Вигукові слова-речення в передачі значення ствердження
З’ясування місця та ролі вигуків у передачі значення ствердження в структурі речення. Комплексний аналіз стилістичних функцій вигукових сполук зі значенням ствердження на матеріалі художньої літературі. Вивчення функційно-синтаксичних можливостей вигуків.
Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 05.03.2019 |
Размер файла | 28,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, м. Дніпропетровськ
Вигукові слова-речення в передачі значення ствердження
О.В. Гурко
Питання про синтаксичне функціонування вигуків до цього часу недостатньо висвітлене як в російському, так і в українському мовознавстві. У багатьох працях функційно-синтаксичні можливості вигуків характеризують лише в загальних рисах. Так, Д.М. Овсянико-Куликовський уналежнював вигуки до «слів поза реченнями» [7, с. 48], О.М. Пєшковський зараховував вигуки до слів і словосполучень, які не утворюють ні речень, ні їхніх частин [8, с. 404]. Ф.Ф. Фортунатов уважав вигуки особливим класом, що відрізняються від інших так званих повних слів своїм існуванням «поза реченнями або в певних випадках являють собою цілі речення» [10, с. 172]. О.О. Потебня зазначав, що вигук може функціонувати як ціле нерозвинене речення [9], а польський лінгвіст А. Красновольський наголошував на тому, що вигуки - «зародки речень» [11, с. 7].
Л.І. Мацько вважає, що синтаксична незалежність і формальна незв'язаність вигуків є основними граматичними ознаками цього класу слів. У структурній схемі граматично розчленованого речення вигуки не знаходять свого місця як лексичні наповнювачі певних членів речення [5, с. 68]. Проте в процесі мовлення вигуки, на думку Л.І. Мацько, виходять на рівень зв'язного тексту як самостійні, функційно значущі граматичні одиниці з емоційно-оцінною чи спонукальною семантикою, сформованою на основі концептуального змісту попереднього чи наступного контекстів, ситуації та паралінгвістичних компонентів спілкування [5, с. 69].
Синтаксична природа вигуків, як зазначає В.В. Бабайцева, виявляється у здатності утворювати на рівні синтаксису мови нечленовані вигукові речення як певні, закономірні в типології простого речення синтаксичні структури [1, с. 114]. Це зумовлено лексико-морфологічними ознаками вигуків - специфікою лексичної семантики, нульовою або обмеженою валентністю, відсутністю змінних морфологічних ознак, усталених і формально виражених зв'язків з іншими словами.
Специфіка нечленованих речень виявляється в тому, що в їхній формально-синтаксичній структурі немає обов'язкового складу речення, тобто немає ні головних, ні другорядних членів речення. Цією найосновнішою конструктивною ознакою нечленовані речення вирізняються з-поміж усіх інших типів речення - і простого, і складного. Неможливість внутрішнього синтаксичного членування нечленованих речень ґрунтується на їхньому особливому (порівняно зі членованими реченнями) лексико-граматичному наповненні - на частках, модальних словах і вигуках, з якими в синтаксичній структурі членованих речень не пов'язується синтаксична роль членів речення [2, с. 101].
Мета статті - дослідити роль і місце вигуків у передачі значення ствердження в структурі речення. Поставлена мета передбачає виконання таких завдань: проаналізувати вигукові стверджувальні слова-речення та показати стилістичні функції вигукових сполук зі значенням ствердження на матеріалі художньої літератури.
