Особливості перекладу роману Чингіза Айтматова "Когда падают горы (Вечная невеста)" українською мовою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості перекладу роману Чингіза Айтматова “Когда падают горы (Вечная невеста)” українською мовою

У статті зосереджено увагу на особливостях перекладу питомо російської лексики українською мовою на матеріалі останнього роману Чингіза Айтматова “Когда падают горы (Вечная невеста)”. Проаналізовано способи й засоби відтворення найскладнішої питомо російської лексики. Висловлено авторські міркування про доцільність/недоцільність відбору перекладачем того чи іншого слова чи словосполучення.

Ключові слова: мова оригіналу, мова перекладу, російсько-український переклад, буквальний переклад, дослівний переклад, синоніми, мікротекст.

Миронюк Н. Ф. Особенности перевода романа Чингиза Айтматова “Когда падают горы (Вечная невеста)” на украинский язык

переклад айтматов російська лексика

Ключевые слова: язык оригинала, язык перевода, русско-украинский перевод, буквальный перевод, синонимы, микротекст.

Myronyuk N. The Peculiarities of Ch. Aitmatov's Novel “When Mountains Fall” Ukrainian Translation

The article focuses on the specifics of translating inherent Russian vocabulary into Ukrainian based on the analysis of the last Chingiz Aitmatov's novel “When The Mountains Fall”. The author analyzes different means of rendering the most challenging vocabulary units into genuine Ukrainian and offers considerations as to expediency/inexpediency of the translator's choice of definite words or word combinations.

Key words: source language, target language, Russian-Ukrainian translation, literal translation, synonyms, microtext.

Російсько-українські переклади мають свою давню й цікаву історію. Погляди на такі переклади були різні в різні епохи, часом діаметрально протилежні. Подекуди ще й сьогодні необізнані з теорією та практикою перекладу пересічні громадяни сумніваються, чи потрібні російсько-українські переклади взагалі. Теоретики перекладу й перекладачі-практики аргументовано довели, що такі переклади не тільки потрібні, а навіть необхідні, бо вони не лише знайомлять українського читача з культурою іншого народу, а вони відтіняють, увиразнюють мовні особливості двох або трьох народів, що такі переклади найскладніші, бо “в'яже” деяка (часом сумнівна!) близькість мов або прозора їх віддаленість, що все це позитивно впливає на розвиток кожної з них.

Визначним теоретиком і практиком щодо перекладів і близьких, і віддалених мов був М. Рильський. Він довів своєю практикою перекладів з російської, польської та французької мов, що такі переклади не лише можливі, а й необхідні, що переклади, наприклад, М. Гоголя, не тільки випробовують творчий потенціал перекладача, а й збагачують як мову, так і її трансформований варіант - мову перекладу.

На жаль, за радянських часів російськомовні твори киргизького письменника Чингіза Айтматова по суті не перекладали мовами народів СРСР, оскільки панівною була теорія “єдиного радянського народу” і єдиної, зрозумілої для всіх мови - російської. Таким чином формувалось єдине переконання про єдиний народ і єдину мову На сьогодні ми всі усвідомлюємо, що будь-який переклад не лише єднає народи та культури, а й сприяє розвитку мов, формує толерантну особистість, яка шанує мову іншу, порівнює зі своєю, розвиває позитивну оцінку широких можливостей кожної з мов.

Перші кроки у відтворенні геніальних творів Чингіза Айтматова українською мовою було здійснено у 70-х рр. ХХ ст. Є надія, що згодом український читач отримає всі твори геніального киргизького письменника в українських перекладах, і зазвучать ці мови як рідні, взаємно збагачуючи одна одну.

Останнім романом Чингіза Айтматова став твір “Когда падают горы (Вечная невеста)”. Після смерті письменника у газеті “Літературна Україна” було опубліковано фрагмент цього роману в перекладі В. Іконникова.

