Відображення рис людського характеру в верхньолужицькій фразеології з погляду лінгвокультурології

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Відображення рис людського характеру в верхньолужицькій фразеології з погляду лінгвокультурології

Моторний O.A.

У статті розглянуто відображення рис людського характеру у фразеології верхньолужицької мови. В рамках роботи вивчено фразеологізми на позначення таких рис як впертість, схильність до брехні, лінощі, жорстокість, пихатість тощо. Аналіз фразеологічних одиниць зроблено на матеріалі даних сучасної фразеографії з застосуванням лінгвокультурологічного підходу.

Ключові слова: фразеологія, фразеологічна одиниця, риси характеру людини, лінгвокультурологія, верхньолужицька мова.

В статье рассмотрено отображение черт характера человека в системе фразеологии верхнелужицкого языка. В рамках работы изучаются фразеологизмы на обозначение упрямства, лжи, лени, жестокости, заносчивости и. т. д. Анализ фразеологических единиц сделан на материале данных современной фразеографии с применением лингвокультурологического метода.

Ключевые слова: фразеология, фразеологическая единица, черты человеческого характера, лингвокультурология, верхнелужицкий язык.

The article deals with the reflection of human character image in idioms of Upper Lusatian language. Phraseological units for denotation of laziness, stubbornness, arrogance, cruelty etc. have been studied within the frames or our work. The analysis has been done on the basis of newest phraseological vocabularies using the approach lingual-culturology.

Key words: idioms, phraseological unit, Upper Lusatian language, human character, lingual-culturological approach.

При вивченні національної картини світу будь-якої лінгвокультурної спільноти, не варто оминати одного з найважливіших її складників - образу внутрішнього світу людини. В нашому дослідженні під внутрішнім світом людини у пропонованому дослідженні розумітимемо інтелектуальні здібності та особливості характеру. Сюди ж віднесемо образ деяких соціально-психологічних явищ, які знайшли у фразеології особливо яскраве відбиття: пияцтво та стосунки між статями тощо. Верхньолужицька мова містить близько 240 виразів, у яких так чи інакше зображено риси характеру та інтелекту людини. Розглянемо, який набір образів рис характеру людини представлений у фразеології верхньолужицької мови: негативні - впертість: sperac kaz mlynski kon - `бути впертим' (1, 150), пихатість: chodzic kaz paw - `бути пихатим' (1, 230), товстошкірість: zymny kaz lod - `товстошкірий' (1, 185), жадібність: byc za pjenjezami kaz cert za (chudej) dusu - `бути жадібним' (1, 239), нещирість: falsny kaz Judas - `нещирий' (1, 125), брехливість: bajki bac - `брехати' (1, 28), лінощі njespjecha honic - `нічого не робити' (1, 211), боязливість: (1, 118) / twarohowy krawcik - `боягуз' (7, 84), недосвідченість: (1, 36) njezraty piskar - `молода, недосвідчена людина' (1, 236), позитивні - dzela so njebojec - `бути працьовитим', хоробрість: chrobly kaz jatrob - `хоробрий', досвідченість: ze wsech bokow scuwany - `бувалий, досвідчений' У верхньолужицьких фразеологізмах показано також схильність людини до балачок, або, навпаки, до мовчання, байдикування тощо.

Проблеми, які нас цікавитимуть у дослідженні можна окреслити наступним чином:

1.Загальне кількісне співвідношення образів позитивних та негативних рис характеру у фразеології верхньолужицької мови.

Створення цілісної картини образів позитивних та негативних рис характеру у верхньолужицькій фразеології, визначення, які саме риси характеру у ній відображено.

У ході аналізу образу кожної окремої риси характеру у фразеологізмах маємо на меті визначити, які асоціації викликає цей образ у свідомості носіїв верхньолужицької мови.

Використовуючи результати аналізу образу кожної риси характеру, спробувати визначити, як виглядає у свідомості лужичан типовий носій цієї риси характеру.

Впертість.

