Мовне вираження антивоєнного художнього дискурсу

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Мовне вираження антивоєнного художнього дискурсу

Наталія Лисецька

Лисецкая Н.. Языковое выражение антивоенного художественного дискурса

Статья посвящена исследованию художественного дискурса. На основе интерпретационного анализа стихотворения Г. Хейм “Der Krieg” и пьесы М. Рейвенгилла “Shoot / get treasure / repeat” // “Freedom and Democracy I hate you” рассматривается одна из наиболее актуальных проблем современной лингвистики - языковое выражение антивоенной тематики средствами немецкого языка. В обоих проанализированных произведениях, которых разделяют 100 лет, просматриваются параллели в выборе темы опасности войны и ее угрозы цивилизации, которые имеют некоторые отличия ее формально-содержательного изложения. Если Г. Хейм пытался разбудить пассивного наблюдателя, то М. Рейвенгилл попытался противопоставить добрый мир агрессивному, надеясь на перевоспитание последнего. Разрушающую силу войны оба автора наглядно показали на основе метафорики, хотя в стихотворном жанре это достигается прежде всего средствами переносного значения (персонификация, символика, гамма цветов), в то время как прозаическое произведение пытается переубедить с помощью фигур накопления (климакс), противопоставления (антитезис), повтора, выделения (эмфаза). В перспективе считаем целесообразным проведение исследований вербализации и объективации антивоенного дискурса современной немецкой прессы.

Ключевые слова: дискурс, метафора, климакс, дистанционный / контактный повтор, апозиопеза.

Lysetska N. Verbal Expression of Anti-War Literary Discourse

This article is devoted to the studies of the literary discourse. Based on the interpretative analysis of the poem by G. Heym “Der Krieg” and of the play by M. RavenhiU “Shoot / get treasure / repeat” // “Freedom and Democracy I hate you” one of the most topical problems of modern linguistics - expression of anti-war subject by the German language means - is considered. In both analyzed works, which are 100 years separated from each other in the time space, one can trace parallels in the choice of the topic of danger of war and its threat to civilization, which however contain some differences in its formal semantic presentation. While G. Heim tried to wake up the passive observer, M. Ravenhill, in his turn, attempted to contrast the good world with the aggressive one, hoping to rehabilitate the latter. The destructive power of war was clearly demonstrated by both authors on the basis of metaphor, but in the poetic genre this is achieved primarily by the transferred meaning devices (personification, symbolism, color range) while the prose work is trying to persuade using such devices as climax, comparison, repetition, emphasis etc. In the future, we consider it reasonable to investigate the verbalization and objectification of anti-war discourse of contemporary German press.

Key words: discourse, metaphor, climax, distant / contact repetition, aposiopesis.

Постановка наукової проблеми та її значення

Людське суспільство неодноразово зазнавало руйнації, спричиненої численними війнами. Світ здригається від погроз і жорстокості різних терористичних угруповань. Усі ці події відображаються в мові. З огляду на це, звернення до теми вербалізації антивоєнного дискурсу цілком актуальне.

Аналіз досліджень цієї проблеми

Мову демократії і політики ґрунтовно досліджували німецькі вчені [1; 5]. Питання антивоєнного дискурсу цікавило багатьох учених, зокрема пошуки проводили на основі сучасного воєнного публіцистичного дискурсу (Жуков І.В., 2001), антивоєнної романістики в порівняльному аспекті на прикладі творчості Е. М. Ремарка

Мета статті - дослідити лексико-стилістичні засоби різножанрових текстів на антивоєнну тематику, визначити їх формально-смислові ознаки.

Окреслена мета передбачає розв'язання таких завдань:

1) виявити основні стилістичні фігури антивоєнного дискурсу, якими досягається найбільший ефект впливу на читача;

2) вивести імпліцитні смисли, які активуються при сприйнятті текстів;

3) порівняти формально-смислові ознаки досліджуваних різножанрових творів.

Об'єкт дослідження - вивчення стилістичних засобів антивоєнного дискурсу на прикладі вірша Ґ. Хейма “Війна” [4] та п'єси М. Рейвенгілла “Свобода та демократія, я вас ненавиджу” [6].

