Размещено на http: //www. allbest. ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка вул. Університетськая, Львів, 79000

Прижиттєві переклади и автопереклади творів Івана Франка (на матеріалі польської та російської мов)

Іван Теплий

Кафедра іноземних мов для гуманітарних факультетів

e-mail: I_Teplyi@rambler.ru



Анотація

франко переклад польський російський

У статті розглядаються переклади й автопереклади творів І.Франка на матеріалі польської та російської мов. Основну увагу зосереджено головним чином на поемі “Мойсей”: на архівному матеріалі докладно висвітлено хід перекладання поеми, співпрацю І.Франка з перекладачами, здійснено вибірковий, однак значною мірою репрезентативний перекладознавчий аналіз деяких строф на матеріалі польської мови. Розглянуто й інші важливі твори Каменяра, зокрема вірш “Каменярі”. Висвітлено історію інших перекладів Франкових творів анонсованими мовами, зокрема роль Лесі Українки у перекладі прозових творів І.Франка російською мовою.

Ключові слова: перекладознавство, переклад, автопереклад, польська мова, російська мова.



Annotatіon

LIFE-TIME TRANSLATIONS AND SELF-TRANSLATIONS OF IVAN FRANKO'S WORKS (Based on Polish and Russian)

Ivan TEPLYY

Ivan Franko National University of L'viv Universytets'ka Str., L 'viv, 79000 Department of Foreign Languages for Humanities 1 e-mail: I_Teplyi@rambler.ru

The paper examines translations and self-translations of Ivan Franko's works based on Polish and Russian. The researcher's attention is mainly focused on the poem “Moses”. Particularly scrutinized, on the archival material, is the way the poem was being rendered, Ivan Franko's collaboration with the translators, selective yet largely representative translatological analysis of some verses as based on the Polish material.

Other major works of the writer, particularly the poem “Pavers of the Way”, have not been overlooked either. It has been clarified why V.Kobryn suggested a version of his own after S.Tverdokhlib's translation had seen the light of day and on which occasion I.Franko has authored the well-known investigation “Pavers of the Way. The Ukrainian Text and the Polish Translation. Something on the Art of Translating”.

The history of other translations of I.Franko's works has been covered too in view of the languages under consideration. In particular, Lesia Ukrayinka's role in rendering into Russian of a number of I.Franko's prose works has found its coverage as well.

Key words: Translatology, translation, self-translation, Polish, Russian.



Аннотация

ПРИЖИЗНЕННЫЕ ПЕРЕВОДЫ И АВТОПЕРЕВОДЫ СОЧИНЕНИЙ ИВАНА ФРАНКО (на материале польского и русского языков)

Иван ТЭПЛЫЙ

Львовский национальный университет имени Ивана Франко ул. Университетская, 1 Львов, 79000 Кафедра иностранных языков для гуманитарных факультетов e-mail: I_Teplyi@rambler.ru

В статье рассматриваются переводы и автопереводы сочинений И.Франко на материале польского и русского языков. Основное внимание исследователя сосредоточено главным образом на поэме “Моисей”. В частности, на архивном материале подробно рассмотрен процесс перевода поэмы, сотрудничество И.Франко с переводчиками, осуществлен избирательный, однако в большой степени репрезентативный, переводоведческий анализ некоторых строф на материале польського языка.

У стихотворения “Каменотесы” две польськие “прописки”, причем вторая после выхода в свет перевода С.Твердохлиба, она стала поводом для написания И.Франко известного исследования “Каменотесы. Украинский текст и польский перевод. Кое-что об искусстве перевода”. Раскрыто историю других переводов сочинений И.Франко на рассматриваемых языках, в частности осветлена роль Леси Украинки в переводе ряда прозаических произведений И.Франко на русский язык.

Ключевые слова: переводоведение, перевод, автоперевод, польский язык, русский язык.



І.Франко належить до найґрунтовніше освічених та найкультурніших письменників усієї Слов'янщини. Він однаково вільно писав про літературу польську та українську, російську і чеську, сербську, французьку, італійську і англійську, а також твори класичних та східних авторів. Прекрасно орієнтувався у фольклорі багатьох народів. Публікував українською мовою майстерні переклади віршів і поем старогрецьких та латинських, Данте, Міцкевича і Пушкіна, Ґете і Шиллера, Гейне і Шекспіра, Байрона, Гюґо та низки інших повістярів, романістів і поетів. Робив надбанням нашої літератури навіть тексти албанської та староарабської літератур, ретельно ознайомлював світ з життям і культурою свого народу, усвідомлюючи цінність співпраці письменників різних національностей.

Г.Бігеляйзен, сучасник і приятель І.Франка, його гімназійний товариш, згадував: “Одного разу під час бесіди на літературні теми Франко запропонував мені видати в “БіЬИоїесе Mrowki” польські переклади декотрих його новел. Я радив йому, щоби він сам переклав свої твори. Володів (він) польською мовою досконало, як усною, так і письмовою; за формою і за стилем робіт, що їх він написав польською мовою, ніяк не можна було дізнатися, що він українець. Франко упорався зі своїм завданням якнайкращим чином. Переклад був сумлінний і художній” (львівська газета “Літературні вісти”. 1927. №1015).Ф.Погребенник, чи не перший дослідник, який торкнувся цієї проблеми, констатував, що твори І.Франка ще понад сто років тому почали перекладати іншими мовами слов'янськими і неслов'янськими. За влучним висловом ученого, почався процес входження поезії, прози, драматургії письменника в інші літератури, творче спілкування багатьох письменників більш чи менш відомих з Франковим словом.