Мета статті - виявити особливості лексики оригіналу твору Чингіза Айтматова “Когда падают горы (Вечная невеста)”, визначити способи і засоби відтворення цієї лексики в українському варіанті фрагмента цього твору перекладачем В. Іконниковим. Особлива увага зосереджена на перекладі питомо російських слів і словосполучень. Зроблено спробу проаналізувати ті “кроки” українського перекладача, які стосуються “опору” оригінального матеріалу. Автором статті запропоновано декілька власних варіантів і змін щодо вживання окремих одиниць тексту в українському перекладі.

Український переклад роману Чингіза Айтматова дає змогу говорити про широкі можливості мови оригіналу, про бездоганне володіння автором твору російською мовою, про його вміння зберегти “дух”, “ментальність” киргизького народу засобами двох мов (російської і киргизької), що дає змогу українському читачеві сприймати таїну цього твору світового рівня через засоби рідної мови.

Незважаючи на значні труднощі, перекладач В. Іконников впорався з ними: дбайливо передано українською мовою це своєрідне поєднання “духу” твору та складне поєднання засобів його вираження. Перекладач майстерно, але й обережно, вводив киргизькі слова в український текст: Жаабрс (барс-стріла), юар качкен ільбірс (той, що по груди йде в снігу), козулі - ечки, барани - архари. В. Іконников вправно користується питомо українською лексикою, і уривки українського тексту звучать природно й мелодійно. Порівняймо тексти оригіналу й перекладу:

“И в этот раз ближе к полудню Жаабарса потянуло поохотиться где-нибудь у источника. Он шел сквозь заросли, не торопясь, вдоль привычно шумной речки, посматривая по сторонам и оглядываясь, - позади мог объявиться кто-нибудь из пятнистых собратьев, снежных барсов. Такое бывает, и это нежелательно, особенно если на охоту выходит семейная стая. К чему лишние неприятности да грозное рычание друг на друга! Лучше охотиться в одиночку. И он шел...” // “І цього разу ближче до полудня Жаабарса потягло на полювання. Він ішов крізь зарості, не кваплячись. Уздовж звично гомінкої річки позираючи навсібіч та оглядаючись - позаду міг з'явитись котрийсь із плямистих побратимів, снігових барсів. Таке трапляється, і це небажано, особливо коли на полювання виходить сімейне гарчання один на одного! Краще полювати самотою. І він ішов”.

Переклад майже буквальний, однак прикрашають український текст питомо українські лексеми: гомінка річка (рос. шумная речка), полювання самотою (рос. охопиться в одиночку), позираючи навсібіч (рос. посматривая по сторонам), котрийсь (рос. кто-нибудь), навіщо (рос. к чему), не кваплячись (не торопясь).

Перекладач досить вдало добирає з кількох синонімів той, що є питомо українським. Так, рос. “ледяные пики гор” можна було перекласти льодові, льодяні, крижані (РУС). В українському варіанті текст звучить так: “Сонце стояло високо, світило ясно, ріденькі світлі хмаринки мимохідь злегка торкались крижаних піків Тянь-Шанського хребта”. В оригіналі це речення має такий вияв: “Солнце стояло высоко, светило ясно, редкие светлые облака походя слегка касались ледяных пиков Тянь-Шанского хребта”. Його тональність дещо інша в українському тексті, бо наголос у слові високо (рос. високо) у двох мовах різний, проте перекладач компенсував цю тональну неточність, використавши замість “редкие светлые облака” питомо український і точніший варіант “ріденькі світлі хмаринки” (бо сонце стояло високо) і до того ж, вдало використавши замість питомо російського слова “походя” питомо український відповідник “мимохідь”. Завершальним “кроком” перекладача було введення слова “крижані” замість “льодові” чи “льодяні” стосовно піків Тянь-Шанських гір. Таким чином, навіть у цьому мікротексті перекладачеві вдалося досягти гармонії з оригіналом, він не порушив загальної мелодії цього тексту.

