Неолексеми гібридної природи в стилістичній панорамі французької мови

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Неолексеми гібридної природи в стилістичній панорамі французької мови

Косович О.В., докторантка

Сьогодні гібридна неологія сприяє збагаченню лексики різних мовних регістрів, особливо вокабуляру технолектів (anticorps, ovocyte), медіа та реклами (pancake), а також словника деяких соціолектів, наприклад, мови молоді (top- niveau, couillav). Однак, у працях, присвячених проблемам лексикології та словотворення, концепти гібриду та гібридизації є нечіткими, і навіть двозначними: спроби аналізу та класифікації, які до цього часу були досить фрагментарними, неповними, головно обмежуються вивченням структурального, класичного типу гібриду у французькій мові (конфіксальний гібрид). Будучи надто прив'язаними до традиційного сприйняття даного концепту, французькі лінгвісти рідко беруть до уваги динамічний та змінний характер феномену гібридизації, а, отже, і відсутнє вивчення теорії гібридної неології. Проте, процеси гібридизації широко вивчаються дослідниками-славістами, особливо української, польської та чеської мов (Н. Клименко, Є. Карпіловська, Л. Кислюк 2008; D. Buttler 1986, 1990; J. Obara 1986; S. Warchot 1986). Дані науковці вважають, що “гібридизація сприяє збагаченню мови (її поняттєвого поля) і зміцнює її життєстійкість, оскільки прокладає шляхи для формування нових стійких зв'язків між семантикою питомих слів, їхніх словотвірних та лексичних рядів і лексем змішаного гібридного типу, що називають нові поняття та реалії” [1, 200]. Сьогодні існують розходження стосовно етимологічної природи, з одного боку, української, польської або чеської мови та, з іншого боку, французької, розходження, які частково виправдовують дане методологічне неспівпадіння. Насправді, гібридний характер деяких слов'янських суфіксальних утворень є краще візуалізованим за причиною чіткої етимологічної відмінності між їхніми корінними елементами (слов'янськими) та іншомовними (наприклад, суфіксами латинського походження). Проте, взявши до уваги історичну близькість французької та латинської мов, контраст між корінною лексичною основою (французькою) та іншомовним суфіксом (латинським) є зазвичай непомітним, тому й виникають труднощі у виявленні гібридних структур. Вивчення гібридів у морфологічно-лексичному плані передбачає насамперед уточнення критеріїв, які дозволяють розмежувати дану категорію та диференціювати її серед подібних лексичних утворень. Деякі автори часто ідентифікують два типи лексичних одиниць в дериваційному плані: гібриди та адаптовані запозичення. Безумовно, гібридна структура є особливим типом запозичення, але, на нашу думку, дані дві категорії ґрунтуються на різних дериваційних механізмах, і, відповідно, повинні відрізнятися одна від одної.

Розмежування гібриду в лексичному плані може слугувати відправним моментом для пропозиції типології гібридів в залежності від різних критеріїв, таких як, механізми породження, морфологічна структура, неологічні функції тощо. Широкі перспективи для вивчення даного концепту відкриваються також під кутом соціолінгвістики, статистики, норми мови, діахронії і т.д. (типи продуктивності гібридів у часовому плані, типи соціолектів, що характеризуються зростаючою частотою гібридних структур, сьогоднішня продуктивність греко-латинської та англо-американської гібридизації, гібридна неологія з точки зору норми мови тощо).

Метою даної статті є розмежування концепту лексичний гібрид та пропозиція типології гібридних інновацій за різними критеріями.

Серед різних значень цих термінів, що розглядаються французькими лінгвістами, виокремемо, зокрема, такі: a) гібридизація як синтаксичний плеоназм. Деякі автори [3, 82] називають гібридизацію помилковою синтаксичною структурою, плеонастичного типу, яка є результатом приєднання двох різних структур (напр., quelqu'un а qui on lui pose la question); б) гібридизація як помилкова лінгвістична інтерференція. Наприклад, вивчаючи помилки інтерференції, зроблені франкомовними жителями Онтаріо, Ж. Форльо називає гібридом або змішаним запозиченням будь-які взаємодії помилкових інтерференцій між структурами французької та англійської мов: а) дериваційний рівень: une certaine nobilite; du temps de la royalte (поєднання nobility, royalty та французької морфеми -e); б) морфологічно-синтаксичний рівень: je serais contente d'avoir... (поєднання je me serais contente de... та I would be contented with...); elle estpas vraiment fluente (приєднання позначення жіночого роду (-e) до англійського прикметника fluent, у значенні “той/та, хто Вільно розмовляє”); в) гібридна мова як змішана мова. лексичний гібрид французький мова