Окрему групу слів-речень становлять ті, основа яких формується вигуком, бо вигуки - це своєрідні, функційно специфічні слова. Вигуки позбавлені номінативного значення, безпосередньо нічого не називають, а виражають лише почуття, емоції (о! овва! ох! ой! гей! матінко! леле! жах! а! ат! тощо), наприклад: «О-ох! Робитимеш! - сумно промовила Марина Костянтинівна» [12, с. 49], «Ох, Наталю! Бійтеся лихої години!» [12, с. 70], «Ат! Толкуй! - понуро одкаже Онисько і піде з хати» [12, с. 180], «Ох... О-ох! - стогнала стара. - Сину мій ... сину!» [12, с. 135], «Овва! Я цього не хочу!» [13, с. 96], «Ой, мати Божа! - тихо промовив Бонковський, приклавши трагічно руку до серця й підвівши солодкі очі до неба» [13, с. 64]. Стверджувальні нечленовані речення таких структур становлять особливі форми відображення й пізнання явищ об'єктивної дійсності. Водночас вигуки, як і решта слів, - це соціально усвідомлені слова й сполучення слів, які стосуються внутрішнього стану людини, слугують своєрідним засобом вираження найрізноманітніших виявів людського інтелекту.
У діалогічній мові нерідко трапляються стверджувальні вигукові слова-речення, бо динаміка й зміст діалогу потребують того, щоб репліки-відповіді не були одноманітними. Саме тому співрозмовник, уникаючи тавтології, вживає різноманітні форми стверджувальних вигукових слів, що виступають зазвичай у ролі слів-речень. Наприклад: «От тобі на! А щоб вас та бодай вас! Тепер, діду Грицаю, лізь на грушу та збирай роя...» [13, с. 325], «Ой, най бог боронить від такого зарібку! Е, тільки того зарібку, як кіт наплакав. - Ай- ай-ай, твоя правда, небого» [14, с. 133].
Домінувальною семою багатозначного емоційного вигука о! є вираження ствердження чого-небудь у функції, близькій до вказівної: «О-О, жаб'ячі очі! - гукнув мордатий» [12, с. 95], «О-о! ти в мене старий! - сміючись одказав батько» [12, с. 90], «Біжу, а передо мною він регоче, а за мною його голос: «Дури дурку!..» О, клятий, лютий» [12, с. 33], «О! Коли так, то там їм і місце!» [13, с. 99]. З наведених прикладів видно, що слова-речення, утворені вигуками О! О-о! вказують на позитивне стверджувальне значення і водночас виражають оцінно-експресивне ставлення мовця до явищ, подій, вчинків інших осіб.
Нерідко стверджувальні слова-речення, утворені вигуками Тю-у-у! Тьфу! Фу!, використовують для емоційної негативної оцінки кого-небудь або чого-небудь: «Фу-у-у! Аж у ніс б'є! Хто ж це тебе так наялозив?» [12, с. 89], «Тю-у-у! Хоч би тобі стрепенувся Василь!» [12, с. 151], «Ф'ю-у! - мордатий свиснув. - Тут немає, а може, дома є» [12, с. 96].
Слова-речення з вигуків Гм! Хм! Мм! не містять прямої оцінки, але зазвичай передають емоційну реакцію на зроблене чи сказане, показують вагання щодо конкретної оцінки факту. Наприклад: «- Гм,- мугикнув Петро Микитович і якось сумно спустив голову вниз - у нас там була одна помічниця Красовська, удова, не молода вже» [12, с. 66], «Та там мене й по цьому всюди приймали. - Гм... Що ж тепер, Василь Васильович, будемо робити? - пита голова писаря» [12, с. 246].
Досить поширені серед стверджувальних слів-речень комунікативні форми, що утворені різною варіацією таких слів, як модальна частка + вигук, модальне слово чи сполука слів + вигук, вигук + односкладне речення, вигук + двоскладне речення, скажімо: «О так, так! Він буде тут! Я чула. Як він говорив з твоїми старими, стежкою йдучи» [14, с. 194], «А так! Ой, господи тобі слава, що з душею з того снігового пекла вихопився» [14, с. 130], «А-а, гірка моя та нещасна година, що я підрядивсь на сю путь - скрикнув Іван, чухаючи голову» [12, с. 136], «От, - кажу, не знать, де та пташка ночувати буде, що її лихою годиною у чужий край прибило» [12, с. 39]. Потрібно зазначити, що синтаксичні сполуки цієї групи здебільшого підкреслюють деяку обов'язковість того, що вони стверджують. Таке виокремлення стає вагомим тоді, коли у функції власне стверджувального слова-речення виступає модальне слово зі значенням необхідності, впевненості або коли ствердження виражене поєднанням кількох різних слів.