На позначення впертості у лужицькій мові є досить багато усталених зворотів. Компонентний склад цих фразеологізмів визначається асоціаціями у свідомості лужицьких сербів впертості з певними явищами та об'єктами дійсності. ФО на позначення цієї риси характеру вирізняються своїм компонентним складом, згідно з чим їх можна поділити на групи: 1) фразеологізми з соматичним компонентом: twjerda hlowa, twjerdu heju тёс - `бути впертим' (1, 73, 85) 2) фразеологізми з зоонімним компонентом: spёraC kaz mlynski kon - `бути впертим' (1, 150) і 3) фразеологізми з компонентом-назвою артефакту heja: bye twjerdeje heji - `бути впертим' (1, 73). Очевидно, саме образи певних частин тіла, зоонімних образів та артефактів проходять у лужичан метафоризацію і асоціюються з вказаною рисою характеру. Соматичним компонентом у складі фразеологізмів на позначення впертості є компонент hlowa. Через те, що голова є розумовим центром, лужичани у наївній картині світу приписують їй деякі особливості, які спричиняють розвиток у людини певної риси характеру (впертості у даному випадку): фізичні - згадувані вище ФО bye twjerdeje hlowy - `бути впертим', twjerda hlowa - `бути впертим', twjerda (wiselna) hlojcka - `бути впертим', bye twjerdeje heje, bye swojeje heje, twjerdu heju тёс - `бути впертим' (нім. ФО з аналогічним значенням та формою ein harten Kopf (4, 340), та ті, що асоціюються з рисою характеру, що приписується внаслідок метафоризації тварині: byca hlowa - `бути впертим', spёraс so kaz mlynski kon -`бути впертим' (у німецькій мові існує ФО на позначення впертості, де також присутній компонент “голова”: sie bestehen also auf ihrem Kopf? - ви досі відстоюєте свою точку зору? (7, 634).

Нещирість, фальшивість, лицемірство, схильність до брехні.

У верхньолужицькій мові є широкий діапазон фразеологізмів з семантикою `бути фальшивим, нещирим', `лицемірно зображати дружелюбність', `брехати' (значно ширший ніж у попередній групі аналізованих ФО).

Компонентний склад цих фразеологізмів дещо відмінний від тих, що належали до попередньої групи. Так, серед фразеологізмів цієї групи з семантикою `бути нещирим' деякі також містять соматичний компонент: dwaj jazykaj w hubje тёс (1, 118), do wocow swjaty - `бути лицемірним' (1, 391) тощо. З іншого боку, наявна більша кількість фразеологізмів з зоосемантичним компонентом: swjata liska (1, 185), falsny kaz kusaty kon (1, 150) (нещирим вважається образ саме злого коня (kusaty - злий, про собаку яка може вкусити (коли цього не очікуєш - тому й асоціація з лицемірством) та про недоброзичливу людину (4, 101), pobozny kaz w kurjencu tchor (1, 355), falsna kocka (1, 142), pobozny kaz kocor pola twaroha (1, 142), lisku za nadrami тёс (1, 184), preceliwa kaz liska husatam - `бути лицемірним' (1, 185) тощо. Серед інших компонентів, які увійшли до складу фразеологізмів на позначення лицемірства та нещирості, є назви біблійних персонажів (falsny kaz Judas - `бути нещирим') (1, 125), назви жанрів художньої літератури (bajki bac, babjace basnicki, komediju hrac - `бути нещирим') (1, 28; 1, 149), назви рослин (falsny kaz sibjencne drjewo `бути лицемірним') (1, 56).

Як і у випадку з впертістю, логічна з точки зору наївної картини світу асоціація риси характеру з особливостями тілобудови людини присутня і тут: dwaj jazykaj (w hubje) mec - `бути нещирим, брехливим' (1, 118) (образ “наявності двох язиків” пояснюється, очевидно, “подвійною натурою” необхідністю або бажанням брехати). У брехливої людини зовнішність у цілому також є такою, що може ввести в оману оточення: do wocow (na woci) swjaty byc - `бути нещирим, лицемірним' (1, 391). Присутні у верхньолужицькій фразеології й гіперболізовані характеристики брехливих людей: Izec, stoz moze so jemu z huby dokuric - `бути нещирим, лицемірним' (1, 104) (z huby dokuric - “диміти з рота”). Брехні як негативній рисі характеру притаманні також свої кольорові характеристики - асоціація з темрявою: Izec zo je nekomu cma za rjapom `бути нещирим, лицемірним' (1, 365).

