Репрезентація кількості в паремійному корпусі українців

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 811.112.2

Репрезентація кількості в паремійному корпусі українців

Жанна Колоїз

Анотація

паремійний етнокультурний магічний квантитатив

Колоїз Ж. В. Репрезентація кількості в паремійному корпусі українців.

У статті досліджено репрезентацію кількості в паремійному корпусі українців, схарактеризовано етнокультурні особливості відповідних паремій. Квантитативний компонент розглянуто як такий, що виступає так званим маркером кількісного впорядкування світу. З'ясовано семантичне навантаження квантитативів, передусім тих, які в українській етнокультурні зараховують до магічних чисел. Акцентовано на сакральній значущості квантитативів.

Ключові слова: квантитативний компонент, квантитатив, число, паремія, паремійний корпус, семантика.

Annotation

Koloiz Zh. V. Representation of quantity notion in Ukrainian paremias.

This research investigates quantity notion represented in Ukrainian paremias and emphasizes ethnic and cultural peculiarities of Ukrainian idioms. Quantitative component is considered to serve as so-called quantitative marker for the world ordering. This paper mainly is focused on defining quantitative units' semantics, especially that one which reveals Ukrainian ethno-cultural magic of numbers. It also points out sacredness of above mentioned quantitative units

Key words: quantitative component, quantitative unit, number, paremia, paremias corps, semantics.

У сучасній лінгвістиці особлива увага фокусується на взаємозв'язку мови та культури: вивчення національно-культурної специфіки як невід'ємної особливості мовної свідомості спостерігається в межах цілої низки лінгвістичних царин, зокрема й пареміології, одиниці якої транслюють матеріальну й духовну сфери життя народу, його моральні й естетичні цінності, у синтезованій формі відображають універсальні та специфічні категорії життєвої філософії етносу.

Паремійний корпус, зберігаючи тисячолітній загальнолюдський досвід когнітивної діяльності, маніфестує водночас національне мислення, національну логіку, національне світосприйняття. Відповідно, аксіоматично звучить твердження про те, що більшість паремій вирізняється етнокультурною маркованістю, засвідчує ментальність того чи того народу.

Про етнокультурну маркованість різних пареміологічних одиниць сказано чимало. До цієї проблеми повсякчас зверталися і зарубіжні, і вітчизняні науковці [8]. Принагідно акцентували й на ментальному підґрунті усталених конструкцій, зокрема й паремій із кількісним компонентом (Ю. Бопп [1], І. Гоштанар [2], А. Карасьов [7], О. Лисова [9] та ін.), а сама кількість, що являє собою багатоаспектне явище, неодноразово викликала зацікавлення науковців: В. Дмитрук [3], С. Жаботинська [4], Л. Калініна [6], А. Осипова [10] та ін.

Мета запропонованої наукової розвідки - дослідити репрезентацію кількості в паремійному корпусі українців, з'ясувати семантичні особливості квантитативів в українськомовних пареміях.

Більшість паремій із квантитативним компонентом, як і переважна частка прислів'їв і приказок загалом, - це стереотипи народної свідомості, які знайшли своє матеріальне вираження й мають досить широкий спектр використання. Одиниці, у яких в експліцитній формі виявляється зв'язок мови з культурою етносу, його національними цінностями та сценаріями комунікативної поведінки самих мовних особистостей, є лінгвокультурним кодом для розуміння світосприйняття того чи того етносу. Пор.: укр. Треба йому ще сім літ свині пасти і рос. Трех лет Ивана по отчеству звать рано; укр. Сім літ минуло, як музика грала, а він ще й тепер скаче і рос. Тридцать лет, как видел коровий след, а все молоком отрыгается; укр. Отака новина: бруньки три копійки решето і рос. У нас новость: таракан с печки свалился; укр. У нас таких по сім на цибулю і рос. У нас таких на пятачок пучок; укр. Один за вісімнадцять, а другий без двох двадцять і рос. Я про сапоги, а он про пироги; укр. Дві баби - торг, а три - ярмарок і рос. Где баба, там рынок, где две - там базар; укр. Два коти на одному салі не помиряться і рос. Два медведя в одной берлоге не уживутся тощо. Наведені зразки ілюструють те, як носій тієї чи тієї мови сприймає й оцінює відповідну ситуацію. У такому разі важливий акцент припадає й на квантитативний компонент, що виступає так званим маркером кількісного впорядкування світу, функціонує не хаотично, а відповідно до законів періодичності (Один син - не син, два сини - півсина, три сини - ото тільки син; Один гість - радість, два - вага, три - тягар; Перший день гість - золото, на другий - мідь, а на третій - додому їдь і т. ін.). Так, скажімо, перша паремія засвідчує: двоє синів - це лише природне відтворення батька й матері, і тільки третій стає новим пагоном, з якого розростеться дерево роду, виросте духовний плід, відкриється шлях у третій вимір [11, с. 583]. До того ж ще давні народи вважали, що число наділене сакральною силою, прихованим змістом, магічними засобами впливу на навколишній світ [7].

