Етнокультурні особливості паралінгвальних фразеологізмів української мови на позначення негативних емоцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Етнокультурні особливості паралінгвальних фразеологізмів української мови на позначення негативних емоцій

Г.Г. Демиденко

Причина відмінності способів вербалізації психічних станів кожним етносом полягає в різній манері світосприйняття та специфіці національної ментальності, що виявляється на рівні думки, дії, спілкування. Тому невід'ємною складовою ставлення людини до навколишнього світу, до себе самої є емоційна реакція, яка ґрунтується на емоційному тоні відчуттів (філогенетично найдавніший) та емоційному тоні вражень (пов'язаний із соціалізацією індивіда). Емоції людини знаходять своє відображення як у рисах поведінки, ставлення до оточуючих, виразі обличчя, рухах, так і в мові.

Особливе місце серед досліджень мовних одиниць належить проблемам емоційної семантики (Л. Бабенко, Н. Бойко, М. Красавський, М. Лазаріді, О. Піняжина, П. Селігей та ін.). Так, А. Вежбицька зауважує, що «заглиблення у структуру емоцій і природу емоційного життя знаходить народні уявлення про емоції, які кристалізуються в мові, особливо в емоційній лексиці» [3, с. 347]. Фразеологічне вираження емоцій - лінгвальна репрезентація внутрішніх і зовнішніх переживань суб'єкта, є не менш важливим, ніж лексична номінація, адже «крізь фразеологію проходить не все людське життя, а тільки ті його сторони й грані, які вторинно відображаються «через випукле дзеркало людських почуттів, сприймань і їх оцінок» [10, с. 24]. Фразеологічна система характеризується значною кількістю та різноманітністю сталих висловів на позначення емоційних станів і переживань. Це, безперечно, зумовлює появу наукових праць, пов'язаних з ідеографічним опрацюванням емотивних фразеологізмів (А. Емірова, Ю. Прадід), вивченням функціонального аспекту, зокрема й у зіставленні фразем різних мов (М. Охріменко, Д. Романов), етнокультурних, психокогнітивних особливостей сталих зворотів (І. Кушнір, О. Левченко, Н. Лугова, О. Селіванова), концептуалізацією окремих емоцій і почуттів (О. Лєщинська, В. Станкевич-Іванова).

З позицій лінгвістики емоцій група фразем з невербальним компонентом тривалий час під пильну увагу дослідників потравляла опосередковано, переважно під час вивчення емоційних процесів і станів загалом, тому їх лінгвальна й екстралінгвальна природа вивчені недостатньо (О. Лозинська, М. Маякіна).

Емоційні стани людини зумовлені соціальними умовами існування й мають особистісний характер, це суб'єктивні переживання, що сигналізують про благополучний або неблагополучний стан організму і психіки. Якість переживань залежить від того особистісного змісту та значення, яке має для людини певна реалія, подія, учасники міжособистісної взаємодії. Емоції мають дієвий характер, адже вони або спонукають, або пригнічують активність людини. Негативні емоційні реакції реалізуються на основі аксіологічної шкали, наявної в наївній картині світу, на основі переживань, відчуттів, обираючи для цього відповідні форми вираження, зокрема неусвідомлювані невербальні дії.

Мета наукової розвідки полягає в тому, аби розглянути групи фразем, що є зовнішніми репрезентантами внутрішніх станів жестикулянта і його ставлення до партнера комунікації, ситуації взаємодії загалом, тобто позначають емоційну сферу життя людини. Такі стійкі звороти відіграють важливу роль у виявленні національно-культурних особливостей, відображають у своїй семантиці тривалий процес розвитку культури народу, фіксують і передають культурні установки й стереотипи. Останній аспект є центральним для нашого дослідження.