лексичний стилістичний антивоєнний різножанровий дискурс

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження

Ґеорґ Хейм (нім. Georg Heym; 30.10.1887-16.01.1912) - німецький поет, прозаїк, драматург, публіцист, ключова фігура раннього експресіонізму, представники якого зверталися до тем “цивілізація”, “кінець світу”, “смерть”, “хвороба”, “війна” тощо. Нерідко були сподівання на те, що несправедливе суспільство можна знищити за допомогою війни й наступить щось нове. Війна виступала не катастрофою, а метафорою, яка символізувала зміну і “прорив” до чогось кращого. У німецькій літературі до початку Першої світової війни письменники захоплювалися війною (Alfred Lichtenstein, Ernst Stadler, Ernst Wilhelm Lotz und August Stramm), однак жахлива реальність заставила побачити дуже швидко всі ті жахіття, які несе із собою війна, і це посприяло переорієнтації більшості літераторів цього напряму. До останніх належав Ґеорг Хейм, який передбачав і пророкував наближення європейської війни й загибель міщанської цивілізації.

У вірші “Der Krieg” Ґеорг Хейм зображує війну як чорного монстра. Червоною ниткою змальовано еволюцію людського прозріння - від захоплення в очікуванні змін до повної руйнації суспільства, духовного та фізичного знищення.

Перші два рядки вірша розпочинаються анафоричною інверсією (Aufgestanden ist er, welcher lange schlief, Aufgestanden unten aus Gewben tief.), завдяки чому досягається подвійний ефект - наголошено на тому, що щось наближається і викликається зацікавленість читача, що це таке. Це невідоме позначається займенником “er”, який у наступних рядках сприймається як щось страшне й сильне, оскільки воно своєю “чорною рукою” розтрощує місяць (In der Ddmmerung steht er, grоЯ und unerkannt, Und den Mond zerdrbckt er in der schwarzen Hand). Образ “чорного” - персоніфікація (алегорія) війни. Війна присутня завжди, є поруч із нами, але її ніхто не хоче помітити, відчути небезпеки, яка дуже швидко може постукати у двері кожного. У другому й третьому стовпчиках змальовується дія цього невідомого образу на людей. Вони відчувають загрозу, їх охоплює страх, вони стають ще більш безпорадними й невпевненими, бо кругом холодно, темно й передчуття неспокою: Frost und Schatten einer fremden Dunkelheit, Und der Mdrkte runder Wirbel stockt zu Eis. Напруження посилюється неповними короткими реченнями: Eine Frage. Keine Antwort. Und Gesicht erbleicht. Трохи дальше постає картина “борід”, які тремтять на кінчику підборіддя (Und die Bdrte zittern um ihr spitzes Kinn.). Це вдала метонімія, яка дає змогу на основі якоїсь частинки зрозуміти суть цілого (Figur Pars pro toto), тобто увага фокусується не на людей, а на їхні бороди, на їхній страх.

Пасивна позиція спостерігача прискорила появу цього “жахливого”, яке принесло людям потоки крові, численні смерті, гори загиблих (Sme voll Blut, zahllose Leichen, Berge von Toten). Масштаби розрухи передані у формі анафори. Ґеорґ Хейм уживає прийменник “ьber” чотири рази на початку кожного рядка (ьber runder Mauern blauem Flammenschwall Steht er, ьber schwarzer Gassen Waffenschall. ьber Toren, wo die Wdchter liegen quer, ьber Brbcken, die von Bergen Toter schwer.), що ще більше посилює напругу й унаочнює жахіття війни.

У вірші акцентовано увагу на контрасті світлого й темного, який пронизує весь текст і передається червоними та чорними фарбами, які доповнюються палітрою інших кольорів. Метафорика кольорів допомагає приховано передати основні смисли й наочно показати розміри розрухи. Кольори асоціюються зі смертю, розрухою, смутком і використовуються в антонімічному протиставленні (schwarze Hand, schwarzes Haupt, schwarze Gassen, schwarze Welt, roter Hund, rote Zipfelmbtzen, gelbe Feldermduse etc.). Ґеорґ Хейм персоніфікує темноту ночей, яка раптово з'являється і “нападає” на перехожих. Завдяки фігурам перенесеного значення (тропам) йому вдається зберегти небезпечну атмосферу впродовж усього тексту. Сяйво вулкана на краю світу асоціюється із червоною фарбою і створює антонімічне протиставлення світлого й темного, що драматизує події, які відбуваються.

Для позначення людей, які стріляють, використовується метафора “тисяча шапочок із помпонами” (tausend rote Zipfelmbtzen). Цим “смішним шапочкам із помпонами” протиставляється “могутнє виверження вулкана”. Так досягається “ефект применшення” або “опредметнення” тих, хто на полі бою (вони є безпомічними об'єктами та жертвою свого власного бажання воювати) і, навпаки, персоніфікується вогонь, який усе на своєму шляху пожирає (Unddie Flammen fressen brennend Wald um Wald.).