В українській етнокультурі до магічних (загадкових) чисел зараховують ті, які позначають щасливу / нещасливу кількість чого-небудь [5, с. 347]. Це передусім квантитативи три, сім, дев'ять, десять, дванадцять, тринадцять. Вони по-різному представлені у власне паремійному корпусі українців, зокрема й у прислів'ях та приказках. Доволі рідко трапляються паремії з квантитативними компонентами дев'ять, дванадцять (Заробив, як Хома на горшках: одного продав, а дев'ять на голові баби побили; У старої злющої баби десять чортів сидить, та ще й на дванадцять сідала стоять; Добра жінка дванадцять раз на день обдурить, а як яка, то й без числа) і зовсім відсутні в паремійному корпусі одиниці з квантитативом тринадцять, що, очевидно, пояснюється його статусом нещасливого числа, яке «порушує повноту й досконалість дванадцятичисельного ряду; символізує морок; використовується при гаданні й ворожіння як чортова дюжина» [5, с. 606].

Однак, зауважимо, у структурі українськомовних паремій засвідчені квантитативні компоненти не лише зі статусом так званих магічних чисел і не лише чисел. Відповідно, квантитативні компоненти неоднорідні щодо значення: То чудо, куме, а не раки: одним раком повна торба, ще й клішня висить; Якщо двоє сваряться, то винен розумний; На гріш амуніції, на десять амбіції; Надувся, як півтора нещастя; На торзі два дурні: один дешево дає, другий дорого править; Як молодим бував, то сорок вареників з'їдав, а тепер хамелю-хамелю і насилу п'ятдесят умелю; Іван - не пан, а сто злотих - не гроші; Брехні багато, а правда одна; Де робить купа, не болить коло пупа; Копа переможе й попа тощо. У межах тієї чи тієї паремії квантативи абстрагуються й подекуди не тільки не виражають числового значення, а й не вказують на кількість узагалі, як-от: Один дідько, що осадник, що наш війтко; Один чорт піп, що стрижений, що кудлатий: усі люблять брати.

Паремії з компонентом один непоодинокі: Один у полі не воїн; Один дуб у полі - не ліс; Один гусак поля не витопче; Один цвіт не робить вінка; Одна ластівка весни не робить; Одна бджола меду не наносить; Одна головешка в печі гасне; Один кіл плота не держить; Одне «зараз» краще три «потім»; Одним пальцем і голки не вдержиш; З одного вола двох шкур не деруть; Влітку один тиждень рік годує; Вила гострі, а не один кінець мають і т. ін. Вони здебільшого вирізняють окрему істоту або предмет із сукупності подібних, маніфестуючи ідею цілого, цілісності. Із безлічі навколишніх реалій виокремлюються одиничні предмети, що протиставляються за схемою «один - багато». Подекуди значення «множинності» передається не власне множиною, а «двоїною», що пов'язується насамперед із парними предметами (очі, руки, ноги тощо): Одною рукою в долоні не заплещеш; Одно око на нас, а друге на Кавказ; Одно око на полицю, а друге на помийницю; Одне око в упряжку, а друге на пристяжку; Шляхтич, та кобеляцький, бо одна нога в чоботі, а друга в постолі і т. ін., між якими встановлюється взаємозалежність, адже за відсутності одного людину вважали неповноцінною (пор.: Бог дав людині дві ноги, щоб ходити, дві руки, щоб тримати, двоє очей, щоб бачити, два вуха, щоб чути). Відтак виникає думка про існування взаємодоповнюючих частин і про можливість членування цілого. Власне, саме число два («пара, двоїстість») виступає як знак протиставлення одному непарному, як знак розділення.