Відповідь-ствердження може бути виражена заперечною формою, яку вимовляють стверджувально- окличною чи стверджувально-питальною інтонацією. П.С. Дудик зазначає, що слово-речення в такому разі виразно експресивне, передає справжню чи вдавану готовність мовця що-небудь зробити, реалізувати те, про що його запитують із простої цікавості або в чому мають сумнів [3, с. 220]. Наприклад: «Так собі... нічого, - сказала Олеся, закопиливши губу. - От і нічого! - обізвалась мати - Панич здоровий, поставний, огрядний, вчений, і таки чисто й по-модному вбраний, неабиякий простак» (І.С. Нечуй-Левицький, с. 53), «Ох мені ж лихо! - думаю. - Ой, не дай, господи, занедужаю!» [12, с. 42], «Та ще коли б часом знов парафія не втекла. - О, вже не втече! - обізвався Харитонів брат» [13, с. 78].
Функцію вигуків можуть виконувати слова кожної із частин мови, якщо вони слугують не для номінації певних фактів, а для вираження почуттів, емоцій, волі: хай йому цур! ой лишенько! їй-право! їй-богу! їй-бо! подумаєш! от тобі й на! хай йому грець! от тобі й маєш! ой матінко! матінко моя! слава богу! та ін. Такі й схожі вигуки є лексико-граматичним засобом вираження модального значення стверджувальності у формі нечленованого речення, наприклад: «Ой господи, господи! - сказала матушка, важко зітхаючи» [13, с. 25], «Їй-богу, серце моє, мало! Двома парами не потягнеш плуга на полі» [13, с. 59], «Ой, дивні ж ваші образи! Господи, яка краса! - дивувався Харитін, хрестячись перед кожним новим образом» [13, с. 100], «Бог з ним, з цим непроханим попом» [13, с. 97], «Ой, павук! Їй-богу, павук. Ой лишечко - заверещала Марта, на котру впав один рачок» [13, с. 131]. Із прикладів видно, що подані слова-речення з вигукових сполук адресовані передусім не співрозмовникові, а зазвичай характеризують глибокі переживання мовця та вказують на емоційно-модальне значення ствердження.
Окрему групу становлять етикетні форми на зразок: вибачайте, прошу, спасибі, здрастуйте, здоровенькі були, будь ласка тощо.
Модальних значень такі мовні знаки не виражають, водночас такі слова з розвитком у них вторинного значення й повної втрати зв'язку зі словами інших частин мови можуть використовуватися як засоби вираження модальних значень згоди, здивування чи незгоди, наприклад: «Це, вибачайте, госпоже, поросятники, щоб смажити цілі поросята... » [13, с. 103], «Чи здорова Онисія Степанівна? - Спасибі вам!» [13, с. 107], «А чи маєте ви пашню на посів? ... Спасибі вам, люди добрі» [13, с. 102]. Проаналізовані форми мовного етикету за допомогою інтонації наповнюють зміст речення стверджувальним значенням «так!»
Під час аналізу значення вигукових фразеологізмів з метою визначення його специфіки виходитимемо з того, що в структурі фразеологічного значення виділяють три аспекти: денотативний, сигніфікативний і конотативний. Як зазначає О.М. Мелерович, денотатами фразеологічних одиниць у системі мови є узагальнені, типізовані уявлення про певні елементи, явища дійсності. Через посередництво сигніфіката, що закріплений мовним узусом, форма фразеологічної одиниці співвідноситься зі своїм денотатом. У разі конкретизації та видозміни в мові зберігається сигніфікативне ядро фразеологічного значення, яке забезпечує його тотожність у різноманітних вживаннях [6, с. 12].
