Фахова мова працівників туріндустрії: некодифікована складова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фахова мова працівників туріндустрії: некодифікована складова

The blocks of uncodified professional vocabulary of tourism industry - professionalism and professional jargon have been analyzed in this article. Operating with lexical material, collected by interviewing and questioning methods from respondents - workers of 11 Kyiv travel companies and agencies, which are specialized in inbound /outbound tourism, the author describes the main nominative-thematic categories of vocabulary, mentioned above, and defines ways of its replenishment.

Key words: professionalism, professional jargon, professional language, vocabulary, tourism.

На сьогодні в мовознавстві спостерігається підвищений інтерес до вивчення “живої” мови. Об'єктом дослідження українських і зарубіжних лінгвістів усе частіше стають такі мовні явища, як соціальний діалект (арґо, жаргон, сленг), просторіччя, суржик. У цьому контексті одним із важливих завдань сучасної науки про мову є аналіз некодифікованої професійної лексики як лінгвосоціального явища.

Незважаючи на наявність низки студій щодо спеціальної лексики різних професійних сфер (медицини, юриспруденції, економіки, музики, журналістики, спорту, програмування тощо), кількість праць про мову туризму є досить обмеженою (див. праці російських лінгвістів Г. С. Атак'ян, Л. В. Виноградової, Г. І. Шипуліної, та українських - О. Б. Ляховин, Л. В. Півневої, І. М. Черненко). Професіоналізми та професійні жаргонізми туріндустрії, на жаль, досі не були предметом лінгвістичного дослідження.

Такий стан розробки зазначеної проблеми, на нашу думку, спричинений двома факторами: труднощами збору емпіричного матеріалу (адже ненормована професійна лексика характерна для усного неофіційного спілкування, рідше писемного/електронного - інтернет-листування фахівців турорганізацій, матеріали у фахових журналах, буклетах, інструкціях) і неузгодженістю поглядів мовознавців на теоретичному рівні.

Мета статті - аналіз спеціальної лексики туріндустрії, зокрема її некодифікованої складової. Для досягнення мети передбачено вирішення таких завдань: 1) уточнити зміст та обсяг понять “професіоналізм”, “професійний жаргонізм”; 2) описати основні номінативно-тематичні групи професійної лексики сфери туризму; 3) визначити шляхи її поповнення.

Джерелом дослідження стали результати інтерв'ювання й анкетування, проведені серед респондентів - працівників 11 київських туристичних фірм та агентств, що спеціалізуються на в'їзному/виїзному туризмі (“Coral Travel”, “Бон Тур”, “Нью Лоджик”, “Tez Tour”, “Group Travel”, “TUI Ukraine”, “Дельта Тревел”, “КУ- ТЕП-тур”, АГП “Касабланка тревел”, “Солей”, “ЛюбоСвіт”). Загальна кількість зібраних і проаналізованих лексичних одиниць - понад 140.

Зважаючи на те, що професійна комунікація в середовищі вищезазначених київських турорганізацій здійснюється як російською, так і українською мовами (з проявами інтерференції), лексеми як ілюстративний матеріал подано нами у варіанті запису.

Насамперед, варто зазначити, що “фахова мова туріндустрії” є поняттям вужчим, ніж “мова туризму” загалом. Як зазначає Г. І. Шипуліна, творцями й носіями останньої є поряд із професійними працівниками туризму і самодіяльні туристи) [11, с. 1]. Тобто можна стверджувати, що близькі, але нетотожні вищезгадані поняття співвідносяться як частина і ціле.

Фахова мова туріндустрії - одна з галузевих мов, що обслуговує професійне спілкування в туристичній діяльності; особливий функціональний різновид літературної мови, що складається із сукупності мовних і позамовних засобів, які використовують у туристичній сфері для фіксації, збереження, переробки, передачі та сприйняття спеціальної (туристичної) інформації.

Враховуючи те, що туристична діяльність є діяльністю “із надання туристичних послуг (щодо розміщення, харчування, транспортного, інформаційно-рекламного обслуговування, а також послуги закладів культури, спорту, побуту, розваг тощо, спрямовані на задоволення потреб туристів)” [4, с. 181], розуміємо, що фахова мова сфери туризму є явищем досить багатогранним, оскільки обслуговує різні комунікативні ситуації (з різними партнерами й цілями), реалізується в різних формах і текстах, її лексико-семантичний апарат складався та продовжує поповнюватися з різних галузей знання й практичної діяльності.