У ФО лужицька лінгвокультурологічна спільнота асоціативно закріплює нещирість та брехливість за деякими представниками світу тварин. Усталені звороти з зоосемантичним компонентом на позначення згаданих рис характеру у верхньолужицькій мові можна поділити на такі групи. До першої належать фразеологізми, у яких лицемірство представлене як перманентна риса характеру певної тварини і переноситься на людину. Зазвичай ці фразеологізми мають таку структуру: негативна риса характеру+тварина, якій вона притаманна: falsna kocka - `нещира, лицемірна' (жінка) (1, 142) або: негативна риса характеру+як+тварина, з якою порівнюється: falsny kaz kusaty kon (1, 150), wobrotny kaz kocka (1, 143), swjata liska (1, 185), hladki kaz ryba (karp) - `нещира, лицемірна людина' (1, 304). Друга група включає фразеологізми, у яких буквально зображено нещиру людину як таку, брехливість якої спричиняється присутністю певної тварини біля чи у самої людини. Ці фразеологізми побудовані за структурою: назва тварини+za nadrami+mec (nosyc, tajic). Цими тваринами є лисиця: lisku za nadrami mec (1, 184), вовк: wjelka za nadrami tajic (1, 375) та змія; zmiju za nadrami nosyc - `бути лицемірним, мати нещирі наміри стосовно когось' (1, 439). Наявність такої тварини поряд з людиною сприймається, судячи з фразеологізмів, як знак потенційної схильності людини до брехні, робиться акцент на тому, що з цією особою слід бути особливо обережним.

В окрему групу виділяємо вирази, у яких зображено прояв лицемірства тварини при певних умовах. Цими умовами є наявність іншої тварини-об'єкта лицемірства або місце перебування тварин- об'єктів лицемірства. Фразеологізми, що належать до цієї групи, побудовані за схемою: назва ознаки+kaz (порівняння)+назва тварини- суб'єкта лицемірства+назва тварини-об'єкта лицемірства або назви місця перебування останньої. До цієї групи відносимо наступні усталені звороти: swjata kaz liska pred husatami (1, 185), tulec so kaz liska na kurjata (1, 185), prirecowac (recec) kaz liska kurom (1, 185), hladac kaz liska na huso (1, 184) pobozny kaz w kurjencu tchor (1, 355), pobozny kaz kocor pola twaroha (1, 142), які мають семантику `лицемірно, нещиро себе поводити'. Звичайно, що “об'єктом” лицемірного поводження тварин є те, за чим останні полюють, чим з задоволенням можуть поласувати (кіт - сиром, лисиця - домашньою птицею тощо).

Розповсюдженість приписування тваринам людського характеру або ж порівняння характеру людини з поведінкою певного представника фауни у фразеології детально аналізує В. Федонюк у праці “Анималистическая фразеология в зеркале национального менталитета” [9]. Автор вважає, що фразеологізми такого зразка належать до найдавніших у будь-якій мові. Про актуальність своєї праці автор пише, що інтерес до цієї частини ідеографічного поля “людина” пояснюється тим, що зооніми, що входять до складу фразеологізмів даної групи, належать до найбільш давніх та широковживаним одиниць лексичного складу будь-якої мови [9, 268]. Дослідження В. Федонюк, зроблене на матеріалі чеської та російської мов, носить порівняльний характер і містить інформацію про рівень терпимості (нетерпимості) до тієї чи іншої риси характеру людини, приписуваної у фразеології тварині.