Важливо простежити, як сам І.Франко ставився до перекладів його творів іншими мовами. Про це можна дізнатися з його листування. Зокрема, у листі до Е.Ожешко (Львів, 19 березня 1888 р.) митець писав: “Користаючи з Вашого колишнього дозволу, пишу до Вас по-руськи [...]. Панні Семашко з найбільшою охотою даю (а властиво поновляю даний Вам) дозвіл перекладати мойого “Захара Беркута”. Дуже прошу прислати мені ті номери “Dziennika todzkiego”, де було “На дні”. Надання такого дозволу пояснюється бажанням співпраці: “Панну Семашко прошу увідомити, що словник русинськопольський не був ані заповіджений, ані досі не вийшов. Вийшов тільки словник русинсько-німецький. Коли б п. С[емашко] не знала яких слів в моїй повісті, то прошу її списати ті слова на картонці і заслати мені, а я в найкоротшім часі перешлю їй виклад їх на мову польську'” (курсив наш. І.Т.)6. Додамо, що Марія Семашко (1853-1916) була помічницею і приятелькою Е.Ожешко, яка, маючи намір перекласти цю повість І.Франка, але не маючи змоги зробити це через власну творчість, просить І.Франка відступити право перекладу п. Семашко. Щодо українсько-польського словника, то його на той час не було й у видавничих проектах, але був “Малорусько-німецький словар” Є.Желехівського та С.Недільського у двох томах (Львів, 1886). У порівняльному плані зазначимо, що такий шедевр автора, як поему “Мойсей”, точніше “Пролог”, перекладали тричі. Останній повний переклад вийшов 2007 р.

У листі до М.Драгоманова (Львів, близько 24 травня 1887 року) І.Франко зазначав:“Докладного каталога моїх писань не можу Вам дати, бо не маю деяких видань, в котрих вони друкувались [. ]. Подаю Вам спис хоч деяких, що у мене є під руками”. У цьому перелікові (“спису видань під руками”) у пункті 7 названі: “Громадський друг”, “Дзвін” і “Молот” 1878: “Патріотичні пориви”, “Boa constrictor” [...] (повісті). Вірші, між ними: “Дума про Наума Безумовича”, “Пісня про сорочку Гуда”, “Каменярі” (був переклад на німецьке в віденській “Heimat”) (курсив наш. І.Т.), спільні з Павликом переклади Шефле і Ланге.”. Далі в переліку “Rutency”: “Bursak”, “Demokrata”, “Pan Denys” (три повістки з передмовою, друковані в львівськім журналі “Tydzien”). Там же стаття про Золя, яко передмова до Лімановської перекладу “Kartka milosci”.

У польському (рідше російському) перекладі виходили й інші твори І.Франка, як-от: “Добрий заробок”, “Оловець”, “Грицева шкільна наука” (польською та російською), “Сам собі винен”, “Історія моєї січкарні”, “Пироги з черницями”, “Вільгельм Телль”, “Поєдинок”, “Schonschreiben” та ін. (Лист до М.Драгоманова, близько 24 травня 1887 року). Отже, І.Франко пам'ятав факт перекладу, однак, мабуть, за відсутністю потреби не подавав точніших даних (це стосується й інших творів, перекладених польською мовою чи з польської або інших): “стаття про систематичне видавництво для народу (було резюме в польській часописі “Ziamo”). [...]. “Правда” 1878: “Оловець”, оповідання (був перекл[адений] в “Kraju” i “Kurjerze Lwowskim”). [...]. “Діло” 1882: “Грицева шкільна наука” (було перекл. на великор[уську мову] в “Одесском вестнике”, на польське в “Prawdzie”). [...]. “Календар “Просвіти” 1882: “Слимак” (оповідання), було перекл. в “Kraju”. [...]. “Календар “Просвіти” 1883: “Сам собі винен”, був переклад в “Prawdzie”, “Історія моєї січкарні” (перекл. в “Kraju”) [...]. “Діло” 1883-84; [...]. Повістка “Пироги з черницями” (був переклад на польське в “Wiencu” і “Kurierze Stanislawowskim”). “Зоря” 1883: “Поєдинок”, перекл. в “Kraju” [...]. “Зоря” 1884 “Вільгельм Телль” (перекл. в польськім журналі “Ognisko”, “Schonschreiben”, переклад в Prawdzie і в Календарі “Kurjera Lwowskiego”, “Хлопська комісія” (переклад в “Prawdzie” і в календарі “Kurjera Lwowsk[iego]”), “Хлопська комісія” (переклад в “Prawdzie”) [...]. “Зоря” 1886: [...]. “Boa Constrictor” (осібною книжкою), польський перекл. в “Misi^cznym dodatku do “Przegl^du tygodniowego”; в тім же додатку була в р. 1879 чи 1880 стаття про “Rozwoj zmyslu wzrokowego i wrazliwosci na barwy” [...]. “Kraj” 1885-1887: кореспонденції, статейка про Мордовця і про значення Міцкевича в руській літературі. “Prawda” 1884-1887: кореспонденції і статті про галицьку літературу (рецензія віршів Масляка і драм Цеглинського). “Glos” 1886-87: початок статті “Dwory i chaty w Galicji” і стаття “Gmina i zadruga w Galicji”. “Przegl^d spoleczny”, 1886-87: “Na dnie” (перекл.), “R^bacz” (казка), “Echa”, “Dzuma”, “Przegl^d spraw krajowych za styczen i luty”, “Galicyjiska wlasnosc ziemska”. “Ruch”: “W pogonie za bied^” (казка), “Jak rusin tlukl si§ po tamtym swiecie” (казка), “Jak powstaj^ piesni ludowe”, “Chlop polski w poezji polskiej”, “Echa”.

1878 р. побачило світ польською мовою сатиричне оповідання “Молода Русь”, а 10-13 грудня 1912 р. І.Франко перекладає його українською. До 1890 р. у тижневику “Правда” опубліковано польські переклади оповідань І.Франка “Lekcja kaligrafji” (1884, №18) та “Chlopska komisja” (1884, № 26). У листі до М.Драгоманова (Львів, 19 листопада 1888 р.) адресант повідомляє: “А тепер до наших осібних видань. У мене сими днями найдуться надбюджетні гроші “Просвіта” друкує по-руськи мою “Гаву” в своїх виданнях, так от за гонорар той я хочу видрукувати хоч дещо дальше з “наукової бібліотеки”. Ми говорили з П-ком о тім виданні і рішили, що краще буде розширити крихту її програми на “Науково-літературну бібл[іотеку]” і видавати її в форматі такім, як була “Бібл[іотека]” Олесницького, і випускати в світ маленькими книжечками, по дешевій ціні (10-20 кр[ейцерів]) та зато частіше”. Додамо, що українською мовою оповідання “Гава” вийшло окремою книжкою: Ф р а н к о І в а н. Гава. Образок з життя підкарпатського народу. Львів, 1888. (Годилося б зазначити, що в родині на той час уже був син Андрій, коштів катастрофічно не вистачало. Що, як не жертовність, засвідчує цей факт?).

