [22,4 K], добавлен 17.12.2010

  • Фігури мовлення в художній літературі, засоби при їх перекладі. Мовленнєва виразність тропів та фігур. Іронія в мовленнєвій комунікації. Система семантико-синтаксичних відносин, що складається між фігурами мовлення та їх функцією текстоутворення.

    курсовая работа [105,9 K], добавлен 13.10.2014

  • Основні складові стилю мовлення. Головні напрямки усного мовлення, переваги та недоліки. Переваги письма, процес читання. Особливості розмовного, наукового, офіційно-ділового, публіцистичного та художнього стилю. Будова тексту, види зв’язків у ньому.

    презентация [201,7 K], добавлен 13.01.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.