Перекладач В. Іконников майстерно відтворює засобами української мови опис основного “персонажа” твору - Жаабарса, який є прямо-таки монументальним в оригіналі - у мовній “картині” Ч. Айтматова: “Высокий и неограниченно подвижный в крутой холке, с мощной округлой шеей, с крупной увесистой головой, с кошачьими ушами и пристальными, лазерно светящимися во тьме глазами, Жаабарс и телом был упруг, длинен и силен, наделен четко пятнистой шелковисто-плотношерстной шкурой, какие, как поют в песнях, носили на себе шаманы и ханы.”

Російський текст насичений характерними означеннями (однорідними і неоднорідними), вираженими повними й короткими прикметниками, і читач легко сприймає опис цього могутнього звіра, його міць та дужу енергію.

Що було робити українському перекладачеві? Значною мірою йому вдалося відтворити цей опис, але через той факт, що в українській мові коротких (“енергійних”) прикметників менше, що тричленні прикметники теж трапляються зрідка, текст дещо втрачає. Порівняймо український варіант: “Високий та рухливий у крупній холці, з дужою округлою шиєю, з великою важкою головою, з кошачими вухами й зіркими очима, що лазери світилися в пітьмі, Жаабарс і тілом був пружний, довгий і дужий, наділений чітко плямистою шовковисто-щільношерстою шкурою, які, як співають у піснях, носили на собі шамани і хани”.

Звичайно, “неограниченно подвижный” - це не просто “рухливий”, с крупной увесистой головой - це не з “великою важкою головою”. До речі, РУС до слова “увесистый” подає такі синоніми: важкий, важучий, важенний, здоровенний та ін. Гадаємо, що в цьому разі вдалішим було б слово “важенною”. Щодо “неограниченно подвижного”, то відповідних “безмежно рухливий” не є стилістично доцільним. У цьому разі можна було б сказати “навдивовижу рухливий”, і тоді опис Жаабарс був би точнішим, перекладач В. Іконников, очевидно, не знайшов потрібного слова, і вирішив просто його не вживати. Навіть такі, здавалося б, несуттєві власні імпровізації призвели до зменшення елементу авторської оцінки, авторської енергії думки. Видається невдалим переклад рос. “наделён чётко пятнистой шелковисто-плотношерстной шкурой” - укр. “наділений чітко плямистою шовковисто-щільношерстою шкурою”, адже в російському тексті треба відчути мовлення оповідача, і тоді слово “чётко” на місці; в українському ж тексті ніякий оповідач не скаже “наділений чітко плямистою шкурою”. І в цьому разі не допоможе словник, потрібна мовна інтуїція. Очевидно, шкіра була “яскраво-плямистою” або “рельєфно-плямистою”, або “виразно-плямистою”.

Неймовірно важко було віднайти український відповідник до слова “холка”. Воно - суто російське, хоч новітні словники (РУС, ВТССУМ) рос. “холка” передають “холка”. Так зробив і перекладач. Але український читач не сприймає, не сприймав і не сприйме “холки”. Мовне чуття читача чинить опір, слово “холка” у цьому тексті “чуже”. Чи не було б краще скористатись прийомом генералізації і використати слово “загривок”? Адже близькі слова фіксують словники: загривок, горбок (НТСУМ), чи чубок, карк, зашийок (РУС), задня частина шиї у тварин, або “підвищення, горбок у місці переходу шиї тварин у хребет” (СУМ). Саме питання тлумачення є найточнішим. До речі, словник Б. Грінченка слова “холка” не фіксує. Правда, в ньому немає і слова “загривок”. Однак саме слово “загривок” непогане і краще “звучить”, ніж “холка”: високий та рухливий у крутому загривку.

Перекладач знаходить потрібне українське слово, коли треба віднайти до одного із багатьох багатозначних слів. Так, до російського “И сердце билось сегодня заметнее, чем прежде - в ушах отдавалось” - “І серце билось сьогодні помітніше, ніж раніше, - у вухах відлунювало”. Якщо “відлунювало” - це добре, то решта - невдалий заримований текст.

Добре перекладено стійке мінімальне словосполучення “на виду: И всё это на виду у Жаабарса” - “І все це на очах у Жаабарса”. рос. полное уединение дева-самка ошеломлённо оглядывался постигла участь изгоя.