В загальному значенні, гібридна мова позначає мову, яка запозичує певні риси у двох чи більше мов. Деякі автори звужують таке визначення, називаючи гібридною мовою таку, яка складається з поєднання кодів, наприклад, як у випадку з так званою мовою піджн [16, 255]. Дотримуючись даного загального підходу, що стосується лексичної морфології, можна побачити гібридні феномени також і на інших мовних рівнях, де маємо справу з конкуренцією запозичених елементів. Так, запозичення top secret може розглядатися як фонетичний гібрид, якщо брати до уваги англійську вимову першого елемента та офранцужену вимову другого. Тому, на нашу думку, доцільним є вивчення гібридних структур та феноменів у фонологічному, синтаксичному, ідіоматичному, стилістичному, текстовому чи діалектологічному планах.

Термін гбрид у лінгвістичному значенні вперше був використаний К. Ф. де Вожля, який, аналізуючи вислови au prealable, prealablement з позицій норми мови, зауважив наступне: “вони [ці слова] мають дещо антиприроднє, оскільки наполовину є латинськими, і наполовину французькими, хоча у всіх мовах спостерігаємо велику кількість гібридних слів <...> або змішаних слів” [27, 273]. Поняття лексичний гібрид насамперед пов'язаний з появою у французькій мові утворень типу messidor, які є альтерацією, спотворенням відомої лексеми (наприклад, necropole) [12]. Метод створення даних лексем полягає у поєднанні двох елементів з грецької або латинської мов, і, які лінгвісти йменують як конфїкси, квазїмореми, псеедоморфеми або палеоморфеми. Як зазначає Г. Г рос, “функціонування цих елементі знаходиться між функціонуванням афїксїв та автономних слів (вони володіють лексичною функцією, як іменники, прикметники чи дієслова, але, як афікси, позбавлені автономії, самостійності у мові, яка їх запозичила)” [13, 140]. Модифікація складного слова, композита приймає форму лексеми, яка містить два конфікси, взяті з різних мов, в даному випадку з латинської мови (messi-) та грецької мови (-do). Даний структурний тип дав початок традиційному визначенні лексичного гібриду, що знаходимо, наприклад, в Dictionnaire de linguistique: “складне слово, композит, складові (корені) якого запозичені з різних мов” [9, 246]. Проте, дефініція Ж. Дюбуа сьогодні здається неповною, оскільки йдеться про запозичення коренів з інших мов, і не береться до уваги наявність греко-латинських конфіксів (aeroduc).

Перша класифікація гібридів, запропонована А. Дармстетером та A. Хатцфельдом об'єднує наступні типи: греко-латинські гібриди (autoclave, chloral); греко-французькі гібриди (bureaucratie, antipape); франко-латинські гібриди (genito-urinaire, sero-sanguin). У класифікації авторів, що ґрунтується головно на етимологічних критеріях (грецькі, латинські та французькі елементи), не беруться до уваги ні структуральні відмінності, які є результатом дихотомії синхронія / діахронія, ні морфологічна типологія (поєднання різних морфемних типів гібридів всередині однієї і тієї ж етимологічної категорії).

інші автори підтримують дану класичну концепцію, що головно ґрунтується на механізмах конфіксації. Для прикладу класифікація гібридів, розроблена Л. Гільбером: грецький елемент + латинський елемент (aeroduc, pteronave); латинський елемент + грецький елемент (spectroscope, altimiitre); грецький елемент + іменник французької мови, який володіє автономним лексичним статусом (auto-mouvoir, hydronef); грецький або латинський елемент + складений елемент (aero-biplane, semi-orthop^^) [14]. Схожа класифікація, що ґрунтується на змішуванні елементів грецької, латинської та французької мов, була запропонована А. Леклерком. Головна відмінність даної класифікації від класифікації Л. Гільбера полягає в тому, що сюди автор включає також суфіксальні утворення, подаючи, як приклад неологізми monarchien або aerostier (той, хто вчиться керувати аеростатом).