Завершується вірш тим, що місто знищено. Ґеорґ Хейм персоніфікує процес зникнення міста, бо воно саме хотіло свого кінця і йшло безмовно на самогубство. Місто виступає перифразою для його мешканців. Вони добровільно підкорилися закону війни й тому є співучасниками саморуйнації. Місто є також перифразою для всієї цивілізації, яка через пасивну позицію людей може бути повністю знищеною.

29 вересня 2010 р. на сцені театру Berliner Ensemble відбулася прем'єра роботи видатного англійського драматурга, режисера та публіциста М. Рейвенгілла (07.07.1966) у перекладі на німецьку мову “Свобода та демократія, я вас ненавиджу”. Вистава отримала схвальну оцінку критиків як жанр сучасного мистецтва, яка так тонко відтворює нашу реальність і спрямована проти війни та насилля.

Уже перша сцена “Die Troerinnen” починається з незвичного хору жінок, бо там не співають, а оповідають. Ми довідуємося про історію кожної жінки, не знаючи її імені, екстраполюючи одночасно побачене на себе, де кожна з них є однією з нас. Перше речення починається з корекції: Wir wollen euch was fragen. Ich will euch was fragen: ... власне, ми, кожна з нас, а, отже, я хочу вас запитати: Warum bombardiert ihr uns? Питання Warum повторюється на початку та в кінці реплік жінок (Kyklus-Wiederholung), твердження “Wir sind die Guten” й антитези Aber ihr-, Nur ihr-, Und jetzt kommt ihr- як ехо пронизують цілий твір. Фігури додавання на кшталт Wir alle - alle von uns; Seht uns an. Seht uns einmal an. Seht uns alle genau an є не лише експліцитно вираженими анафорами, епіфорами, підсиленням, кільцевим повтором, клімаксом тощо. Це, насамперед, поділ на “нас”, “хороших людей”, і “інших”, яких ми не розуміємо і не хочемо розуміти. Такий завуальований, метафоричний зміст досягається саме завдяки вище зазначеним стилістичним фігурам, що є своєрідними “фігурами у фігурах”, тобто метафорою в анафорі, епіфорі, клімаксі тощо.

У діалозі з “іншими” жінки намагаються вплинути на останніх, наголошуючи їх достоїнства й закликаючи показати їх на конкретних справах [6, с. 13]: Wir wissen, dass eure Kultur sehr anders ist. Und das ist okay. Wir akzeptieren das... So machen das gute Menschen. [...] bberall. Gute gute gute gute gute gute gute gute Menschen. Bitte, ihr seid auch gut. Natbrlich seid ihr das. Mbsst ihr sein... Bitte zeigt mir ein bisschen davon. Однак жодних змін жінки в темряві не побачили, “ті” так і залишилися на іншій стороні. Брутальна реальність триває, що виражається на основі дослівного контактного повтору (Weiter undweiter undweiter undweiter und weiter). Сполучник “und” і відсутність розділових знаків імплікують сему протяжності та нескінченності.

Після наступної повітряної атаки, де гинуть люди, з вуст жінок виривається гірка правда: Ihr seidkeine Menschen. [...] Ihr seidBomben. [...] Ich sehe euch und euch ticken und ich spbre nur Angst, und Wut und Ekel. Nur das. Метафора “Ihr seid Bombed”, яка виступає гіперонімом до дій “інших” (Ich sehe euch und euch ticken), клімакс (und ich spbre nur Angst, und Wut und Ekel) і синтаксичний еліпс (Nur das), який стоїть як доповнення в кінці монологу і є своєрідним підсумком, свідчать про реальну оцінку до “тих інших”/“злих”. Це підсилюється емфазою в поєднанні з дослівним повтором (Ihr ben ben ben ben ben).

На несподівану кінцівку сцени налаштовує текст англійською мовою і постать солдата, який виходить із-за куліс [6, с. 16]: There will be good everywhere. And then every day, peace will be war. I open battle. I declare war. Оксиморон “мир буде війною” і граматичний паралелізм однотипних синтаксичних структур із егоцентричним підметом “Я” (Я відкриваю битву. Я оголошую війну) дають зрозуміти, що насилля, війни, терор стали всесвітньою проблемою, яку нелегко подолати. Позитивне вирішення залежить від тих, хто “там”, “нагорі”, хто вирішує долі “інших”.