Щодо останнього прикладу, то дуже вдало перекладач нормативно рос. “постигла” передає розмовним українським “спостигла”. Це, безумовно, перекладацька знахідка. Що ж до слова “изгой”, то російсько-українські словники подають це слово з позначкою істор. перен., а текст не є історичним, і значення його не переносне. Очевидно, мовне чуття письменника і перекладача підказало їм цей варіант. Адже ж можна було використати російське слово “изгнанник” і українське “вигнанець”.

Впевнено добирає перекладач і синоніми, проте є випадки, коли дібране слово-синонім є питомим, хоч можливості мови дали змогу перекладачеві дібрати точний синонім. Порівняймо:

рос.... он слонялся, пытаясь унять в себе неуёмную злобу,. слонялся бесцельно.

укр.... він тинявся, намагаючись вгамувати невгамовну лють,... дибуляв без мети.

Перекладач вирішив використати синоніми “тинявся - дибуляв”, тоді як автор навмисне двічі вжив слово “слонялся”, вжив його спеціально, бо “тинятися” - це “блукати”, це “рухатись навмання” (ССУМ), а “дибуляти” - це “іти важко” або “невміло переставляючи ноги” (ССУМ). Все-таки у цьому разі варто було вжити двічі слово “тинявся”, тобто “йшов без мети у стані сум'яття”.

Доцільно і вдало перекладач відтворює російські фразеологічні одиниці:

- придя немного в себя - трохи отямившись;

- но толку не было никакого - і теж нічого не вийшло;

- выбрал позицию - вибрав позицію;

- к этому шло давно - до цього йшлося давно;

- ушла и глазом не моргнула - пішла й оком не змигнула;

- и тоже ничего не получилось - і теж нічого не вийшло;

- выяснять отношения - з'ясовувати стосунки;

- разрешать свои проблеми - вирішувати свої проблеми.

В цілому український текст справляє непогане враження, однак у ньому забагато дослівного перекладу, подекуди перекладачеві не вистачає точних відповідників, тоді читач змушений перебувати в полоні російських скалькованих слів:

- чутко вслушиваясь - чутливо прислухаючись (треба: насторожено);

- зорко высматривать - зірко вдивлятися (треба: пильно.);

- не стоит и увязываться - не варто і ув'язуватись (треба: не варто йти слідком);

- вроде диких свиней - на зразок диких свиней (треба: як дикі свині);

Безумовно, успішно впорався перекладач із багатьма питомо російськими словосполученнями:

укр. цілковита усамітненість дівка-самка приголомшено здригався спостигла доля ізгоя

- как только они шевельнуться на отход от водопоя - як тільки вони ворухнуться на відхід (треба: щойно вони налаштуються відійти);

- вьюги нагрянут - заметілі з'являться (треба: заметілі налетять).

Отже, в перекладі бракує уміння віднайти українське слово чи українську конструкцію, і тоді текст виходить неприродно кострубатим, навіть неточним. Порівняймо оригінал і переклад, який через намагання перекладача відтворювати міні-контекст слово в слово призвів до спотворення змісту: рос. “штук сем (косуль) гордливо и вместе с тем пугливо вскинув головы.” - укр. “і шли вони з погордою і водночас лякливо опустивши голови” (треба - спогорда і водночас наполохано закидаючи голови). Досить складно було перекласти і такий мікротекст: “Ведь с прошлой зимы - он - свирепый барс-одиночка, живущий изгоем в отторжении от стаи.”, адже російською мовою є одна форма “барс-одиночка”, в українські є три варіанти: барс-одиночка, барс-одинець, барс-самітник; в російський мові щодо звіра краще, мабуть, сказати “изгой”, а українською - “ізгой” і “вигнанець”. Перекладач вибрав слово, спільне для обох мов. Поміркуємо, чи мав він рацію?