Перша класифікація гібридів, що виходить за традиційні рамки конфіксації, і одночасно є найсинтетичнішою, була розроблена M. Гальйо. Подамо кілька позицій з даної класифікації: греко-латинські гібриди (Technicalor, Audios); гібриди, утворені на основі французької та древніх мов (monocoque, Vita-raisin); гібриди, що мають у своєму складі англійські елементи (Telefast, Vitahair); гібриди, що містять назву хімічного елементу (lodorganine, Theosalvose). Незважаючи на численні мінуси (мало впорядковане ранжування, що поєднує етимологічні та таксономічні критерії, двозначну та застарілу термінологію), класифікація M. Гальйо має беззаперечні переваги: у її розробці беруться до уваги інші іншомовні елементи, окрім греко-латинського походження, а саме англо-американські, показуються відмінності у їхньому морфемному статусі та комбінаторні можливості (всі види змішувань, поєднань традицїйних конфїксїв, греко-латинських слів, елементів французької мови та англо-американських елементів). Завдяки структурній повноті та розмаїттю прикладів, класифікація М. Гальйо демонструє корпус типових гібридних неологізмів, які відносяться до епохи засобів масової інформації (публіцистика, журналістика тощо).

Сучасні лінгвісти у своїх наукових дослідженнях класифікують наступні неогібриди на основі численних поєднань чи змішувань греко-латинських та англо-американських елементів: іменник + іменник: photo finish; синапсія: toiture а sheds; прикметник + іменник: big baffe; конфікс + іменник: philonazi; іменник + конфікс: clochophobe; конфікс + конфікс: somnogune; префікс (іншомовний або корінний) + іменник: hypercorrection, surbooking; іменник + суфікс (іншомовний або корінний): ramping, kitchenette; складені слова: self-made-melomane, hypofifriophobie.

Деякі лінгвісти (H. Beciri 1994; M.-T. Cabre 1998) розуміють лексичний гібрид у новому світлі, дотримуючись принципу неологічності. В контексті даного підходу мова не йде про неоднорідність елементів, що ґрунтується, зокрема, на протиставленні грецький / латинський (змішування конфіксів грецької та латинської мов в одну лексему).

Таким чином, сьогодні такі утворення є регулярними та нормативними, а отже, нічого спільного з гібридом не мають. Згідно положень даних авторів, гібридні лексеми є неологізмами, і навіть оказіональними утвореннями, що характеризуються протиставленням іншомовна основа / корінний формант. Проте, традиційні утворення греко-латинського типу, як pluviometre, в даному контексті не є гібридами, на відміну від accidentogene, humidologie або cinephile.

У вищевикладених позиціях французьких авторів стосовно лексичного гібриду, на нашу думку, можна виокремити дві основні тенденції: 1) класичний підхід, який головно ґрунтується на механізмі конфіксації (повної або часткової). Незважаючи на загальні положення стосовно конфікса, традиційне поняття гібрида має різні дефініції. Концепція sensu largo охоплює, окрім традиційних типів конфіксальних гібридів (television), близькі до них утворення, як сучасні, заново складені лексеми (telespectateui) або телескопізми (internaute = internet + astronaute); 2) сучасний підхід, який розширяє межі концепту. Автори розрізняють неологізми-гібриди, найрізноманітніші в морфологічному плані (змішування елементів на лексематичному рівні, змішування афіксальних та флективних елементів), та приймають численні етимологічні схрещування. Проте, дані науковці послуговуються терміном гїбрид тільки в окремих випадках, акцентуючи увагу на таких проблемах лексикології, як неологія (J.-F. Sablayrolles 2000), запозичення, кальки тощо (P. Trescases 1983; Ch. Nicolas 1994; S. Querin 200І; M. Galliot 1954).

Лексичний гібрид: диференціація концепту. На відміну від більшості лінгвістів, які вивчають лексичні гібриди в плані дериваційної морфології, ми пропонуємо розширити категорійні межі лексичного гібриду за межі даних класичних рамок. Для цього скористаємось концептом лексична одиниця, міцно імплантованим в сучасній лексикології, розробленим, зокрема, Ж.-Ф. Саблеролем.