У запропонованій науковій праці введено поняття «паралінгвальний фразеологізм» (від «паралінгвістика» - сукупність невербальних засобів спілкування; розділ мовознавства, що їх вивчає). Під паралінгвальними фразеологізмами розуміємо сталі вислови, утворені на основі жестів, міміки, пантоміміки, вокалізації тощо. Такі стійкі звороти постають у комунікативному просторі як джерело інформації про тактики невербальної поведінки представників одного лінгвоколективу, а несловесний компонент у їхній структурі здатен надати додаткову інформацію національно-культурного характеру.

Як свідчить досліджуваний матеріал, з-поміж паралінгвальних фразеологізмів української мови кількісно переважають ті, що називають негативні емоційні стани. У психологічній літературі зазначено: негативна емоція - це сигнал тривоги, небезпеки організму, який мотивує зміну ситуації, мобілізує ресурси індивіда і є стимулом для самовдосконалення [5, с. 142]. За загальними деструктивними рисами значення засвідчені під час аналізу одиниці поділяємо на окремі групи за типом негативної емоції.

1. Паралінгвальні фразеологізми на позначення гніву. Варто зауважити, у психології цей стан кваліфікують як сильне обурення, роздратування, уважаючи його фізіологічним механізмом «підвищення процесів збудження в корі головного мозку, викликаних певними негативними подразниками, що супроводжується послабленням вольового і розумового контролю над свідомістю» [9, с. 37]. Наприклад: світити очима (оком, білками) [9, с. 635]; сипати іскрами [з очей] [9, с. 647]; очі блимнули [гнівом] [9, с. 475]; посилати [всі] громи і блискавки [9, с. 547]; перегризати горло (горлянку) [9, с. 493]; відбирати мову [9, с. 95]; зуби скриплять [9, с. 274]; скреготати (cкреготіти, скригати, скрипіти) зубами [9, с. 659].

Аналізований фактичний матеріал виявляє кількісну перевагу таких ФО в українській мові порівняно з російською. В українському комунікативному просторі на позначення зорових гнівних сигналів послуговуються висловами: очі метають іскри [9, с. 477]; [аж] іскри з очей сиплються (летять, скачуть) [9, с. 276]; кресати очима [9, с. 312]; метати очима (з очей) іскри [9, с. 386]. У російській лігвокультурі фіксуємо одну фразему метать искры (молнии) [11, с. 247]. Розбіжності простежуються і в семантичному наповненні, що виявляє емоційний діапазон висловів, а саме: укр. блиснути очима і блискати очима означає «глянути на кого-небудь з певним виразом (злості, докору, радості)» [9, с. 33-34]; рос.: сверкать глазами - «взглядывая, выражать чувство гнева, раздражения» [11, с. 411]. Як свідчать наведені приклади, українська лігвоодиниця розшила значення, вербалізуючи, окрім емоції гніву, і радість, у російській мові аналізований вислів позначає лише негативні переживання.

Демонстрація гніву українськими ФО має й інші відмінності, пов'язані зокрема з компонентним складом. Наприклад, укр.: [аж] очі рогом - «у когось дуже незадоволений, насуплений, сердитий вигляд» [9, с. 474]; білор. ставіць калом вочы - «злосна, выяўляючы варожасць, глядзець на каго-н.» [7, Т.2, с. 612].

2. Паралінгвальні сталі вислови, що ілюструють відчай. Як відомо, це стан розпачу, безперспективності (дійсної чи уявної), зневіри людини у своїх можливостях, утрату позитивних надій щодо сучасного і майбутнього [8, с. 28]. Мовна демонстрація зазначеної емоції пов'язана з різноманітними ФО, як-от: битися головою об стіни [9, с. 30]; ухопитися [руками] за голову [9, с. 738]; аж за голову взятися [9, с. 61]; хоч лобом (головою) бийся [9, с. 27]; вити вовком (звіром) [9, с. 88]; ламати (заламувати, ломити) руки [9, с. 325] й ін.