Професійна мова працівників туризму існує в усній та писемній формах і має такі основні різновиди: наукова мова; фахова розмовна мова (між працівниками турустанови чи турустанов, між працівником турорганізації та клієнтом); мова туристичної документації; мова туристичної реклами. Залежно від того, який із вищевказаних різновидів професійної мови реалізується, добираються ті чи інші лексико-стилістичні засоби. Усному професійному спілкуванню властиве вживання професіоналізмів та професійних жаргонізмів.

З огляду на те, що в українському, як і загалом у східнослов'янському мовознавстві, не існує єдності думок учених щодо кількості класів спеціальної лексики та прийнятої термінології для їх номінації, досліджуючи фахову лексику галузі туризму, насамперед, проаналізуємо теоретичні позиції науковців із зазначеного аспекту.

Проблема співвідношення термінів і професіоналізмів у складі спеціальної лексики дискутується в мовознавстві досить давно. Загалом існує три погляди лінгвістів із цього питання. Перша група науковців (М. М. Шанський, О. С. Ахманова) ототожнює поняття “терміни” і “професіоналізми”. Друга група (М. Д. Степанова, І. І. Чернишова, В. М. Жирмунський, О. М. Трубачов) - розрізняє професійну лексику й термінологію за діахронічним принципом, як лексичні одиниці різних історичних періодів. Третя група мовознавців (О. В. Калінін, В. М. Прохорова, Н. І. Фоміна, В. М. Сергєєв, С. Д. Шелов) - констатує близькість цих лексичних шарів, однак як критерії розмежування вони називають ненормованість вживання професіоналізмів, обмеженість сфери функціонування усним професійним мовленням, наявність емоційно-експресивних конотацій [2].

Проблема класифікації спеціальної лексики ускладнюється ще й тим, що окремі дослідники не тільки поділяють фахові одиниці на термінологічну та професійну лексику, а й додатково розподіляють їх ще на низку підрозділів. На думку О. А. Покровської, крім професійної лексики, необхідно розрізняти “термінологізовані жаргонізми” та “професійні жаргонізми”. Перші дослідниця визначає як стилістично забарвлені номінації, що функціонують у вигляді професійних висловів, але виражають наукові поняття, мають чітко окреслену дефініцію і, таким чином, “претендують” на роль термінів. До професійних жаргонізмів О. А. Покровська зараховує конотативно марковані вислови, що не виражають наукового поняття й не мають дефініції, але задовольняють потреби професійного спілкування в певній галузі [8, с. 36-37].

В. М. Прохорова зазначає, що професіоналізми й жаргонізми схожі грубою експресією, тим, що вони не становлять самостійних мовних підсистем зі своїми граматичними особливостями, а є лексичними комплексами, порівняно обмеженими кількісно. Професійні жаргонізми не претендують на точність і однозначність, мають високий рівень образності та емотивно забарвлене значення [9].

У праці М. Л. Давидової та Н. Ю. Філімонової зазначено, що відмінність між професіоналізмами та професійними жаргонізмами досить умовна, і чіткої межі між ними встановити не можна, оскільки критерієм розмежування є не наявність/відсутність, а ступінь експресивності. Автори припускають, що варто говорити про певну функціональну диференціацію цих понять, адже в професіоналізмів на перший план виступає функція економії мовних засобів (мовець прагне скоротити громіздке формулювання терміна, тому що в середовищі фахівців і так зрозуміло про що йдеться). Емоційне забарвлення в такому разі можливе, але не є обов'язковою, визначальною ознакою. Професійний жаргон, крім цього, виконує функцію емоційної розрядки. Гумор, цинізм, грубість надають словам експресії, дають змогу “прикрасити” суху офіційну мову [1].

Поза тим, професійна лексика (передусім жаргонізми) є об'єктом дослідження соціолінгвістики [3; 5; 6]. Л. Т. Масенко називає мовні одиниці груп людей, об'єднаних професійно-практичною діяльністю, професійно диференційованими соціолектами і вказує, що “соціолект, або жаргон, виконує такі функції: об'єднує особу з групою, водночас вирізняючи відповідну групу поміж инших, а також стає мовним знаряддям інтерпретації дійсности” [6].

Отже, врахувавши вищезгадані теоретичні позиції, пропонуємо сформулювати основні диференційні ознаки професіоналізмів і професійних жаргонізмів та перейти до аналізу власне мовного матеріалу працівників туріндустрії.