Насправді, деякї автори, вивчаючи феномен лексичної гібридизації, виходять за традицїйнї морфематичні мєжі. Так, Дж. Емблї веде мову про склады гїбриднї лексичні одиниці (apres spray creme), Л. Депекер говорить про гібридні синтагми (circuit full custom). Проте, якщо розглянути такі синопсиси як harpon de spudding, navire a welldeck, або такі висловлювання, як §tre croque-love, їхній гібридний характер є очевидним. Синаптичні гібриди є особливо характерними для наукової та технічної мови, а гібриди-висловлювання спостерігаємо насамперед в розмовній мові.

Критерії гібридності. За відсутності когерентного методу, який би дозволив диференціювати лексичні гібриди, науковці по-різному сприймають даний концепт, ґрунтуючись на різних критеріях, застосовуючи найрізноманітніші морфематичні комбінації. Ми спробуємо диференціювати категорію лексичного гібрида, порушивши його традиційне загальноприйняте та загальновизнане значення (мається на увазі конфіксальний тип) з допомогою серії релевантних критеріїв (“суб'єктивістські” критерії нормативного або неологічного типу, що мають другорядне значення), які дозволять, зокрема, уникнути плутанини, незрозумілості між гібридом та подібними категоріями, такими як асимільовані запозичення на дериваційному рівні.

Принцип синхронії в диференціації лексичних гібридів. Синхронічні параметри автоматично застосовуються, як тільки мова йде про встановлення статусу гібриду, як дериваційного типу в сучасній французькій мові. Нечіткість двох критеріїв в описі гібридів, синхронічного та діахронічного, що знаходимо, наприклад в П. Гіро або в A. Амона, має такі наслідки: по-перше, концепт гїбрида розширюється, об'єднуючи таким чином деякі складні слова, як, наприклад, cauchemar (розглядається A. Амоном, як гібрид, що містить романський та германський елементи); по-друге, деякі гібриди, “справжні” з точки зору синхронії, класифікуються відповідно до критеріїв чисто етимологічних (за положеннями A. Амона: bureaucratie - греко-латинський гібрид, де необґрунтовано виокремлюється французький елемент bureau). Діахронічний підхід у вивченні гібридних утворень є особливо помітним в ономастиці (A. Hamon 1992; E. Negre 1990), оскільки багато антропонімів та топонімів, які з'явилися століття тому в зонах лінгвістично лімітрофних, суміжних, є поєднаннями (амальгамами) етимологічно різних елементів, які повністю сьогодні є лексикалізованими.

Важливість синхронного методу у вивченні гібридних феноменів відзначається багатьма лінгвістами (D. Buttler (1986, 1990), J. Obara (1986), S. Warchot (1986). Наприклад, згідно положень С. Вархола для того, щоб надати лексемі статусу гібрида, потрібно, зокрема, уточнити, чи в синхронії, тобто в момент формування даної одиниці, лексематичний елемент, який приходить з іншої мови є не автономним у мові, що запозичує, на відміну від його автономного статусу у мові, яка є джерелом для даного запозичення. Якщо ця умова дотримана, даний елемент отримує статус інороднього, а алогенність форманта і є одним з основних параметрів гібридності. Якщо в утворенні гібридів головний параметр інородності (алогенності) для лексематичного елементу є його несамостійність у мові, що запозичує, для граматичного елементу (зокрема, суфіксального), головний параметр полягає у прямому запозиченні даного елементу з іншої мови, у синхронії.

На основі критеріїв синхронії, композит homme-sandwich не є гібридом, оскільки елемент sandwich, хоча і англійського походження, є запозиченням в діахронії. В дійсності, в момент утворення даної лексеми, цей елемент існував раніше у французькій мові, як автономне слово, абсолютно асимільоване в даній мові. I, навпаки, композит medecine-ball може розглядатися, як гібрид, елемент ball, запозичений прямо з англійської мови, позбавлений автономії у французькій мові.

Для ілюстрації суфіксації, наведемо наступний приклад: іменник vieillard, незважаючи на суфікс -ard германського походження, не є гібридом у сучасній французькій мові, оскільки германський елемент hart, що додається до французької основи, зазнав протягом століть повного офранцуження (формальної асиміляції, граматикалізації).