Відмінність номінацій у виразах обличчя людини, що втратила надію, наявна в таких ФО, а саме: укр. спадати з лиця (на лиці, на виду) - «1) ставати блідим, змученим; марніти; 2) у стані, близькому до занепаду» [9, с. 678]; рос. спасть с лица - «осунуться» [11, с. 448]. Наведені приклади ілюструють не лише кількісну перевагу варіативних елементів у структурі української фраземи, але й свідчать про різні візуальні стереотипи, на яких ґрунтуються обидва вислови. Так, зокрема, для української лінгвоментальності мімічний знак в основі ФО передбачає передусім якісні зміни, пов'язані з обличчям мовця, для росіянина сталий зворот зрозумілий вірогідніше у зв'язку зі змінами в поставі.

Переживання безвиході в українській мові яскраво репрезентує фразеологізм [аж] рвати (дерти, скубти) на собі (на голові) волосся (чуба) [9, с. 594]. На думку В. Кононенка, фраземи з наявним компонентом чуб, як-от: нагріти чуба, нам'яти чуба, намилити чуба (звідси й почубитися) актуалізується з огляду на їхнє осмислення як відгомону козацького ставлення до чуба, що був символом чоловічої гордості й честі [6, с. 33-34]. Досить вірогідно, що зумисне псування чуба, його емоційне висмикування характеризує не тільки стан безперспективності, приреченості, але й утрату власної гідності, віри у власні сили. В інших східнослов'янських мовах варіанти до лексеми волосся відсутні взагалі, наприклад: білор. рваць на сабе валасы [7, Т.2, с. 438]; рос. рвать на себе волосы [11, с. 387].

3. Паралінгвальні звороти, що демонструють страх, тобто «емоційну реакцію людини чи тварини на справжню або уявну небезпеку з широким діапазоном переживання (від легкого переляку до жаху) [8, с. 181]. Наприклад: [аж] волосся піднімається (підіймається, встає, лізе) вгору (догори) [9, с. 124]; волос (волосся) дибом (дубом, дуба) стає [9, с. 123]; вбирати (втягувати) голову в плечі [9, с. 54] та ін.

Звертають на себе увагу вислови, як-от: [аж (і)] очі на лоб (на лоба рідше догори) лізуть [9, с. 473]; брови полізли на лоба [9, с. 46] - «хто-небудь чимсь дуже вражений, виявляє надзвичайне здивування, збентеження і т. ін.»; лиця нема [9, с. 430]; спадати з лиця - «хто-небудь змінюється на виду, стає дуже блідим від раптового сильного хвилювання, приступу хвороби і т. ін.» [9, с. 678].

Так, скажімо, у ФО волос (волосся) дибом (дубом, дуба) стає [9, с. 123] і волос в'яне [9, с. 123] дієслівні компоненти мають протилежне значення зав'янути - «зробитися, стати в'ялим; зів'янути, засохнути від нестачі вологи // утратити свіжість, красу, силу, бадьорість; змарніти (про людину)» [2, с. 382], стати - «приймати вертикальне положення; випрямляючись, підніматися на ноги (про людину, тварину)» [2, с. 1386]. Річ у тім, що, здавалося б, протилежні на перший погляд речі можуть бути показником одного і того ж явища, страх може спричиняти різні реакції: від збудження до гальмування. Окрім того, страх має варіації від легких форм боязкості до паніки та жаху. Тому логічно припустити, що волосся піднімається вгору, коли людині дуже страшно, і в'яне, коли їй моторошно і вона відчуває побоювання. У російській мові фразема волосы становятся (cтают, поднимаются) дыбом - «кого-либо охватывает ужас» [11, с. 77] також характеризує надмірний вияв страху, однак не має у своїй структурі варіантів до іменника дыбом (пор. з волос дубом стає, волос дуба стає). Зіставлення фразеологічних систем виявило в українській мові й такі тотожні за значенням ФО волосся сторч стало [9, с. 123]; волосся дротом [стає] [9, с. 123], які не відображені в російському лексикографічному джерелі.

4. Паралінгвальні фраземи на позначення сорому. Це почуття «виникає в результаті усвідомлення людиною невідповідності своїх дій і вчинків тим нормам, яких вона повинна дотримуватися в своєму житті» [8, с. 172]. Наприклад: дати ляпаса [9, с. 187]; відводити погляд [9, с. 97]; відводити очі [9, с. 97] й ін.