У сцені “Furcht und Elend' простежуємо страх батьків за свою дитину, які намагаються вберегти її від жахливих подій терору:

Olivia ...Ja, Liebling, es gibt einen Krieg, aber das ist nicht unser Krieg, wir ... er ist weit weg, dieser Krieg ist so weit, weit, weit weg. Okay? Okay? Wir ... schldfst du jetzt fbr Mama? Machst du das? Braver Junge, Alex. Nacht. Nacht [6, с. 31].

Контактні повтори слів і речень (weit, weit; Nacht. Nacht) або дистанційні дослівні та часткові (einen Krieg ... nicht unser Krieg ... dieser Krieg), незавершені висловлювання (апозіпези: wir ... er ist weit weg; Wir ... schldfst du jetzt fbr Mama?), неповні речення (еліпси: Okay? Okay? ... Braver Junge, Alex. Nacht. Nacht) засвідчують велике збудження та напругу. Проте поєднання іменника “Krieg” із неозначеним артиклем (einen Krieg - якась війна), присвійним (nicht unser Krieg - не наша війна) та вказівним (dieser Krieg - ця війна) займенниками, які виступають у ролі означень, викликає іронію, породжену страхом за своє життя та байдужістю, щоб щось для цього зробити.

У завершальній сцені “Krieg und Frieden” ми знаходимо розв'язку подій попередньої. Хлопчик, який не міг спати, знову і знову бачить страхітливий сон: солдат без голови з'являється щоночі, бо хоче мати його (Алекса) голову. Лише тоді він отримає винагороду: Undder Soldat schrie: Ich habe gekdmpft. Ich will meinen Lohn. - ALEX ... - Raus, raus hier, weg. Du bist ein Monster. Monster Monster Monster Monster Monster Monster Monster.. [...] Du bist kein Mensch. [6, с. 38]. Контактний дослівний повтор іменника Monster (повторюється сім разів) і написання двох останніх слів великими буквами (емфаза) Monster Monster указують на щораз більшу небезпеку. Мале хлоп'я символізує наступність: усе повторюється, зло також. Невинне дитя може стати згодом монстром. Автор намагається вказати на небезпеку, яка на нас чатує, проте ми не завжди сприймаємо її як таку.

Висновки та перспективи подальших досліджень

В обох проаналізованих творах, віддалених у часовому просторі один від одного на 100 років, простежуються паралелі у виборі теми небезпеки війни та її загрози цивілізації, які містять, однак, деякі відмінності її формально-змістового викладу. Якщо Ґеорг Хейм намагався розбудити пасивного спостерігача, то М. Рейвенгілл спробував протиставити добрий світ агресивному, сподіваючись на перевиховання останнього. Руйнівну силу війни обидва автори наочно показали на основі метафорики, проте у віршованому жанрі це досягається насамперед засобами перенесеного значення (персоніфікація, символіка, гама кольорів), у той час як прозовий твір намагається переконати за допомогою фігур накопичення (клімакс), протиставлення (порівняння), повтору, виділення (емфаза) тощо. У перспективі вважаємо доцільним проведення наукових пошуків вербалізації та об'єктивації антивоєнного дискурсу сучасної німецької преси.

Джерела та література

1. Dieckmann W. Demokratische Sprache im Spiegel ideologischer Sprach (gebrauchs) konzepte / W. Dieckmann // Sprache und Politik. Deutsch im demokratischen Staat. Thema Deutsch. Band 6, 2005. - Mannheim: Dudenverlag. - S. 11-29.

2. Fleischer W. Stilistik der deutschen Gegenwartssprache / W. Fleischer, G. Michel, G. Starke - 2. Aufl. - Frankfurt a. M.: Peter Lang, 1996. - 341 S.

3. Habscheid S. Text und Diskurs / S. Habscheid. - Paderborn: Fink, 2010. - 122 S.

4. Heym G. Gedichte. Die Deutsche Gedichtbibliothek. Gesamtverzeichnis deutschsprachiger Gedichte [Elektronische ressourche] / Georg Heym. - Zugangsregime

5. Kilian J. Sprache und Politik. Deutsch im demokratischen Staat / J. Kilian // Sprache und Politik. Thema Deutsch. - Mannheim: Dudenverlag, 2005. - Band 6. - 350 S.

6. Ravenhill M. “Shoot / get treasure / repeat” // “Freedom and Democracy I hate you” / M. Ravenhill // Berliner Ensemble: Programmheft. - Berlin: Berliner Ensemble, 2010. - Nr. 123. - 105 S.

7. Stede M. Korpusgestbtzte Textanalyse: Grundzbge der Ebenen-orientierten Textlinguistik / M. Stede - Tbbingen: Narr Studienbbcher, 2007. - 208 S.

Размещено на allbest.ru