Окремі російські конструкції в українському перекладі є, на жаль, кальками. Це стосується активних дієприкметників. Якщо російський текст є природним, літературним (“Он повернулся и спотыкаясь, пошёл прочь и, уходя, стонал и сгорал в рыдающем рыке”), то в українському (“Він обернувся і, спотикаючись, пішов геть і, відходячи, стогнав у ридаючому рику.”): рос. “повернулся” - це укр. не “обернувся”, а “розвернувся” (РУС), не пішов геть, (це калька), а “подався геть”, не “відходячи, стогнав та згоряв у ридаючому рику”, а “він стогнав, палав і ридав з диким ревом” (РУС). Цей мікротекст звучав би так: “Він розвернувся і, спотикаючись, подався геть, він стогнав від розлуки, він палав і ревно ридав - з диким ревом”. У цьому разі перекладачеві не треба було геть усе калькувати, а треба було пройнятися емоціями й відтворити їх українською мовою. Звичайно, цей дуже важкий мікротекст можна було перекласти й іншими варіантами.

На дуже сильний опір матеріалу чинить перекладач, коли в оригіналі переважають питомо російські форми, насамперед, дієприкметники. Таким є уривок, в якому йдеться про стан Жаабарса-самітника. Перекладачеві вдалося відтворити стан Жаабарса, замінивши у тексті активні дієприкметники - дієсловами. “(Он) нередко заваливал дневной добычи больше, чем требовалось, будто бы для того, чтобы сбегались отовсюду на доедание все эти мелкие паразиты - шакалы, лисицы, барсучье, чтобы слетались базарно скандальные стервятники, хрипко и недовольно орущие и бьющие крыльями и когтями. На всю эту свалку глядел Жаабарс молча и презрительно со стороны, а иногда кидался их разгонять, ревел и рычал, словно бы они в чём-то были повинны. Так срывал он свою злость, боль и тоску по былому”.

Досить вдало В. Іконников, замість природних для російської мови дієприкметників, вживає дієслова - і тоді опис стає енергійним, динамічним.

Наприклад, “...базарно скандальные стервятники” він замінює словосполученнями, в яких домінантною стає дієслово: “.щоб зміталися стерв'ятники, що галасували, немов на базарі”, а “хрипко и недовольно орущие и бьющие крыльями и когтями” - укр. “хрипко і невдоволено горлали і били крильми та кігтями”. Слово “свалка” перекладено досить несподіваним чином - “стовпотворіння”, і цей “винахід” перекладача є доцільним, хоч РУС його не наводить, але є в ньому такі відповідники-синоніми: стовпище, стовписько, тоді як у ВТССУМ є слово “стовпотворіння” у значенні “безладне скупчення кого-, чого-небудь, яке супроводжується галасом, метушнею” (з позначкою розм.). Невдалими у цьому тексті є росіянізм: “кидался” у значенні “нападав” і “заваливал” у значенні “убив, роздер”.

І все-таки у невеличкому уривку В. Іконников надто часто і надто невдало й одноманітно замість дієприкметників вживає конструкції “ті, що.”:

- спасающиеся животные - тварини, що рятувалися;

- журчащая влага - волога, що жебонить;

- косули, бредущие на водопой - косулі, що бредуть на водопій.

Зважаючи на те, що переклад твору “Когда падают горы (Вечная невеста)” Чингіза Айтматова здійснювався вперше і дещо поспішно, то є надія, що перекладач В. Іконников, маючи достатній перекладацький потенціал, згодом запропонує українським читачам майстерний і повносилий варіант геніального твору “Когда падают горы (Вечная невеста)”.

Список використаної літератури

1. СУМ - Словник української мови: в 11 т. - Київ: Наукова думка, 1970-1980.

2. ССУМ - Словник синонімів української мови: у 2 т. - Київ: Наукова думка, 2001.

3. ВТССУМ - Великий тлумачний словник сучасної української мови / укл.: В. Т. Бусел. - Київ; Ірпінь: Перун, 2001.

4. РУС - Російсько-український словник / за ред. В. В. Жайворенка. - Київ: Наукова думка, 2001.

Размещено на Allbest.ru