Проте, на нашу думку, у вивченні гібридів не потрібно виключати важливість та необхідність діахронічного аспекту, який допомагає розрізняти різні чинники процесу гібридизації, тобто дериваційного механізму, що поєднує елементи, які за походженням є гетерогенними, як приклад, явище білінгвізму (що породжує особливо антропонімічні та топонімічні гібриди, наприклад Nashville, Greenville) або явище аналогії (automobile за взірцем до locomobile). Діахронічна точка зору уможливлює також уточнення рівня алогенності певних елементів, наприклад, латинських суфіксів. Вона також дозволяє вивчення продуктивності різних типів гібридизації на певному проміжку часу, епохи, аналіз ролі історичних та географічних чинників, які супроводжують появу гібридних формацій і т.д. I, насамкінець, вона допомагає диференціювати окремі греко- латинські конфіксальні елементи, які є складними для декодування без залучення історичного контексту.

Висновки. Лексичний гібрид - це скалярний концепт, категорійні межі якого є інколи нечіткими, особливо стосовно суфіксальних гібридів на основі французької мови та “латинізованого” форманта. Гібридна неологія приймає різноманітні морфемні схеми. Окрім класичних гібридів греко-латинського походження, сьогодні активно створюються неологізми-гібриди з допомогою, особливо, англо-американських елементів (docu-soap, top-niveau), і час від часу, з допомогою елементів інших мов, що і не заважає поширенню процесів греко-латинської конфіксації, зокрема, в науково-технічній термінології. Зазначимо, що серед різних структурних типів гібридів, конфіксальна гібридизація залишається найпродуктивнішою.

Література

1. Клименко Н. Ф., Карпіловська Є. А., Кислюк Л. П. Динамічні процеси в сучасному українському лексиконі / Н. Ф. Клименко, Є. А. Карпіловська, Л. П. Кислюк. - К. : ВД Дмитра Бураго, 2008. - 336 с.

2. Beciri H. Neologismes “specialises” dans les medias et la vie quotidienne : aspects morphologiques et semantiques / H. Beciri // Neologie lexicale. - GRIL, Universite Paris 7. - 1381994. - № 6. - P. 302-354.

3. Berrendonner A. Pleonasmes syntaxiques : dedoublement ou hybridation? / A. Berrendonner // Langue frangaise. - 1997. - P. 75-87.

4. Buttler D. Formacje hybrydalne w ryznych okresach rozwoju i warstwach stownikowych polszczyzny / D. Buttler // Formacje hybrydalne w j^zykach stowianskich. - Lublin : UMCS, 1986. - S. 24-31.

5. Buttler D. Hybrydy w nowym stownictwie polskim / D. Buttler // Poradnik J^zykowy, 1990. - P. 145-150.

6. Cabre M.-T. La terminologie : theorie, methode et application / M.-T. Cabre. - Paris : Presses universitaires d'Ottawa, 1998. - 322 p.

7. Darmesteter A., Hatzfeld A. Dictionnaire general de la langue frangaise du commencement du XVII-e siecle jusqu'a nos jours [Electronic resource] / A. Darmesteter, A. Hatzfeld. - Paris : Delagrave, 1964. - Vol. 1. - Mode of access : http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k206409p.pdf.

8. Depecker L. Quelques aspects des vocabulaires specialises de la fin du XX-e siecle : entre creativite lexicale et parallelisation sur l'anglais : la banque des mots / L. Depecker. - 2000. - Р. 103-134.

9. Dubois J., Giacomo M., Guespin L., Marcellesi Ch., Marcelles J.- B., Mevel J.- P. Dictionnaire de linguistique / J. Dubois, M. Giacomo, L. Guespin, Ch. Marcellesi, J.-B. Marcelles, J.- P. Mevel. - P. : Librairie Larousse, 1973. - 516 p.

10. Forlot G. Variation lexicale et et reconstruction semantique en migration : le cas de Frangais expatries en milieu anglo-canadien / G. Forlot // La linguistique. - 1999. - № 2 (35). - Р. 113-126.

11. Galliot M. Essai sur la langue de la reclame contemporaine / M. Galliot. - Toulouse : Ё. Privat, 1955. - 578 p.

12. Gaudin F., Guespin L. Initiation a la lexicologie frangaise (De la neologie aux dictionnaires), champs linguistiques / F. Gaudin, L. Guespin. - Bruxelles : De Boeck-Duculot, 2000. - 355 p.

13. Gross G. Les expressions figees en frangais : noms composes et autres locutions / G. Gross. - Paris : Ophrys, 1996. - 161 p.