Віддавна квантитатив два вважався небезпечним, диявольським числом, тому цілком закономірно, що в паремійному корпусі чимало одиниць із відповідним компонентом, які мають негативні конотації, як-от: Двом богам ніколи не моляться; Богові свічку, а чортові дві; З одного чорта утяв два; І в пеклі невелика пеня: найтяжче день, два та й привикнеш; Двома кінцями Божий піст: попові сало, мирянам риб'ячий хвіст; У владики два язики: один Бога хвалить, другий людей дурить; Хоч би лише два попи на всім світі були, то й ще б їм тісно було і т. ін. У міфологічних уявленнях наших пращурів число два символізувало тяжкий гріх (два - це перше число після одиниці, яка уособлювала божественне начало (пор.: Один у трьох лицях). З часом така його функціональна особливість поступово модифікується, зокрема й у паремійному корпусі. Щоправда, прислів'я і приказки з квантитативом два демонструють ті ситуації, які загалом викликають осуд, бо «оголюють» гріховну людську сутність: Два коти в одному мішку не помиряться; Дві невістки в хаті - два коти в мішку; Два брехуни одної правди не скажуть; Два дурні б'ються, а третій дивиться; Два брати рідні, і обидва Івановичі, але один - так, а другий - дурак; Два кметі, пан третій; Два діди та дві вдови-невісти піднімуть ярмарок на місті; Ворожка має два роти: одним їсть, а другим бреше тощо. Однак низка паремійних конструкцій репрезентує квантитатив два як такий, що втратив свою «непривабливість», означає подовження, збільшення в напрямку від одного, дроблення цілого на «один + один»: Брехня стоїть на одній нозі, а правда на двох; Двох правд не буває; Двом і плакати легше; Хто в біді дав, два рази дав; Винному двох кар не дають; Двома бичами винуватого не б'ють; Бита посуда дві небитих переживе; Палиця два кінці має, котрим ударить, ніхто не знає; У щастя два кінці, як у палиці; Грейцар - юшка, а два - галушка; Держав дві корови, а тепер - дві ворони; Де старець не бував, там дві милостині дають; Багатий: маю дві стодоли, в одній мак, а друга так.

Паремійний просторовий образ розширює квантитатив три: Два пани, три отамани, а один підданий; Дві баби - торг, а три баби - ярмарок; Де два, там рада, де три, там зрада; Де на двох вариться, третій поживиться; На ярмарку бувають троякі люди: одні продають, другі купують, а треті задарма беруть; У нашого старости три радості: корова здохла, хата згоріла, жінка вмерла; У мого батька було три стодоли: в одній був мак, друга була так, а в третій миша з розуму зійшла, що їжі не знайшла тощо. Його кваліфікують як досконале число, оскільки, згідно з давніми уявленнями, воно асоціюється з формулою світобуття, характеризує основні параметри макрокосмосу (небо - земля - підземне царство мертвих), а з приходом християнства стало ритуальним, що відбито у віруваннях, звичаях і традиціях: Бог любить трійцю; Три святі в хаті; Гуляй, тату, три дні свята; Весілля три дні, а злидні довіку тощо.

Як свідчить паремійний матеріал, квантитативний компонент три найчастіше супроводжує слова з темпоральною семантикою (рік, день): Обіцяного три роки ждуть; Сердилась проскурниця на попа три роки, а піп і не знав; Там, де лисицею пройду, так три роки кури не несуться; Гостя і рибу чути на третій день; Три дні ходу - днина гостини; День в гаразді - три дні в біді; Ідеш на день - бери хліба на три дні; Просилися злидні на три дні, то й вигнать не можна; Сало, сало, щоб ти пропало: три дні косив, три рази вкусив; Три дні ходні, а до обіду празник; Ходила три дні, та виходила злидні; Хоч три дні не їсти, аби з печі не злізти; Як циганська кобила: день біжить, а три дні лежить тощо.

У числі три закладене й розуміння єдності та боротьби протилежностей: Розумного пошли - одне слово скажи, дурня пошли - три скажи та й сам за ним піди; В ліс їдуть, а на трьох одну сокиру беруть; В роботі «ох», а їсть за трьох; Вип'є і з'їсть за трьох дурних і за себе, четвертого.

Наступний крок у квантитативному просторі окреслюється квантитативом чотири, представленим у межах паремійного корпусу як імпліцитно (Жінка за три кути хату держить, а чоловік - за один), так і експліцитно (З одного боку море, з другого горе, а з третього болото та мох, а з четвертого - «ох»), який, своєю чергою, асоціюється з квадратом, що складається з чотирьох рівних частин, з чотирма сторонами світу, чотирма порами року, чотирма стінами, чотирма кінцівками у тварин і т. ін.