Національну специфіку таких ФО вбачаємо у відмінності дієслівних лексем, відзначених у таких фраземах української та російської мов, як-от: кліпати (блимати) очима - «1) почувати себе ніяково перед ким-небудь, відчувати сором, провину і т. ін. перед кимсь; 2) мовчати, нічого не розуміючи або не знаючи, що відповісти» [9, с. 301]; хлопать глазами - «1) бездействовать, молчать; 2) проявлять растерянность, смущение, удивление» [11, с. 106]. Варто звернути увагу на варіативність предикатів кліпати (блимати) української лінгвоодиниці, де кліпати означає «1) мимоволі швидко опускати та підіймати повіки, вії; моргати; 2) світитися слабким мінливим світлом; блимати, мерехтіти; світити уривчасто, з перервами; блискати, мигати; кидати погляди, поглядати» [2, с. 546]. Натомість дієслово хлопать у прямому значенні зовсім не пов'язане з діяльність очей і кваліфікує передусім рухи руками, завдяки чому відтворюються характерні звуки.

5. Паралінгвальні фраземи, що номінують печаль. Наприклад: очі туманом заходять [9, с. 478]; невеселим (cумовитим, сумним) оком [9, с. 466]; квасити губи [9, с. 289] тощо. Названі ФО ілюструють психічний стан, спричинений розставанням, психологічною ізоляцією (почуттям самотності), невдачами при досягненні мети, розчаруваннями. Під час переживання цієї емоції відбувається гальмування моторики, звуження судин, людина може відчувати холод, стиснення в легенях, нестачу кисню; рухи тіла повільні, руки і голова опущені, тяжкість усього тіла, зазвичай супроводжується плачем [5, с. 184].

Семантично близькими є ФО, що фіксують байдужість, стан апатії - індиферентність, байдужість, відсутність інтересу, а саме: стояти (триматися, держатися) осторонь [9, с. 697]; опускати руки [9, с. 468]; опускати крила [9, с. 468].

Притаманні структурі паралінгвальних висловів дієслівні компоненти мотивують семантичні особливості подібних фразем, зокрема укр. руки опускаються [9, с. 624] - «хто-небудь впадає в апатію, стає байдужим, пасивним, бездіяльним; не хоче робити чогось»; рос. руки опускаются [отнимаются] [11, с. 400] - «пропадает всякое желание или способность действовать, делать что-либо». Як бачимо, в українському лінгвосередовищі сталий зворот, який позначає стан пригнічення, вказує на бездіяльність мовця, його небажання щось робити. Смисловий діапазон російського фразеологізму зосереджений не тільки на безініціативності, але й відображає втрату здатності щось робити (емоційне і фізичне безсилля). На ґрунті витлумачення такої ФО, як-от: махнути рукою - «1) перестати займатися ким-, чим-небудь, турбуватися про когось, щось, збайдужіти до когось, чогось; 2) не турбувати, не чіпати когось; 3) перестати сподіватися на щось, чекати чогось» [9, с. 382] - спостерігаємо культурно-національну інформацію, подану у трьох значеннях. Аналізований матеріал засвідчує, що полісемічній ФО в українській мові відповідає моносемічна білоруська фразема махнуць рукой - «перестаць звяртаць увагу на кого, што-н., перестать цікавіцца кім, чым-н» [7, Т.2, с. 33], де акцентовано на втраті зацікавленості й насамперед уваги.

6. Паралінгвальні сталі звороти на позначення зневаги, відрази. Наприклад: плювати в вічі (в очі, межи очі) [9, с. 521]; кривити рот (губи, уста) [9, с. 313]; дивитися (поглядати) згори (зверху) вниз (звисока, зверхньо) [9, с. 198]; дивитися козирем [9, с. 197].