26 квітня 1890 р. у листі до М.Драгоманова І.Франко, зокрема, зазначав: “Dziennik Lodzki” 1888 помі[с]тив переклад “На дні”, доконаний за ініціативою і під доглядом Елізи Ожешкової. Другий (а властиво третій) переклад тої новели вийшов 1886 р. в місячнику “Przegl^d spoleczny”, котрого я був одним з пильних співробітників і в котрім помістив, крім того, свою казку “Rbacz”, а також ряд статей про економічні і соціальні справи Галичини”. У виданні 1888 р. новела мала назву “Na dnie. Spolecznopsychologiczne stadium” (“Dziennik Lodzki”. 1888. 31 січня 18 лютого).

“Літом 1887 р., читаємо у цьому ж листі, я вступив до редакції “Kurjera Lwowskiego”, де працюю й досі. Відтепер я почав головну часть своїх робіт поміщувати в польських журналах, галицьких і заграничних. І так, “Kurjer Lw[owski]” друкував, крім біжучих статтей публіцистичних [...] мої новели “Яць Зелепуга”, “Панталаха”, “Маніпулянтка”. В “Kraju” друкувався цілий ряд дрібних новел, то само і в “Prawdzie”. Варшавський] “Przegl^d tygodniowy”, в своїм місячнім додатку помістив був ще в 1880 р. мій реферат з Гранта Аллена про розвій барв у світі звірячім, а 1885 р. переклад “Boa constrictor”. Назва перекладеного твору “Boa constrictor” виглядає так: “Przegl^d tygodniowy.Dodatek miesi^czny, polrocze drugie”, 1884, с.17-459”. У цьому листі, зокрема, на с.242-251, а також у відповідних “Коментарях” докладно мовиться про переклади й автопереклади І.Франка головно польською мовою чи навпаки.

Варто особливо відзначити вельми цікавий і характерний факт, який, на превеликий жаль, не набув належного висвітлення, що більше оприлюднення в ширших колах наукової громадськості: поему “Мойсей” як вершину поетичної творчості І.Франка ще за життя автора переклали російською (П.Дятлов) і польською (Володимир Кобрин) мовами. При цьому цей важливий творчий процес відбувався за участю самого І.Франка, “який читав і редагував переклади, а до їх видань написав передмови”. Докладніше цей факт висвітлено у “Коментарях” до поеми. Важливо зазначити, що В.Кобрин (1879-1941) адвокат із Дрогобича, був першим перекладачем творів Івана Франка “Мойсей”, “Лис Микита”, “Каменярі” польською мовою. Листувався з І.Франком. В Музеї Івана Франка у Львові зберігається його оригінальна фотокартка. Варто додати, що В.Кобрин визнав незадовільним переклад “Каменярів”, що його здійснив С.Твердохліб, і запропонував свій. Про це у листі до І.Франка від 12 грудня 1912 р.: “Високоповажаний Пане Доктор! / Простїт менї, що знов займу вам кілька хвиль часу, але відчуваю конечну потребу бодай в части направити моральну шкоду, яку заподїяв д.Твердохлїб своїми перекладами Ваших віршів, у виданнї “Antologii ukr. poetow”, про що Ви згадували підчас нашої стрічі у Львові.В тій ціли зладив я вже переклад “Каменярів” на польську мову і залучаю тут один примірник для ласкавої апробати./ Що правда, переклад “Каменярів” не є такий легкий, тому не можу сам відважитись дати відправу д.Твердохлїбови”.

У 1913 р. В.Кобрин вирішив з власної ініціативи вшанувати ювілей 40-річної діяльності І.Франка і з цією метою розпочав співпрацю з автором. До цієї дати за текстом другого видання поеми зроблено переклад твору польською мовою (Iwan Franko.

Mojzesz. Tlomaczyl z ukrainskiego przy wspotudziale autora [вирізнення наше. І.Т.] Wlodzimierz Kobryn). 1913 р. вийшло друге видання поеми.

Як стверджує дослідник творчості І.Франка Є.Сухомлин, письменника “не зовсім задовольнила виконана В.Кобриним робота, проте поема була надрукована (за власний кошт перекладача) і на початку 1914 року побачила світ”.

Дрогобицький дослідник В.Галик констатує: “Франкова поема “Мойсей” вийшла в перекладі польською мовою, який здійснив Володимир Кобрин. Сам же І.Франко брав активну участь у підготовці цього видання, корегував переклад та написав передмову. Переклад за другим виданням мав назву: “Iwan Franko. Mojzesz. Poemat. Tlumaczyl z ukrainskiego przy wspoludziale autora Wlodzimierz Kobryn”. Поема була видрукувана у львівській “Друкарні повшехній”.

Передмова Івана Франка до польського видання містить нове вступне слово, у преамбулі до якого є таке звернення до читачів: “Даючи в руки польської громадськості мою поему в польському перекладі українця Володимира Кобрина, відчуваю потребу висловити йому подяку за старанне виконання перекладу, як і за не менш старанне врахування тих багатьох поправок, які я при порівнянні перекладу з оригіналом вважав за потрібне зробити, і висловлюю надію, що польська громадськість сприйме цей твір як доказ, що поляки від українців, принаймні на полі літератури і науки, можуть сподіватися не лише на роздори й неприязнь”. На жаль, залишаються невідомими листи Івана Франка до Володимира Кобрина, які, в свою чергу, дали би потенціал для прискіпливішого реконструювання відносин та співпраці між ними. Останній лист В.Кобрина до І.Франка датується 25 квітня 1914 р. і безпосередньо не стосується історії перекладу поеми “Мойсей” в ньому йдеться про розповсюдження видрукованої вже книжки. В кінці листа В.Кобрин зазначає: “Досить нїяково виглядає, що “Діло” досї ні словечком не згадало, що вже вийшла книжка; чи може чекає, щоби котрась польська газета завстидала патріотів? Вже просив я д. Твердохлїба, щоби в якій часописі зареклямував книжку, бо без того мало хто й знатиме, що книжка вийшла”.