Образна рівновага мала б демонструвати стан спокою, нерухомості, відсутність переживань, хвилювань за певних умов: Заробив у пана плату: з чотирьох дощок хату; Було втіхи чотири міхи; Багач: його сусіда чотирма волами оре; Чотири воли обіцяли, а куцого паця дали; Кінь на чотирьох, та й то спотикається і т. ін. Деякі з проілюстрованих паремій зберігають сліди давнього четвірного рахування, пов'язаного з людською рукою, де п'ятий (великий) палець віддалений від інших чотирьох і на відміну від них використовувався для позначення більшої кількості [7, с. 15], що виходить за межі звичної лічби: Так дбає, як пес про п'яту ногу; Потрібен, як п'яте колесо до воза і т. ін. Пор.: Купив за п'ять пальців; Коштувало йому п'ять пальців і трохи страху тощо. До того ж п'ятірна лічба може враховувати кількість пальців не тільки однієї руки: Нате й моїх п'ять, щоб було десять, а сам квантитатив п'ять подекуди уособлює й людину, здатну володарювати над чотирма стихіями: Раз ударив, а п'ять знаків зробив.

Через безпосередній стосунок до магічних чисел три і дванадцять сакральною вважають і семантику квантитатива шість, що представлений у паремійному корпусі поодинокими зразками, поява яких зумовлена передусім ритміко-мелодійною організацією паремії, як-от: Ліпше свій гість, як чужих шість (пор.: гість - шість). Аналогічне функціонально-стилістичне навантаження характерне й для квантитативного компонента вісім (Всім по сім, а мені таки вісім). Його «пасивність», очевидно, пов'язується з тим, що в релігійному витлумаченні вісім - подвійний хрест, «престол Господа», це шлях, пройдений через сім сходинок небес до задуманої мети [11, с. 585], чим, власне, досягається досконалість, бо після семи днів посту і каяття на восьмий день наступає духовне очищення, восьмий день народжує нову людину, яка ніколи не зможе перевершити свого Творця.

Натомість, у паремійному корпусі українців досить продуктивними є одиниці з квантитативом сім: Сватає сім, а дівка буде не всім; Не хвалися жінкою в сім день, а хвалися в сім літ; У кого дочок сім, то й доля всім, у кого одна, і тій долі нема; Краще сім раз горіти, аніж один раз овдовіти; Сім баб - сім рад, а дитя безпупе; Свято: сім баб розп'ято; Ледве від сімох одгавкалась; Коли б семеро собак, то вона б і од усіх семи одбилася; Пани: на семеро одні штани; Твоя слава велика: сім сіл - один віл; Господи, помилуй од семи панів, свинячих постолів і вербових дрів; Сім раз відмір, один раз відріж; Сім мішків гречаної вовни і всі неповні; Балакала-говорила сім мішків гречаного Гаврила; Сім верст до небес і все пішки; Це такий, що за шматок кишки піде сім верст пішки; Сім п'ятниць на тиждень; Сім років мак не родив і голоду не зробив; Де одинець - хазяйству кінець, де сім - щастя всім. Число сім вирізняється своєю універсальністю, а самі паремії з відповідним компонентом активно використовуються носіями різних мов. Попри те, що сам квантитатив сім вважають священним, магічним і щасливим, у межах народних афоризмів його вектор може змінюватися у протилежному напрямку: До біди сім верст; Сім бід, а один цвіт; Горе не одно йде, а за собою сім веде; Зійшлося сім бід на один обід: і хата стара, і жінка крива, і колесо зламалося. Відповідно, квантитативний компонент асоціюється не з конкретним числовим вираженням, а з поняттям множинності, а десь-не-десь і довготривалості: Ворожка каже: «Будеш, чоловіче, сім літ бідувати!» - «А потім?» - «Потім привикнеш»; Ходив рак сім років по воду, та й прийшов додому, та став через поріг перелазить, розлив та й каже: «Отак чорт скору роботу бере!».

На думку деяких дослідників, сім - божественне число Всесвіту, яке складається з трійки як символу неба й душі та четвірки як символу землі і тіла [11, с. 585]. Пор.: Сім без чотирьох, та три полетіло. Крім того, воно може бути елементом складеної числової назви. І не тільки: Це той, що одним пострілом сорок сім качок б'є; Оці ще з'їм, та після ще сім, та ще полежу, та ще стільки змережу, подивлюсь на сволок, та ще сорок, а як не полегшає - значить, пороблено (сорок - так само є магічним числом, з яким пов'язано чимало народних прикмет і релігійних традицій).