Специфіка значення фразеологічних одиниць характеризується відсутністю предметного змісту під час посилення сигніфікативного в ядрі фразеологічного значення. Семантика вигукових фразеологізмів переважно емоційно-оцінна, з відтінком модальності. Їх основна функція - вираження і передача відношень емоційних, волюнтативних, апелятивних у процесі комунікації. Вигукові фразеологічні одиниці передають різноманітні почуття людини, її емоції, волевиявлення, хоч і не називають їх (От тобі й маєш! От тобі й на! Он як! Ось воно що!). Наприклад: «От тобі й на! От тобі й батько! А що ж тепер робитиме наша Онися? - спитала Прокоповичка» [13, с. 70], «От тобі й Онися! От тобі п'ять корів і сто карбованців, - сказала вона, вдарившись об поли руками» [13, с. 30], «От тобі й паска! Я таки вгадував, що воно щось та є» [13, с. 33]. Ці фразеологічні одиниці вживають, констатуючи який-небудь факт, що супроводжується емоційно-модальним значенням рішучості, подиву, захоплення чи іронії, утім, загалом значенням ствердження.
Нерідко в драматичних творах трапляються синтаксично експресивні конструкції, що утворилися поєднанням вигуків, службових та повнозначних слів. Це зазвичай приклади із усного мовлення персонажів: «Якби музики, ти б, Оришко, й потанцювала, - сказали паничі. - А чом же! Як вип'ю цього ведмедя ще одну чарку, то їй же богу, так і піду по хаті гацати метелиці, ще й на одній нозі!» [13, с. 127]. Ці фразеологічні сполуки слів виражають не звичайне ствердження, а ствердження-згоду або ствердження з іншими додатковими модальними значеннями впевненості, рішучості, захоплення.
У ролі речень-відповідей виступають і такі конструкції, головний зміст яких обмежено емоційним вираженням ствердження або згоди з висловленням у запитанні. Наприклад: «Марта викинула на долоню розкушену картоплину... Ой, картопля! Їй-богу, картопля! Що за диво!» [13, с. 125], «... Архієрей зняв з мого панотця ризи й рясу при всій громаді. А він з переляку як ох, та й ох... Ой боже мій! Ой, який великий гріх вчинився! Сили небесні!» [13, с. 221].
Вигукові фразеологічні одиниці є своєрідним різновидом українських фразеологізмів. Їхня специфіка полягає у відсутності номінативної функції та переважанні в структурі семантичного значення конотативного аспекту. Вигукові фразеологічні одиниці мають складну семантичну забарвленість та функціонують зазвичай у мові персонажів драматичних творів.
Отже, велика кількість вигуків, будучи словами-реченнями, вказують на позитивне стверджувальне значення. Здебільшого вони характеризують діалогічне мовлення, до того ж емоційно-забарвлене, часто навіть афектоване. Вигукові фразеологічні одиниці виражають не звичайне ствердження, а ствердження-згоду або ствердження з іншими додатковими модальними значеннями. Під час дослідження ми з'ясували, що якщо відповідь-ствердження виражена заперечною формою, то в такому разі вигукове слово-речення передає готовність мовця що-небудь зробити чи реалізувати те, про що його запитують. У перспективі вигукові слова- речення зі значенням ствердження можуть досліджуватися на матеріалі як прозових, так і поетичних сучасних художніх текстів, оскільки вивчення вигукових слів-речень розширює наші уявлення про виражальні можливості мовлення, що дає змогу використовувати їх за певних конкретних умов спілкування.
Література
вигук речення синтаксичний ствердження
1. Бабайцева В.В. Современный русский язык. Синтаксис. Пунктуация / В.В. Бабайцева, Л.Ю. Максимов. М.: Просвещение, 1987. - 256 с.
2. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис / І.Р. Вихованець. - К.: Либідь, 1993. - 268 с.