Автопереклади з польської мови. Тривалий час актуальним залишається питання польськомовних творів І.Франка художніх, публіцистичних та наукових. Попри те, що йому присвячено деякі студії, докладного чи систематизованого опрацювання цієї теми досі немає. “Внесок І. Франка, українця, у розвиток польської культури явище виняткове, таке, що його важко охопити, а радше, неповторне. Важко було би згадати прізвище представника іншого народу, який би так активно й плідно брав участь у духовному розвитку польського суспільства”.

У перекладацькій діяльності І.Франка польська мова посідає важливе, хоча й кількісно не таке помітне місце, як німецька. За даними В.Жукровського, на польську мову припадає чверть усієї творчості І.Франка. Інший визначний дослідник творчості І.Франка польською мовою М.Якубець стверджує: “У спадщині І.Франка майже п'яту частину займають твори, писані польською мовою. Є між ними і драма, і більше десяти віршів, і біля сорока прозових творів; між ними, як відомо, повісті “Lelum i Polelum”, і “Dla domowego ogniska”, наукові праці, друковані в знаменитих в свій час журналах як “Wisla”, “Lud”, “Kwartalnik Historyczny”. Є багато поважних літературознавчих і публіцистичних статей та оглядів у найважливіших польських журналах та газетах другої половини ХІХ ст., як “Prawda” Cвєнтоховського, “Przeglad spoleczny” Вислоуха, “Glos”, “Przeglad tygodniowy”, “Ateneum”, петербурзький “Kraj” чи “Kurjer Lwowski” [...]. Мало зроблено в дослідженні мови і стилю творів І.Франка, писаних польською мовою, хоч ми поставили цю проблему ще в 1958 р., на франківській сесії Комітету слов'янознавства Польської Академії Наук”. За підрахунками Т.Пачовського, у літературній спадщині І.Франка, налічується понад 40 творів, написаних польською мовою (чимало оповідань, повісті “Лель і Полель”, “Для домашнього вогнища” і низка віршів (понад 10).

Складність у дослідженні цього питання полягає ще й у тому, що віднайдення текстів І.Франка, писаних польською мовою, іноді наштовхується на чималі труднощі. Справа в тому, що більшість своїх праць І.Франко спершу оприлюднював у періодиці. А це означає, що між рукописами І.Франка і на їхній підставі друкованими працями є значні розбіжності, оскільки рукописи зазнавали істотних редакторських змін настільки істотних, що іноді важко сказати, де авторський текст, а де редакторське втручання. Що більше, такою була редакторська практика тогочасних галицьких видань, де панувала свого роду мовна диктатура, залежно від смаку і поглядів редактора . Про який часопис не йшлося б журнали “Друг” і “Зоря” чи газету “Kurjer Lwowski” скрізь Франкові твори зазнавали чималих змін. Скажімо, в оповіданні “Панталаха”, написаному польською мовою і друкованому в “ Kurjerze...”, а звідти передрукованому у книжці “Галицькі образки”, текст, за свідченням І.Франка, подано неповно: окрім дрібніших вилучень, здійснених з естетичних міркувань (“Kurjer Lwowski”), викреслено також кінець розділу IV, чого автор взагалі зрозуміти не міг і що призвело до порушення самого викладу. Така практика надмірне втручання редактора в текст була, на жаль, притаманна чи не всім тодішнім виданням у Галичині. Вельми промовистим є такий факт: “всі твори (курсив наш. І.Т.), спершу написані польською мовою, Франко згодом оприлюднював українською, усуваючи з них спотворення, яких ті зазнавали у періодиці, переробляючи їх і надаючи їм нової художньої форми. Пізніші українські видання, що вийшли за життя автора, не раз за його особистою редакцією, часто значно відбігають від своїх польських першотворів. Прикладом може бути “Маніпулянтка”, де письменник упровадив новий епізод зі сторожем, який має політично-суспільну артикуляцію, а також повністю змінив закінчення, по-іншому передаючи інтригу, через що новела виграла на виразності та літературній вартості . Звідси принципове розв'язання проблеми: “Беручи, отже, до уваги факт, що польські тексти Франка, друковані майже тільки у пресі, спотворені, що пізніші авторські редакції українською мовою значно відрізняються від польських першодруків, як і те, що в українському варіанті вони посідають незрівнянно більшу художню вартість, ми ухвалили бажаючи явити правдиве письменницьке лице Франка подати їх у перекладі з українських авторських видань” . Не менш важливе й таке: наскільки вдалось би зібрати відповідні матеріали , адже твори І.Франка, писані польською мовою, розсіяні по старих часописах, вітчизняних і закордонних, часто вони так і залишалися в рукописах (скажімо, повість “Dla domowego ogniska”, що так і не вийшла друком польською мовою). З огляду на це, укладачі проектують видання окремого томика оригінальної творчості цього письменника польською мовою.

Явищем, яке заслуговує на особливу увагу, є мова І.Франка, що спирається на західноєвропейську літературну і розмовну мову карпатського підгір'я, особливо в діалогах, наближених лексично і фразеологічно до живої мови героїв багату на численні діалектизми. Письменник, намагаючись надати мові місцевого колориту, уводить до своїх творів жаргон окремих соціальних груп, як-от злодіїв, ув'язнених. Особливо щедро збагачується його мова зі скарбниці народних прислів'їв. Чимало у ній також інтернаціоналізмів, передовсім термінів з різних галузей науки і мистецтва .