Здатність брехати приписуються тваринам через те, що сприймають їх як найбільш одухотворену частину природи. Ця здатність є у мовній картині світу лужичан достатньо складною, вона може бути притаманною лише істотам, наближеним за інтелектом до людини. При цьому, окрім тварин, брехливість у лужицьких сербів асоціюється також з образами об'єктів неживої природи, зокрема з болотом: Izec kaz zelene bahno (1, 28), та з образами представників рослинного світу: falsny kaz sibjencne drjewo (1, 56). Своєрідним еталоном брехливої людини у свідомості носіїв верхньолужицької мови є відомий біблійний персонаж Іуда: falsny kaz Judas, falsny kaz Judasowy wokos (1, 125). У верхньолужицькій фразеології відображено також найбільш неправдиві з точки зору носіїв мови жанри художньої літератури. Ними є казка: bajki bac (1, 28) та комедія: komediju hrac (1, 149).

Ставлення людини до роботи. Образ ледаря у верхньолужицькій фразеології.

Образ роботи у картині світу лужичан та ставлення до неї суб'єкта викликає у свідомості носіїв верхньолужицької мови цікаві асоціації та образи, що дає поштовх до створення фразеологізмів з яскраво вираженою експресивністю. Та чи інша асоціація з образом роботи залежить від ряду факторів. Цими факторами є охоче або неохоче ставлення до праці, відповідно людина є працьовита або лінива, рівень користі від роботи тощо - усі ці аспекти, відображені у верхньолужицькій фразеології, спробуємо дослідити. Як і у попередніх семантичних групах, у цій групі абсолютна більшість фразеологізмів позначають негативні риси характеру і несуть у собі більше емоційне навантаження, ніж ті, що використовуються на позначення позитивних рис. Фразеологізми на позначення ставлення до роботи можна поділити на наступні групи: 1) фразеологізми з семантикою `лінивий', 2) фразеологізми з семантикою `працьовитий', 3) фразеологізми з семантикою `нічого не робити' 4) фразеологізми з семантикою `виконувати непотрібну роботу, займатися безглуздою справою'.

У верхньолужицькій мові налічуємо декілька фразеологізмів з семантикою `лінивий'. Наявність цієї риси характеру лужицькі серби у наївній картині світу пояснюють особливостями тілобудови людини і уподібнюють ліниву людину, як і у попередніх випадках з впертістю та брехливістю, з деяким представникам твариного та рослинного світу. Тому за компонентним складом фразеологізми з семантикою `лінивий' діляться у верхньолужицькій мові на наступні групи. 1) з соматичним компонентом, 2) з зоосемічним компонентом, 3) з компонентом-назвою рослини або структурної частини рослини. Верхньолужицька мова налічує лише два фразеологізми з соматичними компонентом з семантикою `лінивий': lenja koza (1, 160), lenja zila (1, 446).

Наявність високого рівня достатку не стимулює до праці, робить людину лінивою. Саме тому лінива людина у мовній картині світу лужицьких сербів порівнюється з образом деяких сільськогосподарських тварин, зокрема з волом, та свинею, які є добре відгодованими: leni kaz kormjeny wol, pilny kaz kutlaty wol (1, 404) - `лінива людина', зі свинею: doma lezec kaz nazrany swinc - `бути лінивим' (1, 353). Серед представників рослинного світу лінива людина порівнюється з гнилим деревом: zhnile drjewo - `лінива людина' (1, 56). Мотивацією для створення останнього згаданого фразеологізму є важливий елемент образу зігнилого дерева - його лежаче положення, а також сам факт, що це дерево є гниле (зауважимо, що прикметник zhnily означає у верхньолужицькій мові як гнилий, так й лінивий). У картині світу лужичан гниття є протиставлене руху та життю. Тобто, якщо відсутній рух, відсутнє і життя, а отже починається гниття. Фізична праця, яка історично передує у суспільному житті розумовій, є різновидом руху, особливо необхідним для нормальної життєдіяльності людини, тому якщо людина неохоче рухається або не рухається взагалі, не працює над собою, вона поступово й перестає жити.