Професіоналізм - це слово або вислів, властивий мовленню певної професійної групи [10]; мовні одиниці, вживані на позначення осіб, предметів, процесів у сфері певної професії (ремесла, промислу). Серед узагальнених О. Павловою особливостей професіоналізмів, на нашу думку, основними є такі: 1) професіоналізми належать до ненормативної спеціальної лексики; 2) професіоналізми існують переважно у сфері функціонування й не подаються у сфері фіксації (у загальних і спеціальних словниках); 3) професіоналізми використовують переважно в усному, розмовному мовленні; 4) професіоналізми виникають в умовах професійного спілкування як вторинні форми вираження та функціонують найчастіше як професійно-розмовні дублети офіційних термінів; 5) у професіоналізмів певної галузі системні зв'язки виражено меншою мірою, ніж у термінів; 6) професіоналізми характеризуються виразністю, образністю, експресією; 7) професіоналізми належать до периферії відповідної терміносистеми [7].

У фаховій лексиці працівників туріндустрії професіоналізми посідають особливе місце, сприяючи точнішому й лаконічнішому висловленню думки. Наприклад, “гаряча” путівка `путівка, термін реалізації якої закінчується найближчим часом', візовики `працівники візового відділу турорганізації', “мертвий” сезон `часовий період, який характеризується низьким попитом на турпослуги, коли туристичне життя “завмирає”', індивідуалка `індивідуальний тур', закрити групу `набрати достатню кількість туристів', шенгенка `шенгенська віза' тощо.

Проте фахівці будь-якої галузі вживають не тільки “високу” лексику (хоча й не всі професіоналізми можна зарахувати до останньої). Розмовне мовлення будь-якого професійного середовища завжди включає певну кількість емоційно забарвлених слів вузького вжитку, неформальної, стилістично зниженої, функціонально обмеженої мови, що відбиває професійну спеціалізацію її носіїв. Тобто, якщо в основі розрізнення некодифікованої лексики закладається критерій “зниженості”, то професійна лексика низької конотації визначається дослідниками як “професійні жаргонізми” [2].

У середовищі працівників туризму зафіксовано значний масив таких лексичних одиниць: дальняк `клієнти-туристи із далеких регіонів', трансферист `гід, супроводжуючий', групповушка `груповий відділ', выгулять туриков `провести екскурсію', анімашки `аніматори', принять нелегальчиков `зробити візову підтримку іноземцям для в'їзду в Україну', покурить группу `погодувати групу' тощо.

З огляду на те, що межі між поняттями “професіоналізм” і “професійний жаргонізм” є досить умовними (як уже згадувалося вище, основною диференційною ознакою є ступінь експресивності), увесь зібраний нами лексичний матеріал у подальшому пропонуємо аналізувати сукупно.

Таким чином, при систематизації наявного лексичного арсеналу окреслено такі основні номінативно-тематичні групи професійної лексики сфери туризму: 1) найменування категорій туристів/туристичних груп (фантик `дитина-турист віком до 2 років' (від англ. infant), отказник `турист, який отримав відмову у видачі візи', большие евреи `більша з двох тургруп із Ізраїлю'); 2) найменування працівників туристичної організації/відділів (отельники `готельні гіди', шопники `шоп-гіди', рекламщики `працівники рекламного відділу'); 3) назви туроператорів/турфірм і їх представників (ньюзи `“News Travel”', анекси “`ANEX Tour”', мібси/мібсики `“MIBS Travel”', кінь, пегаси “`Pegas Touristik”'); 4) назви різновидів турів (шуб-тур `вид шопін- гового туризму', экскурсионка `екскурсійний тур', крейзі-тур `тур з екстремальними видами спорту', індивідуалка `індивідуальний тур'); 5) назви країн, консульств країн, міст, аеропортів (Тай `Тайланд', Шарм Шарм-аль-Шейх', Ант `Анталія', Напка `Айя-Напа' (о. Крит), Севас `Севастополь'); 6) найменування туристських сезонів (глухой (голый, дохлый) сезон `низький сезон', жара, живой сезон `високий сезон'); 7) назви туристських маршрутів (бесконечные `маршрути тривалістю 10 днів і більше'); 8) назви засобів розміщення, пересування (гостишка `готель', баржа `океанський лайнер', шатл-бас `автобус', самік `літак, бешки `боїнги'); 9) типи готельних номерів (сінгли `одномісні', дабли `двохмісні', твіни `номери з двома ліжками', тріпли `кімнати для 3 осіб'); 10) найменування понять і процесів роботи з клієнтом/туристом/тургрупою (разбросать туристов `перенести туристів на інші тури', сидеть на билетах `тримати під туриста місце до отримання офіційного підтвердження з готелю', санітарити заявку `перевіряти заявку туриста', сделать туриста `роздрукувати фото туриста для здачі в консульство', отель в стопе `всі місця зайняті', профолоапить `прорахувати тур даремно' (туристи не зацікавлені); 11) найменування інших виробничих процесів (сіли (скинули, капнули, впали) гроші `надійшли кошти на розрахунковий рахунок за призначенням платежу'); 12) назви турдокументів (полетка `база даних про авіаквитки', загранки `закордонні паспорти', мультики `мультивізи', рабочки `робочі візи', фінка `довідка з банку про наявність рахунка у туриста') тощо.