У деяких творах І. Франка відчувається поквапливість: пояснюється це тим, що автор найчастіше дописував до періодики, від номера до номера. Щоправда, у деяких працях, переважно об'ємніших, іноді трапляються невідповідності та авторські помилки (задля створення найправдивішого зображення портрета автора зберігають їх, врешті, й у перекладі). З іншого боку, надаючи великого значення змістові, ідейно-моральним цінностям своїх творів, І.Франко водночас приділяв значну увагу їх формі. Для його творчого методу характерне величезне багатство художніх засобів, рідкісна сугестивність і сила вираження .

Як уже зазначалося, польською мовою написано до 40 прозових творів та 10 поетичних. Найменше з них, за спостереженнями Т.Пачовського, вивчені поезії. Передусім, йдеться про вірш “Z akordow nienawisci”, що його І.Франко опублікував 1891 р. у виданні “Ilustrowany Kalendarz teatralny “Muza” na rok 1891”, вірш “Ідилія” знаємо зі статті В.Пачовського, однак є ще фрагменти автографів: №206, с.29-31 з кінця записної книжки неповний текст автоперекладу польською мовою, що закінчується рядком:“ A tak, chlopczyna rzekl. I poszli”.[...]. Франків переклад вірша польською мовою друкувався в петербурзькому тижневику “Kraj”, 1887, №6 (Przegl^d literacki. Dodatek do “Kraju”, с.6) та львівському двотижневику “Ruch”, 1887, №6, с.168-170. Під текстами цих публікацій, крім місця написання поеми (Львів), пояснено слово “Dzial” (“Діло”): “Ділом називають підгірські русини в Галичині перше, найнижче пасмо Карпат, яке ділить “гори” від “низовин”. В розділі “Інші редакції та варіанти” подано польський автопереклад твору за двотижневиком “Ruch”. У другому виданні збірки “З вершин і низин” після речення “А скажеш відберуть” відсутні чотири рядки, які є в автографах № 206 (с. 25-28), № 227, в рукописі польського автоперекладу (№ 206, с. 29-31), першодруці та інших прижиттєвих публікаціях. Загалом І.Франко написав польською мовою більше 10 поезій.

Листи В.Кобрина і П.Дятлова (див., зокрема, додаток 4) можна знайти у Відділі рукописів (далі ВР) Інституту літератури ім. Т.Шевченка Фонд 3, од.зб. 1638, с. 151-168 (п'ять листів П.Дятлова) і ф.3, од.зб.1631, с.49-72, од.зб.1638, с.227-230 (сім листів В.Кобрина). Цікавий матеріал для висновків становить порівняння перекладів В.Кобрина з оригіналом. З огляду на парокситонну природу рими у польській мові, при перекладі виникають додаткові труднощі, однак варіанти, хоча й важкі, все ж можливі.



І.Франко “Мойсей” III

Старші діти по голім степу,

Наче зайчики, грають,

В перегони біжать і кричать

Або з луків стріляють.

I Franko “Mojzesz” (T1 W.Kobryn) III

Starsze dzieci po nagiej rowninie

Jak zajqce biegajq

Na wyscigi z wesolym halasem,

Albo z lukow strzelajq.

Де-де чути квиління з шатра

Або регіт дівочий;

Там хтось пісню заводить сумну,

Наче степ у тьмі ночий.

Tu i owdzie z namiotu doleci

To placz, to smiech dziewicy;

Ktos tam piesn taka smutnq zanucil,

Jak step w nocnej ciemnicy.

Та ось старші, батьки та діди,

Із наметів виходять

І по горах, по голім степу

Скрізь очима поводять:



Wtem ojcowie, dziadowie i starcy

Z pod namiotow wychodzq,

I po gorach, po nagiej rowninie

Precz oczyma powodzq

.

Зіставлення першотвору й перекладу показує, що перекладач, попри велике бажання перекласти якнайкраще, не знаходить способів передання ритміки оригіналу, що й призвело до різночитання. Це пояснюється тим, що парокситонна природа наголосу польської мови не дає змоги легко передавати всі особливості оригіналу. Якщо кількість складів у перекладі збережено (9 у парних, 7 у непарних рядках), то чергуванням чоловічих і жіночих рим знехтувано: Starsze dzieci po nagiej rowninie / Jak zaj^ce biegaj^ / Na wyscigi z wesolym halasem, / Albo z lukow strzelaj^ (перший куплет). В оригіналі стеПУ, а в перекладі rowNInie. Найбільше труднощів завдають непарні, чоловічі рядки. І так у деяких ще строфах (див, зокрема, гл. ІУ та ін.). Це можна пояснити вельми стислими термінами перекладу або невисоким фаховим вишколом перекладача.

У п'ятій главі, серед іншого, читаємо:

Франко “Мойсей”

Зареклися ви слухати слів Про Єговину ласку,

Тож, мов дітям безумним, я вам Розповім одну казку.

Як зійшлися колись дерева

На широкім роздоллі. “Оберімо собі короля По своїй вольній волі.

Щоб і захист нам з нього, і честь, І надія, й підмога,

Щоб і пан наш він був, і слуга,

І мета, і дорога”.



I. Franko “Mojzesz” (TJ. W.Kobryn)

Poprzysi^gliscie nie sluchac slow,

Ni obietnic Jehowy,

Wi^c jak dzieciom bajeczk^ opowiem, Co Wam pojdzie do glowy.

Ongis drzewa zwolaly swoj wiec Nsa szerokim

By ocron^ im dawal i czesc, Ufnosc i zapomog^,

By byl slugq i panem ich wraz, Cel wskazywac i drog^.

majdanie Obrac krola w mysl tego, jak ich

Цікаво, що у першому рядку строфи ритм і римування оригіналу збережено, а в третій чомусь занедбано. Що більше, рими не мусять бути однорідними, лише чоловічими. Скажімо, варіант міг би бути такий: Wi§c jak dzieciom bajeczk^ ja Wam / Powiem pojdzie do glowy. Не збережено, на жаль, і прямої мови оригіналу в останній строфі та двох завершальних рядках строфи передостанньої. Воднораз, у цих строфах, за винятком першої, збережено чоловіче римування непарних рядків оригіналу (Докладніше щодо оригіналів у додатках 1 і 2).

