Лінгвокультурні аспекти української та російської паралінгвальної фразеології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лінгвокультурні аспекти української та російської паралінгвальної фразеології

Г.Г. Демиденко

Аннотация

В статье анализируются фразеологические единицы украинского и русского языка, в которых определено невербальное поведение говорящих; рассматривается лингвокультурная составляющая устойчивых выражений, способность языковых средств передавать особенности менталитета нации, стереотипы поведения, иметь этнокультурный смысл.

Ключевые слова: паралингвистический фразеологизм, невербальная коммуникация, лингвокультура, менталитет.

Виклад основного матеріалу

фразеологічний мова лінгвокультурний невербальний

Орієнтація сучасного лінгвального пізнання на людину, особливості її життя, звички, уподобання, поведінкові тактики, емоційне та раціональне осмислення буття акцентує на природі номінативних процесів, сприяє виявленню загального, спільного й самобутнього, неповторного в культурному просторі мови. Це питання зокрема пов'язане й з особливостями вивчення паралінгвальних елементів комунікації.

Окремою сторінкою в паралінгвальних дослідженнях є вивчення фразеологічних номінацій невербальних дій у працях вітчизняних і зарубіжних лінгвістів, а саме: відображення невербальної комунікації в паремійному фонді української мови (Т. Осіпова), у фразеології білоруської (В. Маслова, А. Рачковська, А. Станкевич), болгарської (Л. Петровська), польської (K. Kozak, О. Лозинська), російської (І. Євсєєва, Л. Єгорова, Г. Крейдлін, М. Ростова, О. Овсяннікова), у стійких зворотах англійської (М. Маякіна) і німецької мов (О. Харчук).

Фразеологізми, що відображають невербальну поведінку, кваліфікуємо як паралінгвальні фразеологічні одиниці. Цим висловам притаманні, крім універсальних ознак, характерних для більшості сталих зворотів, також національно-мовні ознаки, які знаходять відображення у специфічних значеннях, у лексично-компонентному складі, у структурних моделях і особливостях їх уживання. Водночас паралінгвальні номінації мають і суттєві відмінності від звичайних стійких висловів. Їхня специфіка полягає в тому, що в них спостерігається інше співвідношення між буквальним значенням компонентів та їхнім цілісним значенням: при вербалізації жесту стійкими словосполученнями спостерігаються дві площини значення, які представляють позначення кінеми як власне фізичної дії і значення, властиве кінемі як знаку. Тому основною особливістю невербальних номінацій уважають двоплановість семантичної структури, у якій наявність значеннєвих компонентів, що передають об'єктивні знання, полегшує зберігання образного змісту фразеологізмів.

Лінгвальний підхід до локалізації культурологічної складової паралінгвального фразеологізму полягає у здійсненні аналізу структури, значення й ситуативної відносності такого вислову (Иванова С.В., 2003, 96).

Матеріалом для дослідження стали стійкі звороти, дібрані з академічного фразеологічного словника української мови (уклад. В. Білоноженко та ін.) та фраземи російської мови, зафіксовані у словнику під редакцією О. Молоткова. Аналіз засвідчив певні особливості репрезентації етнокультурної інформації сталими зворотами, які забезпечуються передусім деякою відмінністю в семантиці, змінами у структурі лінгвоодиниць.

Значну частку паралінгвальних сталих зворотів становлять фразеологізми на позначення емоційних реакцій, як-от: хвилювання, збентеження, нервове збудження тощо. Наприклад, жестова фразема розводити руками має такі значення: `1) виражати здивування, захоплення, розгубленість і т. ін.; 2) виявляти свою неспроможність щось зробити, у чомусь розібратися і т. ін.; 3) відмовлятися від участі в якій-небудь справі, виражати свою непричетність до чогось' (Словник, 2003, 605). Семантичний обшир українського вислову контрастує з аналогічним за структурою висловом у російській мові развести руками - `крайне удивляться, недоумевать; не знать, как поступить в затруднительных обстоятельствах' (Словарь, 1968, 378).

Подекуди ці фраземи ілюструють різноманітну палітру інтенсивних емоційних переживань. Варто звернути увагу на метафоричні номінації кольору обличчя, а саме: [аж] кров кинулася до обличчя (в обличчя, в лице) (Словник, 2003, 314); лице (обличчя) горить ([аж] пашить) (Словник, 2003, 339); кров заливає обличчя (лице) (Словник, 2003, 315); кров ударила в лице (в обличчя, до лиця) (Словник, 2003, 315). Фактичний матеріал підтверджує думку А. Вежбицької щодо червоного кольору, який не має постійного еталона в навколишньому середовищі, окрім постійного зразка певної моделі досвіду - крові. Однак кров не є настільки значним символом, як вогонь. Цим дослідниця пояснює факт установлення в багатьох культурах глибшого зв'язку між червоним кольором і його найближчим аналогом у людському оточенні - вогнем (Вежбицкая А., 1996, 265).