Слід зауважити, що під зневагою розуміють соціальну відразу до людини, що могла вчинити щось недостойне. Специфіка цієї емоції, на думку Є. Ільїна, полягає в її переході у стійке почуття неприязні до когось, незважаючи на первинну ситуативність переживання. У зв'язку зі складністю утворення й протікання ця емоція має супровідну міміку, експресію якої важко розмежувати між відразою та гнівом. Це комплексне утворення, візуально оформлене так: висловлюючи своє презирство, особа виправляє поставу, трохи відкидає голову назад і споглядає неприємний для неї об'єкт ніби зверху [5, с. 209]. Спостереження за семантичними особливостями ФО, які ілюструють огиду, погорду, соціальну немилість, засвідчують розмитість диференційних меж між психічним явищами в контексті їх лінгвального вираження. Ворожу комунікативну програму реалізують такі фраземи: вернути (відвертати) ніс (носа, фізіономію, рило, пику) [9, с. 56], плювати (наплювати) в обличчя (в лице, в пику) [9, с. 521]; плювати (наплювати) в душу [9, с. 521]; цвіркати через губу [9, с. 756] і под. На окрему увагу з-поміж цих паралінгвальних висловів заслуговують фраземи дути губи [9, с. 223]; копилити губу (губи, носа, ніс) [9, с. 307]; розквасити губи [9, с. 610]. Національно-культурний потенціал, на нашу думку, яскраво репрезентує вислів надувати (надимати) губки [9, с. 418] - «1) гніваючись, ображаючись і т. ін., надавати обличчю незадоволеного вигляду; 2) виражати зверхність, поважність; пишатися, зазнаватися». Варто вказати на емоційну двоплановість зазначеної лінгвоодиниці, адже вона вербалізує зверхність і пиху, гнів і розлюченість. У зв'язку з цим показовим є російський вислів надувать губы (губки) [11, с. 262], що означає «сердиться, обижаться, делая недовольное лицо, выражать неудовольствие, досаду» і зовсім не демонструє гордощів чи зарозумілості в міжособистісній взаємодії мовців.

Етнокультурну специфіку засвідчує й такий український паралінгвальний вислів гнути (дерти, задирати і т. ін.) кирпу (носа, ніс), що означає «гордовито триматися, бути чванливим, гонористим; зазнаватися» [9, с. 189], констатує не тільки зарозумілість особи, а й передає насмішкувате, глузливе ставлення мовця до того, хто виявляє зневагу, зверхність до інших. Добором слів кирпа, тобто кирпатий, короткий ніс (людину із таким носом називали кирпаком) і гнути (не просто піднімати догори, а піднімати наскільки можливо) створюється модель підкреслено негативної поведінки [6, с. 91]. Для характеристики зазначеної комунікативної взаємодії в російській мові вживається фразема задирать [драть, поднимать] нос - «зазнаваться, важничать, чваниться» [11, с. 163], позбавлена, як бачимо, варіативних елементів на позначення відповідної частини обличчя. Убачаємо особливість національного емоційного життя й у ФО задирати (піднімати) хвіст (хвоста) [угору], значення якого «поводитися гонористо, самовпевнено, ставлячись до всіх зверхньо, з презирством» [9, с. 243] відображає власне гордовиту поведінку. Ідентичний за формально-граматичними показниками російський вислів задирать хвост має абсолютно іншу семантику «не считаться ни с кем и ни с чем, не обращать внимания ни на кого и ни на что» [11, с. 163]. етнокультурний фразеологізм вербалізація мова