Наступна група включає фразеологізми з семантикою `нічого не робити'. Усі усталені звороти, що належать до цієї групи утворені за допомогою образів, кожен з яких показує, як у свідомості лужичан зазвичай ліниві люди виглядають, чим вони займаються та до яких наслідків ці заняття призводять. У фразеологізмах бачимо своєрідну персоніфікацію лінощів та спорідненого до них у свідомості носіїв верхньолужицької мови поняття нудьги (лінощі й нудьга (wostuda) - два явища, які, як показують ФО, у мовній картині світу лужичан часто йдуть поряд): lenjeho pasc, wostudu pasc - `бути лінивим, не любити працювати' (1, 181; 1, 409). Судячи з того, що у цих фразеологізмах наявний компонент pasc, робимо висновок про те, що лінощі та нудьга асоціюються тут з образом випасання певної сільськогосподарської тварини, догляду за нею. Догляд цей, однак, користі господарству не приносить, оскільки у ФО вказується образ тварини, утримання якої не має жодного смислу: zaby pasc - `нічого не робити, бити байдики' (1, 444). Не лише догляд за такого роду тваринами, а й взагалі виконання зайвої, непотрібної для господарства роботи є у мовній картині світу лужичан проявом лінощів: hribam dzerki wjercec (1, 96), klinki (klincki) bic - `нічого не робити, бити байдики' (1, 140) та виразів з семантикою `займатися безглуздою, нікому не потрібною справою', які будуть проаналізовані далі як окрема семантична група. Отже, якщо людина робить навіть незначну, але корисну роботу, це сприймається позитивно. Принаймі це краще ніж виконувати велику й важку, але непотрібну роботу.

У лужицького селянина завжди знайдеться робота як у будинку, так й на присадибній ділянці та у полі. Робота за межами оселі як правило є важчою, потребує більшої концентрації фізичних та вольових зусиль. Звичайно, що ледарі неохоче покидають свій дім, а особливо одну з найнеобхідніших та найулюбленіших частин кожного сільського будинку у Лужиці - печі: za kachlemi sedzec (1, 127), za kachlemi so pjec (1, 127), doma lezec kaz (jako) jez w dzerje - `сидіти, не виявляти активності' (1, 125) (в останньому фразеологізмі лінива людина порівнюється з їжаком, який сидить у своїй норі та не хоче вилазити назовні). З іншого боку, ліниві люди часто не маючи постійного робочого місця, не сидять вдома, а ходять довкола та байдикують: wokolo lazyc kaz njezawrjene swinjo (1, 335),: wokolo (plotow) lazyc a psy kalac (bic) - `байдикувати' (1, 257). ФО на позначення байдикування є також вирази descikej dzerki stapac (1, 53), mlu do mecha lojic (1, 193), wroble pesnicku wucic (1, 415), holbjam wrota twaric (1, 89). Нічого не робити лужицький селянин може лише під час свят (весілля, Великодня тощо): stac kaz na kwasu (1, 176), cakac zo nadobo budza jutry a swjatki - `нічого не робити' (1, 126). Звичайно, що людину, яка працює довго та регулярно, можна відрізнити й за зовнішніми ознаками. Традиційна сільська свідомість лужичан фіксує наявність білих рук як типову ознаку того, що людина не займається фізичною працею: belej ruce (rucki) nosyc - `нічого не робити' (1, 293).

Верхньолужицька фразеологія містить також декілька фразеологізмів, за своєю структурою схожих на український вираз бити байдики. Верхньолужицькими відповідниками цього фразеологізму є klinki bic - `нічого не робити' (1, 140) та prozdne klincki bic - `нічого не робити' (1, 140). Особливо негативне ставлення лужичан до неробства виражено у ФО Bohu swetly dzen kradnyc - `нічого не робити' (1, 34) (пор. з чеським фразеологізмом з аналогічним значенням krast panu Bohu cas). Останній фразеологізм є, на нашу думку, одним з найбільш експресивно забарвлених фразеологізмів у верхньолужицькій мові з семантикою `нічого не робити, бити байдики'. характер фразеологія верхньолужицький брехня впертість

Вміле ведення господарства, доречне та правильне використання сільськогосподарських засобів праці, техніки та робочої сили є запорукою бажаного позитивного результату, а отже - й добробуту. Порушення цього принципу, підхід до роботи без базових знань про неї призводить до краху, до небажаних, а часто й таких, що викликають сміх, результатів. На підтвердження цього у верхньолужицькій мові наявна велика група ФО: kocku do pluha prahac (1, 143), hluche (prozdne) klosy luscic (1, 137), ricizny mlocic (1, 284), tocic piwo do dzerkawca (1, 236), drjewjanu pjec twaric (1, 238), pyric ze syrym drjewom (1, 56) - усі перелічені ФО мають семантику `займатися безглуздою, нікому непотрібною роботою'. Як бачимо, в усіх згаданих ФО показано певний вид діяльності, який у свідомості лужичан суперечить здоровому глузду, є неправильним й таким, що ніколи не принесе позитивного результату.