14. Guilbert L. La creativite lexicale / L. Guilbert. - Paris : Larousse, 1975. - 285 p.

15. Guiraud P. Les mots savants / P. Guiraud. - Paris : P.U.F., 1968. - № 1325. - 120 p.

16. Hamers J., Blanc M. Bilingualite et biliguisme / J. Hamers, M. Blanc. - Bruxelles : Mardaga,1983. - 220 p.

17. Hamon A. Les mots du frangais / A. Hamon. - Paris : Hachette, 1992. - 511 p.

18. Humbley J. Vers une typologie de l'emprunt linguistique : cahiers de lexicologie / J. Humbley. - Paris : Larousse, 1974. - Vol. 2. - № 25. - Р. 46-70.

19. Leclercq H. Neologismes d'origine grecque et latine pendant la Revolution frangaise / H. Leclercq // Les etudes classiques. - № 57. - 1989. - Р. 303-316.

20. Negre E. Toponymie generale de la France / E. Negre. - Geneve : Libraire Droz, 1990. - 668 p.

21. Nicolas Ch. Le precede du calque semantique / Ch. Nicolas // Cahiers de lexicologie. - № 65. - Paris : Didier Erudition, 1994. - P. 75-101.

22. Obara J. Hybrydy i pytkalki na tle innych jednostek j^zykowych obcego i rodzimego pochodzenia / J. Obara // Formacje hybrydalne w j^zykach stowianskich. - Lublin : UMCS, 1986. - S. 59-73.

23. Querin S. Emploi de termes hybrides greco-latins dans le langage medical [Electronic resource] / S. Querin. - Mode of access : http://www.erudit.org/revue/meta/2001/v/n1/003886ar.html.

24. Sablayrolles J.-F. La neologie en frangais contemporain / J.-F. Sablayrolles. - Paris : Honore Champion, 2000. - 588 p.

25. Trescases P. Aspects du mouvement d'emprunt a l'anglais refletes par trois dictionnaires de neologismes / P. Trescases // Cahiers de lexicologie. - № 42. - 1983. - P. 86-101.

26. Vaugelas de C. F. Remarques sur la langue frangaise / C. F. de Vaugelas. - Paris : Champ Libre, 1981. - 363 p.

27. Warchot S. O derywacji hybrydalnej / S. Warchot // Formacje hybrydalne w j^zykach stowianskich. - Lublin : UMCS, 1986. - P. 107-122.

Анотація

У статті йдеться про визначення статусу лексичного гібрида в сучасній французькій мові та подається класифікація гібридів-інновацій згідно до різних типологічних критеріїв. Лексичний гібрид визначається як неологічне утворення, що виникає головно як результат процесу гібридизації, та поєднує в собі риси твірного слова та запозичення. Гібридні інновації характеризуються відсутністю автономії у запозичуваній мові. Поділ гібридів може бути презентовано таким чином: 1) дериваційні гібриди та гібриди-запозичення; 2) інтерференційні гібриди; 3) номінативні гібриди та авторські гібриди.

Ключові слова: неологія, деривація, запозичення, лексичний гібрид, гібридизація, конфікс.

Аннотация

В статье рассматривается определение статуса лексического гибрида в современном французском языке, а также предоставлена классификация гибридов-инноваций согласно к разным типологическим критериям. Лексический гибрид обозначается как неологическое образование, результат процесса гибридизации, и объединяет в себе черты деривата и заимствования. Гибридные инновации характеризуются отсутствием автономии в заимствованном языке. Деление гибридов можна представить следующим образом: 1) деривационные гибриды и гибриды- заимствования; 2) интерференционные гибриды; 3) номинативные гибриды и авторские гибриды.

Ключевые слова: неология, деривация, заимствования, лексический гибрид, гибридизация, конфикс.

Summary

The article deals with definition of the categorial status of a lexical hybrid in modern French and hybrids-innovations classification according to various typological criteria. A lexical hybrid has been defined as a neological type arising mostly as a result of hybridization, thus a specific derivational process being a combination of derivation and direct borrowing. Hybrid formatives are characterized by a lack of autonomy in the borrowing language. The division of hybrids is presented as follows: 1) derivational hybrids and hybrid-borrowings; 2) interferential hybrids; 3) nominative hybrids and authorial hybrids.

Keywords: neology, derivation, borrowing, lexical hybrid, hybridization, confix.

Размещено на Allbest.ru