Негативної конотації на українському мовному ґрунті набуває фразеологізм повернутися спиною (cпинами, плечима), яка означає «виявити байдужість, зневагу і т. ін. до кого-, чого-небудь, знехтувати ким-, чим-небудь» [9, с. 524]. Щонайперше варто зауважити на більшій варіативності іменних компонентів у структурі ФО в українській мові порівняно з російською і білоруською. Окрім того, фіксуємо відмінні риси в семантиці білоруського вислову паварочваць спіну - «праяўляць посную абыякавасць да каго-, чаго-н., переставаць звяртаць увагу на кого-што-н» [7, Т.2, с. 168], де абыякавасць розуміємо як відсутність цікавості до до мовця чи теми розмови. Аналогічний зворот у російському фразеологічному фонді поворачиваться спиной [11, с. 327] позначає «проявлять пренебрежение, безразличие; переставать обращать внимание на кого-, что_либо». З особливістю жесту-прототипу, що констатує поворот тіла задля уникання комунікативної взаємодії, пов'язаний інший вислів показывать спину [11, с. 335] - «отвернувшись, уходить, не желая объясняться, разговаривать с кем-либо или выражая невнимание, пренебрежение; 2) удирать, обращаться в бегство». У білоруській мові натрапляємо на зворот паказваць спіну - «пагардліва адварачвацца, не жадаючы размаўляць з кім_н.» [7, Т.2, с. 219]. Остання ілюстрація номінує зневагу до співрозмовника, функціонує окремою лінгвоодиницею в російському лінгвосередовищі, проте українською лексикографічною працею не зафіксована.

Отже, українські паралінгвальні фразеологізми на позначення негативних емоційних реакцій вирізняються значною продуктивністю і становлять одне з вагомих джерел формування знань й уявлень про носіїв мови. Система невербальних одиниць, закріплених у внутрішній формі ФО, є певною кумуляцією світобачення української лігвоспільноти. Варіативні компоненти окремих паралінгвальних фразем, подекуди семантичні модифікації засвідчують культурно-національний досвід деструктивної комунікації, визначають її цінність в умовах міжособистісної взаємодії.

Література

1. Бойко Н. Вербалізація світу емоцій в українській мові : семантичний аспект / Н. Бойко // Українське мовознавство. - 2009. - № 39. - С. 26-34.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. - К.-Ірпінь : ВТФ Перун, 2009. - 1736 с.

3. Вежбицькая А. Язык. Культура. Познание / Анна Вежбицкая ; [пер. с англ. ; отв. ред. М. Кронгауз]. - М. : Русские словари, 1996. - 416 с.

4. Григорьева С. А. Словарь языка русских жестов / С. А. Григорьева, Н. В. Григорьев, Г. Е. Крейдлин. - Москва-Вена : Языки русской культуры; Венский славистический альманах, 2001. - 256 с.

5. Ильин Е. П. Эмоции и чувства / Евгений Павлович Ильин - СПб. : Питер, 2001. - 752 с.

6. Кононенко В. І. Мова у контексті культури : [монографія] / Віталій Іванович Кононенко. - Київ-Івано-Франківськ : Плай, 2008. - 390 с.

7. Лепешаў І. Я. Фразеалагічны слоўнік беларускай мовы : у 2_х т. / І. Я. Лепешаў. - Мінск : Беларуская энцыклапедыя імя П. Броўкі, 2008. - Т. 1. - 672 с. ; Т. 2 - 704 с.

8. Психологічний словник / [за ред. В. І. Войтка]. - К. : Вища школа, 1982. - 216 с.

9. Словник фразеологізмів української мови [уклад. В. М. Білоноженко та ін.]. - К. : Наукова думка, 2003. - 1104 с.

10. Ужченко В. Д. Фразеологія сучасної української мови : [навч. посіб.] / В. Ужченко, Д. Ужченко. - К. : Знання, 2007. - 494 с.

11. Фразеологический словарь русского языка [свыше 4000 слов. статей] / [под. ред. А. И. Молоткова]. - [2-е изд., стереот.]. - М. : Советская энциклопедия, 1968. - 543 с.

Анотація

В статье рассматриваются вопросы, касающиеся этнокультурных особенностей фразеологизмов, которые иллюстрируют невербальное поведение носителей языка. Прослеживается отображение мировоззренческих позиций украинского народа, особенности переживания и вербализации негативных эмоций, в частности и путем сопоставления с фраземами русского и белорусского языков.

Ключевые слова: паралингвистический фразеологизм, этнокультура, негативная эмоция, невербальное поведение.

Размещено на Allbest.ru