Є переклад поеми “Мойсей” і російською мовою (перекладач П.Дятлів (див. додаток 4)). На жаль, відсутність листів І.Франка до перекладача не дає, змоги дізнатися думку автора “Мойсея” про переклад своєї поеми. В “Предисловии”, яке І.Франко написав 14 грудня 1913 р. (див. додаток 3), він зазначає, що повинен висловити цілковиту вдячність перекладачеві за його старання підійти якомога ближче до оригіналу при перекладі поеми російською мовою. 23 жовтня 1915 р. П.Дятлов звернувся у листі до І.Франка з такими словами: “З Вашого передслова посилаю Вам ще раз кінець. Може Ви знайдете можливим чи навіть і необхідним змінити що в нім”. Передмову до перекладу поеми російською мовою продиктував сам І.Франко, а російською мовою переклав її П.Дятлів.

І.Франко зробив таку уточнювальну правку: “Это стоило довольно много труда, и успел ли он совершенно одолеть все трудности не мое дело судить. Мне кажется, что одолел таки довольно и что перевод стоит печати”. “У рукописі П.Дятліва, уточнює А.Скоць, І.Франко закреслив речення: “Надеюсь все же, что г.Дятлов не пожалеет о затраченной им на этот перевод энергии” і після слів “Это стоило конечно довольно много труда” дописав “И успел ли он совершенно одолеть все трудности, не мое дело судить. Мне кажется, что одолел таки довольно и что перевод стоит печати” і додає: “Цікаво, що цього Франкового доповнення перекладач не включив у передмову до російського видання “Мойсея”. З приводу цього М.Пархоменко свого часу висловив думку, що ці рядки дістались дуже дорого і важко І.Франкові, але П.Дятлов не надав цьому значення і не вмістив поправок І.Франка. “Таке припущення, на думку А.Скоця нас не зовсім переконує. Навпаки, для П.Дятлова, який так настирливо добивався дозволу на друкування, буквально надокучав І.Франкові [...], це, мабуть немало, навпаки, обходило”.

Виправленої передмови І.Франко чомусь не повернув П.Дятлову. Вона так і залишилась в його архіві саме тому “Предисловие” вийшло друком без остаточної редакції І.Франка. Уточнення, що має загальний оцінний акцент, засвідчує, з якою повагою поет ставився до старанної, копіткої і тривалої праці П.Дятлова-перекладача (див. додаток 3). І.Купріянов припускає, що І.Франко, певна річ, міг би здійснити докладний, вдумливий і тонкий аналіз перекладу поеми (як свого часу аналіз вірша “Каменярі”, переклад якого польською мовою зробив С.Твердохліб), однак фаховий підхід призвів би до небажаних наслідків, знизив би інтерес читачів до російськомовної версії “Мойсея” і поставив би під сумнів літературну репутацію перекладача. Цілком очевидно, І.Франко брав до уваги таку обставину. Попри те, що П.Дятлів багато й довго працював над перекладом поеми, вона й у кінцевому варіанті, що його не без труднощів вдалося видати в березні 1917 р. у Відні, не стала “повноцінним художнім втіленням оригіналу” (І.Купріянов), хоча загалом зміст першоджерела відтворювала. П.Дятлів прагнув точно передати загальний зміст тексту, образи і стиль оригіналу, тяжів до буквального перекладу, проте уникав буквалізмів, володів сміливістю інтерпретатора, користувався творчою свободою, але, вдаючись до прийомів компенсації, компресії, транспонування, не зловживав надмірною “вільністю”, перекладацькою сваволею. Попри це, він часто не відтворював належним чином поетичну думку автора, залишав українізми, порушував ритмічну структуру першоджерела, через що, врешті, не зумів досягти у перекладі рівня українського оригіналу. І все ж російський текст поеми мав великий політичний резонанс, у чому незаперечна заслуга П.Дятліва. “Невисокої думки про російський переклад свого “Мойсея” був також І.Франко. П.Дятліву доводилось багато працювати над рукописом, але і в остаточному варіанті він не вийшов повноцінним”, доходить висновку А.Скоць. Того ж 1917 р. шедевр І.Франка “Мойсей” в авторизованому перекладі П.Дятліва російською мовою було видано для російських військовополонених. І.Франко сам написав до нього передмову (Франко И. Моисей. Поэма с предисловием автора. Просмотренный автором перевод со 2-го украинского издания П.Д. Дятлова. Вена, 1917. 85 с.). У “Літературній Україні”, зазначає А.Скоць, від 29 квітня 1966 р. було вміщено замітку І.Крука “Історія одного перекладу”, в якій автор коротко розповів про переклад “Мойсея” (перекладач П.Дятлів). “Переклад геніального твору вимагав великого художнього хисту, а ним не завжди володів П.Дятлів. Хоч він і намагався найближче підійти до оригіналу, все-таки місцями порушував його ритмічну структуру, деколи неточно передавав поетичну думку І.Франка, в перекладі знаходимо багато українізмів тощо”.

1898 р. В. Бонч-Бруєвич переклав російською мовою низку оповідань зі збірки “В поті чола” і уклав їх у збірку під назвою: “Рассказы Ивана Франка. С галицийского [курсив наш. І.Т.] перевел В.Ольховский”. Сюди ввійшли оповідання “Лесишина челядь”, “Два приятелі”, “Муляр”, “Малий Мирон”, “Грицева шкільна наука”, “Оловець”, “Schonschrsiben”, “На дні”, “Сам собі винен”, “Слимак”, “Добрий заробок”, “Хлопська комісія”, “Історія моєї січкарні”, “Домашній промисл”, “До світла” і повість “Boa constrictor”. Царська цензура заборонила видання творів І. Франка, і збірка оповідань у перекладі В.Бонч-Бруєвича не побачила світу. 1952 р. частину оповідань зі збірки “В поті чола”, зокрема й “Лесишину челядь” у перекладі В.Бонч-Бруєвича, видали в Києві (Держлітвидав) під назвою: И. Франко. Маленький Мирон. Оповідання “Лесишина челядь” вперше російською мовою опубліковано у збірці: И. Франко. В поте лица. Очерки из жизни рабочего люда. Спб, 190268, однак не відомо, чи знав щось сам І.Франко про цей факт.