3. Дудик П.С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення / П.С. Дудик. - К.: Видавництво «Наукова думка», 1973. - 285 с.
4. Дудик П.С. Синтаксично нерозкладні речення, що виражають емоції / П.С. Дудик // Українська мова і література в школі. - 1977. - № 11. - С. 32 - 38.
5. Мацько Л.І. Функціонування вигуків у структурі речення / Л.І. Мацько // Українське мовознавство. - 1983. № 11. - С. 68-78.
6. Мелерович А.М. Проблеми семантичного аналізу фразеологічних одиниць сучасної російської мови / А.М. Мелерович. - Ярославль, 1979. - 79 с.
7. Овсянико-Куликовский Д.Н. Синтаксис русского языка / Д.Н. Овсянико-Куликовский. - Т. 1. - Спб, 1912. 322 с.
8. Пешковский А.М. Русский синтаксис в научном освещении / А.М. Пешковский. - М.: Учпедгиз, 1956. - 512 с.
9. Потебня А.А. Мысль и язык / А.А. Потебня. - Одесса, 1926. - 207 с.
10. Фортунатов Ф.Ф. Избранные труды / П.Ф. Фортунатов. - М.: Учпедгиз, 1956. - Т. 1. - 450 с.
11. Krasnowolski Antoni. Systematyczna Skladnia Jezyka Polskiego / Antoni Krasnowolski. - Варшава, 1897. - 340 с.
12. Мирний Панас. Твори в двох томах / Панас Мирний. - Т. 1. - К.: Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1985. - 552 с.
13. Нечуй-Левицький І.С. Твори в трьох томах / І.С. Нечуй-Левицький. - Т 3. - К.: Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1988. - 643 с.
14. Франко Іван. Поезія та драматичні твори / Іван Франко. - Львів: Видавництво «Каменяр», 1977. - 199 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Вигуки в граматичній системі сучасної англійської мови. Статус вигуків у граматичній системі сучасної англійської мови. Класифікація вигуків. Синтаксичні функції вигуків. Комунікативно-прагматичні значення вигуків. Розряди вигуків за значенням.
курсовая работа [43,0 K], добавлен 10.03.2007Опис номінативно-денотативної і предикативної функцій простого речення. Аналіз форм словосполученнєвого прислівникового підрядного зв'язку у внутрішньореченнєвій структурі. Визначення особливостей сурядного та детермінантного синтаксичних зв'язків.
статья [30,3 K], добавлен 20.09.2010Прості речення як одиниці мовлення, що мають комунікативну функцію. Їх класифікація за метою висловлення та характером питань. Ступінь емоційного забарвлення розповідних, питальних, спонукальних і бажальних речень. Приклади ствердження і заперечення.
презентация [1,6 M], добавлен 13.05.2015Теоретичні основи синтаксису сучасної української мови. З’ясування структурно-семантичних і функціонально-стилістичних особливостей вставних і вставлених частин речення. Дослідження ролі та значення вставних синтаксичних одиниць у публіцистичних текстах.
курсовая работа [51,2 K], добавлен 22.12.2017Розгляд проблеми передачі функціональних значень синтаксичних структур, де придаткові виступають в ролі одного з членів речення. Поняття емфази, особливості її використання. Аналіз перекладу емфатичних конструкцій англійської мови, можливі труднощі.
курсовая работа [30,6 K], добавлен 23.09.2013Синтаксичні категорії речення як одні з найбільш важливих конститутивних категорій української мови. Загальна характеристика головних ознак речення. Розгляд особливостей сучасної теорії синтаксичних одиниць, знайомство з формально-граматичнім аспектом.
реферат [75,9 K], добавлен 24.04.2015Природа та статус вигуків взагалі і англійської мови зокрема, їхні структурно-граматичні риси та взаємодія з іншими частинами мови. Особливості вигуків на рівні мовлення. Вигуки з конвенційно- та контекстуально-обумовленим прагматичним значенням.