Інші негативні риси характеру людини та їхнє відображення у фразеології: жорстокість, пихатість, схильність до балачок, пліткарство. Верхньолужицька мова налічує ФО на позначення багатьох інших рис характеру, які не були предметом аналізу у попередніх главах (пихатість, жорстокість, балакучість тощо). Цей набір образів характеристик людини охопимо у межах однієї глави, оскільки на їх позначення у верхньолужицькій мові наявна незначна кількість ФО. Так, у верхньолужицькій мові є декілька фразеологізмів з семантикою `злий, жорстокий'. Більшість з них мотивовані аналогічними у мовній картині світу лужичан характеристиками представників фауни: тхора: surowy kaz tchor w kurjencu (1, 355), їжака: zazlobjeny kaz zurk (1, 448) та вовка: smilny kaz wjelk (1, 375). Лише одна ФО мотивована історично зумовленими уявленнями лужичан про турків як про жорстоких людей: smilny kaz Turka (1, 360).

Цікавим у верхньолужицькій фразеології є також образ пихатості. ФО на позначення цієї риси характеру мотивовані зовнішніми проявами особливостей зверхньої поведінки людини (зверхній погляд): nos do mrocelow kuka nekomu (1, 221), z nosom mrocele bosc (1, 225), nosom mrocele worac (1, 225), wuperac kaz naduty mech (1, 189). У свідомості носіїв верхньолужицької мови пихата людина поводить себе так, неначе король або й сам Бог прислужує їй: cinic kaz (jako) by jemu kral (Boh ton knjez) swinje pasl, zhorda, jako by kral k nekomu sej zajimac chodzil (1, 164). Про те, що пихаті люди у мовній картині світу є водночас неекономними свідчить внутрішня форма фразеологізму з семантикою `бути пихатим' pretolsto mazac.

Велика кількість фразеологізмів з семантикою `бути пихатим' мотивована уподібненням пихатої людини певним представникам фауни, а саме коневі: zanosity kaz knjejski kon, hordy kaz kon ze zlotej wuzdu та пава: chodzic kaz paw. Стосовно асоціацій з образом коня, слід зауважити, що у свідомості лужичан пихатим є саме панський кінь, а не пан, так само, як у фразеологізмі wupinac so kaz knjezi pohonc пихатим виступає знову ж таки не пан, а його візник. Мотивація останніх перелічених фразеологізмів пов' язана, на нашу думку, з образами своєрідних “посередників” між особами високого соціального статусу та особами нижчого соціального статусу. Саме вони поводять себе найбільш зверхньо та пихато.

Образи брехні, улесливості, балакучості та пліткарства відображені у фразеології достатньо експресивно. Компоненти верхньолужицьких ФО (здебільшого соматизми так чи інакше пов' язані з мовленнєвою діяльністю людини) на позначення цих явищ підпали під достатньо сильну метафоризацію: lzec, zo je nekomu cma za rjapom (1, 365) (мотивація компонентного складу ФО пов' язана з асоціативним поєднанням у мовній картині світу лужичан понять брехня та темрява як символ зла), huba dze kaz wetrnik, huba dze kaz mlynske kopycko, huba so cumpa иёквши - `занадто багато говорити' (1, 100) або ж hubu sej torhac, lozu hubu шёс - `пліткувати' (1, 104) (мотивація пов'язана з метафоризацією частини мовленнєвого апарату (роту),

“відповідального” за розмову), hubu do wuzdy wzac, hubu zamknyc, hubu dzerzec, hubu lutowac - `мовчати, утримуватися від розмов' (1, 100) (нім. ФО з аналогічним значенням та формою den Mund halten (7, 403) та з компонентом jazyk: jazyk na wuzdu brac, na jazyku mёC rnsto, sej swoj jazyk zwudzic (1, 118 - 121) (мотивація, пов'язана з метафоризованим оволодінням власним мовленнєвим апаратом (ротом та язиком), можливістю контролювати його при необхідності або ж метафоризованою економією сил за рахунок припинення непотрібних розмов, як це бачимо у вищевказаній ФО hubu lutowac - досл. “економити свій мовленнєвий апарат”).