Ширше ознайомити російського читача з українською літературою намагалися П.Грабовський, І.Рукавишников, І.Горбунов-Посадов, В.Брюсов, однак здійснитися їхнім намірам не судилося, а з тих неповних даних, наявних у розпорядженні дослідників, можна зробити висновок, що деяким авторам перекладів, які дійшли до нас, “не вдалося досягти рівноцінного оригіналові поетичного ефекту”. Вірш “Каменярі” російською мовою переклав В.Маслов-Стокіз (1866-1918) український письменник, публіцист, перекладач, історик літератури. Однак його, як і переклад німецькою В.Горошовського, І.Франко не навів у своїй статті “Для бібліографічної повноти”. Як стверджує І.Купріянов, “приклад з перекладом В.Горошовського дає підстави стверджувати, що І.Франко нерідко не надавав значення своїм творам іноземними мовами”. Що стосується також перекладу В.Маслова-Стокоза, то його було здійснено з пропагандистською метою (“Русский рабочий”. 1895. №4.), без зазначення прізвища автора першотвору. Довелося би в такому разі звинувачувати свого приятеля у плагіаті, а журнал у несумлінності.

До цього переліку Франкових перекладачів російською мовою входить, безперечно, Леся Українка. Зокрема, у листі до І.Франка (№38. 2 липня 1903, хут. Зелений Гай, Гадяч, Полтавщина), звертаючись до адресанта як Cher confrere! [Дорогий побратиме (фр.). І.Т.], вона, зокрема, писала: “Вдаюся до Вас за дозволом перекладати Ваші оповідання на російську мову. Мені замовила сю роботу видавнича фірма в Ростовіна-Дону [...] і доручила самій вибирати твори і вмовлятися з авторами. Фірма ся має мету просвітню, а не комерційну. Платить перекладачам 15-20 р. від 50000 літер [...], а на авторів оригіналів не рахує нічого”. Цей лист, фактично, дублює інший, написаний 19.06.1903 р., що свідчить про важливість питання і, як видно з листування, відсутність такого усвідомлення з боку адресата.

Відомо 23 листи Лесі Українки до І.Франка, написаних у період від 2 травня 1892 р. до 28 листопада 1904 р., в яких так чи інакше порушуються питання перекладу. У видавництві “Русская речь” вийшла друком збірка оповідань у перекладі Лесі Українки російською мовою загальним обсягом 113 стор., а саме: “Сам виноват”, “Хороший заработок”, “На дне”, “Леса и пастбища (Рассказ бывшего уполномоченного)”, “История тулупа”, “К свету (Рассказ арестанта)”.

Над перекладами творів І.Франка російською мовою Леся Українка працювала в 1903-1904 pp. Ще з Сан-Ремо 9 квітня 1903 р. вона замовила у львівській книгарні белетристичні твори І.Франка на народні теми з проханням надіслати книги якнайшвидше. До слова, Леся Українка отримала згоду й на переклад творів В.Стефаника та О.Кобилянської, але переклала для видавництва “Донская речь” тільки твори І.Франка. З листів Лесі Українки до І. Франка від 1.08 та 9.08.1903 р. видно, що вона мала намір перекладати оповідання “Сам собі винен”, “Слимак”, “Ріпник”, “Історія кожуха”. У перекладі Лесі Українки вийшли оповідання І. Франка “Сам собі винен”, “Добрий заробок”,“На дні”, “Ліси і пасовиська”, “Історія кожуха”, “До світла”. Видавництво “Донская речь” надрукувало майже всі ці переклади кількома виданнями. Зазвичай наступні видання були передруками з перших. Щодо оповідань у російському перекладі “Нефтяник”, “Увалень” (переводы с И.Франко), то їх анонсували на обкладинках інших видань, однак не надрукували, оскільки видавцям здалося, що вони антисемітські (Мороз Н.А. Летопись жизни и творчества Леси Украинки. Москва, 1992, с.3 73). До слова, Леся Українка неодноразово пропонувала, що більше, наполягала замінити окремі “дражливі” лексеми в перекладі на їхні гіпероніми чи “терпиміші” загальники. Адресат здебільшого залишав такі пропозиції без відповіді.

Як висновок: Іван Франко систематично й невпинно трудився на благо зближення народів, передусім нашого та сусідніх польського й російського. Будучи свідомим великої ваги взаємозбагачення культур цих та інших народів, використовував для цього найменшу нагоду. Як кореспондент польської газети “Kurjer Lwowski”, він мав змогу друкувати на її сторінках, крім кореспонденцій, і художні чи публіцистичні твори. Згодом “переписував” ці твори українською мовою, що не було звичайним автоперекладом. Подібним чином, але меншою мірою, це стосується німецької та російської мов.

Важливо не оминути увагою ще один спосіб засвоєння іншомовного дискурсу І.Франка, а саме: співучасть у перекладанні його творів іншими мовами, передусім мовами найближчих нам сусідів. Яскравим прикладом слугує у зв'язку з цим поема “Мойсей”. За життя І.Франка її переклали польською (В.Кобрин) та російською (П.Дятлів) мовами. І хоча припали вони на “остатню часть” життєвої дороги автора, до того ж В.Кобрин присвятив її 40-річному ювілеєві творчого шляху Каменяра, І.Франко брав вельми дієву участь у співтворенні чи, радше, співвідтворенні її польською та російською мовами. Російського перекладу поеми І.Франкові не судилося побачити: він вийшов друком 1917 року. Переклади не вповні, надто російський, вдовольняли вони самого автора, однак започаткували творче засвоєння цього шедевру світової літератури іншими мовами, що важливо, мовами наших найближчих сусідів. Недарма у передмові до польського видання І.Франко висловлює сподівання, що польська громадськість прийме цей переклад як доказ того, що принаймні в царині літератури й науки українці спричиняються не тільки до чвар та неприязні.

