Експресивність паралінгвальних фразем української мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

КПІ ДВНЗ «Криворізький національний університет»

Експресивність паралінгвальних фразем української мови

Г.Г. Демиденко

Фразеологічну науку останніх десятиліть відзначає зростаючий інтерес до системного її вивчення. Цей аспект ставить перед дослідниками проблему осягнення та конкретизації тих чи тих термінологічних понять загальномовознавчого характеру загалом і власне фразеологічного зокрема. Експресивна привабливість сталих словосполучень забезпечується влучністю характеристик, сконденсованістю думки, має значення для процесу комунікації, оскільки служить для вираження широкої палітри емоцій, почуттів, оцінок тощо.

До питань експресивності мовних знаків зверталися вітчизняні й зарубіжні науковці (Н. Бойко, Г. Їжакевич, Ж. Краснобаєва-Чорна, Н. Лук'янова, В. Мокієнко, Н. Оніщенко, В. Телія, В. Ужченко, В. Чабаненко, Т. Черданцева та ін.). Узагальнення їхніх праць указують щонайперше на здатність експресивних лінгвоодиниць збільшувати прагматичний потенціал виразу з наданням певної психологічної спрямованості, а також на створення специфічної атмосфери висловлювання, що полягає в його здатності інтенсивно впливати на сприйняття спілкувальника, викликаючи в нього інтелектуальну й емоційну реакцію.

Багато вчених уважають експресивність категорійною ознакою сталих зворотів, акцентуючи на тому, що фразеологізми визначаються трьома постійними для стійких сполук характеристиками: нарізнооформленістю, відносною стійкістю (відтворення в готовому вигляді) й експресивністю».

Експресивність як онтологічна риса фразеологічних одиниць (ФО) постає в руслі сучасних наукових розвідок неоднозначною лінгвістичною категорією. Тому обґрунтованим і практично значущим видається осмислення виражальних можливостей окремих тематичних груп стійких словосполучень, до яких належать паралінгвальні фраземи (ПФ) - вирази на позначення невербальних дій (міміки й рухів очима, жестів рук, пози, ходи).

Актуальність теми роботи зумовлена необхідністю поглибленого вивчення експресивних потенцій ПФ, конотативна цінність яких залишається нез'ясованою. експресивність вислів паралінгвальний зворот

Мета цієї розвідки полягає в тому, аби встановити виражальні особливості паралінгвальних сталих виразів, описати способи їх реалізації. Завдання дослідження: 1) визначити специфіку категорії експресивності щодо увиразнення змісту сталих зворотів з невербальною складовою; 2) ідентифікувати засоби створення експресивності фразем.

Слід зазначити, що експресивність розглядається як сукупність мовних засобів, покликаних забезпечити її вираження й визначити власне критерії експресивності ФО, а саме: межу між нейтральною нормативністю та виразністю одиниць, що перетнули нормативні показники. У контексті паралінгвальних стійких зворотів доцільно кваліфікувати інтенсивну та посилену виразність, адже цей різновид фразем відзначається значним прагматичним потенціалом упливу на реципієнта. За таких умов експресивність досить тісно пов'язана з поняттям інтенсивності та є засобом збільшення ілокутивної сили висловлення. Інтенсивність як семантична категорія мови співвідноситься з поняттєвою категорією градуальності й включає поняття норми. Міра градуальності, як зазначають, має суб'єктивний характер, бо залежить від сприйняття індивіда. Ступінь експресивного висловлювання можна градуювати через уведення інтенсифікаторів. Інтенсивність тлумачать здебільшого як високий ступіть ознаки, реально властивої предмету, або такий, що приписується йому мовцем, являє собою відхилення від середньої норми.

Передусім, зауважимо, що в тих випадках, коли йдеться про градаційні ознаки, міру інтенсивності окремої риси чи особливості, рівень експресивності ПФ визначаємо за допомогою прислівників-експлікаторів. Матеріалом для дослідження стали стійкі вислови, дібрані з академічного фразеологічного словника української мови. Аналіз мовного матеріалу засвідчив таку інтенсифіковану виразність ПФ:

1. Показником експресивності виступає семи на зразок «дуже», «надзвичайно», «зовсім» у дефініції висловів: брати за печінки - «дуже дошкуляти комусь, торкаючись найболючішого»; братися за голову - «бути у відчаї, розпачі; дуже переживати, шкодувати»; брови полізли на лоба - «хто-небудь чимсь дуже вражений, виявляє надзвичайне здивування, збентеження і т. ін.»; вибивати дрижаки (дріб) - «дуже тремтіти від холоду, нервового напруження і т. ін.»; вибрикувати гопки - «дуже радіти»; [аж] вхопитися за живіт (за боки, в боки) - «дуже сміятися, реготати»; на весь (на повний, у повний) голос (зі словами кричати, співати) - «дуже голосно, з усієї сили»; дуля з маком [під ніс] - «абсолютно, зовсім нічого»; зуби скриплять - «хтось дуже розлючений, сповнений гніву, ненависті»; з кам'яним лицем - «дуже серйозно, суворо»; як (мов, наче) з воску (із гіпсу) виліплений - «надзвичайно блідий (про обличчя)»; скалити зуби - «1) дуже сміятися, перев. без очевидної причини» тощо.