Як бачимо, усі вищенаведені номени за загальними ознаками можна також поділити на дві групи - загальні і власні назви. Перша із цих груп становить основний масив мовного матеріалу.

У творенні жаргонімів сфери туризму активно використовують ресурси словотвірної системи сучасної української мови. Шляхами поповнення професійної лексики туріндустрії є:

а) переосмислення (вживання загальнонародного слова у специфічному значенні): трикутник `вид маршруту' (напр., “Золотий трикутник” Індії: Делі - Джайпур - Агра), пацієнт `неадекватний турист', халява `система “all inclusive”', бігун `людина, що використовує турпоїздку для нелегальної міграції';

б) складання: плавдачі `плаваючі дачі', інфо-лист `інформаційний лист';

в) універбація (згортання словосполучення за допомогою суфіксації в однослівний еквівалент): рекламник `рекламно-освітній тур для фахівців туристичної галузі, вид професійного навчання', спальник `спальний мішок', комбінашки `комбіновані тури; тури, в яких поєднано різні цілі подорожі' (напр., екскурсійна програма та шопінг, лікування та відпочинок);

г) зміни в наголошуванні слів: компас (у мандрівників) і компас (у військових моряків); баржа (норм., судно для перевезення вантажів) - баржа (у деяких круїзних фірмах так називають океанські лайнери); ґ) усічення або деформація слів усупереч загальномовним моделям: турик `турист', Еміки `Емірати', Португа `Португалія', апарти `апартаменти';

д) метафоризація: розігнати групу `скасувати подорож', їхати з поворотом `їхати в два і більше тури без перерви' (про автобуси і супроводжуючих), посувати тур `переносити дату виїзду';

е) спосіб метонімії: німці, норвежці, французи, чехи - консульства країн; тези, туйки, джоіни - представники турорганізацій (похідне від назв туроператорів “Tez Tour”, “TUI”, “Join UP”);

є) адаптація запозичень з англійської мови: вживання англіцизмів в українській транслітерації (побуквене відтворення): манагер (менагер, менегер) `менеджер з туризму' (від англ. мападвґ); по-різному адаптованих до української граматики: сінгли, дабли - одномісні, двохмісні типи готельних номерів (від англ. SNGL, single room; DBL, double room), раунди `авіаквитки для перельоту в обидві сторони' (від англ. round trip), апгрейдити `підвищити клас послуг' (від англ. upgrade) тощо.

Аналізований вище матеріал дає підстави стверджувати, що професіоналізми і професійні жаргонізми не становлять стабільної, загальноприйнятої системи. Так, у межах київських турорганізацій зафіксовані відмінності в тлумаченні значень однакових лексем (отказник `турист, який отримав відмову у видачі візи' і отказник `тур, від якого відмовилися'), у найменуванні низки понять (синонімія: турики/піпли/пакси `туристи', офисники/офики `офіс-менеджери', комбітури/комбінашки `тури, у яких поєднано різні цілі', забронькать/поставить на опцию `забронювати', мультик/мультяха/мульт `мультивізи'). Також спостерігається кількісний дисбаланс у використанні професійної лексики тією чи іншою турорганізацією. На нашу думку, такий факт можна пояснити декількома причинами. По-перше, відіграє роль те, наскільки великою є установа: у туроператора з розлогою структурою й численним кадровим забезпеченням активні контакти між фахівцями сприяють породженню та використанню некодифікованої спеціальної лексики. По-друге, рівень функціонування професіоналізмів та професійних жаргонізмів залежить від ставлення керівництва туристичного агентства/фірми до вживання такої ненормативної складової у фаховому спілкуванні. Принагідно варто згадати слова менеджера групового відділу фірми “Нью Лоджик” І. В. Ситнікової про те, що подібна лексика (і мовна творчість загалом) у них культивується: “У нас вообще много приколов - целая стена...(списана)” (курсив наш. - І. М.).