У той час, як верхньолужицька фразеологія ілюструє досить багату картину людських вад, позитивні риси характеру представлені у ній лише п'ятьма фразеологізмами. У двох з них зображена людська доброта, у одному - чесність та ще у двох - працьовитість. Оскільки душа, згідно з віруваннями давніх слов'ян, є двійником людини за її життя у вигляді маленького чоловічка, який живе у голові, в серці або в ямці під шиєю [11, 173], про добру людину й кажуть dobra dusa (1. 59), метафорично переносячи властивості людини на душу. Доброю дівчиною лужичани вважають представницю свого народу з типово лужицькими ім'ям та прізвищем: Hanka Dobrikec (1, 71). Працьовита жінка порівнюється з бджолою: pilna kaz mjedowa babka (1, 28), про неї говорять, що вона не боїться роботи: dzela so njebojec.

Проаналізувавши фразеологізми, які використовуються на позначення рис характеру людини, приходимо до таких висновків:

Верхньолужицька фразеологія на позначення рис характеру має значну перевагу у бік негативного. Це означає, що абсолютна більшість фразеологізмів позначають негативні риси людської вдачі.

У ході дослідження вдалося створити цілісну картину рис людського характеру, відображених у верхньолужицькій фразеології. Цими рисами є впертість, лицемірство, схильність до брехні, досвідченість та недосвідченість. Об' єктом дослідження стали також відображення ставлення людини до роботи, центральною тематичною лінією цих фразеологізмів, як показало дослідження, є образ ледаря та пияцтво.

3.Образ кожної риси характеру викликає у свідомості лужичан різні асоціації. Так, наприклад, впертість асоціюється в першу чергу з особливостями тілобудови власника цієї риси, досвідченість та недосвідченість - з віковими особливостями людини, говорячи про лицемірство та брехливість, лужицькі серби у більшості випадків проводять паралелі з тваринним світом. Фразеологізми, у яких відображено ставлення людини до роботи, майже в усіх випадках показують ставлення людини до сільськогосподарської роботи. Образ роботи на промисловості та інтелектуальної праці у верхньолужицькій фразеології відсутній.

Література

1. Івченко А. А. Верхнелужицкий фразеологический словарь. Hornjoserbski fraseologiski slownik. Obersorbisch Phraseologisches Worterbuch / А. А. Івченко, C. Вёльке. - Budysin : Domowina, 2004. - 572 s.;

2. Івченко А. О. Негативна характеристика розумових здібностей людини у фразеології серболужицької та української мов / А. О. Івченко // Проблеми слов'янознавства. -- Львів, 1990. - Вип. 41. - C. 146 - 148;

3. Лужицькі серби: посібник з народознавства // Питання сорабістики [упорядн. Моторний В. А., Шольце Д.]. - Львів; Будишин : Місіонер, 1997. - 266 с.;

4. Трофимович К. К. Верхнелужицко-русский словарь / К. К. Трофимович. - М.; Бауцен : Русский язык; Домовина, 1974. - 564 с.;

5.Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник [упорядн. Олійник І. C., Сидоренко М. М.]. - К. : Радянська школа, 1978. - 448 с.;

6.Фразеология в контексте культуры [упорядн. Телия В. Н.] - М. : Языки русской культуры, 1999. - 336 с.;

7. Фразеологічний словник української мови: у 2-х томах [упорядн. Удовиченко Г. М.] - К. : Вища школа, 1984. - 1435 с.;

8. Фразеологія перекладів Миколи Лукаша: Словник-довідник / укл. Скопненко О. І., Цимбалюк Т. В. (за ред. Півторака Г.П.). -К.:Довіра,2002. - 735

Размещено на Allbest.ru