Зіставний аналіз визначає в російській мові одну фразему, пов'язану з мімічними стереотипами почервоніння: до корней волос - `очень сильно (краснеть, покраснеть, вспыхнуть)'(Словарь, 1968, 207). Фіксуємо відмінності й при вербалізації мімічного виразу `бліде обличчя': укр. лиця нема (немає, не знати, не було) - `хто-небудь змінюється на виду, стає дуже блідим від раптового сильного хвилювання, приступу хвороби і т. ін.' (Словник, 2003, 430); рос. лица нет - `кто-либо страшно побледнел, осунулся, изменился в лице от чего-либо, обычно от боли, ужаса, волнения и т. п.' (Словарь, 1968, 277), де осунуться означає `схуднути на обличчі'.

Стійкі паралінгвальні звороти, що вказують на занепокоєння, тривогу, досить важко диференціювати. У психологічний літературі подане таке тлумачення неспокійної, збентеженої поведінки людини - «це емоційний стан, який виникає в умовах імовірних несподіванок при затримці приємних ситуацій, в очікуванні неприємних і характеризується стурбованістю, побоюванням, тугою» (Психологічний словник, 1982, 191).

Зміни кольору шкіри притаманні індивідові під час емоційного реагування на будь-який чинник міжособистісної взаємодії, позначений позитивним чи негативним тоном. Так, скажімо, обличчя без рум'янця, позбавлене природного кольору, є ознакою хвороби, страху, подиву тощо. Як свідчать спостереження над мовним матеріалом, фраземи номінують блідий вираз обличчя без вказівки на джерело такого стану, проте можемо констатувати, що «національна специфіка мовного вираження розширює в кожній мові власне коло компаративних об'єктів» (Жайворонок В.В., 2007, 47). Наприклад, в українській мові наявні дві одиниці на позначення змарніння людини, а саме: як з воску (із гіпсу) виліплений - `надзвичайно блідий (про обличчя)' (Словник, 2003, 76); як смерть зі словами блідий, побіліти - `дуже, надзвичайно' (Словник, 2003, 669). У російському комунікативному просторі наявна одна одиниця бледен как смерть - `(бледен) очень сильно' (Словарь, 1968, 438).

Спостереження за семантикою та компонентним складом досліджуваних фразем засвідчують концептуалізацію емоційного досвіду мовців через предметний культурний код. Наприклад, зворот як на голках (на шпильках, на шпичках, на колючках, на терню) сидіти, стояти, почувати означає `у стані надзвичайного нервового збудження, збентеження, хвилювання; неспокійно, нетерпляче' (Словник, 2003, 155), утворений на основі порівняння, а синонімічний ряд демонструє еталон неприємних відчуттів, фізичного дискомфорту. Лексеми-варіанти являють собою конкретні іменники на позначення матеріальних об'єктів, що заповнюють життєвий простір людини. Серед лінгвоодиниць заслуговує на окремий культурологічний коментар фітонім терня (терен) - символ важких життєвих доріг, страждання і муки, що є ремінісценцією до біблійного образу Христа з терновим вінком на голові. Однак, як бачимо, емотивний семантичний спектр фразеологізму не зазнає впливу кваліфікаційних ознак символу, а тому не відображає надмірного вияву фізичного чи морального болю. У російській мовній традиції варіативність еквівалентного виразу не зафіксована, вислів позбавлений вказаного вище фітоніма, а саме: как [будто, словно, точно] на иголках - `в состоянии крайнего волнения, нервного возбуждения, беспокойства (быть, сидеть)' (Словарь, 1968, 177).

Виникнення національно-специфічних рис паралінгвальних фразем, що зумовлюють самобутність фразеологічної картини світу, детермінується двома основними чинниками: по-перше, фрагментами реального світу (невербальні елементи), які впливають на колективну свідомість етносу; по-друге, особливостями етнокультури. Семантика проаналізованих зворотів виявляє відмінності в оперуванні спільними для більшості слов'ян невербальними знаками, насамперед у їх емоційно-оцінних, соціально-ціннісних, морально-етичних засадах.

Спостереження над мовним матеріалом засвідчують: паралінгвальна фразеологія вирізняється культурно-національними рисами, виявленими при дослідженні емоційного тла її семантики.

Література

1. Вежбицкая, А. Язык. Культура. Познание [Текст] / А. Вежбицкая; [пер. с англ.; отв. ред. М. Кронгауз]. М.: Русские словари, 1996. 416 с.

2. Жайворонок, В.В. Українська етнолінгвістика: нариси: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] [Текст] / В.В. Жайворонок. К.: Довіра, 2007. 262 с.

3. Иванова, С.В. Лингвокультурологический аспект исследования языковых единиц: дис. … д-ра филол. наук: 10.02.19 [Текст] / С.В. Иванова. Уфа, 2003. 364 с.

4. Психологічний словник [Текст] / [за ред. В.І. Войтка]. К.: Вища школа, 1982. 216 с.

5. Словник фразеологізмів української мови [уклад. В.М. Білоноженко та ін.]. К.: Наукова думка, 2003. 1104 с.

6. Фразеологический словарь русского языка [свыше 4000 слов. статей] / [под. ред. А.И. Молоткова]. [2-е изд., стереот.]. М.: Советская энциклопедия, 1968. 543 с.

Размещено на Allbest.ru