Важливий з програмного погляду вірш “Каменярі” за життя письменника перекладався чотири рази, з них два польською. Німецькою мовою переклав його сам І.Франко (газета “Heimat”). Польською мовою вдруге переклав його В.Кобрин з огляду на те, що переклад С.Твердохліба, за словами В.Кобрина, не цілком задовольняв І.Франка. В.Кобрин переклав польською мовою й поему “Лис Микита”, однак якість цього та попереднього перекладів тема окремого дослідження.

Вперше у такого роду розвідці ставиться проблема “Леся Українка як перекладач творів І.Франка російською мовою”. Розгляд цих перекладів також заслуговує на окреме дослідження.



Література

1. Погребенник Ф. П. З невичерпної Франкової криниці // Всесвіт.1986. №8. Серпень. С.167.

2. Франко І. Зібр. тв.: У 50-ти т. Київ, 1976-1986. Т.49. C153.

3. ПолєкВ. “Мойсей” у перекладах [електронний ресурс]. Режим доступу: http://lib.ifua/iranko/ 314877040.html

4. Шляхом пророка. “Мойсей” Івана Франка і Марії Конопніцької у перекладах Ярослави Павлюк [Текст] = Szlakiem proroka. “Mojzesz” Iwana Franki i Marii Konopnickiej w przekladach Jaroslawy Pawluk : поезія / [упор. Я.С.Павлюк]. Житомир, 2007.

5. Ярема Я.Я. Хронологія життя і творчості Івана Франка. Львів, 2006. С.157.

6. Погребенник Ф. П. З невичерпної Франкової криниці // Всесвіт. 1986. №8. Серпень. С.169.

7. Погребенник Ф. П. “Мойсей” [Коментар до поеми] // Франко Іван. Зібр. тв: У 50-ти т. Т.5. С.358370, зокр.364-370.

8. Вісник Музею Івана Франка у Львові. Вип. 8. 2008. С.366.

9. Кобрин В. Лист до Івана Франка від 12.12.1913 // ВР ІЛ НАН України. Ф.3. Од. зб. 1631. Арк..61 (Franko F3(1631)_061).

10. Сухомлин Є.Г. Майстерність Івана Франка критика, митця, перекладача, публіциста (інтеграційний аспект). Луцьк, 2011. С.209.

11. Галик В. Цікаві й малознані факти із життя дрогобицького адвоката Володимира Кобрина та його співпраці з Іваном Франком // [електронний ресурс. Режим доступу]: http://maydan.drohobych.net/?p=18680. Подано 26.03.2013.

12. Галик В. Цікаві й малознані факти...

13. Пачовський Т.І. Поезії І.Франка польською мовою // Іван Франко. Статті і мат. Зб-к дванадцятий. Львів, 1965. С.81-88. Zukrowski W. [Обговорення] // Іван Франко і світ. культура: Мат-ли міжнар. симпозіуму ЮНЕСКО (Львів, 11-15 вер. 1986 р.): Київ, 1989 Кн. 2. С.29б-297. Kuplowski M. Iwan Franko a literatura polska // Іван Франко і світ. культура: Мат-ли міжнар. симпозіуму ЮНЕСКО (Львів, 11-15 вер. 1986). Київ, 1989. Кн.1 .С.111-116. Ярема Я.Я. Хронологія життя і творчості Івана Франка. Львів, 2006. Капанайко І.Я. Збереження української літературної мови як чинника єднання українців (на матеріалі публікацій І. Франка у часописах “Kurjer Lwowski” та “Kraj”) // Акт. пробл. слов'ян. філол. Сер.: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. 2010. Вип. XXIII. Ч.4. С.316-324.

14. Kuplowski M. Iwan Franko a literatura polska // Іван Франко і світ. культура: Мат-ли міжнар. симпозіуму ЮНЕСКО (Львів, 11-15 вер. 1986). Київ, 1989. Кн.1.С.111.

15. Zukrowski W. [Обговорення] // Іван Франко і світ. культура: Мат-ли міжнар. симп. ЮНЕСКО (Львів, 11-15 вер. 1986 р.): Київ, 1989 Кн.2. С.296.

16. Якубець М. Із спостережень над мовою та стилем творів Івана Франка, писаних польською мовою

17. Od redakcji // Franko I. Utwory wybrane. T.2. Tlumaczyli Zofia i Stanislaw Glowiakowie. S.605-606. Ibid.

18. Відділ рукописів Інституту літератури імені Т.Шевченка НАН України (далі ВР ІЛ). F3(428)_008.JPG



Додаток 1

Уривок перекладу глави ІІІ поеми “Мойсей ” (Автор перекладу В.Кобрин)

Размещено на http: //www. allbest. ru/



Додаток 2

Уривок перекладу глави V поеми “Мойсей ” з поправками І. Франка



Додаток 3

ПереЗмова І. Франка Зо російського перекладу П.Дятлова (уривок)

ВРІЛ НАН України Ф.3. Од. зб. 163, арк.169.



Додаток 4

Листи В.Кобрина і П.Дятліва до І. Франка щодо перекладу поеми “Мойсей ' (ВР ІЛ ПАП України. Ф.3. Од. зб. 163, арк.І55-І5~: І6І; од. зб. 1631, арк.49-51 (і зворот), 55 зв., 57, 65, 67 та. ін.; од. зб. 1368, арк.151-167).

Размещено на http: //www. allbest. ru/



Размещено на http: //www. allbest. ru/



Размещено на http: //www. allbest. ru/



Размещено на http: //www. allbest. ru/



Размещено на http: //www. allbest. ru/



Размещено на http: //www. allbest. ru/



Размещено на http: //www. allbest. ru/

Размещено на Allbest.ru

...