Окрім того, як зазначає Л. Т. Масенко, “майже кожна людина, будучи членом кількох соціальних груп, стає носієм кількох соціолектів” [6], тобто один мовець може поєднувати одиниці різних жаргонних систем. Так, не викликає сумнівів і підтверджується записаним той факт, що працівникам туристичної сфери притаманне вживання офісного жаргону: доки `документи', формалки `формальні документи', отфакать `відправити факс', железо `комп'ютер', стартую `прийняти факс' тощо. Працюючи з вузькоспеціальним видом туризму, наприклад, автотуризмом, альпінізмом, спелеотуризмом, водним туризмом, фахівці турорганізацій (інструктори) володіють лексикою туристського (групового, або корпоративного) жаргону. Це назви спорядження, способів пересування, вузлів, перешкод тощо: байда `байдарка', кораблик `один зі способів страховки', марка, провідник `види туристських вузлів' тощо. До того ж, майже кожен носій мови використовує сленг - жаргон із широкою соціальною базою, і в середовищі турпідприємства такі лексеми активно функціонують: айзера, москалі - на позначення етнічної належності туристів, мажори/віпи - заможних туристів тощо.

Викладене вище, звичайно, є лише першим кроком до вивчення ненормативної лексики туріндустрії, адже охоплює локально (і кількісно) обмежений зріз мовного матеріалу. Однак і це дає змогу зробити певні висновки.

Отже, професіоналізми та професійні жаргонізми туріндустрії - некодифікована лексика усного неофіційного спілкування працівників туризму (рідше писемного/електронного - інтернет-листування фахівців турорганізацій, інформація у фахових журналах, буклетах, інструкціях). Вона досить різноманітна за своєю тематикою, оскільки детально характеризує осіб, предмети, дії, процеси, якості, безпосередньо пов'язані з професійною діяльністю. Не становить цілісної системи й має широкий арсенал засобів для свого поповнення.

професійний жаргонізм лексика туріндустрія

Список використаної літератури

1. Давыдова М. Л. Профессиональный юридический жаргон: проблема определения границ понятия [Электронный ресурс] / М. Л. Давыдова, Н. Ю. Филимонова. - Режим доступа: http://www.siberia-expert.eom/.davydova./10-1-0-279.

2. Карпухина Н. М. О соотношении классов терминологических и профессиональных единиц [Электронный ресурс] / Н. М. Карпухина. - Режим доступа: http://www.sdo.rea. ru/ede/eonferenee/4/file.php? fileId=94

3. Липатов А. Т. Сленг как проблема социоле- ктики: монография / А. Т. Липатов. - Москва: Элпис, 2010. - 318 с.

4. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності // Туристичний бізнес. Нормативні документи: довідник: у 2 т. / упоряд. Н. Р. Кру- тяк; за заг. ред. В. Л. Іванова. - Львів: Лео- норм-Стандарт, 2004. - Т. 1. - 294 с.

5. Масенко Л. Т. Нариси з соціолінгвістики / Л. Т. Масенко. - Київ: Вид. дім “Києво-Моги- лянська академія”, 2010. - 246 с.

6. Масенко Л. Т. Усні форми побутування мови. Явище вульгаризації мовлення [Електронний ресурс] / Л. Т. Масенко // Незалежний культурологічний часопис “Ї”. - 2004. - № 35. - Режим доступу: http://www.ji.lviv. ua/./masenko-surzhyk.htm.

7. Павлова О. Терміни, професіоналізми і номенклатурні знаки (до проблеми класифікації спеціальної лексики) [Електронний ресурс] / О. Павлова // Проблеми української термінології. - Львів: Вид-во Нац. ун-ту “Львів. політехніка”, 2008. - С. 49-54. - Режим доступу: http://www.vlp.eom.ua/files/09_ 38.pdf.

8. Покровська О. А. Українська термінологія ринкових відносин: автореф. дис.. канд. філол. наук: 10.02.01 / Покровська Ольга Анатоліївна; Харків. держ. ун-т. - Харків, 1996. - 24 с.

9. Прохорова В. Н. Об эмоциональности термина / В. Н. Прохорова // Лингвистические проблемы научно-технической терминологии. - Москва: Наука, 1970. - С. 153-159.

10. Розенталь Д. Э. Справочник по русскому языку: словарь лингвистических терминов [Электронный ресурс] / Д. Э. Розенталь, М. А. Теленкова. - Минск: Оникс: Мир и Образование: Харвест, 2008. - 624 с. - Режим доступа: http://www. gumer.info/bibli- otek_Buks/.../p_3.php.

11. Шипулина Г. И. Формирование туристской лексики в современном русском языке: дис.... канд. филол. наук: 10.02.19 / Г. И. Шипу- лина; Ин-т русского языка АН СССР. - Москва, 1981. - 17 с.

Размещено на Allbest.ru