Аналогічне не числове значення, а семантику множинності репрезентують також квантитативи десять і сто. Навколишній світ оцінюється через дихотомію «мало - багато» (пор.: Прийде сто душ та візьме сто груш, то мало що зостанеться, а прийде сто душ, принесе сто груш, то буде мірка). У такому разі паремії ілюструють переважно бінарні опозиції, як-от: Одна куля по кістках, а десять по кущах; Біда, коли один в бороні, а десять в стороні; Один кулак стане за десять; Десять править, а одному нема що дати; Біс біду перебуде, одна згине, десять буде; Одна біда не докучить, аж ся десять влучить; Одному кара, десятьом страх; Легше десятьом подарувати, чим в одного попросити; Мати сто друзів - мало, а одного ворога - багато; Де один панує, там сотня бідує; Як беруть, сто коней дають, а візьмуть - і одного не дадуть тощо.

Протиставлення «один - десять» не є випадковим: один - це божественне начало, початкова точка відліку, а десять (двічі по п'ять) - священне число, яке має в собі всі інші числа, віддзеркалює завершеність і повернення до початкової точки відліку, «досконале число, бо означає повернення до цілісності» [5, с. 179]. І ця цілісність має здатність кількакратно повторюватися: десять по десять - дорівнює сто, а сто - це досить багато, велика кількість. У такому разі квантитативний компонент сприймається як репрезентант не математичного, а лінгвістичного змісту.

Беззаперечним є те, що дослідження репрезентації кількості в паремійному корпусі українців, як і паремійного масиву загалом, уможливить декодування національного світосприйняття, бо число - один із найважливіших універсальних концептів будь-якої культури, своєрідна система координат, яка певною мірою регулює когнітивну людську діяльність. Паремії із квантитативним компонентом є ключем не лише до розуміння народних цінностей та ідеалів, а й до пізнання сакральної сфери буття.

Література

1. Бопп Ю. В. Сопоставительный анализ английских числительных в составе паремиологических словосочетаний и их русских аналогов в дискурсе : автореф. дис. … канд. филол. наук / Ю. В. Бопп. - Сургут, 2009 - 27 с.

2. Гоштанар І. Етнокультурна інформація нумерологем у німецьких пареміях / І. Гоштанар // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія : «Лінгвістика». - 2015. - Вип. 22. - С. 61-65.

3. Дмитрук В. І. Квантитативні слова в українській мові : автореф. дис. … канд. філол. наук / В. І. Дмитрук - Кіровоград, 1998. - 23 с.

4. Жаботинская С. А. Когнитивные и номинативные аспекты класса числительных : [монография] / С. А. Жаботинская. - М. : ИЯ РАН, 1992. - 216 с.

5. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури : словник-довідник / В. В. Жайворонок. - К. : Довіра, 2006. - 703 с.

6. Калинина Л. В. Категория числа и категория количества : общее и различное : [пособие по спецкурсу] / Л. В. Калинина. - Киров, 2006. - 68 с.

7. Карасев А. Б. Значения числительных в английских и испанских идиомах : [монография] / А. Б. Карасев. - М. : ИМПЭ им. А. С. Грибоедова, 2007. - 97 с.

8. Колоїз Ж. В. Українська пареміологія : [навчальний посібник] / Ж. В. Колоїз, Н. М. Малюга, Н. М. Шарманова ; за ред. Ж. В. Колоїз. - [2-е вид., стереотип.]. - Кривий Ріг : ДВНЗ «КНУ», 2014. - 349 с.

9. Лысова Е. Л. Национально-культурные особенности немецких устойчивых словосочетаний с компонентами-числительными : автореф. дис. … канд. филол. наук / Е. Л. Лысова. - Иваново, 2004 - 24 с.

10. Осипова А. А. Семантика и символика лексем со значением числа в русской, английской и французской языковых картинах мира (опыт сопоставительного исследования) : автореф. дис. … канд. филол. наук / А. А. Осипова. - М., 2008. - 24 с.

11. Українська міфологія / упорядн. : В. М. Войтович. - К. : Либідь, 2002. - 664 с.

Размещено на Allbest.ru