дипломная работа [142,4 K], добавлен 20.12.2010Визначення поняття, сутності та ролі другорядних членів речення. Лінгвістичне тлумачення обставини причини та мети. Аналіз синтаксичних особливостей фахової мови. Дослідження засобів вираження обставини мети та причини у сучасній німецькій мові.
курсовая работа [39,7 K], добавлен 21.10.2015Порядок слів і структура речення в англійській та українській мовах. Перекладацькі трансформації як спосіб досягнення еквівалентності під час перекладу. Заміна лексико-граматичних елементів речення й синтаксичних зв'язків у реченні в процесі перекладу.
курсовая работа [220,5 K], добавлен 03.04.2014Складне речення як речення, що складається з двох і більше граматичних основ, які становлять семантичну, структурну та інтонаційну єдність, його функціонування. Складне безсполучникове речення, складносурядне та складнопідрядне, розділові знаки в них.
контрольная работа [117,7 K], добавлен 21.04.2013Поняття та місце вільного поєднання в системі синтаксичних зв’язків сучасної української мови. Критерії диференціації явищ слабкого керування та вільного поєднання у відмінковому вияві. Специфіка зв’язку цілісних словосполучень із синтаксичною домінантою.
автореферат [50,3 K], добавлен 11.04.2009Вивчення багатокомпонентного складного речення в системі мови. Неелементарне складносурядне речення. Структурні особливості неелементарних складнопідрядних речень. Багатокомпонентні конструкції у пам'ятках староукраїнської писемності XIV-XVII ст.
курсовая работа [95,3 K], добавлен 26.03.2014Сутність та ознаки речення як мовної одиниці, загальна характеристика його головних і другорядних членів. Диференційні та семантичні ознаки означень, їх класифікація за способом підрядного зв'язку і морфологічне вираження. Прикладка як різновид означення.
курсовая работа [40,5 K], добавлен 26.01.2014Поняття терміну "актуальне членування речення". Членування речення у контексті на вихідну частину повідомлення. Розчленування вираженої в реченні думки на предмет думки-мовлення і предикат думки-мовлення. "Граматична" та "логічна" форми речення.
реферат [24,5 K], добавлен 20.09.2010Просте речення. Визначення. Структура. Види простого речення. Категорія безособовості. Безособові речення в історичному контексті. Присудок безособових речень. Двочленні структури з it. Дієслівний та іменний присудок. Засоби вираження предикативу.
курсовая работа [58,4 K], добавлен 23.06.2007Поняття про складне речення, його функції в мові. Засоби вираження зв’язку між частинами складного речення. Характеристика типів складних речень. Структура складносурядних речень, їх основні різновиди. Ознаки складносурядних речень, його складові частини.
лекция [22,2 K], добавлен 26.08.2013Поширені і непоширені називні речення. Основні види односкладних речень. Особливості односкладних речень з головним членом - підметом. Способи вираження головних членів речення односкладних речень. Роль односкладних речень у текстах різних стилів.
разработка урока [145,1 K], добавлен 25.11.2014Основні синтаксичні конструкції. Стилістика речень зі вставними і вставленими одиницями. Функціонально-стилістичне навантаження складних синтаксичних конструкцій у прозі Оксани Забужко. Однорідні члени у синтаксисі творів. Обірвані та номінативні речення.
курсовая работа [79,6 K], добавлен 11.12.2014Проблема еліпсису та еліптичних речень. Методика позиційного аналізу речення. Семантичний критерій смислового заповнення. Використання методики трансформаційного аналізу. Функціонально-комунікативні особливості еліптичного речення англійської мови.
дипломная работа [51,4 K], добавлен 03.12.2010Вигук та звуконаслідування як частини української мови, відвигукові одиниці: поняття, особливості, класифікація. Структурно-семантичний зміст та функціональна характеристика вигуків і ономатопоетичних слів. Стилістичне використання вигукової лексики.
курсовая работа [92,4 K], добавлен 18.09.2014