Подекуди фіксуємо приклади експресивних лінгвоодиниць, де увиразнення змісту забезпечується й наявністю у структурі фразем таких мовних маркерів, як аж, тільки. Наприклад: [тільки] пальчики (рідше пальці) оближеш - «1) що-небудь дуже смачне; 2) хтось дуже гарний, вродливий»; [аж] губи облизувати - «бути дуже задоволеним чим-небудь»; [аж (і)] очі на лоб (на лоба, рідше догори) лізуть - «хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь»; аж рота роззявити - «виявити сильне здивування, захоплення або великий інтерес до чогось»; [аж] ударити об поли руками - «виявити надзвичайно сильне здивування, збентеження, обурення у зв'язку з чим-небудь»; [аж] рвати (дерти, скубти) на собі (на голові) волосся (чуба) - «впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися».

2. Показником експресивності є семи на кшталт «уважно», «пильно» в дефініції зворотів: не відривати (не відводити) очей (погляду) - «весь час, уважно, пильно дивитися на кого-, що-небудь, стежити за кимсь або чимсь»; впиватися очима (поглядом, зором) - «пильно, не відриваючись, дивитися на кого-, що-небудь»; впинати (вп'ялювати) очі - «пильно дивитись на кого-, що-небудь»; встромляти очі - «пильно вдивлятися в кого-, що-небудь»; втопити очі (зір, погляд) - «пильно, уважно і невідривно вдивлятися в щось»; в сто очей дивитися - «уважно стежити за ким-небудь, контролюючи дії, вчинки; старанно пильнувати».

3. Показником експресивності постають семи «настирливо», «рішуче» у тлумаченні висловів: брати за горло - «настирливо або силою домагатися чого-небудь»; брати за зябра (за жабри) - «1) примушувати кого-не-будь виконувати, робити щось; настирливо домагатися чогось»; вішатися (кидатися, чіплятися) на шию - «нав'язуватися кому-небудь, настирливо домагаючись прихильності, взаємності (про жінок у ставленні до чоловіків)»; відбиватися (відмахуватися, відхрещуватися) руками й ногами - «рішуче відмовлятися від кого-, чого-небудь».

4. Виразність зворотів ґрунтується на використанні в дефініції семи «голосно»: дерти рота (пельку) - «голосно, надривно кричати, горланити»; аж луна йде (розлягається, рідше гоготить) перев. зі сл. гукати, співати і т. ін. - «так, що далеко чути; дуже голосно, сильно»; рвати горло (горлянку) - «дуже кричати, галасувати»; розпускати голос - «не стримуючись, дуже голосно, на повну силу кричати, співати, лаятися і т. ін.».

5. Експресивність стійких словосполучень пов'язана із семою «швидко», як-от; ввіритися ногам - «швидко побігти, втекти»; пробігати очима -«швидко читати або оглядати що-небудь»; сипати словами [як (мов, наче) горохом] - «говорити, не зупиняючись, дуже швидко і багато».

Отже, експресивність являє собою семантичну внутрішню суперкатегорію, своєрідну «призму», через яку осмислюються емотивно-оцінні значеннєві плани. Семантична структура експресивного вислову зазвичай поєднує кілька компонентів, безпосередньо пов'язаних зі значеннєвим планом і його ідентифікацією. Їхня значущість у семантичній структурі конкретного експресива неоднакова. Вершину експресивності становить конотативний макрокомпонент, засвідчений у тлумаченнях паралінгвальних зворотів та імплікований його внутрішньою формою.

Перпективним видається подальше дослідження виражальних можливостей паралінгвальої фразеології: з'ясування чинників формування експресивності та функційно-прагматичного навантаження цих фразеологізмів. Варто й звернути увагу на екстралінгвальні фактори створення «посиленої інтенсифікації», емосеми у структурній організації стійких зворотів.

Анотація

У запропонованій публікації йдеться про експресивність як категорійну ознаку сталих висловів; з'ясовано виразово-зображувальні властивості паралінгвальних стійких зворотів, їх здатність передавати ставлення мовця до фактів навколишньої дійсності, підсилювати логічний та емоційний зміст висловленого, виступати засобом суб'єктивного увиразнення мови.

Ключові слова: паралінгвальний фразеологізм, експресивність, інтенсивність.

Размещено на Allbest.ru